Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Єремії

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 15
1: І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилитьсядо народу цього; віджени їхвід лиця Мого, нехай вони відійдуть.
2: Як­що ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приреченийна смерть, іди на смерть; і хто під меч,— під меч; і хто на голод,— на голод; і хто у полон,— у полон.
3: І пошлю на них чотири роди страт,— говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати;
4: і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі.
5: Бо хто пожаліє тебе, Єрусали­ме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
6: Ти залишив Мене,— говорить Господь,— відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати.
7: Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю на­род Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
8: Удів їх у Мене біль­ше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах.
9: Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх,— говорить Господь.
10: «Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, аусі проклинають мене».
11: Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи.
12: Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь?
13: Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх;
14: і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму,— буде палати на вас.
15: О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
16: Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе.
17: Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.
18: За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою?
19: На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них.
20: І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволя­ти тебе,— говорить Господь.
21: І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.
← попередній розділнаступний розділ →