Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Діяння святих апостолів

наступний розділ →
Розділ 1
1: Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Іісус творив і чому вчив від початку
2: до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,
3: перед якими після страждань Своїх і являв Себе живим з багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
4: І, зібравши їх, Він звелів їм: не відлучайтесь з Ієрусалима, а ждіть обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
5: бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим.
6: Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлю?
7: Він же сказав їм: не ваше діло знати часи і строки, які Отець поклав у Своїй владі,
8: але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі.
9: Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього.
10: І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі
11: і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.
12: Тоді вони повернулися до Ієрусалима з гори, що зветься Єлеон і знаходиться поблизу Ієрусалима, на відстані суботньої путі.
13: І, прийшовши, увійшли до горниці, де й перебували, Петро та Яків, Іоанн та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зілот, і Іуда, брат Якова.
14: Усі вони однодушно перебували в молитві й молінні, з деякими жінками і Марією, Матір'ю Іісуса, та з братами Його.
15: В ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав
16: (зібралося ж близько ста двадцяти чоловік): мужі браття! Належало статися тому, що в Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього проводиря тих, що взяли Іісуса;
17: він був причислений до нас і одержав жереб служіння цього;
18: але придбав землю за неправедну плату і коли впав додолу, розпалось черево його і випали всі нутрощі його;
19: і це стало відоме всім жителям Ієрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою Акелдама, тобто земля крові.
20: У книзі ж Псалмів написано: хай опустіє двір його, і хай не буде жильця в ньому; і: гідність його хай прийме інший (Пс. 68,26; 108,8).
21: Отож треба, щоб один з тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив з нами Господь Іісус,
22: починаючи від хрещення Іоаннового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його.
23: І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Іустом, та Матфія;
24: і помолились і сказали: Ти, Господи, Серцевидець всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти вибрав
25: прийняти жереб цього служіння і Апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти в своє місце.
26: І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфія, і він причислений до одинадцяти Апостолів.
1: Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Іісус творив і чому вчив від початку
2: до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,
3: перед якими після страждань Своїх і являв Себе живим з багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
4: І, зібравши їх, Він звелів їм: не відлучайтесь з Ієрусалима, а ждіть обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
5: бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим.
6: Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлю?
7: Він же сказав їм: не ваше діло знати часи і строки, які Отець поклав у Своїй владі,
8: але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі.
9: Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього.
10: І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі
11: і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.
12: Тоді вони повернулися до Ієрусалима з гори, що зветься Єлеон і знаходиться поблизу Ієрусалима, на відстані суботньої путі.
13: І, прийшовши, увійшли до горниці, де й перебували, Петро та Яків, Іоанн та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зілот, і Іуда, брат Якова.
14: Усі вони однодушно перебували в молитві й молінні, з деякими жінками і Марією, Матір'ю Іісуса, та з братами Його.
15: В ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав
16: (зібралося ж близько ста двадцяти чоловік): мужі браття! Належало статися тому, що в Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього проводиря тих, що взяли Іісуса;
17: він був причислений до нас і одержав жереб служіння цього;
18: але придбав землю за неправедну плату і коли впав додолу, розпалось черево його і випали всі нутрощі його;
19: і це стало відоме всім жителям Ієрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою Акелдама, тобто земля крові.
20: У книзі ж Псалмів написано: хай опустіє двір його, і хай не буде жильця в ньому; і: гідність його хай прийме інший (Пс. 68,26; 108,8).
21: Отож треба, щоб один з тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив з нами Господь Іісус,
22: починаючи від хрещення Іоаннового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його.
23: І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Іустом, та Матфія;
24: і помолились і сказали: Ти, Господи, Серцевидець всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти вибрав
25: прийняти жереб цього служіння і Апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти в своє місце.
26: І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфія, і він причислений до одинадцяти Апостолів.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Коли настав день П'ятидесятниці, всі вони були однодушно разом.
2: І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились.
3: І з'явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них.
4: І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5: В Ієрусалимі ж перебували іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.
6: Коли стався цей шум, зібрався народ і збентежився; бо кожний чув їх, що вони говорять його мовою.
7: І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8: Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися,
9: парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10: Фрігії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і ті, що прийшли з Риму, іудеї та прозеліти,
11: критяни й аравітяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?
12: І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: що це значить?
13: А інші, насміхаючись, говорили: вони напилися солодкого вина.
14: Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі іудейські, і всі жителі Ієрусалима! хай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15: вони не п'яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16: але це те, що провіщав пророк Іоіль:
17: і буде в останні дні, говорить Бог, зіллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18: І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19: І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20: Сонце перетвориться у темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21: І буде: всякий, хто призове ім'я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,28–32).
22: Мужі ізраїльські! вислухайте слова ці: Іісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог сотворив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
23: Цього за певною радою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24: але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його.
25: Бо Давид говорить про Нього: я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26: Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27: бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління.
28: Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм (Пс. 15,8–11).
29: Мужі браття! хай буде дозволено з дерзновінням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і похований, і гроб його у нас до цього дня.
30: Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду чресл його воздвигнути Христа у плоті і посадити на престолі його (2 Цар. 7,12; Пс. 131,11),
31: він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його в пеклі, і плоть Його не побачить тління (Пс. 15,10).
32: Цього Іісуса Бог воскресив, чому всі ми свідки.
33: Отож Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34: Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
35: доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).
36: Отож твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог сотворив Господом і Христом Цього Іісуса, Котрого ви розп'яли.
37: Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?
38: Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім'я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39: бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40: І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного.
41: Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42: Вони ж постійно перебували у вченні Апостолів, в єднанні та переломленні хліба і в молитвах.
43: Був же на кожній душі страх; і багато чудес і знамень здійснилося через Апостолів у Ієрусалимі.
44: Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45: І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46: І щодня однодушно перебували в храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47: хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. Господь же щодня навертав до Церкви тих, хто спасався.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 11
1: Почули Апостоли та браття, які були в Іудеї, що і язичники прийняли слово Боже.
2: І коли Петро прийшов до Ієрусалима, обрізані дорікали йому,
3: кажучи: ти ходив до людей необрізаних і їв з ними.
4: Петро ж почав переказувати їм по порядку, говорячи:
5: у місті Іоппії я молився, і в натхненні бачив видіння: сходила якась посудина, ніби велике полотно, яке чотирма кінцями спускалося з неба, і опустилось до мене.
6: Я подивився в нього і, розглядаючи, побачив чотириногих земних, звірів, плазунів і птахів небесних.
7: І почув я голос, який промовляв мені: встань, Петре, заколи та їж.
8: Я ж сказав: ні, Господи, ніщо скверне або нечисте ніколи не входило в уста мої.
9: І відповів мені голос вдруге з неба: що Бог очистив, того ти не вважай нечистим.
10: Це сталося тричі, і знову піднялося все на небо.
11: І ось, в той же час три чоловіки, послані з Кесарії до мене, стали перед домом, де я був.
12: Дух сказав мені йти з ними, аніскільки не вагаючись. Пішли зі мною й ці шість братів, і ми прийшли в дім того чоловіка.
13: Він розповів нам, як він бачив у домі своєму Ангела святого, який став і сказав йому: пошли до Іоппії людей і поклич Симона, званого Петром;
14: він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь дім твій.
15: Коли ж почав я говорити, зійшов на них Дух Святий, як і на нас спочатку.
16: Згадав я тоді слово Господа, як Він сказав: Іоанн хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим.
17: Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Іісуса Христа, то хто ж я, щоб міг перешкоджати Богові?
18: Вислухавши це, вони заспокоїлись і прославили Бога, кажучи: видно, і язичникам дав Бог покаяння на життя.
19: Тим часом розсіяні через гоніння, що сталося після Стефана, пройшли до Фінікії та Кіпра і Антіохії, нікому не проповідуючи слово, крім іудеїв.
20: Були ж деякі з них кіпряни і киринейці, які, прийшовши до Антіохії, говорили до еллінів, благовіствуючи Господа Іісуса.
21: І рука Господня була з ними, і велике число, увірувавши, навернулося до Господа.
22: Дійшла чутка про це до церкви Ієрусалимської, і доручили Варнаві йти до Антіохії.
23: Він прийшов і, побачивши благодать Божу, зрадів і переконував усіх триматися Господа щирим серцем;
24: бо він був чоловік добрий і сповнений Духа Святого і віри. І приєдналося чимало народу до Господа.
25: Потім Варнава пішов у Тарс шукати Савла і, знайшовши його, привів до Антіохії.
26: Цілий рік збиралися вони в церкві і вчили багато народу, і учні в Антіохії вперше почали зватися християнами.
27: У ті дні прийшли з Ієрусалима до Антіохії пророки.
28: І один з них, на ім'я Агав, вставши, провістив Духом, що по всьому світі буде великий голод, що й сталося за кесаря Клавдія.
29: Тоді учні ухвалили, щоб кожний з свого достатку послав допомогу браттям, які живуть в Іудеї,
30: що й зробили, пославши зібране до пресвітерів через Варнаву і Савла.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 19
1: Під час перебування Аполлоса в Корінфі Павел, пройшовши верхні країни, прибув до Єфеса і, знайшовши там деяких учнів,
2: сказав їм: чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть і не чули, чи є Дух Святий.
3: Він сказав їм: у що ж ви хрестились? Вони відповідали: в Іоаннове хрещення.
4: Павел сказав: Іоанн хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто в Христа Іісуса.
5: Почувши це, вони хрестилися в ім'я Господа Іісуса,
6: і, коли Павел поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.
7: Всіх їх було чоловік близько дванадцяти.
8: Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, бесідуючи та засвідчуючи про Царство Боже.
9: Але як деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щоденно проповідував в училищі одного Тиранна.
10: Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії чули проповідь про Господа Іісуса, як іудеї, так і елліни.
11: Бог же творив немало чудес руками Павла,
12: так що на хворих клали хустки і опоясання з тіла його, і вони зцілялися від хвороб, і злі духи виходили з них.
13: Навіть деякі з мандрівних іудейських заклинателів почали використовувати ім'я Господа Іісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: заклинаємо вас Іісусом, Котрого Павел проповідує.
14: Це робили якісь семеро синів іудейського первосвященника Скеви.
15: Але злий дух сказав у відповідь: Іісуса знаю, і Павел мені відомий, а ви хто?
16: І кинувся на них чоловік, в якому перебував злий дух, і, подолавши їх, взяв над ними таку силу, що вони нагими й побитими втекли з дому того.
17: Це стало відомо всім іудеям і еллінам, що проживали у Єфесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім'я Господа Іісуса.
18: Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
19: А досить багато з тих, що займались чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п'ятдесят тисяч драхм.
20: З такою силою зростало й міцніло слово Господнє.
21: Коли ж це сталось, Павел задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Ієрусалима, сказавши: побувавши там, я повинен бачити і Рим.
22: І, пославши в Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія та Єраста, сам залишився на деякий час в Асії.
23: Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,
24: бо один срібляник, на ім'я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав художникам немалі прибутки,
25: зібравши їх та інших подібних ремісників, сказав: друзі! ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;
26: проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Єфесі, а майже по всій Асії цей Павел своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.
27: А це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде до занепаду, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт.
28: Вислухавши це, вони набралися лютості і почали кричати, говорячи: велика Артеміда єфеська!
29: І все місто збентежилося. Схопивши македонян Гаія і Арістарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулись до видовища.
30: Коли ж Павел хотів увійти в народ, учні не допустили його.
31: Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з'являтися на видовищі.
32: А тим часом одні кричали одне, а інші – друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.
33: За пропозицією іудеїв, з народу був викликаний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
34: Довідавшись, що він іудей, всі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: велика Артеміда єфеська!
35: Охоронець порядку, утихомиривши народ, сказав: мужі єфеські! який чоловік не знає, що місто Єфес є служитель великої богині Артеміди і Діопета?
36: Якщо ж у цьому нема суперечок, то треба вам бути спокійними і нічого не робити необачно.
37: А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не хулили.
38: Якщо ж Димитрій та інші з ним художники мають скаргу на когось, то є суди, і є проконсули; хай скаржаться один на одного.
39: А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законних зборах,
40: бо ми перебуваємо в небезпеці – за те, що сталося нині, нас можуть звинуватити в заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати таке зборище. Сказавши це, він розпустив збори.
← попередній розділнаступний розділ →