Святитель Гурій, архієпископ Таврійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 17-й день

Святитель Гурій, архієпископ Таврійський, був причислений до лику місцевошанованих святих Священним Синодом Української Православної Церкви 18 квітня 2008 року.

Архієпископ Гурій – у миру Григорій Платонович Карпов – народився 1814 року в Саратові в сім’ї священника. Закінчивши 1837 року Саратовську духовну семінарію, Григорій Карпов вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії. 12 липня 1838 року студент-академік був пострижений у чернецтво з ім’ям Гурій – на честь святителя Гурія Казанського, 4 серпня був висвячений на ієродиякона, а 20 листопада 1839 року – на ієромонаха.

Після закінчення академії ієромонаха Гурія було призначено до Пекінської духовної місії. Десять років, з 1840 до 1850 року включно, отець Гурій ніс апостольські труди в далекому Китаї. У 1851 році він був повернутий до Санкт-Петербурга, де його возвели в сан архімандрита і призначили доглядачем Санкт-Петербурзького Олександро-Невського духовного училища. За протисектантську працю “Про богоустановленість єпископського сану” (1855) архімандрит Гурій отримав ступінь магістра богослов’я.

У 1856 році архімандрит Гурій знову вирушив до Китаю. Проживши там протягом 18 років спочатку як член, а потім як начальник місії, він досконало вивчив китайську мову, вільно говорив і писав нею, що дало йому змогу перекласти китайською мовою Новий Завіт, Псалтир, низку богослужбових книг. Його рівноапостольні труди в Китаї принесли Церкві багаті плоди: сотні китайців прийняли Православ’я. Пізніше, 1900 року, під час так званого “боксерського” повстання, в ніч із 23 на 24 червня (за григоріанським календарем) духовні діти отця Гурія – 222 особи на чолі зі священномучеником Митрофаном (священником-китайцем) – прийняли мученицьку смерть.

11 травня 1866 року відбулася хіротонія архімандрита Гурія на єпископа Чебоксарського, вікарія Казанської єпархії. З 28 листопада 1867 року він – єпископ Таврійський; 12 квітня 1881 року возведений в сан архієпископа.

Преосвященний Гурій багато зробив для Таврійської єпархії: знайшов кошти на будівництво духовної семінарії, консисторії, чоловічого духовного училища; клопотав перед Синодом про видачу коштів на реконструкцію Олександро-Невського собору, жертвував кошти на розбудову монастирів, заснував у Сімферополі Таврійський архієрейський будинок.

Владика Гурій проявив себе надзвичайно господарським і мудрим в управлінні. Він вів велику місіонерську діяльність і боровся з різними сектами. За свої труди був удостоєний багатьох церковних і державних нагород. Як людині йому притаманні були такі якості, як незлобивість, безкорисливість, добре ставлення до людей, любов до правди. Він вирізнявся особливим жебраколюбством і через деяких священнослужителів часто допомагав жебракам. Підтримував архіпастир і бідних кліриків.

Блаженна кончина архієпископа Таврійського Гурія настала 17 березня 1882 року. За кілька днів до свого преставлення владика отримав від Господа одкровення, в якому був вказаний день його кончини. Його чесне тіло було поховано в склепі Олександро-Невського собору.

Собор, де спочивали останки владики, не пережив катаклізмів безбожного XX століття. Перед самим його руйнуванням 1929 року останки архієпископа Гурія вдалося перенести на міське кладовище до церкви Всіх святих. Очевидці цієї події свідчили, що через 47 років після поховання тіло святителя залишалося нетлінним, збереглося навіть вбрання, а із випадково пошкодженої під час перенесення гробу руки владики потекла кров.

Крім численних випадків прозорливості, яку виявляв владика Гурій під час земного життя, зафіксовано і кілька випадків чудесного явлення архіпастиря різним особам та зцілень, отриманих після молитовного звернення до нього.

За часів хрущовських гонінь на Церкву архієпископ Гурій з’явився духівнику святителя Луки (Войно-Ясенецького) – архімандриту Тихону (Богуславцю), про що святитель Лука написав у листі до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія I.

Як свідчать найстаріші клірики Кримської єпархії, віряни часто зверталися до кафедрального собору Сімферополя з проханням вказати, де поховано владику, оскільки він їм являвся уві сні. Після відвідання могили ці люди приходили знову, свідчачи про його благодатну і швидку допомогу.

18 квітня 2008 року Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив рішення про причислення до лику місцевошанованих святих святителя Гурія Таврійського. А в липні мощі святителя урочисто було перенесено з кладовища біля Всіхсвятської церкви до храму Трьох святителів. 23 серпня 2008 року в Петропавлівському кафедральному соборі Сімферополя, де визначено перебування мощам святителя, відбулися урочистості з приводу прославлення у лику святих архієпископа Гурія, які очолив Предстоятель Української Православної Церкви митрополит Володимир.

7 липня 2016 року відбулося перенесення мощей святителя Гурія (Карпова), архієпископа Таврійського, до Олександро-Невського кафедрального собору, де вони перебувають донині.