Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Петро та Іоанн о дев'ятій годині йшли разом до храму на молитву.
2: І був чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Гарними, просити милостині в тих, хто входив до храму.
3: Він, побачивши Петра та Іоанна, що мали ввійти до храму, просив у них милостині.
4: Петро з Іоанном, пильно глянувши на нього, сказали: глянь на нас.
5: І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них.
6: Але Петро сказав: срібла й золота в мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім'я Іісуса Христа Назорея встань і ходи.
7: І, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні й коліна,
8: і скочивши, став і почав ходити, і ввійшов з ними до храму; і ходив та скакав, хвалячи Бога.
9: І весь народ бачив, що він ходить і хвалить Бога;
10: і впізнали його, що це був той, котрий сидів біля Гарних дверей храму ради милостині; і сповнилися жаху й подиву з того, що сталося з ним.
11: Оскільки зцілений кривий не відходив від Петра та Іоанна, то весь народ, дивуючись, збігся до них у притвор, що називається Соломонів.
12: Побачивши це, Петро сказав народові: мужі ізраїльські! чого дивуєтесь цьому, або чого на нас так дивитесь, ніби ми своєю силою чи благочестям зробили те, що він ходить?
13: Бог Авраама та Ісаака і Якова, Бог отців наших, прославив Сина Свого Іісуса, Котрого ви зрадили та від Якого відреклися перед Пілатом, коли він хотів звільнити Його.
14: Але ви від Святого і Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка вбивцю,
15: а Начальника життя вбили. Його Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки.
16: І заради віри в ім'я Його, ім'я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, яка від Нього, дарувала йому це зцілення перед усіма вами.
17: А втім я знаю, браття, що ви, як і начальники ваші, зробили це через невідання.
18: Бог же, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христу, так і виконав.
19: Отож покайтеся і наверніться, щоб очиститись від гріхів ваших,
20: щоб настали часи втіхи від лиця Господа, і хай пошле Він провіщеного вам Іісуса Христа,
21: Котрого небо повинно було прийняти до часів здійснення всього, про що говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків від віку.
22: Мойсей сказав отцям: Господь Бог ваш дасть вам з братів ваших Пророка, як мене, слухайтесь Його у всьому, що говоритиме вам;
23: і станеться, що всяка душа, яка не послухає Пророка Того, винищиться з народу (Втор. 18,15,18–19).
24: І всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх не говорили, також провістили ці дні.
25: Ви сини пророків і завіту, що його заповідав Бог отцям вашим, кажучи Авраамові: і в потомстві твоєму благословляться всі племена земні (Бут. 12,3).
26: Бог, воскресивши Сина Свого Іісуса, до вас перших послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від злих діл ваших.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Коли вони говорили до народу, до них приступили священники й начальники охорони храму і саддукеї,
2: гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Іісусі воскресіння з мертвих;
3: і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір.
4: Багато ж з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п'яти тисяч.
5: На другий день зібралися в Ієрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники,
6: і первосвященник Анна, і Каіафа, і Іоанн, і Олександр та інші з роду первосвященницького;
7: і, поставивши їх посередині, питали: якою силою або яким іменем ви зробили це?
8: Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: начальники народу і старійшини ізраїльські!
9: Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,
10: то хай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Іісуса Христа Назорея, Котрого ви розп'яли, Котрого Бог воскресив з мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий.
11: Він є камінь, відкинутий вами, будівничими, Який став наріжним, і нема ні в кому іншому спасіння (Пс. 117,22),
12: бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам.
13: Побачивши сміливість Петра та Іоанна й помітивши, що вони люди некнижні й прості, вони дивувались, а разом з тим впізнавали їх, що вони були з Іісусом;
14: бачачи ж зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.
15: І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою,
16: кажучи: що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Ієрусалимі, відомо, що ними зроблене явне чудо, і ми не можемо відкинути цього;
17: але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це ім'я нікому з людей.
18: І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім'я Іісуса.
19: Але Петро та Іоанн сказали їм у відповідь: розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?
20: Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули.
21: Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх, через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22: Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.
23: Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященники й старійшини.
24: Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико Боже, Котрий створив небо й землю, і море та все, що в них!
25: Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: чого заметушились язичники, і народи задумують марне?
26: Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його (Пс. 2,1–2).
27: Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Іісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пілат з язичниками та народом ізраїльським,
28: щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.
29: І нині, Господи, споглянь на погрози їхні, і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,
30: коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Іісуса.
31: І після молитви їхньої, захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновінням.
32: У багатьох з тих, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все в них було спільне.
33: Апостоли ж з великою силою свідчили про воскресіння Господа Іісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.
34: Не було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землями або домами, продавали їх і приносили гроші за продане
35: і клали до ніг Апостолів; і давалось кожному, хто чого потребував.
36: Так Іосія, прозваний Апостолами Варнавою, що значить – син утіхи, левіт, родом кіпрянин,
37: у якого була своя земля, продавши її, приніс гроші й поклав до ніг Апостолів.