Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Після цього Павел, залишивши Афіни, прийшов до Корінфа;
2: і, знайшовши одного іудея, на ім'я Акіла, родом з Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його,– бо Клавдій звелів всім іудеям покинути Рим,– прийшов до них;
3: і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо ремеслом їхнім було робити намети.
4: Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував іудеїв та еллінів.
5: А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павел, за велінням Духа, свідчив іудеям, що Іісус є Христос.
6: Але як вони противились і злословили, то він, струсивши одежу свою, сказав до них: кров ваша на головах ваших; я чистий, віднині йду до язичників.
7: І пішов звідти, і прийшов до одного, на ім'я Іуст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги.
8: А Крісп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з корінфян, слухаючи, увірували і охрестилися.
9: У видінні вночі Господь сказав Павлові: не бійся, але говори і не замовкай,
10: бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато людей у цьому місті.
11: І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.
12: Між тим, за часів проконсульства Галліона в Ахаії, іудеї однодушно напали на Павла і привели його перед судилище,
13: говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом.
14: Коли ж Павел хотів відкрити уста, Галліон сказав іудеям: іудеї! якби була будь-яка образа або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас,
15: а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самі; я не хочу бути суддею в цьому.
16: І прогнав їх від судилища.
17: А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; і Галліон ніскільки не турбувався про це.
18: Павел, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сірії,– і з ним Акіла і Прискілла,– обстригши голову в Кенхреях, за обітницею.
19: Прибувши до Єфеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з іудеями.
20: Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,
21: а попрощався з ними, сказавши: мені неодмінно треба провести в Ієрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Богові. І відправився з Єфеса; Акіла і Прискілла залишилися в Єфесі.
22: Побувавши в Кесарії, він приходив до Ієрусалима, привітав церкву і пішов до Антіохії.
23: Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фрігію, утверджуючи всіх учнів.
24: Якийсь іудей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений в Писаннях, прийшов до Єфеса.
25: Він був навчений в початках шляху Господнього і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правильно, знаючи тільки хрещення Іоаннове.
26: Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акіла і Прискілла прийняли його і точніше пояснили йому шлях Господній.
27: А коли він наважився йти до Ахаії, браття послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,
28: бо він дуже викривав іудеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Іісус є Христос.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: Коли заколот припинився, Павел, покликавши учнів і давши їм настанови та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.
2: Коли ж він пройшов ті місця і дав віруючим щедрі настанови, прийшов до Еллади.
3: Там він пробув три місяці. Коли ж, внаслідок змови, вчиненої проти нього іудеями, він хотів вирушити до Сірії, спало йому на думку повернутися через Македонію.
4: Його супроводжували до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з фессалонікійців Арістарх і Секунд, і Гаій дервянин і Тимофій, та асійці Тихик і Трофим.
5: Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.
6: А ми після днів опрісночних відпливли з Филип і днів за п'ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
7: Першого ж дня тижня, коли учні зібралися для переломлення хліба, Павел, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв з ними і продовжив слово до півночі.
8: У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.
9: Під час тривалої бесіди Павлової одного юнака на ім'я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон, і похитнувшись, сонний упав додолу з третього житла, і підняли його мертвим.
10: Павел, зійшовши, впав на нього і, обнявши його, сказав: заспокойтесь, бо душа його в ньому.
11: Увійшовши ж і переломивши хліб та вкусивши, довго бесідував аж до світанку, і потім вийшов.
12: Тим часом отрока привели живого, і немало втішилися.
13: Ми пішли вперед на корабель, і попливли до Асс, щоб взяти звідти Павла; бо він так наказав нам, наміряючись сам іти пішки.
14: Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то взявши його, ми прибули до Мітіліни.
15: І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самосу і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули до Міліту,
16: бо Павлові спало на думку обминути Єфес, щоб не затриматися йому в Асії, бо він поспішав, якщо можна, на день П'ятидесятниці бути в Ієрусалимі.
17: З Міліту ж, пославши до Єфесу, він скликав пресвітерів церкви,
18: і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
19: служив Господу з усякою смиренномудрістю і рясними сльозами серед спокус, що їх я зазнав через підступи іудеїв;
20: що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого б не навчав всенародно і по домах,
21: засвідчуючи іудеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Іісуса Христа.
22: І ось, нині я, за велінням Духа, йду до Ієрусалима, не знаючи, що там станеться зі мною;
23: тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що узи і скорботи чекають мене.
24: Але ж я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю здійснити поприще моє і служіння, яке я прийняв від Господа Іісуса, проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
25: І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, серед котрих я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26: Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крові всіх,
27: бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28: Отож пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий поставив вас єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров'ю Своєю.
29: Бо я знаю, що після відходу мого, прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;
30: та і з вас самих повстануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб заманити учнів за собою.
31: А тому пильнуйте, пам'ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.
32: І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, яке може повчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.
33: Ні срібла, ні золота, ні одежі я ні від кого не побажав:
34: самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили руки мої ці.
35: У всьому показав я вам, що так працюючи, треба підтримувати слабких і пам'ятати слово Господа Іісуса, бо Він Сам сказав: блаженніше давати, ніж приймати.
36: Сказавши це, він став на коліна свої і з усіма ними помолився.
37: Тоді великий плач був у всіх, і, падаючи на шию Павлові, цілували його,
38: сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.