Мученики Антоній, Іоанн та Євстафій Литовські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 14-й день

Святі мученики Антоній і Іоанн були рідними братами і походили із литовського міста Вільно, яке нині має назву Вільнюс. Жили вони в часи, коли Литва ще була переважно язичницькою країною, і самі певний час були вогнепоклонниками, маючи в язичництві імена Нежило і Кумець відповідно. Однак відкрилися серця братів для християнської віри, і одного разу, коли був у країні тій пресвітер Нестор, вони прийняли від нього Святе Хрещення.

Антоній та Іоанн перебували в язичницькому середовищі й були на службі у литовського князя Ольгерда, проте самі мали притаманний християнам зовнішній вигляд і дотримувалися християнських звичаїв, уникаючи язичницьких. Християнами вони відкрито себе не оголошували, але приховати свою віру через християнські звичаї не могли. Коли ж вони сповідали себе християнами перед князем Ольгердом і відмовилися скуштувати м’яса, бо то був пісний день, князь звелів посадити їх у темницю, де вони пробули цілий рік.

Тоді Іоанн, який був втомлений ув’язненням та побоювався мук, звернувся до князя з проханням про звільнення, обіцяючи в такому разі виконувати всі його накази. Ольгерд зрадів цьому, розпорядився випустити братів із темниці та зробив їх одними із найпочесніших осіб при своєму дворі. Відтоді Іоанн набув властивого своєму язичницькому оточенню зовнішнього вигляду й став дотримуватися язичницьких звичаїв, зберігаючи віру у Христа в серці своєму. Антоній же не відступив від звичаїв християнських і відкрито сповідував християнство, а брату докоряв за малодушність.

Через деякий час Антоній знову був кинутий до темниці, після того як відмовився вкусити м’ясо в пісний день. Брат же його розкаявся у своїй поведінці, прийшов до раніше згаданого пресвітера Нестора і став благати його, щоб він попросив у Антонія прощення для нього. Той же, почувши від пресвітера братове прохання, відповів, що знову прийме його, якщо він відкрито сповідає Христа. Іоанн так і вчинив. Одним разом, коли Іоанн прислуговував князю в лазні й залишився з ним наодинці, він оголосив себе перед ним християнином. Князь тоді не покарав святого, але згодом, коли Іоанн сповідав християнство в присутності багатьох вельмож, він за велінням князя був схоплений і нещадно битий всіма, хто там був, а потім був посаджений в темницю.

Дізнавшись про те, що сталося, Антоній пробачив Іоанна, і в темниці вони перебували в братерській любові. Там вони провели декілька років, після чого Антонія було засуджено до повішення на дереві. У день страти святий причастився Святих Христових Тайн і опівдні прийняв мученицьку кончину. Іоанн же протягом ще деякого часу залишався в темниці, а коли язичникам не вдалося переконати його знову відступити від християнства, він був засуджений на таку саму смерть. Святий мученик був задушений, і тіло його повісили на тому самому дереві.

Мученицьку смерть за віру Христову невдовзі прийняв і юний Євстафій, також охрещений пресвітером Нестором. Богоугодний юнак, як і святі Антоній та Іоанн, був на службі у князя Ольгерда. Одного разу, коли Ольгерд розглядав справи князівства в присутності Євстафія, він спитав у святого, чи не християнин він. Почувши від нього сповідання християнської віри, князь розгнівався та став примушувати його з’їсти м’ясо. Оскільки тоді тривав Різдвяний піст, Єфстафій відмовився, і мучитель наказав бити його залізними палицями. Святий терпляче та мужньо зносив ці муки, через що Ольгерд ще більше розлютився і звелів вливати йому дуже холодну воду. Коли і це не похитнуло святого Євстафія, кати розбили й роздробили йому кістки на ступнях і гомілках, здерли волосся з його голови разом зі шкірою та відрізали йому ніс і вуха.

Навіть такі страшні муки не зламали раба Христового, тож Ольгерд засудив його до повішення на тому самому дереві, де були повішені святі Антоній та Іоанн. Так і святий Євстафій прийняв мученицьку кончину за Христа, Бога нашого. Тіло його залишили висіти ближче до землі, щоб його могли з’їсти звірі та птахи, проте жоден звір чи птах не наблизився до нього. Через три дні християни зняли тіло мученика і з честю поховали його неподалік від місця поховання Антонія та Іоанна.

Декілька років потому, коли кількість християн у місті зросла, князь, у відповідь на їхнє прохання, віддав їм місце, де померли три святі мученики. Вони зрубали дерево, на якому висіли святі, і звели там церкву в ім’я Пресвятої Трійці, а престол в ній було поставлено безпосередньо на тому місці, де росло дерево. Мощі святих мучеників Антонія, Іоанна і Євстафія були покладені в цьому храмі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання