Ікона Божої Матері, іменована “Білиницька”

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 12-й день

За церковними переказами, Білиницьку ікону Божої Матері принесли в XIII столітті благочестиві ченці до містечка Білиничі й помістили у Свято-Іллінському храмі, де під час всенічного бдіння від образу Цариці Небесної чудесним чином засяяло яскраве світло. Це чудо знайшло відображення у 2-му ікосі акафісту Білиницькій іконі: “Разумети хотяще дивное чудо, како от святыя Твоея иконы исхождаху светящияся лучи, боголюбивии иноцы, принесше святый образ Твой в страну нашу и поставивше в церкви пророка Илии, егда от пресветлых лучей сих в нощи бысть светло аки во дни, со страхом и трепетом совершаху всенощное моление пред святою Твоею иконою и укрепляхуся надеждою на милосердие Божие”. Після укладення Берестейської унії (1596 р.) Іллінський храм перейшов до католиків, а через деякий час його було зруйновано.

Потім чудотворна ікона перебувала в костелі Білиницького кармелітського монастиря, заснованого 1624 року литовським гетьманом Львом Сапігою на березі річки Друті, за 45 верст від Могильова. Ікона шанувалася як католиками, так і православними. 1832 року монастир було зокрито, і костел діяв як парафіяльний храм.

У 1876 році його передали православним, і заразом відбулося відновленням монастиря. 12 квітня того ж року в храмі було звершено першу Божественну літургію на освяченому православним єпископом престолі на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Через рік сюди було переведено із Мстиславля Миколаївський чоловічий монастир. Білиницька ікона залишилася в храмі, на поклоніння їй щорічно прибувало до десяти тисяч паломників. У Могилівській єпархії вважалося правилом прикластися до Білиницької святині, перш ніж іти до Києво-Печерської лаври або Почаєва. Незважаючи на давнину ікони, високе мистецтво зберегло в зображенні лику надзвичайну свіжість фарб; велика кількість благодаті, що виливалася від ікони, за молитвою віри, наповнювала радістю серця православних.

У 1925 році монастир було закрито. Існують відомості, що чудотворну ікону передали до Могилівського краєзнавчого музею. Потім сліди її загубилися, і вона вважається зниклою в 1941 році разом з іншими музейними цінностями, серед яких був і хрест святої Євфросинії Полоцької.

Після 1917 року збереглися два списки Білиницької ікони Пресвятої Богородиці, які перебували в храмах східної Білорусі наприкінці XIX – початку ХХ століть. У Свято-Микільському жіночому монастирі міста Калінінграда також перебуває образ Божої Матері “Білиницької”. До гонінь він перебував у Микільському храмі недалеко від Білиничів, у безбожні роки зберігався благочестивими парафіянами, а у 80-ті був таємно перевезений до Калінінграда.

Іконографія образу належить до типу Одигітрії – голова Богородиці злегка повернута до Богонемовляти, Який правою рукою благословляє, а в лівій тримає державу. У правій руці Божої Матері – подовжений декоративний скіпетр. На головах Божественного Немовляти і Пресвятої Богородиці – візерунчасті королівські корони.

Білиницька ікона Божої Матері є спільною святинею християнського світу.

Тропарі, кондаки, молитви та величання