Біблія українською мовою

Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: І відповів Іов і сказав:
2: дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість!
3: І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж?
4: Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом— чоловік праведний, непорочний.
5: Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами.
6: Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх.
7: І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе;
8: або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські.
9: Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це?
10: В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті.
11: Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі?
12: У старцях— мудрість, і у довголітніх— розум.
13: У Нього премудрість і сила; Його рада і розум.
14: Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться.
15: Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю.
16: У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману.
17: Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними.
18: Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні;
19: князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих;
20: віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу;
21: покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює;
22: відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну;
23: примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх;
24: віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів:
25: навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: І відповів Іов і сказав:
2: як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного!
3: Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу!
4: Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе?
5: Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них.
6: Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону.
7: Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому.
8: Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними.
9: Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою.
10: Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою.
11: Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його.
12: Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі.
13: Від духу Його— велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона.
14: Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 28
1: Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять.
2: Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.
3: Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
4: Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.
5: Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.
6: Камені її— місце сапфіра, і в ній піщинки золота.
7: Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;
8: не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.
9: На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;
10: у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;
11: зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.
12: Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?
13: Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.
14: Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.
15: Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;
16: не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;
17: не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.
18: А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.
19: Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.
20: Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?
21: Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.
22: Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.
23: Бог знає путь її, і Він відає місце її.
24: Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.
25: Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,
26: коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,
27: тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її
28: і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла— розум.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 36
1: І продовжував Елиуй і сказав:
2: почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога.
3: Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість,
4: тому що слова мої точно не лжа: перед тобою— довершений у пізнаннях.
5: Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця;
6: Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим;
7: Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться.
8: Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди,
9: то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися,
10: і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя.
11: Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості;
12: якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі.
13: Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани;
14: тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками.
15: Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його.
16: І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром;
17: але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження— близькі.
18: Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе.
19: Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні,— ні золоту і ніякому скарбу.
20: Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці.
21: Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями.
22: Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник?
23: Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо?
24: Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать.
25: Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля.
26: Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме.
27: Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем:
28: із хмар падають і виливаються рясно на людей.
29: Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його?
30: Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря.
31: Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку.
32: Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити.
33: Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 38
1: [Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав:
2: хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу?
3: Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені:
4: де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш.
5: Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур?
6: На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її,
7: при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости?
8: Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби,
9: коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його,
10: й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота,
11: і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм?
12: Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її,
13: щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих,
14: щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг,
15: щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася?
16: Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні?
17: Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної?
18: Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це.
19: Де путь до оселі світла, і де місце темряви?
20: Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її.
21: Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике.
22: Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду,
23: які бережу Я на час смутний, на день битви і війни?
24: Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі?
25: Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки,
26: щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини,
27: щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання?
28: Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси?
29: З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний,— хто народжує його?
30: Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає.
31: Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?
32: Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?
33: Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі?
34: Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе?
35: Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми?
36: Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму?
37: Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба,
38: коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються?
39: Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів,
40: коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці?
41: Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?