Священномученик Григорій Поспєлов, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / березня на 13-й день / липня на 1-й день — Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне)

Священномученик Григорій народився 12 грудня 1877 року в сім’ї півчого придворної співочої капели в Санкт-Петербурзі Іоанна Поспєлова. Початкову освіту Григорій здобув в Олександро-Невському духовному училищі в Санкт-Петербурзі, потім у Санкт-Петербурзькій духовній семінарії, яку закінчив 1900 року. Того ж року помер його батько, і 11 червня 1900 року Григорій Іванович був висвячений у сан диякона до Морської Богоявленської церкви. Крім участі в богослужіннях, отець Григорій був законовчителем у Портовій школі, у початковій школі при Кронштадтській міській поліції, а також у церковнопарафіяльній школі при Свято-Троїцькому Товаристві тверезості. У 1905 році при Товаристві був збудований молитовний будинок. З 1909 року Свято-Троїцьке Товариство тверезості було приписане до Морської Богоявленської церкви. У 1913 році було освячено новозбудований величний собор в ім’я святителя Миколая Чудотворця, і отець Григорій став служити дияконом і тут.
Молитовний дім Товариства тверезості своїми богослужіннями і читаннями, що влаштовувалися в ньому, в яких активну участь брав диякон Григорій Поспєлов, привертав у неділю до тисячі осіб, в основному робітників Кронштадтського порту. Церковнопарафіяльну школу при Товаристві було відкрито 1908 року. Спочатку школа тіснилася в невеликому приміщенні, яке орендували члени Товариства, але потім було споруджено нову будівлю, в її будівництві активну участь брав диякон Григорій.

У 1908 році диякона Григорія було призначено помічником керівника Свято-Троїцького Товариства тверезості, а 1917 року — його керівником. 1917 року після виходу за штат одного зі священників Богоявленського собору Товариство тверезості почало клопотати перед духовним начальством, щоб на цю вакансію був висвячений диякон Григорій. 15 жовтня 1917 року його було висвячено на священника до Богоявленського собору. Незабаром після початку свого священницького служіння він був возведений у сан протоієрея.
У березні 1921 року матроси Кронштадтського гарнізону підняли повстання проти більшовиків. Після боїв і перших жертв протоієрея Григорія запросили відспівати вбитих. Більшовики, придушивши повстання, узялися до обшуків і арештів, і 25 березня у квартирі отця Григорія відбувся обшук, під час якого було знайдено деякі папери, про які один із червоноармійців, які проводили обшук, показав: “Я знайшов у книжковій дитячій шафі, внизу під книжками, у папці з різними паперами, у якій були дитячі папери й учнівське листування… різного роду надруковане на папері листування, в якому згадуються з насмішкою імена вождів. Коли ми Поспєлову представили ці папери, то він у категоричній формі відмовився від таких”.
Після обшуку протоієрея Григорія ув’язнили в кронштадтській морській слідчій в’язниці.
Під час допиту, наступного дня після арешту, слідчий запитав священника про його участь у Кронштадтському повстанні, на що отець Григорій відповів, що в повстанні участі не брав, але коли було потрібно, то виконував свої священницькі обов’язки.
— Чому ви заарештовані? — запитав його слідчий.
— Причину свого арешту я пояснити не можу, бо не знаю, — відповів священник.
— Ви звинувачуєтеся в агітації проти радянської влади, — заявив слідчий.
— Агітації ніколи ніякої проти радянської влади не вів.
— Під час авантюри в Кронштадті ви говорили проповіді з церковного амвона на користь авантюристів?
— Ніяких проповідей на користь ревкому не говорив, а вів тільки виключно церковні бесіди.
— Під час похорону вбитих під час першого наступу радянських військ на Кронштадт, які церемонії були у вас виконані і що ви говорили під час відспівування?
— Я знаю тільки одну панахиду в госпіталі, на інших панахидах, окрім Морського собору, ніде не був присутній; на цих двох панахидах проповідей не виголошував.
— Чи був церковний дзвін, а також чи проводило духовенство похоронну процесію на кладовище, на могили?
— Церковного дзвону не було, а також і духовенство не ходило проводжати процесію на могили.
— Як ви ставилися до радянської влади до авантюри?
— До радянської влади я ставився сумлінно, виконував усі її декрети з точністю, ніякої агітації не вів навіть тоді, коли отримував мінімальний пайок у чверть фунта хліба.
— Як ви ставилися до тимчасового ревкому і як ви вважали цей період часу — революцією чи авантюрою?
— Революцією я його не вважав, ставився байдуже.
Запитали священника і про знайдені в його квартирі папери, в яких із глузуванням згадувалися імена комуністичних вождів, але від належності цих паперів йому отець Григорій знову категорично відмовився. Папери ці співробітники ЧК зі справи вилучили, із чого можна припустити, що вони ними були підкинуті до квартири священника, оскільки всі інші папери, що належать священнику і не мають політичного характеру, виявилися долученими до справи. Одразу ж після допиту слідчий виніс свій висновок у справі, визнавши священника винним в агітації проти радянської влади, що, “беручи до уваги вилучені матеріали в Поспєлова під час обшуку, ясно вказує, що, маючи такий матеріал під час кронштадтської авантюри, Поспєлов був незадоволений радянською владою, що й дає привід підозрювати його в агітації, а тому вважав би за потрібне притягнути Поспєлова до відповідальності”.
Надзвичайна революційна трійка засудила отця Григорія до розстрілу. Протоієрей Григорій Поспєлов був розстріляний майже відразу ж після вироку у дворі кронштадтської морської слідчої в’язниці. Під час розстрілу він міцно стискав у руках хрест, який, незважаючи ні на накази, ні на удари солдатів, він не віддав.