Без категорії

Собор святих сімдесяти апостолів

Місяця січня в 4-й день

Після вибрання дванадцятьох апостолів Христос Господь зібрав був ще менших апостолів сімдесят, щоб посилати їх на проповідь, про що пише святий євангелист Лука таке:[1] “Після цих явив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двоє перед Собою”. Дванадцять-бо при Собі мав як свідків життя Свого, сімдесят же посилав. Які ж були імена тих сімдесятьох, не є цілком відомо, бо, як же пише святий євангелист Іван: “Багато учнів Його ішло назад і більше не ходили з Ним. Сказав Ісус дванадцятьом: “Чи не хочете і ви відійти?”[2] І було так, що перед зближенням добровільного страждання Господнього зменшилося вельми учнів Його і заледве хто із сімдесятьох залишився при Ньому, але і з дванадцятьох один відпав. Після воскресіння ж Господнього лик святих дванадцяти апостолів Матеєм доповнився, сімдесяти ж лик не зразу, але помалу наповнився новонаверненими через Добру новину від тих, що були з лику дванадцятьох, і через проповідь Павла святого, зверху покликаного у той же лик, наче в один дух первинний, з Петром святим співверховника. Можна знайти про сімдесятьох апостолів розповідь, під іменем святого священномученка Доротея, єпископа Тирського, написану, і на початку книги Послань апостольських надруковану, також і в Пролозі згадану, але там написані є деякі такі, що хіба спершу лише апостольствували, потім же від віри і апостольства відійшли[3], як же Миколай, що прийшов з Антіохії, який був із семи дияконів, котрі зі Симоном-волхвом відвернулися від віри, також Фігель, Єрмоген і Димас, про них же пише Павло святий до Тимотея[4]: “Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі в Азії, а між ними Фігель і Гермоген”. І знову: “Димас мене залишив, полюбивши нинішній вік”[5]. Став-бо пізніше жерцем ідольським в Солуні. Про них пише і святий Іван Богослов[6] у Посланні своєму соборному першому: “Від нас вийшли, але не були з нас, якщо б від нас були, перебували б з нами”. І не випадає таких серед святих сімдесяти під час нинішнього свята собору вшановувати. Що-бо є спільне у світла з темрявою?[7] Багатьох же в тому сказанні мовчання оминуло, їх же Церква свята у місяцеслові святими зі сімдесятьох апостолів іменуючи, вшановує, як же Тимотей, Тит, Єпафрас, Архип, Ахіла, Олімп, Кондрат, Ахаїк. Є ж і инших багато в тому сказанні сумнівному, під іменем святого Доротея написаному кимось. Через те і поза тим, хоч і не зовсім відкинувши сказання, але часто використовуючи, поєднавши з ретельним розглядом Божественного Писання, переказів святих Отців і давніх істориків та оповідачів церковних достовірних, перелік за іменами і за чинами святих апостолів сімдесятьох, що в цей день святкуємо, такий.

ПЕРШИМ із сімдесятьох апостолів був святий Яків[8], брат Господній, його ж святий апостол Павло в Посланні до галатів згадує, кажучи: “Зайшов я до Єрусалиму бачити Петра, іншого з апостолів я не бачив, лише Якова, брата Господнього”[9]. Він був першим єпископом Єрусалиму, поставлений самим Господом. Коли Його ж проповідував з крила церковного, юдеями був скинений і, в зраненні камінному, деревом у голову ударений, помер.

2. МАРКО, святий євангелист[10], який написав Євангеліє Святе. Розповідає про нього святий апостол Петро, який же і згадує в Посланні соборному першому, говорячи: “Вітає вас у Вавилоні зібрана [церква] і Марко, син мій”. Він цим же Петром святим поставлений був єпископом в Олександрії, де ж ідолопоклонники мотуззям його зв’язали, і, по камінні волочений і розбитий, Господеві, Який явився йому і до слави небесної кликав, дух свій передав. ЛУКА, святий євангелист[11], який написав Євангеліє Святе. Розповідає про нього святий апостол Павло, він же
і згадує в Посланні до колосян, говорячи: “Вітає вас Лука, лікар любий”[12]. Той же і Діяння апостольські описав і по великих трудах апостольство своє страдницьки закінчив у Тивах Віотинських.

3. КЛЕОПА святий, брат святого Йосипа-обручника молодший, який, до Емаусу подорожуючи зі святим Лукою[який згадує його у своєму Євангелії, своє ж ім’я замовчуючи], Господа після воскресіння бачив[13]. І за якийсь час у тому ж домі, де в переломленні хліба пізнав Христа Воскреслого, за свідчення Христа від юдеїв убитий.

4. СИМЕОН святий, родич Господній, після Якова був другим єпископом в Єрусалимі і за розп’ятого Христа розп’ятий помер[14].

5. ВАРНАВА святий, названий так апостолами[15], а перед тим був Йосипом. Згаданий у Діяннях[16] апостольських і в Посланні святого Павла до галатів: “Увійшов [сказав] до Єрусалиму з Варнавою”[17]. Він з тим же Павлом святим послужив Слову і спершу Христа проповідував у Римі, тоді поставлений був єпископом у Медіолані. На батьківщині своїй, острові Кіпрі, юдеями й еллінами побитий камінням, помер і похований з переписаним ним Євангелієм святого Матея.

6. ЙОСІЙ святий[18], або Йосип, названий Варсавою і Юстом, співжеребник Матея після зради Юди, згадуваний у Діяннях апостолів[19], що Павло святий у Посланні до колосян говорить: “І Ісус наречений Юст”. Розповідають учителі: цей Йосій був сином Йосипа-обручника, так, як Яків, і Симон, і Юда не Іскаріот. І був єпископом в Єлевтерополі, де страдницьки й помер.

7. ТАДЕЙ[20] учнем святого Івана Предтечі був спочатку, тоді Христа [инший, не святий апостол Юда Тадей, що в Лівії, один із дванадцятьох ]. Хрестив едеського князя Авагара і від прокази його очистив. По багатьох в благовісті Христовому трудах у Вириті, граді фінікійськім, спочив у Господі.

8. АНАНІЯ святий[21], який хрестив Павла-апостола. У Дамаску був єпископом. У Єлевтерополі, коли Лукіян-ігемон камінням його побив, закінчив свій шлях[22].

10. СТЕФАН святий[23], першомученик, архидиякон, юдеями побитий, до Господа Ісуса Христа, Його ж у відчинених Небесах стоячого бачив, відійшов.[24]

11. ПИЛИП святий[25], один зі сімох дияконів, хрестив Симона-волхва в Самарії і євнуха Кандакії[26], був єпископом у Тралії Азійській і, багатьох вірою просвітивши, у старості глибокій на життя без старости перейшов.

12. ПРОХІР святий, один зі сімох дияконів, супутник святого Івана Богослова і трудів його спільник. У Никомидії, граді Вітинійському, спершу був єпископом, тоді, в Антіохії проповідуючи Христа, мученицьки помер.

13. НИКАНОР святий[27], один зі сімох дияконів. У той самий день, коли камінням побитий був першомученик Стефан, за написаним у Діяннях апостольських[28], було в той день гоніння велике на церкву Єрусалимську, вбитий був з двома тисячами віруючих у Христа.

14. ТИМОН святий[29], один зі сімох дияконів, єпископом був града Бостра, краю Аравійського, і, проповідуючи ім’я Христове, багато від юдеїв та еллінів постраждав і в піч розжарену вкинутий був, але, неушкоджений вийшовши, до Господа відійшов.

15. ПАРМЕН святий[30], один зі сімох дияконів, доручене йому від апостолів служіння у проповіді, сповненій віри, здійснюючи, перед очима апостольськими помер мученицьки.

16. ТИМОТЕЙ святий[31] у благовісті з Павлом святим трудився, до нього ж два послання Павло святий написав, був єпископом в Ефесі.

17. ТИТ святий[32], також у благовісті з Павлом святим трудився, до нього ж і Послання Павло святий написав. Був єпископом Гортинським на Криті.

18. ФИЛИМОН святий[33], до нього ж Павло святий особисте Послання написав, був єпископом у Газі.

19. ОНИСИМ святий[34], про нього ж Павло святий до Филимона пише1“. Тертилом, єпархом Римським мучений, помер в Путеолі.

20. ЕПАФР святий, його ж Павло святий у тому ж Посланні до Филимона згадує, говорячи: “Вітає тебе Епафрас, співв’язень мій у Христі Ісусі”. Був єпископом у Колосах, разом же і Лаодикійської церкви, і Єрапольської. З Павлом же святим був у Римі в ув’язненні, звідки ж Павло, пишучи до колосян, говорить: “Вітає вас Епафрас, один із вас, раб Ісуса Христа, який завжди подвизається за вас у молитвах, щоб ви були досконалі і сповнені всілякої волі Божої. Свідчу-бо про нього, що має ревність велику і вболіває за вас і за тих, що в Лаодикії та Гієраполі”[35].

21. АРХИП святий[36], згадуваний у тому ж Посланні до Филимона, був після святого Епафраса [якого тримали у Римі в путах] єпископом в Колосах, до нього ж пише Павло святий, говорячи: “Скажіть Архипові: бережи служіння, яке прийняв у Господі, щоб здійснити його”[37].

22. СИЛА святий[38], який зі святим апостолом Павлом слово Боже проповідував і з ним багато перетерпів страждань, рани ж і темницю. Про нього ж сказано в Діяннях апостольських: “Павло ж, вибравши Силу, пішов… засновуючи церкви”[39]. Єпископом був у Коринті і досить у проповіді Божого слова потрудився. Знамення ж і чуда зробивши, до Господа відійшов.

23. СИЛУЯН святий, його ж згадує Петро святий у Посланні своєму соборному так: “Через Силуяна, вірного брата, написав”[40]. Також і Павло святий у Посланні другому до коринтян: “Божий Син, Ісус Христос, що Його ми вам проповідували, я і Силуян”[41]. Він із Павлом святим слово Боже проповідував і в Солуні був єпископом. Багато ж бід перетерпівши заради подвига, що у вірі підняв, до Подвиговінчателя Христа зійшов.

24. КРИСКЕНТ святий, його ж згадує Павло святий у Посланні своєму до Тимотея другому (право перекладеному з грецької), говорячи: “Крискент в Галатію, тобто посланий мною, на проповідь”[42]. Він був єпископом у Галатії, тоді в Галії Христа проповідував, і у Вієні, граді Галійському, Захарію, учня свого, єпископом поставивши, знову повернувся в Галатію і мученицьки помер у царювання Траянове.

25. КРИСП святий, його ж згадують Діяння апостольські так: “Крисп, начальник синагоги, повірив у Господа зі всім домом своїм”[43]. Про нього ж і Павло святий в Посланні до коринтян говорить, що Криспа хрестив[44]. Був єпископом на Еґинті, острові, що прилягав до Пелопонеса, між морями Еґейським та Іонійським.

26. ЕПЕНЕТ святий, його ж Павло святий у Римській епістолії згадує, говорячи: “Вітайте Епенета, улюбленого мого, який є початком Азії для Христа”[45]. Був єпископом у Картагені.

27. АНДРОНІК святийе, його ж у тій самій епістолії Павло святий згадує: “Вітайте Андроніка”, говорячи і називаючи його родичем і співв’язнем своїм[46]. Визначний серед апостолів, які швидше від Павла повірили в Христа, був єпископом в Паннонії.

28. СТАХІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує. “Вітайте, — каже, — і Стахія, любого мені”. Був поставлений через святого апостола Андрія Первозваного в Арґирополі першим візантійським єпископом.

29. АМПАІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, говорячи: “Вітайте Амплія, любого мені в Господі”[47]. Був єпископом, проповідуючи Христа в Діосполі і в Одисі-граді, і там, від еллінів убитий, помер.

30. УРБАН святий, його ж у тій самій епістолії Павло святий задує, говорячи: “Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі”[48]. Був єпископом у Македонії і мученицьки помер.

31. НАРКИС святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, кажучи: “Вітайте Наркисових, що в Господі”[49]. Був єпископом в Атенах.

32. АПЕЛІЙ святий, його у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Вітайте Апелія, випробуваного в Христі”[50]. Був єпископом в Іраклії.

33. АРИСТОВУЛ святий6, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, говорячи: “Вітайте Аристовулових”. Був єпископом у Британії і там по багатьох трудах і стражданнях помер.

34. ІРОДІОН святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Вітайте Іродіона, родича мого”[51]. Був єпископом у Патрах.

35. АГАВ святий, дар пророцтва прийнявж. Його ж згадують Діяння апостольські, що прийшов один з юдеїв, пророк на ім’я Агав, і, взявши пояс Павла, зв’язав свої руки й ноги і сказав: “Це говорить Дух Святий, мужа, що його ж є пояс цей, так зв’яжуть в Єрусалимі юдеї і передадуть у руки язичникам”[52].

36. РУФ святий, його ж у Римській епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Цілуйте Руфа, вибраного в Господі”[53]. Був єпископом у Тивах, які в Елладі.

37. АСИНКРИТ святий, якого в тій самій епістолії згадано[54], був єпископом в Ірканії, землі Азійській.

38. ФЛЕГОНТ святий, у тій же епістолії згадуваний[55]. Був єпископом у Маратоні, граді Тракійському.

39. ЄРМ святий, якого в тій же епістолії згадано[56], був єпископом у Філиполі.

40. ПАТРОВ святий, у тій же епістолії згаданий[57], був єпископом у Неаполі і Путеолаху.

41. ЄРМІЙ святий, якого в тій же епістолії згадано, був єпископом у Далматії. Про цих п’ятьох, тут вкупі згаданих святих, пише разом Павло святий, говорячи: “Цілуйте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія”[58].

42. ЛИН святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея[59]. Був єпископом у Римі після святого апостола Петра.

43. ГАЙ святий, його ж у Посланні до римлян Павло святий згадує, говорячи: “Вітає вас Гай, гостинний мені і церкві усій”[60]. Був єпископом в Ефесі після святого Тимотея.

44. ФІЛОЛОГ святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Вітайте Філолога”3. Його поставив святий апостол Андрій єпископом у Синопі.

45. ЛУКІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує[61]. Був єпископом у Лаодикії Сирійській.

46. ЯСОН святий[62], якого в тій же епістолії згадано[63]. Був єпископом у Тарсі.

47. СОСИПАТР святий, у тій же епістолії згадуваний. Був єпископом в Іконії. Про цих трьох разом, поруч згаданих, пише Павло святий після Тимотея святого, говорячи: “Вітає вас і Лукій, Ясон, і Сосипатр, родичі мої”[64].

48. ОЛІМПІЯН святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує[65]. Ідучи за святим апостолом Петром, при смертному стражданні його в Римі від Нерона посічений був, разом зі святим апостолом Іродіоном, як же пише Метафраст на день святих апостолів Петра і Павла.

49. ТЕРТІЙ святий, що записав Послання до Римлян, яке говорив святий Павло. У ньому ж сам себе згадує так: “Вітаю вас і я, Тертій, який писав послання це в Господі”[66]. Був єпископом, другим після святого Сосипатра, де ж і мученицький здобув вінець.

50. ЕРАСТ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, був економом Єрусалимської церкви, потім же єпископом Паніяди.

51. КВАРТ святий, якого у тій же епістолії згадано, був єпископом у Бейруті. Про цих двох святих разом Павло святий пише: “Вітає вас Ераст, будівничий градський, і Кварт, брат”[67].

52. ЄВОД святий[68] в Антіохії після святого апостола Петра був єпископом, його ж згадує святий Ігнатій Богоносець у Посланні своєму до Антіохіян, говорячи: “Згадуйте блаженного Євода, отця вашого, якого першим вам апостоли пастирем поставили”.

53. ОНИСИФОР святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея, говорячи: “Хай дасть же милість Господь Онисифоровому дому, бо багато разів дав мені спочинок і вериг моїх не соромився”[69]. Був єпископом у Колофоні і в Киринії.

54. КЛИМЕНТ святий[70], його ж згадує Павло святий у Посланні до филип’ян. “Подвизалися, казав, зі мною і з Климентом”[71]. Був єпископом у Римі після святого апостола Петра і після єпископів Ліна та Клита. У вигнанні ж був у Херсонесі, помер страдницьки, утоплений в глибинах морських.

55. СОСТЕН святий[72], який після Криспа святого начальником собору юдейського був, Павлом святим до віри навернений. Про нього ж сказано в Діяннях апостольських: “Взяли ж всі елліни Состена, начальника собору, били перед судом”[73]. Його ж згадує і сам Павло святий вкупі зі собою в Посланні до коринтян, яке починається так: “Павло, званий апостолом Ісуса Христа волею Божою, і Состен, брат”[74]. Був єпископом у Колофоні.

56. АПОЛОС святий, його ж згадують Діяння апостольські так: “Юдей же один, Аполос на ім’я, олександрієць родом, муж учений, прийшов до Ефесу, сильний він у Книгах, він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, говорив і учив пильно про Господа”[75]. Згадує ж і Павло святий у Першому посланні до коринтян: “Я, — каже, — посадив, Аполос напоїв, але Бог виростив”[76]. Був єпископом у Смирні
перед святим Полікарпом.

57. ТИХИК святий, якого згадано в Діяннях апостольських11 і в Посланнях Павла святого до ефесян і колосян: “А те, що, — каже, — про мене скаже вам Тихик, улюблений брат і вірний служитель у Господі, його ж послав до вас на це власне, щоб довідалися про нас, і щоб утішив серця ваші”[77]. І знову в Посланні другому до Тимотея: “Тихика ж послав в Ефес”[78]. Був єпископом Колофонським після святого Состена.

58. ЕПАФРОДИТ святий, його ж згадує Павло святий у Посланні до филип’ян, говорячи: “Вважав за потрібне Епафродита, брата і співробітника, і співвойовника мого, вашого ж апостола і служителя потребі моїй, послати до вас”[79]. Був єпископом в Адріянії.

59. КАРП святий[80], його ж Павло святий у другому Посланні до Тимотея після Тихика святого згадує, говорячи: “Плаща його ж залишив у Троаді в Карпа, піди принеси до мене і книги”[81]. Був єпископом у Верії Тракійській.

60. КОНДРАТ святий[82], був єпископом в Атенах і Магнисії, де ж, слово Господнє проповідуючи, муками кінець прийняв від атинеїв при царі Адріяні.

61. МАРКО[83], він же і Іван, його ж Діяння апостольські як співмандрівника Павла і Варнави згадують багато разів, як же тут: “Варнава ж і Савл повернулися у Єрусалим, виконавши службу, взявши з собою Івана, названого Марка”[84]. Був єпископом у Біблосі, що у Фінікії, його ж і Сінію недруги прогнали.

62. ЗИНА святий, на якого казали Законник, тобто закону Мойсеевого учитель. Його ж Павло святий у Посланні до Тита згадує: “Зина Законника негайно вишли вперед до мене”[85]. Був єпископом у Діосполі.

63. АРИСТАРХ святий[86], його ж згадують Діяння апостольські і Послання Павла святого до колосян і до Филимона[87]. Був єпископом в Апамеї Сирській.

64. ПУД святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея: “Вітає тебе, — каже, — і Пуд”[88]. Був у Римському синкліті муж благочесний, приймаючи у дім свій зібрання святих апостолів Петра й Павла та инших вірних.
Його ж дім перетворився через те на церкву, названу пастирською, у ній же і Петро святий, кажуть, священнодіяв.

65. ТРОХИМ святий, його ж Діяння апостольські[89] згадують, але і Павло святий у Посланні тім же до Тимотея. “Трохима, — каже, — залишив у Мілеті хворого”[90]. Він з Пудом та Аристархом у всіх гоніннях за Павлом святим ішли, і, врешті, при усіченні його в Римі Нероном всі троє були усічені.

66. МАРКО святий[91], небіж Варнави, був єпископом в Аполоніяді, його ж згадує Павло святий у Посланні до колосян разом зі святим вищезгаданим Аристархом: “Вітає вас Аристарх, ув’язнений разом зі мною, і Марко, небіж Варнавин [92].

67. АРТЕМ святий, його ж згадує Павло святий, пишучи до Тита: “Коли пришлю Артема до тебе”[93]. Був єпископом у Айстрі.

68. АКИЛА святий[94], його ж Діяння апостольські й Послання Павлові[95] згадують, єпископом в Іраклії був, в Азії ж і Ахаї проповідував Слово Боже і від невірних убитий був.

68. ФОРТУНАТ святий, його ж Павло святий у Першому посланні до коринтян згадує. Кончину блаженну в проповіді слова Божого дістав[96].

69. АХАЇК святий, його ж разом із Фортунатом у тому ж Посланні до коринтян Павло святий згадує: “Радію, — каже, — через прихід і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу втрату заповнили, заспокоїли-бо мій дух і ваш”[97].

Тут лик повний закінчується святих сімдесятьох апостолів. До нього ж [за иншим зводом Євангельським, розповідають, явив Господь й инших сімдесят два] долучаються і ще два.

71. ДІОНІСІЙ святий Ареопагіт[98], його ж Діяння апостольські згадують[99]. Спершу в Атенах був єпископом, тоді в Галії проповідував Христа і там був у голову усічений. А проте, що і цей є з того ж апостольського лику, свідчить Євсевій[100], єпископ Кесарії Палестинської. Про цих апостолів говорить таке: “Додав до них Ареопагіта одного, Діонисія на ім’я, він же був Павловою проповіддю в Атенах до віри навернувся, як Лука в Діяннях апостольських пише”.

72. СИМЕОН святий, названий Ніґер, його ж Лука святий у Діяннях згадує, говорячи: “Були, — каже, — деякі в Антіохії в церкві пророки й учителі: Варнава і Симеон, названий Ніґер”[101]. А що і він є з того ж лику апостольського, свідчить Єпіфаній святий[102], згадуючи його між апостолами. Ось-бо імена їхні згадує — Марка, Луку, Юста, Варнаву, Апелія, Руфа, Ніґра [тобто Симеона Ніґра] та инших сімдесятьох двох”. Так Єпифаній святий пише, у двох речах нас запевняє: що лик цих святих апостолів містить у собі осіб сімдесят дві і що святий Симеон Ніґер є одним з того ж числа апостольського. Але і святий Іван Дамаскин в Октоїху п’ятого гласу у середу на вечірні після дванадцятьох апостолів собор сімдесяти і двох згадує, говорячи: “всехвальна десятка з двійцею виявилася досконалою, ввівши єдиноревний собор сімдесяти двох”. Їхніми ж усіх вельми помічними святими молитвами щоб і ми сподобилися в зібранні святих бути звання небесного причасниками і розуміти Превишнього апостола й Архиєрея віри нашої Ісуса Христа, хвалячи Його з Богом Отцем і святим Духом на віки вічні. Амінь.

Відомо ж хай буде, що, окрім усіх цих описаних тут святих апостолів, може знайтися і ще більше сучасників, рівноапостольних святих, як свідчить про те Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, який у Книзі своїй першій, у главі дванадцятій пише таке: “Ім’я кожного [із дванадцятьох] апостолів Христових достатньо з Євангельських свідчень кожному відоме, а про сімдесят апостолів жодного каталогу точного ніде не тратіяється. Якщо ж захочеш роздивитися, то більше ніж сімдесят легко знайдеш, одного тримаючись свідчення Павла святого, що в Першому посланні до коринтян говорить: “Явився [Христос після воскресіння Свого] Кифі, тоді одинадцятьом, потім же явився більше як п’ятистам братам одного разу. З них же багато живе досі, деякі ж спочили”[103]. З таких- бо багатьох, які трудилися у Благовісті Христовому, того ж часу в первісній Церкві, які різні краї вірою просвітлювали, подібно до апостолів, є самого апостольського імени достойні, деякі ж осібно хай тут будуть згадані.

ЛАЗАР святий[104], який чотири дні мертвий був, і Господь його воскресив. Разом зі святими апостолами прийняв Духа Святого, що у вогненних язиках зійшов[105]. Коли ж було гоніння велике на Церкву Єрусалимську, після убивства Стефана, вигнаний був за межі юдейські і в човні без весла на море пущений з Максимином святим, учнем Господнім, і з Келидонієм святим, що від народження був сліпим, але Господь його просвітлив. Припливши, за Божим скеруванням, в Масилію, там по-апостольськи сам той Лазар святий Христа проповідував, тоді на острові Критському в граді Кутійському епископував, там переставився, де ж і святе його тіло після багатьох років було знайдене в ковчезі мармуровому з написаними словами: ЛАЗАР ЧОТИРИДЕННИЙ, ДРУГ ХРИСТОВИЙ. Максимин же святий у Ливії, так названому граді, що в Галії, першим був єпископом і проповіді апостольської виконавцем. Там же і Келідоній святий, єпископовий співпомічник до проповіді апостольської, зі святим Максимином перебував, де ж з миром спочив і в деяких істориків до лику святих сімдесяти двох апостолів як один з них зарахований.

ЙОСИП святий з Ариматвї, який учився в Ісуса і пречисте Його Тіло в Пилата випросив[106]. Також заздрісними юде-ями з меж їхніх вигнаний, в Англії Христа проповідував, де ж і переставився і як апостол від людей того краю шанований.

НИКОДИМ святий, який приходив на науку до Ісуса вночі[107] і дав добру раду, щоб не осуджувати його перед тим, як почути від нього і зрозуміти діла його. Потім же і Тіло Ісусове з Йосипом чесно з пахощами поховав. Також від юдеїв за віру в Христа і проповідь апостольську у вигнанні постраждав.

ТАМААІЇА святий, учителем був святого апостола Павла і раду благочестиву юдеям про проповідь апостолів святих дав: “Якщо від Бога є діло це, не можете зруйнувати його”[108]. Після цього явив Христа, у Нього ж вірив, проповідував по-апостольськи. І вигнаного за проповідь Никодима святого ховав у себе, його ж до кінця життя прогодувавши, поховав поблизу святого першомученика Стефана.

ЄВНУХ Кандаки-цариці святий, Пилипом святим на дорозі охрещений. І царицю ту до Христа навернув[109]. Був першим проповідником Христовим в Етіопії й апостолом Етіоп-ським названий. Мученицьки помер.

ЗАКХЕЙ святий, який приймав у дім свій Господа, радіючи, і від Нього: “Сьогодні на дім цей спасіння прийшло”[110] чув. Після Вознесення Господнього пішов за Петром святим, ним же єпископом Кесарії Палестинської поставлений, апос-тольськи Христа проповідував.

КОРНИАІЙ святий, сотник, Петром святим хрещений[111], ним же у тій же Кесарії після святого Закхея єпископом поставлений, його ж дім перетворений на церкву.

АОГИН святий, сотник, який при хресті Господньому увірував[112] і воістину, що Сином Божим є Ісус, ісповідав. Тоді і про воскресіння Його свідчив. І після цього в Кападокії Христовим проповідником й апостолом був. Мученицьки постраждав. ІТНАТІЙ святий Богоносець, його ж Господь дитиною прийняв на руки свої[113]. Був після святого Петра в Антіохії єпископом. Апостольськи проповідував Христа. За Нього ж і постраждав у Римі, левам відданий на поїдання.

ПОАШАРП святий, єпископ Смирни. Його ж блаженний Симеон Метафраст у житії святого Ігнатія Богоносця явив, апостолом божественним називавши. Пише так: “Зупинився, каже, у Смирні, там вітав [святий Ігнатій] святого Полікарпа, божественного апостола, Смирнського єпископа, співучня свого”.

АРИСТЮН святий, єпископ тої ж Смирнської церкви. Учень Господній з тих, що після дванадцятьох апостолів були. Згаданий у книгах святого Папія, єпископа Єрапольсько-го, який зразу після апостолів жив, про що пишуть історики церкви: Никифор у Книзі З, у Главі 20, і Євсевій також у Книзі 3, у Главі 33.

ЄРОТЕИ святий, якого святий апостол Павло віри навчив і єпископом поставив в Атенах. Він на Успення Пречистої Богоматері в Лиці святих апостолів по повітрі принесений був.

АНТИПА святий, єпископ Пергамський, апостольською про Христа проповіддю свідчивши, постраждав. Про нього ж сам Христос Господь в Об’явленні святого Івана Богослова явив, говорячи: “Антипа, свідок Мій вірний, вбитий був”[114].

ДИМИТРІИ святий, про нього ж святий Іван Богослов у Посланні своєму третьому написав: “Про Аимитрія свідчили всі, і сама правда, і ми свідчимо, і знаємо, що свідчення наше правдиве”[115]. Був єпископом у Філадельфії, краї Азійському.

Згаданий ще в Діяннях апостольських МНАСОН Кипри-янин, давній Господній учень, про нього ж пише Лука святий таке: “Прийшли з нами деякі учні з Кесарії, ведучи з собою якогось киприянина Мнасона, що ми в нього ж оселитися мали”[116]. Крім того, цей давній учень Господній Мнасон може комусь видаватися тим самим, що і Ясон.

Ці-бо й більше, окрім сімдесятьох апостольського Собору, давні учні Господні, сучасні апостолам, співпроповідники їхні святі, були хіба з числа тих згаданих понад п’ятисот братів, які воскреслого Господа бачили. їх же всіх імена якщо не тут, на землі, у книгах, то на Небесах точно написані. Як же пише Павло святий до филип’ян у главі 4: “Ті, що у благовіствуванні подвизалися зі мною, — казав, — і з иншими співробітниками моїми, їх же імена у книзі життя”1. А в сказанні під іменем святого Доротея, про сімдесятьох апостолів написаному, деяких тих же імена даремно повторюються. Замість них принаймні з цих вищеназваних згаданий хтось міг би бути.

Хай відомо також буде, що у сказанні тому під іменем Доротея написано багато такого, що, як було сказано, має в собі сумнівне. Чотирьох із сімдесяти апостолів імена марне повторюються: Іродіона названо двічі, ніби з Павлом святим був, як Родіона його ж не згадав Павло святий ніде, лише Іродіона, і знову Аполоса, Тихіка й Аристарха — їх же по одному тих самих, а не инших згадує святий Павло.

У тому ж сказанні чотирьох імена у двох з’єднані виявляються: Клеопа із Симеоном, Крисп же із Крискентом. Напи-сано-бо, ніби Клеопа той самий був, що й Симеон. Але достовірні історики церковні давні Євсевій, прозваний Памфил, і Никифор Калист Ксантопул, і від них наведене свідчення найдавніших євангелистів, а після них і Георгій Кедрин узгоджено пишуть, що Клеопа був молодшим братом святого Йосипа Обручника, Симеон же — родич Господній [якщо ж і згадується у Пролозі, що Симеон цей той самий був, що і Симон, син Йосипа Обручника, як же Яків, Йосія та Юда, проте достовірні історики церковні вищеназвані говорять, що Симеон цей (родич Господній, єпископ другий після Якова Єрусалимський) — був сином самого Клеопи, брата Йосипово-го, брат же стриєчний, а не рідний Якова, сина Йосипового. А той Симон, син Йосипа, брат же рідний Якова, инший був [не згадуваний серед апостолів], про нього ж думають, що не прийняв Служби апостольської, як же брати його Яків та Йосія між сімдесятьма, а Юда [який же і Тадей] між дванадцятьма, але хіба перед розсіянням апостолів по вселенній пішов з життя цього, як же й итиі учні Господні, про них же Павло святий: “Багато, — каже, — перебувають досі, а декотрі вже спочили”[117]. Те до розрізнення церковного належить, проте відомо, що инший був Клеопа [инший Симеон], а що написано, ніби Крисп, його ж Павло святий згадує у другому Посланні до Тимотея[118], був єпископом Галилейськит, то в Посланні тому згадано Криска, чи Крескента, єпископа Та-латійського і Галійського, окремо ж инший Крисп, начальник синагоги, згаданий у Діяннях апостольських[119] і в Павловому Першому посланні до коринтян[120]. У томі) ж сказанні написано, що Кифа, йому ж Павло святий в Антіохії докоряв, був в Ікони єпископом, але Павло святий в Антіохії [як же пише до галатів] не иншому якомусь Кифі, наче був із сімдесятьох апостолів, лише самому верховному святому апостолові Петрові[121] в лице докорив, що гріх по-поганськи жити. У тому ж іще сказанні написано, що одним із сімдесятьох апостолів був апостол Кесар, його ніби Павло святий згадував. Але Павло святий, пишучи з Риму до филип’ян, згадує дім Кесаря в Римі — царював тоді Перон, а не якогось учня Тоспоньо-го на ім’я Кесар, як же про те пишуть святі учителі Золото-устий святий і святий Теодорит[122]. З них перший: “Воскресив їх, — каже, — й укріпив [филип’ян Павло], показуючи, що й царського дому проповідь торкнулася. Якщо-бо ті, що в царських палатах перебувають, усім знехтували заради Царя Небесного, то їм ще більше годилося б [филип’янам] те чинити”. Другий же, святий Теодорит: “Превелику, — казав, — їм утіху приніс, коли сповістив, що і в царських палатах панує Божестенне Євангеліє і нечестивого царя домашніх до Життя приводить”. Так тлумачать учителі ті святі слова апостольські, що згадують Кесаря в Посланні до филип’ян. Па кінці це: “Вітають вас всі святі, навіть же з Кесаревого дому. Благодать Господа нашого Ісуса Христа зі всіма вами”[123]. Амінь.

У той же день пам’ять преподобного отця нашого Теоктиста, ігумена в Кукумі Сикелійській.

У Пролозі тут замість цього Сикеліиського Теоктиста написано преподобного Теоктиста — того, що 3 вересня вшановується, співпостника святого Євтимія великого в Палестині. Але Мінея Московська нововидана, також Місяцеслов Московський точно показують, що в цей день вшановується Сикелійський Теоктист, а не Палестинський. І святого мученика Зосима Монаха, що з Киликії, він у пустелі зі звірами жив, і Домитіяном-князем взятті, і за Христа мучений. И Атанасія Коментарисія, який у Христа увірував, коли мучений був святий Зосима. Лев з пустелі на арену прибіг і людським голосом провістив і настрашив усіх. Те бачивши, Атанасій пізнав силу Христа, єдиного істинного Бога, й увірував в Нього. Обидва померли в горах в одній кам’яній ущелині.


[1] Євангеліє від Луки
10:1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
10:2 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
10:3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
10:4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
10:5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
10:6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
10:7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
10:8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
10:9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10:10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
10:11 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
10:12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
10:13 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
10:14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
10:15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
10:16 Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.
10:17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!
10:18 Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
10:19 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
10:20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
10:21 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
10:22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.
10:23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
10:24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!
10:25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
10:26 Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
10:27 А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
10:28 Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
10:29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
10:30 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
10:31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
10:32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
10:33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
10:34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
10:35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
10:36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
10:37 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
10:38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
10:39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
10:40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
10:41 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
10:42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
Лк. 10
, [1].

[2] їв. 6, [66].

[3] Дії Апостолів
6:1 Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані.
6:2 Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах.
6:3 Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю.
6:4 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.
6:5 І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії,
6:6 їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них.
6:7 І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.
6:8 А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.
6:9 Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном.
6:10 Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.
6:11 Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога.
6:12 І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон.
6:13 Також свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону.
6:14 Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей.
6:15 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!
Дії. 6
.

[4] Друге послання апостола Павла Тимофію
1:1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі,
1:2 до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!
1:3 Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.
1:4 Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю.
1:5 Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.
1:6 З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх.
1:7 Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
1:8 Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога,
1:9 що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.
1:10 А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією,
1:11 що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя.
1:12 З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.
1:13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.
1:14 Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.
1:15 Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген.
1:16 Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився.
1:17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,
1:18 хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!
2Тим. 1
, [15].

[5] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
,[10].

[6] 1 їв. 2, [19].

[7] Друге послання апостола Павла до коринтян
6:1 А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.
6:2 Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
6:3 Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,
6:4 а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,
6:5 у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,
6:6 у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,
6:7 у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,
6:8 через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;
6:9 як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;
6:10 як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
6:11 Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене!
6:12 У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!
6:13 Такою ж відплатою говорю, немов дітям розширені будьте й ви!
6:14 До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?
6:15 Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?
6:16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!
6:17 Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,
6:18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!
2Кор. 6
, [14].

[8] Жовтень, 23-го.

[9] Послання апостола Павла до галатів
1:1 Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,
1:2 і присутня зо мною вся браття, до Церков галатійських:
1:3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,
1:4 що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого,
1:5 Йому слава на віки вічні, амінь!
1:6 Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію,
1:7 що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію.
1:8 Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!
1:9 Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!
1:10 Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.
1:11 Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей.
1:12 Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа.
1:13 Чули бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її.
1:14 І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань.
1:15 Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав
1:16 виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю,
1:17 і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск.
1:18 По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.
1:19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
1:20 А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю!
1:21 Потому пішов я до сирських та кілікійських країн.
1:22 Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто,
1:23 тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, що колись руйнував був її.
1:24 І славили Бога вони через мене!
Гал. 1
, [18-19].

[10] Квітень, 25-го.

[11] Жовтень, 18

[12] Кл.4,14

[13] Євангеліє від Луки
24:1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
24:2 та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
24:3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
24:4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.
24:5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
24:6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
24:7 Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.
24:8 І згадали вони ті слова Його!
24:9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
24:10 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
24:11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
24:12 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...
24:13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
24:14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
24:15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
24:16 Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
24:17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
24:18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
24:19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
24:20 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...
24:21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...
24:22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
24:23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...
24:24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...
24:25 Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
24:26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
24:27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
24:28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
24:29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.
24:30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...
24:31 Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...
24:32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...
24:33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
24:34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.
24:35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
24:36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
24:37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
24:38 Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
24:39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
24:40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
24:41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
24:42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
24:43 І, взявши, Він їв перед ними.
24:44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
24:45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
24:46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
24:47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
24:48 А ви свідки того.
24:49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
24:50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
24:51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
24:52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
24:53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.
Лк. 24
, [18].

[14] Пам. 4 січня і 27 квітня.

[15] 11 червня.

[16] Дії Апостолів
4:1 А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,
4:2 обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
4:3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.
4:4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.
4:5 І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
4:6 і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
4:7 І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?
4:8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!
4:9 Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,
4:10 нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
4:11 Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
4:12 І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
4:13 А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
4:14 Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
4:15 І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
4:16 говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
4:17 Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.
4:18 І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
4:19 І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
4:20 Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
4:21 А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.
4:22 Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.
4:23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.
4:24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
4:25 Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?
4:26 Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.
4:27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,
4:28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.
4:29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,
4:30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.
4:31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!
4:32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
4:33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!
4:34 Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,
4:35 та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.
4:36 Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,
4:37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
Дії. 4
, [36].

[17] Гл. 2, [1].

[18] Жовтень, 30-го.

[19] Дії Апостолів
1:1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав,
1:2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся.
1:3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав.
1:4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене.
1:5 Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!
1:6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?
1:7 А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.
1:8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
1:9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...
1:10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,
1:11 та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!
1:12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.
1:13 А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.
1:14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.
1:15 Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив:
1:16 Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,
1:17 бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв.
1:18 І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось...
1:19 І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови.
1:20 Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший.
1:21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами,
1:22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення.
1:23 І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія.
1:24 А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав,
1:25 щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце.
1:26 І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.
Дії. 1
, [23].

[20] Серпень, 21-го.

[21] Жовтень, 30-го.

[22] Дії Апостолів
9:1 А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,
9:2 попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
9:3 А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,
9:4 а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
9:5 А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!
9:6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!
9:7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
9:8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.
9:9 І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.
9:10 А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи!
9:11 Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,
9:12 і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий...
9:13 Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!
9:14 І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
9:15 І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.
9:16 Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
9:17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!
9:18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,
9:19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.
9:20 І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,
9:21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?
9:22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
9:23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
9:24 та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
9:25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
9:26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
9:27 Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
9:28 І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
9:29 Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
9:30 Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
9:31 А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
9:32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
9:33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
9:34 І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
9:35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
9:36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
9:37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.
9:38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
9:39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
9:40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...
9:41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
9:42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
9:43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.
Дії. 9
, [10]

[23] Грудень,26-го.

[24] Дії Апостолів
6:1 Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані.
6:2 Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах.
6:3 Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю.
6:4 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.
6:5 І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії,
6:6 їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них.
6:7 І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.
6:8 А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.
6:9 Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном.
6:10 Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.
6:11 Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога.
6:12 І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон.
6:13 Також свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону.
6:14 Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей.
6:15 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!
Дії. 6
.

[25] Жовтень, П-го.

[26] Дії Апостолів
8:1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
8:2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
8:3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
8:4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
8:5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
8:6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
8:7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8:8 І радість велика в тім місті була!
8:9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
8:10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
8:11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
8:12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
8:13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
8:14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
8:15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
8:16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
8:17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
8:18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
8:19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
8:20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
8:21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
8:22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
8:23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
8:24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
8:25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
8:26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.
8:27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
8:28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.
8:29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.
8:30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?
8:31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
8:32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
8:33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...
8:34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?
8:35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.
8:36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?
8:37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!
8:38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.
8:39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
8:40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.
Дії. 8
, [5-6].

[27] Грудень, 26-го, липень,28-го.

[28] Дії Апостолів
20:1 А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.
20:2 Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,
20:3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.
20:4 Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.
20:5 Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.
20:6 А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.
20:7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.
20:8 А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.
20:9 Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...
20:10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!
20:11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.
20:12 А хлопця живим привели, і зраділи немало.
20:13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.
20:14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.
20:15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.
20:16 Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
20:17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.
20:18 І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,
20:19 і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,
20:20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.
20:21 І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.
20:22 І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,
20:23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...
20:24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.
20:25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...
20:26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,
20:27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!
20:28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.
20:29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...
20:30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
20:31 Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.
20:32 А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.
20:33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...
20:34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.
20:35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!
20:36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.
20:37 І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...
20:38 А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.
Дії. 20
.

[29] Липень,28-го, грудень,30-го.

[30] Червень, 28-го.

[31] Січень, 22-го.

[32] Серпень, 25-го.

[33] Листопад, 22-го.

[34] Лютий, 15-го.

[35] Код 4, [12-13].

[36] Листопад,22-то, лютий,19-го.

[37] Послання апостола Павла до колоссян
4:1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!
4:2 Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!
4:3 Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний,
4:4 щоб з'явив я її, як звіщати належить мені.
4:5 Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.
4:6 Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
4:7 Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі.
4:8 Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,
4:9 із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут.
4:10 Поздоровлює вас Аристарх, ув'язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його,
4:11 теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою.
4:12 Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.
4:13 І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.
4:14 Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.
4:15 Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його.
4:16 І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви.
4:17 Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!
4:18 Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.
Кол. 4
, [17].

[38] Липень,30-го.

[39] Дії Апостолів
15:1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.
15:2 Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.
15:3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.
15:4 Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.
15:5 Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.
15:6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.
15:7 Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.
15:8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
15:9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
15:10 Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?
15:11 Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.
15:12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!
15:13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.
15:14 Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.
15:15 І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:
15:16 Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
15:17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!
15:18 Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.
15:19 Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,
15:20 але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.
15:21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.
15:22 Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,
15:23 написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!
15:24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
15:25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,
15:26 людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
15:27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
15:28 Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:
15:29 стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...
15:30 Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.
15:31 А перечитавши, раділи з потішення того.
15:32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.
15:33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
15:34 Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
15:35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.
15:36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.
15:37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.
15:38 Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
15:39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.
15:40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.
15:41 І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.
Дії. 15
, [40-41].

[40] Перше соборне послання апостола Петра
5:1 Тож благаю між вами пресвітерів, співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з'явитись:
5:2 пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,
5:3 не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір.
5:4 А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.
5:5 Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!
5:6 Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив.
5:7 Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!
5:8 Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.
5:9 Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі.
5:10 А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.
5:11 Йому слава та влада на вічні віки, амінь.
5:12 Я коротко вам написав через Силуяна, як гадаю вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благодать правдива, що ви в ній стоїте.
5:13 Вітає вас разом вибрана Церква в Вавилоні, і Марко, мій син.
5:14 Вітайте один одного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.
1Пет. 5
,[12], Друге послання апостола Павла до коринтян
1:1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,
1:2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
1:3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
1:4 що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
1:5 Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.
1:6 Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.
1:7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
1:8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.
1:9 Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
1:10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,
1:11 як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.
1:12 Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.
1:13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,
1:14 як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
1:15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,
1:16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.
1:17 Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?
1:18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.
1:19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.
1:20 Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.
1:21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,
1:22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.
1:23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,
1:24 не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!
2Кор. 1
,[19].

[41] 2Кор. 16-19.

[42] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
, [10].

[43] Дії Апостолів
18:1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
18:2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,
18:3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.
18:4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.
18:5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.
18:6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.
18:7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.
18:8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.
18:9 Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,
18:10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.
18:11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.
18:12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,
18:13 кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!
18:14 Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.
18:15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.
18:16 І прогнав їх від суду.
18:17 Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.
18:18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
18:19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.
18:20 Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,
18:21 але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
18:22 І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.
18:23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.
18:24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.
18:25 Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
18:26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.
18:27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,
18:28 бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.
Дії. 18
, [8].

[44] Перше послання апостола Павла до коринтян
1:1 Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
1:2 Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
1:3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
1:4 Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
1:5 бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
1:6 бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
1:7 так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.
1:8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
1:9 Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
1:10 Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
1:11 Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
1:12 А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
1:13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?
1:14 Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
1:15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
1:16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
1:17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
1:18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
1:19 Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
1:20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
1:21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
1:22 Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
1:23 а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
1:24 а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
1:25 Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
1:26 Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
1:27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
1:28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
1:29 так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
1:30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,
1:31 щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!
1Кор. 1
, [14].

[45] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [5].

[46] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [7].

[47] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [46].

[48] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [9].

[49] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
,[11].

[50] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [10].

[51] Квітень, 8-го.

[52] Дії Апостолів
21:1 А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.
21:2 І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули.
21:3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти.
21:4 І, учнів знайшовши, перебули тут сім день. Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.
21:5 І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі.
21:6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.
21:7 А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них.
21:8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього.
21:9 Він мав чотири панні дочки, що пророкували.
21:10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Агав на ім'я.
21:11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган...
21:12 Як почули ж оце, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
21:13 А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!
21:14 І не могли ми його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай діється Божая воля!
21:15 А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили.
21:16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
21:17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.
21:18 А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились.
21:19 Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.
21:20 Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!
21:21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.
21:22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
21:23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.
21:24 Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.
21:25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.
21:26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.
21:27 А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,
21:28 кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!
21:29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
21:30 І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено...
21:31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!
21:32 І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
21:33 Приступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив?
21:34 Але кожен що інше викрикував у натовпі. І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці.
21:35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського,
21:36 бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним!
21:37 А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відказав: То ти вмієш по-грецькому?
21:38 Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?
21:39 А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!
21:40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи:
Дії. 21
, [11].

[53] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
,[13].

[54] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
,[14].

[55] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
,[14].

[56] Листопад,5-го

[57] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
,[14].

[58] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
.

[59] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
,[21].

[60] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [23].

[61] Вересень, 10~го.

[62] Квітень,28-го.

[63] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
,[21].

[64] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [21].

[65] Листопад, 10-го.

[66] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [22].

[67] Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
, [23].

[68] Вересень, 7-го.

[69] Друге послання апостола Павла Тимофію
1:1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі,
1:2 до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!
1:3 Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.
1:4 Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю.
1:5 Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.
1:6 З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх.
1:7 Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
1:8 Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога,
1:9 що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.
1:10 А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією,
1:11 що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя.
1:12 З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.
1:13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.
1:14 Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.
1:15 Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген.
1:16 Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився.
1:17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,
1:18 хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!
2Тим. 1
, [16]

[70] Листопад, 25-го.

[71] Послання апостола Павла до филип'ян
4:1 Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!
4:2 Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі.
4:3 Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.
4:4 Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!
4:5 Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!
4:6 Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
4:7 І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
4:8 Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!
4:9 Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!
4:10 Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали.
4:11 Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.
4:12 Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.
4:13 Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
4:14 Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі.
4:15 І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви,
4:16 що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.
4:17 Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.
4:18 Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.
4:19 А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.
4:20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь.
4:21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною.
4:22 Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому.
4:23 Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.
Флп. 4
, [3].

[72] Грудень, 8-го.

[73] Дії Апостолів
18:1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
18:2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,
18:3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.
18:4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.
18:5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.
18:6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.
18:7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.
18:8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.
18:9 Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,
18:10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.
18:11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.
18:12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,
18:13 кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!
18:14 Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.
18:15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.
18:16 І прогнав їх від суду.
18:17 Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.
18:18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
18:19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.
18:20 Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,
18:21 але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
18:22 І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.
18:23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.
18:24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.
18:25 Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
18:26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.
18:27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,
18:28 бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.
Дії. 18
, [17].

[74] Перше послання апостола Павла до коринтян
1:1 Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
1:2 Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
1:3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
1:4 Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
1:5 бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
1:6 бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
1:7 так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.
1:8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
1:9 Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
1:10 Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
1:11 Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
1:12 А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
1:13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?
1:14 Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
1:15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
1:16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
1:17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
1:18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
1:19 Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
1:20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
1:21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
1:22 Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
1:23 а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
1:24 а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
1:25 Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
1:26 Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
1:27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
1:28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
1:29 так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
1:30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,
1:31 щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!
1Кор. 1
,

[75] Дії Апостолів
18:1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
18:2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,
18:3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.
18:4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.
18:5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.
18:6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.
18:7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.
18:8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.
18:9 Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,
18:10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.
18:11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.
18:12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,
18:13 кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!
18:14 Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.
18:15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.
18:16 І прогнав їх від суду.
18:17 Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.
18:18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
18:19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.
18:20 Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,
18:21 але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
18:22 І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.
18:23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.
18:24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.
18:25 Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
18:26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.
18:27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,
18:28 бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.
Дії. 18
, [24].

[76] 1 Кор. З,[в].

[77] Послання апостола Павла до ефесян
6:1 Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!
6:2 Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею,
6:3 щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!
6:4 А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!
6:5 Раби, слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа!
6:6 Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу,
6:7 служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям!
6:8 Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний.
6:9 А пани, чиніть їм те саме, занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!
6:10 Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!
6:11 Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
6:12 Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.
6:13 Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.
6:14 Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,
6:15 і взувши ноги в готовість Євангелії миру.
6:16 А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.
6:17 Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.
6:18 Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,
6:19 і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії,
6:20 для якої посол я в кайданах, щоб сміливо про неї звіщати, як належить мені.
6:21 А щоб знали і ви щось про мене, та що я роблю, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і в Господі вірний служитель,
6:22 якого послав я до вас на це саме, щоб довідалися ви про нас, і щоб ваші серця він потішив.
6:23 Мир братам і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!
6:24 Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь.
Еф. 6
, [21]: Послання апостола Павла до колоссян
4:1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!
4:2 Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!
4:3 Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний,
4:4 щоб з'явив я її, як звіщати належить мені.
4:5 Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.
4:6 Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
4:7 Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі.
4:8 Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,
4:9 із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут.
4:10 Поздоровлює вас Аристарх, ув'язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його,
4:11 теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою.
4:12 Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.
4:13 І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.
4:14 Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.
4:15 Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його.
4:16 І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви.
4:17 Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!
4:18 Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.
Кол. 4
, [7].

[78] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
.

[79] Послання апостола Павла до филип'ян
2:1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2:2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
2:3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
2:4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
2:5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
2:6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
2:7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
2:8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
2:9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
2:10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
2:12 Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
2:13 Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
2:14 Робіть усе без нарікання та сумніву,
2:15 щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
2:16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
2:17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
2:18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
2:19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
2:20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
2:21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
2:22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
2:23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
2:24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
2:25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
2:26 бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
2:27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
2:28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
2:29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
2:30 бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
Флп. 2
,[25].

[80] Березень,26-ГО.

[81] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
, [13].

[82] Вересень, 21-го.

[83] Вересень, 27-го.

[84] Дії Апостолів
12:1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.
12:2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
12:3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.
12:4 І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.
12:5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.
12:6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.
12:7 І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.
12:8 А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.
12:9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.
12:10 Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.
12:11 Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.
12:12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.
12:13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,
12:14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...
12:15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!
12:16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
12:17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
12:18 Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.
12:19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.
12:20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.
12:21 Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.
12:22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!
12:23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...
12:24 Слово ж Боже росло та помножувалось.
12:25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.
Дії. 12
, [25].

[85] Тит З, [13].

[86] Квітень, 15-го.

[87] Дії Апостолів
19:1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,
19:2 та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!
19:3 І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.
19:4 І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.
19:5 Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.
19:6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
19:7 А всіх їх було чоловіка з дванадцять.
19:8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
19:9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.
19:10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.
19:11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,
19:12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.
19:13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!
19:14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.
19:15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?
19:16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.
19:17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.
19:18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
19:19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
19:20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!
19:21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.
19:22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
19:23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.
19:24 Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,
19:25 згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.
19:26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.
19:27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.
19:28 Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!
19:29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.
19:30 Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.
19:31 Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.
19:32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
19:33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.
19:34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!
19:35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
19:36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.
19:37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.
19:38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.
19:39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.
19:40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.
Дії. 19
, [29]:. Послання апостола Павла до колоссян
4:1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!
4:2 Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!
4:3 Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний,
4:4 щоб з'явив я її, як звіщати належить мені.
4:5 Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.
4:6 Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
4:7 Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі.
4:8 Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,
4:9 із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут.
4:10 Поздоровлює вас Аристарх, ув'язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його,
4:11 теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою.
4:12 Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.
4:13 І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.
4:14 Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.
4:15 Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його.
4:16 І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви.
4:17 Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!
4:18 Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.
Кол. 4
, [10]

[88] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
, [21].

[89] Дії Апостолів
20:1 А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.
20:2 Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,
20:3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.
20:4 Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.
20:5 Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.
20:6 А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.
20:7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.
20:8 А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.
20:9 Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...
20:10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!
20:11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.
20:12 А хлопця живим привели, і зраділи немало.
20:13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.
20:14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.
20:15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.
20:16 Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
20:17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.
20:18 І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,
20:19 і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,
20:20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.
20:21 І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.
20:22 І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,
20:23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...
20:24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.
20:25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...
20:26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,
20:27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!
20:28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.
20:29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...
20:30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
20:31 Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.
20:32 А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.
20:33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...
20:34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.
20:35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!
20:36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.
20:37 І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...
20:38 А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.
Дії. 20
, [4].

[90] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
, [20].

[91] Жовтень, 30-го.

[92] Послання апостола Павла до колоссян
4:1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!
4:2 Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!
4:3 Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний,
4:4 щоб з'явив я її, як звіщати належить мені.
4:5 Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.
4:6 Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
4:7 Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі.
4:8 Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,
4:9 із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут.
4:10 Поздоровлює вас Аристарх, ув'язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його,
4:11 теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою.
4:12 Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.
4:13 І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.
4:14 Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.
4:15 Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його.
4:16 І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви.
4:17 Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!
4:18 Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.
Кол. 4
, [10].

[93] Тит. З, [12].

[94] Липень,14-го.

[95] Дії Апостолів
18:1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
18:2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,
18:3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.
18:4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.
18:5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.
18:6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.
18:7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.
18:8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.
18:9 Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,
18:10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.
18:11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.
18:12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,
18:13 кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!
18:14 Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.
18:15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.
18:16 І прогнав їх від суду.
18:17 Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.
18:18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
18:19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.
18:20 Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,
18:21 але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
18:22 І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.
18:23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.
18:24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.
18:25 Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
18:26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.
18:27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,
18:28 бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.
Дії. 18
;Послання апостола Павла до римлян
16:1 Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
16:2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
16:3 Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
16:5 Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
16:7 Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
16:8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
16:9 Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
16:10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
16:11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
16:12 Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
16:13 Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
16:14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
16:15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
16:16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
16:19 Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
16:20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
16:21 Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
16:22 Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
16:23 Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
Рим. 16
.

[96] Перше послання апостола Павла до коринтян
16:1 А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських.
16:2 А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.
16:3 А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму.
16:4 А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.
16:5 Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.
16:6 А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.
16:7 Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.
16:8 А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,
16:9 бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...
16:10 Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.
16:11 Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.
16:12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.
16:13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,
16:14 хай з любов'ю все робиться в вас!
16:15 Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,
16:16 і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює.
16:17 Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,
16:18 бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!
16:19 Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.
16:20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.
16:21 Привітання моєю рукою Павловою.
16:22 Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!
16:23 Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!
16:24 Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!
1Кор. 16
, [17].

[97] Перше послання апостола Павла до коринтян
16:1 А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських.
16:2 А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.
16:3 А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму.
16:4 А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.
16:5 Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.
16:6 А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.
16:7 Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.
16:8 А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,
16:9 бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...
16:10 Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.
16:11 Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.
16:12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.
16:13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,
16:14 хай з любов'ю все робиться в вас!
16:15 Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,
16:16 і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює.
16:17 Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,
16:18 бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!
16:19 Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.
16:20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.
16:21 Привітання моєю рукою Павловою.
16:22 Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!
16:23 Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!
16:24 Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!
1Кор. 16
, [17].

[98] Жовтень, 3-го.

[99] Дії Апостолів
17:1 Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська.
17:2 І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання,
17:3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую.
17:4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок.
17:5 А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.
17:6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили!
17:7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус...
17:8 І вони зворохобили народ та начальників міста, що слухали це.
17:9 Але, узявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили.
17:10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.
17:11 Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є.
17:12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних гелленських жінок та немало із мужів.
17:13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Верії, прибули вони, і там баламутили та бунтували народ.
17:14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позосталися там.
17:15 А ті, що Павла відпроваджували, провели його аж до Атен, а прийнявши наказа про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули.
17:16 Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
17:17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними.
17:18 А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення.
17:19 І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти?
17:20 Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має?
17:21 А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати.
17:22 Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.
17:23 Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам.
17:24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,
17:25 і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
17:26 І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх,
17:27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
17:28 Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його!
17:29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки.
17:30 Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися,
17:31 бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши.
17:32 Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...
17:33 Так вийшов Павло з-поміж них.
17:34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними.
Дії. 17
, [34].

[100] Євсевій. Кн. З, Гл. 4.

[101] Дії Апостолів
13:1 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.
13:2 Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!
13:3 Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
13:4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.
13:5 Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.
13:6 А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.
13:7 Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.
13:8 Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.
13:9 Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
13:10 і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
13:11 І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...
13:12 Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
13:13 І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
13:14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
13:15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!
13:16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!
13:17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
13:18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,
13:19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,
13:20 майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.
13:21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.
13:22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
13:23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,
13:24 як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.
13:25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.
13:26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.
13:27 Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,
13:28 і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.
13:29 Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.
13:30 Але Бог воскресив Його з мертвих!
13:31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.
13:32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,
13:33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!
13:34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!
13:35 Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
13:36 Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.
13:37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.
13:38 Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.
13:39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.
13:40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:
13:41 Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!
13:42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.
13:43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
13:44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.
13:45 Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.
13:46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.
13:47 Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!
13:48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.
13:49 І ширилось Слово Господнє по цілій країні.
13:50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.
13:51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.
13:52 А учні сповнялися радощів і Духа Святого.
Дії. 13
, [1].

[102] Єпіфаній.

[103] Перше послання апостола Павла до коринтян
15:1 Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
15:2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
15:3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
15:4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
15:5 і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
15:6 А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
15:7 Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.
15:8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.
15:9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
15:10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
15:11 Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
15:12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
15:13 Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
15:14 оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15:15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
15:16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
15:17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
15:18 тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
15:19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
15:20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
15:21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
15:22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
15:23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
15:24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
15:25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
15:26 Як ворог останній смерть знищиться,
15:27 бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
15:28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
15:29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
15:30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
15:31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
15:32 Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
15:33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
15:34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
15:35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
15:36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
15:37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
15:38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
15:39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
15:40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
15:41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
15:42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
15:43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
15:44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
15:45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
15:46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
15:47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
15:48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
15:49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
15:50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
15:51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
15:52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
15:53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
15:54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
15:55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
15:56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
15:57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
15:58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!
1Кор. 15
, [5-6].

[104] Жовтень, 17-го.

[105] Дії Апостолів
8:1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
8:2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
8:3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
8:4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
8:5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
8:6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
8:7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8:8 І радість велика в тім місті була!
8:9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
8:10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
8:11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
8:12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
8:13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
8:14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
8:15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
8:16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
8:17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
8:18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
8:19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
8:20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
8:21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
8:22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
8:23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
8:24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
8:25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
8:26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.
8:27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
8:28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.
8:29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.
8:30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?
8:31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
8:32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
8:33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...
8:34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?
8:35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.
8:36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?
8:37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!
8:38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.
8:39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
8:40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.
Дії. 8
.

[106] Євангеліє від Матвія
27:1 Когда же настало утро, все первосвященники и старейшины народа имели совещание об Иисусе, чтобы предать Его смерти;
27:2 и, связав Его, отвели и предали Его Понтию Пилату, правителю.
27:3 Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, и, раскаявшись, возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,
27:4 говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали ему: что́ нам до того? смотри сам.
27:5 И, бросив сребреники в храме, он вышел, пошел и удавился.
27:6 Первосвященники, взяв сребреники, сказали: непозволительно положить их в сокровищницу церковную, потому что это цена крови.
27:7 Сделав же совещание, купили на них землю горшечника, для погребения странников;
27:8 посему и называется земля та "землею крови" до сего дня.
27:9 Тогда сбылось реченное через пророка Иеремию, который говорит: и взяли тридцать сребреников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израиля,
27:10 и дали их за землю горшечника, как сказал мне Господь.
27:11 Иисус же стал пред правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус сказал ему: ты говоришь.
27:12 И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.
27:13 Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя?
27:14 И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился.
27:15 На праздник же Пасхи правитель имел обычай отпускать народу одного узника, которого хотели.
27:16 Был тогда у них известный узник, называемый Варавва;
27:17 итак, когда собрались они, сказал им Пилат: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?
27:18 ибо знал, что предали Его из зависти.
27:19 Между тем, как сидел он на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому, потому что я ныне во сне много пострадала за Него.
27:20 Но первосвященники и старейшины возбудили народ просить Варавву, а Иисуса погубить.
27:21 Тогда правитель спросил их: кого из двух хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.
27:22 Пилат говорит им: что́ же я сделаю Иисусу, называемому Христом? Говорят ему все: да будет распят.
27:23 Правитель сказал: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее кричали: да будет распят.
27:24 Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови Праведника Сего; смотрите вы.
27:25 И, отвечая, весь народ сказал: кровь Его на нас и на детях наших.
27:26 Тогда отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
27:27 Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию*, собрали на Него весь полк
27:28 и, раздев Его, надели на Него багряницу;
27:29 и, сплетши венец из терна, возложили Ему на голову и дали Ему в правую руку трость; и, становясь пред Ним на колени, насмехались над Ним, говоря: радуйся, Царь Иудейский!
27:30 и плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.
27:31 И когда насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, и одели Его в одежды Его, и повели Его на распятие.
27:32 Выходя, они встретили одного Киринеянина, по имени Симона; сего заставили нести крест Его.
27:33 И, придя на место, называемое Голгофа, что значит: Лобное место,
27:34 дали Ему пить уксуса, смешанного с желчью; и, отведав, не хотел пить.
27:35 Распявшие же Его делили одежды Его, бросая жребий;
27:36 и, сидя, стерегли Его там;
27:37 и поставили над головою Его надпись, означающую вину Его: Сей есть Иисус, Царь Иудейский.
27:38 Тогда распяты с Ним два разбойника: один по правую сторону, а другой по левую.
27:39 Проходящие же злословили Его, кивая головами своими
27:40 и говоря: Разрушающий храм и в три дня Созидающий! спаси Себя Самого; если Ты Сын Божий, сойди с креста.
27:41 Подобно и первосвященники с книжниками и старейшинами и фарисеями, насмехаясь, говорили:
27:42 других спасал, а Себя Самого не может спасти; если Он Царь Израилев, пусть теперь сойдет с креста, и уверуем в Него;
27:43 уповал на Бога; пусть теперь избавит Его, если Он угоден Ему. Ибо Он сказал: Я Божий Сын.
27:44 Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.
27:45 От шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятого;
27:46 а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или́, Или́! лама́ савахфани́? то есть: Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?
27:47 Некоторые из стоявших там, слыша это, говорили: Илию зовет Он.
27:48 И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наложи́в на трость, давал Ему пить;
27:49 а другие говорили: постой, посмотрим, придет ли Илия спасти Его.
27:50 Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух.
27:51 И вот, завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу; и земля потряслась; и камни расселись;
27:52 и гробы отверзлись; и многие тела усопших святых воскресли
27:53 и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святый град и явились многим.
27:54 Сотник же и те, которые с ним стерегли Иисуса, видя землетрясение и все бывшее, устрашились весьма и говорили: воистину Он был Сын Божий.
27:55 Там были также и смотрели издали многие женщины, которые следовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;
27:56 между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведеевых.
27:57 Когда же настал вечер, пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который также учился у Иисуса;
27:58 он, придя к Пилату, просил тела Иисусова. Тогда Пилат приказал отдать тело;
27:59 и, взяв тело, Иосиф обвил его чистою плащаницею**
27:60 и положил его в новом своем гробе, который высек он в скале; и, привалив большой камень к двери гроба, удалился.
27:61 Была же там Мария Магдалина и другая Мария, которые сидели против гроба.
27:62 На другой день, который следует за пятницею, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату
27:63 и говорили: господин! Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: после трех дней воскресну;
27:64 итак прикажи охранять гроб до третьего дня, чтобы ученики Его, придя ночью, не украли Его и не сказали народу: воскрес из мертвых; и будет последний обман хуже первого.
27:65 Пилат сказал им: имеете стражу; пойдите, охраняйте, как знаете.
27:66 Они пошли и поставили у гроба стражу, и приложили к камню печать.
Мв. 27
.

[107] їв. 3. 7.19

[108] Дії Апостолів
5:1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,
5:2 та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.
5:3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?
5:4 Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!
5:5 Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
5:6 Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.
5:7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.
5:8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.
5:9 До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...
5:10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
5:11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...
5:12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.
5:13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
5:14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,
5:15 так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.
5:16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!
5:17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,
5:18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.
5:19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
5:20 Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.
5:21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.
5:22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
5:23 говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!
5:24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.
5:25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.
5:26 Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.
5:27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
5:28 Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...
5:29 Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!
5:30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.
5:31 Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
5:32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.
5:33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...
5:34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.
5:35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.
5:36 Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.
5:37 Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.
5:38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.
5:39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.
5:40 І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.
5:41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.
5:42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.
Дії. 5
, [34-39].

[109] Дії Апостолів
8:1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
8:2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
8:3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
8:4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
8:5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
8:6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
8:7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8:8 І радість велика в тім місті була!
8:9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
8:10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
8:11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
8:12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
8:13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
8:14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
8:15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
8:16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
8:17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
8:18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
8:19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
8:20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
8:21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
8:22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
8:23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
8:24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
8:25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
8:26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.
8:27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
8:28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.
8:29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.
8:30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?
8:31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
8:32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
8:33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...
8:34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?
8:35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.
8:36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?
8:37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!
8:38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.
8:39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
8:40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.
Дії. 8
, [26-40].

[110] Євангеліє від Луки
19:1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
19:2 І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,
19:3 бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.
19:4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.
19:5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!
19:6 І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.
19:7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!
19:8 Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.
19:9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.
19:10 Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!
19:11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.
19:12 Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
19:13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
19:14 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
19:15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
19:16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
19:17 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
19:18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.
19:19 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.
19:20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
19:21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
19:22 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
19:23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
19:24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
19:25 І відказали йому: Пане, він десять мін має.
19:26 Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
19:27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
19:28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
19:29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
19:30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
19:31 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.
19:32 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.
19:33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?
19:34 Вони ж відказали: Господь потребує його.
19:35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
19:36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
19:37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
19:38 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!
19:39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!
19:40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
19:41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
19:42 і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
19:43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
19:44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...
19:45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
19:46 до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.
19:47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,
19:48 але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.
Лк. 19
, [9].

[111] Дії Апостолів
10:1 Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.
10:2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.
10:3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію!
10:4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.
10:5 Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.
10:6 Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.
10:7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,
10:8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.
10:9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
10:10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,
10:11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.
10:12 У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.
10:13 І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!
10:14 А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!
10:15 І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!
10:16 І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
10:17 Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,
10:18 і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?
10:19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе.
10:20 Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!
10:21 І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?
10:22 А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх.
10:23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.
10:24 І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.
10:25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.
10:26 Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!
10:27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,
10:28 і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту.
10:29 Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?
10:30 А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
10:31 й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.
10:32 Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі.
10:33 Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.
10:34 А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,
10:35 але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.
10:36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім.
10:37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,
10:38 Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.
10:39 І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили Його, на дереві повісивши...
10:40 Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,
10:41 не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.
10:42 І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.
10:43 Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням.
10:44 Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова.
10:45 А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган!
10:46 Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів:
10:47 Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?
10:48 І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.
Дії. 10
.

[112] Євангеліє від Матвія
27:1 Когда же настало утро, все первосвященники и старейшины народа имели совещание об Иисусе, чтобы предать Его смерти;
27:2 и, связав Его, отвели и предали Его Понтию Пилату, правителю.
27:3 Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, и, раскаявшись, возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,
27:4 говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали ему: что́ нам до того? смотри сам.
27:5 И, бросив сребреники в храме, он вышел, пошел и удавился.
27:6 Первосвященники, взяв сребреники, сказали: непозволительно положить их в сокровищницу церковную, потому что это цена крови.
27:7 Сделав же совещание, купили на них землю горшечника, для погребения странников;
27:8 посему и называется земля та "землею крови" до сего дня.
27:9 Тогда сбылось реченное через пророка Иеремию, который говорит: и взяли тридцать сребреников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израиля,
27:10 и дали их за землю горшечника, как сказал мне Господь.
27:11 Иисус же стал пред правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус сказал ему: ты говоришь.
27:12 И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.
27:13 Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя?
27:14 И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился.
27:15 На праздник же Пасхи правитель имел обычай отпускать народу одного узника, которого хотели.
27:16 Был тогда у них известный узник, называемый Варавва;
27:17 итак, когда собрались они, сказал им Пилат: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?
27:18 ибо знал, что предали Его из зависти.
27:19 Между тем, как сидел он на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому, потому что я ныне во сне много пострадала за Него.
27:20 Но первосвященники и старейшины возбудили народ просить Варавву, а Иисуса погубить.
27:21 Тогда правитель спросил их: кого из двух хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.
27:22 Пилат говорит им: что́ же я сделаю Иисусу, называемому Христом? Говорят ему все: да будет распят.
27:23 Правитель сказал: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее кричали: да будет распят.
27:24 Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови Праведника Сего; смотрите вы.
27:25 И, отвечая, весь народ сказал: кровь Его на нас и на детях наших.
27:26 Тогда отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
27:27 Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию*, собрали на Него весь полк
27:28 и, раздев Его, надели на Него багряницу;
27:29 и, сплетши венец из терна, возложили Ему на голову и дали Ему в правую руку трость; и, становясь пред Ним на колени, насмехались над Ним, говоря: радуйся, Царь Иудейский!
27:30 и плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.
27:31 И когда насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, и одели Его в одежды Его, и повели Его на распятие.
27:32 Выходя, они встретили одного Киринеянина, по имени Симона; сего заставили нести крест Его.
27:33 И, придя на место, называемое Голгофа, что значит: Лобное место,
27:34 дали Ему пить уксуса, смешанного с желчью; и, отведав, не хотел пить.
27:35 Распявшие же Его делили одежды Его, бросая жребий;
27:36 и, сидя, стерегли Его там;
27:37 и поставили над головою Его надпись, означающую вину Его: Сей есть Иисус, Царь Иудейский.
27:38 Тогда распяты с Ним два разбойника: один по правую сторону, а другой по левую.
27:39 Проходящие же злословили Его, кивая головами своими
27:40 и говоря: Разрушающий храм и в три дня Созидающий! спаси Себя Самого; если Ты Сын Божий, сойди с креста.
27:41 Подобно и первосвященники с книжниками и старейшинами и фарисеями, насмехаясь, говорили:
27:42 других спасал, а Себя Самого не может спасти; если Он Царь Израилев, пусть теперь сойдет с креста, и уверуем в Него;
27:43 уповал на Бога; пусть теперь избавит Его, если Он угоден Ему. Ибо Он сказал: Я Божий Сын.
27:44 Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.
27:45 От шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятого;
27:46 а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или́, Или́! лама́ савахфани́? то есть: Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?
27:47 Некоторые из стоявших там, слыша это, говорили: Илию зовет Он.
27:48 И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наложи́в на трость, давал Ему пить;
27:49 а другие говорили: постой, посмотрим, придет ли Илия спасти Его.
27:50 Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух.
27:51 И вот, завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу; и земля потряслась; и камни расселись;
27:52 и гробы отверзлись; и многие тела усопших святых воскресли
27:53 и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святый град и явились многим.
27:54 Сотник же и те, которые с ним стерегли Иисуса, видя землетрясение и все бывшее, устрашились весьма и говорили: воистину Он был Сын Божий.
27:55 Там были также и смотрели издали многие женщины, которые следовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;
27:56 между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведеевых.
27:57 Когда же настал вечер, пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который также учился у Иисуса;
27:58 он, придя к Пилату, просил тела Иисусова. Тогда Пилат приказал отдать тело;
27:59 и, взяв тело, Иосиф обвил его чистою плащаницею**
27:60 и положил его в новом своем гробе, который высек он в скале; и, привалив большой камень к двери гроба, удалился.
27:61 Была же там Мария Магдалина и другая Мария, которые сидели против гроба.
27:62 На другой день, который следует за пятницею, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату
27:63 и говорили: господин! Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: после трех дней воскресну;
27:64 итак прикажи охранять гроб до третьего дня, чтобы ученики Его, придя ночью, не украли Его и не сказали народу: воскрес из мертвых; и будет последний обман хуже первого.
27:65 Пилат сказал им: имеете стражу; пойдите, охраняйте, как знаете.
27:66 Они пошли и поставили у гроба стражу, и приложили к камню печать.
Мв. 27
.

[113] Грудня 20-й день.

[114] Об'явлення Івана Богослова (Апокаліпсис)
2:1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши: Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих:
2:2 Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони.
2:3 І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся.
2:4 Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов.
2:5 Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся.
2:6 Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу.
2:7 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім.
2:8 А до Ангола Церкви в Смірні напиши: Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив:
2:9 Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, але ти багатий, і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони зборище сатани.
2:10 Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!
2:11 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможець не буде пошкоджений від другої смерти.
2:12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: Оце каже Той, що має меча обосічного:
2:13 Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний.
2:14 Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили.
2:15 Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само.
2:16 Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст.
2:17 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його.
2:18 І до Ангола Церкви в Тіятирах напиши: Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум'я огняне, а ноги Його подібні до міді:
2:19 Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші.
2:20 Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви.
2:21 І Я дав був їй часу, щоб покаялася, та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй.
2:22 Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються,
2:23 а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.
2:24 А вам, та іншим, що в Тіятирах, що не мають науки цієї, і як кажуть не розуміють так званих глибин сатани, кажу: не накладу на вас іншого тягару,
2:25 тільки те, що ви маєте, тримайте, аж поки прийду.
2:26 А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу над поганами,
2:27 і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться, як і Я одержав владу від Свого Отця,
2:28 і дам Я йому зорю досвітню.
2:29 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!
Об. 2
, [13].

[115] 3 їв. 1, [12]

[116] Дії Апостолів
21:16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
Дії. 21:16
,

[117] Перше послання апостола Павла до коринтян
15:1 Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
15:2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
15:3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
15:4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
15:5 і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
15:6 А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
15:7 Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.
15:8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.
15:9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
15:10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
15:11 Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
15:12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
15:13 Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
15:14 оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15:15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
15:16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
15:17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
15:18 тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
15:19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
15:20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
15:21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
15:22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
15:23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
15:24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
15:25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
15:26 Як ворог останній смерть знищиться,
15:27 бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
15:28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
15:29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
15:30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
15:31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
15:32 Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
15:33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
15:34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
15:35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
15:36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
15:37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
15:38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
15:39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
15:40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
15:41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
15:42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
15:43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
15:44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
15:45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
15:46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
15:47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
15:48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
15:49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
15:50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
15:51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
15:52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
15:53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
15:54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
15:55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
15:56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
15:57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
15:58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!
1Кор. 15
, [6].

[118] Друге послання апостола Павла Тимофію
4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
4:5 Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
4:7 Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
4:9 Подбай незабаром прибути до мене.
4:10 Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
4:11 Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
4:12 А Тихика послав я в Ефес.
4:13 Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
4:14 Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
4:15 Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
4:16 При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
4:17 Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
4:19 Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
4:20 Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
4:21 Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
4:22 Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.
2Тим. 4
.

[119] Дії Апостолів
18:1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
18:2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,
18:3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.
18:4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.
18:5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.
18:6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.
18:7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.
18:8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.
18:9 Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,
18:10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.
18:11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.
18:12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,
18:13 кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!
18:14 Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.
18:15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.
18:16 І прогнав їх від суду.
18:17 Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.
18:18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
18:19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.
18:20 Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,
18:21 але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
18:22 І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.
18:23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.
18:24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.
18:25 Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
18:26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.
18:27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,
18:28 бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.
Дії. 18
, [8].

[120] Перше послання апостола Павла до коринтян
1:1 Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
1:2 Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
1:3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
1:4 Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
1:5 бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
1:6 бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
1:7 так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа.
1:8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
1:9 Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
1:10 Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
1:11 Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
1:12 А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
1:13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?
1:14 Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
1:15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
1:16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
1:17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
1:18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
1:19 Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
1:20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
1:21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
1:22 Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
1:23 а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
1:24 а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
1:25 Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
1:26 Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
1:27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
1:28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
1:29 так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
1:30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,
1:31 щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!
1Кор. 1
, [14].

[121] Послання апостола Павла до галатів
2:1 Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
2:2 А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.
2:3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.
2:4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
2:5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.
2:6 Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,
2:7 але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
2:8 бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,
2:9 і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
2:10 тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.
2:11 Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.
2:12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.
2:13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
2:14 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?
2:15 Ми юдеї природою, а не грішники з поган...
2:16 А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!
2:17 Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
2:18 Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.
2:19 Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.
2:20 І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.
2:21 Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!
Гал. 2
, [9-15].

[122] Злат. Послан.

[123] Послання апостола Павла до филип'ян
4:1 Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!
4:2 Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі.
4:3 Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.
4:4 Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!
4:5 Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!
4:6 Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
4:7 І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
4:8 Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!
4:9 Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!
4:10 Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали.
4:11 Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.
4:12 Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.
4:13 Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
4:14 Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі.
4:15 І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви,
4:16 що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.
4:17 Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.
4:18 Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.
4:19 А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.
4:20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь.
4:21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною.
4:22 Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому.
4:23 Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.
Флп. 4
, [22].