Діяння святих апостолів

наступний розділ →

Розділ 1
1: Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Іісус творив і чому вчив від початку
2: до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,
3: перед якими після страждань Своїх і являв Себе живим з багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
4: І, зібравши їх, Він звелів їм: не відлучайтесь з Ієрусалима, а ждіть обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
5: бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим.
6: Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлю?
7: Він же сказав їм: не ваше діло знати часи і строки, які Отець поклав у Своїй владі,
8: але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі.
9: Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього.
10: І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі
11: і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.
12: Тоді вони повернулися до Ієрусалима з гори, що зветься Єлеон і знаходиться поблизу Ієрусалима, на відстані суботньої путі.
13: І, прийшовши, увійшли до горниці, де й перебували, Петро та Яків, Іоанн та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зілот, і Іуда, брат Якова.
14: Усі вони однодушно перебували в молитві й молінні, з деякими жінками і Марією, Матір'ю Іісуса, та з братами Його.
15: В ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав
16: (зібралося ж близько ста двадцяти чоловік): мужі браття! Належало статися тому, що в Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього проводиря тих, що взяли Іісуса;
17: він був причислений до нас і одержав жереб служіння цього;
18: але придбав землю за неправедну плату і коли впав додолу, розпалось черево його і випали всі нутрощі його;
19: і це стало відоме всім жителям Ієрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою Акелдама, тобто земля крові.
20: У книзі ж Псалмів написано: хай опустіє двір його, і хай не буде жильця в ньому; і: гідність його хай прийме інший (Пс. 68,26; 108,8).
21: Отож треба, щоб один з тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив з нами Господь Іісус,
22: починаючи від хрещення Іоаннового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його.
23: І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Іустом, та Матфія;
24: і помолились і сказали: Ти, Господи, Серцевидець всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти вибрав
25: прийняти жереб цього служіння і Апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти в своє місце.
26: І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфія, і він причислений до одинадцяти Апостолів.
1: Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Іісус творив і чому вчив від початку
2: до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,
3: перед якими після страждань Своїх і являв Себе живим з багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
4: І, зібравши їх, Він звелів їм: не відлучайтесь з Ієрусалима, а ждіть обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
5: бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим.
6: Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлю?
7: Він же сказав їм: не ваше діло знати часи і строки, які Отець поклав у Своїй владі,
8: але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі.
9: Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього.
10: І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі
11: і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.
12: Тоді вони повернулися до Ієрусалима з гори, що зветься Єлеон і знаходиться поблизу Ієрусалима, на відстані суботньої путі.
13: І, прийшовши, увійшли до горниці, де й перебували, Петро та Яків, Іоанн та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зілот, і Іуда, брат Якова.
14: Усі вони однодушно перебували в молитві й молінні, з деякими жінками і Марією, Матір'ю Іісуса, та з братами Його.
15: В ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав
16: (зібралося ж близько ста двадцяти чоловік): мужі браття! Належало статися тому, що в Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього проводиря тих, що взяли Іісуса;
17: він був причислений до нас і одержав жереб служіння цього;
18: але придбав землю за неправедну плату і коли впав додолу, розпалось черево його і випали всі нутрощі його;
19: і це стало відоме всім жителям Ієрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою Акелдама, тобто земля крові.
20: У книзі ж Псалмів написано: хай опустіє двір його, і хай не буде жильця в ньому; і: гідність його хай прийме інший (Пс. 68,26; 108,8).
21: Отож треба, щоб один з тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив з нами Господь Іісус,
22: починаючи від хрещення Іоаннового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його.
23: І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Іустом, та Матфія;
24: і помолились і сказали: Ти, Господи, Серцевидець всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти вибрав
25: прийняти жереб цього служіння і Апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти в своє місце.
26: І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфія, і він причислений до одинадцяти Апостолів.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Коли настав день П'ятидесятниці, всі вони були однодушно разом.
2: І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились.
3: І з'явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них.
4: І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5: В Ієрусалимі ж перебували іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.
6: Коли стався цей шум, зібрався народ і збентежився; бо кожний чув їх, що вони говорять його мовою.
7: І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8: Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися,
9: парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10: Фрігії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і ті, що прийшли з Риму, іудеї та прозеліти,
11: критяни й аравітяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?
12: І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: що це значить?
13: А інші, насміхаючись, говорили: вони напилися солодкого вина.
14: Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі іудейські, і всі жителі Ієрусалима! хай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15: вони не п'яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16: але це те, що провіщав пророк Іоіль:
17: і буде в останні дні, говорить Бог, зіллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18: І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19: І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20: Сонце перетвориться у темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21: І буде: всякий, хто призове ім'я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,28–32).
22: Мужі ізраїльські! вислухайте слова ці: Іісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог сотворив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
23: Цього за певною радою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24: але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його.
25: Бо Давид говорить про Нього: я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26: Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27: бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління.
28: Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм (Пс. 15,8–11).
29: Мужі браття! хай буде дозволено з дерзновінням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і похований, і гроб його у нас до цього дня.
30: Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду чресл його воздвигнути Христа у плоті і посадити на престолі його (2 Цар. 7,12; Пс. 131,11),
31: він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його в пеклі, і плоть Його не побачить тління (Пс. 15,10).
32: Цього Іісуса Бог воскресив, чому всі ми свідки.
33: Отож Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34: Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
35: доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).
36: Отож твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог сотворив Господом і Христом Цього Іісуса, Котрого ви розп'яли.
37: Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?
38: Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім'я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39: бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40: І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного.
41: Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42: Вони ж постійно перебували у вченні Апостолів, в єднанні та переломленні хліба і в молитвах.
43: Був же на кожній душі страх; і багато чудес і знамень здійснилося через Апостолів у Ієрусалимі.
44: Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45: І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46: І щодня однодушно перебували в храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47: хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. Господь же щодня навертав до Церкви тих, хто спасався.