Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Савл же схвалював убивство його. В ті дні сталося велике гоніння на церкву в Ієрусалимі; і всі, крім Апостолів, розсіялися по різних місцях Іудеї та Самарії.
2: Стефана ж поховали люди благоговійні і вчинили великий плач по ньому.
3: А Савл терзав церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до темниці.
4: Ті ж, які розсіялися, ходили і благовіствували слово.
5: Так, Филип прийшов у місто Самарійське і проповідував їм Христа.
6: Народ однодушно слухав те, про що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
7: Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
8: І була велика радість у тому місті.
9: Перебував же в місті один чоловік, на ім'я Симон, який раніше волхвував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.
10: Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: цей є велика сила Божа.
11: А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
12: Коли ж повірили Филипові, який благовіствував про Царство Боже та про ім'я Іісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
13: Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14: Коли почули Апостоли, які були в Ієрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоанна,
15: котрі, прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16: Бо Він не сходив ще ні на одного з них, а тільки були вони охрещені в ім'я Господа Іісуса.
17: Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18: Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
19: кажучи: дайте і мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.
20: Але Петро сказав йому: хай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив отримати дар Божий за гроші.
21: Нема для тебе в цьому ні частки, ні долі, бо серце твоє не праве перед Богом.
22: Отож покайся в цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
23: бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди.
24: Симон же сказав у відповідь: помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами.
25: Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, повернулися до Ієрусалима, і в багатьох селах Самарійських проповідували Євангеліє.
26: А Филипові Ангел Господній сказав: встань і йди на південь, на дорогу, що йде з Ієрусалима в Газу; вона пуста.
27: Він встав і пішов. І ось, чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці Ефіопської, хранитель усіх скарбів її, який приїжджав до Ієрусалима на поклоніння,
28: повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаію.
29: Дух сказав Филипові: підійди і пристань до цієї колісниці.
30: Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаію, сказав: чи розумієш, що читаєш?
31: Він сказав: як можу розуміти, коли хто не навчить мене? і попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
32: А місце з Писання, яке він читав, було таке: як вівцю на заклання, ведено Його і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
33: У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто роз’яснить? бо відбирається від землі життя Його (Іс. 53,7–8).
34: І сказав євнух Филипові: прошу тебе сказати, про кого пророк говорить це? про себе, чи про когось іншого?
35: Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовіствував йому про Іісуса.
36: Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститись?
37: Филип же сказав йому: якщо віруєш від усього серця, то можна. Він сказав у відповідь: вірую, що Іісус Христос є Син Божий.
38: І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив його.
39: Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс Ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою, радіючи.
40: Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовіствував усім містам, поки прийшов до Кесарії.
1: Савл же схвалював убивство його. В ті дні сталося велике гоніння на церкву в Ієрусалимі; і всі, крім Апостолів, розсіялися по різних місцях Іудеї та Самарії.
2: Стефана ж поховали люди благоговійні і вчинили великий плач по ньому.
3: А Савл терзав церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до темниці.
4: Ті ж, які розсіялися, ходили і благовіствували слово.
5: Так, Филип прийшов у місто Самарійське і проповідував їм Христа.
6: Народ однодушно слухав те, про що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
7: Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
8: І була велика радість у тому місті.
9: Перебував же в місті один чоловік, на ім'я Симон, який раніше волхвував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.
10: Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: цей є велика сила Божа.
11: А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
12: Коли ж повірили Филипові, який благовіствував про Царство Боже та про ім'я Іісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
13: Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14: Коли почули Апостоли, які були в Ієрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоанна,
15: котрі, прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16: Бо Він не сходив ще ні на одного з них, а тільки були вони охрещені в ім'я Господа Іісуса.
17: Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18: Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
19: кажучи: дайте і мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.
20: Але Петро сказав йому: хай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив отримати дар Божий за гроші.
21: Нема для тебе в цьому ні частки, ні долі, бо серце твоє не праве перед Богом.
22: Отож покайся в цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
23: бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди.
24: Симон же сказав у відповідь: помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами.
25: Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, повернулися до Ієрусалима, і в багатьох селах Самарійських проповідували Євангеліє.
26: А Филипові Ангел Господній сказав: встань і йди на південь, на дорогу, що йде з Ієрусалима в Газу; вона пуста.
27: Він встав і пішов. І ось, чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці Ефіопської, хранитель усіх скарбів її, який приїжджав до Ієрусалима на поклоніння,
28: повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаію.
29: Дух сказав Филипові: підійди і пристань до цієї колісниці.
30: Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаію, сказав: чи розумієш, що читаєш?
31: Він сказав: як можу розуміти, коли хто не навчить мене? і попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
32: А місце з Писання, яке він читав, було таке: як вівцю на заклання, ведено Його і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
33: У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто роз’яснить? бо відбирається від землі життя Його (Іс. 53,7–8).
34: І сказав євнух Филипові: прошу тебе сказати, про кого пророк говорить це? про себе, чи про когось іншого?
35: Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовіствував йому про Іісуса.
36: Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститись?
37: Филип же сказав йому: якщо віруєш від усього серця, то можна. Він сказав у відповідь: вірую, що Іісус Христос є Син Божий.
38: І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив його.
39: Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс Ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою, радіючи.
40: Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовіствував усім містам, поки прийшов до Кесарії.
1: Савл же схвалював убивство його. В ті дні сталося велике гоніння на церкву в Ієрусалимі; і всі, крім Апостолів, розсіялися по різних місцях Іудеї та Самарії.
2: Стефана ж поховали люди благоговійні і вчинили великий плач по ньому.
3: А Савл терзав церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до темниці.
4: Ті ж, які розсіялися, ходили і благовіствували слово.
5: Так, Филип прийшов у місто Самарійське і проповідував їм Христа.
6: Народ однодушно слухав те, про що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
7: Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
8: І була велика радість у тому місті.
9: Перебував же в місті один чоловік, на ім'я Симон, який раніше волхвував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.
10: Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: цей є велика сила Божа.
11: А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
12: Коли ж повірили Филипові, який благовіствував про Царство Боже та про ім'я Іісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
13: Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14: Коли почули Апостоли, які були в Ієрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоанна,
15: котрі, прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16: Бо Він не сходив ще ні на одного з них, а тільки були вони охрещені в ім'я Господа Іісуса.
17: Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18: Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
19: кажучи: дайте і мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.
20: Але Петро сказав йому: хай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив отримати дар Божий за гроші.
21: Нема для тебе в цьому ні частки, ні долі, бо серце твоє не праве перед Богом.
22: Отож покайся в цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
23: бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди.
24: Симон же сказав у відповідь: помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами.
25: Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, повернулися до Ієрусалима, і в багатьох селах Самарійських проповідували Євангеліє.
26: А Филипові Ангел Господній сказав: встань і йди на південь, на дорогу, що йде з Ієрусалима в Газу; вона пуста.
27: Він встав і пішов. І ось, чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці Ефіопської, хранитель усіх скарбів її, який приїжджав до Ієрусалима на поклоніння,
28: повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаію.
29: Дух сказав Филипові: підійди і пристань до цієї колісниці.
30: Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаію, сказав: чи розумієш, що читаєш?
31: Він сказав: як можу розуміти, коли хто не навчить мене? і попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
32: А місце з Писання, яке він читав, було таке: як вівцю на заклання, ведено Його і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
33: У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто роз’яснить? бо відбирається від землі життя Його (Іс. 53,7–8).
34: І сказав євнух Филипові: прошу тебе сказати, про кого пророк говорить це? про себе, чи про когось іншого?
35: Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовіствував йому про Іісуса.
36: Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститись?
37: Филип же сказав йому: якщо віруєш від усього серця, то можна. Він сказав у відповідь: вірую, що Іісус Христос є Син Божий.
38: І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив його.
39: Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс Ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою, радіючи.
40: Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовіствував усім містам, поки прийшов до Кесарії.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Мужі, браття і отці! вислухайте тепер моє виправдання перед вами.
2: Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:
3: я – іудеянин, народився в Тарсі Кілікійському, вихований в цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений в батьківському законі, ревнитель по Бозі, як і всі ви нині.
4: Я навіть до смерті гонив послідовників цього вчення, зв'язуючи і віддаючи до темниці і чоловіків і жінок,
5: як засвідчить про мене первосвященник і всі старійшини, від котрих, взявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Ієрусалима на катування.
6: І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.
7: Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле! що ти гониш Мене?
8: Я відповів: хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Іісус Назорей, Котрого ти гониш.
9: Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.
10: Тоді я сказав: Господи! що мені робити? Господь же сказав мені: встань і йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити.
11: А як я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.
12: Якийсь Ананія, чоловік благочестивий за законом, схвалюваний усіма іудеями, що жили в Дамаску,
13: прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: брате Савле! прозри. І я зразу побачив його.
14: Він же сказав мені: Бог отців наших предвибрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,
15: бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми в тому, що ти бачив і чув.
16: Отже, чого ж ти зволікаєш? Встань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім'я Господа Іісуса.
17: Коли я повернувся до Ієрусалима і молився в храмі, прийшов я в нестяму,
18: і побачив Його, і Він сказав мені: поспіши і скоріше вийди з Ієрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене.
19: Я сказав: Господи! їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув'язнював у темниці і бив у синагогах,
20: і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його.
21: І Він сказав мені: йди; Я пошлю тебе далеко до язичників.
22: До цього слова слухали його; а потім підняли крик, говорячи: знищ із землі такого! бо йому не слід жити.
23: Між тим як вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,
24: тисячоначальник звелів увести його в фортецю, наказавши бичувати його, щоб довідатися, з якої причини так кричали проти нього.
25: Але коли розтягли його ремінням, Павел сказав сотникові, який стояв: хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, до того ж без суду?
26: Почувши це, сотник підійшов і доповів тисячоначальникові, говорячи: дивись, що ти хочеш робити? цей чоловік – римський громадянин.
27: Тоді тисячоначальник, підійшовши до нього, сказав: скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: так.
28: Тисячоначальник відповів: я за великі гроші придбав це громадянство. Павел же сказав: а я і народився в ньому.
29: Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його. А тисячоначальник, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв'язав його.
30: Другого дня, бажаючи достовірно знати, в чому звинувачують його іудеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященникам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.