Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Діяння святих апостолів

наступний розділ →
Розділ 1
1: Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Іісус творив і чому вчив від початку
2: до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,
3: перед якими після страждань Своїх і являв Себе живим з багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
4: І, зібравши їх, Він звелів їм: не відлучайтесь з Ієрусалима, а ждіть обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
5: бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим.
6: Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлю?
7: Він же сказав їм: не ваше діло знати часи і строки, які Отець поклав у Своїй владі,
8: але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі.
9: Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього.
10: І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі
11: і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.
12: Тоді вони повернулися до Ієрусалима з гори, що зветься Єлеон і знаходиться поблизу Ієрусалима, на відстані суботньої путі.
13: І, прийшовши, увійшли до горниці, де й перебували, Петро та Яків, Іоанн та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зілот, і Іуда, брат Якова.
14: Усі вони однодушно перебували в молитві й молінні, з деякими жінками і Марією, Матір'ю Іісуса, та з братами Його.
15: В ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав
16: (зібралося ж близько ста двадцяти чоловік): мужі браття! Належало статися тому, що в Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього проводиря тих, що взяли Іісуса;
17: він був причислений до нас і одержав жереб служіння цього;
18: але придбав землю за неправедну плату і коли впав додолу, розпалось черево його і випали всі нутрощі його;
19: і це стало відоме всім жителям Ієрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою Акелдама, тобто земля крові.
20: У книзі ж Псалмів написано: хай опустіє двір його, і хай не буде жильця в ньому; і: гідність його хай прийме інший (Пс. 68,26; 108,8).
21: Отож треба, щоб один з тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив з нами Господь Іісус,
22: починаючи від хрещення Іоаннового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його.
23: І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Іустом, та Матфія;
24: і помолились і сказали: Ти, Господи, Серцевидець всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти вибрав
25: прийняти жереб цього служіння і Апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти в своє місце.
26: І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфія, і він причислений до одинадцяти Апостолів.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 20
1: Коли заколот припинився, Павел, покликавши учнів і давши їм настанови та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.
2: Коли ж він пройшов ті місця і дав віруючим щедрі настанови, прийшов до Еллади.
3: Там він пробув три місяці. Коли ж, внаслідок змови, вчиненої проти нього іудеями, він хотів вирушити до Сірії, спало йому на думку повернутися через Македонію.
4: Його супроводжували до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з фессалонікійців Арістарх і Секунд, і Гаій дервянин і Тимофій, та асійці Тихик і Трофим.
5: Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.
6: А ми після днів опрісночних відпливли з Филип і днів за п'ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
7: Першого ж дня тижня, коли учні зібралися для переломлення хліба, Павел, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв з ними і продовжив слово до півночі.
8: У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.
9: Під час тривалої бесіди Павлової одного юнака на ім'я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон, і похитнувшись, сонний упав додолу з третього житла, і підняли його мертвим.
10: Павел, зійшовши, впав на нього і, обнявши його, сказав: заспокойтесь, бо душа його в ньому.
11: Увійшовши ж і переломивши хліб та вкусивши, довго бесідував аж до світанку, і потім вийшов.
12: Тим часом отрока привели живого, і немало втішилися.
13: Ми пішли вперед на корабель, і попливли до Асс, щоб взяти звідти Павла; бо він так наказав нам, наміряючись сам іти пішки.
14: Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то взявши його, ми прибули до Мітіліни.
15: І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самосу і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули до Міліту,
16: бо Павлові спало на думку обминути Єфес, щоб не затриматися йому в Асії, бо він поспішав, якщо можна, на день П'ятидесятниці бути в Ієрусалимі.
17: З Міліту ж, пославши до Єфесу, він скликав пресвітерів церкви,
18: і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
19: служив Господу з усякою смиренномудрістю і рясними сльозами серед спокус, що їх я зазнав через підступи іудеїв;
20: що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого б не навчав всенародно і по домах,
21: засвідчуючи іудеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Іісуса Христа.
22: І ось, нині я, за велінням Духа, йду до Ієрусалима, не знаючи, що там станеться зі мною;
23: тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що узи і скорботи чекають мене.
24: Але ж я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю здійснити поприще моє і служіння, яке я прийняв від Господа Іісуса, проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
25: І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, серед котрих я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26: Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крові всіх,
27: бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28: Отож пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий поставив вас єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров'ю Своєю.
29: Бо я знаю, що після відходу мого, прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;
30: та і з вас самих повстануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб заманити учнів за собою.
31: А тому пильнуйте, пам'ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.
32: І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, яке може повчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.
33: Ні срібла, ні золота, ні одежі я ні від кого не побажав:
34: самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили руки мої ці.
35: У всьому показав я вам, що так працюючи, треба підтримувати слабких і пам'ятати слово Господа Іісуса, бо Він Сам сказав: блаженніше давати, ніж приймати.
36: Сказавши це, він став на коліна свої і з усіма ними помолився.
37: Тоді великий плач був у всіх, і, падаючи на шию Павлові, цілували його,
38: сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.
← попередній розділнаступний розділ →