Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: А Йов відповів та й сказав:
2: Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...
3: Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?
4: Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...
5: Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
6: Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
7: Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
8: Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
9: Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10: Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
11: Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
12: Мудрість у старших, бо довгість днів розум.
13: Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
14: Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
15: Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
16: В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
17: Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
18: Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
19: Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20: Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
21: На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22: Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
23: Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
24: Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
25: вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: А Йов відповів та й сказав:
2: Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?
3: Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
4: Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?
5: Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.
6: Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.
7: Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.
8: Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.
9: Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
10: На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.
11: Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.
12: Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.
13: Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.
14: Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 28
1: Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,
2: залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.
3: Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:
4: ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.
5: Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,
6: місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.
7: Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,
8: не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
9: Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
10: пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11: Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.
12: Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
13: Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.
14: Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!
15: Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
16: Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.
17: Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
18: Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!
19: Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.
20: А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?
21: Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.
22: Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23: Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24: Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.
25: Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,
26: коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,
27: тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28: І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 36
1: І далі Елігу казав:
2: Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
3: Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
4: Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.
5: Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.
6: Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7: Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.
8: А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди,
9: то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10: Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.
11: Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.
12: Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.
13: А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14: У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.
15: Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.
16: Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.
17: Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.
18: Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.
19: Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?
20: Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.
21: Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.
22: Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?
23: Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?
24: Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25: що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.
26: Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!
27: Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,
28: що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.
29: Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?
30: Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,
31: бо ними Він судить народи, багато поживи дає.
32: Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.
33: Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 38
1: Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2: Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
3: Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
4: Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
5: Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
6: У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
7: коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
8: І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
9: коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
10: і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
11: і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
12: Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
13: щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
14: Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
15: І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
16: Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
17: Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
18: Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19: Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
20: щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
21: Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22: Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
23: які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
24: Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
25: Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,
26: щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27: щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?
28: Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?
29: Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?
30: Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.
31: Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?
32: Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?
33: Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?
34: Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?
35: Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?
36: Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?
37: Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,
38: коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?
39: Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,
40: як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?
41: Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?