Священномученик Олексій Протопопов пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

У неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця квітня на 21-й день

Священномученик Олексій народився 15 березня 1880 року в селі Іллінському Бронницького повіту Московської губернії в сімʼї псаломщика Миколая Михайловича Протопопова. 1896 року Олексій закінчив Перервинське духовне училище, 1902-го року закінчив Московську духовну семінарію і був призначений учителем до однієї із церковнопарафіяльних шкіл Москви.

1903 року Олексія Миколайовича висвятили на диякона до Богоявленського храму в Москві; 1907 року перевели до Казанської церкви в Сущеві, де він прослужив до її закриття в 1930 році, а потім перевели до храму преподобного Пимена Великого. Після того як храм 1934 року був захоплений обновленцями, диякон Олексій став служити в соборі на честь Різдва Божої Матері в місті Орєхово-Зуєво. У 1935 році він був висвячений на священника до храму на честь Казанської ікони Божої Матері в селі Казанському Павло-Посадського району, в якому і пройшло все його недовге пастирське служіння до масових гонінь 1937 року.

20 листопада 1937 року співробітники НКВС допитали трьох свідків: старосту, члена церковної двадцятки й одного із парафіян Казанського храму. Вони показали, що їхній священник часто проповідує — іноді під час служби, іноді після служби, намагаючись якомога повніше розкрити зміст і вказати на значення того чи іншого свята, і особливо престольного — Казанської ікони Божої Матері. Свідки також показали, що священник неодноразово звертався до парафіян, щоб вони матеріально допомогли храму, в якому тільки-но було зроблено ремонт, допомогли грошима на закупівлю дров для опалення і на оплату податків державі, а також зібрали кошти на утримання Патріархії. Під час служіння на престольні свята отець Олексій говорив, що кожен парафіянин повинен з таким радісним почуттям йти після служби додому, щоб ця радість через нього стала надбанням і його домашніх, щоб і їм захотілося прийти до храму. Свідки показали, що священник під час проповіді скаржився, що стало мало ходити до храму православних, що раніше держава допомагала Церкві, а зараз, за радянської влади, відбувається все навпаки: церкви руйнуються, дзвони знімають, церковні цінності вилучають.

Отця Олексія заарештували 27 листопада 1937 року і помістили до в’язниці в місті Ногінську, де протягом кількох днів його допитували різні слідчі.

— Слідство має в своєму розпорядженні матеріали про те, що ви систематично ведете антирадянську агітацію, спрямовану на зрив заходів партії та уряду. Слідство вимагає від вас відвертих і правдивих свідчень з цього питання. У чому виражається ваша антирадянська агітація? — зажадав відповіді від священника слідчий.

— Я ніякої антирадянської агітації не проводив і з цього питання показати нічого не можу, — відповів отець Олексій.

— Дайте свідчення, що ви говорили під час служби в релігійне свято так званої «Казанської»?

— 4 листопада, під час служби на святкування Казанської, я виступив на прохання церковної ради зі словом про те, що на опалення церкви немає дров. Для того, щоб звершувати богослужіння, треба заготовити дрова. Оскільки у нас на це коштів немає, я попросив вірян села Казанське, щоб вони пожертвували на купівлю дров та інші церковні потреби. Після мого звернення було зроблено обхід із тарілкою, і хто скільки міг пожертвував.

— Дайте свідчення, що ви говорили вірянам під час богослужіння на святкування в так званий «Миколин день»?

— Я виступив зі словом під час богослужіння, щоб віряни пожертвували, хто скільки зможе, на утримання нашої єпархії… Після мого слова був зроблений обхід із кухлем. Більше я нічого не говорив.

— Слідству відомо, що ви вихваляли дореволюційний час і вороже, у контрреволюційному дусі відгукувалися про чинний лад, звинувачуючи в гонінні на релігію і духовенство. Визнаєте себе в цьому винним?

— Так, мені відомо, що такі цінності, як дзвони та інші, було вилучено, але я це ніколи не засуджував і з амвона з цього приводу ніколи не виступав, і винним себе в цьому не визнаю.

— Ви слідству даєте неправдиві свідчення. Слідство вимагає від вас правдивих свідчень по суті справи.

— Я слідству даю правдиві свідчення по суті справи і ще раз свою винуватість в антирадянській діяльності заперечую.

Після допитів отця Олексія відправили до Таганської вʼязниці в Москві. 3 грудня 1937 року трійка НКВС засудила його до десяти років увʼязнення у виправно-трудовому таборі. Священник Олексій Протопопов помер в увʼязненні 4 травня 1938 року і був похований у невідомій могилі.