Благовірна княгиня Іуліанія Вяземська, Новоторзька p1eapbun3t1hn4g1f1p7m465274
Житія святих,  Червень

Благовірна княгиня Іуліанія Вяземська, Новоторзька

Місяця травня на 2-й день

Іуліанія була дружиною В’яземського князя Симеона Мстиславича. Після завоювання Смоленська Литвою вони поділяли вигнання з рідної землі разом зі Смоленським князем Юрієм Святославичем. Великий князь Василь Московський дав їм в уділ місто Торжок. Тут князь Юрій спокусився красою Іуліанії і будь-якими шляхами намагався схилити її до перелюбу, але всі зусилля його були марні. Тоді під час бенкету Юрій убив чоловіка Іуліанії, сподіваючись після цього насильно оволодіти нею. Іуліанія, захищаючись від ґвалтівника, вдарила його ножем. Розлючений Юрій гнався за нею з мечем, відрубав їй руки й ноги, а тіло велів кинути в річку Тверцю. Після цього, як пише літописець, “…бисть йому гріх і студ великий і з того втік до Орди, не терплячи гіркого свого безчестя”. Сталося це в 1406 р.

Мучений совістю від скоєного лиходійства, Юрій ніде не міг знайти спокою і врешті-решт прийшов до Веневського Успенського монастиря, де й провів решту життя в покаянні та сльозах. Розкаяний вбивця помер у 1408 р. і став місцевошанованим святим.

Навесні 1407 р. хворий селянин побачив, що річкою Тверцею пливе проти течії тіло вбитої княгині, і почув голос, який наказав зібрати духовенство і здійснити поховання тіла біля південних дверей Спасо-Преображенського собору міста Торжка. У той же момент хворий зцілився від хвороби. Воля святої мучениці була виконана, і під час поховання багато хворих чудесно зцілилися. Відтоді до гробу княгині постійно приходили люди з вірою в благодатну допомогу святої.

У 1598 р. один диякон після сорокаденної молитви і посту вирішив таємно відкрити її могилу. Але з гробниці вирвався вогонь і обпік його обличчя, тож довгий час провів він у важкій хворобі. Голос сказав йому при цьому: “Не слід бачити тіло моє, поки не буде на те волі Божої!” Через два місяці диякон отримав зцілення від опіку після молитов біля гробниці мучениці. Свята Іуліанія карає того, хто згрішив, але й зцілює від хвороби після каяття.

У 1815 р. розбирали старий Преображенський собор, і стала видна частина гробниці. Хворі, які торкалися її, отримували зцілення. 2 червня 1819 р. у соборі було влаштовано боковий вівтар на честь святої княгині. Дорогоцінна рака з мощами її перебувала в новому Преображенському соборі. У 1918 р. собор закрили. До 1930 р. мощі спочивали в храмі Архангела Михаїла. Відтоді доля їхня невідома.

Пречиста Матір Господа дарувала святим жінкам Русі благодать і силу у виконанні закону материнства у всій його красі, любові та самовідданості. Таке материнство можливе на землі лише при зберіганні святині шлюбу – образу єдності подружжя в любові. До відновлення цієї єдності і була покликана Свята Русь. Недарма однією з головних рис давньоруської жіночої праведності було зберігання цнотливості християнського шлюбу як великого Таїнства Церкви. Не незаймана, а цнотлива дружина оспівана православною Руссю. Благовірні княгині – насамперед вірні дружини і помічниці чоловікові в його трудах.

Зберігання святині шлюбу – один із найбільших подвигів людини, і темні сили будь-якими засобами намагаються зруйнувати всякий шлюб, у якому подружжя наближається до відновлення єдності, явленої в житті святих Петра і Февронії Муромських.

Свята Іуліанія – берегиня і захисниця цнотливості. Але цнотливість – одна з трьох обітниць, які дають під час чернечого постригу (дві інші – послух і нестяжання). Тож вона є помічницею всім, хто проводить чернече життя в миру.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь благоверной княгине Иулиании Вяземской, Новоторжской, глас 2

Благоче́стно в зако́не пожи́вши/ и благи́ми де́лы украси́вшися,/ я́ко кре́пкий адама́нт, яви́ся,/ целому́дренная свята́я благове́рная княги́не Иулиани́е,/ тле́нную сла́ву и добро́тство теле́сное презре́вши,/ злоко́зненнаго врага́ победи́ла еси́,/ целому́дрия ра́ди му́ченическую смерть прия́ла еси́./ Сего́ ра́ди от Христа́ Бо́га нетле́нным и ве́чным венце́м венча́вшися,/ ны́не с ли́ки му́ченик лику́еши/ и нам ве́лия чудеса́, приходя́щим ко гро́бу твоему́,/ оби́льно источа́еши./ Те́мже ти вопие́м:/ моли́ся Христу́ Бо́гу о всех нас,// ве́рою и любо́вию страда́ния твоя́ почита́ющих.

Кондак благоверной княгине Иулиании Вяземской, Новоторжской, глас 2

Воспое́м днесь Благоде́теля всех Бо́га,/ просла́вльшаго в Росси́и Иулиани́ю Богому́друю,/ да моли́твами ея́ пода́ст душа́м на́шим// грехо́в оставле́ние и ве́лию ми́лость.

Молитва благоверной княгине Иулиании Вяземской, Новоторжской

О, блаже́нная госпоже́, пресла́вная Христо́ва му́ченице, Небе́сных А́нгелов сожи́тельнице, благове́рная княги́не Иулиани́е, до́бре за чистоту́ подвиза́вшаяся, ея́ же ра́ди и Боже́ственными дара́ми обогати́вшаяся, во вре́менней жи́зни лю́те от злоко́зненнаго врага́ пострада́вшая, утеше́ние же неконча́емое от Христа́ Бо́га получи́вшая, благи́ми де́лы и кро́тостию украси́вшаяся и кро́тких зе́млю насле́довавшая, благоче́стно в зако́не пожи́вшая и вельми́ ны́не чудесы́ просия́вшая! Ты, я́же чистоты́ ра́ди твоея́ серде́чныя, прия́ла в тя свет Свята́го Ду́ха и была́ еси́ всех благи́х дел сокро́вище на земле́ и, сего́ ра́ди благи́й коне́ц му́ченичества улучи́вши, неизрече́ннаго све́та сподо́блена еси́ в ве́чных кро́вех Небе́снаго селе́ния. Ты, я́же со святы́ми собо́рами водворя́ешися и с му́ченик ли́ки весели́шися, помяни́ и нас, доброде́тельное твое́ житие́, и страда́ния твоя́ му́ченическая похваля́ющих, и с духо́вною ра́достию почита́ющих твою́ па́мять. При́зри на ны, волна́ми жите́йскими обурева́емыя, да твои́ми моли́твами, до́бре пожи́вше, диа́вольских избежи́м сете́й и с тобо́ю ве́чных благ сподо́блены бу́дем. О, всеблаже́нная страстоте́рпице, всех Влады́це и Бо́гу блага́я и ве́рная рабо́ яви́вшаяся! Днесь со́браннии в хра́ме твое́м, к моще́м твои́м припа́дающе, умиле́нно вопие́м и мо́лим тя: моли́ с на́ми и о нас умоля́емого от Своего́ благоутро́бия Бо́га, да ми́лостивно услы́шит нас, прося́щих Его́ благосты́ню, и пода́ст нам вся, я́же ко спасе́нию и житию́ ну́жная проше́ния, и всем, на вся́ком ме́сте, во вся́кой ско́рби и обстоя́нии тре́бующим Его́ человеколю́бия и по́мощи, вели́кую Свою́ ми́лость. Да благода́тию Бо́жиею и твои́м те́плым хода́тайством здра́ви всегда́ душе́ю и те́лом пребыва́юще, сла́вим ди́вного во святы́х Свои́х Бо́га Изра́илева, не удаля́ющаго по́мощи Своея́ от нас, всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку