На допомогу тим, хто кається | Благовіст

УкраїнськаРосійська

Передмова

Початок, основа і вершина духовного життя в Православ’ї – сугубе покаяння. Це той самий важкий і вузький шлях, яким нам заповідав іти Спаситель. На цьому шляху виникає у нас безліч перешкод, спотикань, непорозумінь.

І ось – прославлений святитель Ігнатій (Брянчанінов), глибокий і тонкий знавець людської душі, який сам пройшов скорботний шлях покаяння і тепер благає Бога про нас, грішних, викладає нам безцінні уроки.

Вісім головних пристрастей з їхніми підрозділами та галузями

Запозичено зі святих отцівських писань

Обжорство

Ненажерливість, пияцтво, незбереження і дозвіл постів, потаємне вживання їжі, ласощі, загалом порушення стриманості. Неправильна і зайва любов до плоті, її живота і спокою, з чого складається самолюбство, від якого незбереження вірності до Бога, Церкви, чеснот і людей.

Любодіяння

Блудне розпалювання, блудні відчуття і побажання тіла, блудні відчуття і побажання душі та серця (скоктання), прийняття нечистих помислів, бесіда з ними, насолода ними, потурання їм, повільне в них. Блудні мріяння і полонення. Осквернення істицанням. Незбереження почуттів, особливо дотику, у чому зухвалість, що губить усі чесноти. Лихослів’я і читання хтивих книг. Гріхи блудні природні: блуд і перелюб. Гріхи блудні протиприродні: малодушність, чоловіколюбство, худоболюбство і їм подібні.

Срібролюбство

Любов до грошей, узагалі любов до майна рухомого й нерухомого. Бажання збагатитися. Роздуми про засоби до збагачення. Мріяння про багатство. Побоювання старості, ненавмисних злиднів, хворобливості, вигнання. Скупість. Користолюбство. Невір’я Богові, ненадіяння на Його промисел. Пристрасті або хвороблива зайва любов до різних тлінних предметів, що позбавляє душу свободи. Захоплення суєтними турботами. Любов до подарунків. Привласнення чужого. Лихоманка. Жорстокосердість до бідної братії і до всіх нужденних. Крадіжка. Злодійство.

Гнів

Запальність, прийняття сердитих помислів; мріяння гніву й помсти, обурення серця люттю, затьмарення нею розуму: непристойний крик, суперечка, лайливі, жорстокі й колючі слова, удар, штовхання, убивство. Пам’ятозлобивість, ненависть, ворожнеча, помста, обмовляння, осуд, обурення й образа ближнього.

Печаль

Засмучення, туга, відсікання надії на Бога, сумнів в обітницях Божих, невдячність Богові за все, що трапляється, малодушність, нетерплячість, несамоприборкання, скорбота на ближнього, нарікання, зречення від хреста, замах зійти з нього.

Смуток

Лінощі до всякої доброї справи, особливо до молитви. Залишення церковного і келейного правила. Залишення безперестанної молитви і душекорисного читання. Неуважність і поспішність у молитві. Нехтування. Неблагоговіння. Неробство. Зайве заспокоєння сном, лежанням і всякого роду блаженством. Переходження з місця на місце. Часті виходи з келії, прогулянки і відвідування друзів. Багатослів’я. Жарти. Кощуни. Залишення поклонів та інших подвигів тілесних. Забуття гріхів своїх. Забуття заповідей Христових. Недбальство. Полон. Позбавлення страху Божого. Жорстокість. Нечуття. Відчай.

Марнославство

Шукання слави людської. Хвастощі. Бажання і шукання земних почестей. Любов до красивого одягу, екіпажів, прислуги та келійних речей. Увага до краси свого обличчя, приємності голосу та інших якостей тіла. Прихильність до наук і мистецтв, що гинуть в цьому столітті, прагнення досягти успіху в них для придбання тимчасової, земної слави. Сором сповідувати гріхи свої. Приховування їх перед людьми і отцем духовним. Лукавство. Слововиправдання. Прекослів’я. Складання свого розуму. Лицемірство. Брехня. Лестощі. Людиноугодництво. Заздрість. Приниження ближнього. Мінливість вдачі. Удавання. Безсовісність. Нрав і життя бісівське.

Гордість

Зневага до ближнього. Перевага себе перед усіма. Зухвалість. Затьмарення, дебелість розуму і серця. Закріплення їх до земного. Хула. Невір’я. Зачарування. Лжеіменний розум. Непокора Закону Божому і Церкві. Наслідування своєї плотської волі. Читання книг єретичних, розпусних і суєтних. Непокора владі. Колюче глузування. Залишення христоподібного смирення і мовчання. Втрата простоти. Втрата любові до Бога і ближнього. Хибна філософія. Єресь. Безбожництво. Невігластво. Смерть душі.

Такі недуги, такі язви, що становлять собою велику язву, старість старого Адама, яка утворилася з його падіння. Про цю велику язву говорить святий пророк Ісая: “Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані” (Іс. 1:6). Це означає, за поясненням Отців, що язва95 – гріх – не окрема, не на одному якомусь члені, а на всьому єстві: об’явилася на тілі, об’явилася на душі, оволоділа всіма властивостями, всіма силами людини. Цю велику виразку Бог назвав смертю, коли, забороняючи Адаму і Єві куштувати від древа пізнання добра і зла, сказав: “воньже аще день снесте от него, смертию умрете” (Бут. 2:17). Одразу після куштування плоду забороненого, праотці відчули вічну смерть: у поглядах їхніх з’явилося відчуття тілесне; вони побачили, що вони голі. У пізнанні наготи тіла відбилося оголення душі, що втратила красу непорочності, на якій спочивав Дух Святий. Діє в очах тілесне відчуття, а в душі сором, у якому сукупність усіх гріховних відчуттів: і гордості, і нечистоти, і печалі, і зневіри, і відчаю! Велика язва – смерть душевна; невиправна ветхість, що сталася після втрати Божественної подоби! Велику виразку Апостол називає “законом гріховним, тілом смерті” (Рим. 7:23-24), бо вмертвілі розум і серце цілком навернулися до землі, служать рабськи тлінним побажанням плоті, потьмяніли, обтяжили, самі стали плоттю. Ця плоть уже нездатна до спілкування з Богом! (Бут. 6:3). Ця плоть не здатна наслідувати блаженство вічне, небесне! (1Кор. 15:50). Велика язва розлилася на весь рід людський, стала надбанням злощасним кожної людини.

Розглядаючи велику мою язву, дивлячись на вмертвіння моє, сповняюся гіркої печалі! Не розумію, що мені робити? – Чи наслідуватиму приклад старого Адама, який, побачивши наготу свою, поспішав сховатися від Бога? Чи стану, подібно до нього, виправдовуватися, покладаючи провину на провини гріха? Даремно – ховатися від Всевидячого! Даремно – виправдовуватися перед Тим, “Переможеш, коли судитимешся зі мною” (Пс. 50:6).

Одягнуся ж замість смоковницького листя в сльози покаяння; замість виправдання принесу щиру свідомість. Одягнений у покаяння і сльози, постану перед Богом моїм. Але де знайду Бога мого? Чи в раю? Я вигнаний звідти, – і херувим, що стоїть при вході, не впустить мене! Самим тягарем плоті моєї я прикутий до землі, моєї темниці!

Грішний нащадок Адама, підбадьорися! Засяяло світло у в’язниці твоїй: Бог спустився в дольну країну твого вигнання, щоб звести тебе у втрачену тобою твою гірську вітчизну. Ти хотів знати добро і зло: Він залишає тобі це знання. Ти хотів стати “як Бог”, і від цього став душею подібним до диявола, тілом подібним до худоби і звірів: Бог, з’єднуючи тебе із Собою, робить тебе богом по благодаті. Він прощає тобі гріхи. Цього мало! Він вилучає корінь зла з душі твоєї, саму заразу гріховну, отруту, ввергнену в душу дияволом, і дарує тобі ліки на весь шлях твого земного життя, для зцілення від гріха, хоч би скільки разів ти заразився ним, через неміч твою. Це ліки – сповідування гріхів. Чи хочеш позбутися старого Адама, ти, який святим хрещенням уже зодягнений у Нового Адама, але власними беззаконнями встиг оживити в собі старість і смерть, заглушити життя, зробити його напівмертвим? Чи хочеш ти, поневолений гріхом, ваблений до нього насильством навички, повернути собі свободу і праведність? – занурся в смирення! Переможи марнославний сором, що навчає тебе лицемірно і лукаво прикидатися праведним і тим зберігати, зміцнювати в собі смерть душевну. Вивергни гріх, вступи у ворожнечу з гріхом щирою сповіддю гріха. Це лікування має передувати всім іншим; без нього лікування молитвою, сльозами, постом і всіма іншими засобами буде недостатнім, незадовільним, неміцним. Піди, гордовитий, до духовного батька твого, – біля ніг його знайди милосердя Отця Небесного! Одна, одна сповідь щира і часта може звільнити від гріховних навичок, зробити покаяння плідним, виправлення міцним і істинним.

У коротку хвилину розчулення, в яку відкриваються очі розуму для самопізнання, яка приходить так рідко, написав я це для докору собі, для умовляння, нагадування, настанови. А ти, хто з вірою і любов’ю до Христа прочитаєш ці рядки і, можливо, знайдеш у них щось корисне для себе, принеси серцевий подих і молитву за душу, яка багато постраждала від хвиль гріховних, яка бачила часто перед собою потоплення і погибель і знаходила відпочинковий відпочинок в одному притулок: у сповідуванні своїх гріхопадінь.

Про чесноти, протилежні восьми головним гріховним пристрастям

Стиманість

Утримання від зайвого вживання їжі та пиття, особливо від вживання в надмірності вина. Точне дотримання постів, встановлених Церквою. Приборкання плоті помірним і постійним однаковим вживанням їжі, від чого починають слабшати взагалі всі пристрасті, а особливо самолюбство, що полягає в безсловесній любові до плоті, до живота і спокою її.

Целомудрість

Ухилення від усякого роду блудних справ. Ухилення від хтивих бесід і читання, від вимови поганих, хтивих, двозначних слів. Зберігання почуттів, особливо зору і слуху, а ще більше дотику. Скромність. Відкидання помислів і мрій блудних. Мовчання. Безмовність. Служіння хворим і калікам. Згадування про смерть і пекло. Початок цнотливості – непохитний розум від блудних помислів і мрій: досконалість цнотливості – чистота, що бачить Бога.

Нестяжання

Задоволення себе одним необхідним. Ненависть до розкоші та насолоди. Милосердя до жебраків. Любов до убогості євангельської. Надія на промисел Божий. Дотримання Христових заповідей. Спокій і свобода духу. Безтурботність. М’якість серця.

Кротість

Ухилення від гнівливих помислів і від обурення серця люттю. Терпіння. Послідування Христу, який закликає учня свого на хрест. Мир сердечний. Тиша розуму. Твердість і мужність християнські. Невідчуття образ. Незлобивість.

Блаженний плач

Відчуття падіння, спільного всім людям, і власної убогості духовної. Нарікання про них. Плач розуму. Болісне розбиття серця. Легкість совісті, благодатна розрада і радість, що прозябають від них. Надія на милосердя Боже. Подяка Богу в скорботах, покірне їх перенесення від зору безлічі гріхів своїх. Готовність терпіти. Очищення розуму. Полегшення від пристрастей. Умертвіння світу. Бажання молитви, усамітнення, послуху, смирення, сповідання гріхів своїх.

Тверезість

Старанність до всякої доброї справи. Неліниве виправлення церковного і келійного правила. Увага при молитві. Ретельне спостереження за всіма справами, словами і думками своїми. Крайня недовірливість до себе. Безперестанне перебування в молитві і Слові Божому. Благоговіння. Постійне пильнування над собою. Зберігання себе від багатого сну, зніженості, марнослів’я, жартів і гострих слів. Любов до нічних бдінь, поклонів та інших подвигів, що дають бадьорість душі. Рідкісне, за можливістю, вихід із келії. Спогад про вічні блага, бажання й очікування їх.

Смиріння

Страх Божий. Відчуття його під час молитви. Страх, що народжується під час особливо чистої молитви, коли особливо сильно відчуваються присутність і велич Божі, щоб не зникнути і не перетворитися на ніщо. Глибоке пізнання своєї нікчемності. Зміна погляду на ближніх, при чому вони, без жодного примусу, здаються таким, хто смирився, перевершує його в усіх відношеннях. Явище простодушності від живої віри. Ненависть до похвали людської. Постійне звинувачення і докоряння собі. Правота і прямота. Безпристрасність. Мертвість до всього. Розчулення. Пізнання таїнства, сокровенного в хресті Христовому. Бажання розіп’яти себе світу і пристрастям, прагнення до цього розп’яття. Відкидання і забуття улесливих звичаїв і слів, скромних з примусу, або наміру, або навику прикидатися. Сприйняття буйства євангельського. Відкидання премудрості земної, як непотрібної для неба. Презирство всього, що в людині високо і мерзенне перед Богом (Лк. 16:15). Залишення слововиправдання. Мовчання перед тими, хто ображає, вивчене в Євангелії. Відкладення всіх власних міркувань і прийняття розуму євангельського. Приниження всякого помислу, що піднімається на розум Христовий. Смиренномудрість, або духовне міркування. Свідомий у всьому послух Церкві.

Любов

Зміна під час молитви страху Божого на любов Божу. Вірність до Господа, що доводиться постійним відкиданням усякого гріховного помислу і відчуття. Невимовний, солодкий потяг усієї людини любов’ю до Господа Іісуса Христа і до Святої Трійці, якій поклоняються. Бачення в ближніх образу Божого і Христа; випливаюче з цього духовного бачення надання переваги собі всіх ближніх і побожне шанування їх про Господа. Любов до ближніх братська, чиста, до всіх рівна, неупереджена, радісна, палаюча однаково до друзів і ворогів. Захоплення в молитву і любов розуму, серця і всього тіла. Невимовна насолода тіла радістю духовною. Задоволення духовне. Розслаблення тілесних членів під час духовної втіхи96. Бездіяльність тілесних почуттів під час молитви. Дозвіл від німоти серцевого язика. Припинення молитви від духовної насолоди. Мовчання розуму. Просвітлення розуму і серця. Молитовна сила, що перемагає гріх. Мир Христовий. Відступ усіх пристрастей. Поглинання всіх розумінь переважаючим розумом Христовим. Богослов’я. Пізнання істот безтілесних. Неміч гріховних помислів, що не можуть зобразитися в розумі. Солодкість і рясна розрада при скорботах. Зір влаштувань людських. Глибина смирення і найприниженішої про себе думки…Кінець нескінченний!

Доповнення з різних джерел

Найкоротша сповідь

Гріхи проти Господа Бога

Вірування снам, ворожбі, зустрічам та іншим прикметам. Сумніви у вірі. Лінощі до молитви і неуважність при ній. Неходіння в Церкву, тривале небуття на сповіді та Св. Причасті. Лицемірство в Богошануванні. Хула або тільки нарікання на Бога в душі й на словах. Намір підняти на себе руки. Марна божба. Обіцянка Богові невиконана. Блюзнірство над священним. Гнів зі згадуванням нечистої сили (чорта). Вживання їжі або пиття в недільні та святкові дні до закінчення Літургії. Порушення постів або неточне дотримання їх, робоча справа у свята.

Гріхи проти ближнього

Нестаранність до своєї посади або до своєї справи в гуртожитку. Неповага до вищих або старших. Невиконання обіцянки людині. Несплата боргів. Відбирання силою або таємне привласнення собі чужого. Скупість на милостиню. Особиста образа ближньому. Пересуди. Обкльовування. Проклинання інших. Марні підозри. Незахищення невинної людини або справи правої з втратою для них. Убивство. Неповага до батьків. Недоглядання з християнською дбайливістю за дітьми. Гнів – ворожнеча в сімейному або домашньому житті.

Гріхи проти самого себе

Бездіяльні або погані думки в душі. Бажання зла ближньому. Брехливість слова, мови. Дратівливість. Норовливість або самолюбство. Заздрість. Жорстокосердість. Чутливість до прикрощів або образ. Помста. Сребролюбство. Пристрасті до насолод. Лихослів’я. Пісні спокусливі. Нетверезість і багатоїдіння. Блуд. Перелюбство. Неприродний блуд. Невиправлення свого життя.

З-поміж усіх цих гріхів проти десяти заповідей Божих деякі, досягаючи в людині вищого ступеня розвитку свого, переходячи в порочні стани й озлобляючи її серце нерозкаяністю, визнаються тяжкими особливо й противними Богові.

Гріхи смертні , тобто такі, що роблять людину повинною вічній смерті або погибелі:

1 Гордість, що зневажає всіх, вимагає собі від інших раболіпства, готова на небо піднятися і уподібнитися Вишньому: словом – гордість до самозвеличення.
2 Несита душа, або Іудина жадібність до грошей, з’єднана здебільшого з несправедливими надбаннями, що не дає людині й хвилини подумати про духовне.
3 Блуд, або розпусне життя блудного сина, який марнував на таке життя все батьківське майно.
4 Заздрість, що доводить до всякого можливого злодіяння ближньому.
Обжерливість або м’ясоїдство, що не знає ніяких постів, поєднане з пристрасною прихильністю до різних розваг за прикладом Євангельського багатія, який веселився на всядні світло.
гнів непримиренний і такий, що наважується на страшні руйнування, за прикладом Ірода, який у гніві своєму побив Вифлеємських немовлят.
Лінощі, або досконала про душу безтурботність, недбальство про покаяння до останніх днів життя, як наприклад, за днів Ноя.

Гріхи хули на Духа Святого

Надмірне сподівання на Бога або продовження тяжкогріховного життя в одній надії на милосердя Боже.

Розпач або протилежне надмірному сподіванню на Бога почуття щодо милосердя Божого, яке заперечує в Бозі батьківську милість і доводить до думки про самогубство.

Наполегливе невір’я, що не переконується жодними доказами істини, навіть очевидними чудесами, відкидаючи саму пізнану істину.

Гріхи, що волають небу про помсту за них

Взагалі умисне людиновбивство (аборти), а особливо батьковбивство (братовбивство і царевбивство).

Содомський гріх.

Даремний утиск людини убогої, беззахисної, беззахисної вдови і малолітніх дітей сиріт.

Утримання в убогого працівника цілком заслуженої ним плати.

Забрання в людини в крайньому її становищі останнього шматка хліба або останньої лепти, що потім і кров’ю здобуті нею, а також насильницьке або таємне привласнення собі в ув’язнених у в’язниці милостинь, харчів, тепла або вбрання, що призначені для неї, і взагалі пригноблення їх.

Прикрість і образи батькам аж до зухвалих побоїв їхніх.

Кінець і Богу слава.

Сповідь

Сповідаю я багатогрішний ім’я Господу Богу і Спасу нашому Іісусу Христу і тобі, чесний отче, всі гріхи мої та всі злі мої діла, які я робив у всі дні життя мого, які я подумав навіть до цього дня.

Згрішив: Обітниць Св. Хрещення не дотримав, чернечої обітниці не зберіг, але в усьому збрехав і неповагу до себе перед Лицем Божим створив.

Прости нас, Милосердний Господи для народу.

Прости мене, чесний отче для самотніх.

Згрішив: перед Господом маловір’ям і зволіканням у помислах, які від ворога вселяє проти віри та св. Церкви; невдячністю за всі Його великі й безперестанні благодіяння, призиванням імені Божого без потреби – даремно.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: браком до Господа любові, нижче страху, невиконанням св. волі Його і св. заповідей, недбалим зображенням на собі хресного знамення, неблагоговійним шануванням св. ікон; не носив хреста, соромився хреститися та сповідувати Господа.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: любові до ближнього не зберіг, не годував голодних і спраглих, не одягав нагих, не відвідував хворих і в темницях ув’язнених; закону Божого та св. Отців переданням від лінощів і недбалості не повчався.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: церковного і келійного правила невиконанням, ходінням до храму Божого без ревності, з лінощами та нехтуванням; залишенням ранкових, вечірніх та інших молитов; під час церковної служби – Згрішив марнослів’ям, сміхом, дрімотою, неуважністю до читання та співу, неуважністю розуму, виходженням із храму під час служби та нехожінням до храму Божого через лінощі й недбальство.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: наважуючись у нечистоті ходити до храму Божого і всякої святині доторкатися.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: нешануванням свят Божих; порушенням св. постів і незбереженням пісних днів – середи і п’ятниці; нестриманістю в їжі та питті, багато їв, їв потаємно, розноядством, пияцтвом, незадоволеністю їжею та питтям, одягом, їв, що було не можна.

Своєї волі і розуму виконанням, самонавіюванням, самочинінням і самовиправданням; неналежним шануванням батьків, невихованням дітей у православній вірі, проклинанням дітей своїх і ближніх.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: невір’ям, марновірством, сумнівом, розпачем, зневірою, блюзнірством, божбою неправдивою, танцями, палінням, грою в карти, ворожінням, чаклунством, плітками, поминав живих за упокій, їв кров тварин (Вселенський собор, 67 правило. Діяння Апостолів, 15 гл.).

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: гордістю, самозакоханістю, зарозумілістю, самолюбством, честолюбством, заздрістю, зверхністю, підозрілістю, дратівливістю.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: засудженням усіх людей – живих і мертвих, лихослів’ям і гнівом, пам’яткозлобством, ненавистю, зло за зло відплатою, обмовлянням, докором, лукавством, лінню, обманом, лицемірством, пересудами, суперечками, впертістю, небажанням поступитися та прислужитися ближньому; Згрішив зловтіхою, бажанням зла, злістю, образою, насміханням, ганьбою та людиноугодництвом.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: нестриманням душевних і тілесних почуттів; нечистотою душевною і тілесною, насолодою і повільністю в нечистих помислах, пристрастю, хтивістю, нескромним поглядом на жінок і юнаків; уві сні блудним нічним оскверненням, нестриманістю в подружньому житті.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: нетерпінням хвороб і скорбот, любов’ю до зручностей життя цього, полонінням розуму й скам’янінням серця, неспонуканням себе на всяку добру справу.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: неуважністю до навіювань совісті своєї, недбальством, лінощами до читання слова Божого і недбальством до здобуття Іісусової молитви. Згрішив любостяжанням, грошолюбством, несправедливим придбанням, розкраданням, крадіжками, скупістю, прив’язаністю до різного роду речей і людей.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: засудженням і непослухом отців духовних, наріканням і образою на них і несповіданням перед ними гріхів своїх через забуття, недбальство і через помилковий сором.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: немилосердям, презирством і засудженням жебраків; ходінням до храму Божого без страху і благоговіння, ухиляючись у єресь і сектантське вчення.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: лінощами, розслабленням, млістю, любов’ю до тілесного спокою, багатосплячістю, хтивими мріями, упередженими поглядами, безсоромними рухами тіла, дотиками, блудом, перелюбом, розбещенням, розпустошенням, рукоблуддям, ненучасними шлюбами, тяжко згрішили ті, хто робив аборти собі або іншим, або схиляли кого-небудь до цього великого гріха – дітовбивства. Проводив час у порожніх і дозвільних заняттях, у порожніх розмовах, жартах, сміху та інших ганебних гріхах.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: зневірою, малодушністю, нетерпінням, наріканням, відчаєм у спасінні, не маючи надії на милосердя Боже, байдужістю, невіглаством, нахабством, безсоромністю.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: наклепом на ближнього, гнівом, образою, роздратуванням і висміюванням, непримиренністю, ворожнечею і ненавистю, перекослів’ям, підгляданням чужих гріхів і підслуховуванням чужих розмов.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: холодністю і нечутливістю на сповіді, применшенням гріхів, звинуваченням ближніх, а не себе засудженням.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: проти Животворящих і Св. Тайн Христових, приступаючи до Нього без належного приготування, без скорботи і страху Божого.

Прости мене, чесний отче.

Згрішив: словом, думкою і всіма моїми почуттями: зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком, – волею або мимоволі, віданням або невіданням, у розумі й нерозумінні, і не перелічити всіх гріхів моїх через їхню множинність. Але у всіх цих, так і в невимовних через забуття, каюся і шкодую, і надалі за допомогою Божою обіцяю триматися.

Ти ж, чесний отче, пробач мені й визволи від усіх цих і помолись за мене грішного, а в той судний день засвідчи перед Богом про сповідувані мною гріхи. Амінь.

Конец и Богу слава.

Гріхи, сповідувані й дозволені раніше, повторювати на сповіді не слід, бо вони, як вчить Свята Церква, вже прощені, але якщо ми їх знову повторювали, то знову в них потрібно каятися. Треба в тих гріхах каятися, які були забуті, але згадалися тепер.

Від того, хто кається, вимагається:

Свідомість своїх гріхів. Засудження себе в них. Самовикриття перед духівником. Покаяння не тільки словом, а й ділом. Покаяння є виправлення – нове життя. Розбиття і сльози. Віра в прощення гріхів. Зненавидіти колишні гріхи. Боротьба з гріхом привертає благодать Божу. Гріхи скорочують наше життя…

Краще боротьба, ніж мир, що віддаляє нас від Бога

Григорій Богослов

Про пізнання Бога: скільки б не вчилися, все одно неможливо пізнати Господа, якщо не будемо жити за Його заповідями, бо Господь пізнається не наукою, а Духом Святим. Багато філософів і вчених дійшли до віри, що Бог є, але Бога не пізнали. І ми, ченці, вчимося в законі Господньому день і ніч, але далеко не всі пізнали Бога, хоч і вірують. Одна справа вірити, що Бог є, й інша – пізнати Бога (Старець Силуан).

Про молитву: якщо не негайно почуті молитви наші, значить, Господь не бажає, щоб з нами було те, чого ми хочемо, але те, чого Він хоче. У цьому випадку Він бажає нам і готує щось більше і краще, ніж те, про що в Нього в молитві ми просимо. Тому всяку молитву смиренно треба закінчувати: Хай буде воля Твоя.

Про важливість читання: Слово Боже – їжа для душі й тіла. В обов’язок християнина входить щодня – не ляжу спати, якщо не прочитаю:

один главу Євангелія від Матфія;
два розділи Послань, починаючи з Діянь Апостолів і закінчуючи Одкровенням св. Іоанна Богослова;
І хоча кілька псалмів із Псалтиря. І так поступово буде прочитуватися весь Новий Завіт, що й потрібно. Як же можна жити по-євангельськи, не читаючи його? Коли ми молимося – ми розмовляємо з Богом, а коли читаємо Євангеліє, то Господь розмовляє з нами, відкриваючи Свою волю, як треба жити і спасатися. Отже, зробіть три закладки і читайте поспіль, а прочитаєте все – знову починайте, і так усе життя.

Молитва перед початком будь-якої справи: Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, Единородный, Безначальнаго Твоего Отца, Ты рекл еси пречистыми устами Твоими: яко без Мене не можете творити ничесоже. Господи мой, Господи, верою объем в души моей и сердце Тобою реченная, припадаю благости Твоей: помози ми грешному сие дело, мною начинаемо, о Тебе Самом совершити, во имя Отца и Сына и Святаго Духа, молитвами Богородицы и всех Твоих святых. Аминь.

Після закінчення справи: Исполнение всех благ Ты еси, Христе мой, исполни радости и веселия душу и спаси мя, яко Един Многомилостив, Господи, слава Тебе. «Достойно есть».

Виходячи з дому: Перш ніж переступити поріг, скажи слова: «Отрицаюсь тебе, сатана, гордыни твоей и служению тебе, и сочетаюсь Тебе, Христе, во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь». І захисти себе хресним знаменням. І ніколи не виходь без цих слів. Тоді не тільки зла людина, що зустрілася, а й сам диявол не в змозі буде зашкодити тобі, бачачи тебе з цією зброєю.

Молитва від недуги, скорботи: Потрібно щодня читати поспіль по одному розділу Євангелія, перед і після розділу цю молитву: «Спаси, Господи, и помилуй раба Твоего (имярек) словами Божественного Евангелия, что́мыми о спасении раба Твоего. Попали́, Господи, терние всех его согрешений, и да вселится в него благодать Твоя, опаляющая, очищающая всего человека во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь».

Коли бувають нечисті помисли і бажання грішити, або зневіра, розпач, туга, або інша спокуса, то потрібно говорити: «Враже, предложение твое на главу твою, Божия Матерь, помоги мне» и читать много раз молитву: «Богородице Дево, радуйся, Благодатная Марие, Господь с Тобою, Благословенна Ты в женах и благословен плод чрева Твоего, яко Спаса родила еси душ наших». Господь неодмінно заради молитов Божої Матері дасть мир душі.

Хрестом рвуться всі сіті ворожі, які нас оточують. Потрібно хрестити хрестом на Схід, Захід, Південь і Північ уранці та ввечері й у всіх важких обставинах життя (коли розгніваєшся, злякаєшся, посперечаєшся з ким-небудь, поганий сон насниться тощо) читаючи молитву цю: «Крест Христов на весь мир освященный благодатию и Кровию Господа нашего Иисуса Христа дан нам оружием на всех врагов наших видимых и невидимых во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь».

А також кропи святою водою на всі чотири боки і говори:«Во имя Отца и Сына и Святаго Духа окроплением воды сия священная в бегство да претворится все лукавое, бесовское действо. Аминь».

Вранці перед прийняттям їжі п’єш святу воду, а також у всякій потребі, хоч би й поїв (коли раптово захворієш, розгніваєшся, злякаєшся, поганий сон насниться і т.д.)

Подячні молитви: Просвети очи мои, Христе Боже мой, показавший мне свет Твой прекрасный. Господи мой, Господи, прибавь мне год к году, чтобы впредь во остальных грехах покаявшись, исправил я жизнь свою. Аминь. Цю молитву читав Володимир Мономах при сході сонця, яке не заставало його ніколи в ліжку.

Слава Тебе, Господи Иисусе Христе Сыне Божий, Спасителю мой, Упование мое, Надежда моя, Господь мой, показавший мне свет, слава Тебе.

Буди благословен день и час в оньже Господь мой Иисус Христос мене ради родился, распятие претерпе и смертию пострада. О, Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, в час смерти моея прими дух раба Твоего в странствовании суща, молитвами Пречистыя Матере Твоея и всех Твоих святых. Аминь. Цю молитву читав святитель Іоасаф Білгородський на кожну годину.

Владыко, Господи Иисусе Христе, Сыне Бога Живаго, Творче неба и земли, Спасителю мира, Упование всех концов земли и сущих в море далече, приими нынешнее моление мене непотребного раба Твоего, и исполни во благих все желания мои во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь. Трижды.

Молитва, що промовляється перед св. Причащанням: Верую, Господи, и исповедую, яко Ты еси воистинну Христос, Сын Бога Живаго, пришедый в мир грешныя спасти, от нихже первый есмь аз. Еще верую, яко Сие самое есть Пречистое Тело Твое, и Сия самая есть Честная Кровь Твоя. Молюся убо Тебе: помилуй мя, и прости ми прегрешения моя, вольная и невольная, яже словом, яже делом, яже ведением и неведением; и сподоби мя неосужденно причаститися Пречистых Твоих Таинств, во оставление грехов и в Жизнь Вечную.

Вечери Твоея Тайныя днесь, Сыне Божий, причастника мя приими; не бо врагом Твоим тайну повем, ни лобзания Ти дам яко Иуда, но яко разбойник исповедаю Тя: помяни мя, Господи, во Царствии Твоем.

Да не в суд или во осуждение будет мне причащение Святых Твоих Тайн, Господи, но во исцеление души и тела. Аминь.

* * *

¹Св. Исаак Сирский. Слово 44

Источник: В помощь кающимся / Игнатий (Брянчанинов) – Минск: Свято-Елисаветинский монастырь. 2012. – 30 с.

Предисловие

Начало, основание и вершина духовной жизни в Православии – сугубое покаяние. Это тот самый трудный и узкий путь, по которому нам завещал идти Спаситель. На этом пути возникает у нас множество препятствий, преткновений, недоумений.

И вот – прославленный русский святитель Игнатий (Брянчанинов), глубокий и тонкий знаток человеческой души, сам прошедший скорбный путь покаяния и теперь молящий Бога о нас, грешных, преподает нам бесценные уроки.

Восемь главных страстей с их подразделениями и отраслями

Чревообъядение

Объядение, пьянство, нехранение и разрешение постов, тайноядение, лакомство, вообще нарушение воздержания. Неправильное и излишнее любление плоти, ее живота и покоя, из чего составляется самолюбие, от которого нехранение верности к Богу, Церкви, добродетели и людям.

Любодеяние

Блудное разжение, блудные ощущения и положения души и сердца. Принятие нечистых помыслов, беседа с ними, услаждение ими, соизволение им, медление в них. Блудные мечтания и пленения. Нехранение чувств, в особенности осязания, в чем дерзость, погубляющая все добродетели. Сквернословие и чтение сладострастных книг. Грехи блудные естественные: блуд и прелюбодеяние. Грехи блудные противоестественные.

Сребролюбие

Любление денег, вообще любление имущества движимого и недвижимого. Желание обогатиться. Размышление о средствах обогащения. Мечтание богатства. Опасения старости, нечаянной нищеты, болезненности, изгнания. Скупость. Корыстолюбие. Неверие Богу, неупование на Его Промысл. Пристрастия или болезненная излишняя любовь к разным тленным предметам, лишающая душу свободы. Увлечение суетными попечениями. Любление подарков. Присвоение чужого. Лихва. Жестокосердие к нищей братии и ко всем нуждающимся. Воровство. Разбой.

Гнев

Вспыльчивость, принятие гневных помыслов: мечтание гнева и отмщения, возмущение сердца яростью, помрачение ею ума: непристойный крик, спор, бранные, жестокие и колкие слова, ударение, толкание, убийство. Памятозлобие, ненависть, вражда, мщение, оклеветание, осуждение, возмущение и обида ближнего.

Печаль

Огорчение, тоска, отсечение надежды на Бога, сомнение в обетованиях Божиих, неблагодарение Богу за все случающееся, малодушие, нетерпеливость, несамоукорение, скорбь на ближнего, ропот, отречение от креста, покушение сойти с него.

6.Уныние

Леность ко всякому доброму делу, в особенности к молитвенному. Оставление церковного и келейного правила. Оставление непрестанной молитвы и душеполезного чтения. Невнимание и поспешность в молитве. Небрежение. Неблагоговение. Праздность. Излишнее успокоение сном, лежанием и всякого рода негою. Перехождение с места на место. Частые выходы из келий, прогулки и посещения друзей. Празднословие. Шутки. Кощуны. Оставление поклонов и прочих подвигов телесных. Забвение грехов своих. Забвение заповедей Христовых. Нерадение. Пленение. Лишение страха Божия. Ожесточение. Нечувствие. Отчаяние.

Тщеславие

Искание славы человеческой. Хвастовство. Желание и искание земных и суетных почестей. Любление красивых одежд, экипажей, прислуги и келейных вещей. Внимание к красоте своего лица, приятности голоса и прочим качествам тела. Расположение к наукам и искусствам гибнущим сего века, искание успеть в них для приобретения временной, земной славы. Стыд исповедовать грехи свои. Скрытие их перед людьми и отцом духовным. Лукавство. Самооправдание. Прекословие. Составление своего разума. Лицемерие. Ложь. Лесть. Человекоугодие. Зависть. Уничижение ближнего. Переменчивость нрава. Потворство. Бессовестность. Нрав и жизнь бесовские.

Гордость

Презрение ближнего. Предпочтение себя всем. Дерзость. Омрачение, дебелость ума и сердца. Пригвождение их к земному. Хула. Неверие. Лжеименный разум. Непокорность Закону Божию и Церкви. Последование своей плотской воле. Чтение книг еретических, развратных и суетных. Неповиновение властям. Колкое насмешничество. Оставление христоподражательного смирения и молчания. Потеря простоты. Потеря любви к Богу и ближнему. Ложная философия. Ересь. Безбожие. Невежество. Смерть души.

Таковы недуги, таковы язвы, составляющие собою великую язву, ветхость ветхого Адама, которая образовалась из его падения. Об этой великой язве говорит святой пророк Исайя: «от ног даже до головы несть в нем целости: ни струп, ни язва, ни рана палящаяся несть пластыря приложите, ниже елея, ниже обвязания» (Іс. 1:6). Это значит, по изъяснению Отцов, что язва – грех – не частная, и не на одном каком-нибудь члене, но на всем существе: объяла тело, объяла душу, овладела всеми свойствами, всеми силами человека. Эту великую язву Бог назвал смертью, когда, воспрещая Адаму и Еве вкушение от древа познания добра и зла, сказал: «В оньже аще день снесте от него, смертию умрете» (Бут. 2:17). Тотчас по вкушению плода запрещенного, праотцы почувствовали вечную смерть; во взорах их явилось ощущение плотское; они увидели, что они наги. В познании наготы тела отразилось обнажение души, потерявшей красоту непорочности, на которой почивал Дух Святый. Действует в глазах плотское ощущение, а в душе стыд, в котором совокупление всех греховных и всех постыдных ощущений: и гордости, и нечистоты, и печали, и уныния, и отчаяния. Великая язва – смерть душевная; неисправима ветхость, происшедшая после потери Божественного подобия! Великую язву Апостол называет законом греховным, телом смерти (Рим. 7:23-24), потому что умерщвленные ум и сердце вполне обратились к земле, служат раболепно тленным пожеланиям плоти, омрачились, отяготели, сами соделались плоть. Эта плоть уже неспособна к общению с Богом! (Бут. 6:3). Эта плоть не способна наследовать блаженство вечное, небесное! (1Кор. 15:50). Великая язва разлилась на весь род человеческий, соделалась достоянием злосчастным каждого человека.

Рассматривая великую мою язву, взирая на умерщвление мое, исполняюсь горькой печали! Недоумеваю, что мне делать? Последую ли примеру ветхого Адама, который, увидев наготу свою, спешит скрыться от Бога? Стану ли, подобно ему, оправдываться, возлагая вину на вины греха? Напрасно – скрываться от Всевидящего! Напрасно – оправдываться перед Тем, Кто всегда побеждает, «внегда судити» Ему (Пс. 50:6).

Облекусь же вместо смоковичных листьев в слезы покаяния; вместо оправдания принесу искреннее сознание. Облеченный в покаяние и слезы, предстану перед лицом Бога моего. В раю ли? Я изгнан оттуда, и херувим, стоящий при входе, не впустит меня! Самою тягостию моей плоти я пригвожден к земле, моей темнице!

Грешный потомок Адама, ободрись! Воссиял свет в темнице твоей: Бог низшел в дольнюю страну твоего изгнания, чтоб возвести тебя в потерянное тобою твое горнее отечество. Ты хотел знать добро и зло: Он оставляет тебе это знание. Ты хотел сделаться яко Бог, и от этого сделался по душе подобным диаволу, по телу подобным скотам и зверям; Бог, соединяя тебя с Собою, соделывает тебя Богом по благодати. Он прощает тебе грехи. Этого мало! Он изъемлет корень зла из души твоей, самую заразу греховную, ад, ввергнутый в душу диаволом, и дарует тебе врачество на весь путь твоей земной жизни для исцеления от греха, сколь бы раз ты ни заразился им, по немощи твоей. Это врачество – исповедание грехов. Хочешь ли совлечься ветхого Адама, ты, который святым крещением уже облечен в Нового Адама, но собственными беззакониями успел оживить в себе ветхость и смерть, заглушить жизнь, соделать ее полумертвою? Хочешь ли ты, поработившийся греху, влекомый к нему насилием навыка, возвратить себе свободу и праведность? Погрузись в смирение! Победи тщеславный стыд, научающий тебя лицемерно и лукаво притворяться праведным и тем хранить, укреплять в себе смерть душевную. Извергни грех, вступи во вражду со грехом искреннею исповедью греха. Это врачевание должно предварять все прочие; без него врачевание молитвою, слезами, постом и всеми другими средствами будет недостаточным, неудовлетворительным, непрочным. Поди, горделивый, к духовному отцу твоему, у ног его найди милосердие Отца Небесного! Одна, одна исповедь, искренняя и частая, может освободить от греховных навыков, соделать покаяние плодоносным, исправление прочным и истинным.

В краткую минуту умиления, в которую открываются очи ума для самопознания, которая приходит так редко, написал я это в обличение себе, в увещание, напоминание, наставление. А ты, кто с верою и любовью о Христе прочитаешь эти строки и, может быть, найдешь в них что-нибудь полезное себе, принеси сердечный вздох и молитву о душе, много пострадавшей от волн греховных, видевшей часто перед собою потопление и погибель, находившей отдохновение в одном пристанище: в исповедании своих грехопадений.

О добродетелях, противоположных восьми главным греховным страстям

Воздержание

Удержание от излишнего употребления пищи и питания, в особенности от употребления в излишестве вина. Хранение точное постов, установленных Церковью, обуздание плоти умеренным и постоянно одинаковым употреблением пищи, от чего начинают ослабевать вообще все страсти, а в особенности самолюбие, которое состоит в бессловесном люблении плоти, жизни и покоя ее.

Целомудрие

Уклонение от всякого рода блудных дел. Уклонение от сладострастных бесед и чтения, от произношения сладострастных, скверных и двусмысленных слов. Хранение чувств, особенно зрения и слуха, и еще более осязания. Скромность. Отвержение помышлений и мечтаний блудных. Молчание. Безмолвие. Служение больным и увечным. Воспоминание о смерти и аде. Начало целомудрия – ум, не колеблющийся от блудных помыслов и мечтаний; совершенство целомудрия – чистота, зрящая Бога.

Нестяжание

Удовлетворение себя одним необходимым. Ненависть к роскоши и неге. Милосердие к нищим. Любление нищеты евангельской. Упование на промысл Божий. Последование Христовым заповедям. Спокойствие и свобода духа и беспопечительность. Мягкость сердца.

Кротость

Уклонение от гневливых помыслов и от возмущения сердца яростию. Терпение. Последование Христу, призывающему ученика Своего на крест. Мир сердечный. Тишина ума. Твердость и мужество христианские. Неощущение оскорблений. Незлобие.

Блаженный плач

Ощущение падения, общего всем человекам, и собственной нищеты душевной. Сетование о них. Плач ума. Болезненное сокрушение сердца. Прозябающая от них легкость совести, благодатное утешение и радование. Надежда на милосердие Божие. Благодарение Богу в скорбях, покорное их переношение от зрения множества грехов своих. Готовность терпеть. Очищение ума. Облегчение от страстей. Умерщвление миру. Желание молитвы, уединения, послушания, смирения, исповедания грехов своих.

Трезвение

Усердие ко всякому доброму делу. Неленостное исправление церковного и келейного правила. Внимание при молитве. Тщательное наблюдение за всеми делами, словами и помышлениями и чувствами своими. Крайняя недоверчивость к себе. Непрестанное пребывание в молитве и Слове Божием. Благоговение. Постоянное бодрствование над собою. Хранение себя от многого сна и изнеженности, празднословия, шуток и острых слов. Любление нощных бдений, поклонов и прочих подвигов, доставляющих бодрость душе. Редкое, по возможности, исхождение из келий. Воспоминание о вечных благах, желание и ожидание их.

Смирение

Страх Божий. Ощущение его при молитве. Боязнь, рождающаяся при особенно чистой молитве, когда особенно сильно ощущаются присутствие и величие Божие, чтоб не исчезнуть и не обратиться в ничто. Глубокое познание своего ничтожества. Изменение взора на ближних, причем они, без всякого принуждения, кажутся так смирившемуся превосходнее его по всем отношениям. Явление простодушия от живой веры. Ненависть к похвале человеческой. Постоянное обвинение и укорение себя. Правота и прямота. Беспристрастие. Мертвость ко всему. Умиление. Познание таинства, сокровенного в Кресте Христовом. Желание распять себя миру и страстям, стремление к этому распятию. Отвержение и забвение льстивых обычаев и слов, скромных по принуждению или умыслу, или навыку притворяться. Восприятие буйства евангельского. Отвержение премудрости земной, как непотребной перед Богом (Лк. 16:15). Оставление словооправдания. Молчание перед обижающими, изученное в Евангелии. Отложение всех собственных умствований и приятие разума евангельского. Низложение всякого помысла, взимающегося на разум Христов. Смиренномудрие или духовное рассуждение. Сознательное во всем послушание Церкви.

Любовь

Изменение во время молитвы страха Божия в любовь Божию. Верность Господу, доказываемая постоянным отвержением всякого греховного помысла и ощущения. Несказанное, сладостное влечение всего человека любовию к Господу Иисусу Христу и к поклоняемой Святой Троице. Зрение в ближних образа Божия и Христа; проистекающее от этого духовного видения предпочтение себе всех ближних, благоговейное почитание их о Господе. Любовь к ближним братская, чистая, ко всем равная, радостная, беспристрастная, пламенеющая одинаково к друзьям и врагам. Восхищение в молитву и любовь ума, сердца и всего тела. Несказанное наслаждение тела радостию духовною. Упоение духовное. Расслабление телесных членов при духовном утешении¹. Бездействие телесных чувств при молитве. Разрешение от немоты сердечного языка. Прекращение молитвы от духовной сладости. Молчание ума. Просвещение ума и сердца. Молитвенная сила, побеждающая грех. Мир Христов. Отступление всех страстей. Поглощение всех разумений превосходящим разумом Христовым. Богословие. Познание существ бестелесных. Немощь греховных помыслов, не могущих изобразиться в уме.

Сладость и обильное утешение при скорбях. Зрение устроений человеческих. Глубина смирения и уничиженнейшего о себе мнения… Конец бесконечен!

Дополнения из разных источников

Кратчайшая исповедь

Грехи против Господа Бога

Верование снам, ворожбе, встречам и другим приметам. Сомнения в вере. Леность к молитве и рассеянность при ней. Нехождение в Церковь, долгая небытность у исповеди и Св. Причастия. Лицемерие в Богопочтении. Хула или только ропот на Бога в душе и на словах. Намерение поднять на себя руки. Напрасная божба. Обещание Богу неисполненное. Кощунство над священным. Гнев с упоминанием нечистой силы (черта). Ядение или питие в воскресные и праздничные дни до окончания Литургии. Нарушение постов или неточное соблюдение их, рабочее дело в праздники.

Грехи против ближнего

Неусердие к своей должности или к своему делу в общежитии. Непочтение к высшим или старшим. Неисполнение обещания человеку. Неуплата долгов. Отнятие силой или тайное присвоение себе чужого. Скупость на милостыню. Личная обида ближнему. Пересуды. Оклеветание. Проклинание других. Напрасные подозрения. Незащищение невинного человека или дела правого с потерею для них. Убийство. Непочтение к родителям. Несмотрение с христианской заботливостью за детьми. Гнев – вражда в семейной или домашней жизни.

Грехи против самого себя

Праздные или скверные мысли в душе. Желание зла ближнему. Лживость слова, речи. Раздражительность. Строптивость или самолюбие. Зависть. Жестокосердие. Чувствительность к огорчениям или обидам. Мщение. Сребролюбие. Страсти к наслаждениям. Сквернословие. Песни соблазнительные. Нетрезвость и многоядение. Блуд. Прелюбодеяние. Неестественный блуд. Неисправление своей жизни.

Из числа всех сих грехов против десяти заповедей Божиих некоторые, достигая в человеке высшей ступени развития своего, переходя в порочные состояния и ожесточая его сердце нераскаянностью, признаются тяжкими особенно и противными Богу.

Грехи смертные , то есть делающие человека повинным вечной смерти или погибели:

Гордость, презирающая всех, требующая себе от других раболепства, готовая на небо взыти и уподобиться Вышнему: словом – гордость до самообожания.
Несытая душа, или Иудина жадность к деньгам, соединенная большею частью с неправедными приобретениями, не дающая человеку и минуты подумать о духовном.
Блуд, или распутная жизнь блудного сына, расточившего на такую жизнь все отцовское имение.
Зависть, доводящая до всякого возможного злодеяния ближнему.
Чревоугодие или плотоугодие, не знающее никаких постов, соединенное со страстною привязанностию к различным увеселениям по примеру Евангельского богача, который веселился на всядни светло.
Гнев непримирительный и решающийся на страшные разрушения, по примеру Ирода, который в гневе своем избил Вифлеемских младенцев.
Леность, или совершенная о душе беспечность, нерадение о покаянии до последних дней жизни, как например, во дни Ноя.

Грехи хулы на Духа Святого

Чрезмерное упование на Бога или продолжение тяжкогреховной жизни в одной надежде на милосердие Божие.

Отчаяние или противоположное чрезмерному упованию на Бога чувство в отношении к милосердию Божию, отрицающее в Боге отеческую благость и доводящее до мысли о самоубийстве.

Упорное неверие, не убеждающееся никакими доказательствами истины, даже очевидными чудесами, отвергающее самую дознанную истину.

Грехи, вопиющие небу об отмщении за них

Вообще умышленное человекоубийство (аборты), а в особенности отцеубийство (братоубийство и цареубийство).

Содомский грех.

Напрасное притеснение человека убогого, беззащитного, беззащитной вдовы и малолетних детей сирот.

Удержание у убогого работника вполне заслуженной им платы.

Отнятие у человека в крайнем его положении последнего куска хлеба или последней лепты, которые потом и кровию добыты им, а также насильственное или тайное присвоение себе у заключенных в темнице милостынь, пропитания, тепла или одеяния, которые определены им, и вообще угнетение их.

Огорчение и обиды родителям до дерзких побоев их.

Конец и Богу слава.

Исповедь

Исповедаю аз многогрешный имярек Господу Богу и Спасу нашему Иисусу Христу и тебе, честный отче, вся согрешения моя и вся злая моя дела, яже содеял во все дни жизни моей, яже помыслил даже до сего дня.

Согрешил: Обеты Св. Крещения не соблюл, иноческого обещания не сохранил, но во всем солгал и непотребна себе пред Лицем Божиим сотворил.

Прости нас, Милосердный Господи для народа.

Прости мя, честный отче для одиноких.

Согрешил: пред Господом маловерием и замедлением в помыслах, от врага всеваемых против веры и св. Церкви; неблагодарностью за все Его великие и непрестанные благодеяния, призыванием имени Божия без нужды – всуе.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: неимением ко Господу любви, ниже страха, неисполнением св. воли Его и св. заповедей, небрежным изображением на себе крестного знамения, неблагоговейным почитанием св. икон; не носил креста, стыдился креститься и исповедывать Господа.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: любви к ближнему не сохранил, не питал алчущих и жаждущих, не одевал нагих, не посещал больных и в темницах заключенных; закону Божию и св. Отцов преданиям от лености и небрежения не поучался.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: церковного и келейного правила неисполнением, хождением в храм Божий без усердия, с леностию и небрежением; оставлением утренних, вечерних и других молитв; во время церковной службы – согрешил празднословием, смехом, дреманием, невниманием к чтению и пению, рассеянностию ума, исхождением из храма во время службы и нехождением в храм Божий по лености и нерадению.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: дерзая в нечистоте ходить в храм Божий и всякия святыни прикасатися.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: непочитанием праздников Божиих; нарушением св. постов и нехранением постных дней – среды и пятницы; невоздержанием в пище и питии, многоядением, тайноядением, разноядением, пьянством, недовольством пищей и питием, одеждой, тунеядством (туне – даром, незаконно; ядство – ядение, даром хлеб есть).

Своея воли и разума исполнением, самонравием, самочинием и самооправданием; недолжным почитанием родителей, невоспитанием детей в православной вере, проклинанием детей своих и ближних.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: неверием, суеверием, сомнением, отчаянием, унынием, кощунством, божбою ложною, плясанием, курением, игрой в карты, гаданием, колдовством, чародейством, сплетнями, поминал живых за упокой, ел кровь животных (Вселенский собор, 67 правило. Деяние Апостолов, 15 гл.).

Прости мя, честный отче.

Согрешил: гордостию, самомнением, высокоумием, самолюбием, честолюбием, завистию, превозношением, подозрительностию, раздражительностию.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: осуждением всех людей – живых и мертвых, злословием и гневом, памятозлобием, ненавистию, злом за зло воздаянием, оклеветанием, укорением, лукавством, леностию, обманом, лицемерием, пересудами, спорами, упрямством, нежеланием уступить и услужить ближнему; согрешил злорадством, зложелательством, злосетованием, оскорблением, надсмеянием, поношением и человекоугодием.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: невоздержанием душевных и телесных чувств; нечистотою душевною и телесною, услаждением и медлением в нечистых помыслах, пристрастием, сладострастием, нескромным воззрением на жен и юношей; во сне блудным ночным осквернением, невоздержанием в супружеской жизни.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: нетерпением болезней и скорбей, люблением удобств жизни сей, пленением ума и окаменением сердца, непонуждением себя на всякое доброе дело.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: невниманием к внушениям совести своей, нерадением, леностию к чтению слова Божия и нерадением к стяжанию Иисусовой молитвы. Согрешил любостяжанием, сребролюбием, неправедным приобретением, хищением, воровством, скупостью, привязанностию к разного рода вещам и людям.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: осуждением и ослушанием отцов духовных, ропотом и обидой на них и неисповеданием пред ними грехов своих по забвению, нерадению и по ложному стыду.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: немилосердием, презрением и осуждением нищих; хождением в храм Божий без страха и благоговения, уклоняясь в ересь и сектантское учение.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: леностию, расслаблением, негою, люблением телесного покоя, многоспанием, сладострастными мечтаниями, пристрастными воззрениями, бесстыдными телодвижениями, прикосновениями, блудом, прелюбодеянием, растлением, рукоблудием, невенчанными браками, тяжко согрешили те, кто делали аборты себе или другим, или склоняли кого-нибудь к этому великому греху – детоубийству. Проводил время в пустых и праздных занятиях, в пустых разговорах, шутках, смехе и других постыдных грехах.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: унынием, малодушием, нетерпением, ропотом, отчаянием в спасении, неимением надежды на милосердие Божие, бесчувствием, невежеством, наглостию, бесстыдством.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: клеветою на ближнего, гневом, оскорблением, раздражением и осмеянием, непримирением, враждой и ненавистию, прекословием, подсматриванием чужих грехов и подслушиванием чужих разговоров.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: холодностию и бесчувственностию на исповеди, умалением грехов, обвинением ближних, а не себя осуждением.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: против Животворящих и Св. Тайн Христовых, приступая к Ним без должного приготовления, без сокрушения и страха Божия.

Прости мя, честный отче.

Согрешил: словом, помышлением и всеми моими чувствами: зрением, слухом, обонянием, вкусом, осязанием, – волею или неволею, ведением или неведением, в разуме и неразумии, и не перечислить всех грехов моих по множеству их. Но во всех сих, так и в неизреченных по забвению, раскаиваюсь и жалею, и впредь с помощию Божиею обещаюсь блюстись.

Ты же, честный отче, прости мя и разреши от всех сих и помолись о мне грешном, а в оный судный день засвидетельствуй пред Богом об исповеданных мною грехах. Аминь.

Конец и Богу слава.

Грехи, исповеданные и разрешенные ранее, повторять на исповеди не следует, ибо они, как учит Святая Церковь, уже прощены, но если мы их снова повторяли, то снова в них нужно каяться. Надо в тех грехах каяться, которые были забыты, но вспомнились теперь.

От кающегося требуется:

Сознание своих грехов. Осуждение себя в них. Самообличение пред духовником. Покаяние не только словом, но и делом. Покаяние есть исправление – новая жизнь. Сокрушение и слезы. Вера в прощение грехов. Возненавидеть прежние грехи. Борьба с грехом привлекает благодать Божию. Грехи сокращают нашу жизнь…

Лучше брань, чем мир, удаляющий нас от Бога

Григорий Богослов

О познании Бога: сколько бы ни учились, все равно невозможно познать Господа, если не будем жить по Его заповедям, ибо Господь познается не наукою, а Духом Святым. Многие философы и ученые дошли до веры, что Бог есть, но Бога не познали. И мы, монахи, учимся в законе Господнем день и ночь, но далеко не все познали Бога, хоть и веруют. Одно дело веровать, что Бог есть, и иное – познать Бога (Старец Силуан).

О молитве: если не тотчас услышаны молитвы наши, значит, Господь не желает, чтобы с нами было то, чего мы хотим, но то, чего Он хочет. В этом случае Он желает нам и приготовляет нечто большее и лучшее, чем то, о чем у Него в молитве мы просим. Поэтому всякую молитву сокрушенно надо оканчивать: Да будет воля Твоя.

О важности чтения: Слово Божие – пища для души и тела. В обязанность христианина входит каждый день – не лягу спать, если не прочитаю:

Одну главу Евангелия от Матфея;
Две главы Посланий, начиная с Деяний Апостолов и кончая Откровением св. Иоанна Богослова;
И хотя несколько псалмов из Псалтири. И так постепенно будет прочитываться весь Новый Завет, что и нужно. Как же можно жить по-евангельски, не читая его? Когда мы молимся – мы беседуем с Богом, а когда читаем Евангелие, то Господь беседует с нами, открывая Свою волю, как нужно жить и спасаться. Итак, сделайте три закладки и читайте подряд, а прочитаете все – снова начинайте, и так всю жизнь.

Молитва перед началом всякого дела: Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, Единородный, Безначальнаго Твоего Отца, Ты рекл еси пречистыми устами Твоими: яко без Мене не можете творити ничесоже. Господи мой, Господи, верою объем в души моей и сердце Тобою реченная, припадаю благости Твоей: помози ми грешному сие дело, мною начинаемо, о Тебе Самом совершити, во имя Отца и Сына и Святаго Духа, молитвами Богородицы и всех Твоих святых. Аминь.

По окончании дела: Исполнение всех благ Ты еси, Христе мой, исполни радости и веселия душу и спаси мя, яко Един Многомилостив, Господи, слава Тебе. «Достойно есть».

Выходя из дома: Прежде чем переступить порог, произнеси слова: «Отрицаюсь тебе, сатана, гордыни твоей и служению тебе, и сочетаюсь Тебе, Христе, во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь». И огради себя крестным знамением. И никогда не выходи без этого изречения. Тогда не только встретившийся злой человек, но и сам диавол не в состоянии будет повредить тебе, видя тебя с этим оружием.

Молитва от недуга, скорби: Нужно каждый день читать подряд по одной главе Евангелия, перед и после главы сию молитву: «Спаси, Господи, и помилуй раба Твоего (имярек) словами Божественного Евангелия, что́мыми о спасении раба Твоего. Попали́, Господи, терние всех его согрешений, и да вселится в него благодать Твоя, опаляющая, очищающая всего человека во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь».

Когда бывают нечистые помыслы и желание грешить, или уныние, отчаяние, тоска, или другое искушение, то нужно говорить: «Враже, предложение твое на главу твою, Божия Матерь, помоги мне» и читать много раз молитву: «Богородице Дево, радуйся, Благодатная Марие, Господь с Тобою, Благословенна Ты в женах и благословен плод чрева Твоего, яко Спаса родила еси душ наших». Господь непременно ради молитв Божией Матери даст мир душе.

Крестом рвутся все сети вражии, которые нас окружают. Нужно крестить крестом на Восток, Запад, Юг и Север утром и вечером и во всех трудных обстоятельствах жизни (когда разгневаешься, испугаешься, поспоришь с кем-нибудь, плохой сон приснится и т.д.) читая молитву сию: «Крест Христов на весь мир освященный благодатию и Кровию Господа нашего Иисуса Христа дан нам оружием на всех врагов наших видимых и невидимых во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь».

А также кропи святой водой на все четыре стороны и говори: «Во имя Отца и Сына и Святаго Духа окроплением воды сия священная в бегство да претворится все лукавое, бесовское действо. Аминь».

Утром натощак пей святую воду, а также по всякой нужде, хотя бы и поел (когда внезапно заболеешь, разгневаешься, испугаешься, плохой сон приснится и т.д.)

Благодарственные молитвы: Просвети очи мои, Христе Боже мой, показавший мне свет Твой прекрасный. Господи мой, Господи, прибавь мне год к году, чтобы впредь во остальных грехах покаявшись, исправил я жизнь свою. Аминь. Эту молитву читал Владимир Мономах при восходе солнца, которое не заставало его никогда в постели.

Буди благословен день и час в оньже Господь мой Иисус Христос мене ради родился, распятие претерпе и смертию пострада. О, Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, в час смерти моея прими дух раба Твоего в странствовании суща, молитвами Пречистыя Матере Твоея и всех Твоих святых. Аминь. Эту молитву читал святитель Иоасаф Белгородский на каждый час.

Молитва, глаголемая перед св. Причащением: Верую, Господи, и исповедую, яко Ты еси воистинну Христос, Сын Бога Живаго, пришедый в мир грешныя спасти, от нихже первый есмь аз. Еще верую, яко Сие самое есть Пречистое Тело Твое, и Сия самая есть Честная Кровь Твоя. Молюся убо Тебе: помилуй мя, и прости ми прегрешения моя, вольная и невольная, яже словом, яже делом, яже ведением и неведением; и сподоби мя неосужденно причаститися Пречистых Твоих Таинств, во оставление грехов и в Жизнь Вечную.

* * *

Св. Исаак Сирский. Слово 44

Источник: В помощь кающимся / Игнатий (Брянчанинов) – Минск: Свято-Елисаветинский монастырь. 2012. – 30 с.