Святитель Мартин сповідник, папа Римський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 14-й день

Святитель Мартин сповідник, папа Римський, народився в Тосканській області, що в Італії. Отримавши гарну освіту, він став священнослужителем Римської церкви, а з часом, після смерті папи Феодора І (642–649), посів папський престол.

У той час в імперії вирувала єресь монофелітства, яка передбачала визнання у Господа Іісуса Христа лише однієї, Божественної, волі. Прибічниками лжевчення були й патріарх Константинопольський Павло ІІ (641–654) та імператор Констанс (641–668). Останній навіть видав монофелітський “Зразок віри” (“Типос”) і заборонив оспорювати його положення.  Отримавши “Зразок віри” в Римі, папа Мартин скликав Помісний Собор, на якому єресь монофелітства була засуджена. Після цього він надіслав послання патріарху Павлу, переконуючи його відмовитися від лжемудрування, проте останній своїх поглядів не змінив.

Імператор же, довідавшись про це, наказав своєму воєначальнику Олімпію вирушити до Рима та доставити тамтешнього першосвятителя на суд. Коли він прибув до міста, то побачив велику кількість кліриків і мирян, котрі зійшлися на Собор, і побоявся відкрито вчиняти дії проти папи. Однак він вирішив таємно вбити папу Мартина і з цієї метою підіслав до нього вбивцю, але той, наблизившись до папи, раптово осліп. Вражений цим, Олімпій залишив Рим і відправився до Сицилії, де невдовзі загинув у битві з сарацинами.

У 654 році до Рима прибув другий царський посланець, Феодор, який звинуватив папу Мартина у таємних зв’язках з сарацинами, намірі влаштувати повстання проти імператора, недотриманні правовір’я та хулі на Пресвяту Богородицю. Святий Мартин усі звинувачення відкинув, а римське духовенство й миряни навели докази його невинуватості, проте Феодор наполягав на його вині та додав, що він нібито й на престол папський неправомірно вступив. Згодом, вночі, царські воїни несподівано взяли папу Мартина під варту і відправили човном на один із Цикладських островів в Егейському морі, а саме острів Наксій.

На тому острові святий провів близько року в темниці, терплячи важкі умови і образи з боку вартових. Потім він був привезений до Константинополя, де відбувся суд над ним. Хоча сповідникові Христовому вже важко було стояти через вік і стан здоров’я, за наполяганням одного із сенаторів йому довелося стояти, будучи підтримуваним іншими. Після допиту, заслуховування лжесвідків і вигуків із натовпу “анафема папі Мартину!” було проголошено вирок: позбавлення сану та смертна кара. Зі святого зірвали одяг, його закували в кайдани та вкинули до темниці поміж розбійників.

Дізнавшись від імператора про це судилище, патріарх Павло, котрий уже був при смерті, відвернувся від нього й промовив: “Горе мені! Ще нове діяння на мій осуд”, – а також попросив припинити муки папи Мартина. До темниці, де сидів святий, прийшов нотар Демосфен в супроводі інших осіб, який вчинив йому допит. Наприкінці розмови папа Мартин сказав: “Я у ваших руках – робіть зі мною, що хочете і що попустить вам Бог, але будьте певні, що якби ви мене навіть розсікли на частини, то й тоді я не буду у спілкуванні з Константинопольською церквою, доки вона не полишить своєї єретичної омани; випробуйте на ділі справедливість моїх слів – і ви побачите, яка велика благодать Господа в Його рабах”.

Демосфен та інші здивувалися величі та міцності духу святого. Залишивши його, вони повернулися до царя Констанса. Папа Мартин провів у темниці ще вісімдесят п’ять днів, і тоді до нього прийшов інший нотар, Саголива, котрий повідомив, що йому велено взяти святого до себе додому, після чого його буде відправлено до “деякого місця”. Сповідник же забажав залишитися в темниці до часу відправлення, що й відбулося. Коли настав цей час, він попрощався з іншими в’язнями, котрі з сумом сприйняли розлуку з ним, був виведений із темниці та посаджений на корабель, який відплив до Херсонесу Таврійського, що в Криму. Там святий Мартин прожив два роки, будучи морений голодом і поставлений в скрутні умови життя. У тому ж місті він і відійшов до Господа. Тіло святого сповідника було поховане за містом у Влахернській церкві в ім’я Пресвятої Богородиці. Безліч людей приходили до гробниці папи Мартина, а багато хворих отримували зцілення за його молитвами.

Тропарі, кондаки, молитви та величання