В неділю Антипасхи

В суббо́ту ве́чера

 

Великая вечерня

 

Утреня

Недёлz ґнтіпaсхи

Е$же є4сть њсzзaніе с™aгw слaвнагw ґпcла fwмы2. Вёдати подобaетъ, ћкw въ сeй с™0й втор0й недёли ґнтіпaсхи не пою1тсz воскрeснаz, но всS прaздника.

Въ суббHту вeчера клeплетъ параекклисіaрхъ, и3 собрaвшесz въ притв0ръ, бlгослови1вшу їерeю, глаг0лемъ:

Хrт0съ воскрeсе: Три1жды.

И# nбhчный f7-й чaсъ триpaлмный, ћкоже на всsкъ дeнь.

И# глаг0лемъ тропaрь:

Съ высоты2 снизшeлъ є3си2 бlгоутр0бне:

И# кондaкъ: Ѓще и3 во гр0бъ снизшeлъ є3си2 безсмeртне:

На мaлэй вечeрни,

благослови1вшу їерeю, глаг0лемъ:

Хrт0съ воскрeсе: Три1жды.

Тaже pал0мъ: Блгcви2 дш7E моS гDа:

На ГDи воззвaхъ: стіхи6ры на д7. Глaсъ №.

Под0бенъ: Нбcныхъ чинHвъ:

Терпи1тъ хrт0съ человэколю1бнw и3 њсzз†ніz, ћкоже и3 кrтъ прeжде сегw2, и3 непрaведное ўбіeніе, и3з8 гр0ба триднeвнw воскRсhй, печaти не разруши2, и3 двeремъ заключє1ннымъ, ў§нкHмъ предстaвъ ћкw всеси1ленъ. Двaжды.

Fwмино2 невёрствіе, міроспаси1тельное бGочеловёка сл0ва, є4же и3з8 ѓдскихъ преисп0днихъ востaніе ўвэрsетъ, ћзвы рyкъ и3 н0гъ дeрзостнэе њсzзaвшее ко ўвэрeнію мірск0му, десни1цею любопhтною.

Собр†ннымъ стрaхомъ, и5же t стрaсти твоеS, ґпcлwмъ сл0ве, и3 двeремъ заключє1ннымъ внезaпу совшeлъ є3си2 посредЁ и4хъ, ми1ръ дaруz, и3 fwмЁ протzзaz њсzзaти честны6z рeбръ твои1хъ ћзвы.

Слaва, и3 нhнэ: глaсъ в7:

По востaніи твоeмъ гDи, собр†ннымъ ўченикHмъ твои1мъ, и3 двeремъ заключє1ннымъ, посредЁ стaлъ є3си2, ми1ръ подаS и5мъ. Ўвёривсz же и3 fwмA, видёніемъ рукY и3 рeбръ твои1хъ, гDа и3 бGа тS и3сповёда, спасaющаго ўповaющыz на тS чlвэколю1бче.

Свёте ти1хій:

Прокjменъ: ГDь воцRи1сz:

На стіх0внэ стіхи6ры, глaсъ в7.

Под0бенъ: Д0ме є3vфрafовъ:

Ўстнaми чи1стыми п0йте со ѓгGлы человёцы воскрeсшаго триднeвнw и3з8 гр0ба, и3 мjръ совоздви1гшаго.

Стjхъ: Похвали2 їерусали1ме гDа, хвали2 бGа твоегw2 сіHне.

Kви1лсz є3си2 сщ7є1ннымъ твои6мъ сп7се ґпcлwмъ, двeремъ заключє1ннымъ, тёми њбновлsz нaмъ б9eственный тв0й д¦ъ.

Стjхъ: Ћкw ўкрэпи2 верєи2 врaтъ твои1хъ, и3 бlгослови2 сhны тво‰ въ тебЁ.

Нhнэ тS всецRю2, ви1дэвше не nчи1ма, но сердeчною люб0вію, бGа вёровавше, въ пёніихъ величaемъ.

Слaва, и3 нhнэ: глaсъ и3 под0бенъ т0йжде:

Даeши, q и3збaвителю, ми1ръ лю1демъ твои6мъ, и3 долгHвъ разрэшeніе, моли1твами всечи1стыz, и3 є3ди1ныz бGомaтере.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Тропaрь, глaсъ з7:

Запечaтану гр0бу, жив0тъ t гр0ба возсіsлъ є3си2 хrтE б9е, и3 двeремъ заключє1ннымъ, ўченикHмъ предстaлъ є3си2, всёхъ воскресeніе: д¦ъ прaвый тёми њбновлsz нaмъ, по вели1цэй твоeй ми1лости.

(Зри2) Подобaетъ вёдати: Ѓще ли гдЁ нёсть бдёніz въ недёлю: въ суббHту вeчера на повечeріи по трис™0мъ кондaкъ тріHди прaздника: Слaва, и3 нhнэ: Пaсхи: Ѓще и3 во гр0бъ: Си1це же глаг0лемъ и3 до tдaніz пaсхи.

На вели1цэй вечeрни,

повнегдA блгcви1ти їерeю.

Хrт0съ воскрeсе: Три1жды.

И# ѓбіе поeмъ предначинaтельный pал0мъ:

Бlгослови2 душE моS гDа: съ пёніемъ, ћкоже є4сть nбhчай.

И# по и3сполнeніи сегw2, стіхосл0вимъ:

Бlжeнъ мyжъ:

Каfjсму №-ю всю2. ГDи воззвaхъ: поeмъ во глaсъ №, постaвимъ стіхHвъ, ‹. И# поeмъ стіхи6ры самоглaсны, н0выz недёли. Глaсъ №.

Їwaнна монaха: Двeремъ заключє1ннымъ, ўченикHмъ собр†ннымъ, вшeлъ є3си2 внезaпу всеси1льне ї}се б9е нaшъ, и3 стaвъ посредЁ и5хъ ми1ръ дaвъ, и3сп0лнилъ є3си2 с™aгw д¦а: ждaти же повелёлъ є3си2, и3 никaкоже разлучaтисz t їерусали1ма, д0ндеже њблекyтсz є4же съ высоты2 си1лою. Тёмже вопіeмъ ти2: просвэщeніе и3 воскресeніе и3 ми1ре нaшъ, слaва тебЁ. Двaжды.

По днeхъ nсми1хъ востaніz твоегw2 гDи, kви1лсz є3си2 ўченикHмъ твои1мъ на мёстэ, и3дёже бsху с0брани, и3 возгласи1въ и5мъ: ми1ръ вaмъ, невёрующему ўченикY рyцэ показaлъ є3си2, и3 пречcтое ребро2. Џнъ же вёровавъ вопіsше тебЁ: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ. Двaжды.

FwмA, глаг0лемый близнeцъ, не бЁ съ ни1ми, є3гдA вшeлъ є3си2, хrтE, заключє1ннымъ двeремъ: тёмже и3 не вёроваше речє1ннымъ є3мY, t невёріz въ вёру и3звэствyz. Не неспод0билъ же є3си2 бlже, показaти є3мY пречcтое ребро2 твоE, и3 рукY и3 ногY ћзвы: џнъ же њсzзaвъ и3 ви1дэвъ, и3сповёда тебE бhти бGа не нaга, и3 человёка не пр0ста, и3 вопіsше: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ. Двaжды.

ЎченикHмъ сомнsщымсz, во nсмhй дeнь предстA сп7съ, и3дёже бsху с0брани, и3 ми1ръ дaвъ, fwмЁ возопи2: пріиди2 ґпcле, њсzжи2 дл†ни, въ ни1хже гвHздіz вонз0ша. Q д0брое невёріе fwмино2, вёрныхъ сердцA въ познaніе приведE, и3 со стрaхомъ возопи2: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ. Двaжды.

Глaсъ в7:

По востaніи твоeмъ гDи, собр†ннымъ ўченикHмъ твои1мъ, и3 двeремъ заключє1ннымъ, посредЁ стaлъ є3си2, ми1ръ подаS и5мъ. Вёровавъ же и3 fwмA зрёніемъ рукY и3 рeбръ твои1хъ, гDа и3 бGа тS и3сповёда, спасaющаго ўповaющыz на тS чlвэколю1бче. Е#ди1ножды.

Двeремъ заключє1ннымъ, предстaвъ ї}съ ўченикHмъ, безстрaшіе и3 ми1ръ даsше, тaже глаг0летъ fwмЁ: почто2 мнЁ не вёруеши, ћкw воскрес0хъ и3з8 мeртвыхъ; принеси2 сёмw рyку твою2, и3 вложи2 въ рeбра моS, и3 ви1ждь. Тебё бо невёрующу, вси2 навык0ша стрaсти и3 воскресeніе моE звaти съ тоб0ю: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ. Е#ди1ножды.

Слaва, и3 нhнэ: глaсъ ѕ7.

Їwaнна монaха: Двeремъ заключє1ннымъ, пришeлъ є3си2 хrтE ко ўченикHмъ, тогдA fwмA смотри1тельнw не њбрётесz съ ни1ми. Глаг0лаше бо: не и3мY вёры, ѓще не ўви1жду и3 ѓзъ вLки. Ўви1жду ребро2, toнyдуже и3зhде кр0вь, водA, крещeніе. Ўви1жду ћзву, t неsже и3сцэлЁ вели1кій стрyпъ человёческій. Ўви1жду, кaкw не бЁ, ћкоже дyхъ, но пл0ть и3 кHсти. Смeрть попрaвый, и3 fwмY ўвёривый, гDи слaва тебЁ.

Вх0дъ.

Свёте ти1хій:

Прокjменъ днE: ГDь воцRи1сz:

На літjи стіхи6ры. Глaсъ д7:

ГDи, нестерпи1мымъ твоегw2 бжcтвA блистaніемъ, двeремъ пришeлъ є3си2 заключє1ннымъ сyщымъ, и3 стaвъ посредЁ ўченикHвъ. Ребро2 њбнажи1лъ є3си2, и3 ћзвъ твоeю рукY и3 ногY стрyпы kвлsz: печaль же и3 ск0рбь разрэшaz, ћвэ возгласи1лъ є3си2: и4мже џбразомъ во мнЁ ви1дите, q дрyзи, пл0ти пріsтіе, не дyха ношY є3стество2. Сомнsщемусz же ў§нкY, повелэвaлъ є3си2 њсzзaти трeпетнw, рeкъ: и3спытaвъ вс‰, грzди2, пр0чее не сумни1сz. Џнъ же њщущaz рук0ю твоE сугyбое существо2, со стрaхомъ вопіsше вёрнw, вёрою влек0мь: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ.

Глaсъ }:

Прикосни1сz fwмо2 ребрY рук0ю, глаг0летъ хrт0съ, и3 џбразы гвоздeй пріиди2 њсzжи2, вёрою и3спытaй, и3 бyди ми2 вёренъ, и3 не бyди невёренъ. fwмa же пeрстомъ ћкw прикоснyсz вLцэ, вельми2 возопи2: ты2 бGъ м0й и3 гDь, бlгоутр0бне слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, глaсъ }.

Ґнат0ліа: Двeремъ заключє1ннымъ, ўченикHмъ собр†ннымъ, предстA сп7съ, и3дёже бsху с0брани, и3 стaвъ посредЁ и5хъ, глаг0летъ fwмЁ: пріиди2 њсzжи2, и3 ви1ждь џбразы гвоздeй, простри2 рyку твою2, и3 косни1сz ребрY моемY, и3 не бyди невёренъ: но вёрою проповёждь, є4же и3з8 мeртвыхъ моE воскресeніе.

На стіх0внэ стіхи6ры самоглaсны, глaсъ д7:

Q преслaвнагw чудесE! Невёріе вёру и3звёстную роди2. Рeкъ бо fwмA: ѓще не ви1жду, не и3мY вёры. Њсzзaвъ же рeбра, бGосл0витъ воплоти1вшагосz, тог0жде сн7а б9іz познA, ћкw пострадaвша пл0тію, проповёда воскрeсшаго бGа, и3 возопи2 свётлымъ глaсомъ: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ.

Стjхъ: Похвали2 їерусали1ме гDа хвали2 бGа твоего2 сіHне.

Q преслaвнагw чудесE! Nгню2 сёно коснyвшеесz спасeсz вложи1въ бо fwмA во џгнєннаz рeбра рyку ї}са хrтA бGа, не њпали1сz њсzзaніемъ. Души1 бо ѕловёрство преложи2 на благовёріе, тeплэ возопи2 t глубины2 душeвныz: вLка ты2 є3си2 и3 бGъ м0й, и3з8 мeртвыхъ воскресhй, слaва тебЁ.

Стjхъ: Ћкw ўкрэпи2 верєи2 врaтъ твои1хъ, и3 благослови2 сhны тво‰ въ тебЁ.

Q преслaвнагw чудесE! Їwaннъ на пє1рси сл0ва возлежE, fwмa же рeбра њсzзaти спод0бисz: но џвъ ќбw toнyду стрaшнw бGосл0віz глуб0кое и3звлечE смотрeніе: џвъ же спод0бисz тайнонаучи1ти нaсъ. Представлsетъ бо показ†ніz ћснw востaніz є3гw2, вопіS: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ.

Слaва и3 нhнэ, глaсъ є7:

Чlвэколю1бче, вeліе и3 безприклaдное мн0жество щедр0тъ твои1хъ: ћкw долготерпёлъ є3си2, t їудє1й заушaемь, t ґпcла њсzзaемь, и3 t tметaющихсz тебE многоиспытyемь, кaкw воплоти1лсz є3си2; кaкw распsлсz є3си2 безгрёшне; но вразуми1 ны ћкw fwмY вопи1ти тебЁ: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ:

Тропaрь, глaсъ з7:

Запечaтану гр0бу, жив0тъ t гр0ба возсіsлъ є3си2 хrтE б9е, и3 двeремъ заключє1ннымъ, ўченикHмъ предстaлъ є3си2, всёхъ воскресeніе: д¦ъ прaвый тёми њбновлsz нaмъ, по вели1цэй твоeй ми1лости. Три1жды.

И# благословeніе хлёбwвъ. И# чтeніе дэsній с™hхъ ґпcлъ. Чтyтсz же дэ‰ніz t начaла: и3ли2 бесBды златоyстагw t начaла.

(Зри2) Ѓще нёсть бдёніz:

По Нhнэ tпущaеши: и3 по Џ§е нaшъ:

Тропaрь: Запечaтану гр0бу, жив0тъ t гр0ба возсіsлъ є3си2 хrтE б9е, и3 двeремъ заключє1ннымъ, ўченикHмъ предстaлъ є3си2, всёхъ воскресeніе: д¦ъ прaвый тёми њбновлsz нaмъ, по вели1цэй твоeй ми1лости.

И# tпyстъ.

Во ќтріи же поeмъ полyнощницу воскрeсную, на нeйже поeмъ канHнъ трbчный, nктHиха №-гw глaса, пэвaемый по полyнощницэ.

По канHнэ же:

Дост0йно є4сть: трbчное.

И# пр0чее.

Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Тропaрь: Запечaтану гр0бу, жив0тъ t гр0ба возсіsлъ є3си2 хrтE б9е, и3 двeремъ заключє1ннымъ, ўченикHмъ предстaлъ є3си2, всёхъ воскресeніе: д¦ъ прaвый тёми њбновлsz нaмъ, по вели1цэй твоeй ми1лости.

ГDи поми1луй, м7.

Слaва и3 нhнэ:

Честнёйшую херув‡мъ:

Стjхъ: Б9е ўщeдри ны2:

И# моли1тва: Всемогyщаz и3 животворsщаz:

И# tпyстъ.

По скончaніи же чтeніz, глаг0лемъ шестоpaлміе. И# по и3сполнeніи си1хъ є3ктеніA вели1каz.

И# БGъ гDь: поeмъ во глaсъ з7.

Тропaрь прaздника, три1жды.

По №-мъ стіхосл0віи сэдaленъ, глaсъ №.

Под0бенъ: Кaмени запечaтану:

Стрaха рaди їудeйска, сокровє1ннымъ ўченикHмъ, и3 въ сіHнэ собрaннымъ, вшeлъ є3си2 къ ни1мъ бlже, и3 стaлъ є3си2 посредЁ и5хъ, двeремъ заключє1ннымъ радостотворsй и3 показaлъ є3си2 и5мъ рyцэ, и3 пречи1стыхъ твои1хъ рeбръ ћзвы, глаг0лz невёрующему ўченикY: принеси2 рyку твою2 и3 и3спытaй, ћкw сaмъ ѓзъ є4смь, тебE рaди пострадaвый.

Слaва, и3 нhнэ, т0йже. И# чтeніе прaздника.

По в7-мъ стіхосл0віи, сэдaленъ, глaсъ №.

Под0бенъ: Гр0бъ тв0й сп7се:

Предстaлъ є3си2 животE, двeремъ заключє1ннымъ, хrтE, ўченикHмъ, и3 рeбра показaвъ и3 рyцэ твои2 и3 н0зэ твои2, є4же t гр0ба твоE востaніе пред8увэрsz: но fwмA не њбрётесz, тёмже глаг0лаше: ѓще не ўзрю2 є3гw2, не вёрую словесє1мъ вaшымъ.

Слaва, и3 нhнэ, т0йже. И# чтeніе прaздника. Тaже полmелeй.

И# сэдaленъ, глaсъ №.

Под0бенъ: Гр0бъ тв0й сп7се:

Ви1дz мо‰ рeбра, и3 ћзвы гвоздeй, fwмо2, что2 не вёруеши моемY воскресeнію; гDь глаг0лаше, воскрeсъ t гр0ба, kвлszсz ґпcлwмъ неизречeннw. Близнeцъ же вёровавъ, вопіsше создaтелю: бGъ м0й є3си2 и3 гDь.

Слaва, и3 нhнэ, т0йже. И# чтeніе прaздника.

Посeмъ степє1нна, №-й ґнтіфHнъ д7-гw глaса.

Прокjменъ, глaсъ д7:

Похвали2 їерусали1ме гDа, хвали2 бGа твоего2 сіHне.

Стjхъ: Ћкw ўкрэпи2 верєи2 врaтъ твои1хъ.

Всsкое дыхaніе:

Е#ђліе t матfeа, зачaло рѕ7i, ќтреннее воскрeсно, №:

Е#диніинaдесzть ўченицы2:

Тaже: Воскресeніе хrт0во ви1дэвше: Три1жды.

Pал0мъ н7. И# цэловaніе є3ђліа.

Тaже, Слaва: Мlтвами ґпcлъ, млcтиве:

И# нhнэ: Мlтвами бцdы:

Посeмъ стіхи1ра:

Воскрeсъ ї}съ t гр0ба, ћкоже проречE дадE нaмъ жив0тъ вёчный, и3 вeлію млcть.

Тaже, Спаси2 б9е лю1ди твоS:

И# ѓбіе канHнъ прaздника, творeніе їwaнна монaха. Глaсъ №. Їрм0съ по двaжды, тропари1 же на в7i.

Катавaсіа, џба ли1ка вкyпэ.

Воскресeніz дeнь, просвэти1мсz лю1діе: пaсха, гDнz пaсха! T смeрти бо къ жи1зни, и3 t земли2 къ нб7си2, хrт0съ бGъ нaсъ преведE, побёдную пою1щыz.

T днeсь начинaемъ глаг0лати:

Пои1мъ гDви: во всю2 пzтдесsтницу.

Пёснь №.

Їрм0съ: Пои1мъ вси2 лю1діе, t г0ркіz раб0ты фараHни ї}лz и3змёншему, и3 во глубинЁ морстёй ногaми нем0крыми настaвльшему, пёснь побёдную: ћкw прослaвисz.

Днeсь веснA душaмъ, занE хrт0съ t гр0ба ћкоже с0лнце возсіsвъ триднeвный, мрaчную бyрю tгнA грэхA нaшегw. Того2 воспои1мъ, ћкw прослaвисz.

Цари1ца времeнъ, свэтон0сному дню2, днeй же цRю2 ћвственнэйши дароносS, крaситъ и3збр†нныz лю1ди церкHвныz, непрестaннw поS воскрeсшаго хrтA.

ВратA смeрти хrтE, нижE грHбныz печ†ти, нижE ключи2 дверeй тебЁ проти1вишасz: но воскрeсъ предстaлъ є3си2 другHмъ твои6мъ вLко, ми1ръ дaруzй, всsкъ ќмъ преимyщъ.

Пёснь G.

Їрм0съ: Ўтверди2 менE хrтE, на недви1жимомъ кaмени зaповэдей твои1хъ, и3 просвэти1 мz свётомъ лицA твоегw2: нёсть бо с™ъ пaче тебE чlвэколю1бче.

НHвыz вмёстw вeтхихъ, вмёстw же тлённыхъ нетлBнныz, кrт0мъ твои1мъ хrтE соверши1въ нaсъ, во њбновлeніи жи1зни жи1тельствовати дост0йнw повелёлъ є3си2.

Во гр0бэ заключeнъ њпи1санною пл0тію твоeю, неwпи1санный хrтE воскрeслъ є3си2: двeремъ же заключє1ннымъ, предстaлъ є3си2 твои6мъ ўченикHмъ всеси1льне.

Ћзвы твоS хrтE, ±же в0лею претерпёлъ є3си2 за нaсъ, ўченикHмъ твои1мъ сохрани1въ, свидётельство показaлъ є3си2 твоегw2 слaвнагw воскресeніz.

V#пакои2, глaсъ ѕ7:

Ћкw посредЁ ўченикHвъ твои1хъ пришeлъ є3си2 сп7се, ми1ръ даS и5мъ: пріиди2 и3 къ нaмъ и3 спаси2 нaсъ.

И# чтeніе въ бGосл0вэ, є3гHже начaло:

Њбновлeніемъ чти1тисz:

Пёснь д7.

Їрм0съ: Вeліz тaйна твоегw2 хrтE, смотрeніz: сію1 бо свhше прови1дz, бGозри1тельнw ґввакyмъ, и3зшeлъ є3си2, вопіsше тебЁ, во спасeніе людeй твои1хъ чlвэколю1бче.

Жeлчи ќбw вкуси2, дрeвнее вкушeніе и3сцэлsz, нhнэ же съ с0томъ мeда, просвэщeніе подаS хrт0съ прaoц7у, и3 своE слaдкое причaстіе.

Рaдуешисz и3спытaемь: тёмже чlвэколю1бче на сіE повелэвaеши fwмЁ, простирaz невёрующу рeбра, мjрови ўвэрsz твоE хrтE, триднeвное востaніе.

Богaтство почeрпъ t сокр0вища некрaдомагw б9eственнагw, благодётелю, копіeмъ прободeннагw твоегw2 ребрA, премyдрости и3 рaзума наполнsетъ мjръ близнeцъ.

Тв0й всеблажeнный хвaлитсz љзhкъ, q бли1знче! Пeрвый бо благочeстнw проповёдуетъ жизнодaвца ї}са, бGа же и3 гDа, t њсzзaніz и3сп0лньсz бlгодaти.

Пёснь є7.

Їрм0съ: T н0щи ќтренююще поeмъ тS хrтE, nц7Y собезначaльна, и3 сп7са дyшъ нaшихъ: ми1ръ мjрови подaждь чlвэколю1бче.

Предстaвъ другHмъ скорбsщымъ сп7съ, пришeствіемъ всю2 teмлетъ ск0рбь, и3 и3грaти воздвизaетъ свои1мъ воскrніемъ.

Q вои1стинну похвалsемагw fwмы2 стрaшнагw начинaніz! Дeрзостнw бо њсzзA рeбра, б9eственнымъ nгнeмъ блист†ющаz.

Невёріе fwмино2, вёры роди1тельное нaмъ показaлъ є3си2: тh бо вс‰ премyдростію твоeю промышлsеши полeзнw хrтE, ћкw человэколю1бецъ.

Пёснь ѕ7.

Їрм0съ: Прор0ка спaслъ є3си2 t ки1та чlвэколю1бче, и3 менE и3з8 глубины2 прегрэшeній возведи2, молю1сz.

Fwмы2 не њстaвилъ є3си2 вLко, погружaема глубин0ю невёріz, дл†ни простeръ на и3спытaніе.

Сп7съ нaшъ глаг0лаше: њсzзaвше мS ви1дите кHсти пл0ть носsща, ѓзъ не премэни1хсz.

Рє1бра њсzзA, и3 вёровавъ познA fwмA, не сhй въ пeрвомъ вх0дэ твоeмъ, сп7се нaшъ.

Кондaкъ, глaсъ }:

Любопhтною десни1цею, жизноподaтєльнаz тво‰ рeбра fwмA и3спытA хrтE б9е: созаключє1ннымъ бо двeремъ ћкw вшeлъ є3си2, съ пр0чими ґпcлы вопіsше тебЁ: гDь є3си2 и3 бGъ м0й.

Јкосъ: Кто2 сохрани2 ўчени1чу длaнь тогдA неwпали1му, є3гдA ко џгненнымъ рeбрwмъ приступи2 гDнимъ; кто2 дадE є4й дeрзость, и3 возм0же њсzзaти плaменную к0сть, всsкw неwсzжи1мую; ѓще бо не бы2 ребро2 си1лу п0дало брeннэй десни1цэ, кaкw можaше њсzзaти, страдaньми поколеб†вшаz ±же вhше, и3 ±же ни1зу; сіS бlгодaть fwмЁ дадeсz, є4же сі‰ њсzзaти, хrт0ви же вопи1ти: гDь є3си2 и3 бGъ м0й.

Сmнаxaрь въ недёлю fwминY.

Стіхи2: Ѓще ѓда и3ли2 и3з8 гр0ба клю1чь не возбранsетъ,

ТвоE сп7се стремлeніе, клю1чь дверeй кaкw возбрани1тъ;

Въ сjй дeнь, въ недёлю вторyю по пaсцэ, њбновлє1ніz прaзднуемъ хrт0ва воскrніz, и3 с™aгw ґпcла fwмы2 њсzзaніе. Њбновлeніємъ ќбw nбhчай бЁ дрeвній бывaти, на нёкоторое t нар0читыхъ: лёту бо њкружaющу и3 т0й дeнь, в0ньже тогдA содёzно бhсть навeдшу вeщи џноz, пaмzть творsху лётнюю, да не въ забвeніе вели6каz бы дэлA бhли. Tсю1ду є3врeи пeрвэе пaсху въ галгaлэхъ сотвори1ша, чермнaгw м0рz прехождeніе њбновлsюще. Tсю1ду сёнь свидёніz и5мъ њбновлsетсz, и3 многослaвнw. Tсю1ду цaрство давjдово, и3 и3н†z, да не по коемyждо глаг0лю: є3лмA ќбw всёхъ ±же въ житіи2 вещeй и3зрsднэе б0льше, и3 пaче всsкіz мhсли дёло, гDне воскресeніе: не т0чію на к0еждо лёто сіE прaзднуемъ и3 њбновлsемъ, но при1снw и3 по nсм0мъ дни2. Пeрвое ќбw сегw2 њбновлeніе, настоsщаz недёлz, ћже глаг0лаласz бы вои1стинну и3 nсмaz и3 пeрваz. Nсмaz ќбw, ћкw t пaсхи: пeрваz же, ћкw начaло други1хъ. И# nсмaz пaки: ћкw во џбразъ вчинsетсz безконeчнагw џнагw днE, и4же въ бyдущемъ вёцэ, и4же пeрвый, и3 є3ди1нъ бyдетъ всsкw, ни н0щію разсэкaемь. Сі‰ ќбw њ њбновлeніихъ: ґ ±же њ fwмЁ, си1це бhсть: хrтY в0ньже дeнь воскрeсе, п0здэ ўченикHмъ ћвльшусz, не бsше fwмA, не ў съ пр0чими совокyпльсz, стрaха рaди їудeйска. Тaже помaлэ нашeдъ, ўвёда хrт0во пришeствіе, не вёрова, не ўченикHмъ т0кмw, ћкw того2 ви1дэша воскрeсша, но ћкw нижE tню1дъ воскрeсе гDь, и3 сeй є3ди1нъ сhй t двоюнaдесzтихъ. Благохи1тростный же бGъ, и3 њ є3ди1номъ ќбw си1це пекjйсz, кyпнw же и3 смотрeніемъ нёкимъ б0льшимъ, да и3 пaче воскресeніе и3 по си1хъ бyдущымъ ўвёритсz, њстaвль днjй џсмь: да џнагw люб0вь конeчную поwстри1тъ, и3 пaче невёровавый всBмъ вёру и3звёстншую подaстъ воскресeніz, пaки прих0дитъ, и3 двeремъ заключє1ннымъ, ћкоже прeжде, сyщу же и3 fwмЁ, вх0дитъ и3 ми1ръ nбhчнw подaвъ, посeмъ къ fwмЁ простирaетсz, и3 глаг0летъ: принеси2 пeрстъ тв0й сёмw, и3 ви1ждь рyцэ мои2, и3 принеси2 рyку твою2, и3 вложи2 въ рeбра мо‰, и3 не бyди невёренъ, но вёренъ. Понeже бо не т0чію видёніемъ ўвёритисz и3мёлъ є3си2 за привидёніе, но ск0ръ сhй, и3 њсzзaніz помzнyлъ є3си2. Показa же си1мъ, ћкw внегдA сі‰ глаг0лаше ко ўченикHмъ, бsше слhша: вложи2 рyку твою2 въ рeбра мо‰. Kвлsетъ же, ћкw и3 широкA бsше ћже на рeбрэхъ ћзва, ћкw и3 рyку внyтрь вмэщaти. Fwмa же nпaснw и3спытaвъ, и3 вёру пріи1мъ њсzжeніемъ, попущaемь бо бЁ сі‰ зрёти и3 твори1ти џнаz, ѓще и3 въ нетлённомъ и3 њбожeнномъ конeчнw тэлеси2, за и3звэщeніе взывaше: гDь м0й и3 бGъ м0й. Џво ќбw пл0ти рaди, џво же б9ествA рaди. И# хrт0съ къ немY глаг0летъ: ћкw ви1дэвъ мS вёровалъ є3си2, бlжeни не ви1дэвшіи и3 вёровавшіи. Близнeцъ же глаг0летсz fwмA, и3ли2 занE съ други1мъ роди1сz, и3ли2 за є4же ўсумнётисz њ воскресeніи, и3ли2 занE си1це t є3стествA слёплена бёста є3мY двA пeрста руки2 деснhz, сjесть срeдній, и3 и4же пред8 џнэмъ, глаг0лемый ўказaтельный: нeгли рeклъ бы кто2, ћкw ўсумнётисz и3мsше, и3 съ си1ми њсzзaти. И#нjи же глаг0лютъ, є4же и3 и3звёстнэйшее, ћкw є4же fwмA, близнeцъ толкyетсz. Втор0е сіE kвлeніе хrт0во. Трeтіе же бhсть на м0ри тіверіaдстэмъ въ ловлeніи рhбъ, є3гдA и3 пи1щи причасти1сz, б9eственнымъ nгнeмъ снёдшейсz, ћкоже вёсть сaмъ, и3звёстнэйшее воскресeніе представлsz. Тaже во є3ммаyсэ kвлsетсz. Пsтое въ галілeи, и3 є3динонaдесzтищи, ћкоже глаг0лютъ, kвлsетсz, д0ндеже вознесeсz, мнHгаz и3 преестeствєннаz знaмєніz творS, пред8 ўченики2 по воскресeніи: не бо2 мнHгимъ сі‰ покaзоваше. Њстaвиша же сі‰ вс‰ є3ђлjсти написaти, занE не бЁ возм0жно сі‰ мнHгимъ, и3 въ мjрэ живyщымъ человёкwмъ слhшати, ћкw преестeствєнна сyща ѕэлw2. Твоегw2 ґпcла fwмы2 моли1твами, хrтE б9е нaшъ поми1луй нaсъ. Ґми1нь.

Пёснь з7.

Їрм0съ: Џбразу служи1ти мусікjйскому соглaсію созывaющу лю1ди, t пёсней сіHнскихъ пою1ще nтeчески џтроцы дв7довы, мучи1телево разори1ша ѕлочести1вое велёніе, и3 плaмень въ р0су преложи1ша, пёснь воспэвaюще: превозноси1мый nц7є1въ и3 нaшъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Ћкw пeрвый є4сть днeй и3 гDственный свэтон0сный сjй, в0ньже рaдоватисz дост0йнw нHвымъ и3 б9eствєннымъ лю1демъ съ трeпетомъ: прин0ситъ бо и3 вёка џбразъ, ћкw nсми1ца совершaz бyдущагw, превозноси1мый nц7є1въ и3 нaшъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Е#ди1нъ дерзнyвый, невёрною же вёрою њблагодётельствовавый нaсъ fwмA близнeцъ, рэши1тъ ќбw мрaчное невёдэніе всёхъ концє1въ, вёрнымъ невёрствіемъ, себё же вэнeцъ плетeтъ ћвэ глаг0лz. Ты2 є3си2 гDь превозноси1мый nц7є1въ и3 нaшъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Не всyе ўсумнёвсz fwмA њ востaніи твоeмъ, не низложи1сz: но несумнётельное тщaшесz показaти сіE хrтE, всBмъ kзhкwмъ. Toнyдуже невёріемъ ўвёривъ, всёхъ научи2 глаг0лати: ты2 є3си2 гDь превозноси1мый nц7є1въ и3 нaшъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Со стрaхомъ рyку fwмA въ рeбра твоS живонHснаz, хrтE, вложи1въ, трeпетенъ њщути2 дёйство сп7се, сугyбое двэмA є3стеств0ма въ тебЁ соединsемыма несліsннw, и3 вёрою взывaше глаг0лz: ты2 є3си2 гDь превозноси1мый nц7є1въ и3 нaшъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Пёснь }.

Їрм0съ: Въ плaмени џгненнэ горsщіz пeщи сохрaншаго дёти, и3 во зрaцэ ѓгGла снизшeдшаго къ ни1мъ, п0йте гDа, и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Возжелёвый твоE рaдостное видёніе, прeжде не вёроваше fwмA: спод0бльсz же тогw2, бGа и3 гDа тS нарицaше вLко, є3г0же превозн0симъ во всS вёки.

Претерпёвшаго fwмино2 невёріе, и3 показaвшаго рeбра, и3 тогw2 длaнію њсzзaнна бhвша, п0йте гDа, и3 превозноси1те є3го2 во всS вёки.

ТвоE неуд0бное сокр0вище, ўтаeное нaмъ tвeрзе fwмA: бGосл0вивъ бо љзhкомъ бGон0снымъ, п0йте гDа, глаг0лаше, и3 превозноси1те є3го2 во вс‰ вёки.

На f7-й пёсни, ЧCтнёйшую: не поeмъ: но їрм0съ кjйждо ли1къ.

Пёснь f7.

Їрм0съ: ТебE свётлую свэщY, и3 м™рь б9ію, пречyдную слaву, и3 вhшшую всёхъ твaрей, пёсньми величaемъ.

Тв0й свётлый дeнь и3 пресвётлый хrтE, всесвётлую бlгодaть, в0ньже крaсный добр0тою ўченикHмъ твои1мъ предстaлъ є3си2, въ пёснехъ величaемъ.

ТебE брeнною длaнію њсzзaема въ рeбра, и3 не њпали1вша сію2, nгнeмъ невещeственнагw б9eственнагw существA, въ пёснехъ величaемъ.

ТS ћкw бGа и3з8 гр0ба воскрeсша хrтA, не nчи1ма ви1дэвше, но сердeчною люб0вію вёровавше, пёсньми величaемъ.

Катавaсіа: Свэти1сz, свэти1сz: И# покл0нъ.

Тaже, С™ъ гDь бGъ нaшъ: на глaсъ №, три1жды.

Е#xапостілaрій, глaсъ №.

Под0бенъ: Нб7о ѕвэздaми:

Мои1хъ ўдHвъ рук0ю твоeю и3спытaвый ћзвы, не не вёруй ми2 fwмо2, ўsзвленному тебE рaди: со ўченики2 є3диномyдрствуй, и3 живyщаго проповёдуй бGа. Двaжды.

Слaва, и3 нhнэ:

Днeсь веснA благоухaетъ, и3 н0ваz твaрь ликyетъ. Днeсь взимaютсz ключи2 дверeй, и3 невёріz fwмы2 дрyга вопію1ща: гDь и3 бGъ м0й.

На хвали1техъ стіхи6ры, на д7, глaсъ №.

Под0бенъ: Прехвaльніи мyчєницы:

По є4же и3з8 гр0ба твоeмъ стрaшномъ, жизнодaвче, востaніи, ћкоже печaтей не разруши1лъ є3си2 хrтE гр0бныхъ, тaкw заключє1ннымъ двeремъ вшeлъ є3си2 къ пресл†внымъ ґпcлwмъ твои6мъ, радостотворS и5хъ, и3 прaвый тв0й д¦ъ подаS и5мъ, за безмёрную твою2 ми1лость.

FwмA и4же и3 близнeцъ не бЁ пришeлъ, є3гдA ты2 ўченикHмъ kви1лсz є3си2 гDи. Тёмже не вёрова твоемY воскресeнію, и3 ви1дэвшымъ тS вопіsше: ѓще не вложY пeрста въ рeбра є3гw2 и3 гвоздeй ћзвы, не вёрую, ћкw востaлъ є4сть.

Ћкоже х0щеши њсzжи2, хrт0съ fwмЁ вопіsше: вложи2 рyку, и3 познaй мS кHсти и3мyща и3 земн0е тёло, и3 не бyди невёренъ, рaвнw же со и3нёми ўвёрисz. Џнъ же возопи2: бGъ м0й и3 гDь ты2 є3си2, слaва востaнію твоемY.

Слaва, глaсъ ѕ7:

По днeхъ nсми1хъ востaніz твоегw2 ї}се цRю2, є3динор0дный сл0ве џ§ій kви1лсz є3си2 ўченикHмъ твои1мъ, заключє1ннымъ двeремъ, ми1ръ тв0й подаS, и3 невёрующему ўченикY знaмєніz показaлъ є3си2: пріиди2 и3 њсzжи2 рyцэ и3 н0зэ, и3 нетлBннаz мо‰ рeбра. Џнъ же вёровавъ, вопіsше тебЁ: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ.

И# нhнэ:

Преблагословeнна є3си2:

Славосл0віе вели1кое. И# тропaрь прaздника. Е#ктєніи2, и3 tпyстъ.

Начинaютсz же t днeсь літ‡и, си1рэчь и3схождє1ніz въ притв0ръ. Тaкожде и3 њглашє1ніz препод0бнагw nц7A нaшегw fе0дwра студjта, въ ни1хже поeмъ: Слaва, и3 нhнэ, стіхи1ру є3ђльскую, глaсъ №:

На г0ру ўченикHмъ и3дyщымъ, за земн0е вознесeніе, предстA гDь: и3 поклони1вшесz є3мY, и3 дaнныz влaсти вездЁ научи1вшесz, въ поднебeсную посылaхусz, проповёдати є4же и3з8 мeртвыхъ воскресeніе, и3 є4же на нб7сA возшeствіе. И%мже и3 во вёки спребывaти нел0жный њбэщaсz хrт0съ бGъ, и3 сп7съ дyшъ нaшихъ.

(Зри2) Внемли2, ћкw літ‡и въ притв0рэ прeжде пeрвагw часA бывaютъ и3 њглашє1ніz студjтова. И# чaсъ №. И# пр0чее nбhчное. И# совершeнный tпyстъ.

Вёдомо бyди, ћкw вослёдованіе случи1вшихсz с™hхъ во всёхъ недёлzхъ с™hz пzтдесsтницы поeмъ въ повечeріzхъ.

Літургjа бывaетъ порaну трудA рaди бдённагw.

Часы2 пою1тсz триpaлмніи по ўстaву въ притв0рэ, на ни1хже глаг0лемъ тропaрь и3 кондaкъ прaздника.

Вёдомо бyди, ћкw t недёли н0выz и3 до tдaніz прaздника пaсхи, начaло літургjи си1це бывaетъ:

По є4же рещи2 діaкону: Бlгослови2 вLко:

И# їерeю: Бlгословeно цrтво:

Поeтъ їерeй: Хrт0съ воскрeсе: Три1жды.

Вeсь тропaрь кромЁ стіхHвъ.

Да воскрeснетъ бGъ:

Тaже, є3ктеніA, и3 прHчаz літургjи.

Вмёстw же Дост0йно: поeмъ:

ЃгGлъ вопіsше бlгодaтнэй: чcтаz дв7о рaдуйсz, и3 пaки рекY, рaдуйсz: тв0й сн7ъ воскрeсе триднeвенъ t гр0ба, и3 мє1ртвыz воздви1гнувый: лю1діе весели1тесz.

Тaже їрм0съ: Свэти1сz, свэти1сz:

Е#гдa же речeтъ їерeй:

Со стрaхомъ б9іимъ:

И# мы2: Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне, бGъ гDь и3 kви1сz нaмъ.

Їерeй: Спаси2 б9е лю1ди твоS:

И# мы2 вмёстw тропарS: Ви1дэхомъ свётъ и4стинный: поeмъ:

Хrт0съ воскрeсе: Е#ди1ножды: и3 до tдaніz пaсхи.

Бывaетъ же и3 пр0чее літургjи по nбhчаю.

Во tпyстэ же є3гдA речeтъ:

Слaва тебЁ хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ.

И# мы2: Хrт0съ воскрeсе: Три1жды.

Тaже tпyстъ літургjи по nбhчаю.

На літургjи начинaемъ и3з8wбрази1тєльнаz, и3 поeмъ во бlжeннахъ, t канHна прaздника, пёснь G и3 ѕ7.

По вх0дэ тропaрь, глaсъ з7:

Запечaтану гр0бу, жив0тъ t гр0ба возсіsлъ є3си2 хrтE б9е, и3 двeремъ заключє1ннымъ, ўченикHмъ предстaлъ є3си2, всёхъ воскресeніе: д¦ъ прaвый тёми њбновлsz нaмъ, по вели1цэй твоeй ми1лости.

Слaва, и3 нhнэ, кондaкъ:

Любопhтною десни1цею:

Прокjменъ ґпcла, глaсъ G:

Вeлій гDь нaшъ, и3 вeліz крёпость є3гw2, и3 рaзума є3гw2 нёсть числA.

Стjхъ: Хвали1те гDа ћкw бlгъ pал0мъ: бGови нaшему да ўслади1тсz хвалeніе.

Ґпcлъ въ дэsніихъ, зачaло д7i:

Рукaми ґпcлъ:

Ґллилyіа, глaсъ }: Пріиди1те возрaдуемсz гDви, воскли1кнемъ бGу сп7си1телю нaшему.

Стjхъ: Ћкw бGъ вeлій гDь, и3 цRь вeлій по всeй земли2.

Е#ђліе їwaнна, зачaло …є:

Сyщу п0здэ въ дeнь т0й.

Причaстный: Похвали2 їерусали1ме гDа, хвали2 бGа твоего2 сіHне.

Ґллилyіа, три1жды.

На трапeзэ бывaетъ ўтэшeніе брaтіи вeліе.

И# востaвше, t трапeзы, глаг0лемъ преждепи6саннаz вс‰ въ суббHту свётлыz седми1цы.

 

У суботу на вечірні

 

Параеклесіарх ударяє у дзвони. Після благословення священика співаємо: Христос воскрес… (тричі). І звичайний час дев’ятий, трипсалмовий, як кожного дня. Промовляємо тропар: З висоти зійшов єси, Благоутробний… Кондак: Хоч і до гробу зійшов єси, Безсмертний…

 

 

На малій вечірні

 

Після благословення священика співаємо: Христос воскрес… (тричі). Далі псалом: Благослови, душе моя, Господа…

На Господи, взиваю… стихири на 4, глас 1.

Терпить Христос чоловіколюбно і дотик, як і хрест раніше цього, і неправедне вбивство; що Він із гробу триденно воскрес, печатей не порушив, і через зачинені двері став перед учениками як Всесильний (двічі).

Невірство Фоми утверджує віру у світоспасенне воскресіння із пекельних глибин воскресіння Боголюдини Слова — через сміливий дотик до ран рук і ніг допитливою правицею для утвердження віри світу.

До зібраних страхом апостолів, через страждання Твої, Слове, зачиненими дверима несподівано ввійшов Ти і став посеред них, мир даруючи; і Фома простягає руки, щоб доторкнутися до чесних ран Твоїх ребер.

Слава: і нині, глас 2:

Після воскресіння Твого, Господи, коли ученики Твої були зібрані, і двері замкнені, Ти став посеред них, даруючи мир їм. Увірував же і Фома, побачивши руки і ребра Твої, — сповідає Тебе Господом і Богом, Який спасає тих, що уповають на Тебе, Чоловіколюбче.

Світло тихе… Прокимен: Господь воцарився…

На стиховні стихири, глас 2:

Устами чесними оспівуйте з ангелами, люди, триденне воскресіння із гробу Того, Хто світ Собою спас.

Стих: Похвали, Єрусалиме, Господа, хвали Бога Твого, Спасе.

Явився Ти крізь зачинені двері святим Твоїм апостолам, через яких оновлюєш нас Божественним Твоїм Духом.

Стих: Як укріпив Ти засуви врат Твоїх і благословив синів Твоїх у Тобі.

Нині, бачачи Тебе не очима, а сердечною любов’ю, віруємо в Бога, у піснях величаємо.

Слава: і нині, глас той самий:

Подаєш, о Визволителю, мир людям Твоїм і боргів прощення, молитвами Пречистої і єдиної Богоматері.

Далі: Нині відпускаєш… Трисвяте… по Отче наш…

Тропар, глас 7:

Коли гріб був запечатаний, Ти, Христе Боже, з гробу засяяв і, коли двері були замкнені, став Ти перед учениками, Воскресіння всіх; через них оновлюєш в нас Духа правди, з великої твоєї милости.

Належить знати: якщо де-небудь не буває всенічної в неділю, у суботу ввечері на повечір’ї після Трисвятого кондак Тріоді свята; Слава: і нині, Пасхи… Якщо й у гріб…

Так само відправляємо і до віддання Пасхи.

 

 

На великій вечірні

 

Після благословення священика: Христос воскрес… (тричі). І співаємо псалом 103: Благослови, душе моя, Господа… як завжди. Після цього: Блажен муж… Кафизму першу всю. Господи, взиваю… співаємо на глас 1, ставимо стихів 10.

Коли двері були замкнені, де зібрались ученики, ввійшов Ти несподівано, всесильний Ісусе, Боже наш, і, ставши посеред них, сказав: мир вам; і сповнилися вони Духа Святого. Ти повелів їм не відлучатися з Єрусалима, доки не одержать сили з Висоти. Тому і співаємо Тобі: просвічення і воскресіння і мир наш, слава Тобі (двічі).

На восьмий день воскресіння Твого, Господи, явився Ти ученикам Твоїм у місці, де вони зібрались, і сказав їм: мир вам. Невіруючому ученикові показав Ти руки і пречисте ребро. Він же увірував, взиваючи: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

Фома, званий Близнюком, не був з ними, коли ввійшов Ти, Христе, крізь замкнені двері; тому і не повірив у те, що сказали йому. Ти, Благий, сподобив його побачити ребро Твоє і рани на руках і ногах; він же, доторкнувшись до них і побачивши, визнав Тебе Богом, а не звичайною людиною, і взивав: Господь мій і Бог мій, слава Тобі (двічі).

Коли ученики сумнівалися, на восьмий день став Ти, Спасе, там, де вони були зібрані, і подав мир їм; до Фоми воззвав: прийди, апостоле, доторкнися до рук, які пробили цвяхи. О благе невір’я Фоми, яке вірних серця привело до пізнання, і зі страхом він виголосив: Господь мій і Бог мій, слава Тобі (двічі).

Глас 2:

Після воскресіння Твого, Господи, коли ученики Твої були зібрані, і двері замкнені, Ти став посеред них, даруючи мир їм. Увірував же і Фома, побачивши руки і ребра Твої, — сповідає Тебе Господом і Богом, Який спасає тих, що уповають на Тебе, Чоловіколюбче.

Коли двері були замкнені, став Ісус перед учениками, безстрашність і мир подаючи; потім сказав Фомі: чому Мені не віриш, що Я воскрес із мертвих?

Візьми руку свою і вклади в ребра мої, і побачиш. Через твоє невір’я всі навчилися визнавати разом з тобою Мої страсті, і воскресіння: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

Слава: і нині, глас 6:

Коли двері були замкнені, прийшов Ти, Христе, до учеників; тоді Фома за Промислом Божим не був разом з ними; говорив бо: не повірю, якщо не побачу і я Владику; побачу ребро, із якого вийшли кров і вода хрещення; побачу рану, якою зцілився великий струп людства; побачу, що це не дух, а плоть і кості. Ти, Господи, смерть подолав, і Фому привів до віри, слава Тобі.

Вхід Світло тихе… Прокимен: Господь воцарився…

На літії стихири, глас 4:

Ти, Господи, осяяний нестерпним Божественним сяйвом, увійшов через замкнені двері до учеників і, ставши посеред них, показав ребро Твоє і рани на руках і ногах; печаль же й скорботу їх припинив і ясно виголосив: друзі Мої, чому ви вбачаєте в Мені духа, а не тіло? Ученику, який не вірив, повелів доторкнутися трепетно і сказав: прийди, доторкнись і не сумнівайся. Він же, відчувши в Тобі дві природи, зі страхом взивав, пройнятий вірою: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

Глас 8:

Доторкнися, Фомо, до ребра рукою, говорить Господь, і сліди цвяхів прийди й побач; вірою випробуй, і будь Мені вірним, а не будь невірним. Коли ж Фома пальцем доторкнувся до Владики, голосно вигукнув: Ти Бог мій і Господь; Благоутробний, слава Тобі.

Слава: і нині, глас 8:

Коли двері були замкнені, ученики зібрані, явився Спас туди, де вони були зібрані, став посеред них і говорить Фомі: прийди, доторкнись, і побач сліди цвяхів, простягни руку твою і доторкнись до ребра Мого, і не будь невірним, але з вірою проповідуй Моє з мертвих воскресіння.

На стиховні стихири, глас 4:

О преславне чудо! Невіра віру істинну породила. Бо Фома сказав: якщо не побачу, не повірю. Доторкнувшись же до ребра, він славить Втіленого, в Якому впізнав Сина Божого, Який постраждав плоттю; проповідує воскреслого Бога і взиває радісним гласом: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

Стих: Похвали, Єрусалиме, Господа, хвали Бога Твого, Сионе. О преславне чудо! Сіно, до якого доторкнувся вогонь, не згоріло; Фома, вклавши руку у вогненні ребра Ісуса Христа Бога, не опалився від доторкання; невіру душевну змінила блага віра, і він з глибини душі тепло взивав: Владико, Ти єси Бог мій, що воскрес із мертвих, слава Тобі.

Стих: Як укріпив Ти засуви врат Твоїх і благословив синів Твоїх у Тобі.

О преславне чудо! Іоан припав до грудей Слова, Фома ж сподобився доторкнутися до ребра; але один з того пізнав у страшному провидінні глибину богослів’я, другий же сподобився навчати нас таїни, показуючи свідчення Його воскресіння, і взиваючи: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

Слава: і нині, глас 5:

Чоловіколюбче, велике і безмірне багатство Твого милосердя: як довготерпів Ти, коли юдеї били Тебе по щоках, коли апостол доторкався до Тебе; і від тих, що відкидали Тебе, багато випробовувався: як Ти втілився, як був Ти розіп’ятий, будучи безгрішним; але врозуми нас, як Фому, взивати до Тебе: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

Далі: Нині відпускаєш… Трисвяте по Отче наш… Тропар, глас 7: Коли гріб був запечатаний… (тричі). Благословення хлібів. І буває читання Діянь святих апостолів (Діяння читаються з самого початку) або Бесіди Іоана Золотоустого від початку.

Якщо немає всенічної, після Нині відпускаєш… Трисвяте і по Отче наш… Тропар: Коли гріб був запечатаний…

Відпуст.

Ранком же співаємо полуношницю воскресну і на ній читаємо канон троїчний, Октоїха 1-го гласу, що співається на полуношниці. Після канону: Достойно є… та інше. Трисвяте по Отче наш… Тропар: Коли гріб був запечатаний… Господи, помилуй (40 разів). Слава: і нині… Чеснішу від херувимів… Боже, ущедри нас… і молитва: Всемогутня і животворча…

І відпуст.

 

 

На утрені

 

Після звичайного початку читаємо шестипсалміє. Далі єктенія велика. Бог Господь… співаємо на глас 7. Тропар свята (тричі),

Після кафизми 1 — сідальний, глас 1: До учеників, що зі страху перед юдеями, ховаючись від них, зібралися на Сионі, ввійшов Ти, Милосердний, через замкнені двері і став посеред них, подаючи їм радість; Ти показав їм руки і рани на пречистих ребрах Твоїх, кажучи невіруючому ученикові: подай руку твою і пізнай, що Я є Той Самий, що за тебе постраждав.

Слава: і нині, той самий. І читання свята.

Після кафизми 2 — сідальний, глас 1:

Коли двері були зачинені, Ти, Життя, став перед учениками і показав ребра і руки і ноги Твої, Христе, щоб утвердити віру у Твоє воскресіння із гробу; але Фоми не було, тому він сказав: якщо не побачу Його, не повірю словам вашим.

Слава: і нині, той самий. І читання свята.

Далі полієлей.

Сідальний, глас 5:

Побачивши Мої ребра і рани від цвяхів, Фомо, чому не віруєш у Моє воскресіння? — говорить Господь після воскресіння із гробу, явившись апостолам невимовно. Близнюк же увірував і взивав до Творця: Ти Бог мій і Господь.

Слава: і нині, той самий. І читання свята.

Далі ступеневі, антифон 1, глас 4.

Прокимен, глас 4: Похвали, Єрусалиме, Господа, хвали Бога Твого, Сионе.

Стих: Як укріпив ти засуви врат Твоїх…

Все, що дише…

Євангеліє від Матфея, зачало 116; перше воскресне Євангеліє на ранній.

Далі: Воскресіння Христове бачивши… (тричі). Псалом 50. Цілування Євангелія.

Слава… Молитвами апостолів, Милостивий…

І нині… Молитвами Богородиці…

Потім стихира: Воскрес Ісус із гробу, як прорік, дав нам життя вічне і велику милість.

Далі: Спаси, Боже, людей Твоїх…

 

Канон свята,
творіння Іоана-ченця 

Глас 1. Ірмоси по двічі, тропарі ж на 12, 

Катавасія: Воскресіння день… обидва кліроси. З цього дня починаємо читати: Співаємо Господеві… протягом усієї П’ятдесятниці.

 

 

Пісн. 1

 

Ірмос: Співаємо, всі люди, Тому, Хто визволив Ізраїля, від гіркого рабства фараона і провів по глибині морській сухими ногами, пісню перемоги, бо Він прославився.

Нині весна духовна, бо Христос триденно засяяв із гробу, як сонце, і розігнав темну бурю гріха нашого; Його оспівуємо, бо Він прославився.

Цариця часу явно приносить дари світлоносного дня Цареві днів, прикрашаючи людей церковних, що безперестанно оспівують Воскреслого Христа.

Ні врата смерти, Христе, ні гробові печаті, ні ключі дверей не могли протистояти Тобі; Ти воскрес і став перед друзями Твоїми, Владико, даруючи мир, що перевищує всякий розум.

 

 

Пісн. 3

 

Ірмос: Утверди мене, Христе, на непорушному камені заповідей Твоїх і просвіти мене світлом лиця Твого, бо нема святого більше за Тебе, Чоловіколюбче.

Новими замість застарілих, замість же тлінних нетлінними зробив нас хрестом Твоїм, Христе, і повелів жити достойно оновленим життям.

У гробі покладений Ти був описаною Твоєю плоттю; неописаний же Ти, Христе, воскрес, крізь зачинені двері став Ти перед учениками Твоїми, Всесильний.

Рани Твої, Христе, які Ти добровільно перетерпів за нас, для учеників Твоїх зберіг і показав свідчення Твого славного воскресіння.

Іпакої, глас 6: Як прийшов Ти, Спасе, до учеників Твоїх, даруючи мир їм, так прийди до нас і спаси нас.

 

 

Пісн. 4

 

Ірмос: Велика таїна Твого, Христе, провидіння, яку з висоти боговіданням передбачив Авакум, і, вийшовши, взивав до Тебе на спасіння людей Твоїх, Чоловіколюбче.

Жовчі Ти спожив, зціляючи стародавнє споживання, нині ж з сотовим медом просвічення дарував Христос праотцю і Своє солодке причастя.

Радієш Ти, випробуваний, Чоловіколюбче, тому дав на це дозвіл Фомі, показавши невіруючому ребра; утверджуючи віру світу у Твоє, Христе, триденне воскресіння.

Багатство почерпнувши, з проколотого списом Твого ребра, як із скарбниці божественної, з якої неможливо вкрасти, Благодійнику, Близнюк наповнює світ премудрістю і розумом.

О Близнюк! Твій блаженний прославляється язик, бо він першим проповідував побожно Життєдавця Ісуса, Бога і Господа, через доторкання сповнившись благодаті.

 

 

Пісн. 5

 

Ірмос: З ночі до ранку оспівуємо Тебе, Христе, співбезначального з Отцем, і Спаса душ наших; мир світові подай, Чоловіколюбче.

Постав Спас перед скорботними друзями, Своїм пришестям зняв скорботу, і спонукає веселитися Своїм воскресінням.

О воістину достойного похвали Фоми страшне починання! Бо сміливо доторкнувся до ребра, що Божественним вогнем сяяло.

Ти показав, як невір’я Фоми породило нам віру; Ти бо, Христе, премудрістю Твоєю промишляєш корисне як Чоловіколюбець.

 

 

Пісн. 6

 

Ірмос: Пророка Ти спас від кита, Чоловіколюбче, і мене із безодні гріхів визволи, молюся.

Не залишав Ти, Владико, Фому, який потопав у глибині невір’я, руки простягнувши для випробовування.

Спас наш сказав: доторкніться до Мене і побачте кості і плоть, які маю; Я не змінився.

Фома, який не був при першому Твоєму явленні, доторкнувшись до ребра, пізнав Тебе і увірував.

Кондак, глас 8: Допитливою рукою життєдайні ребра Твої, Христе Боже, Фома випробував, коли Ти увійшов через замкнені двері, і з іншими апостолами виголошував Тобі: Ти Господь і Бог мій.

Ікос: Хто зберіг тоді руки ученика неопаленими, коли він підійшов до вогненних ребер Господніх? Хто дав йому сміливість і можливість доторкнутися до палаючої кості, до якої неможливо доторкнутися? Якби не дало ребро силу тлінній правиці, як можна було доторкнутися до того, що потрясло стражданнями те, що вгорі і внизу? Ця благодать була дана Фомі, щоб, доторкнувшись до нього, взивати до Христа: Ти Господь і Бог мій.

 

 

Пісн. 7

 

Ірмос: Ідолу поклонитися звучанням музики скликалися люди; юнаки Давидові, що співали пісні сионські отців своїх, відкинули мучителя злочестиве веління і, полум’я на росу перемінивши, пісню співали: прославлений отців і наш Боже, благословенний Ти.

В цей перший і Господній світлоносний день подобає з трепетом радіти новим і побожним людям: бо він є прообразом віку, як восьмий день є завершенням грядущого: прославлений отців і наш Боже, благословенний Ти.

Один, насмілившись, Фома Близнюк невір’ям облагодіяв нас вірою, бо визволив від затьмареного невідання усі краї вірним невір’ям; собі ж сплів вінець, ясно промовляючи: Ти єси Господь, прославлений отців і наш Боже, благословенний.

Недаремно засумнівався у Твоєму воскресінні Фома; він не був відкинутий, але безсумнівним намагався показати його всім народам. Тому через невірство увірував і всіх навчив промовляти: Ти єси Господь, прославлений отців і наш Боже, благословенний.

Зі страхом Фома вклав руку в ребра Твої життєдайні, Христе; тремтячи, відчув, Спасе, подвійне дійство двох природ, у Тобі незлитно з’єднаних, і з вірою взивав, промовляючи: Ти єси Господь, прославлений отців і наш Боже, благословенний.

 

 

Пісн. 8

 

Ірмос: В полум’ї вогняному гарячої печі Ти охоронив юнаків в образі ангела, що зійшов до них; Господа оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Бажаючи побачити Твоє радісне видіння, раніше Фома не повірив, сподобившись же його, Богом і Господом Тебе назвав, Владико; Тебе ж прославляємо по всі віки.

Тебе, що перетерпів невір’я Фоми і показав йому ребра, і дозволив доторкнутися, оспівуйте Господа і прославляйте Його по всі віки.

Твою утаємничену скарбницю відкрив нам Фома; богословив бо язиком богоносним: оспівуйте Господа і прославляйте Його по всі віки.

На 9-й пісні Чеснішу… не співаємо, але ірмос — кожний клірос.

 

 

Пісня 9

 

Ірмос: Тебе, світлий світильник, і Матір Божу, предивну славу, і вищу за все творіння, піснями величаємо.

Твій світлий і пресвітлий день, Христе, всесвітлу благодать, в який Ти представ перед учениками Твоїми, сяючи добротою, в піснях величаємо.

Тебе, до ребра Якого доторкнувся Фома тлінною рукою і не опалив її вогнем духовного Божественного єства, в піснях величаємо.

Тебе як Бога, із гробу воскреслого Христа, не очима бачачи, але сердечною любов’ю віруючи, піснями величаємо.

Катавасія: Світися, світися…

Далі: Свят Господь Бог наш… на глас 1 (тричі).

Екзапостиларій, глас 1:

Ти випробував своєю рукою рани Моїх рук і ніг; не невіруй Мені, Фомо, зраненому заради тебе: з учениками будь єдиномудрим, і проповідуй живого Бога (двічі).

Слава: і нині…

Нині весна благозапашна, і нове творіння радіє. Нині відбираються ключі дверей, і невір’я Фоми, друга, який виголошує: Господь і Бог мій.

На Хваліте… стихири, на 4, глас 1:

Як не порушив Ти, Життєдавче Христе, печатей гробу після страшного Твого воскресіння, так увійшов Ти до славних апостолів крізь замкнені двері, сповнивши їх радістю, і подав їм Твого Духа істини, з безмежної Твоєї милости.

Фома, який називався Близнюком, не був, коли Ти, Господи, явився ученикам, тому не вірив у Твоє воскресіння, і тим, що бачили Тебе, говорив: якщо не вкладу пальця мого в ребра Його і в рани від цвяхів — не повірю, що Він воскрес.

Якщо хочеш, доторкнися, — Христос Фомі сказав, — вклади руку і пізнай, що Я маю кості і земне тіло, і не будь невіруючим, а увіруй, як і всі. Він же викликнув: Ти єси Бог мій і Господь, слава воскресінню Твоєму.

Слава… глас 6:

На восьмий день після Твого воскресіння, Ісусе Царю, Єдинородне Слово Отця, явився Ти ученикам крізь замкнені двері і мир подав їм; і невіруючому ученику Ти показав чудо, промовивши: прийди і доторкнись до рук і ніг, і до нетлінного Мого ребра. Він же увірував, викликуючи Тобі: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

І нині…

Преблагословенна Ти, Богородице Діво…

Славослів’я велике. Тропар свята. Єктенії і відпуст. Починаються віднині літії, тобто вихід у притвор. Також і Оголошення преподобного отця нашого Федора Студита. На літії співаємо: Слава: і нині…

Стихира євангельська, глас 1:

Коли йшли ученики на гору, на вознесіння від землі, представ перед ними Господь: вони поклонилися Йому, і дана була їм влада повсюди навчати; посилалися вони у піднебесну — проповідувати воскресіння з мертвих і на небеса вознесіння. Їм же істинно обіцяв перебувати повіки Христос Бог і Спас душ наших.

Зверни увагу, що літії в притворі і Оголошення Студитове бувають перед часом першим. Час перший. І далі все звичайне. Кінцевий відпуст.

Нехай буде відомо, що служба святим, пам’ять яких припадає на неділю П’ятдесятниці, співається на повечір’ях.

Літургія буває ранком «труда заради всенічного». Часи читаються з трипсалмієм за уставом у притворі; читаються тропар і кондак свята.

Нехай буде відомо, що від неділі нової (Фоминої) і до віддання свята Пасхи, початок літургії буває таким: після того, як диякон виголосить: Благослови, владико… а священик: Благословенне царство… співають священики: Христос воскрес… (тричі), весь тропар, крім стихів: Нехай воскресне Бог… далі єктенія та інша частина літургії.

Замість Достойно… співаємо:

Ангел сповістив Благодатній: Чистая Діво, радуйся, і знову сказав: радуйся! Твій Син воскрес триденний із гробу і мертвих воскресив: люди, веселіться.

Потім Ірмос: Світися, світися…

Коли ж виголосить священик: Зі страхом Божим…

Клірос: Благословен, хто йде в ім’я Господнє, Бог Господь, і явився нам.

Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх… клірос замість тропаря: Побачили світло істинне… співає: Христос воскрес… (один раз). І так до віддання Пасхи. Далі все інше літургії за звичаєм. На відпусті, коли священик виголосить: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі – клірос: Христос воскрес… (тричі).

Далі відпуст за звичаєм.

 

На ЛітургіїПочинаємо зображальні, і співаємо на блаженних, з канону свята, пісні 3 і 6.

На вході тропар: Коли гріб був запечатаний… Слава: і нині… Допитливою рукою… Прокимен Апостола, глас 3: Великий Господь наш, і велика сила Його, і розум Його безмірний. Стих: Хваліть Господа, бо благий псалом… Богові нашому нехай буде солодким хваління.

Апостол у Діяннях, зачало 14 (Діян. 5:12-20).

Алилуя, глас 8: Прийдіть, зрадіймо Господу, викликнімо Богу, Спасителю нашому.

Стих: Бо великий Господь, і Цар великий по всій землі.

Євангеліє від Іоана, зачало 65.

Причасний: Прославляй, Єрусалиме, Господа, хвали Бога твого, Сионе. Алилуя (тричі).

На трапезі буває велике утішення братії. Вставши з трапези, промовляємо все, що написано в суботу Світлого тижня.