Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Діяння святих апостолів

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Коли настав день П'ятидесятниці, всі вони були однодушно разом.
2: І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились.
3: І з'явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них.
4: І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5: В Ієрусалимі ж перебували іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.
6: Коли стався цей шум, зібрався народ і збентежився; бо кожний чув їх, що вони говорять його мовою.
7: І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8: Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися,
9: парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10: Фрігії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і ті, що прийшли з Риму, іудеї та прозеліти,
11: критяни й аравітяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?
12: І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: що це значить?
13: А інші, насміхаючись, говорили: вони напилися солодкого вина.
14: Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі іудейські, і всі жителі Ієрусалима! хай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15: вони не п'яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16: але це те, що провіщав пророк Іоіль:
17: і буде в останні дні, говорить Бог, зіллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18: І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19: І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20: Сонце перетвориться у темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21: І буде: всякий, хто призове ім'я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,28–32).
22: Мужі ізраїльські! вислухайте слова ці: Іісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог сотворив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
23: Цього за певною радою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24: але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його.
25: Бо Давид говорить про Нього: я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26: Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27: бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління.
28: Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм (Пс. 15,8–11).
29: Мужі браття! хай буде дозволено з дерзновінням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і похований, і гроб його у нас до цього дня.
30: Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду чресл його воздвигнути Христа у плоті і посадити на престолі його (2 Цар. 7,12; Пс. 131,11),
31: він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його в пеклі, і плоть Його не побачить тління (Пс. 15,10).
32: Цього Іісуса Бог воскресив, чому всі ми свідки.
33: Отож Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34: Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
35: доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).
36: Отож твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог сотворив Господом і Христом Цього Іісуса, Котрого ви розп'яли.
37: Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?
38: Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім'я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39: бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40: І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного.
41: Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42: Вони ж постійно перебували у вченні Апостолів, в єднанні та переломленні хліба і в молитвах.
43: Був же на кожній душі страх; і багато чудес і знамень здійснилося через Апостолів у Ієрусалимі.
44: Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45: І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46: І щодня однодушно перебували в храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47: хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. Господь же щодня навертав до Церкви тих, хто спасався.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 7
1: Тоді сказав первосвященник: чи справді це так?
2: Він же сказав: мужі браття і отці! послухайте. Бог слави явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його в Харран,
3: і сказав йому: вийди із землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого і йди в землю, яку покажу тобі (Бут. 12,1).
4: Тоді він вийшов із землі Халдейської і оселився в Харрані; а звідти, після смерті батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.
5: І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього потомству його, хоч у нього ще не було дітей.
6: І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.
7: Але Я, сказав Бог, судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці.
8: І дав йому заповіт обрізання. І коли родив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак родив Якова, Яків же – дванадцять патріархів.
9: Патріархи, із заздрості, продали Йосифа в Єгипет; але Бог був з ним,
10: і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського фараона, який поставив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.
11: І прийшов голод і велика скорбота на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і отці наші не знаходили їжі.
12: Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.
13: А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.
14: І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п'ять.
15: Яків прибув до Єгипту, і помер сам і отці наші;
16: і перенесені були в Сіхем і покладені у гробі, який купив Авраам ціною срібла у синів Еммора Сіхемового.
17: А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,
18: до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.
19: Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.
20: У цей час народився Мойсей, і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.
21: А коли він був покинутий, взяла його дочка фараонова і виховала його у себе, як сина.
22: І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості, і був сильний у словах та ділах.
23: Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24: І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.
25: Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.
26: Наступного дня, коли дехто з них бився, він з'явився і схиляв їх до миру, кажучи: мужі, ви – брати; навіщо кривдите один одного?
27: А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: хто тебе поставив начальником і суддею над нами?
28: Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?
29: І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилось від нього двоє синів.
30: А як минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Сінаю Ангел Господній у полум'ї палаючого тернового куща.
31: Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:
32: Я Бог отців твоїх, Бог Авраама і Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.
33: І сказав йому Господь: скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
34: Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його: отож йди, Я пошлю тебе в Єгипет.
35: Цього Мойсея, якого вони відцурались, сказавши: хто тебе поставив начальником і суддею? цього Бог через Ангела, який явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.
36: Цей вивів їх, сотворивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустині протягом сорока років.
37: Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте (Втор. 18,15).
38: Це той, який був у зібранні в пустині з Ангелом, котрий промовляв до нього на горі Сінаї, та з отцями нашими, і який прийняв живі слова, щоб передати нам,
39: якому отці наші не хотіли коритися, а відмовились від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,
40: сказавши Ааронові: зроби нам богів, які йшли б перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської.
41: І в ті дні зробили тельця, і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.
42: Бог відвернувся і залишив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: доме Ізраїлів! чи приносили ви Мені заколене та жертви протягом сорока років у пустині?
43: Ви прийняли скінію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавілон (Амос 5,25–27).
44: У отців наших була в пустині скінія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.
45: Отці наші з Іісусом, взявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,
46: який знайшов ласку перед Богом і молив, щоб знайти оселю для Бога Якова.
47: Соломон же збудував Йому дім.
48: Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:
49: небо – престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх. Який дім збудуєте Мені, говорить Господь, або яке місце для спокою Мого?
50: Чи не Моя рука сотворила все це? (Іс. 66,1–2).
51: Жорстокосердні! люди з необрізаним серцем та вухами! ви завжди противитесь Духові Святому, як отці ваші, так і ви.
52: Кого із пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Котрого нині стали ви,–
53: ви, які прийняли закон при служінні Ангелів і не зберегли.
54: Слухаючи це, вони розлютувалися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.
55: А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Іісуса, Який стояв праворуч Бога,
56: і сказав: ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога.
57: Вони ж, закричавши голосно, позатуляли вуха свої і одностайно кинулись на нього,
58: і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака, на ім'я Савл,
59: і побивали камінням Стефана, який молився і говорив: Господи Іісусе! прийми дух мій.
60: І, преклонивши коліна, викликнув голосно: Господи! не вміни їм гріха цього. І, сказавши це, упокоївся.
← попередній розділнаступний розділ →