Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Мужі, браття і отці! вислухайте тепер моє виправдання перед вами.
2: Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:
3: я – іудеянин, народився в Тарсі Кілікійському, вихований в цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений в батьківському законі, ревнитель по Бозі, як і всі ви нині.
4: Я навіть до смерті гонив послідовників цього вчення, зв'язуючи і віддаючи до темниці і чоловіків і жінок,
5: як засвідчить про мене первосвященник і всі старійшини, від котрих, взявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Ієрусалима на катування.
6: І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.
7: Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле! що ти гониш Мене?
8: Я відповів: хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Іісус Назорей, Котрого ти гониш.
9: Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.
10: Тоді я сказав: Господи! що мені робити? Господь же сказав мені: встань і йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити.
11: А як я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.
12: Якийсь Ананія, чоловік благочестивий за законом, схвалюваний усіма іудеями, що жили в Дамаску,
13: прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: брате Савле! прозри. І я зразу побачив його.
14: Він же сказав мені: Бог отців наших предвибрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,
15: бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми в тому, що ти бачив і чув.
16: Отже, чого ж ти зволікаєш? Встань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім'я Господа Іісуса.
17: Коли я повернувся до Ієрусалима і молився в храмі, прийшов я в нестяму,
18: і побачив Його, і Він сказав мені: поспіши і скоріше вийди з Ієрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене.
19: Я сказав: Господи! їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув'язнював у темниці і бив у синагогах,
20: і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його.
21: І Він сказав мені: йди; Я пошлю тебе далеко до язичників.
22: До цього слова слухали його; а потім підняли крик, говорячи: знищ із землі такого! бо йому не слід жити.
23: Між тим як вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,
24: тисячоначальник звелів увести його в фортецю, наказавши бичувати його, щоб довідатися, з якої причини так кричали проти нього.
25: Але коли розтягли його ремінням, Павел сказав сотникові, який стояв: хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, до того ж без суду?
26: Почувши це, сотник підійшов і доповів тисячоначальникові, говорячи: дивись, що ти хочеш робити? цей чоловік – римський громадянин.
27: Тоді тисячоначальник, підійшовши до нього, сказав: скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: так.
28: Тисячоначальник відповів: я за великі гроші придбав це громадянство. Павел же сказав: а я і народився в ньому.
29: Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його. А тисячоначальник, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв'язав його.
30: Другого дня, бажаючи достовірно знати, в чому звинувачують його іудеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященникам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.