Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Звідти вийшов Він і прийшов у Свою вітчизну; за Ним йшли учні Його.
2: Коли настала субота, Він почав учити в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Нього це? що за премудрість дана Йому, і як діються такі чудеса руками Його?
3: Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут між нами Його сестри? І спокушалися про Нього.
4: Іісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки у вітчизні своїй і у родичів і в домі своїм.
5: І не міг сотворити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6: І дивувався з невір'я їхнього; потім ходив по навколишніх селах і навчав.
7: І, покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє; і дав їм владу над нечистими духами.
8: І заповідав їм нічого не брати в дорогу, крім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9: а взуватися в просте взуття і не носити двох одеж.
10: І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не вийдете з того місця.
11: І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, в свідчення на них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день суду, ніж місту тому.
12: Вони пішли і проповідували покаяння;
13: виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14: Цар Ірод, почувши про Іісуса (бо Його ім'я стало відомим), говорив: це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15: Одні говорили: це Ілля, а інші говорили: це пророк, або як один з пророків.
16: Ірод же, почувши, сказав: це Іоанн, якого я обезглавив; він воскрес з мертвих.
17: Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна і ув'язнив його в темницю за Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18: Бо Іоанн говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19: Іродіада ж, гніваючись на нього, хотіла вбити його; та не могла.
20: Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21: Настав зручний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет вельможам своїм, тисячоначальникам і старійшинам Галілейським,–
22: дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівиці: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі;
23: і клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24: Вона вийшла і спитала у матері своєї: чого просити? Та відповіла: голову Іоанна Хрестителя.
25: Вона відразу ж пішла з поспіхом до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоанна Хрестителя.
26: Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27: І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його.
28: Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівиці, а дівиця віддала її матері своїй.
29: Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30: І зібрались Апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31: Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32: І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33: Народ побачив, як вони відправлялись, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34: Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато.
35: І коли минуло багато часу, учні Його, підійшовши до Нього, казали: місце тут безлюдне, а час уже пізній,–
36: відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба, бо їм нічого їсти.
37: Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: хіба нам піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38: Але Він спитав у них: скільки у вас є хлібів? підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п'ять хлібів і дві рибини.
39: Тоді звелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40: І посідали рядами, по сто і по п'ятдесят.
41: Він взяв п'ять хлібів і дві рибини, піднявши очі на небо, благословив і розламав хліби і дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини поділив на всіх.
42: І всі їли, і наситились.
43: І набрали кусків хліба і решток від риб дванадцять повних кошиків.
44: Було ж тих, що їли хліби, близько п'яти тисяч мужів.
45: І зразу наказав учням Своїм увійти в човен і переправитись раніше на той бік до Віфсаїди, поки Він відпустить народ.
46: І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47: Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48: І побачив, як вони терпіли біду у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько ж четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49: Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50: Бо всі бачили Його і полякались. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьортеся: це Я, не бійтеся!
51: І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно дивувались в собі,
52: бо не зрозуміли чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам'яніле.
53: І, переправившись, прибули в землю Геннісаретську і пристали до берега.
54: Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55: оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де Він, як чутно було, знаходився.
56: І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, клали недужих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і котрі доторкались до Нього, зцілялись.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Вийшовши звідти, приходить у краї Іудейські за Іорданською стороною. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову вчив їх.
2: Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розлучатися з жінкою?
3: Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
4: Вони сказали: Мойсей дозволив писати розвідний лист і розлучатись.
5: Іісус відповів їм: через жорстокосердість вашу він написав вам цю заповідь.
6: На початку ж творіння, Бог створив чоловіка і жінку (Бут. 1,27).
7: Тому залишить чоловік батька свого і матір
8: і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє однією плоттю; так що вони вже не двоє, а одна плоть (Бут. 2,24).
9: Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.
10: У домі учні Його знову запитали Його про те саме.
11: Він сказав їм: хто розлучиться з жінкою своєю та одружиться з іншою, той перелюбствує з нею.
12: І якщо жінка розлучиться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюбствує.
13: Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; учні ж не допускали тих, що приносили.
14: Побачивши те, Іісус обурився і сказав їм: дозвольте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15: Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16: І, обнявши їх, поклав руки на них і благословив їх.
17: Коли виходив Він у дорогу, підбіг один хтось, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий! що мені робити, щоб наслідувати життя вічне?
18: Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог.
19: Знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір (Вих. 20,12–17).
20: Він же сказав Йому у відповідь: Учителю! все це я зберіг від юності моєї.
21: Іісус, поглянувши на нього, полюбив його і сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
22: Він же, засмутившись від цього слова, відійшов з скорботою, бо мав велике багатство.
23: І, поглянувши довкола, Іісус сказав учням Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24: Учні вжахнулись від слів Його. Але Іісус знову говорить їм у відповідь: діти! як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25: Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26: Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
27: Іісус, глянувши на них, говорить: людям це неможливо, але не Богові, бо все можливо Богові.
28: І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
29: Іісус сказав у відповідь: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землі заради Мене і Євангелія,
30: і не одержав би нині, в час цей, серед гонінь, у стократ більше домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці життя вічного.
31: І багато хто з перших будуть останніми, і останні – першими.
32: Коли вони були в дорозі, йдучи до Ієрусалима, Іісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялись. Покликавши дванадцятьох, Він знову почав їм говорити про те, що буде з Ним:
33: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященникам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
34: і знущатимуться над Ним, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб'ють Його; і на третій день воскресне.
35: Тоді підійшли до Нього сини Зеведеєві Яків та Іоанн і сказали: Учителю! ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
36: Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
37: Вони сказали Йому: дай нам сісти у Тебе, одному праворуч, а другому ліворуч у славі Твоїй.
38: Іісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п'ю, і хреститись хрещенням, яким Я хрещусь?
39: Вони відповідали Йому: можемо. Іісус же сказав їм: чашу, яку Я п'ю, будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститись;
40: а дати сісти праворуч і ліворуч Мене – не від Мене залежить, а кому уготовано.
41: І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоанна.
42: Іісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
43: Але між вами хай не буде так: а хто хоче бути більшим між вами, хай буде вам слугою;
44: і хто хоче бути першим між вами, хай буде всім рабом.
45: Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою для визволення багатьох.
46: Приходять до Ієрихона. І коли Він з учнями Своїми і численним народом виходив з Ієрихона, Вартімей, син Тімеїв, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47: Почувши, що це Іісус Назорей, він почав кричати і говорити: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.
48: Багато хто примушував його мовчати, але він ще голосніше почав кричати: Сину Давидів! помилуй мене.
49: Іісус зупинився і звелів його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
50: Він скинув з себе верхню одежу, встав і прийшов до Іісуса.
51: Відповідаючи йому, Іісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю! щоб мені прозріти.
52: Іісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів і пішов дорогою за Іісусом.