Тріодь пісна,  2 частина

У Святу і Велику Суботу

ТранслітераціяЦерковнослов’янськаУкраїнська

Последование утрени

Священник: Благослове́н Бог наш всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Чтец: Ами́нь.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Пресвята́я Тро́ице, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти грехи́ на́ша; Влады́ко, прости́ беззако́ния на́ша; Святы́й, посети́ и исцели́ не́мощи на́ша, и́мене Твоего́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Отче наш, ́И́же еси́ на небесех! Да святи́тся и́мя Твоя, да прии́дет Ца́рствие Твое, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный даждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искушение, но изба́ви нас от лука́ваго.

Священник: Я́ко Твоя есть Ца́рство и си́ла и сла́ва, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во веки веко́в.

Чтец: Ами́нь.

Го́споди, поми́луй. (12 раз.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Прииди́те, поклони́мся Царе́ви на́шему Бо́гу.

Прииди́те, поклони́мся и припаде́м Христу́, Царе́ви на́шему Бо́гу.

Прииди́те, поклони́мся и припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ви и Бо́гу на́шему.

Псалмы 19 и 20.

Услы́шит тя Госпо́дь в день печа́ли, защи́тит тя и́мя Бо́га Иа́ковля. По́слет ти по́мощь от Свята́го и от Сио́на засту́пит тя. Помяне́т вся́ку же́ртву твою́, и всесожже́ние твое́ ту́чно бу́ди. Даст ти Госпо́дь по се́рдцу твоему́ и весь сове́т твой испо́лнит. Возра́дуемся о спасе́нии твое́м и во и́мя Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся. Испо́лнит Госпо́дь вся проше́ния твоя́. Ны́не позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своего́, услы́шит его́ с небесе́ свята́го Своего́, в си́лах спасе́ние десни́цы Его́. Си́и на колесни́цах, и си́и на ко́нех, мы же во и́мя Го́спода Бо́га на́шего призове́м. Ти́и спя́ти бы́ша и падо́ша, мы же воста́хом и испра́вихомся. Го́споди, спаси́ царя́ и услы́ши ны, во́ньже а́ще день призове́м Тя.

Го́споди, си́лою Твое́ю возвесели́тся царь и о спасе́нии Твое́м возра́дуется зело́. Жела́ние се́рдца его́ дал еси́ ему́, и хоте́ния устну́ его́ не́си лиши́л его́, я́ко предвари́л еси́ его́ благослове́нием благосты́нным, положи́л еси́ на главе́ его́ вене́ц от ка́мене че́стна. Живота́ проси́л есть у Тебе́, и дал еси́ ему́ долготу́ дний во век ве́ка. Ве́лия сла́ва его́ спасе́нием Твои́м, сла́ву и велеле́пие возложи́ши на Него́, я́ко да́си ему́ благослове́ние во век ве́ка, возвесели́ши его́ ра́достию с лице́м Твои́м, я́ко царь упова́ет на Го́спода, и ми́лостию Вы́шняго не подви́жится. Да обря́щется рука́ Твоя́ всем враго́м Твои́м, десни́ца Твоя́ да обря́щет вся ненави́дящии Тебе́, я́ко положи́ши их я́ко пещь о́гненную во вре́мя лица́ Твоего́, Госпо́дь гне́вом Свои́м смяте́т я́, и снест их огнь. Плод их от земли́ погуби́ши, и се́мя их от сыно́в челове́ческих, я́ко уклони́ша на

Тя зла́я, помы́слиша сове́ты, и́хже не возмо́гут соста́вити. Я́ко положи́ши я́ хребе́т, во избы́тцех Твои́х угото́виши лице́ их. Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твое́ю, воспое́м и пое́м си́лы Твоя́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Пресвята́я Тро́ице, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти грехи́ на́ша; Влады́ко, прости́ беззако́ния на́ша; Святы́й, посети́ и исцели́ не́мощи на́ша, и́мене Твоего́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

О́тче наш, и́же еси́ на небесе́х! Да святи́тся и́мя Твое́, да прии́дет Ца́рствие Твое́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный даждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искуше́ние, но изба́ви нас от лука́ваго.

Священник: Я́ко Твое́ есть Ца́рство и си́ла и сла́ва, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Чтец: Ами́нь.

И тропари сия:

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́ и благослови́ достоя́ние Твое́: побе́ды на сопроти́вныя да́руя, и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Вознесы́йся на Крест во́лею, тезоимени́тому Твоему́ но́вому жи́тельству щедро́ты Твоя́ да́руй, Христе́ Бо́же, возвесели́ нас си́лою Твое́ю, побе́ды дая́ нам на сопоста́ты, посо́бие иму́щим Твое́ ору́жие ми́ра, непобеди́мую побе́ду.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Предста́тельство стра́шное и непосты́дное, не пре́зри, Блага́я, моли́тв на́ших, Всепе́тая Богоро́дице, утверди́ правосла́вных жи́тельство, спаси́ ве́рныя лю́ди Твоя́ и пода́ждь им с небесе́ побе́ду, зане́ родила́ еси́ Бо́га, еди́на Благослове́нная.

Священник: Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Вели́ком Господи́не и отце́ на́шем Святе́йшем Патриа́рхе (имя) и о Господи́не на́шем Преосвяще́ннейшем епи́скопе (или: архиепи́скопе, или: митрополи́те, имя, егоже есть область), и о всей во Христе́ бра́тии на́шей.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся за всю бра́тию и за вся Христиа́ны.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Священник: Я́ко ми́лостив и Человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

И́менем Госпо́дним благослови́, о́тче.

Священник: Сла́ва Святе́й и Единосу́щней и Животворя́щей и Неразде́льней Тро́ице всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Чтец глаголет шестопсалмие (псалмы 3, 37, 62, 87, 102:142).

Сла́ва в вы́шних Бо́гу, и на земли́ мир, в челове́цех благоволе́ние. (Трижды.)

Го́споди, устне́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвестя́т хвалу́ Твою́. (Дважды.)

Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющии ми? Мно́зи востаю́т на мя, мно́зи глаго́лют души́ моей: несть спасе́ния ему в Бо́зе его. Ты же, Го́споди, Засту́пник мой еси́, сла́ва моя и вознося́й главу́ мою. Гла́сом моим ко Го́споду воззва́х, и услы́ша мя от горы́ святы́я Своея. Аз усну́х, и спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пит мя. Не убою́ся от тем люде́й, о́крест напа́дающих на мя. Воскресни́, Го́споди, спаси́ мя, Бо́же мой, я́ко Ты порази́л еси́ вся вражду́ющия ми всу́е: зу́бы гре́шников сокруши́л еси́. Госпо́дне есть спасе́ние, и на лю́дех Твоих благослове́ние Твое́.

Аз усну́х, и спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пит мя.

Го́споди, да не яростию Твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гне́вом Твоим нака́жеши мене́, я́ко стре́лы Твой унзо́ша во мне, и утверди́л еси́ на мне ру́ку Твою. Несть исцеле́ния в пло́ти моей от лица́ гне́ва Твоего́, несть ми́ра в косте́х моих от лица́ грех моих, я́ко беззако́ния моя превзыдо́ша главу́ мою, яко бре́мя тяжкое отяготе́ша на мне. Возсмерде́ша и согни́ша ра́ны моя от лица́ безу́мия моего́. Пострада́х и сляко́хся до конца́, весь день се́туя хожда́х. Я́ко лядвия моя напо́лнишася поруга́ний, и несть исцеле́ния в пло́ти моей. Озло́блен бых и смири́хся до зела́, рыка́х от воздыха́ния се́рдца моего́. Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ние мое, и воздыха́ние мое от Тебе́ не утаися. Се́рдце мое смяте́ся, оста́ви мя си́ла моя, и свет о́чию моею, и той несть со мною. Дру́зи мои и искреннии мои прямо мне прибли́жишася и ста́ша, и бли́жнии мои отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся ищущии ду́шу мою, и ищущии зла́я мне глаго́лаху су́етная и льсти́вным весь день поуча́хуся. Аз же яко глух не слы́шах и яко нем не отверза́яй уст своих. И бых яко челове́к не слы́шай и не имы́й во усте́х своих обличе́ния, я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ты услы́шиши, Го́споди Бо́же мой. Я́ко рех: да не когда́ пора́дуют ми ся врази мои: и внегда́ подвижа́тися нога́м моим, на мя велере́чеваша. Я́ко аз на ра́ны гото́в, и боле́знь моя предо мною есть вы́ну, я́ко беззако́ние мое аз возвещу́ и попеку́ся о гресе́ моем. Врази́ же мои живу́т и укрепи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящии мя без пра́вды. Воздаю́щии ми зла́я возблага́я оболга́ху мя, зане́ гоня́х благосты́ню. Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́. Вонми́ в по́мощь мою, Го́споди спасе́ния моего́.

Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́. Вонми́ в по́мощь мою, Го́споди спасе́ния моего́.

Бо́же, Бо́же мой, к Тебе́ у́тренюю, возжада́ Тебе́ душа́ моя, коль мно́жицею Тебе́ плоть моя, в земли́ пу́сте и непрохо́дне, и безво́дне. Та́ко во святе́м яви́хся Тебе́, ви́дети си́лу Твою и сла́ву Твою, я́ко лу́чши ми́лость Твоя па́че живо́т, устне́ мои похвали́те Тя. Та́ко благословлю́ Тя в животе́ моем, о и́мени Твое́м воздежу́ ру́це мои. Я́ко от ту́ка и ма́сти да испо́лнится душа́ моя, и устна́ма ра́дости восхва́лят Тя уста́ моя. А́ще помина́х Тя на посте́ли моей, на у́тренних поуча́хся в Тя. Я́ко был еси́ Помо́щник мой, и в кро́ве крилу́ Твое́ю возра́дуюся. Прильпе́ душа́ моя по Тебе́, мене́ же прия́т десни́ца Твоя. Ти́и же всу́е иска́ша ду́шу мою, вни́дут в преиспо́дняя земли́, предадя́тся в ру́ки ору́жия, ча́сти ли́совом будут. Царь же возвесели́тся о Бо́зе, похва́лится всяк клены́йся Им, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная.

На у́тренних поуча́хся в Тя, я́ко был еси́ Помо́щник мой, и в кро́ве крилу́ Твое́ю возра́дуюся.

Прильпе́ душа́ моя по Тебе́, мене́ же прия́т десни́ца Твоя.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́, Бо́же. (Трижды.)

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Го́споди Бо́же спасе́ния моего́, во дни воззва́х, и в нощи́ пред Тобо́ю. Да вни́дет пред Тя моли́тва моя: приклони́ у́хо Твое́ к моле́нию моему, я́ко испо́лнися зол душа́ моя, и живо́т мой а́ду прибли́жися. Привмене́н бых с низходя́щими в ров, бых я́ко челове́к без по́мощи, в ме́ртвых свобо́дь, я́ко я́звеннии спя́щии во гро́бе, ихже не помяну́л еси́ ктому́, и ти́и от руки Твоей отринове́ни бы́ша. Положи́ша мя в ро́ве преиспо́днем, в те́мных и се́ни сме́ртней. На мне утверди́ся я́рость Твоя, и вся во́лны Твоя наве́л еси́ на мя. Уда́лил еси́ зна́емых моих от мене́, положи́ша мя ме́рзость себе́: пре́дан бых и не исхожда́х. О́чи мои изнемого́сте от нищеты́, воззва́х к Тебе́, Го́споди, весь день, возде́х к Тебе́ ру́це мои. Еда́ ме́ртвыми твори́ши чудеса́? Или́ вра́чеве воскреся́т, и испове́дятся Тебе́? Еда́ пове́сть кто во гро́бе ми́лость Твою, и истину Твою в поги́бели? Еда́ позна́на бу́дут во тьме чудеса́ Твоя, и пра́вда Твоя в земля́ забве́нней? И аз к Тебе́, Го́споди, воззва́х, и у́тро моли́тва моя предваря́т Тя. Вску́ю, Го́споди, отре́еши ду́шу мою, отвраща́еши лице́ Твое́ от мене́? Нищ есмь аз, и в труда́х от ю́ности моея; возне́с же ся, смири́хся, и изнемого́х. На мне преидо́ша гне́ви Твой, устраше́ния Твоя возмути́ша мя, обыдо́ша мя я́ко вода́, весь день одержа́ша мя вку́пе. Уда́лил еси́ от мене́ дру́га и и́скренняго, и зна́емых моих от страсте́й.

Го́споди Бо́же спасе́ния моего́, во дни воззва́х, и в нощи́ пред Тобо́ю.

Да вни́дет пред Тя моли́тва моя: приклони́ у́хо Твое́ к моле́нию моему.

Благослови, душе́ моя, Го́спода, и вся вну́тренняя моя имя свято́е Его. Благослови́, душе́ моя, Го́спода, и не забыва́й всех воздая́ний Его, очища́ющаго вся беззако́ния твоя, исцеля́ющаго вся неду́ги твоя, избавля́ющаго от истле́ния живо́т твой, венча́ющаго тя ми́лостию и щедро́тами, исполня́ющаго во благи́х жела́ние твое: обновя́тся я́ко о́рля ю́ность твоя. Творя́й ми́лостыни Госпо́дь, и судьбу́ всем обидимым. Сказа́ пути́ Своя Моисе́ови, сыново́м Изра́илевым хоте́ния Своя. Щедр и ми́лостив Госпо́дь, долготерпели́в и многоми́лостив. Не до конца́ прогне́вается, ниже́ в век вражду́ет, не по беззако́нием на́шим сотвори́л есть нам, ниже́ по грехо́м на́шим возда́л есть нам. Я́ко по высоте́ небе́сней от земли́, утверди́л есть Госпо́дь ми́лость Свою на боя́щихся Его. Ели́ко отстоя́т восто́цы от за́пад, уда́лил есть от нас беззако́ния на́ша, я́коже ще́дрит оте́ц сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его. Я́ко Той позна́ созда́ние на́ше, помяну́, я́ко персть есмы́. Челове́к, я́ко трава́ дни́е его, я́ко цвет се́льный, та́ко оцвете́т, я́ко дух про́йде в нем, и не бу́дет, и не позна́ет ктому́ ме́ста своего́. Ми́лость же Госпо́дня от ве́ка и до ве́ка на боя́щихся Его, и пра́вда Его на сыне́х сыно́в, храня́щих заве́т Его, и по́мнящих за́поведи Его твори́ти я́. Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́л Свой, и Ца́рство Его все́ми облада́ет. Благослови́те Го́спода вси Ангели Его, си́льнии кре́постию, творя́щии сло́во Его, услы́шати глас слове́с Его. Благослови́те Го́спода вся си́лы Его, слуги́ Его, творя́щии во́лю Его. Благослови́те Го́спода вся дела́ Его, на вся́ком ме́сте влады́чествия Его, благослови́, душе́ моя, Го́спода.

На вся́ком ме́сте влады́чествия Его, благослови́, душе́ моя, Го́спода.

Го́споди, услы́ши моли́тву мою, внуши́ моле́ние мое во и́стине Твое́й, услы́ши мя в пра́вде Твое́й: и не вни́ди в суд с рабо́м Твои́м, я́ко не оправди́тся пред Тобо́ю всяк живы́й. Я́ко погна́ враг ду́шу мою, смири́л есть в зе́млю живо́т мой, посади́л мя есть в те́мных, я́ко ме́ртвыя ве́ка. И уны́ во мне дух мой, во мне смяте́ся се́рдце мое. Помяну́х дни дре́вния, поучи́хся во всех де́лех Твои́х, в творе́ниих руку́ Твое́ю поуча́хся. Возде́х к Тебе́ ру́це мои, душа́ моя, я́ко земля́ безво́дная Тебе́. Ско́ро услы́ши мя, Го́споди, исчезе́ дух мой, не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́, и уподо́блюся низходя́щим в ров. Слы́шану сотвори́ мне зау́тра ми́лость Твою, я́ко на Тя упова́х. Скажи́ мне, Го́споди, путь, во́ньже пойду́, я́ко к Тебе́ взях ду́шу мою. Изми́ мя от враг мои́х, Го́споди, к Тебе́ прибего́х. Научи́ мя твори́ти во́лю Твою, я́ко Ты еси́ Бог мой. Дух Твой Благи́й наста́вит мя на зе́млю пра́ву. Имене Твоего́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя, пра́вдою Твое́ю изведе́ши от печа́ли ду́шу мою. И ми́лостию Твое́ю потреби́ши враги́ моя и погуби́ши вся стужа́ющия души́ моей, я́ко аз раб Твой есмь.

Услы́ши мя, Го́споди, в пра́вде Твое́й и не вни́ди в суд с рабо́м Твоим.

Услы́ши мя, Го́споди, в пра́вде Твое́й и не вни́ди в суд с рабо́м Твоим.

Дух Твой Благи́й наста́вит мя на зе́млю пра́ву.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́, Бо́же. (Трижды.)

По шестопсалмии ектения великая:

Ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ наших, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О ми́ре всего ми́ра, благостоя́нии Святы́х Бо́жиих Церкве́й, и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих вонь, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О Господи́не и отце́ на́шем Блаже́ннейшем Митрополите Онуфрии и о Господи́не нашем Преосвяще́ннейшем епи́скопе (или: архиепи́скопе, или: митрополи́те, имя, егоже есть область), честне́м пресви́терстве, во Христе́ диа́констве, о всем при́чте и лю́дех, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О Богохрани́мей стране́ нашей, власте́х и во́инстве ея́, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О гра́де сем, вся́ком гра́де, стране́ и ве́рою живу́щих в них, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О благорастворе́нии возду́хов, о изоби́лии плодо́в земны́х и вре́менех ми́рных, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, плене́нных и о спасе́нии их, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, че́сть и поклоне́ние, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Священник или диакон: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 1: Испове́дайтеся Го́сподеви, я́ко Благ, я́ко в век ми́лость Его́.

Лик, глас 2: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 2: Обыше́дше обыдо́ша мя, и и́менем Госпо́дним противля́хся им.

Лик: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 3: Не умру́, но жив бу́ду, и пове́м дела́ Госпо́дня.

Лик: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 4: Ка́мень, его́же небрего́ша зи́ждущии, сей бысть во главу́ у́гла: от Го́спода бысть сей, и есть ди́вен во очесе́х на́ших.

Лик: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Тропарь, глас 2:

Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем пречи́стое те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и воня́ми во гро́бе но́ве покры́в положи́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Егда́ снизше́л еси́ к сме́рти, Животе́ Безсме́ртный, тогда́ ад умертви́л еси́ блиста́нием Божества́. Егда́ же и уме́ршии от преиспо́дних воскреси́л еси́, вся си́лы небе́сныя взыва́ху: Жизнода́вче Христе́ Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Мироно́сицам жена́м, при гро́бе предста́в А́нгел вопия́ше: ми́ра ме́ртвым суть прили́чна, Христо́с же истле́ния яви́ся чуждь.

Во время пения тропарей священник исходит царскими вратами на середину храма к Плащанице и, взяв кадило, совершает каждение всего храма.

И начинаем пети непорочны со сладкопением, такожде по стиху, и похвалы возглашает певец, во глас 5:

Статия первая

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

1. Блаже́ни непоро́чнии в путь, ходя́щий в зако́не Госпо́дни.

И похвалы, во глас 5:

Жи́знь во гро́бе положи́лся еси́, Христе́, и а́нгельская во́инства ужаса́хуся, снизхожде́ние сла́вяще Твое́.

2. Блаже́ни испыта́ющии свиде́ния Его́, всем се́рдцем взы́щут Его́.

Животе́, ка́ко умира́еши? Ка́ко и во гро́бе обита́еши? Сме́рти же ца́рство разруша́еши, и от а́да ме́ртвыя возставля́еши?

3. Не де́лающий бо беззако́ния, в путе́х Его́ ходи́ша.

Велича́ем Тя, Иису́се Царю́, и чтем погребе́ние и страда́ния Твоя́, имиже спасл еси́ нас от истле́ния.

4. Ты запове́дал еси́ за́поведи Твоя́ сохрани́ти зело́.

Ме́ры земли́ положи́вый, в ма́лом обита́еши, Иису́се Всецарю́, гро́бе днесь, от гробо́в ме́ртвыя возставля́яй.

5. Дабы́ испра́вилися путие́ мои, сохрани́ти оправда́ния Твоя́.

Иису́се Христе́ мой, Царю́ всех, что ища́ к су́щим во а́де прише́л еси́? Или́ род отреши́ти челове́ческий?

6. Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призре́ти ми на вся за́поведи Твоя́.

Влады́ка всех зри́тся мертв, и во гро́бе но́вем полага́ется, истощи́вый гро́бы ме́ртвых.

7. Испове́мся Тебе́ в пра́вости се́рдца, внегда́ научи́ти ми ся судьба́м пра́вды Твоея́.

Животе́ во гро́бе положи́лся еси́, Христе́, и сме́ртию Твое́ю смерть погуби́л еси́, и источи́л еси́ ми́рови жизнь.

8. Оправда́ния Твоя́ сохраню́, не оста́ви мене́ до зела́.

Со злоде́и я́ко злоде́й, Христе́, вмени́лся еси́, оправда́л нас всех от злоде́йства дре́вняго запина́теля.

9. В чесо́м испра́вит юне́йший путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.

Кра́сный добро́тою па́че всех челове́к, я́ко беззра́чен мертв явля́ется, естество́ украси́вый всех.

10. Всем се́рдцем моим взыска́х Тебе́, не отри́ни мене́ от за́поведей Твоих.

Ад ка́ко стерпя́т, Спа́се, прише́ствие Твое́, а не па́че боле́знует омрача́емь, блиста́ния све́та Твоего́ заре́ю ослепле́н.

11. В се́рдце мое́м скрых словеса́ Твоя́, я́ко да не согрешу́ Тебе́.

Иису́се, сла́дкий мой и спаси́тельный Све́те, во гро́бе ка́ко те́мном скры́лся еси́? О несказа́ннаго и неизрече́ннаго терпе́ния!

12. Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Недоумева́ет и естество́ у́мное, и мно́жество безпло́тное, Христе́, та́инства несказа́ннаго и неизрече́ннаго Твоего́ погребе́ния.

13. Устна́ма мои́ма возвести́х вся судьбы́ уст Твои́х.

О чуде́с стра́нных! О веще́й но́вых! Дыха́ния моего́ Пода́тель бездыха́нен но́сится, погреба́емь рука́ма Ио́сифовыма.

14. На пути́ свиде́ний Твои́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстве.

И во гроб заше́л еси́ и недр, Христе́, Оте́ческих ника́коже отлучи́лся еси́: сие́ стра́нное и пресла́вное ку́пно.

15. В за́поведех Твои́х поглумлю́ся, и уразуме́ю пути́ Твоя́.

Истинный небесе́ и земли́ Царю́, а́ще и во гро́бе мале́йшем заключи́лся еси́, позна́лся еси́ всей тва́ри, Иису́се.

16. Во оправда́ниих Твои́х поучу́ся, не забу́ду слове́с Твои́х.

Тебе́ положе́ну во гро́бе, Созда́телю Христе́, а́дская подвиза́шася основа́ния, и гро́би отверзо́шася челове́ков.

17. Возда́ждь рабу́ Твоему́, живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.

Зе́млю Содержа́й дла́нию, умерщвле́н пло́тию, под земле́ю ны́не содержи́тся, ме́ртвыя избавля́я а́дова содержа́ния.

18. Откры́й о́чи мои́ и уразуме́ю чудеса́ от зако́на Твоего́.

Из истле́ния возше́л еси́ Животе́, Спа́се мой, Тебе́ уме́ршу, и к ме́ртвым прише́дшу, и сломи́вшу а́довы вереи́.

19. Пришле́ц аз есмь на земли́, не скрый от мене́ за́поведи Твоя́.

Я́коже све́та свети́льник, ны́не плоть Бо́жия, под зе́млю я́ко под спуд кры́ется, и отгоня́ет су́щую во а́де тьму.

20. Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя.

У́мных стека́ется во́инств мно́жество со Ио́сифом и Никоди́мом, погребсти́ Тя невмести́маго во гро́бе ма́ле.

21. Запрети́л еси́ го́рдым, про́кляти уклоня́ющийся от за́поведей Твои́х.

Умерщвле́н во́лею, и положе́н под земле́ю, жизното́чне Иису́се мой, оживи́л еси́ умерщвле́на мя преступле́нием го́рьким.

22. Отыми́ от мене́ поно́с и уничиже́ние, я́ко свиде́ний Твои́х взыска́х.

Изменя́шеся вся тварь стра́стию Твое́ю, вся бо Тебе́, Сло́ве, сострада́ху, Содержи́теля Тя ве́дуще всех.

23. И́бо седо́ша кня́зи, и на мя клевета́ху: раб же Твой глумля́шеся во оправда́ниих Твои́х.

Живота́ Ка́мень во чре́ве прие́м, ад всея́дец изблева́ от ве́ка я́же поглоти́ ме́ртвыя.

24. И́бо свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ есть, и сове́ти мои́ оправда́ния Твоя́.

Во гро́бе но́ве положи́лся еси́, Христе́, и естество́ челове́ческое обнови́л еси́, воскре́с боголе́пно из ме́ртвых.

25. Прильпе́ земли́ душа́ моя́, живи́ мя по словеси́ Твоему́.

На зе́млю сшел еси́, да спасе́ши Ада́ма, и на земли́ не обре́т сего́, Влады́ко, да́же до а́да снизше́л еси́ ища́й.

26. Пути́ моя́ возвести́х, и услы́шал мя еси́, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Сотрясе́ся стра́хом, Сло́ве, вся земля́, и денни́ца лучи́ скры, велича́йшему в земли́ сокрове́нному Твоему́ све́ту.

27. Путь оправда́ний Твои́х вразуми́ ми, и поглумлю́ся в чудеса́х Твои́х.

Я́ко челове́к у́бо умира́еши во́лею, Спа́се, я́ко Бог же сме́ртныя возста́вил еси́ от гробо́в, и глубины́ грехо́вныя.

28. Воздрема́ душа́ моя́ от уны́ния, утверди́ мя в словеса́х Твои́х.

Слезото́чная рыда́ния на Тебе́ чи́стая ма́терски, о Иису́се, накрапля́ющи вопия́ше: ка́ко погребу́ Тя, Сы́не?

29. Путь непра́вды отста́ви от мене́, и зако́ном Твоим поми́луй мя.

Я́коже пшени́чное зе́рно, заше́д в не́дра земна́я, многопе́рстный возда́л еси́ клас, возста́вив челове́ки, я́же от Ада́ма.

30. Путь истины изво́лих, и судьбы́ Твоя́ не забы́х.

Под земле́ю скры́лся еси́ я́ко со́лнце ны́не, и но́щию сме́ртною покрове́н был еси́, но возсия́й светле́йше, Спа́се.

31. Прилепи́хся свидением Твоим, Го́споди, не посрами́ мене́.

Я́коже со́лнечный круг луна́, Спа́се, сокрыва́ет, и Тебе́ ны́не гроб скры, сконча́вшагося сме́ртию пло́тски.

32. Путь за́поведей Твоих теко́х, егда́ разшири́л еси́ се́рдце мое́.

Живо́т сме́рти вкуси́вый Христо́с, от сме́рти сме́ртныя свободи́, и всем ны́не да́рует живо́т.

33. Законоположи́ мне, Го́споди, путь оправда́ний Твои́х и взыщу́ и́ вы́ну.

Умерщвле́на дре́вле Ада́ма завистно, возво́диши к животу́ умерщвле́нием Твоим, но́вый, Спа́се, во пло́ти явле́йся Ада́м.

34. Вразуми́ мя, и испыта́ю зако́н Твой, и сохраню́ и́ всем се́рдцем моим.

У́мнии Тя чи́ни, просте́рта ме́ртва зря́ще нас ра́ди, ужаса́хуся, покрыва́еми крилы́, Спа́се.

35. Наста́ви мя на стезю́ за́поведей Твоих, я́ко ту́ю восхоте́х.

Снем Тя, Сло́ве, от дре́ва ме́ртва, во гро́бе Ио́сиф ны́не положи́, но воста́ни спаса́яй вся я́ко Бог.

36. Приклони́ се́рдце мое́ во свиде́ния Твоя́, а не в лихоимство.

А́нгельская, Спа́се, ра́дость быв, ны́не и печа́ли сим был еси́ вино́вен, видимь пло́тию бездыха́нен мертв.

37. Отврати́ о́чи мои́, е́же не ви́дети суеты́, в пути́ Твое́м живи́ мя.

Возне́слся еси́ на дре́ве, и живу́щия челове́ки совозно́сиши: под земле́ю же быв, лежа́щия под не́ю воскреша́еши.

38. Поста́ви рабу́ Твоему́ сло́во Твое́ в страх Твой.

Я́коже лев, Спа́се, усну́в пло́тию, я́ко не́кий ски́мен мертв востае́ши, отложи́в ста́рость плотску́ю.

39. Отыми́ поноше́ние мое́, е́же непщева́х, я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.

В ре́бра прободе́н был еси́, ребро́ взе́мый Ада́мле, от него́же Е́ву созда́л еси́, и источи́л еси́ то́ки чисти́тельныя.

40. Се возжела́х за́поведи Твоя́, в пра́вде Твое́й живи́ мя.

Та́йно у́бо дре́вле жре́тся а́гнец, Ты же я́ве жрен быв, Незло́биве, всю тварь очи́стил еси́, Спа́се.

41. И да прии́дет на мя ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ние Твое́ по словеси́ Твоему́.

Кто изрече́т о́браз стра́шный вои́стинну но́вый? Влады́чествуяй бо тва́рию, днесь страсть прие́млет, и умира́ет нас ра́ди.

42. И отвеща́ю поноша́ющим ми сло́во: я́ко упова́х на словеса́ Твоя́.

Живота́ Сокро́вище, ка́ко зри́тся ме́ртвый? ужаса́ющеся А́нгели взыва́ху: Ка́ко же во гро́бе заключа́ется Бог?

43. И не отыми́ от уст мои́х словесе́ и́стинна до зела́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́х.

Копие́м прободе́ннаго, Спа́се, из ребра́ Твоего́, живо́т живото́м из живота́ спа́сшаго мя иска́паеши, и живи́ши мя с ним.

44. И сохраню́ зако́н Твой вы́ну, в век и в век ве́ка.

Распросте́рт на дре́ве, собра́л еси́ челове́ки: в ре́бра же прободе́н, живото́чное всем оставле́ние источа́еши, Иису́се.

45. И хожда́х в широте́, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х.

Благообра́зный, Спа́се, образу́ет стра́шно, и погреба́ет Тя я́ко ме́ртва благообра́зно, и ужаса́ется Твоего́ о́браза стра́шнаго.

46. И глаго́лах о свиде́ниих Твоих пред цари́, и не стыдя́хся.

Под земле́ю хоте́нием низше́д я́ко мертв, возво́диши от земля́ к небе́сным отту́ду па́дшия, Иису́се.

47. И поуча́хся в за́поведех Твоих, я́же возлюбих зело́.

Аще и ме́ртв виден был еси, но живы́й я́ко Бог, возво́диши от земля́ к небе́сным отту́ду па́дшия, Иису́се.

48. И воздвиго́х ру́це моя́ к за́поведем Твои́м, я́же возлюби́х.

А́ще и мертв виден был еси, но жив я́ко Бог, умерщвле́нныя челове́ки оживил еси, моего́ умертвив умертвителя.

48. И глумля́хся во оправда́ниих Твоих.

О ра́дости о́ныя! О мно́гия сла́дости! ихже во а́де напо́лнил еси, во днах мра́чных свет возсия́в.

49. Помяни словеса́ Твоя́ рабу́ Твоему́, ихже упова́ние дал ми еси.

Покланя́юся стра́сти, воспева́ю погребе́ние, велича́ю Твою́ держа́ву, Человеколю́бче, имиже свободихся страсте́й тлетво́рных.

50. То мя уте́ши во смире́нии мое́м, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя.

На Тя мечь обнажи́ся, Христе́, и мечь кре́пкаго у́бо притупля́ется, и мечь же обраща́ется Еде́мский.

51. Го́рдии законопреступова́ху до зела́, от зако́на же Твоего́ не уклони́хся.

А́гница Агнца зря́щи в заколе́нии, острие́м пробода́ема рыда́ше, сподвигши и ста́до вопити.

52. Помяну́х судьбы́ Твоя́ от ве́ка, Го́споди, и уте́шихся.

Аще и во гро́бе погреба́ешися, а́ще и во ад и́деши: но и гро́бы истощил еси, и ад обнажил еси, Христе́.

53. Печа́ль прия́т мя от гре́шник, оставля́ющих зако́н Твой.

Во́лею снизше́л еси́, Спа́се, под зе́млю, умерщвле́нныя челове́ки оживи́л еси́, и возве́л еси́ во сла́ве О́тчей.

54. Пе́та бя́ху мне́ оправда́ния Твоя́ на ме́сте прише́льствия моего́.

Тро́ицы Еди́н во пло́ти нас ра́ди поно́сную претерпе́ смерть, ужаса́ется же со́лнце, и трепе́щет земля́.

55. Помяну́х в нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́х зако́н Твой.

Я́ко от исто́чника го́рькаго, Иу́дова коле́на исча́дия в ро́ве положи́ша, пита́теля маннода́вца Иису́са.

56. Сей бысть мне, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х.

Судия́ я́ко суди́мь пред Пила́том судие́ю, и предста́, и сме́ртию непра́ведною осужде́н бысть, дре́вом кре́стным.

57. Часть моя́ еси́, Го́споди, рех сохрани́ти зако́н Твой.

Го́рдый Изра́илю, уби́йственнии лю́дие, что пострада́вше, Вара́вву свободи́сте, и Спа́са преда́сте Кресту́?

58. Помоли́хся лицу́ Твоему́ всем се́рдцем мои́м, поми́луй мя по словеси́ Твоему́.

Руко́ю Твое́ю созда́вый Ада́ма от земли́, того́ ра́ди естество́м был еси́ Челове́к, и распя́лся еси́ во́лею Твое́ю.

59. Помы́слих пути́ Твоя́, и возврати́х но́зе мои́ во свиде́ния Твоя́.

Послу́шав, Сло́ве, Отца́ Твоего́, да́же до а́да лю́таго соше́л еси́, и воскреси́л еси́ род челове́ческий.

60. Угото́вихся, и не смути́хся, сохрани́ти за́поведи Твоя́.

Увы́ мне, Све́те ми́ра! увы́ мне, Све́те Мой, Иису́се Мой возжеле́нный! вопия́ше Де́ва, рыда́ющи го́рько взыва́ше.

61. У́же гре́шник обяза́шася мне, и зако́на Твоего́ не забы́х.

Зави́стливии, уби́йственнии и гордии лю́дие, поне́ плащани́цы и сударя́ самаго́ да стыдя́тся, воскре́сшу Христу́.

62. Полу́нощи воста́х, испове́датися Тебе́ о судьба́х пра́вды Твоея́.

Прииди́ у́бо, скве́рный уби́йце учениче́, и нрав зло́бы твоей покажи́ ми, и́мже был еси́ преда́тель Христо́в.

63. Прича́стник аз есмь всем боя́щимся Тебе́, и храня́щим за́поведи Твоя́.

Я́ко человеколюби́в не́кто притворя́ешися бу́е, и сле́пе всегуби́тельнейший, неве́рный, ми́ро прода́вый на цене́.

64. Ми́лости Твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́, оправда́нием Твои́м научи́ мя.

Небе́снаго ми́ра ку́ю име́л еси́ це́ну многоце́ннаго? Ко́е прия́л еси́ противодосто́йное? неи́стовство обре́л еси́ прокля́тейший сатано́.

65. Бла́гость сотвори́л еси́ с рабо́м Твои́м, Го́споди, по словеси́ Твоему́.

Аще нищелю́бец еси́, и о ми́ре печа́луеши истоща́емом во очище́ние души́, ка́ко на зла́те продае́ши Светоза́рна?

66. Бла́гости, и наказа́нию и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́поведем Твои́м ве́ровах.

О Бо́жий Сло́ве! О ра́досте моя́! Ка́ко претерплю́ тридне́вное Твое́ погребе́ние? Ны́не терза́юся утро́бою ма́терски.

67. Пре́жде да́же не смири́ти ми ся, аз прегреши́х, сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́х.

Кто́ даст Ми во́ду и слез исто́чники, Богоневе́стная Де́ва взыва́ше, да воспла́чу сла́дкаго Ми Иису́са?

68. Благ еси́ Ты, Го́споди, и бла́гостию Твое́ю научи́ мя оправда́нием Твои́м.

О го́ры и хо́лми, и челове́ков мно́жества! воспла́читеся, и вся рыда́йте со Мно́ю, Бо́га ва́шего Ма́терию!

69. Умно́жися на мя непра́вда го́рдых, аз же всем се́рдцем мои́м испыта́ю за́поведи Твоя́.

Когда́ ви́жду Тя, Спа́се, безле́тнаго Све́та, ра́дость и сла́дость се́рдца Моего́? Де́ва го́рько вопия́ше.

70. Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце их, аз же зако́ну Твоему́ поучи́хся.

А́ще и я́ко ка́мень, Спа́се, краесеко́мый, Ты прия́л еси́ сече́ние, но источил еси́ живу́ю струю, я́ко Исто́чник сый жи́зни.

71. Бла́го мне, я́ко смири́л мя еси́, я́ко да научу́ся оправда́нием Твоим.

Я́ко от исто́чника еди́наго сугу́бою реко́ю ребро́м Твоим излива́ющим напая́ющеся, безсме́ртную приобрета́ем жизнь.

72. Благ мне зако́н уст Твоих па́че ты́сящ зла́та и сребра́.

Во́лею явился еси́, Сло́ве, во гро́бе мертв, но живе́ши, и челове́ки, я́коже предре́кл еси́, воскресе́нием Твоим, Спа́се мой, воздвиза́еши.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Воспева́ем Сло́ве, Тебе́ всех Бо́га, со Отце́м и Святы́м Твоим Ду́хом, и сла́вим Боже́ственное Твое́ погребе́ние.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Блажи́м Тя, Богоро́дице чи́стая, и почита́ем тридне́вное погребе́ние Сы́на Твоего́ и Бо́га на́шего ве́рно.

(И паки первый припев оба лика вкупе)

Жизнь во гро́бе положи́лся еси́, Христе́, и а́нгельская во́инства ужаса́хуся, снизхожде́ние сла́вяще Твое́.

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко благослови́ся Твое́ имя, и просла́вися Твое́ Ца́рство, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

И начинаем вторую статию, за еже священнику совершати каждение малое (Плащаницы, иконостаса, предстоящих)

Статия вторая

Вторый лик поет со сладкопением тропарь во глас 5:

Досто́йно есть велича́ти Тя Жизнода́вца, на Кресте́ ру́це просте́ршаго, и сокру́шшаго держа́ву вра́жию.

73. Ру́це Твои́ сотвори́сте мя, и созда́сте мя: вразуми́ мя, и научу́ся за́поведем Твоим.

Досто́йно есть велича́ти Тя, всех Зижди́теля: Твоими бо страда́ньми и́мамы безстра́стие, изба́вльшеся тле́ния.

74. Боя́щиися Тебе́ у́зрят мя и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х.

Ужасе́ся земля́, и со́лнце, Спа́се, скры́ся, Тебе́ Невече́рнему Све́ту, Христе́, заше́дшу во гро́бе пло́тски.

75. Разуме́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и воистинну смири́л мя еси́.

Усну́л еси́, Христе́, естественноживо́тным сном во гро́бе, и от тя́жкаго сна грехо́внаго воздви́гл еси́ род челове́ческий.

76. Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уте́шит мя по словеси́ Твоему́ рабу́ Твоему́.

Еди́на жен, кроме́ боле́зней роди́х Тя, Ча́до, боле́зни же ны́не терплю́ стра́стию Твое́ю нестерпи́мыя, глаго́лаше Чи́стая.

77. Да прии́дут мне щедро́ты Твоя́, и жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ние мое́ есть.

Горе́ Тя, Спа́се, неразлу́чно со Отце́м су́ща, до́ле же ме́ртва просте́рта на земли́, ужаса́ются зря́ще Серафи́ми.

78. Да постыдя́тся го́рдии, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя, аз же поглумлю́ся в за́поведех Твоих.

Раздира́ется церко́вная заве́са Твоим распя́тием, покрыва́ют свети́ла, Сло́ве, свет, Тебе́ скры́вшуся со́лнцу под зе́млю.

79. Да обратя́т мя боя́щиися Тебе́, и ве́дящии свиде́ния Твоя́.

Земли́ изнача́ла еди́нем ма́нием водрузи́вый круг, бездыха́нен я́ко челове́к за́йде под зе́млю: ужасни́ся виде́нием не́бо.

80. Бу́ди се́рдце мое непоро́чно во оправда́ниих Твои́х, я́ко да не постыжу́ся.

Заше́л еси́ под зе́млю, руко́ю Твое́ю созда́вый челове́ка, да воздви́гнеши от паде́ния собо́ры челове́ческия всеси́льною держа́вою.

81. Исчеза́ет во спасе́ние Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х.

Плач свяще́нный прииди́те воспои́м Христу́ уме́ршему, я́ко дре́вле жены́ мироно́сицы, да и ра́дуйся услы́шим с ни́ми.

82. Исчезо́ша о́чи мои́ в сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ уте́шиши мя?

Ми́ро вои́стинну еси́ Ты, Сло́ве, неистощи́мое: те́мже Ти и ми́ра приноша́ху, я́ко ме́ртву живо́му, жены́ мироно́сицы.

83. Зане́ бых я́ко мех на сла́не, оправда́ний Твои́х не забы́х.

Адова у́бо погребе́н ца́рствия, Христе́, сокруша́еши, сме́ртию же смерть умерщвля́еши, и тле́ния свобожда́еши земноро́дныя.

84. Коли́ко есть дней раба́ Твоего́? Когда́ сотвори́ши ми от гоня́щих мя суд?

То́ки жи́зни пролива́ющая Бо́жия Прему́дрость, во гроб заходя́щи животвори́т су́щия, в незаходи́мых а́довых ме́стех.

85. Пове́даша мне законопресту́пницы глумле́ния, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди.

Да челове́ческое обновлю́ сокруше́нное естество́, уя́звлен есмь сме́ртию хотя́ пло́тию, Ма́ти Моя́, не терза́йся рыда́ньми.

86. Вся за́поведи Твоя́ и́стина, непра́ведно погна́ша мя, помози́ ми.

Заше́л еси́ под зе́млю Светоно́сец пра́вды, и мертвыя я́коже от сна воздви́гл еси́, отгна́в вся́кую тьму су́щую во а́де.

87. Вма́ле не сконча́ша мене́ на земли́: аз же не оста́вих за́поведей Твои́х.

Зерно́ двоера́сленое, естественножи́зненное, в бока́ земна́я се́ется со слеза́ми днесь: но прозя́бше, мир радостносотвори́т.

88. По ми́лости Твое́й живи́ мя, и сохраню́ свиде́ния уст Твои́х.

Убоя́ся Ада́м, Бо́гу ходя́щу в раи́, ра́дуется же ко а́ду соше́дшу, пады́й пре́жде, и ны́не воздвиза́емь.

89. Во век, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́ет на небеси́.

Жрет Тебе́ же́ртвы сле́зныя Ро́ждшая Тя, Христе́, пло́тию положе́ну во гро́бе, вопию́щи: воста́ни, Ча́до, я́коже предре́кл еси́.

90. В род и род и́стина Твоя́, основа́л еси́ зе́млю и пребыва́ет.

Во гро́бе Ио́сиф благогове́йно Тя но́вем сокрыва́я, пе́сни исхо́дныя боголе́пныя пое́т Тебе́, смеше́ныя рыда́ньми, Спа́се.

91. Учине́нием Твои́м пребыва́ет день, я́ко вся́ческая рабо́тна Тебе́.

Гвоздьми́ Тя Кресту́ пригвожде́на, Ма́ти Твоя́, Сло́ве, зря́щи, гвоздьми́ печа́ли го́рькия пронза́ет, и стрела́ми ду́шу.

92. Я́ко а́ще бы не зако́н Твой поуче́ние мое́ был, тогда́ у́бо поги́бл бых во смире́нии мое́м.

Тя всех наслажде́ние Ма́ти зря́щи, питие́м напая́ема го́рьким, слеза́ми лице́ омака́ет го́рце.

93. Во век не забу́ду оправда́ний Твои́х, я́ко в них оживи́л мя еси́.

Уязвля́юся лю́те, и растерза́юся утро́бою, Сло́ве, зря́щи непра́ведное Твое́ заколе́ние, глаго́лаше Пречи́стая с пла́чем.

94. Твой есмь аз, спаси́ мя, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х.

О́ко сла́дкое, и устне́ Твои́ ка́ко заключу́, Сло́ве? Ка́ко же Тя мертволе́пно погребу́? Ужаса́юся, вопия́ше Ио́сиф.

95. Мене́ жда́ша гре́шницы погуби́ти мя, свиде́ния Твоя́ разуме́х.

Пе́сни Ио́сиф и Никоди́м надгро́бныя пою́т Христу́ уме́ршему ны́не, пою́т же с ни́ми и Серафи́ми.

96. Вся́кия кончи́ны ви́дех коне́ц, широка́ за́поведь Твоя́ зело́.

Захо́диши под зе́млю, Спа́се, Со́лнце пра́вды: те́мже ро́ждшая Тя Луна́ печа́льми оскудева́ет, ви́да Твоего́ лиша́ема.

97. Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди, весь день поуче́ние мое́ есть.

Ужасе́ся ад, Спа́се, зря Тя Жизнода́вца, бога́тство о́наго упраждня́юща, и я́же от ве́ка ме́ртвыя возставля́юща.

98. Па́че враг мои́х умудри́л мя еси́ за́поведию Твое́ю, я́ко в век моя́ есть.

Со́лнце свет возсиява́ет по но́щи, Сло́ве, и Ты же воскре́с, просиява́еши по сме́рти я́сно, я́ко от черто́га.

99. Па́че всех уча́щих мя разуме́х, я́ко свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ есть.

Земля́ Тя, Созда́телю, в не́дра прие́мши, тре́петом содержи́ма, Спа́се, трясе́тся, успи́вши ме́ртвыя трясе́нием.

100. Па́че ста́рец разуме́х, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х.

Ми́ры Тя, Христе́, Никоди́м и Благообра́зный, ны́не новоле́пно помазу́юще, ужасни́ся, вопия́ху, вся земля́.

101. От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́х нога́м мои́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́.

Заше́л еси́, Светотво́рче, и с Тобо́ю за́йде свет со́лнца: тре́петом же тварь содержи́тся, всех Тя пропове́дающи Творца́.

102. От суде́б Твои́х не уклони́хся, я́ко Ты законоположи́л ми еси́.

Ка́мень углажде́нный, краеуго́льный покрыва́ет ка́мень, челове́к же сме́ртный я́ко сме́ртна, Бо́га покрыва́ет ны́не во гро́бе: ужасни́ся, земле́.

103. Коль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ Твоя́, па́че ме́да усто́м мои́м!

Виждь ученика́, его́же люби́л еси́, и Твою́ Ма́терь, Ча́до, и веща́ние даждь сладча́йшее, взыва́ше пла́чущи Чи́стая.

104. От за́поведей Твои́х разуме́х, сего́ ра́ди возненави́дех всяк путь непра́вды.

Ты, Сло́ве, я́ко сый живота́ да́тель, иуде́ов, на Кресте́ простры́йся, не умертви́л еси́, но воскреси́л еси́ и сих ме́ртвыя.

105. Свети́льник нога́ма мои́ма зако́н Твой, и свет стезя́м мои́м.

Добро́ты, Сло́ве, пре́жде не име́л еси́, ниже́ ви́да, егда́ страда́л еси́, но воскре́с провозсия́л еси́, удобри́в челове́ки боже́ственными заря́ми.

106. Кля́хся, и поста́вих сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоея́.

Заше́л еси́ пло́тию в зе́млю невече́рний Светоно́сец, и не терпя́ зре́ти со́лнце поме́рче, полу́дни еще́ су́щу.

107. Смири́хся до зела́, Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоему́.

Со́лнце вку́пе и луна́ поме́ркше, Спа́се, рабо́м благоразу́мным образова́хуся, и́же в че́рныя оде́жды облача́тся.

108. Во́льная уст мои́х благоволи́ же Го́споди, и судьба́м Твои́м научи́ мя.

Ви́де Тя Бо́га со́тник, а́ще и умертви́лся еси́. Ка́ко Тя убо, Бо́же мой, осяжу́ рука́ма? ужаса́юся, вопия́ше Ио́сиф.

109. Душа́ моя в руку́ Твое́ю вы́ну, и зако́на Твоего́ не забы́х.

Усну́ Ада́м, но смерть из ребр изво́дит: Ты же ны́не усну́л еси́, Сло́ве Бо́жий, источа́еши от ребр Твои́х ми́рови жизнь.

110. Положи́ша гре́шницы сеть мне, и от за́поведей Твои́х не заблуди́х.

Усну́л еси́ ма́ло, и оживи́л еси́ уме́ршия, и воскре́с, воскреси́л еси́ спя́щия от ве́ка, Бла́же.

111. Насле́довах свиде́ния Твоя́ во век, я́ко ра́дование се́рдца моего́ суть.

Взят еси́ от земли́, но источи́л еси́ спасе́ния вино́, живото́чная Лозо́: прославля́ю Страсть и Крест.

112. Приклони́х се́рдце мое́, сотвори́ти оправда́ния Твоя́ в век за воздая́ние.

Ка́ко у́мная чинонача́лия Тя, Спа́се, пою́т, на́га, окровавле́на, осужде́на, терпя́ще де́рзость распина́телей?

113. Законопресту́пныя возненави́дех, зако́н же Твой возлюби́х.

Обруче́нный, стропо́тнейший ро́де евре́йский, ве́дал еси́ воздвиже́ние хра́ма, почто́ осуди́л еси́ Христа́?

114. Помо́щник мой и Засту́пник мой еси́ Ты, на словеса́ Твоя́ упова́х.

Во оде́жду поруга́ния, украси́теля всех облека́еши, И́же не́бо утверди́, и зе́млю украси́ чу́дно.

115. Уклони́теся от мене́ лука́внующии, и испыта́ю за́поведи Бо́га моего́.

Я́коже нея́сыть уя́звлен в ре́бра Твоя́, Сло́ве, о́троки Твоя́ уме́ршия оживи́л еси́, иска́пав живо́тныя им то́ки.

116. Заступи́ мя по словеси́ Твоему́, и жив бу́ду, и не посрами́ мене́ от ча́яния моего́.

Со́лнце пре́жде уста́ви Иису́с, иноплеме́нники секи́й: Ты́ же скры́лся еси́, низлага́я тьмы нача́льника.

117. Помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ниих Твои́х вы́ну.

Недр Оте́ческих неисхо́ден пребы́в, Ще́дре, и челове́к бы́ти благоволи́л еси́, и во ад снизше́л еси́, Христе́.

118. Уничижи́л еси́ вся отступа́ющия от оправда́ний Твои́х, я́ко непра́ведно помышле́ние их.

Взя́тся распны́йся, И́же на вода́х зе́млю пове́шей, и я́ко бездыха́нен в ней ны́не возлега́ет: я́же не терпя́щи тряса́шеся лю́те.

119. Преступа́ющия непщева́х вся гре́шныя земли́, сего́ ра́ди возлюби́х свиде́ния Твоя́.

Увы́ Мне, о Сы́не, Неискусому́жная рыда́ше глаго́лющи: Его́же бо я́ко царя́ наде́яхся, осужде́на зрю ны́не на Кресте́.

120. Пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ти моя́, от суде́б бо Твои́х убоя́хся.

Сия́ Гаврии́л мне возвести́, егда́ слете́, и́же Ца́рство ве́чное рече́, Сы́на Моего́ Иису́са.

121. Сотвори́х суд и пра́вду, не преда́ждь мене́ оби́дящим мя.

Увы́, Симео́ново соверши́ся проро́чество: Твой бо меч про́йде се́рдце Мое́, Емману́иле.

122. Восприими́ раба́ Твоего́ во бла́го, да не оклевета́ют мене́ го́рдии.

Поне́ су́щих от ме́ртвых постыди́теся, о иуде́е! и́хже Животода́вец возста́ви, Его́же вы уби́сте зави́стно.

123. О́чи мои́ исчезо́сте во спасе́ние Твое́, и в сло́во пра́вды Твоея́.

Ужасе́ся ви́девшее, Неви́димый Све́те, Тебе́, Христе́ мой, во гро́бе сокрыва́ема, бездыха́нна же, и помрачи́ со́лнце свет.

124. Сотвори́ с рабо́м Твои́м по ми́лости Твое́й, и оправда́нием Твои́м научи́ мя.

Пла́каше го́рько Пренепоро́чная Ма́ти Твоя́, Сло́ве, егда́ во гро́бе ви́де Тебе́ неизрече́ннаго и безнача́льнаго Бо́га.

125. Раб Твой есмь аз, вразуми́ мя, и уве́м свиде́ния Твоя́.

Ме́ртвость Твою́, нетле́нная, Христе́, Ма́ти Твоя́ зря́щи, го́рько к Тебе́ веща́ше: не косни́, Животе́, в ме́ртвых.

126. Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви, разори́ша зако́н Твой.

Ад лю́тый потрепета́, егда́ Тя ви́де Со́лнце сла́вы, Безсме́ртне, и издава́ше ю́зники тща́тельно.

127. Сего́ ра́ди возлюби́х за́поведи Твоя́ па́че зла́та и топа́зия.

Ве́лие и ужа́сное виде́ние ны́не зри́тся, живота́ сый вино́вный, смерть подъя́т, оживи́ти хотя́ всех.

128. Сего́ ра́ди ко всем за́поведем Твои́м направля́хся, всяк путь непра́вды возненави́дех.

Пробода́ешися в ре́бра, и пригвожда́ешися, Влады́ко, рука́ми, я́зву от ребра́ Ты исцеля́я, и невоздержа́ние рук пра́отец.

129. Ди́вна свиде́ния Твоя́, сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.

Пре́жде Рахи́лина сы́на пла́каше всяк и́же в дому́, и Сы́на Де́вы рыда́ху учени́к лик с Ма́терию.

130. Явле́ние слове́с Твои́х просвеща́ет и вразумля́ет младе́нцы.

Ударе́ние рук да́ша Христо́вой лани́те, руко́ю челове́ка созда́вшаго, и че́люсти зве́ря сокруши́вшаго.

131. Уста́ моя́ отверзо́х, и привлеко́х дух, я́ко за́поведей Твои́х жела́х.

Пе́сньми Твое́, Христе́, ны́не распя́тие и погребе́ние, вси ве́рнии пра́зднуем, изба́вльшеся сме́рти погребе́нием Твои́м.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Безнача́льне Бо́же, Соприсносу́щне Сло́ве и Ду́ше Святы́й, лю́ди правосла́вныя в ве́ре укрепи́ на ра́тныя, я́ко Благ.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Жизнь ро́ждшая, Пренепоро́чная Чи́стая Де́во, утоли́ церко́вныя собла́зны, и пода́ждь мир я́ко Блага́я.

(И паки первый припев оба лика вкупе)

Досто́йно есть велича́ти Тя, Жизнода́вца, на Кресте́ ру́це просте́ршаго, и сокруши́вшаго держа́ву вра́жию.

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Свят еси́ Бо́же наш, и́же на престо́ле сла́вы херуви́мстем почива́яй, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Безнача́льным Твои́м Отце́м и с Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

И начинаем третию статию, за еже священнику совершати каждение малое.

Статия третия

Первый лик поет со сладкопением, во глас 3:

Ро́ди вси песнь погребе́нию Твоему́ прино́сят, Христе́ мой.

132. При́зри на мя и поми́луй мя, по суду́ лю́бящих и́мя Твое́.

Снем с дре́ва и́же от Аримафе́я, плащани́цею обви́в во гро́бе Тя погреба́ет.

133. Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоему́, и да не облада́ет мно́ю вся́кое беззако́ние.

Мироно́сицы приидо́ша ми́ра Тебе́, Христе́ мой, нося́щия прему́дро.

134. Изба́ви мя от клеветы́ челове́ческия, и сохраню́ за́поведи Твоя́.

Гряди́, вся тварь, пе́сни исхо́дный принесе́м Зижди́телю.

135. Лице́ Твое́ просвети́ на раба́ Твоего́, и научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Я́ко ме́ртва Жива́го, с мироно́сицами вси миропома́жем му́дренно.

136. Исхо́дища водна́я изведо́сте о́чи мои́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоего́.

Ио́сифе треблаже́нне, погреби́ те́ло Христа́ Жизнода́вца.

137. Пра́веден еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́.

Ихже воспита́ ма́нною, воздвиго́ша пя́ту на Благоде́теля.

138. Запове́дал еси́ пра́вду, свиде́ния Твоя́, и и́стину зело́.

И́хже воспита́ ма́нною, прино́сят Спа́су желчь ку́пно и о́цет.

139. Иста́яла мя есть ре́вность Твоя́, я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.

О пребезу́мия, и христоуби́йства пророкоуби́йц!

140. Разжже́но сло́во Твое́ зело́, и раб Твой возлюби́ е́.

Я́коже безу́мный служи́тель, предаде́ учени́к Бе́здну Прему́дрости.

141. Юне́йший аз есмь и уничиже́н, оправда́ний Твои́х не забы́х.

Изба́вителя оста́вив, пле́нник оста́вися льсти́вый Иу́да.

142. Пра́вда Твоя́ пра́вда во век, и зако́н Твой и́стина.

По Соломо́ну, ров глубо́кий уста́ евре́й беззако́нных.

143. Ско́рби и ну́жди обрето́ша мя, за́поведи Твоя́ поуче́ние мое́.

В стропо́тных ше́ствиих евре́ов беззако́нных, волчцы́ и се́ти.

144. Пра́вда свиде́ния Твоя́ в век, вразуми́ мя, и жив бу́ду.

Ио́сиф погреба́ет с Никоди́мом мертволе́пно Зижди́теля.

145. Воззва́х всем се́рдцем мои́м, услы́ши мя, Го́споди, оправда́ния Твоя́ взыщу́.

Жизнода́вче Спа́се, сла́ва держа́ве Твое́й, ад разо́ршей.

146. Воззва́х Ти, спаси́ мя, и сохраню́ свиде́ния Твоя́.

Лежа́ща Тя Пречи́стая ви́дящи, Сло́ве, матероле́пно пла́каше.

147. Предвари́х в безго́дии, и воззва́х, на словеса́ Твоя́ упова́х.

О сладча́йшая Моя́ Весно́, сладча́йшее Мое́ Ча́до! где Твоя́ за́йде добро́та?

148. Предвари́сте о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́м Твои́м.

Плач сподвиза́ше Всечи́стая Твоя́ Ма́ти, Тебе́, Сло́ве, уме́ршу.

149. Глас мой услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твое́й, по судьбе́ Твое́й живи́ мя.

Жены́ с ми́ры приидо́ша пома́зати Христа́, Боже́ственнаго Ми́ра.

150. Прибли́жишася гоня́щии мя беззако́нием, от зако́на же Твоего́ удали́шася.

Смерть сме́ртию Ты умерщвля́еши, Бо́же мой, Боже́ственною си́лою Твое́ю.

151. Близ еси́ Ты, Го́споди, и вси путие́ Твои́ и́стина.

Прельсти́ся преле́стник, прельсти́выйся избавля́ется, прему́дростию Твое́ю, Бо́же мой.

152. Испе́рва позна́х от свиде́ний Твои́х, я́ко во век основа́л я еси́.

Во дно а́дово низведе́н бысть преда́тель, в кла́денец истле́ния.

153. Виждь смире́ние мое́, и изми́ мя, я́ко зако́на Твоего́ не забы́х.

Волчцы́ и се́ти путие́ треокая́ннаго безу́мнаго Иу́ды.

154. Суди́ суд мой, и изба́ви мя, словесе́ ра́ди Твоего́ живи́ мя.

Вси́ спогиба́ют распина́телие Твои́, Сло́ве, Сы́не Бо́жий Всецарю́.

155. Дале́че от гре́шник спасе́ние, я́ко оправда́ний Твои́х не взыска́ша.

В кла́денец истле́ния вси спогиба́ют му́жие крове́й.

156. Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди, по судьбе́ Твое́й живи́ мя.

Сы́не Бо́жий Всецарю́, Бо́же мой, Созда́телю мой, ка́ко стра́сть подъя́л еси́?

157. Мно́зи изгоня́щии мя и стужа́ющии ми, от свиде́ний Твои́х не уклони́хся.

Ю́ница Тельца́ на дре́ве пове́шена взыва́ше зря́щи.

158. Ви́дех неразумева́ющия и иста́ях, я́ко слове́с Твои́х не сохрани́ша.

Те́ло живоно́сное Ио́сиф погреба́ет с Никоди́мом.

159. Виждь, я́ко за́поведи Твоя́ возлюби́х, Го́споди, по ми́лости Твое́й живи́ мя.

Взыва́ше Отрокови́ца те́пле сле́зы точа́щи, утро́бою пробода́ема.

160. Нача́ло слове́с Твои́х и́стина, и во ве́к вся судьбы́ пра́вды Твоея́.

Све́те о́чию Мое́ю, сладча́йшее Мое́ Ча́до, ка́ко во гро́бе ны́не покрыва́ешися?

161. Кня́зи погна́ша мя ту́не, и от слове́с Твои́х убоя́ся се́рдце мое́.

Ада́ма и Еву свободи́ти, Ма́ти, не рыда́й, сия́ стражду́.

162. Возра́дуюся аз о словесе́х Твои́х, я́ко обрета́яй коры́сть мно́гу.

Прославля́ю Твое́, Сы́не Мои́, кра́йнее благоутро́бие, его́же ра́ди сия́ стра́ждеши.

163. Непра́вду возненави́дех и омерзи́х, зако́н же Твой возлюби́х.

О́цтом напое́н был еси́ и же́лчию, Ще́дре, дре́внее разреша́я вкуше́ние.

164. Седмери́цею днем хвали́х Тя, о судьба́х пра́вды Твоея́.

На Кресте́ пригвозди́лся еси́, дре́вле лю́ди Твоя́ столпо́м о́блачным покрыва́яй.

165. Мир мног лю́бящим зако́н Твои́, и несть им собла́зна.

Мироно́сицы, Спа́се, ко гро́бу прише́дшия, ми́ра принесо́ша Тебе́.

166. Ча́ях спасе́ния Твоего́, Го́споди, и за́поведи Твоя́ возлюби́х.

Воста́ни, Ще́дре, от про́пастей а́дских возставля́яй нас.

167. Сохрани́ душа́ моя́ свиде́ния Твоя́, и возлюби́ я́ зело́.

Воскресни́ Жизнода́вче, ро́ждшая Тя́ Ма́ти, сле́зы точа́щи, глаго́лет.

168. Сохрани́х за́поведи Твоя́ и свиде́ния Твоя́, я́ко вси путие́ мои́ пред Тобо́ю, Го́споди.

Потщи́ся воскре́снути, печа́ль разреша́я, Сло́ве, чи́сто ро́ждшия Тя.

169. Да прибли́жится моле́ние мое́ пред Тя, Го́споди, по словеси́ Твоему́ вразуми́ мя.

Небе́сныя си́лы ужасо́шася стра́хом, ме́ртва Тя зря́ще.

170. Да вни́дет проше́ние мое́ пред Тя, Го́споди, по слове́си Твоему́ изба́ви мя.

Любо́вию же и стра́хом Стра́сти Твоя́ почита́ющим, даждь прегреше́ний разреше́ние.

171. Отры́гнут устне́ мои́ пе́ние, егда́ научи́ши мя оправда́нием Твои́м.

О ужа́снаго и стра́ннаго виде́ния, Бо́жий Сло́ве! Ка́ко земля́ Тя спокрыва́ет?

172. Провеща́ет язы́к мой словеса́ Твоя́, яко вся за́поведи Твоя́ пра́вда.

Носяй Тя дре́вле, Спа́се, Ио́сиф бе́гает, и ны́не Тя ины́й погреба́ет.

173. Да бу́дет рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя, яко за́поведи Твоя́ изво́лих.

Пла́чет и рыда́ет Тя Пречи́стая Ма́ти Твоя́, Спа́се мой, умерщвле́ннаго.

174. Возжела́х спасе́ние Твое́, Го́споди, и зако́н Твой поуче́ние мое́ есть.

Ужаса́ются умы́ стра́ннаго и ужа́снаго Тебя́, всех Созда́теля, погребе́ния.

175. Жива́ бу́дет душа́ моя́, и восхва́лит Тя, и судьбы́ Твои́ помо́гут мне.

Излия́ша на гроб мироно́сицы ми́ра, зело́ ра́но прише́дшия.

176. Заблуди́х я́ко овча́ поги́бшее, взыщи́ раба́ Твоего́, я́ко за́поведей Твои́х не забы́х.

Мир Це́ркви, лю́дем Твои́м спасе́ние да́руй воста́нием Твои́м.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

О Тро́ице Бо́же мой, О́тче, Сы́не и Ду́ше, поми́луй мир.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ви́дети Твоего́ Сы́на Воскресе́ние, Де́во, сподо́би Твои́ рабы́.

(И абие совершает священник каждение всего храма.)

Лик поет тропари, во глас 5:

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Ангельский собо́р удивися, зря Тебе́ в ме́ртвых вмени́вшася, сме́ртную же, Спа́се, кре́пость разори́вша, и с Собо́ю Ада́ма воздвигша, и от а́да вся свобо́ждша.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

Почто́ ми́ра с ми́лостивными слеза́ми, о учени́цы растворя́ете? Блиста́яйся во гро́бе Ангел мироно́сицам веща́ше: видите вы гроб, и уразуме́йте, Спас бо воскре́се от гро́ба.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

Зело́ ра́но мироно́сицы теча́ху ко гро́бу Твоему́ рыда́ющия, но предста́ к ним Ангел и рече́: рыда́ния вре́мя преста́, не пла́чите, воскресе́ние же апо́столом рцы́те.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

Мироно́сицы жены́, с ми́ры прише́дшия ко гро́бу Твоему́, Спа́се, рыда́ху, Ангел же к ним рече́, глаго́ля: что с ме́ртвыми Жива́го помышля́ете? я́ко Бог бо воскре́се от гро́ба.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Поклони́мся Отцу́ и Его́ Сы́нови и Свято́му Ду́ху, Святе́й Тро́ице во Еди́ном Существе́, с Серафимы зову́ще: Свят, Свят, Свят еси́ Го́споди.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Жизнода́вца ро́ждши, греха́ Де́во Ада́ма изба́вила еси́, ра́дость же Е́ве в печа́ли ме́сто подала́ еси́, па́дшия же от жи́зни, к сей напра́ви, из Тебе́ воплоти́выйся Бог и Челове́к.

Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́, Бо́же. (Трижды.)

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Ты бо еси́ Царь ми́ра, Христе́ Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Безнача́льным Твои́м Отце́м и с Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Седален дне, глас 1:

Подобен: Гро́б Твой, Спа́се:

Плащани́цею чи́стою и арома́ты боже́ственными те́ло честно́е, испроси́в у Пила́та миропомазу́ет, и полага́ет Ио́сиф в но́вом гро́бе. Те́мже ура́нше мироно́сицы жены́, возопи́ша: покажи́ нам, я́коже предре́кл еси́ Христе́, воскресе́ние.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Покажи́ нам, я́коже предре́кл еси́ Христе́, воскресе́ние.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ужасо́шася ли́цы а́нгельстии зря́ще Седя́щаго в не́дрех О́тчих: ка́ко во гроб полага́ется я́ко мертв Безсме́ртный! Его́же чи́ни а́нгельстии окружа́ют и сла́вят с ме́ртвыми во а́де, я́ко Зижди́теля и Го́спода.

Чтец:

Псалом 50.

Поми́луй мя, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́т Твои́х очи́сти беззако́ние мое. Наипа́че омы́й мя от беззако́ния моего́, и от греха́ моего́ очи́сти мя. Я́ко беззако́ние мое аз зна́ю, и грех мой предо мно́ю есть вы́ну. Тебе́ еди́ному согреши́х и лука́вое пред Тобо́ю сотвори́х, я́ко да оправди́шися во словесе́х Твои́х, и победи́ши, внегда́ суди́ти Ти. Се бо в беззакониях зача́т есмь, и во гресе́х роди́ мя ма́ти моя. Се бо и́стину возлюби́л еси́, безве́стная и та́йная прему́дрости Твоей яви́л ми еси́. Окропи́ши мя иссо́пом, и очи́щуся, омы́еши мя, и па́че сне́га убелю́ся. Слу́ху моему́ да́си ра́дость и весе́лие, возра́дуются ко́сти смире́нныя. Отврати́ лице́ Твое́ от грех моих и вся беззако́ния моя очи́сти. Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе моей. Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́. Возда́ждь ми ра́дость спасе́ния Твоего́, и Ду́хом Влады́чним утверди́ мя. Научу́ беззаконныя путе́м Твои́м, и нечести́вии к Тебе́ обратя́тся. Изба́ви мя от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́ния моего́, возра́дуется язы́к мой пра́вде Твое́й. Го́споди, устне́ мои отве́рзеши, и уста́ моя возвестя́т хвалу́ Твою, я́ко а́ще бы восхоте́л еси́ же́ртвы, дал бых у́бо: всесожже́ния не благоволи́ши. Же́ртва Бо́гу дух сокруше́н: се́рдце сокруше́нно и смире́нно Бог не уничижи́т. Ублажи́, Го́споди, благоволе́нием Твои́м Сио́на, и да сози́ждутся сте́ны Иерусали́мския. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́ние и всесожега́емая; тогда́ возложа́т на олта́рь Твой тельцы́.

И поем канон Великой Субботы, творение Марка монаха епископа Идрунтскаго от первыя до шестыя песни и господина Космы от шестыя песни до конца. Ирмосы же творение некия жены Кассии именуемыя.

Ирмосы по дважды, а тропари на 12. И паки последи ирмос оба лика вкупе. Глас 6.

Песнь 1

Ирмос: Волно́ю морско́ю скры́вшаго дре́вле, гони́теля мучи́теля, под земле́ю скры́ша спасе́нных о́троцы: но мы я́ко отрокови́цы, Го́сподеви пои́м, сла́вно бо просла́вися. (Дважды.)

Припев: Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Го́споди Бо́же мой, исхо́дное пе́ние, и надгро́бную Тебе́ песнь воспою, погребе́нием Твоим жи́зни моей вхо́ды отве́рзшему, и сме́ртию смерть и ад умертвившему. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Горе́ Тя на престо́ле, и до́ле во гро́бе, преми́рная и подзе́мная помышля́ющая, Спа́се мой, зы́бляхуся умерщвле́нием Твоим: па́че ума́ бо, виден был еси́ мертв, Живонача́льниче. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Да Твоей сла́вы вся испо́лниши, сшел еси́ в ни́жняя земли́: от Тебе́ бо не скры́ся соста́в мой иже во Ада́ме, и погребе́н истле́вша мя обновля́еши, Человеколюбче. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Да Твоей сла́вы вся испо́лниши, сшел еси́ в ни́жняя земли́: от Тебе́ бо не скры́ся соста́в мой иже во Ада́ме, и погребе́н истле́вша мя обновля́еши, Человеколюбче.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Да Твоей сла́вы вся испо́лниши, сшел еси́ в ни́жняя земли́: от Тебе́ бо не скры́ся соста́в мой иже во Ада́ме, и погребе́н истле́вша мя обновля́еши, Человеколюбче.

Ирмос: Волно́ю морско́ю скры́вшаго дре́вле, гони́теля мучи́теля, под земле́ю скры́ша спасе́нных о́троцы: но мы я́ко отроковицы, Го́сподеви поим, сла́вно бо просла́вися.

Песнь 3

Ирмос: Тебе́, на вода́х пове́сившаго всю зе́млю неодержи́мо, тварь ви́девши на Ло́бнем ви́сима, у́жасом мно́гим содрога́шеся, несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди, взыва́ющи. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

О́бразы погребе́ния Твоего́ показа́л еси́, виде́ния умно́жив: ны́не же сокрове́нная Твоя́ богому́жно уясни́л еси́, и су́щим во а́де Влады́ко, несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди, взыва́ющим. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Просте́рл еси́ дла́ни, и соедини́л еси́ дре́вле разстоя́щаяся: одея́нием же, Спа́се, е́же в плащани́це и во гро́бе, окова́нныя разреши́л еси́, несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди, взыва́ющия. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Гро́бом и печа́тьми, Невмести́ме, содержи́мь был еси́ хоте́нием, и́бо си́лу Твою́ де́йствы показа́л еси́, богоде́йственно пою́щим: несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди Человеколю́бче. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Гро́бом и печа́тьми, Невмести́ме, содержи́мь был еси́ хоте́нием, и́бо си́лу Твою́ де́йствы показа́л еси́, богоде́йственно пою́щим: несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди Человеколю́бче.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Гро́бом и печа́тьми, Невмести́ме, содержи́мь был еси́ хоте́нием, и́бо си́лу Твою́ де́йствы показа́л еси́, богоде́йственно пою́щим: несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди Человеколю́бче.

Ирмос: Тебе́, на вода́х пове́сившаго всю зе́млю неодержи́мо, тварь ви́девши на Ло́бнем ви́сима, у́жасом мно́гим содрога́шеся, несть свят ра́зве, Тебе́, Го́споди, взыва́ющи.

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Ты еси́ Бог наш и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Седален, глас 1:

Гро́б Твой, Спа́се, во́ини стрегу́щии, ме́ртви от облиста́ния я́вльшагося Ангела бы́ша, пропове́дающа жена́м воскресе́ние. Тебе́ сла́вим тли потреби́теля, Тебе́ припа́даем воскре́сшему из гро́ба, и еди́ному Бо́гу на́шему.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Гро́б Твой, Спа́се, во́ини стрегу́щии, ме́ртви от облиста́ния явльшагося Ангела бы́ша, пропове́дающа жена́м воскресе́ние. Тебе́ сла́вим тли потреби́теля, Тебе́ припа́даем воскре́сшему из гро́ба, и еди́ному Бо́гу на́шему.

Песнь 4

Ирмос: На Кресте́ Твое́ Боже́ственное истоща́ние прови́дя Авваку́м, ужа́сся вопия́ше: Ты си́льных пресе́кл еси́ держа́ву, Бла́же, приобща́лся су́щим во а́де, я́ко Всеси́лен. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Седмы́й день днесь освяти́л еси́, его́же дре́вле благослови́л еси́ упокое́нием дел: прево́диши бо вся́ческая и обновля́еши, суббо́тствуя, Спа́се мои́, и назида́я. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Си́лою лу́чшаго, победи́вшаго Тебе́, от пло́ти душа́ Твоя́ раздели́ся: растерза́ющи бо обоя́ у́зы, сме́рти и а́да, Сло́ве, держа́вою Твое́ю. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Ад, Сло́ве, срет Тя огорчи́ся, Челове́ка зря обоже́на, уя́звлена ра́нами, и Всесильноде́теля, стра́шным же зра́ком поги́бе. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Ад, Сло́ве, срет Тя огорчи́ся, Челове́ка зря обоже́на, уя́звлена ра́нами, и Всесильноде́теля, стра́шным же зра́ком поги́бе.

И ны́не и присно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ад, Сло́ве, срет Тя огорчи́ся, Челове́ка зря обоже́на, уя́звлена ра́нами, и Всесильноде́теля, стра́шным же зра́ком поги́бе.

Ирмос: На Кресте́ Твое́ Боже́ственное истоща́ние прови́дя Авваку́м, ужа́сся вопия́ше: Ты си́льных пресе́кл еси́ держа́ву, Бла́же, приобща́лся су́щим во а́де, я́ко Всеси́лен.

Песнь 5

Ирмос: Богоявле́ния Твоего́, Христе́, к нам ми́лостивно бы́вшаго, Иса́иа свет ви́дев невече́рний, из но́щи у́треневав взыва́ше: воскре́снут ме́ртвии, и воста́нут су́щии во гробе́х, и вси земноро́днии возра́дуются. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Новотвори́ши земны́я Созда́телю, пе́рстен быв, и плащани́ца и гроб явля́ют е́же в Тебе́, Сло́ве, та́инство: благообра́зный бо сове́тник, Тебе́, ро́ждшаго сове́т, образу́ет, в Тебе́ велеле́пно новотворя́щаго мя. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Сме́ртию сме́ртное, погребе́нием тле́нное прелага́еши, нетле́нно твори́ши бо, боголе́пно безсме́ртно творя́ прия́тие: плоть бо Твоя́ истле́ния не ви́де, Влады́ко, ниже́ душа́ Твоя́ во а́де странноле́пно оста́влена бысть. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Из Небра́чныя проше́д, и прободе́н в ре́бра, Соде́телю мой, из Нея́ соде́лал еси́ обновле́ние Е́вино, Ада́м быв, усну́в па́че естества́ сном есте́ственным, и жизнь воздви́гнув от сна и тле́ния я́ко Всеси́лен. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Из Небра́чныя проше́д, и прободе́н в ре́бра, Соде́телю мой, из Нея́ соде́лал еси́ обновле́ние Е́вино, Ада́м быв, усну́в па́че естества́ сном есте́ственным, и жизнь воздви́гнув от сна и тле́ния я́ко Всеси́лен.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Из Небра́чныя проше́д, и прободе́н в ре́бра, Соде́телю мой, из Нея́ соде́лал еси́ обновле́ние Е́вино, Ада́м быв, усну́в па́че естества́ сном есте́ственным, и жизнь воздви́гнув от сна и тле́ния я́ко Всеси́лен.

Ирмос: Богоявле́ния Твоего́, Христе́, к нам ми́лостивно бы́вшаго, Иса́иа свет ви́дев невече́рний, из но́щи у́треневав взыва́ше: воскре́снут ме́ртвии, и воста́нут су́щии во гробе́х, и вси земноро́днии возра́дуются.

Песнь 6

Ирмос: Ят бысть, но не удержа́н в пе́рсех ки́товых Ио́на: Твой бо о́браз нося́, страда́вшаго, и погребе́нию да́вшагося, я́ко от черто́га от зве́ря изы́де, приглашайте же кустоди́и: храня́щии су́етная и ло́жная, ми́лость сию́ оста́вили есте́. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Бие́н был еси́, но не раздели́лся, еси́, Сло́ве, ея́же причасти́лся еси́ пло́ти: а́ще бо и разори́ся Твой храм во вре́мя стра́сти, но и та́ко еди́н бе соста́в Божества́ и пло́ти Твоея́. Во обои́х бо еди́н еси́ Сын, Сло́во Бо́жие, Бог и Челове́к. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Человекоуби́йственно, но не богоуби́йственно бысть прегреше́ние Ада́мово: а́ще бо и пострада́ Твоея́ пло́ти пе́рстное существо́, но Божество́ безстра́стно пребы́сть: тле́нное же Твое́ на нетле́ние преложи́л еси́, и нетле́нныя жи́зни показа́л еси́ исто́чник Воскресе́нием. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Ца́рствует ад, но не ве́чнует над ро́дом челове́ческим: Ты бо поло́жен во гро́бе, Держа́вне, живонача́льною дла́нию, сме́рти ключи́ разве́ргл еси́, и пропове́дал еси́ от ве́ка та́мо спя́щим избавле́ние нело́жное, быв, Спа́се, ме́ртвым пе́рвенец. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Ца́рствует ад, но не ве́чнует, над ро́дом челове́ческим: Ты бо поло́жен во гро́бе, Держа́вне, живонача́льною дла́нию, сме́рти ключи́ разве́ргл еси́, и пропове́дал еси́ от ве́ка та́мо спя́щим избавле́ние нело́жное, быв, Спа́се, ме́ртвым пе́рвенец.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ца́рствует ад, но не ве́чнует, над ро́дом челове́ческим: Ты бо поло́жен во гро́бе, Держа́вне, живонача́льною дла́нию, сме́рти ключи́ разве́ргл еси́, и пропове́дал еси́ от ве́ка та́мо спя́щим избавле́ние нело́жное, быв, Спа́се, ме́ртвым пе́рвенец.

Ирмос: Ят бысть, но не удержа́н в пе́рсех ки́товых Ио́на: Твой бо о́браз нося́, страда́вшаго, и погребе́нию да́вшагося, я́ко от черто́га от зве́ря изы́де, приглаша́ше же кустоди́и: храня́щии су́етная и ло́жная, ми́лость сию оста́вили есте́.

Посем ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Ты бо еси́ Царь ми́ра и Спас душ на́ших, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Кондак, глас 6:

Бе́здну заключи́вый, мертв зри́тся, и сми́рною и плащани́цею обви́вся, во гро́бе полага́ется я́ко сме́ртный Безсме́ртный: жены́ же приидо́ша пома́зати Его́ ми́ром, пла́чущия го́рько и вопию́щия: сия́ суббо́та есть преблагослове́нная, в не́йже Христо́с усну́в, воскре́снет тридне́вен.

Икос: Содержа́й вся на Крест вознесе́ся, и рыда́ет вся тварь, Того́ ви́дящи на́га ви́сяща на дре́ве, со́лнце лучи́ сокры́ и зве́зды отложи́ша све́т, земля́ же со мно́гим стра́хом поколеба́ся, и мо́ре побеже́, и ка́мение распаде́ся, гро́би же мно́зи отверзо́шася, и телеса́ воста́ша святы́х муже́й. Ад ни́зу стене́т, и иуде́е сове́туют оклевета́ти Христо́во Воскресе́ние, жены́ же взыва́ют: сия́ суббо́та есть преблагослове́нная, в не́йже Христо́с усну́в, воскре́снет тридне́вен.

Песнь 7

Ирмос: Неизрече́нное чу́до, в пещи́ изба́вивый преподо́бный о́троки из пла́мене, во гро́бе мертв бездыха́нен полага́ется, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Уязви́ся ад, в се́рдце прие́м Уя́звенаго копие́м в ре́бра, и воздыха́ет огне́м боже́ственным иждива́емь, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Трижды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Бога́т гроб, в себе́ бо прии́м я́ко спя́ща Соде́теля, жи́зни Боже́ственное сокро́вище показа́ся, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Трижды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Зако́ном уме́рших е́же во гро́бе положе́ние, всех прие́млет жизнь, и сего́ исто́чника показу́ет воста́ния, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Трижды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Еди́но бя́ше неразлу́чное, е́же во а́де, и во гро́бе, и во Еде́ме Божество́ Христо́во, со Отце́м и Ду́хом, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Еди́но бя́ше неразлу́чное, е́же во а́де, и во гро́бе, и во Еде́ме Божество́ Христо́во, со Отце́м и Ду́хом, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Еди́но бя́ше неразлу́чное, е́же во а́де, и во гро́бе, и во Еде́ме Божество́ Христо́во, со Отце́м и Ду́хом, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

Ирмос: Неизрече́нное чу́до, в пещи́ изба́вивый преподо́бный о́троки из пла́мене, во гро́бе мертв бездыха́нен полага́ется, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

Песнь 8

Ирмос: Ужасни́ся боя́йся не́бо, и да подви́жатся основа́ния земли́: се бо в мертвеце́х вменя́ется в вы́шних Живы́й, и во гроб мал странноприе́млется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Разруши́ся Пречи́стый Храм, па́дшую же совозставля́ет ски́нию: Ада́му бо пе́рвому Вторы́й, И́же в вы́шних Живы́й, сни́де да́же до а́довых сокро́вищ. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Преста́ де́рзость ученико́в, Аримафе́й же изря́дствует Ио́сиф: ме́ртва бо и на́га зря над все́ми Бо́га, про́сит и погреба́ет, зовы́й: о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

О чуде́с но́вых! О бла́гости! О неизрече́ннаго терпе́ния! Во́лею бо под земле́ю печатле́ется, И́же в вы́шних Живы́й, и я́ко льсте́ц Бог оклевета́ется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (Дважды.)

Благослови́м Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

О чуде́с но́вых! О бла́гости! О неизрече́ннаго терпе́ния! Во́лею бо под земле́ю печатле́ется, И́же в вы́шних Живы́й, и яко льсте́ц Бог оклевета́ется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

О чуде́с но́вых! О бла́гости! О неизрече́ннаго терпе́ния! Во́лею бо под земле́ю печатле́ется, И́же в вы́шних Живы́й, и я́ко льсте́ц Бог оклевета́ется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

Хва́лим, благослови́м, покланя́емся Го́сподеви, пою́ще и превознося́ще во вся ве́ки.

Ирмос: Ужасни́ся боя́йся не́бо, и да подви́жатся основа́ния земли́: се бо в мертвеце́х вменя́ется в вы́шних Живы́й, и во гроб мал странноприе́млется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

Песнь 9

Ирмос: Не рыда́й Мене́, Ма́ти, зря́щи во гро́бе, Его́же во чре́ве без Се́мене зачала́ еси́ Сы́на: воста́ну бо и просла́влюся, и вознесу́ со сла́вою непреста́нно, я́ко Бог, ве́рою и любо́вию Тя велича́ющия. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

В стра́ннем Твое́м рождестве́, боле́зней избежа́вше па́че естества́, ублажи́хся Безнача́льне Сы́не: ны́не же Тя, Бо́же Мой, бездыха́нна зря́щи ме́ртва, ору́жием печа́ли растерза́юся лю́те, но воскресни́, я́ко да возвели́чуся. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Земля́ покрыва́ет Мя хотя́ща, но устраша́ются а́довы вра́тницы, оде́яна ви́дяще оде́ждею окровавле́ною, Ма́ти, отмще́ния: враги́ бо Кресто́м порази́в я́ко Бог, воскре́сну па́ки, и возвели́чу Тя. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Да ра́дуется тварь, да веселя́тся вси земноро́днии, вра́г бо плени́ся ад: с ми́ры жены́ да срета́ют, Ада́ма со Е́вою избавля́ю всеро́дна, и в тре́тий день воскре́сну. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Да ра́дуется тварь, да веселя́тся вси земноро́днии, вра́г бо плени́ся ад: с ми́ры жены́ да срета́ют, Ада́ма со Е́вою избавля́ю всеро́дна, и в тре́тий день воскре́сну.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Да ра́дуется тварь, да веселя́тся вси земноро́днии, вра́г бо плени́ся ад: с ми́ры жены́ да срета́ют, Ада́ма со Е́вою избавля́ю всеро́дна, и в тре́тий день воскре́сну.

Ирмос: Не рыда́й Мене́, Ма́ти, зря́щи во гро́бе, Его́же во чре́ве без Се́мене зачала́ еси́ Сы́на: воста́ну бо и просла́влюся, и вознесу́ со сла́вою непреста́нно, я́ко Бог, ве́рою и любо́вию Тя велича́ющия.

Посем ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Тя хва́лят вся си́лы небе́сныя, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Таже диакон глаголет вместо светильна, во глас 2:

Свят Госпо́дь Бог наш.

Лик: Свят Госпо́дь Бог наш.

Диакон, стих 1: Я́ко Свят Госпо́дь Бог наш.

Лик: Свят Госпо́дь Бог наш.

Диакон, стих 2: Над все́ми людьми́ Бог наш.

Лик: Свят Госпо́дь Бог наш.

Глас тойже: Вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода. Хвали́те Го́спода с небе́с, хвали́те Его́ в вы́шних. Тебе́ подоба́ет пе́снь Бо́гу.

Хвали́те Его́, вси Ангели Его́, хвали́те Его́, вся си́лы Его́. Тебе́ подоба́ет песнь Бо́гу.

И по чину вся стихи:

Хвали́те Его, со́лнце и луна́, хвали́те Его, вся зве́зды и свет. Хвали́те Его, небеса́ небе́с и вода́, я́же превы́ше небе́с. Да восхва́лят и́мя Госпо́дне: я́ко Той рече́, и бы́ша, Той повеле́, и созда́шася. Поста́ви я́ в век и в век ве́ка, повеле́ние положи́, и не ми́мо и́дет. Хвали́те Го́спода от земли́, зми́еве и вся бе́здны. Огнь, град, снег, го́лоть, дух бурен, творя́щая сло́во Его, го́ры и вси хо́лми, древа́ плодоно́сна и вси ке́дри, зве́рие и вси ско́ти, га́ди и пти́цы перна́ты. Ца́рие зе́мстии и вси лю́дие, кня́зи и вси судии́ зе́мстии, ю́ноши и де́вы, ста́рцы с ю́нотами да восхва́лят и́мя Госпо́дне, я́ко вознесе́ся и́мя Того́ Еди́наго, испове́дание Его на земли́ и на небеси́. И вознесе́т рог люде́й Своих: песнь всем преподо́бным Его, сыново́м Изра́илевым, лю́дем, приближа́ющимся Ему.

Воспо́йте Го́сподеви песнь но́ву, хвале́ние Его в це́ркви преподо́бных. Да возвесели́тся Изра́иль о Сотво́ршем его, и сы́нове Сио́ни возра́дуются о Царе́ своем. Да восхва́лят и́мя Его́ в ли́це, в тимпа́не и псалти́ри да пою́т Ему. Я́ко благоволи́т Госпо́дь в лю́дех Своих, и вознесе́т кро́ткия во спасе́ние. Восхва́лятся преподо́бнии во сла́ве и возра́дуются на ло́жах своих. Возноше́ния Бо́жия в горта́ни их, и мечи́ обою́ду остры́ в рука́х их: сотвори́ти отмще́ние во язы́цех, обличе́ния в лю́дех, связа́ти цари́ их пу́ты, и сла́вныя их ручны́ми око́вы желе́зными.

На 6: Сотвори́ти в них суд напи́сан. Сла́ва сия́ бу́дет всем преподо́бным Его.

Хвали́те Бо́га во святы́х Его, хвали́те Его во утверже́нии си́лы Его.

На 4, стих: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

На хвалитех стихиры самогласны, глас 2:

Днесь содержи́т гроб Содержа́щаго дла́нию тварь, покрыва́ет ка́мень Покры́вшаго доброде́телию небеса́, спит Живо́т, и ад трепе́щет, и Ада́м от уз разреша́ется. Сла́ва Твоему́ смотре́нию, и́мже соверши́в все упокое́ние ве́чное, дарова́л еси́ нам, Бо́же, всесвято́е из ме́ртвых Твое́ воскресе́ние.

Стих: Хвали́те Его во гла́се тру́бнем, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

Что зри́мое виде́ние? Ко́е настоя́щее упокое́ние? Царь веко́в, И́же стра́стию соверши́в смотре́ние, во гро́бе суббо́тствует, но́вое нам подая́ суббо́тство, Тому́ возопии́м: воскресни́, Бо́же, судя́й земли́, я́ко Ты ца́рствуеши во ве́ки, неизме́рную име́яй ве́лию ми́лость.

Стих: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Прииди́те ви́дим Живо́т наш во гро́бе лежа́щ, да во гробе́х лежа́щия оживи́т. Прииди́те днесь и́же из Иу́ды спя́ща зря́ще, проро́чески Ему́ возопии́м: возле́г усну́л еси́ я́ко лев, кто воздви́гнет Тя, Царю́? Но воста́ни самовла́стно, да́вый Себе́ о нас во́лею, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Стих: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния. Вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Глас 6: Проси́ Ио́сиф те́ло Иису́сово, и положи́ я́ в но́вем свое́м гро́бе: подоба́ше бо Ему́ из гро́ба, я́ко из черто́га проити́. Сокруши́вый держа́ву сме́рти, и отве́рзый врата́ ра́йская челове́ком, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Глас тойже: Дне́шний день та́йно вели́кий Моисе́й прообразова́ше, глаго́ля: и благослови́ Бог день седьмы́й, сия́ бо есть благослове́нная суббо́та. Сей есть упокое́ния день, во́ньже почи́ от всех дел Свои́х Единоро́дный Сын Бо́жий, смотре́нием е́же на смерть, пло́тию суббо́тствовав: и во е́же бе, па́ки возвра́щься воскресе́нием, дарова́ нам живо́т ве́чный, я́ко еди́н Благ и Человеколю́бец.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Глас 2: Преблагослове́нна еси́, Богоро́дице Де́во, вопло́щшим бо ся из Тебе́ ад плени́ся, Ада́м воззва́ся, кля́тва потреби́ся, Е́ва свободи́ся, смерть умертви́ся и мы ожи́хом. Тем воспева́юще вопие́м: благослове́н Христо́с Бог благоволи́вый та́ко, сла́ва Тебе́.

При пении хвалитных стихир настоятель облачается во вся священный одежды и при пении стихиры: Преблагослове́нна еси́, Богородице Дево… царскими вратами исходит с прочими клириками на середину храма к Плащанице.

Священник: Сла́ва Тебе́, показа́вшему нам свет.

Лик: Сла́ва в вы́шних Бо́гу, и на земли́ мир, в челове́цех благоволе́ние. Хва́лим Тя, благослови́м Тя, кла́няем Ти ся, славосло́вим Тя, благодари́м Тя, вели́кия ра́ди сла́вы Твоея́. Го́споди Царю́ Небе́сный, Бо́же о́тче Вседержи́телю, Го́споди Сы́не Единоро́дный Иису́се Христе́ и Святы́й Ду́ше. Го́споди Бо́же, А́гнче Бо́жий, Сы́не Оте́чь, взе́мляй грех ми́ра, поми́луй нас: взе́мляй грехи́ ми́ра, приими́ моли́тву на́шу. Седя́й одесну́ю Отца́, поми́луй нас. Я́ко Ты еси́ еди́н Свят, Ты еси́ еди́н Госпо́дь, Иису́с Христо́с, в сла́ву Бо́га Отца́. Ами́нь.

На всяк день благословлю́ Тя и восхвалю́ и́мя Твое́ во ве́ки и в век ве́ка.

Сподо́би, Го́споди, в день сей без греха́ сохрани́тися нам. Благослове́н еси́, Го́споди Бо́же оте́ц на́ших, и хва́льно и просла́влено и́мя Твое́ во ве́ки. Ами́нь.

Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м. Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м. Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Го́споди, прибе́жище был еси́ нам в род и род. Аз рех: Го́споди, поми́луй мя, исцели́ ду́шу мою́, я́ко согреши́х Тебе́. Го́споди, к Тебе́ прибего́х, научи́ мя твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты еси́ Бог мой: я́ко у Тебе́ исто́чник живота́, во све́те Твое́м у́зрим свет. Проба́ви ми́лость Твою́ ве́дущим Тя.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас.

В конце же славословия высочайшим гласом:

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас.

Поему же великому славословию, предстоятель кадит с диаконом окрест Плащаницы. Егда же певцы поют заключительное Святы́й Бо́же… предстоятель вземлет с Плащаницы Евангелие, полагает его себе на главу, а поверх него Плащаницу, юже поддерживают прочий священницы. И обносят Плащаницу вокруг храма при многократном пении Святы́й Бо́же…

Войдя в храм, Плащаницу подносят к царским вратам, и предстоятель возглашает:

Прему́дрость, про́сти.

И возвращаются с Плащаницею на середину храма, полагающе ю на прежнем месте. Предстоятель совершает каждение окрест Плащаницы единожды.

Клирицы же поют тропарь, глас 2-й, единожды:

Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем пречи́стое те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и воня́ми во гро́бе но́ве покры́в положи́.

Чтец: Тропа́рь проро́чества глас вторы́й:

Содержа́й концы́, гро́бом содержа́тися изво́лил еси́, Христе́, да от а́дова поглоще́ния изба́виши челове́чество, и воскре́с оживи́ши нас, я́ко Бог Безсме́ртный.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Воскре́с оживи́ши нас, я́ко Бог Безсме́ртный.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Содержа́й концы́, гро́бом содержа́тися изво́лил еси́, Христе́, да от а́дова поглоще́ния изба́виши челове́чество, и воскре́с оживи́ши нас, я́ко Бог Безсме́ртный.

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Проки́мен, глас четве́ртый:

Воскресни́, Го́споди, помози́ нам и изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Лик: Воскресни́, Го́споди, помози́ нам и изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Чтец, стих: Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахом, и отцы́ на́ши возвести́ша нам.

Лик: Воскресни́, Го́споди, помози́ нам и изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Чтец: Воскресни́, Го́споди, помози́ нам.

Лик: И изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Диакон: Прему́дрость.

Чтец: Проро́чества Иезеки́илева чте́ние (Єз. 37:1-14).

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Бы́сть на мне рука́ Госпо́дня, и изведе́ мя в ду́се Госпо́дни, и поста́ви мя среде́ по́ля, се же бя́ше по́лно косте́й челове́ческих. И обведе́ мя о́крест их о́коло, и се мно́ги зело́ на лицы́ по́ля, и се су́хи зело́. И рече́ ко мне: сы́не челове́чь, оживу́т ли ко́сти сия́? И реко́х: Го́споди Бо́же, Ты ве́си сия́. И рече́ ко мне: сы́не челове́чь, прорцы́ на ко́сти сия́, и рече́ши им: ко́сти сухи́я, слы́шите сло́во Госпо́дне. Се глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь косте́м си́м: се Аз введу́ в вас дух живо́тен. И дам на вас жи́лы, и возведу́ на вас плоть, и простру́ по вам ко́жу, и дам дух Мой в вас, и оживете́, и уве́сте, я́ко Аз есмь Госпо́дь. И прореко́х, я́коже запове́да ми Госпо́дь, и бысть глас внегда́ ми проро́чествовати, и се трус, и совокупля́хуся ко́сти, кость к ко́сти, ка́яждо к соста́ву своему́. И ви́дех, и се бы́ша им жи́лы и плоть растя́ше, и восхожда́ше, (и протяже́ся) им ко́жа верху́, ду́ха же не бя́ше в них. И рече́ ко мне: прорцы́ о ду́се, прорцы́, сы́не челове́чь, и рцы ду́хови: сия́ глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь: от четы́рех ве́тров прииди́, ду́ше, и вду́ни на ме́ртвыя сия́, и да оживу́т. И прореко́х, я́коже повеле́ ми, и вни́де в ня дух жи́зни, и ожи́ша, и ста́ша на нога́х свои́х, собо́р мног зело́. И рече́ Госпо́дь ко мне, глаго́ля: сы́не челове́чь, сия́ ко́сти весь дом Изра́илев есть, ти́и бо глаго́лют: су́хи бы́ша ко́сти на́ша, поги́бе наде́жда на́ша, убие́ни бы́хом. Того́ ра́ди прорцы́ (сы́не челове́чь), и рцы к ним, сия́ глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь: се Аз отве́рзу гро́бы ва́ша, и изведу́ вас от гроб ва́ших, лю́дие Мои́, и введу́ вы в зе́млю Изра́илеву. И уве́сте, я́ко Аз есмь Госпо́дь, внегда́ отве́рсти Ми гро́бы ва́ша, я́же возвести́ Ми вас от гробо́в ва́ших, лю́дие Мои́: и дам Дух Мой в вас, и жи́ви бу́дете. И поста́влю вы на земли́ ва́шей, и уве́сте, я́ко Аз Госпо́дь: глаго́лах, и сотворю́, глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь.

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Проки́мен, глас седмы́й:

Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Лик: Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Чтец, стих: Испове́мся Тебя́, Го́споди, всем се́рдцем мои́м, пове́м вся чудеса́ Твоя́.

Лик: Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Чтец: Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́.

Лик: Не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Диакон: Прему́дрость.

Чтец: К Кори́нфяном посла́ния свята́го апо́стола Па́вла чте́ние (1Кор. 5:6-8Гал. 3:13-14).

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Бра́тие, мал квас все смеше́ние ква́сит. Очи́стите у́бо ве́тхий квас, да бу́дете но́во смеше́ние, я́коже есте́ безква́сни: и́бо Па́сха на́ша за ны́ пожре́н бы́сть Христо́с. Те́мже да пра́зднуем, не в ква́се ве́тсе, ни в ква́се зло́бы и лука́вства, но в безква́сиих чистоты́ и и́стины. Христо́с ны искупи́л есть от кля́твы законныя, быв по нас кля́тва. Пи́сано бо есть: про́клят всяк ви́сяй на дре́ве. Да в язы́цех благослове́ние Авраа́мле бу́дет о Христе́ Иису́се, да обетова́ние Ду́ха прии́мем ве́рою.

Священник: Мир ти.

Чтец: И ду́хови твоему́.

Диакон: Прему́дрость.

Чтец: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Стих: Да воскре́снет Бог, и расточа́тся врази́ Его́, и да бежа́т от лица́ Его́ ненави́дящии Его́.

Лик, глас 5: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Чтец, стих: Я́ко исчеза́ет дым, да исче́знут, я́ко та́ет воск от лица́ огня́.

Лик: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Чтец, стих: Та́ко да поги́бнут гре́шницы от лица́ Бо́жия, а пра́ведницы да возвеселя́тся.

Лик: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Диакон: Прему́дрость, про́сти, услы́шим Свята́го Ева́нгелия.

Священник: Мир всем.

Лик: И ду́хови твоему́.

Священник: От Матфе́я Свята́го Ева́нгелия чте́ние (Мф. 27:62-66).

Лик: Сла́ва Тебе́, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Диакон: Во́нмем.

Священник чтет Евангелие (зач. 114):

Во у́трий день, иже есть по пятце́, собра́шася архиере́е и фарисе́е к Пила́ту, глаго́люще: го́споди, помяну́хом, я́ко льстец Он рече́ еще́ сый жив: по трие́х дне́х воста́ну. Повеле у́бо утвердити гроб до тре́тияго дне, да не ка́ко прише́дше ученицы́ Его́ но́щию укра́дут Его́, и реку́т лю́дем: воста́ от ме́ртвых, и бу́дет после́дняя лесть го́рша пе́рвыя. Рече́ же им Пила́т: и́мате кустодию, иди́те утверди́те, я́коже ве́сте. Они́ же ше́дше утвердиша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоди́ею.

Лик: Сла́ва Тебе́, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Посем ектения сугубая:

Рцем вси от всея́ душа́, и от всего́ помышле́ния на́шего рцем.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ц на́ших, мо́лим Ти ся, услы́ши и помилуй.

Лик: Го́споди, помилуй.

Поми́луй нас, Бо́же, по велицей ма́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и помилуй.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Господи́не и отце́ на́шем Блаженнейшем митрополите Онуфрии и о Господи́не на́шем Преосвяще́ннейшем епи́скопе (или: архиепи́скопе, или: митрополи́те, имя, егоже есть область), и о всей во Христе́ бра́тии на́шей.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о блаже́нных и приснопа́мятных созда́телех свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́), и о всех преждепочи́вших отце́х и бра́тиях, зде лежа́щих и повсю́ду, правосла́вных.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о ми́лости, жи́зни, ми́ре, здра́вии, спасе́нии, посеще́нии, проще́нии и оставле́нии грехо́в рабо́в Бо́жиих, бра́тии свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́).

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о плодонося́щих и доброде́ющих во свято́м и всечестне́м хра́ме сем, тружда́ющихся, пою́щих и предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия и бога́тыя ми́лости.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Священник: Я́ко ми́лостив и Человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Таже, ектения просительная:

Испо́лним у́треннюю моли́тву на́шу Го́сподеви.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

А́нгела ми́рна, ве́рна наста́вника, храни́теля душ и теле́с на́ших у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Проще́ния и оставле́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

До́брых и поле́зных душа́м на́шим, и ми́ра ми́рови у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и покая́нии сконча́ти, у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего безболе́знены, непосты́дны, ми́рны и до́браго отве́та на Стра́шнем Суди́щи Христо́ве про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́, и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Бог ми́лости и щедро́т и человеколю́бия еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Священник: Мир всем.

Лик: И ду́хови твоему́.

Священник: Главы́ на́ша Го́сподеви прикло́ним.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Твое́ бо есть, е́же ми́ловати и спаса́ти ны, Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Диакон: Прему́дрость.

Лик: Благослови́.

Священник: Сый благослове́н Христо́с Бог наш, всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Утверди́, Бо́же, святу́ю правосла́вную ве́ру, правосла́вных христиан во век ве́ка.

Священник: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Лик: Честне́йшую Херуви́м и сла́внейшую без сравне́ния Серафи́м, без истле́ния Бо́га Сло́ва ро́ждшую, су́щую Богоро́дицу Тя велича́ем.

Священник: Сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, Упова́ние на́ше, сла́ва Тебе́.

Лик: Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Благослови́.

Священник творит отпуст: И́же нас ра́ди челове́к и на́шего ради спасе́ния, стра́шныя Стра́сти и Животворя́щий Крест, и во́льное погребе́ние пло́тию изво́ливый, Христо́с, И́стинный Бог наш, моли́твами Пречи́стыя Своея́ Ма́тере, и всех святы́х, поми́лует и спасе́т нас, я́ко Благ и Человеколю́бец.

Лик поет многолетие: Господи́на и отца́ на́шего Онуфрия, Блаженнейшего митрополита Киевскаго и всея Украины, и Господи́на на́шего Преосвяще́ннейшаго (имя), епи́скопа (или: архиепи́скопа, или: митрополи́та) (титул его), бра́тию свята́го хра́ма сего́ и вся правосла́вныя христиа́ны, Го́споди, сохрани́ их на мно́гая ле́та.

И бывает целование Плащаницы, а идеже несть Плащаницы, целуют образ.

Певцы же поют стихиру, глас 5:

Прииди́те, ублажи́м Ио́сифа приснопа́мятнаго, в нощи́ к Пила́ту прише́дшаго, и Живота́ всех испроси́вшаго: даждь ми Сего́ Стра́ннаго, И́же не име́ет где главы́ подклони́ти; даждь ми Сего́ Стра́ннаго, Его́же учени́к лука́вый на смерть предаде́; даждь ми Сего́ Стра́ннаго, Его́же Ма́ти зря́щи на Кресте́ ви́сяща, рыда́ющи вопия́ше и ма́терски восклица́ше: увы́ Мне, Ча́до Мое́! Увы́ Мне, Све́те Мой, и Утро́ба Моя́ возлю́бленная! Симео́ном бо предрече́нное в це́ркви днесь собы́стся: Мое́ се́рдце ору́жие про́йде, но в ра́дость воскресе́ния Твоего́ плач преложи́. Покланя́емся Страсте́м Твои́м,

Христе́, покланя́емся Страсте́м Твои́м, Христе́, покланя́емся Страсте́м Твои́м, Христе́, и Свято́му Воскресе́нию.

Повечeріе же поeмъ въ кeлліахъ, на нeмже поeмъ канHнъ, њ распsтіи гDни, и3 на плaчь прес™hz бцdы: їрм0съ по двaжды, тропари2 на д7. Послэди1 же їрм0съ џба ли6ка вкyпэ. Творeніе сmмеHна логоfeта. Глaсъ ѕ7:

Пёснь №.

Їрм0съ: Ћкw по сyху пэшешeствовавъ ї}ль по бeзднэ стопaми, гони1телz фараHна ви1дz потоплsема, бGу побёдную пёснь пои1мъ, вопіsше.

Запёвъ: Слaва тебЁ б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Њбёшена ћкw ви1дэ на кrтЁ, сн7а и3 гDа, дв7аz чcтаz, терзaющисz вопіsше г0рцэ, со други1ми женaми стенsщи глаг0лаше.

Ви1жу тS нhнэ возлю1бленное моE чaдо и3 люби1мое, на кrтЁ ви1сzща, и3 ўzзвлsюсz г0рцэ сeрдцемъ, речE чcтаz: но дaждь сл0во бlгjй рабЁ твоeй.

Слaва: В0лею сн7е м0й и3 тв0рче терпи1ши на дрeвэ лю1тую смeрть, дв7а глаг0лаше предстоsщи ў кrтA со возлю1бленнымъ ў§нк0мъ.

И# нhнэ: Нhнэ моегw2 чazніz, рaдости и3 весeліz, сн7а моегw2 и3 гDа лишeна бhхъ: ўвы2 мнЁ, болёзную сeрдцемъ, чcтаz плaчущи глаг0лаше.

Пёснь G.

Їрм0съ: Нёсть с™ъ ћкоже ты2 гDи б9е м0й, вознесhй р0гъ вёрныхъ твои1хъ бlже, и3 ўтверди1вый нaсъ на кaмени и3сповёданіz твоегw2.

Стрaха рaди їудeйска пeтръ скрhсz, и3 вси2 tбэг0ша вёрніи, њстaвльше хrтA, дв7а рыдaющи глаг0лаше.

Њ стрaшномъ твоeмъ ржcтвЁ и3 стрaнномъ, сн7е м0й, пaче всёхъ мaтерей возвели1чена бhхъ ѓзъ: но ўвы2 мнЁ, нhнэ тS ви1дzщи на дрeвэ, распалaюсz ўтр0бою.

Слaва: ХощY ўтр0бу мою2 на рукY, и4маже ћкw младeнца держaхъ, съ дрeва пріsти, вэщaше чcтаz: но никт0же, ўвы2 мнЁ, сего2 дадE.

И# нhнэ: СE свётъ м0й слaдкій, надeжда и3 жив0тъ м0й бlгjй, бGъ м0й ўгасE на кrтЁ, распалaюсz ўтр0бою, дв7а стенsщи глаг0лаше.

Пёснь д7.

Їрм0съ: Хrт0съ моS си1ла, бGъ и3 гDь, честнaz цeрковь бGолёпнw поeтъ взывaющи, t смhсла чи1ста њ гDэ прaзднующи.

С0лнце не заходsй б9е превёчный, и3 тв0рче всёхъ твaрей гDи, кaкw терпи1ши стrть на кrтЁ, чи1стаz плaчущи глаг0лаше.

Плaчущи глаг0лаше браконеискyснаz, ко бlгоwбрaзному: потщи1сz їHсифе къ пілaту приступи1ти, и3 и3спроси2 снsти со дрeва ўчи1телz твоего2.

Слaва: Ви1дэвъ пречcтую г0рцэ слезsщу, їHсифъ смути1сz, и3 плaчасz приступи2 къ пілaту, дaждь ми2, вопіS съ плaчемъ, тёло бGа моегw2.

И# нhнэ: Ўsзвена тS ви1дzщи, и3 без8 слaвы, нaга на дрeвэ, чaдо моE, ўтр0бою распалaюсz, рыдaющи ћкw м™и, дв7а провэщавaше.

Пёснь є7.

Їрм0съ: Б9іимъ свётомъ твои1мъ бlже, ќтренюющихъ ти2 дyшы люб0вію њзари2 молю1сz, тS вёдэти сл0ве б9ій, и4стиннаго бGа, t мрaка грэх0внагw взывaюща.

Растерзazсz и3 рыдaz, и3 дивsсz вкyпэ съ нікоди1момъ снsтъ їHсифъ, и3 ўцэловaвъ пречи1стое тёло, рыдaше, и3 стенsше, и3 поS є3го2 ћкw бGа.

Пріи1мши є3го2 съ плaчемъ м™и неискусомyжнаz, положи2 на колёну, молsщи є3го2 со слезaми, и3 њблобызaющи, г0рцэ же рыдaющи и3 восклицaющи.

Слaва: Е#ди1ну надeжду и3 жив0тъ, вLко сн7е м0й и3 б9е, во џчію свётъ рабA твоS и3мёхъ, нhнэ же лишeна бhхъ тебE, слaдкое моE чaдо и3 люби1мое.

И# нhнэ: БолBзни и3 скHрби, и3 воздых†ніz њбрэт0ша мS, ўвы2 мнЁ чcтаz г0рцэ рыдaющи глаг0лаше, ви1дzщи тS чaдо моE возлю1бленное, нaга и3 ўединeна, и3 вонsми помaзана мертвецA.

Пёснь ѕ7.

Їрм0съ: Житeйское м0ре воздвизaемое зрS напaстей бyрею, къ ти1хому пристaнищу твоемY притeкъ вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, многомлcтиве.

Мeртва тS зрю2 чlвэколю1бче, њживи1вшаго мє1ртвыz, и3 содержaща вс‰, ўzзвлsюсz лю1тэ ўтр0бою. Хотёла бhхъ съ тоб0ю ўмрeти, пречcтаz глаг0лаше: не терплю1 бо без8 дыхaніz мeртва тS ви1дэти.

Дивлю1сz зрsщи тS пребlгjй б9е, и3 прещeдрый гDи, без8 слaвы, и3 без8 дыхaніz, и3 без8wбрaзна, и3 плaчусz держaщи тS, ћкw не надёzхсz ўвы2 мнЁ, ви1дэти тS сн7е м0й и3 б9е.

Слaва: Не и3зглаг0леши ли рабЁ твоeй сл0ва, сл0ве б9ій; не ўщeдриши ли вLко, тебE р0ждшую, глаг0лаше чcтаz, рыдaющи и3 плaчущи, њблобызaющи тёло гDа своегw2;

И# нhнэ: Помышлsю вLко, ћкw ктомY слaдкагw твоегw2 не ўслhшу глaса, ни добр0ты лицA твоегw2 ўзрю2, ћкоже прeжде рабA твоS: и4бо зашeлъ є3си2 сн7е м0й t џчію моє1ю.

Кондaкъ, глaсъ }:

Нaсъ рaди распsтаго пріиди1те вси2 воспои1мъ, тог0 бо ви1дэ мRjа на дрeвэ, и3 глаг0лаше: ѓще и3 распsтіе терпи1ши, ты2 є3си2 сн7ъ, и3 бGъ м0й.

Јкосъ: Своего2 ѓгнца ѓгница зрsщи, къ заколeнію влек0ма, послёдоваше мRjа простeртыми власы2 со и3нёми женaми, сі‰ вопію1щи: кaмw и4деши чaдо, чесw2 рaди ск0рое течeніе совершaеши; є3дA другjй брaкъ пaки є4сть въ кaнэ, и3 тaмw нhнэ тщи1шисz, да t воды2 и5мъ віно2 сотвори1ши; и3дy ли съ тоб0ю чaдо, и3ли2 пaче пождY тебE; дaждь ми2 сл0во сл0ве, не молчA мимоиди2 менE чи1сту соблюдhй мS: тh бо є3си2 сн7ъ, и3 бGъ м0й.

Пёснь з7.

Їрм0съ: Росодaтельну ќбw пeщь содёла ѓгGлъ преподHбнымъ nтрокHмъ, халдє1и же њпалsющее велёніе б9іе, мучи1телz ўвэщA вопи1ти: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.

ГдЁ сн7е м0й и3 б9е бlговёщеніе дрeвнее, є4же ми2 гавріи1лъ глаг0лаше; цRs тz, сн7а и3 бGа вhшнzго нарицaше: нhнэ же ви1жу тS, свёте м0й слaдкій, нaга и3 ўsзвена мертвецA.

И#збавлszй болёзни, нhнэ пріими1 мz съ тоб0ю сн7е м0й и3 б9е, да сни1ду вLко во ѓдъ съ тоб0ю и3 ѓзъ, не њстaви менE є3ди1ну: ўжe бо жи1ти не терплю2, не ви1дzщи тебE слaдкагw моегw2 свёта.

Слaва: Съ други1ми женaми мmрон0сицами, рыдaющи непор0чнаz г0рцэ, и3 носи1ма ви1дzщи хrтA, глаг0лаше: ўвы2 мнЁ, что2 ви1жу! Кaмw и4деши нhнэ сн7е м0й, ґ менE є3ди1ну њставлsеши;

И# нhнэ: И#знемогaющи и3 рыдaющи непор0чнаz, мmрон0сицамъ глаг0лаше: срыдaйте ми2, и3 сплaчитесz г0рцэ: сe бо свётъ м0й слaдкій, и3 ўчи1тель вaшъ гр0бу предаeтсz.

Пёснь }.

Їрм0съ: И#з8 плaмене преподHбнымъ р0су и3сточи1лъ є3си2, и3 прaведнагw жeртву вод0ю попали1лъ є3си2: вс‰ бо твори1ши хrтE т0кмw є4же хотёти, тS превозн0симъ во вс‰ вёки.

Дв7у рыдaющу їHсифъ ви1дэвъ, растерзaшесz вeсь, и3 вопіsше г0рькw: кaкw тS, q б9е м0й, нhнэ погребY рaбъ тв0й; каки1ми плащани1цами њбвію2 тёло твоE;

Пaче ўмA превзhде стрaнное твоE видёніе носsщагw твaрь всю2 гDа: сегw2 рaди їHсифъ ћкw мeртва тS на рукY своє1ю, и3 съ нікоди1момъ н0ситъ и3 погребaетъ.

Слaва: Стрaнную ви1жу и3 преслaвную тaйну, дв7а вопіsше сн7у и3 гDу: кaкw въ худ0мъ гр0бэ полагaешисz, мє1ртвыz повелёніемъ возставлszй во гробёхъ;

И# нhнэ: Ни t гр0ба твоегw2 востaну чaдо моE, ни слeзы точaщи престaну рабA твоS, д0ндеже и3 ѓзъ сни1ду во ѓдъ: не могy бо терпёти разлучeніz твоегw2, сн7е м0й.

Пёснь f7.

Їрм0съ: БGа человёкwмъ невозм0жно ви1дэти, на нег0же не смёютъ чи1ни ѓгGльстіи взирaти: тоб0ю же всечcтаz, kви1сz человёкwмъ сл0во воплощeнно: є3г0же величaюще, съ нбcными в0и тS ўбlжaемъ.

Рaдость мнЁ николи1же tсeлэ прик0снетсz, рыдaющи глаг0лаше непор0чнаz: свётъ м0й и3 рaдость моS во гр0бъ зaйде: но не њстaвлю є3го2 є3ди1наго, здё же ўмрY, и3 спогребyсz є3мY.

Душeвную мою2 ћзву нhнэ и3сцэли2 чaдо моE, пречcтаz вопіsше слезsщи: воскrни2, и3 ўтоли2 мою2 болёзнь и3 печaль, м0жеши бо вLко, є3ли1кw х0щеши, и3 твори1ши, ѓще и3 погрeблсz є3си2 в0лею.

Слaва: Q кaкw ўтаи1ласz тебE є4сть бeздна щедр0тъ, м™ри въ тaйнэ и3зречE гDь; твaрь бо мою2 хотS спасти2, и3зв0лихъ ўмрeти. Но и3 воскрeсну, и3 тебE возвели1чу, ћкw бGъ нб7сE и3 земли2.

И# нhнэ: Воспою2 милосeрдіе твоE чlвэколю1бче, и3 покланsюсz богaтству млcти твоеS вLко: создaніе бо твоE хотS спасти2, смeрть под8sлъ є3си2, речE пречcтаz: но воскrніемъ твои1мъ сп7се, поми1луй всёхъ нaсъ.

Тaже за Дост0йно, їрм0съ:

БGа человёкwмъ не возм0жно ви1дэти:

Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Кондaкъ: Нaсъ рaди распsтаго:

ГDи поми1луй, м7.

И$же на всsкое врeмz:

ГDи поми1луй, три1жды.

Слaва, и3 нhнэ:

ЧCтнёйшую херув‡мъ:

И$менемъ гDнимъ бlгослови2 џтче.

Їерeй: Мlтвами с™hхъ nтє1цъ нaшихъ:

И# мlтва: Несквeрнаz, неблaзнаz:

И# tпyстъ.

Полyнощницу же поeмъ въ кeлліахъ.

Во с™yю и3 вели1кую суббHту, клeплетъ ко ќтрени въ седмhй чaсъ н0щи. Начинaемъ ќтреню по nбhчаю. И# по шестоpaлміи є3ктеніA вели1каz. На БGъ гDь: тропaрь, глaсъ в7:

Бlгоwбрaзный їHсифъ, съ дрeва снeмъ пречcтое тёло твоE, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 вонsми во гр0бэ н0вэ покрhвъ положи2.

Слaва: Е#гдA снизшeлъ є3си2 къ смeрти, животE безсмeртный, тогдA ѓдъ ўмертви1лъ є3си2 блистaніемъ б9ествA. Е#гдa же и3 ўмeршыz t преисп0днихъ воскRси1лъ є3си2, вс‰ си6лы нбcныz взывaху: жизнодaвче хrтE б9е нaшъ, слaва тебЁ.

И# нhнэ: Мmрон0сицамъ женaмъ, при гр0бэ предстaвъ ѓгGлъ вопіsше: м›ра мє1ртвымъ сyть прили1чна, хrт0съ же и3стлёніz kви1сz чyждь.

И# начинaемъ пёти непор0чны со сладкопёніемъ, тaкожде по стіхY, и3 похвалы6 возглашaетъ пэвeцъ, во глaсъ є7:

Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

№ Бlжeни непор0чніи въ пyть, ходsщіи въ зак0нэ гDни.

И# похвалы6, во глaсъ є7:

Жи1знь во гр0бэ положи1лсz є3си2 хrтE, и3 ѓгGльскаz вHинства ўжасaхусz, снизхождeніе слaвzще твоE.

в7 Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ сeрдцемъ взhщутъ є3го2.

ЖивотE, кaкw ўмирaеши; кaкw и3 во гр0бэ њбитaеши; смeрти же цaрство разрушaеши, и3 t ѓда мє1ртвыz возставлsеши;

G Не дёлающіи бо беззак0ніz, въ путeхъ є3гw2 ходи1ша.

Величaемъ тS ї}се цRю2, и3 чтeмъ погребeніе и3 страд†ніz тво‰, и4миже спaслъ є3си2 нaсъ t и3стлёніz.

д7 Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2.

МBры земли2 положи1вый, въ мaломъ њбитaеши ї}се всецRю2 гр0бэ днeсь, t гробHвъ мє1ртвыz возставлszй.

є7 Дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰.

Ї}се хrтE м0й, цRю2 всёхъ, что2 и3щS къ сyщымъ во ѓдэ пришeлъ є3си2; и3ли2 р0дъ tрэши1ти человёческій;

ѕ7 ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰.

ВLка всёхъ зри1тсz мeртвъ, и3 во гр0бэ н0вэмъ полагaетсz, и3стощи1вый гр0бы мeртвыхъ.

з7 И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1ти ми сz судьбaмъ прaвды твоеS.

ЖивотE, во гр0бэ положи1лсz є3си2 хrтE, и3 смeртію твоeю смeрть погуби1лъ є3си2, и3 и3сточи1лъ є3си2 мjрови жи1знь.

} Њправд†ніz тво‰ сохраню2, не њстaви менE до ѕэлA.

Со ѕлодёи ћкw ѕлодёй хrтE вмэни1лсz є3си2, њправдaz нaсъ всёхъ, t ѕлодёйства дрeвнzгw запинaтелz.

f7 Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰.

Крaсный добр0тою пaче всёхъ человBкъ, ћкw беззрaченъ мeртвъ kвлsетсz, є3стество2 ўкраси1вый всёхъ.

‹ Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE, не tри1ни менE t зaповэдей твои1хъ.

Ѓдъ кaкw стерпи1тъ сп7се пришeствіе твоE, ґ не пaче болёзнуетъ њмрачaемь, блистaніz свёта твоегw2 зарeю њслэплeнъ.

№i Въ сeрдцэ моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ.

Ї}се слaдкій м0й, и3 сп7си1тельный свёте, во гр0бэ кaкw тeмномъ скрhлсz є3си2; q несказaннагw и3 неизречeннагw терпёніz!

в7i Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

Недоумэвaетъ и3 є3стество2 ќмное, и3 мн0жество безпл0тное хrтE, тaинства несказaннагw, и3 неизречeннагw твоегw2 погребeніz.

Gi Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судьбы6 ќстъ твои1хъ.

Q чудeсъ стрaнныхъ! Q вещeй н0выхъ! Дыхaніz моегw2 подaтель бездыхaненъ н0ситсz, погребaемь рукaма їHсифовыма.

д7i На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ.

И# во гр0бъ зашeлъ є3си2, и3 нёдръ хrтE nтeческихъ никaкоже tлучи1лсz є3си2: сіE стрaнное и3 преслaвное кyпнw.

є7i Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰.

И$стинный нб7сE и3 земли2 цRю2, ѓще и3 во гр0бэ малёйшемъ заключи1лсz є3си2, познaлсz є3си2 всeй твaри ї}се.

ѕ7i Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz, не забyду словeсъ твои1хъ.

ТебЁ положeну во гр0бэ создaтелю хrтE, ѓдскаz подвизaшасz њснов†ніz, и3 гр0би tверз0шасz человёкwвъ.

з7i Воздaждь рабY твоемY, живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰.

Зeмлю содержaй длaнію, ўмерщвлeнъ пл0тію под8 землeю нhнэ содержи1тсz, мє1ртвыz и3збавлsz ѓдова содержaніz.

}i Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2.

И#з8 и3стлёніz возшeлъ є3си2 животE сп7се м0й, тебЁ ўмeршу, и3 къ мє1ртвымъ пришeдшу, и3 сломи1вшу ѓдwвы верєи2.

f7i Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2, не скрhй t менE зaпwвэди тво‰.

Ћкоже свёта свэти1льникъ, нhнэ пл0ть б9іz, под8 зeмлю ћкw под8 спyдъ крhетсz, и3 tгонsетъ сyщую во ѓдэ тьмY.

к7 Возлюби2 душA моS возжелaти судьбы6 тво‰ на всsкое врeмz.

Ќмныхъ стекaетсz в0инствъ мн0жество со їHсифомъ и3 нікоди1момъ, погребсти1 тz невмэсти1маго во гр0бэ мaлэ.

к7а Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ, пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдей твои1хъ.

Ўмерщвлeнъ в0лею, и3 положeнъ под8 землeю, жизнот0чне ї}се м0й, њживи1лъ є3си2 ўмерщвлeна мS преступлeніемъ г0рькимъ.

к7в Tими2 t менE пон0съ и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ.

И#змэнsшесz всS твaрь стrтію твоeю, вс‰ бо тебЁ, сл0ве сострадaху, содержи1телz тS вёдуще всёхъ.

к7г И$бо сэд0ша кнsзи, и3 на мS клеветaху: рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ.

ЖивотA кaмень во чрeвэ пріeмъ ѓдъ всеsдецъ, и3зблевA, t вёка ±же поглоти2 мє1ртвыz.

к7д И$бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰.

Во гр0бэ н0вэ положи1лсz є3си2 хrтE, и3 є3стество2 человёческое њбнови1лъ є3си2, воскрeсъ бGолёпнw и3з8 мeртвыхъ.

к7є ПрильпE земли2 душA моS, живи1 мz по словеси2 твоемY.

На зeмлю сшeлъ є3си2, да спасeши ґдaма, и3 на земли2 не њбрётъ сегw2 вLко, дaже до ѓда снизшeлъ є3си2 и3щsй.

к7ѕ Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2, научи2 мS њправдaніємъ твои6мъ.

Сотрzсeсz стрaхомъ, сл0ве, всS землS, и3 денни1ца лучы2 скры2, величaйшему въ земли2 сокровeнному твоемY свёту.

к7з Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ.

Ћкw человёкъ ќбw ўмирaеши в0лею сп7се, ћкw бGъ же смє1ртныz возстaвилъ є3си2 t гробHвъ, и3 глубины2 грэх0вныz.

к7и ВоздремA душA моS њ ўнhніz, ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ.

СлезотHчнаz рыд†ніz, на тебE чи1стаz м™рски, q ї}се накраплsющи вопіsше: кaкw погребy тz сн7е;

к7f Пyть непрaвды tстaви t менE, и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS.

Ћкоже пшени1чное зeрно, зашeдъ въ нBдра земн†z, многопeрстный воздaлъ є3си2 клaсъ, возстaвивъ человёки, ±же t ґдaма.

l Пyть и4стины и3зв0лихъ, и3 судьбы6 тво‰ не забhхъ.

Под8 землeю скрhлсz є3си2 ћкw сlнце нhнэ, и3 н0щію смeртною покровeнъ бhлъ є3си2: но возсіsй свэтлёйше сп7се.

lа Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE.

Ћкоже с0лнечный крyгъ лунA сп7се сокрывaетъ, и3 тебE нhнэ гр0бъ скры2, скончaвшагосz смeртію пл0тски.

lв Пyть зaповэдей твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE.

Жив0тъ смeрти вкуси1вый хrт0съ, t смeрти смє1ртныz свободи2, и3 всBмъ нhнэ дaруетъ жив0тъ.

lг Законоположи2 мнЁ гDи пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну.

Ўмерщвлeна дрeвле ґдaма зави1стнw, возв0диши къ животY ўмерщвлeніемъ твои1мъ, н0вый, сп7се, во пл0ти kвлeйсz ґдaмъ.

lд Вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й, и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ.

Ќмніи тS чи1ни, простeрта мeртва зрsще нaсъ рaди, ўжасaхусz, покрывaеми крилы2 сп7се.

lє Настaви мS на стезю2 зaповэдей твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ.

Снeмъ тS сл0ве t дрeва мeртва, во гр0бэ їHсифъ нhнэ положи2: но востaни сп7сazй вс‰ ћкw бGъ.

lѕ Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство.

ЃгGльскаz сп7се рaдость бhвъ, нhнэ и3 печaли си6мъ бhлъ є3си2 вин0венъ, ви1димь пл0тію бездыхaненъ мeртвъ.

lз Tврати2 џчи мои2, є4же не ви1дэти суеты2, въ пути2 твоeмъ живи1 мz.

Вознeслсz є3си2 на дрeвэ, и3 живyщыz человёки совозн0сиши: под8 землeю же бhвъ, лежaщыz под8 нeю воскрешaеши.

lи Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й.

Ћкоже лeвъ сп7се ўснyвъ пл0тію, ћкw нёкій скЂменъ мeртвъ востаeши, tложи1въ стaрость плотскyю.

lf Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ, ћкw судьбы6 тво‰ блaги.

Въ рeбра прободeнъ бhлъ є3си2, ребро2 взeмый ґдaмле, t негHже є4vу создaлъ є3си2, и3 и3сточи1лъ є3си2 т0ки чисти1тєльныz.

м7 СE возжелaхъ зaпwвэди тво‰, въ прaвдэ твоeй живи1 мz.

Тaйнw ќбw дрeвле жрeтсz ѓгнецъ: тh же ћвэ жрeнъ бhвъ неѕл0биве, всю2 твaрь њчи1стилъ є3си2 сп7се.

м7а И# да пріи1детъ на мS млcть твоS гDи, сп7сeніе твоE по словеси2 твоемY.

Кто2 и3зречeтъ w4бразъ стрaшный вои1стинну н0вый; владhчествуzй бо твaрію, днeсь стrть пріeмлетъ, и3 ўмирaетъ нaсъ рaди.

м7в И# tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰.

ЖивотA сокр0вище, кaкw зри1тсz мeртвый; ўжасaющесz ѓгGли взывaху: кaкw же во гр0бэ заключaетсz бGъ;

м7г И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судьбы6 тво‰ ўповaхъ.

Копіeмъ прободeннагw сп7се и3з8 ребрA твоегw2, жив0тъ живот0мъ и3з8 животA спaсшагw мS и3скaпаеши, и3 живи1ши мS съ ни1мъ.

м7д И# сохраню2 зак0нъ тв0й вhну въ вёкъ, и3 въ вёкъ вёка.

Распростeртъ на дрeвэ, собрaлъ є3си2 человёки: въ рeбра же прободeнъ, живот0чное всBмъ њставлeніе и3сточaеши ї}се.

м7є И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ.

Бlгоwбрaзный сп7се њбразyетъ стрaшнw, и3 погребaетъ тS ћкw мeртва бlгоwбрaзнw, и3 ўжасaетсz твоегw2 w4браза стрaшнагw.

м7ѕ И# глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари2, и3 не стыдsхсz.

Под8 землeю хотёніемъ низшeдъ ћкw мeртвъ, возв0диши t земли2 къ нбcнымъ, tтyду пaдшыz ї}се.

м7з И# поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2.

Ѓще и3 мeртвъ ви1дэнъ бhлъ є3си2, но живhй ћкw бGъ, возв0диши t земли2 къ нбcнымъ, tтyду пaдшыz ї}се.

м7и И# воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ.

Ѓще и3 мeртвъ ви1дэнъ бhлъ є3си2, но жи1въ ћкw бGъ, ўмерщвлє1ныz человёки њживи1лъ є3си2, моего2 ўмертви1въ ўмертви1телz.

м7и И# глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ.

Q рaдости џныz! Q мн0гіz слaдости! И%хже во ѓдэ нап0лнилъ є3си2, во днaхъ мрaчныхъ свётъ возсіsвъ.

м7f Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2.

Покланsюсz стrти, воспэвaю погребeніе, величaю твою2 держaву чlвэколю1бче, и4миже свободи1хсz страстeй тлетв0рныхъ.

н7 Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz.

На тS мeчь њбнажи1сz хrтE, и3 мeчь крёпкагw ќбw притуплsетсz, и3 мeчь же њбращaетсz є3дeмскій.

н7а Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA, t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz.

Ѓгница ѓгнца зрsщи въ заколeніи, џстріемъ прободaема рыдaше, сподви1гши и3 стaдо вопи1ти.

н7в Помzнyхъ судьбы6 тво‰ t вёка гDи, и3 ўтёшихсz.

Ѓще и3 во гр0бэ погребaешисz, ѓще и3 во ѓдъ и4деши: но и3 гр0бы и3стощи1лъ є3си2, и3 ѓдъ њбнажи1лъ є3си2 хrтE.

н7г Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й.

В0лею снизшeлъ є3си2 сп7се, под8 зeмлю, ўмерщвлє1ныz человёки њживи1лъ є3си2, и3 возвeлъ є3си2 во слaвэ џ§ей.

н7д Пёта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeльствіz моегw2.

Трbцы є3ди1нъ во пл0ти, нaсъ рaди пон0сную претерпЁ смeрть, ўжасaетсz же с0лнце, и3 трепeщетъ землS.

н7є Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й.

Ћкw t и3ст0чника г0рькагw, їyдова колёна и3сч†діz въ р0вэ положи1ша, питaтелz маннодaвца ї}са.

н7ѕ Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.

СудіS ћкw суди1мь пред8 пілaтомъ судіeю, и3 предстA, и3 смeртію непрaведною њсуждeнъ бhсть, дрeвомъ крeстнымъ.

н7з Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й.

Г0рдый ї}лю, ўбjйственніи лю1діе, что2 пострадaвше, варaвву свободи1сте, и3 сп7са предaсте кrтY;

н7и Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY.

Рук0ю твоeю создaвый ґдaма t земли2, тогw2 рaди є3стеств0мъ бhлъ є3си2 человёкъ, и3 распsлсz є3си2 в0лею твоeю.

н7f Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰.

Послyшавъ сл0ве, nц7A твоегw2, дaже до ѓда лю1тагw сошeлъ є3си2, и3 воскRси1лъ є3си2 р0дъ человёческій.

… Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰.

Ўвы2 мнЁ свёте мjра! Ўвы2 мнЁ свёте м0й, ї}се м0й возжелённый! Вопіsше дв7а, рыдaющи г0рькw взывaше.

…а Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.

Зави1стливіи, ўбjйственніи и3 г0рдіи лю1діе, понE плащани1цы и3 сударS самагw2 да стыдsтсz, воскрeсшу хrтY.

…в Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судьбaхъ прaвды твоеS.

Пріиди2 ќбw сквeрный ўбjйце ўченичE, и3 нрaвъ ѕл0бы твоеS покажи1 ми, и4мже бhлъ є3си2 предaтель хrт0въ.

…г Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰.

Ћкw человэколюби1въ нёкто притворsешисz бyе, и3 слёпе всегуби1тельнэйшій, невёрный, мЂро продaвый на цэнЁ.

…д Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.

Нбcнагw мЂра кyю и3мёлъ є3си2 цёну многоцённагw; к0е пріsлъ є3си2 противодост0йное; неи1стовство њбрёлъ є3си2 проклsтэйшій сатано2.

…є Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ гDи, по словеси2 твоемY.

Ѓще нищелю1бецъ є3си2, и3 њ мЂрэ печaлуеши и3стощaемомъ во њчищeніе души2, кaкw на злaтэ продаeши свэтозaрна;

…ѕ Бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ.

Q б9ій сл0ве! Q рaдосте моS! Кaкw претерплю2 триднeвное твоE погребeніе; нhнэ терзaюсz ўтр0бою м™рски.

…з Прeжде дaже не смири1ти ми сz, ѓзъ прегрэши1хъ, сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ.

Кто2 дaстъ ми2 в0ду и3 слeзъ и3ст0чники, бGоневёстнаz дв7а взывaше, да восплaчу слaдкаго ми2 ї}са;

…и Бlгъ є3си2 ты2 гDи, и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

Q г0ры и3 х0лми, и3 человёкwвъ мн0жєства! Восплaчитесz, и3 вс‰ рыдaйте со мн0ю бGа вaшегw м™рію!

…f Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ, ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰.

КогдA ви1жду тS сп7се, безлётнаго свёта, рaдость и3 слaдость сeрдца моегw2; дв7а г0рькw вопіsше.

o7 Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ, ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz.

Ѓще и3 ћкw кaмень сп7се, краесэк0мый, ты2 пріsлъ є3си2 сэчeніе, но и3сточи1лъ є3си2 живyю струю2, ћкw и3ст0чникъ сhй жи1зни.

o7а Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ.

Ћкw t и3ст0чника є3ди1нагw сугyбою рэк0ю рeбрwмъ твои6мъ и3зливaющымъ напаsющесz, безсмeртную пріwбрэтaемъ жи1знь.

o7в Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ, пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA.

В0лею kви1лсz є3си2 сл0ве во гр0бэ мeртвъ, но живeши, и3 человёки, ћкоже предрeклъ є3си2, воскrніемъ твои1мъ сп7се м0й, воздвизaеши.

Слaва:

Воспэвaемъ сл0ве, тебE всёхъ бGа, со nц7eмъ и3 с™hмъ твои1мъ д¦омъ, и3 слaвимъ б9eственное твоE погребeніе.

И# нhнэ, бGор0диченъ:

Бlжи1мъ тS бцdе чcтаz, и3 почитaемъ триднeвное погребeніе сн7а твоегw2 и3 бGа нaшегw вёрнw.

И# пaки пeрвый припёвъ џба ли6ка вкyпэ. Тaже, є3ктеніA мaлаz.

И# возглaсъ на пeрвую статію2:

Ћкw бlгослови1сz твоE и4мz, и3 прослaвисz твоE цrтво, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.

И# покади1въ, начинaетъ вторyю статію2.

СтатіS вторaz.

Начинaетъ лёвый ли1къ бlгочи1ннw тропaрь:

Дост0йно є4сть величaти тS жизнодaвца, на кrтЁ рyцэ простeршаго, и3 сокрyшшаго держaву врaжію.

o7в Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS, и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.

Дост0йно є4сть величaти тS всёхъ зижди1телz: твои1ми бо страдaньми и4мамы безстрaстіе, и3збaвльшесz тлёніz.

o7д Боsщіисz тебE ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ.

Ўжасeсz землS, и3 с0лнце сп7се скрhсz, тебЁ невечeрнему свёту хrтE, зашeдшу во гр0бэ пл0тски.

o7є Разумёхъ гDи, ћкw прaвда судьбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2.

Ўснyлъ є3си2 хrтE, є3стественножив0тнымъ сн0мъ во гр0бэ, и3 t тsжкагw снA грэх0внагw воздви1глъ є3си2 р0дъ человёческій.

o7ѕ Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY.

Е#ди1на жeнъ, кромЁ болёзней роди1хъ тS чaдо, болBзни же нhнэ терплю2 стrтію твоeю нестерпи6мыz, глаг0лаше чcтаz.

o7з Да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.

Горё тz сп7се, неразлyчнw со nц7eмъ сyща, д0лэ же мeртва простeрта на земли2, ўжасaютсz зрsще серафjми.

o7и Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS, ѓзъ же поглумлю1сz въ зaповэдехъ твои1хъ.

Раздирaетсz цRк0внаz завёса твои1мъ распsтіемъ, покрывaютъ свэти6ла сл0ве свётъ, тебЁ скрhвшусz сlнцу под8 зeмлю.

o7f Да њбратsтъ мS боsщіисz тебE, и3 вёдzщіи свидBніz тво‰.

Земли2 и3значaла є3ди1нэмъ мaніемъ водрузи1вый крyгъ, бездыхaненъ ћкw человёкъ зaйде под8 зeмлю: ўжасни1сz видёніемъ нб7о.

п7 Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz.

Зашeлъ є3си2 под8 зeмлю, рук0ю твоeю создaвый человёка, да воздви1гнеши t падeніz соб0ры человёчєскіz всеси1льною держaвою.

п7а И#счезaетъ во сп7сeніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ.

Плaчь свzщeнный пріиди1те воспои1мъ хrтY ўмeршему, ћкw дрeвле жєны2 мmронHсицы, да и3 рaдуйсz ўслhшимъ съ ни1ми.

п7в И#счез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS;

МЂро вои1стинну є3си2 ты2 сл0ве неистощи1мое: тёмже ти2 и3 мЂра приношaху, ћкw мeртву жив0му, жєны2 мmронHсицы.

п7г ЗанE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ, њправдaній твои1хъ не забhхъ.

Ѓдwва ќбw погребeнъ ц†рствіz хrтE сокрушaеши, смeртію же смeрть ўмерщвлsеши, и3 тлёніz свобождaеши земнорHдныz.

п7д Коли1кw є4сть днeй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ;

Т0ки жи1зни проливaющаz б9іz премyдрость, во гр0бъ заходsщи, животвори1тъ сyщыz въ незаходи1мыхъ ѓдовыхъ мёстэхъ.

п7є Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й гDи.

Да человёческое њбновлю2 сокрушeнное є3стество2, ўsзвленъ є4смь смeртію хотS пл0тію: м™и моS, не терзaйсz рыдaньми.

п7ѕ Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина, непрaведнw погнaша мS, помози1 ми.

Зашeлъ є3си2 под8 зeмлю свэтон0сецъ прaвды, и3 мє1ртвыz ћкоже t снA воздви1глъ є3си2, tгнaвъ всsкую тьмY сyщую во ѓдэ.

п7з Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдей твои1хъ.

Зeрно двоерaсленное є3стественожи1зненное, въ бокA земн†z сёетсz со слезaми днeсь: но прозsбше, мjръ радостносотвори1тъ.

п7и По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ.

Ўбоsсz ґдaмъ, бGу ходsщу въ раи2: рaдуетсz же, ко ѓду сошeдшу, падhй прeжде, и3 нhнэ воздвизaемь.

п7f Во вёкъ гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2.

Жрeтъ тебЁ жє1ртвы слє1зныz р0ждшаz тS хrтE, пл0тію положeну во гр0бэ, вопію1щи: востaни чaдо, ћкоже предрeклъ є3си2.

§ Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS, њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ.

Во гр0бэ їHсифъ бlгоговёйнw тS н0вэмъ сокрывaz пBсни и3схHдныz бGолBпныz поeтъ тебЁ, смэшє1ныz рыдaньми сп7се.

§а Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь, ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ.

Гвоздьми1 тz кrтY пригвождeна, м™и твоS сл0ве зрsщи, гвоздьми2 печaли г0рькіz пронзaетъ, и3 стрэлaми дyшу.

§в Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ.

ТS всёхъ наслаждeніе м™и зрsщи, питіeмъ напаsема г0рькимъ, слезaми лицE њмакaетъ г0рцэ.

§г Во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2.

Ўzзвлsюсz лю1тэ, и3 растерзaюсz ўтр0бою сл0ве, зрsщи непрaведное твоE заколeніе, глаг0лаше пречcтаz съ плaчемъ.

§д Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.

Џко слaдкое, и3 ўстнЁ твои2 кaкw заключY сл0ве; кaкw же тS мертволёпнw погребY; ўжасaюсz, вопіsше їHсифъ.

§є МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS, свидBніz тво‰ разумёхъ.

ПBсни їHсифъ и3 нікоди1мъ надгрHбныz пою1тъ хrтY ўмeршему нhнэ, пою1тъ же съ ни1ми и3 серафjми.

§ѕ Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ, широкA зaповэдь твоS ѕэлw2.

Зах0диши под8 зeмлю сп7се, сlнце прaвды: тёмже р0ждшаz тS лунA печaльми њскудэвaетъ, ви1да твоегw2 лишaема.

§з К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й гDи, вeсь дeнь поучeніе моE є4сть.

Ўжасeсz ѓдъ сп7се, зрs тz жизнодaвца, богaтство џнагw ўпражднsюща, и3 ±же t вёка мє1ртвыz возставлsюща.

§и Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть.

С0лнце свётъ возсіzвaетъ по н0щи сл0ве: и3 тh же воскRсъ, просіzвaеши по смeрти ћснw, ћкw t черт0га.

§f Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть.

Землs тz создaтелю, въ нёдра пріeмши, трeпетомъ содержи1ма сп7се трzсeтсz, ўспи1вши мє1ртвыz трzсeніемъ.

R Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ.

МЂры тS хrтE, нікоди1мъ и3 бlгоwбрaзный, нhнэ новолёпнw помазyюще, ўжасни1сz, вопіsху, всS землS.

Rа T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰.

Зашeлъ є3си2 свэтотв0рче, и3 съ тоб0ю зaйде свётъ с0лнца: трeпетомъ же твaрь содержи1тсz, всёхъ тS проповёдающи творцA.

Rв T судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2.

Кaмень ўглаждeнный, краеуг0льный покрывaетъ кaмень: человёкъ же смeртный ћкw смeртна, бGа покрывaетъ нhнэ во гр0бэ: ўжасни1сz землE.

Rг К0ль сладкA гортaни моемY словесA тво‰, пaче мeда ўстHмъ мои6мъ.

Ви1ждь ў§нкA, є3г0же люби1лъ є3си2, и3 твою2 м™рь чaдо, и3 вэщaніе дaждь сладчaйшее, взывaше плaчущи чcтаz.

Rд T зaповэдей твои1хъ разумёхъ, сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды.

Ты2 сл0ве, ћкw сhй животA дaтель, їудewвъ, на кrтЁ прострhйсz, не ўмертви1лъ є3си2, но воскреси1лъ є3си2 и3 си1хъ мє1ртвыz.

Rє Свэти1льникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ.

Добр0ты сл0ве прeжде не и3мёлъ є3си2, нижE ви1да, є3гдA страдaлъ є3си2, но воскRсъ провозсіsлъ є3си2, ўдобри1въ человёки б9eственными зарsми.

Rѕ Клsхсz, и3 постaвихъ сохрани1ти судьбы6 прaвды твоеS.

Зашeлъ є3си2 пл0тію въ зeмлю невечeрній свэтон0сецъ, и3 не терпS зрёти с0лнце помeрче, полyдни є3щE сyщу.

Rз Смири1хсz до ѕэлA гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY.

С0лнце вкyпэ и3 лунA помeркше сп7се, рабHмъ бlгораз{мнымъ њбразовaхусz, и5же въ чє1рныz nдє1жды њблачaтсz.

Rи ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же гDи, и3 судьбaмъ твои6мъ научи1 мz.

Ви1дэ тS бGа с0тникъ, ѓще и3 ўмертви1лсz є3си2: кaкw тS ќбw б9е м0й, њсzжY рукaма; ўжасaюсz, вопіsше їHсифъ.

Rf ДушA моS въ рукY твоє1ю вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.

ЎснY ґдaмъ, но смeрть и3з8 рeбръ и3зв0дитъ: тh же нhнэ ўснyлъ є3си2 сл0ве б9ій, и3сточaеши t рeбръ твои1хъ мjрови жи1знь.

Ri Положи1ша грBшницы сёть мнЁ, и3 t зaповэдей твои1хъ не заблуди1хъ.

Ўснyлъ є3си2 мaлw, и3 њживи1лъ є3си2 ўмeршыz, и3 воскRсъ, воскRси1лъ є3си2 спsщыz t вёка бlже.

р№i Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть.

Взsтъ є3си2 t земли2, но и3сточи1лъ є3си2 сп7сeніz віно2, живот0чнаz лозо2: прославлsю стrть и3 кrтъ.

рв7i Приклони1хъ сeрдце моE, сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе.

Кaкw ќмнаz чинонач†ліz тS сп7се пою1тъ, нaга, њкровавлeна, њсуждeна, терпsще дeрзость распинaтелей;

рGi Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.

Њбручeнный, строп0тнэйшій р0де є3врeйскій, вёдалъ є3си2 воздвижeніе хрaма, почто2 њсуди1лъ є3си2 хrтA;

рд7i Пом0щникъ м0й, и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2, на словесA тво‰ ўповaхъ.

Во nдeжду поругaніz ўкраси1телz всёхъ њблекaеши, и4же нб7о ўтверди2, и3 зeмлю ўкраси2 чyднw.

рє7i Ўклони1тесz t менE лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2.

Ћкоже неsсыть ўsзвленъ въ рeбра тво‰ сл0ве, џтроки тво‰ ўмeршыz њживи1лъ є3си2, и3скaпавъ живHтныz и5мъ т0ки.

рѕ7i Заступи1 мz по словеси2 твоемY: и3 жи1въ бyду, и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2.

С0лнце прeжде ўстaви їисyсъ, и3ноплемeнники сэкjй: тh же скрhлсz є3си2 низлагaz тьмы2 начaльника.

рз7i Помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну.

Нёдръ n§ескихъ неисх0денъ пребhвъ щeдре, и3 человёкъ бhти бlговоли1лъ є3си2, и3 во ѓдъ снизшeлъ є3си2 хrтE.

р}i Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющіz t њправдaній твои1хъ, ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ.

Взsтсz распнhйсz, и4же на водaхъ зeмлю повёшей, и3 ћкw бездыхaненъ въ нeй нhнэ возлегaетъ: ћже не терпsщи трzсaшесz лю1тэ.

рf7i Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰.

Ўвы2 мнЁ, q сн7е, неискусомyжнаz рыдaше глаг0лющи: є3г0же бо ћкw цRS надёzхсz, њсуждeна зрю2 нhнэ на кrтЁ.

Rк Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰, t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz.

Сі‰ гавріи1лъ мнЁ возвэсти2, є3гдA слетЁ, и4же цrтво вёчное речE, сн7а моегw2 ї}са.

рк7а Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду, не предaждь менE њби1дzщымъ мS.

Ўвы2, сmмеHново соверши1сz прbр0чество: тв0й бо мeчь пр0йде сeрдце моE, є3мманyиле.

рк7в Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи.

ПонE сyщихъ t мeртвыхъ постыди1тесz, q їудeє! И%хже животодaвецъ возстaви, є3г0же вы2 ўби1сте зави1стнw.

рк7г Џчи мои2 и3счез0стэ во сп7сeніе твоE, и3 въ сл0во прaвды твоеS.

Ўжасeсz ви1дэвшее, неви1димый свёте, тебE хrтE м0й во гр0бэ сокрывaема, бездыхaнна же, и3 помрачи2с0лнце свётъ.

рк7д Сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.

Плaкаше г0рькw пренепор0чнаz м™и твоS сл0ве, є3гдA во гр0бэ ви1дэ тебE неизречeннаго и3 безначaльнаго бGа.

рк7є Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ, вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰.

Мeртвость твою2 нетлённаz хrтE, м™и твоS зрsщи, г0рькw къ тебЁ вэщaше: не косни2 животE въ мeртвыхъ.

рк7ѕ Врeмz сотвори1ти гDви, разори1ша зак0нъ тв0й.

Ѓдъ лю1тый потрепетA, є3гдa тz ви1дэ сlнце слaвы безсмeртне, и3 и3здавaше ю4зники тщaтельнw.

рк7з Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіz.

Вeліе и3 ўжaсное видёніе нhнэ зри1тсz: животA сhй вин0вный, смeрть под8sтъ, њживи1ти хотS всёхъ.

рк7и Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ.

Прободaешисz въ рeбра, и3 пригвождaешисz вLко рукaми, ћзву t ребрA ты2 и3сцэлsz, и3 невоздержaніе рyкъ прaoтєцъ.

рк7f Ди6вна свидBніz тво‰, сегw2 рaди и3спытA | душA моS.

Прeжде рахи1лина сhна плaкаше всsкъ и4же въ домY, и3 сн7а дв7ыz рыдaху ўчєни1къ ли1къ съ м™рію.

Rл Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ, и3 вразумлsетъ младeнцы.

Ўдарeніе рyкъ дaша хrт0вой лани1тэ, рук0ю человёка создaвшагw, и3 чє1люсти ѕвёрz сокруши1вшагw.

рlа ЎстA мо‰ tверз0хъ, и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдей твои1хъ желaхъ.

Пёсньми твоE хrтE, нhнэ распsтіе и3 погребeніе, вси2 вёрніи прaзднуемъ, и3збaвльшесz смeрти погребeніемъ твои1мъ.

Трbченъ: Безначaльне б9е, соприсносyщне сл0ве, и3 дш7е с™hй, лю1ди правослaвныz въ вёрэ ўкрэпи2 на р†тныz ћкw бlгъ.

БGор0диченъ: Жи1знь р0ждшаz, пренепор0чнаz чcтаz дв7о, ўтоли2 церкHвныz соблaзны, и3 подaждь ми1ръ ћкw бlгaz.

И# пaки пeрвый тропaрь џба ли6ка. Тaже є3ктеніA мaлаz.

Возглaсъ во вторyю статію2:

Ћкw с™ъ є3си2 б9е нaшъ, и4же на пrт0лэ слaвы херувjмстэмъ почивazй, и3 тебЁ слaву возсылaемъ со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.

И# начинaемъ трeтію статію2, кадsщу сщ7eннику.

СтатіS трeтіz.

Начинaетъ пaки со сладкопёніемъ деснhй, си1рэчь пeрвый ли1къ на глaсъ G-й.

Р0ди вси2 пёснь погребeнію твоемY прин0сzтъ, хrтE м0й.

рlв При1зри на мS, и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE.

Снeмъ съ дрeва и4же t ґрімаfeа, плащани1цею њбви1въ во гр0бэ тS погребaетъ.

рlг Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе.

МmронHсицы пріид0ша, мЂра тебЁ хrтE м0й носsщыz премyдрw.

рlд И#збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰.

Грzди2 всS твaрь, пBсни и3схHдныz принесeмъ зижди1телю.

рlє ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

Ћкw мeртва живaго съ мmрон0сицами, вси2 мmропомaжемъ мyдреннw.

рlѕ И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2.

ЇHсифе требlжeнне, погреби2 тёло хrтA жизнодaвца.

рlз Прaведенъ є3си2 гDи, и3 прaви суди2 твои2.

И%хже воспитA мaнною, воздвиг0ша пsту на бlгодётелz.

рlи Заповёдалъ є3си2 прaвду, свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2.

И%хже воспитA мaнною, прин0сzтъ сп7су жeлчь кyпнw и3 џцетъ.

рlf И#стazла мS є4сть рeвность твоS, ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2.

Q пребезyміz, и3 хrтоубjйства прbрокоубjйцъ!

Rм Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5.

Ћкоже безyмный служи1тель, предадE ўчени1къ бeздну премyдрости.

рм7а Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ, њправдaній твои1хъ не забhхъ.

И#збaвителz њстaвивъ, плённикъ њстaвисz льсти1вый їyда.

рм7в Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина.

По соломHну, р0въ глуб0кій, ўстA є3врє1й беззак0нныхъ.

рм7г СкHрби и3 нyжди њбрэт0ша мS, зaпwвэди тво‰ поучeніе моE.

Въ строп0тныхъ шeствіихъ є3врewвъ беззак0нныхъ, волчцы2 и3 сBти.

рм7д Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду.

ЇHсифъ погребaетъ съ нікоди1момъ мертволёпнw зижди1телz.

рм7є Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS гDи, њправд†ніz тво‰ взыщY.

Жизнодaвче сп7се, слaва держaвэ твоeй, ѓдъ раз0ршей.

рм7ѕ Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰.

Лежaща тS пречcтаz ви1дzщи, сл0ве, матеролёпнw плaкаше.

рм7з Предвари1хъ въ безг0діи, и3 воззвaхъ, на словесA тво‰ ўповaхъ.

Q сладчaйшаz моS весно2, сладчaйшее моE чaдо! ГдЁ твоS зaйде добр0та;

рм7и Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ.

Плaчь сподвизaше всечcтаz твоS м™и, тебЁ сл0ве ўмeршу.

рм7f Глaсъ м0й ўслhши гDи, по млcти твоeй, по судьбЁ твоeй живи1 мz.

Жєны2 съ мЂры пріид0ша помaзати хrтA б9eственнаго мЂра.

Rн Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ, t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz.

Смeрть смeртію ты2 ўмерщвлsеши б9е м0й, б9eственною си1лою твоeю.

рн7а Бли1зъ є3си2 ты2 гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина.

Прельсти1сz прелeстникъ, прельсти1выйсz и3збавлsетсz, премyдростію твоeю б9е м0й.

рн7в И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw во вёкъ њсновaлъ | є3си2.

Во дно2 ѓдово низведeнъ бhсть предaтель, въ клaденецъ и3стлёніz.

рн7г Ви1ждь смирeніе моE, и3 и3зми1 мz, ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ.

Волчцы2 и3 сBти путіE треoкаsннагw безyмнагw їyды.

рн7д Суди2 сyдъ м0й, и3 и3збaви мS, словесE рaди твоегw2 живи1 мz.

Вси2 спогибaютъ распинaтеліе твои2 сл0ве, сн7е б9ій всецRю2.

рн7є Далeче t грBшникъ сп7сeніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша.

Въ клaденецъ и3стлёніz вси2 спогибaютъ мyжіе кровeй.

рн7ѕ ЩедрHты тво‰ мн0ги гDи, по судьбЁ твоeй живи1 мz.

Сн7е б9ій всецRю2 б9е м0й, создaтелю м0й, кaкw стrть под8sлъ є3си2;

рн7з Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2, t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz.

Ю$ница тельцA на дрeвэ повёшена взывaше зрsщи.

рн7и Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ, ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша.

Тёло живон0сное їHсифъ погребaетъ съ нікоди1момъ.

рн7f Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ гDи, по млcти твоeй живи1 мz.

Взывaше nтрокови1ца тeплэ слeзы точaщи, ўтр0бою прободaема.

Rx Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судьбы6 прaвды твоеS.

Свёте џчію моє1ю, сладчaйшее моE чaдо, кaкw во гр0бэ нhнэ покрывaешисz;

р…а Кнsзи погнaша мS тyне, и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE.

Ґдaма и3 є4vу свободи1ти, м™и не рыдaй, сі‰ страждY.

р…в Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу.

Прославлsю твоE, сн7е м0й, крaйнее бlгоутр0біе, є3гHже рaди сі‰ стрaждеши.

р…г Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.

Џцтомъ напоeнъ бhлъ є3си2 и3 жeлчію щeдре, дрeвнее разрэшaz вкушeніе.

р…д Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS, њ судьбaхъ прaвды твоеS.

На кrтЁ пригвозди1лсz є3си2, дрeвле лю1ди тво‰ столп0мъ џблачнымъ покрывazй.

р…є Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна.

МmронHсицы сп7се ко гр0бу пришeдшыz, мЂра принес0ша тебЁ.

р…ѕ Чazхъ сп7сeніz твоегw2 гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ.

Востaни щeдре, t пр0пастей ѓдскихъ возставлszй нaсъ.

р…з Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰, и3 возлюби2 | ѕэлw2.

Воскресни2 жизнодaвче, р0ждшаz тS м™и слeзы точaщи глаг0летъ.

р…и Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю гDи.

Потщи1сz воскrнути, печaль разрэшaz сл0ве, чи1стw р0ждшіz тS.

р…f Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS гDи, по словеси2 твоемY вразуми1 мz.

Нбcныz си6лы ўжас0шасz стрaхомъ, мeртва тS зрsще.

Ro Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS.

Люб0вію же и3 стрaхомъ стrти тво‰ почитaющымъ, дaждь прегрэшeній разрэшeніе.

рo7а Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ.

Q ўжaснагw и3 стрaннагw видёніz, б9ій сл0ве! Кaкw землs тz спокрывaетъ;

рo7в Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда.

Носsй тS дрeвле сп7се, їHсифъ бёгаетъ, и3 нhнэ тS и3нhй погребaетъ.

рo7г Да бyдетъ рукA твоS є4же сп7сти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ.

Плaчетъ и3 рыдaетъ тS пречcтаz м™и твоS, сп7се м0й ўмерщвлeнаго.

рo7д Возжелaхъ сп7сeніе твоE гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.

Ўжасaютсz ўмы2 стрaннагw, и3 ўжaснагw тебE всёхъ создaтелz, погребeніz.

рo7є ЖивA бyдетъ душA моS, и3 восхвaлитъ тS, и3 судьбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ.

И#зліsша на гр0бъ мmронHсицы м›ра, ѕэлw2 рaнw пришeдшыz.

рo7ѕ Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее, взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдей твои1хъ не забhхъ.

Ми1ръ цRкви, лю1демъ твои6мъ сп7сeніе дaруй востaніемъ твои1мъ.

Слaва: Q трbце б9е м0й, џ§е, сн7е и3 дш7е, поми1луй мjръ.

И# нhнэ: Ви1дэти твоегw2 сн7а воскrніе, дв7о, спод0би тво‰ рабы6.

И# ѓбіе поeмъ тропари2 сі‰, во глaсъ є7:

Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

ЃгGльскій соб0ръ ўдиви1сz, зрS тебE въ мeртвыхъ вмэни1вшасz, смeртную же сп7се крёпость разори1вша, и3 съ соб0ю ґдaма воздви1гша, и3 t ѓда вс‰ своб0ждша.

Бlгословeнъ є3си2 гDи:

Почто2 м›ра съ ми1лостивными слезaми, q ўчєни1цы растворsете; блистazйсz во гр0бэ ѓгGлъ мmрон0сицамъ вэщaше: ви1дите вы2 гр0бъ, и3 ўразумёйте, сп7съ бо воскRсе t гр0ба.

Бlгословeнъ є3си2 гDи:

Ѕэлw2 рaнw мmронHсицы течaху ко гр0бу твоемY, рыдaющыz, но предстA къ ни6мъ ѓгGлъ и3 речE: рыдaніz врeмz престA, не плaчите: воскrніе же ґпcлwмъ рцhте.

Бlгословeнъ є3си2 гDи:

МmронHсицы жєны2, съ мЂры пришeдшыz ко гр0бу твоемY сп7се, рыдaху: ѓгGлъ же къ ни6мъ речE, глаг0лz: что2 съ мeртвыми живaго помышлsете; ћкw бGъ бо воскRсе t гр0ба.

Трbченъ: Поклони1мсz nц7Y, и3 є3гw2 сн7ови, и3 с™0му д¦у, с™ёй трbцэ во є3ди1номъ существЁ, съ серафjмы зовyще: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 гDи.

БGор0диченъ: Жизнодaвца р0ждши, грэхA дв7о ґдaма и3збaвила є3си2, рaдость же є4vэ въ печaли мёсто подалA є3си2: пaдшыz же t жи1зни къ сeй напрaви, и3з8 тебE воплоти1выйсz бGъ и3 чlвёкъ.

Ґллилyіа, три1жды.

Тaже, є3ктеніA мaлаz.

Возглaсъ: Тh бо є3си2 цRь ми1ра, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.

И# поeмъ сэдaленъ днE, глaсъ №.

Под0бенъ: Гр0бъ тв0й сп7се:

Плащани1цею чи1стою, и3 ґрwмaты б9eственными тёло чcтн0е, и3спроси1въ ў пілaта мmропомазyетъ, и3 полагaетъ їHсифъ въ н0вомъ гр0бэ. Тёмже ўрaнше мmронHсицы жєны2, возопи1ша покажи2 нaмъ, ћкоже предрeклъ є3си2 хrтE, воскrніе.

Слaва, конeцъ. И# нhнэ, другjй под0бенъ:

Ўжас0шасz ли1цы ѓгGльстіи, зрsще сэдsщаго въ нёдрэхъ џ§ихъ: кaкw во гр0бъ полагaетсz ћкw мeртвъ безсмeртный! Е#г0же чи1ни ѓгGльстіи њкружaютъ и3 слaвzтъ съ мeртвыми во ѓдэ, ћкw зижди1телz и3 гDа.

Тaже бывaетъ чтeніе въ толковaніи є3ђліа на матfeа, зачaло рд7i:

Во ќтрій же дeнь, и4же є4сть по пzтцЁ:

Воскrніе хrт0во не глаг0лемъ. Но ѓбіе pал0мъ н7.

И# поeмъ канHнъ, їрм0съ по двaжды, ґ тропари2 на в7i. И# пaки послэди2 їрм0съ џба ли6ка вкyпэ. Е$сть же канHнъ, t пeрвыz пёсни до шестhz, творeніе мaрка монaха, є3пcкпа їдрyитскагw: їрмосh же творeніе жены2 нёкіz, кассjи и3менyемыz. T ѕ7-й же пёсни до концA творeніе господи1на космы2. Глaсъ ѕ7. Краегранeсіе же канHна:

КаJ си1мерон дE сaвватон мeлпw мeга.

Сjесть: И# днeсь же суббHту пою2 вели1кую.

Пёснь №.

Їрм0съ: Волн0ю морск0ю скрhвшаго дрeвле, гони1телz мучи1телz под8 землeю скрhша сп7сeнныхъ џтроцы: но мы2 ћкw nтрокови6цы, гDви пои1мъ, слaвнw во прослaвисz.

ГDи б9е м0й, и3сх0дное пёніе, и3 надгр0бную тебЁ пёснь воспою2, погребeніемъ твои1мъ жи1зни моеS вх0ды tвeрзшему, и3 смeртію смeрть и3 ѓдъ ўмертви1вшему.

Горё тz на пrт0лэ и3 д0лэ во гр0бэ, прем‡рнаz и3 подзє1мнаz, помышлsющаz сп7се м0й, зhблzхусz ўмерщвлeніемъ твои1мъ: пaче ўмa бо ви1дэнъ бhлъ є3си2 мeртвъ, живоначaльниче.

Да твоеS слaвы вс‰ и3сп0лниши, сшeлъ є3си2 въ ни6жнzz земли2: t тебe бо не скрhсz состaвъ м0й и4же во ґдaмэ, и3 погребeнъ, и3стлёвша мS њбновлsеши чlвэколю1бче.

Пёснь G.

Їрм0съ: ТебE на водaхъ повёсившаго всю2 зeмлю неwдержи1мw, твaрь ви1дэвши на л0бнэмъ ви1сима, ќжасомъ мн0гимъ содрогaшесz, нёсть с™ъ, рaзвэ тебE гDи, взывaющи.

W$бразы погребeніz твоегw2 показaлъ є3си2, видBніz ўмн0живъ: нhнэ же сокровє1ннаz тво‰ бGомyжнw ўzсни1лъ є3си2, и3 сyщымъ во ѓдэ вLко, нёсть с™ъ, рaзвэ тебE гDи, взывaющымъ.

Простeрлъ є3си2 дл†ни, и3 соедини1лъ є3си2 дрeвле разсто‰щаzсz: њдэsніемъ же сп7се, є4же въ плащани1цэ и3 во гр0бэ, њков†нныz разрэши1лъ є3си2, нёсть с™ъ, рaзвэ тебE гDи, взывaющыz.

Гр0бомъ и3 печaтьми, невмэсти1ме, содержи1мь бhлъ є3си2 хотёніемъ: и4бо си1лу твою2 дёйствы показaлъ є3си2, бGодёйственнw пою1щымъ: нёсть с™ъ, рaзвэ тебE гDи, чlвэколю1бче.

Сэдaленъ, глaсъ №:

Гр0бъ тв0й сп7се, в0ини стрегyщіи, мeртви t њблистaніz ћвльшагwсz ѓгGла бhша, проповёдающа женaмъ воскrніе. ТебE слaвимъ тли2 потреби1телz: тебЁ припaдаемъ воскrшему и3з8 гр0ба, и3 є3ди1ному бGу нaшему.

Слaва, и3 нhнэ, т0йже.

Їрм0съ: На кrтЁ твоE б9eственное и3стощaніе прови1дz ґввакyмъ, ўжaссz, вопіsше: ты2 си1льныхъ пресёклъ є3си2 держaву бlже, пріwбщazсz сyщымъ во ѓдэ, ћкw всеси1ленъ.

Седьмhй дeнь днeсь њс™и1лъ є3си2, є3г0же дрeвле бlгослови1лъ є3си2 ўпокоeніемъ дёлъ: прев0диши бо всsчєскаz и3 њбновлsеши, суббHтствуz сп7се м0й, и3 назидaz.

Си1лою лyчшагw, побэди1вшагw тебE, t пл0ти душA твоS раздэли1сz: растерзaющи бо nбоS ќзы, смeрти и3 ѓда, сл0ве, держaвою твоeю.

Ѓдъ сл0ве срётъ тS њгорчи1сz, чlвёка зрS њбожeна, ўsзвлена рaнами, и3 всесильнодётелz, стрaшнымъ же зрaкомъ поги1бе.

Пёснь є7.

Їрм0съ: БGоzвлeніz твоегw2 хrтE, къ нaмъ ми1лостивнw бhвшагw, и3сaіа свётъ ви1дэвъ невечeрній, и3з8 н0щи ќтреневавъ взывaше: воскrнутъ мeртвіи, и3 востaнутъ сyщіи во гробёхъ, и3 вси2 земнор0дніи возрaдуютсz.

Новотвори1ши земны6z создaтелю, пeрстенъ бhвъ, и3 плащани1ца и3 гр0бъ kвлsютъ є4же въ тебЁ сл0ве, тaинство: бlгоwбрaзный бо совётникъ, тебE р0ждшагw совётъ њбразyетъ, въ тебЁ велелёпнw новотворsщагw мS.

Смeртію смeртное, погребeніемъ тлённое прелагaеши, нетлённо твори1ши бо, бGолёпнw безсмeртно творS пріsтіе: пл0ть бо твоS и3стлёніz не ви1дэ вLко, нижE дш7A твоS во ѓдэ страннолёпнw њстaвлена бhсть.

И#з8 небрaчныz прошeдъ, и3 прободeнъ въ рeбра содётелю м0й, и3з8 неS содёлалъ є3си2 њбновлeніе є4vино, ґдaмъ бhвъ, ўснyвъ пaче є3стествA сн0мъ є3стeственнымъ, и3 жи1знь воздви1гнувъ t снA и3 тлёніz, ћкw всеси1ленъ.

Пёснь ѕ7.

Їрм0съ: Ћтъ бhсть, но не ўдержaнъ въ пeрсэхъ ки1товыхъ їHна: тв0й бо w4бразъ носS, страдaвшагw, и3 погребeнію дaвшагwсz, ћкw t черт0га t ѕвёрz и3зhде: приглашaше же кустwдjи, хранsщіи сyєтнаz и3 лHжнаz, млcть сію2 њстaвили є3стE.

Біeнъ бhлъ є3си2, но не раздэли1лсz є3си2 сл0ве, є3sже причасти1лсz є3си2 пл0ти: ѓще бо и3 разори1сz тв0й хрaмъ во врeмz стrти, но и3 тaкw є3ди1нъ бЁ состaвъ б9ествA и3 пл0ти твоеS. Во nбои1хъ бо є3ди1нъ є3си2 сн7ъ, сл0во б9іе, бGъ и3 чlвёкъ.

Человэкоубjйственно, но не бGоубjйственно бhсть прегрэшeніе ґдaмово: ѓще бо и3 пострадA твоеS пл0ти пeрстное существо2, но б9ество2 безстрaстно пребhсть: тлённое же твоE на нетлёніе преложи1лъ є3си2, и3 нетлённыz жи1зни показaлъ є3си2 и3ст0чникъ воскrніемъ.

Цaрствуетъ ѓдъ, но не вёчнуетъ над8 р0домъ человёческимъ: тh бо пол0жсz во гр0бэ держaвне, живоначaльною длaнію, смeрти ключи2 развeрглъ є3си2, и3 проповёдалъ є3си2 t вёка тaмw спsщымъ, и3збавлeніе нел0жное бhвъ сп7се, мє1ртвымъ пeрвенецъ.

Кондaкъ, глaсъ ѕ7:

Бeздну заключи1вый, мeртвъ зри1тсz, и3 смЂрною и3 плащани1цею њбви1всz, во гр0бэ полагaетсz ћкw смeртный безсмeртный: жєнh же пріид0ша помaзати є3го2 мЂромъ, плaчущыz г0рькw и3 вопію1щыz: сіS суббHта є4сть пребlгословeннаz, въ нeйже хrт0съ ўснyвъ, воскрeснетъ триднeвенъ.

Јкосъ: Содержaй вс‰ на кrтъ вознесeсz, и3 рыдaетъ всS твaрь, того2 ви1дzщи нaга ви1сzща на дрeвэ, с0лнце лучы2 сокры2, и3 ѕвёзды tложи1ша свётъ: землs же со мн0гимъ стрaхомъ поколебaсz, и3м0ре побэжE, и3 кaменіе распадeсz, гр0би же мн0зи tверз0шасz, и3 тэлесA востaша с™hхъ мужeй. Ѓдъ ни1зу стeнетъ, и3 їудeє совётуютъ њклеветaти хrт0во воскrніе. Жєнh же взывaютъ: сіS суббHта є4сть пребlгословeннаz, въ нeйже хrт0съ ўснyвъ, воскrнетъ триднeвенъ.

Сmнаxaрь. Стіхи2:

Всyе храни1ши гр0бъ кустwдjе:

Не бо2 содержи1тъ рaка саможив0тіz.

Во с™yю и3 вели1кую суббHту, бGотэлeсное погребeніе гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, и3 є4же во ѓдъ сошeствіе прaзднуемъ: и4миже t тли2 нaшъ р0дъ воззвaнъ бhвъ, къ вёчной жи1зни прeйде. Всёхъ бо днeй с™az четыредесsтница превосх0дитъ: сеs же пaки, сіS с™az и3 вели1каz седми1ца б0льши: и3 вели1кіz седми1цы пaки б0льши сіS вели1каz и3 с™az суббHта. Глаг0летсz же вели1каz седми1ца, не ћкw б0льши сyть днjе сjи, и3ли2 часы2, но ћкw вели6каz и3 преестeствєннаz чудесA, и3 и3зр‰днаz сп7са нaшегw дэлA въ нeй содёzшасz, и3 наипaче днeсь. Ћкоже бо въ пeрвомъ міротворeніи, всsкое дёло содёлавъ бGъ, и3 послэди2 гDьственнэйшее въ шестhй дeнь создaвъ человёка, въ седмhй почи2 t всёхъ дёлъ свои1хъ, и3 њс™и2 є3го2, суббHту и3меновaвъ, ћже ќбw ўпокоeніе толкyетсz: си1це и3 во ќмнагw мjра дёланіи и3зрsднэ вс‰ содёлавый, и3 въ шестhй наздaвъ пaки и3стлёвшаго человёка, и3 њбнови1въ живон0снымъ кrт0мъ и3 смeртію, въ настоsщій пaки седмhй дeнь ўпок0и, совершeннымъ дёлъ ўпокоeніемъ, животоестeственнымъ и3 сп7си1тельнымъ ўснyвъ сн0мъ. Снизх0дитъ ќбw б9іе сл0во съ пл0тію во гр0бъ, сх0дитъ же и3 во ѓдъ съ нетлённою и3 б9eственною своeю душeю, раздёльшеюсz смeртію t тэлесE, ю4же и3 въ рyцэ предадE nц7Y, є3мyже и3 свою2 кр0вь принесE, не проси1вшу, и3збавлeніе нaше бhвшую. Не бо2 во ѓдэ гDнz душA, ћкоже други1хъ с™hхъ дyшы, ўдержaна. Кaкw бо; ничт0же прароди1тельнэй наноси1мэ клsтвэ, ћкоже џны. Но ни кр0ви же взsтъ врaгъ нaшъ діaволъ, ѓще и3 нaсъ держaше, є4юже кyплени бhхомъ. Кaкw бо ѓще не т0чію t бGа, но и3 бGа є3го2 разб0йникъ діaволъ ћти и3мsше; Nбaче тэлeснэ и3 съ б9еств0мъ всели1сz во гр0бъ гDь нaшъ ї}съ хrт0съ, крaйнэ пл0ти соедини1вшимсz. Бsше же съ разб0йникомъ и3 въ раи2, и3 во ѓдэ бsше, ћкоже речeсz, со њбожeнною своeю душeю. Преестeственнw же и3 со nц7eмъ бЁ, и3 д¦у сосэдsй, ћкw бGъ неwпи1санный, вездё же бЁ, ничт0же б9ествY во гр0бэ стрaждущу, ћкоже нижE на кrтЁ. И# тлёніе ќбw гDьское тёло претерпЁ, є4же є4сть разрэшeніе души2 t тёла: растлёніz же, си1рэчь разрушeніz пл0ти и3 ўдeсъ, совершeннагw погублeніz никaкоже. Но їHсифъ ќбw с™0е тёло гDне снeмъ, во гр0бэ н0вэ погребaетъ, и3 бли1зъ їудє1й въ вертогрaдэ кaмень вeлій ѕэлw2 над8 вх0домъ гр0ба положи2. Їудeє же ќбw по пzтцЁ, приступи1вше глаг0лютъ пілaту: г0споди, помzнyхомъ, ћкw льстeцъ џный речE, є3гдA жи1въ бЁ, ћкw по тріeхъ днeхъ востaну: мни1тсz ќбw нaмъ добро2 бhти, да твоS влaсть повели1тъ в0инству затверди1ти гр0бъ. TвэщA пілaтъ: ѓще ќбw льстeцъ, что2 њ глаг0лэхъ є3гw2 печeтесz; є3гдA бЁ жи1въ, ћкw и3сповёдаемый ќмре. Когдa же речE, востaну; Нeгли t їHнина ўказaніz собирaху то2. Всsкw же ѓще ўтверди1тсz гр0бъ, не ўкрaдетсz. Qле кaкw безyмніи, є3ли6ка њ себЁ творsху, на сS дёюще не разумэвaху! Пілaту же повелёвшу, сaми съ в0инскимъ чи1номъ, и3 nпaснымъ запечатлёніемъ затверди1ша гр0бъ, да не чуждeй сyщей стрaжи и3 печaти, воскrніе гDне њб0лгано бhло бы. Но ѓдъ tсeлэ совращaетсz и3 и3з8умэвaетсz, твердёйшую си1лу њщущaz: и3зблю1етъ ќбw помaлэ непрaведнымъ поглощeніемъ, хrтA твердёйшагw и3 краеуг0льнагw кaмене: и3 ±же t вёка положи2 во чрeвэ, снёдь сотвори1въ. Неизречeннымъ снизхождeніемъ твои1мъ, хrтE б9е нaшъ, поми1луй нaсъ, ґми1нь.

Пёснь з7.

Їрм0съ: Неизречeнное чyдо, въ пещи2 и3збaвивый прпdбныz џтроки и3з8 плaмене, во гр0бэ мeртвъ бездыхaненъ полагaетсz, во сп7сeніе нaсъ пою1щихъ: и3збaвителю б9е бlгословeнъ є3си2.

Ўzзви1сz ѓдъ, въ сeрдцэ пріeмъ ўsзвенаго копіeмъ въ рeбра, и3 воздыхaетъ nгнeмъ б9eственнымъ и3ждивaемь, во сп7сeніе нaсъ пою1щихъ: и3збaвителю б9е бlгословeнъ є3си2.

Богaтъ гр0бъ, въ себё бо пріи1мъ ћкw спsща содётелz, жи1зни б9eственное сокр0вище показaсz, во сп7сeніе нaсъ пою1щихъ: и3збaвителю б9е, бlгословeнъ є3си2.

Зак0номъ ўмeршихъ є4же во гр0бэ положeніе, всёхъ пріeмлетъ жи1знь, и3 сего2 и3ст0чника показyетъ востaніz, во сп7сeніе нaсъ пою1щихъ: и3збaвителю б9е, бlгословeнъ є3си2.

Е#ди1но бsше неразлyчное, є4же во ѓдэ, и3 во гр0бэ, и3 во є3дeмэ, б9ество2 хrт0во, со nц7eмъ, и3 д¦омъ, во сп7сeніе нaсъ пою1щихъ: и3збaвителю б9е, бlгословeнъ є3си2.

Пёснь }.

Їрм0съ: Ўжасни1сz боsйсz нб7о, и3 да подви1жатсz њснов†ніz земли2: сe бо въ мертвецёхъ вмэнsетсz въ вhшнихъ живhй, и3 во гр0бъ мaлъ страннопріeмлетсz. Е#г0же џтроцы бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Разруши1сz пречcтый хрaмъ, пaдшую же совозставлsетъ ски1нію: ґдaму бо пeрвому вторhй, и4же въ вhшнихъ живhй, сни1де дaже до ѓдовыхъ сокр0вищъ. Е#г0же џтроцы бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

ПрестA дeрзость ў§нкHвъ, ґрімаfeй же и3зрsдствуетъ їHсифъ: мeртва бо и3 нaга зрS, над8 всёми бGа, пр0ситъ и3 погребaетъ, зовhй: џтроцы бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Q чудeсъ н0выхъ! Q бlгости! Q неизречeннагw терпёніz! В0лею бо под8 землeю печатлёетсz, и4же въ вhшнихъ живhй, и3 ћкw льстeцъ, бGъ њклеветaетсz. Е#г0же џтроцы бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Пёснь f7.

Їрм0съ: Не рыдaй менE м™и, зрsщи во гр0бэ, є3г0же во чрeвэ без8 сёмене зачалA є3си2 сн7а: востaну бо и3 прослaвлюсz и3 вознесY со слaвою, непрестaннw ћкw бGъ, вёрою и3 люб0вію тS величaющыz.

Въ стрaннэмъ твоeмъ ржcтвЁ, болёзней и3збэжaвше пaче є3стествA, ўбlжи1хсz безначaльне сн7е: нhнэ же тS б9е м0й, бездыхaнна зрsщи мeртва, nрyжіемъ печaли растерзaюсz лю1тэ: но воскrни2, ћкw да возвели1чусz.

ЗемлS покрывaетъ мS хотsща, но ўстрашaютсz ѓдwвы врaтницы, њдёzна ви1дzще nдeждею њкровавлeною, м™и, tмщeніz: враги1 бо кrт0мъ порази1въ ћкw бGъ, воскrну пaки, и3 возвели1чу тS.

Да рaдуетсz твaрь, да веселsтсz вси2 земнор0дніи, врaгъ бо плэни1сz ѓдъ: съ мЂры жєны2 да срэтaютъ, ґдaма со є4vою и3збавлsю всер0дна, и3 въ трeтій дeнь воскrну.

Е#xапостілaрій, глaсъ в7:

С™ъ гDь бGъ нaшъ: Три1жды.

На хвали1техъ постaвимъ стіхи2 д7, и3 поeмъ стіхи6ры самоглaсны глaсъ в7:

Днeсь содержи1тъ гр0бъ содержaщаго длaнію твaрь, покрывaетъ кaмень покрhвшаго добродётелію нб7сA: спи1тъ жив0тъ, и3 ѓдъ трепeщетъ, и3 ґдaмъ t ќзъ разрэшaетсz. Слaва твоемY смотрeнію, и4мже соверши1въ всE ўпокоeніе вёчное, даровaлъ є3си2 нaмъ б9е, всес™0е и3з8 мeртвыхъ твоE воскrніе.

Что2 зри1мое видёніе; к0е настоsщее ўпокоeніе; цRь вэкHвъ, и4же стrтію соверши1въ смотрeніе, во гр0бэ суббHтствуетъ, н0вое нaмъ подаS суббHтство. ТомY возопіи1мъ: воскrни2 б9е, судsй земли2, ћкw ты2 цrтвуеши во вёки, неизмёрную и3мёzй вeлію млcть.

Пріиди1те ви1димъ жив0тъ нaшъ во гр0бэ лежaщъ, да во гробёхъ лежaщыz њживи1тъ. Пріиди1те днeсь и5же и3з8 їyды спsща зрsще, прbр0чески є3мY возопіи1мъ: возлeгъ ўснyлъ є3си2 ћкw лeвъ, кто2 воздви1гнетъ тS цRю2; но востaни самовлaстнw, дaвый себE њ нaсъ в0лею, гDи слaва тебЁ.

Глaсъ ѕ7:

Проси2 їHсифъ тёло ї}сово, и3 положи2 є5 въ н0вэмъ своeмъ гр0бэ: подобaше бо є3мY и3з8 гр0ба, ћкw и3з8 черт0га проити2. Сокруши1вый держaву смeрти, и3 tвeрзый вратA р†йскаz человёкwмъ, гDи слaва тебЁ.

Слaва, глaсъ ѕ7:

Днeшній дeнь тaйнw вели1кій мwmсeй проwбразовaше, глаг0лz: и3 бlгослови2 бGъ дeнь седьмhй, сіs бо є4сть бlгословeннаz суббHта. Сeй є4сть ўпокоeніz дeнь, в0ньже почи2 t всёхъ дёлъ свои1хъ є3динор0дный сн7ъ б9ій, смотрeніемъ є4же на смeрть, пл0тію суббHтствовавъ: и3 во є4же бЁ, пaки возврaщьсz воскrніемъ, даровA нaмъ жив0тъ вёчный, ћкw є3ди1нъ бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ в7:

Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о:

Славосл0віе вели1кое. Сщ7eнникъ же њблачи1тсz во всю2 сщ7eнническую nдeжду, и3 вх0дитъ со с™hмъ є3ђліемъ. По трис™0мъ же глаг0летъ сщ7eнникъ:

В0нмемъ.

Ми1ръ всBмъ.

Премyдрость.

И# мы2 тропaрь є3ди1ножды:

Бlгоwбрaзный їHсифъ:

И# глаг0лемъ тропaрь прbр0чества, глaсъ в7:

Содержaй концы2, гр0бомъ содержaтисz и3зв0лилъ є3си2 хrтE, да t ѓдова поглощeніz и3збaвиши человёчество и3 воскRсъ њживи1ши нaсъ, ћкw бGъ безсмeртный.

Слaва, конeцъ. И# нhнэ, вeсь.

Тaже прокjменъ, глaсъ д7:

Воскrни2 гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене рaди твоегw2.

Стjхъ: Б9е, ўши1ма нaшима ўслhшахомъ и3 nтцы2 нaши возвэсти1ша нaмъ.

Прbр0чества їезекjилева чтeніе. (ГлавA lз, ст. №-д7i.)

Бhсть на мнЁ рукA гDнz, и3 и3зведe мz въ д©э гDни, и3 постaви мS средЁ п0лz, сe же бsше п0лно костeй человёческихъ. И# њбведe мz џкрестъ и5хъ џколw, и3 сE мнHги ѕэлw2 на лицы2 п0лz, и3 сE сyхи ѕэлw2. И# речE ко мнЁ: сhне человёчь, њживyтъ ли кHсти сі‰; и3 рек0хъ: гDи б9е, ты2 вёси сі‰. И# речE ко мнЁ: сhне человёчь, прорцы2 на кHсти сі‰, и3 речeши и5мъ: кHсти сух‡z, слhшите сл0во гDне. СE глаг0летъ ґдwнаJ гDь костeмъ си6мъ: сE ѓзъ введY въ вaсъ д¦ъ жив0тенъ. И# дaмъ на вaсъ жи6лы, и3 возведY на вaсъ пл0ть, и3 прострY по вaмъ к0жу, и3 дaмъ д¦ъ м0й въ вaсъ, и3 њживетE, и3 ўвёсте, ћкw ѓзъ є4смь гDь. И# прорек0хъ, ћкоже заповёда ми2 гDь: и3 бhсть глaсъ внегдa ми прbр0чествовати, и3 сE трyсъ, и3 совокуплsхусz кHсти, к0сть къ к0сти, кazждо къ состaву своемY. И# ви1дэхъ, и3 сE бhша и5мъ жи6лы, и3 пл0ть растsше, и3 восхождaше, (и3 протzжeсz) и5мъ к0жа верхY, д¦ъ же не бsше въ ни1хъ. И# речE ко мнЁ: прорцы2 њ д©э, прорцы2 сhне человёчь, и3 рцы2 д¦ови: сі‰ глаг0летъ ґдwнаJ гDь, t четhрехъ вётрwвъ пріиди2 дш7е, и3 вдyни на мє1ртвыz сі‰, и3 да њживyтъ. И# прорек0хъ, ћкоже повелЁ ми2: и3 вни1де въ нS д¦ъ жи1зни, и3 њжи1ша, и3 стaша на ногaхъ свои1хъ, соб0ръ мн0гъ ѕэлw2. И# речE гDь ко мнЁ, глаг0лz: сhне человёчь, сі‰ кHсти вeсь д0мъ ї}левъ є4сть, тjи бо глаг0лютъ: сyхи бhша кHсти нaшz, поги1бе надeжда нaша, ўбіeни бhхомъ. Тогw2 рaди прорцы2 (сhне человёчь), и3 рцы2 къ ни6мъ, сі‰ глаг0летъ ґдwнаJ гDь: сE ѓзъ tвeрзу гр0бы вaшz, и3 и3зведY вaсъ t грHбъ вaшихъ, лю1діе мои2, и3 введY вы2 въ зeмлю ї}леву. И# ўвёсте, ћкw ѓзъ є4смь гDь, внегдA tвeрсти ми2 гр0бы вaшz, є4же возвести1 ми вaсъ t гробHвъ вaшихъ, лю1діе мои2: и3 дaмъ д¦ъ м0й въ вaсъ, и3 жи1ви бyдете. И# постaвлю вы2 на земли2 вaшей, и3 ўвёсте, ћкw ѓзъ гDь: глаг0лахъ, и3 сотворю2, глаг0летъ ґдwнаJ гDь.

Прокjменъ, глaсъ з7:

Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Ґп0столъ, къ корjнfzнwмъ, зачaло рlг.

Брaтіе, мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ. Њчи1стите u5бо вeтхій квaсъ, да бyдете н0во смэшeніе, ћкоже є3стE безквaсни: и4бо пaсха нaша за ны2 пожрeнъ бhсть, хrт0съ. Тёмже да прaзднуемъ, не въ квaсэ вeтсэ, ни въ квaсэ ѕл0бы и3 лукaвства, но въ безквaсіихъ чистоты2 и3 и4стины. 1 Хrт0съ ны2 и3скупи1лъ є4сть t клsтвы зак0нныz, бhвъ по нaсъ клsтва. Пи1сано бо є4сть: пр0клzтъ всsкъ ви1сzй на дрeвэ: Да въ kзhцэхъ бlгословeніе ґвраaмле бyдетъ њ хrтЁ ї}сэ, да њбэтовaніе д¦а пріи1мемъ вёрою.

Ґллилyіа, глaсъ є7:

Да воскrнетъ бGъ, и3 расточaтсz врази2 є3гw2, и3 да бэжaтъ t лицA є3гw2 ненави1дzщіи є3го2.

Стjхъ: Ћкw и3счезaетъ дhмъ, да и3счeзнутъ, ћкw тaетъ в0скъ t лицA nгнS.

Стjхъ: Тaкw да поги1бнутъ грёшницы t лицA б9іz, ґ првdницы да возвеселsтсz.

Е#ђліе t матfeа, зачaло рд7i:

Во ќтрій дeнь, и4же є4сть по пzтцЁ:

Конeцъ: Съ кустwдjею.

Тaже є3ктеніA: Рцeмъ вси2:

И# прHчаz ћкw nбhчно.

И#сп0лнимъ ќтреннюю мlтву нaшу:

Тaкожде и3 прHчаz ћкw nбhчно. И# бывaетъ tпyстъ.

И# бывaетъ цэловaніе плащани1цы, ґ и3дёже нёсть плащани1цы, цэлyютъ w4бразъ: пэвцh же пою1тъ стіхи1ру, глaсъ є7:

Пріиди1те ўбlжи1мъ їHсифа приснопaмzтнаго, въ нощи2 къ пілaту пришeдшаго, и3 животA всёхъ и3спроси1вшаго: дaждь ми2 сего2 стрaннаго, и4же не и3мёетъ гдЁ главы2 подклони1ти: Дaждь ми2 сего2 стрaннаго, є3г0же ўчени1къ лукaвый на смeрть предадE: дaждь ми2 сего2 стрaннаго, є3г0же м™и зрsщи на кrтЁ ви1сzща, рыдaющи вопіsше, и3 м™рски восклицaше: ўвы2 мнЁ, чaдо моE! Ўвы2 мнЁ, свёте м0й, и3 ўтр0ба моS возлю1бленнаz! СmмеHномъ бо предречeнное въ цRкви днeсь собhстсz: моE сeрдце nрyжіе пр0йде, но въ рaдость воскrніz твоегw2 плaчь преложи2. Покланsемсz страстeмъ твои6мъ хrтE, покланsемсz страстeмъ твои6мъ хrтE, покланsемсz страстeмъ твои6мъ хrтE, и3 с™0му воскrнію.

Пeрвый же чaсъ поeтсz въ притв0рэ: трeтій же чaсъ, шестhй и3 девsтый, пою1тсz вкyпэ пр0стw въ притв0рэ съ бlжeннами во своE врeмz.

Во с™yю и3 вели1кую суббHту вeчера, њ часЁ десsтомъ днE клeплетъ вечeрню, и3 њблачи1тсz сщ7eнникъ во nдeжду, и3 бlгослови1вшу є3мY, начинaемъ предначинaтельный pал0мъ, посeмъ є3ктеніA вели1каz.

Тaже: ГDи воззвaхъ, во глaсъ №.

Nби1тели же сщ7eнницы и3 діaкони вси2, дости1гшу стіхY, глаг0лющу:

Падyтъ во мрeжу свою2:

Полагaюще покл0нъ, tх0дzтъ, и3 њблачaтсz и3 сjи во nдeжди, и3 творsтъ проскомjдію. И# постaвимъ стіхHвъ }. Поeмъ же стіхи6ры воскrныz nсмоглaсника G, и3 t стіх0вны є3ди1ну.

Воскrны, глaсъ №:

Вечє1рніz нaшz мlтвы пріими2 с™hй гDи, и3 подaждь нaмъ њставлeніе грэхHвъ, ћкw є3ди1нъ є3си2 kвлeй въ мjрэ воскrніе.

Њбыди1те лю1діе сіHнъ, и3 њбыми1те є3го2, и3 дади1те слaву въ нeмъ воскrшему и3з8 мeртвыхъ: ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, и3збавлeй нaсъ t беззак0ній нaшихъ.

Пріиди1те лю1діе воспои1мъ, и3 поклони1мсz хrтY, слaвzще є3гw2 и3з8 мeртвыхъ воскrніе: ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, t лeсти врaжіz мjръ и3збавлeй.

Стrтію твоeю хrтE, t страстeй свободи1хомсz, и3 воскrніемъ твои1мъ и3з8 и3стлёніz и3збaвихомсz: гDи, слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры самоглaсны, вели1кіz суббHты три2, повторsюще є3ди1ну, глaсъ }:

Днeсь ѓдъ стенS вопіeтъ: ќне мнЁ бsше, ѓще бhхъ t мRjи р0ждшагосz не пріsлъ: пришeдъ бо на мS, держaву мою2 разруши2, вратA мBднаz сокруши2: дyшы, ±же содержaхъ прeжде, бGъ сhй воскRси2. Слaва гDи, кrтY твоемY, и3 воскrнію твоемY.

Днeсь ѓдъ стенS вопіeтъ: разруши1сz моS влaсть, пріsхъ мeртваго ћкw є3ди1наго t ўмeршихъ: сегH бо держaти tню1дъ не могY, но погублsю съ ни1мъ, и4миже цaрствовахъ: ѓзъ и3мёхъ мертвецы2 t вёка, но сeй (сE) всёхъ воздвизaетъ. Слaва гDи кrтY твоемY, и3 воскrнію твоемY.

Днeсь ѓдъ стенS вопіeтъ: пожeрта моS бhсть держaва, пaстырь распsтсz, и3 ґдaма воскrи2: и4миже цaрствовахъ, лиши1хсz, и3 ±же пожр0хъ возмогjй всёхъ и3зблевaхъ. И#стощи2 гр0бы распнhйсz, и3знемогaетъ смeртнаz держaва. Слaва гDи кrтY твоемY, и3 воскrнію твоемY.

Слaва, глaсъ ѕ7:

Днeшній дeнь тaйнw вели1кій мwmсeй проwбразовaше, глаг0лz: и3 бlгослови2 бGъ дeнь седьмhй. Сіs бо є4сть бlгословeннаz суббHта, сeй є4сть ўпокоeніz дeнь, в0ньже почи2 t всёхъ дёлъ свои1хъ, є3динор0дный сн7ъ б9ій, смотрeніемъ є4же на смeрть, пл0тію суббHтствовавъ: и3 во є4же бЁ, пaки возврaщьсz воскrніемъ, даровA нaмъ жив0тъ вёчный, ћкw є3ди1нъ бlгъ, и3 чlвэколю1бецъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ №:

Всемjрную слaву t человBкъ прозsбшую, и3 вLку р0ждшую, нбcную двeрь воспои1мъ мRjю дв7у, безпл0тныхъ пёснь, и3 вёрныхъ ўдобрeніе: сіs бо kви1сz нб7о, и3 хрaмъ б9ествA: сіS преграждeніе вражды2 разруши1вши, ми1ръ введE, и3 цrтвіе tвeрзе. Сію2 ќбw и3мyще вёры ўтверждeніе, поб0рника и4мамы и3з8 неS р0ждшагосz гDа. Дерзaйте u5бо, дерзaйте лю1діе б9іи: и4бо т0й побэди1тъ враги2 ћкw всеси1ленъ.

Вх0дъ съ є3ђліемъ.

Свёте ти1хій:

Прокjменъ не глаг0лемъ, но ѓбіе:

Премyдрость.

И# начинaетъ чтeцъ чтє1ніz.

БытіS чтeніе. (ГлавA №, ст. №-Gi.)

Въ начaлэ сотвори2 бGъ нб7о и3 зeмлю. Землs же бЁ неви1дима, и3 неустр0ена, и3 тьмA верхY бeздны: и3 д¦ъ б9ій ношaшесz верхY воды2. И# речE бGъ: да бyдетъ свётъ: и3 бhсть свётъ. И# ви1дэ бGъ свётъ, ћкw добро2: и3 разлучи2 бGъ междY свётомъ, и3 междY тьм0ю. И# наречE бGъ свётъ дeнь, ґ тьмY наречE н0щь. И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь є3ди1нъ. И# речE бGъ: да бyдетъ твeрдь посредЁ воды2, и3 да бyдетъ разлучaющи посредЁ воды2 и3 воды2: и3 бhсть тaкw. И# сотвори2 бGъ твeрдь: и3 разлучи2 бGъ междY вод0ю, ћже бЁ под8 твeрдію, и3 междY вод0ю, ћже бЁ над8 твeрдію. И# наречE бGъ твeрдь, нб7о: и3 ви1дэ бGъ, ћкw добро2. И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь вторhй. И# речE бGъ: да соберeтсz водA, ћже под8 нб7сeмъ, въ собрaніе є3ди1но, и3 да kви1тсz сyша. И# бhсть тaкw: и3 собрaсz водA, ћже под8 нб7сeмъ, въ собр†ніz сво‰, и3 kви1сz сyша. И# наречE бGъ сyшу, зeмлю: и3 собр†ніz в0дъ наречE морS: и3 ви1дэ бGъ, ћкw добро2. И# речE бGъ: да прорасти1тъ землS бhліе травн0е, сёющее сёмz по р0ду и3 по под0бію, и3 дрeво плодови1тое творsщее пл0дъ, є3мyже сёмz є3гw2 въ нeмъ по р0ду на земли2: и3 бhсть тaкw. И# и3знесE землS бhліе травн0е, сёющее сёмz по р0ду и3 по под0бію, и3 дрeво плодови1тое творsщее пл0дъ, є3мyже сёмz є3гw2 въ нeмъ по р0ду на земли2: и3 ви1дэ бGъ, ћкw добро2. И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь трeтій.

Прbр0чества и3сaіина чтeніе. (ГлавA …, ст. №-ѕ7i.)

Свэти1сz свэти1сz їеrли1ме, пріи1де бо тв0й свётъ, и3 слaва гDнz на тебЁ возсіS. СE тьмA покрhетъ зeмлю, и3 мрaкъ на kзhки, на тебё же kви1тсz гDь, и3 слaва є3гw2 на тебЁ ќзритсz. И# п0йдутъ цaріе свётомъ твои1мъ, и3 kзhцы свётлостію твоeю. Возведи2 џкрестъ џчи твои2, и3 ви1ждь собр†наz ч†да тво‰: сE пріид0ша вси2 сhнове твои2 и3здалeча, и3 дщє1ри твои2 на рaмэхъ в0змутсz. ТогдA ќзриши, и3 возрaдуешисz, и3 ўбои1шисz, и3 ўжaснешисz сeрдцемъ, ћкw приложи1тсz къ тебЁ богaтство морск0е, и3 kзhкwвъ и3 людeй. И# пріи1дутъ къ тебЁ стадA вельблю6дъ, и3 покрhютъ тS вельблю1ди мадіaмстіи и3 гефaрстіи: вси2 t савы2 пріи1дутъ, носsще злaто, и3 лівaнъ принесyтъ, и3 кaмень чeстенъ, и3 сп7сeніе гDне бlговозвэстsтъ. И# вс‰ џвцы кmд†рскіz соберyтсz тебЁ, и3 nвни2 навеHfстіи пріи1дутъ къ тебЁ, и3 вознесyтсz прі‰тнаz на жeртвенникъ м0й, и3 д0мъ мlтвы моеS прослaвитсz. Кjи сyть, и5же ћкw џблацы, летsтъ, и3 ћкw г0луби со птенцы2 ко мнЁ; МенE џстрови ждaша, и3 корабли2 fарсjйстіи въ пeрвыхъ, привести2 ч†да тво‰ и3здалeча, и3 сребро2 и3 злaто и4хъ съ ни1ми, и4мене рaди гDнz с™aгw, и3 за є4же с™0му ї}леву слaвну бhти. И# сози1ждутъ сhнове и3нор0дніи стёны тво‰, и3 цaріе и4хъ предстоsти бyдутъ тебЁ: за гнёвъ бо м0й порази1хъ тS, и3 за млcть мою2 возлюби1хъ тS. И# tвeрзутсz вратA тво‰ при1снw, дeнь и3 н0щь не затворsтсz, ввести2 къ тебЁ си1лу kзы6къ, и3 цари2 и4хъ ведHмыz. Kзhцы бо и3 цaріе, и5же не пораб0таютъ ти2, поги1бнутъ, и3 kзhцы запустёніемъ запустёютъ. И# слaва лівaнова къ тебЁ пріи1детъ, кmпарjсомъ, и3 пevгомъ, и3 кeдромъ, вкyпэ прослaвити мёсто с™0е моE, и3 мёсто н0гъ мои1хъ прослaвлю. И# п0йдутъ къ тебЁ боsщесz сhнове смири1вшихъ тS, и3 раздражи1вшихъ тS, и3 покл0нzтсz слэдaмъ н0гъ твои1хъ вси2 прогнёвавшіи тS: и3 наречeшисz грaдъ гDнь, сіHнъ с™aгw ї}лева. За сіE, ћкw бhлъ є3си2 њстaвленъ и3 возненави1дэнъ, и3 не бЁ помогaющагw ти2: положy тz въ рaдость вёчную, весeліе родHмъ родHвъ. И# и3ссeши млеко2 kзhкwвъ, и3 богaтство царeй снёси, и3 ўразумёеши, ћкw ѓзъ гDь сп7сazй тS, и3 и3збавлszй тS бGъ ї}левъ.

И#сх0да чтeніе. (ГлавA в7i, ст. №-№i.)

РечE гDь къ мwmсeю и3 ґарHну въ земли2 є3гЂпетстэй, глаг0лz: Мёсzцъ сeй вaмъ начaло мёсzцей, пeрвый бyдетъ вaмъ въ мёсzцэхъ лёта. Рцы2 ко всемY с0нму сынHвъ ї}левыхъ, глаг0лz: въ десsтый мёсzца сегw2 да в0зметъ кjйждо nвчA по домHмъ nтeчествъ, кjйждо nвчA по д0му. Ѓще же мaлw и4хъ є4сть въ домY, ћкw недовHльнымъ бhти на nвчA, да в0зметъ съ соб0ю сосёда бли1жнzго своего2 по числY дyшъ, кjйждо дов0льное себЁ сочтeтъ на nвчA. NвчA совершeнно, мyжескъ п0лъ, непор0чно и3 є3динолётно бyдетъ вaмъ, t ѓгнєцъ и3 t к0злищъ пріи1мете. И# бyдетъ вaмъ соблюдeно дaже до четвертагwнaдесzть днE мёсzца сегw2: и3 зак0лютъ то2 всE мн0жество соб0ра сынHвъ ї}левыхъ къ вeчеру. И# пріи1мутъ t кр0ве, и3 помaжутъ на nбою2 подв0ю, и3 на прaгахъ въ домёхъ, въ ни1хже снэдsтъ т0е. И# снэдsтъ мzсA въ нощи2 т0й печeна nгнeмъ и3 nпрэсн0ки съ г0рькимъ ѕeліемъ снэдsтъ. Не снёсте t ни1хъ сyрово, нижE варeно въ водЁ, но печeное nгнeмъ главY съ ногaми и3 со ўтр0бою. Не њстaвите t негw2 до ќтріz, и3 к0сти не сокруши1те t негw2: њстaнки же t негw2 до ќтра, nгнeмъ сожжeте. Си1це же снёсте є5: чрє1сла в†ша препwsсана, и3 сап0зи вaши на ногaхъ вaшихъ, и3 жезлы2 вaши въ рукaхъ вaшихъ: и3 снёсте є5 со тщaніемъ: пaсха є4сть гDнz.

Прbр0чества їHнина чтeніе. (ГлавA №, ст. №-ѕ7i. ГлавA в7, ст. №-G.)

Бhсть сл0во гDне ко їHнэ сhну ґмаfjину, глаг0лz: Востaни и3 и3ди2 въ нінеvjю грaдъ вели1кій: и3 проповёждь въ нeмъ, ћкw взhде в0пль ѕл0бы є3гw2 ко мнЁ: И# востA їHна, є4же бэжaти въ fарсjсъ t лицA гDнz: и3 сни1де во їwппjю, и3 њбрёте корaбль и3дyщъ въ fарсjсъ: и3 дадE наeмъ св0й, и3 вни1де в0нь плhти съ ни1ми въ fарсjсъ t лицA гDнz. И# гDь воздви1же вётръ вeлій на м0ри, и3 бhсть бyрz вели1каz въ м0ри, и3 корaбль бёдствоваше є4же сокруши1тисz. И# ўбоsшасz корабeльницы, и3 возопи1ша кjйждо къ бGу своемY, и3 и3зметaніе сотвори1ша сосyдwвъ, и5же въ корабли2, въ м0ре, є4же њблегчи1тисz t ни1хъ: їHна же сни1де во дно2 кораблS, и3 спaше тY, и3 храплsше. И# пріи1де къ немY к0рмчій, и3 речE є3мY: чт0 ты хрaплеши; востaни, и3 моли2 бGа твоего2, ћкw да сп7сeтъ ны2 бGъ, да не поги1бнемъ. И# речE кjйждо ко и4скреннему своемY: пріиди1те вeржемъ жрє1біz, и3 ўразумёемъ, когw2 рaди є4сть ѕло2 сіE на нaсъ: и3 метнyша жрє1біz, и3 падE жрeбій на їHну. И# рёша къ немY: возвэсти2 нaмъ, когw2 рaди сіE ѕло2 на нaсъ, и3 что2 твоE дёланіе є4сть, и3 tкyду грzдeши, и3 кaмw и4деши, и3 t к0еz страны2, и3 t кjихъ людeй є3си2 ты2; И# речE къ ни6мъ: рaбъ гDнь є4смь ѓзъ, и3 гDа бGа нбcнаго ѓзъ чтY, и4же сотвори2м0ре и3 сyшу. И# ўбоsшасz мyжіе стрaхомъ вели1кимъ, и3 рёша къ немY: что2 сіE сотвори1лъ є3си2; занE разумёша мyжіе, ћкw t лицA гDнz бэжaше, ћкw возвэсти2 и5мъ. И# рёша къ немY: что2 тебЁ сотвори1мъ, и3 ўтоли1тсz м0ре t нaсъ; занE м0ре восхождaше и3 воздвизaше пaче волнeніе. И# речE къ ни6мъ їHна: возми1те мS, и3 ввeрзите въ м0ре, и3 ўтоли1тсz м0ре t вaсъ: понeже познaхъ ѓзъ, ћкw менE рaди волнeніе сіE вели1кое на вы2 є4сть. И# нуждaхусz мyжіе возврати1тисz къ земли2, и3 не можaху, ћкw м0ре восхождaше, и3 воздвизaшесz пaче на ни1хъ. И# возопи1ша къ гDви, и3 рёша: никaкоже гDи, да не поги1бнемъ души2 рaди человёка сегw2, и3 не дaждь на нaсъ кр0ве прaведныz: занE ты2 гDи, ћкоже восхотёлъ, сотвори1лъ є3си2. И# взsша їHну, и3 вверг0ша є3го2 въ м0ре, и3 престA м0ре t волнeніz своегw2. И# ўбоsшасz мyжіе стрaхомъ вели1кимъ гDа, и3 пожр0ша жeртву гDви, и3 помоли1шасz мlтвами. И# повелЁ гDь ки1ту вели1кому пожрeти їHну: и3 бЁ їHна во чрeвэ ки1товэ три2 дни6 и3 три2 н0щи. И# помоли1сz їHна ко гDу бGу своемY t чрeва ки1това, И# речE:

Мlтва: (ГлавA в7, ст. д7-№i. ГлавA G, ст. №-‹. ГлавA д7, ст. №-№i.)

Возопи1хъ въ ск0рби моeй ко гDу бGу моемY, и3 ўслhша мS: и3з8 чрeва ѓдова в0пль м0й, ўслhшалъ є3си2 глaсъ м0й. Tвeрглъ мS є3си2 въ глубины6 сeрдца морскaгw, и3 рёки њбыд0ша мS: вс‰ высоты6 тво‰, и3 в0лны тво‰ на мнЁ преид0ша. И# ѓзъ рёхъ: tри1нухсz t џчію твоє1ю: є3дA приложY призрёти ми2 къ хрaму с™0му твоемY; Возліsсz на мS водA до души2 моеS, бeздна њбhде мS послёднzz, понрE главA моS въ разсBлины г0ръ. Снид0хъ въ зeмлю, є3sже верєи2 є3S заклeпи вёчніи: и3 да взhдетъ и3з8 и3стлёніz жив0тъ м0й къ тебЁ, гDи б9е м0й. ВнегдA скончавaтисz t менE души2 моeй, гDа помzнyхъ, и3 да пріи1детъ къ тебЁ мlтва моS къ хрaму с™0му твоемY. Хранsщіи сyєтнаz и3 лHжнаz, млcть свою2 њстaвиша. Ѓзъ же со глaсомъ хвалeніz и3 и3сповёданіz пожрY тебЁ, є3ли6ка њбэщaхъ, воздaмъ тебЁ во сп7сeніе моE гDви. И# повелЁ гDь ки1тови, и3 и3звeрже їHну на сyшу. И# бhсть сл0во гDне ко їHнэ втори1цею, глаг0лz: Востaни, и3 и3ди2 въ нінеvjю грaдъ вели1кій, и3 проповёждь въ нeмъ по пр0повэди прeждней, ю4же ѓзъ глаг0лахъ тебЁ. И# востA їHна, и3 и4де въ нінеvjю, ћкоже глаг0ла гDь: нінеvjа же бsше грaдъ вели1къ бGу, ћкw шeствіz пути2 трeхъ днeй. И# начaтъ їHна входи1ти во грaдъ, ћкw шeствіе пути2 днE є3ди1нагw, и3 проповёда и3 речE: є3щE три2 дни6, и3 нінеvjа преврати1тсz. И# вёроваша мyжіе нінеvjйстіи бGови, и3 заповёдаша п0стъ, и3 њблек0шасz во врє1тища t вели1ка и4хъ дaже до мaла и4хъ. И# д0йде сл0во къ царю2 нінеvjйскому, и3 востA съ прест0ла своегw2, и3 свeрже ри6зы сво‰ съ себE, и3 њблечeсz во врeтище, и3 сёде на пeпелэ. И# проповёдасz, и3 речeно бhсть въ нінеvjи t царS и3 вельмHжъ є3гw2, глаг0лющихъ: человёцы и3 ск0ти, и3 вол0ве, и3 џвцы да не вкyсzтъ ничесHже, ни да пасyтсz, нижE воды2 да пію1тъ. И# њблек0шасz во врє1тища человёцы, и3 ск0ти, и3 возопи1ша прилёжнw къ бGу: и3 возврати1сz кjйждо t пути2 своегw2 лукaвагw, и3 t непрaвды сyщіz въ рукaхъ и4хъ, глаг0люще: Кто2 вёсть, ѓще раскaетсz и3 ўмолeнъ бyдетъ бGъ, и3 њбрати1тсz t гнёва ћрости своеS, и3 не поги1бнемъ, И# ви1дэ бGъ дэлA и4хъ, ћкw њбрати1шасz t путeй свои1хъ лукaвыхъ: и3 раскazсz бGъ њ ѕлЁ, є4же глаг0лаше сотвори1ти и5мъ, и3 не сотвори2. И# њпечaлисz їHна печaлію вели1кою, и3 смути1сz. И# помоли1сz ко гDу, и3 речE: q гDи, не сі‰ ли ќбw словесA мо‰, ћже глаг0лахъ, є3щE сyщу ми2 на земли2 моeй; сегw2 рaди предвари1хъ бэжaти въ fарсjсъ, занE разумёхъ, ћкw ми1лостивъ ты2 є3си2 и3 щeдръ, долготерпэли1въ и3 многоми1лостивъ, и3 кazйсz њ ѕл0бахъ (человёческихъ) И# нhнэ вLко гDи, пріими2 дyшу мою2 t менE, ћкw ќне ми2 ўмрeти, нeжели жи1ти. И# речE гDь ко їHнэ: ѓще ѕэлw2 њпечaлилсz є3си2 ты2; И# и3зhде їHна и3з8 грaда, и3 сёде прsмw грaда: и3 сотвори2 себЁ кyщу, и3 сэдsше под8 нeю въ сёни, д0ндеже ўви1дитъ, что2 бyдетъ грaду. И# повелЁ гDь бGъ тhквэ, и3 возрастE над8 глав0ю їHниною, да бyдетъ сёнь над8 глав0ю є3гw2, є4же њсэни1ти є3го2 t ѕлhхъ є3гw2: и3 возрaдовасz їHна њ тhквэ рaдостію вели1кою. И# повелЁ гDь бGъ чeрвію рaннему во ќтріе, и3 под8zдE тhкву, и3 и4зсше: И# бhсть вкyпэ внегдA возсіsти с0лнцу: и3 повелЁ бGъ вётру зн0йну жегyщу, и3 порази2с0лнце на главY їHнину: и3 малодyшствоваше, и3 tрицaшесz души2 своеS, и3 речE: Ќне ми2 ўмрeти, нeжели жи1ти. И# речE гDь бGъ ко їHнэ: ѕэлH ли њпечaлилсz є3си2 ты2 њ тhквэ; и3 речE (їHна): ѕэлw2 њпечaлихсz ѓзъ дaже до смeрти. И# речE гDь: ты2 њскорби1лсz є3си2 њ тhквэ, њ нeйже не труди1лсz є3си2, ни воскорми1лъ є3си2 є3S, ћже роди1сz њбн0щь, и3 њбн0щь поги1бе. Ѓзъ же не пощаждy ли нінеvjи грaда вели1кагw, въ нeмже живyтъ мн0жайшіи, нeже дванaдесzть тє1мъ человBкъ, и5же не познaша десни1цы своеS, нижE шyйцы своеS, и3 ск0ти и4хъ мн0зи;

Їисyса наvи1на чтeніе. (ГлавA є7, ст. ‹-є7i.)

Њполчи1шасz сhнове ї}лєвы въ галгaлэхъ, и3 сотвори1ша пaсху въ четвертыйнaдесzть дeнь мёсzца t вeчера на зaпадэ на п0ли їеріхHнскомъ. И# kд0ша t пшени1цы земли2 џноz њпрэсн0ки и3 нHваz. Въ т0й дeнь престA мaнна, повнегдA kд0ша t пшени1цы земли2, и3 ктомY не бhсть сынHмъ ї}лєвымъ мaнны, но kд0ша t плодHвъ земли2 фінjческіz въ лёто џное. И# бhсть є3гдA бsше їисyсъ ў їеріхHна, и3 воззрёвъ nчи1ма свои1ма, ви1дэ человёка стоsща пред8 ни1мъ, и3 мeчь є3гw2 њбнажeнъ въ руцЁ є3гw2. И# приступи1въ їисyсъ, речE є3мY: нaшъ ли є3си2, и3ли2 t супост†тъ нaшихъ; Џнъ же речE є3мY: ѓзъ ґрхістрати1гъ си1лы гDни, нhнэ пріид0хъ (сёмw.) и3 їисyсъ падE лицeмъ свои1мъ на зeмлю, и3 поклони1сz є3мY, и3 речE: гDи, что2 повелэвaеши рабY твоемY; И# речE ґрхістрати1гъ гDнь ко їисyсу: и3ззyй сап0гъ съ ногY твоє1ю, мёсто бо на нeмже ты2 стои1ши с™о є4сть. И# сотвори2 їисyсъ тaкw.

И#сх0да чтeніе. (ГлавA Gi, ст. к7-к7в. ГлавA д7i, ст. №-lв. ГлавA є7i, ст. №-f7i.)

Воздви1гшесz сhнове ї}лєвы t сокхHfа, њполчи1шасz во nf0мэ при пустhни. БGъ же вождaше и5хъ, въ дeнь ќбw столп0мъ џблачнымъ, показaти и5мъ пyть, н0щію же столп0мъ џгненнымъ свэти1ти и5мъ. И# не њскудЁ ст0лпъ џблачный во дни2, и3 ст0лпъ џгненный н0щію, пред8 всёми людьми2. И# речE гDь къ мwmсeю, глаг0лz: Рцы2 сынHмъ ї}лєвымъ, и3 њбрати1вшесz да њполчaтсz прsмw придв0рію, междY магдHломъ и3 междY м0ремъ, прsмw веельсепфHну: пред8 ни1ми њполчи1шисz при м0ри. И# речeтъ фараHнъ лю1демъ свои6мъ њ сынёхъ ї}левыхъ: заблуждaютъ сjи по земли2, затвори1 бо и5хъ пустhнz. Ѓзъ же њжесточY сeрдце фараHново, и3 поженeтъ созади2 и5хъ: и3 прослaвлюсz въ фараHнэ, и3 во всeмъ в0инствэ є3гw2, и3 ўразумёютъ вси2 є3гЂптzне, ћкw ѓзъ є4смь гDь: и3 сотвори1ша тaкw. И# возвэщeно бhсть царю2 є3гЂпетскому, ћкw бэжaша лю1діе. И# преврати1сz сeрдце фараHново, и3 рабHвъ є3гw2 на лю1ди, и3 рек0ша: что2 сіE сотвори1хомъ, tпусти1вше сhны ї}лєвы, да не раб0таютъ нaмъ; ВпрzжE u5бо фараHнъ колєсни1цы сво‰, и3 вс‰ лю1ди сво‰ собрA съ соб0ю. И# поsтъ шeсть сHтъ колесни1цъ и3збрaнныхъ, и3 вс‰ к0ни є3гЂпєтскіz, и3 трістaты над8 всёми. И# њжесточи2 гDь сeрдце фараHна царS є3гЂпетскагw, и3 рабHвъ є3гw2, и3 погнA созади2 сынHвъ ї}левыхъ: сhнове же ї}лєвы и3схождaху рук0ю выс0кою. И# погнaша є3гЂптzне въ слёдъ и4хъ, и3 њбрэт0ша и5хъ њполчи1вшихсz при м0ри: и3 вс‰ к0ни и3 колєсни1цы фараHновы, и3 к0нницы, и3 в0инство є3гw2 прsмw придв0рію, проти1ву веельсепфHна. И# фараHнъ приближaшесz: воззрёвше же сhнове ї}лєвы nчи1ма, ви1дэша: и3 сE є3гЂптzне њполчи1шасz въ слёдъ и4хъ, и3 ўбоsшасz ѕэлw2. И# возопи1ша сhнове ї}лєвы ко гDу, И# рек0ша къ мwmсeю: за є4же не бhти гробHмъ во є3гЂптэ, и3звeлъ є3си2 нaсъ ўмертви1ти въ пустhни: что2 сіE сотвори1лъ є3си2 нaмъ, и3звeдше нaсъ и3з8 є3гЂпта; Не сeй ли бsше глаг0лъ, є3г0же рек0хомъ къ тебЁ во є3гЂптэ, глаг0люще: њстaви нaсъ, да раб0таемъ є3гЂптzнwмъ; лyчше бо бsше нaмъ раб0тати є3гЂптzнwмъ, нeжели ўмрeти въ пустhни сeй. Речe же мwmсeй къ лю1демъ: дерзaйте, ст0йте, и3 зри1те сп7сeніе є4же t гDа, є4же сотвори1тъ нaмъ днeсь. И$мже бо w4бразомъ ви1дэсте є3гЂптzнъ днeсь, не приложитE ктомY ви1дэти и5хъ въ вёчное врeмz. ГDь поб0ретъ по вaсъ, вh же ўм0лкните. И# речE гDь къ мwmсeю: что2 вопіeши ко мнЁ: рцы2 сынHмъ ї}лєвымъ, и3 да путешeствуютъ. Тh же возми2 жeзлъ тв0й, и3 простри2 рyку твою2 на м0ре, и3 раст0ргни є5: и3 да вни1дутъ сhнове ї}лєвы посредЁ м0рz по сyху. И# сE ѓзъ њжесточY сeрдце фараHново, и3 всёхъ є3гЂптzнъ, и3 вни1дутъ въ слёдъ и4хъ, и3 прослaвлюсz въ фараHнэ, и3 во всeмъ в0инствэ є3гw2, и3 въ колесни1цахъ, и3 въ к0нехъ є3гw2. И# ўвёдzтъ вси2 є3гЂптzне, ћкw ѓзъ є4смь гDь, є3гдA прослaвлюсz въ фараHнэ, и3 въ колесни1цахъ, и3 въ к0нехъ є3гw2. Взsтсz же ѓгGлъ б9ій ходsй пред8 полк0мъ сынHвъ ї}левыхъ, и3 п0йде созади2 и4хъ: взsтсz же и3 ст0лпъ џблачный t лицA и4хъ, и3 стA созади2 и5хъ. И# вни1де посредЁ полкA є3гЂпетска, и3 посредЁ полкA сынHвъ ї}левыхъ, и3 стA: и3 бhсть тьмA и3 мрaкъ, и3 пріи1де н0щь, и3 не смэси1шасz дрyгъ съ дрyгомъ во всю2 н0щь. Прострe же мwmсeй рyку на м0ре: и3 возгнA гDь м0ре вётромъ ю4жнымъ си1льнымъ всю2 н0щь, и3 сотвори2м0ре сyшу, и3 разступи1сz водA. И# внид0ша сhнове ї}лєвы посредЁ м0рz по сyху: и3 водA и5мъ стэнA бhсть њдеснyю, и3 стэнA њшyюю. Погнaша же є3гЂптzне, и3 внид0ша въ слёдъ и4хъ, и3 всsкъ к0нь фараHновъ, и3 колєсни1цы, и3 всaдники посредЁ м0рz. Бhсть же въ стрaжу ќтреннюю, и3 воззрЁ гDь на п0лкъ є3гЂпетскій въ столпЁ џгненномъ и3 џблачномъ, и3 смzтE п0лкъ є3гЂпетскій. И# свzзA џси колесни1цъ и4хъ, и3 ведsше и5хъ съ нyждею. И# рек0ша є3гЂптzне: бэжи1мъ t лицA ї}лева, гDь бо поборaетъ по ни1хъ на є3гЂптzны. И# речE гDь къ мwmсeю: простри2 рyку твою2 на м0ре, и3 да совокупи1тсz водA, и3 да покрhетъ є3гЂптzны, колесни6цы же и3 всaдники. Прострe же мwmсeй рyку на м0ре, и3 ўстр0исz водA ко дню2 на мёсто: є3гЂптzне же бэжaша под8 вод0ю: и3 и3стрzсE гDь є3гЂптzны посредЁ м0рz. И# њбрати1вшисz водA, покры2 колесни6цы и3 всaдники, и3 всю2 си1лу фараHнову, вшeдши въ слёдъ и4хъ въ м0ре, и3 не њстA t ни1хъ ни є3ди1нъ. Сhнове же ї}лєвы проид0ша по сyху посредЁ м0рz: водa же и5мъ стэнA (бhсть) њдеснyю и3 стэнA њшyюю. И# и3збaви гDь ї}лz въ дeнь џнъ и3з8 руки2 є3гЂпетскіz: и3 ви1дэша сhнове ї}лєвы є3гЂптzнъ и3змeршихъ, при краи2м0рz. Ви1дэ же ї}ль рyку вели1кую, ±же сотвори2 гDь є3гЂптzнwмъ: и3 ўбоsшасz лю1діе гDа, и3 вёроваша бGу, и3 мwmсeю ўг0днику є3гw2. ТогдA воспЁ мwmсeй, и3 сhнове ї}лєвы пёснь сію2 гDви, и3 рек0ша глаг0люще:

Чтeцъ глаг0летъ:

Пои1мъ гDви:

И# пою1тъ на глaсъ є7:

Слaвнw бо прослaвисz.

И# чтeцъ коемyждо ли1ку стіхи2 предглаг0летъ:

КонS и3 всaдника ввeрже въ м0ре.

Пои1мъ гDви:

И# лю1діе на џба ли6ка пою1тъ:

Слaвнw бо прослaвисz.

Пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе.

Пои1мъ гDви:

Сeй м0й бGъ, и3 прослaвлю є3го2, бGъ nц7A моегw2, и3 вознесY є3го2.

Пои1мъ гDви:

ГDь сокрушazй бр†ни, гDь и4мz є3мY, колесни6цы фараHновы, и3 си1лу є3гw2 ввeрже въ м0ре.

Пои1мъ гDви:

И#збр†нныz всaдники трістaты потопи2 въ чермнёмъ м0ри.

Пои1мъ гDви:

Пучи1ною покры2 и5хъ, погрzз0ша во глубинЁ ћкw кaмень.

Пои1мъ гDви:

Десни1ца твоS гDи, прослaвисz въ крёпости.

Пои1мъ гDви:

Деснaz твоS рукA гDи, сокруши2 враги2, И# мн0жествомъ слaвы твоеS стeрлъ є3си2 сопроти1вныхъ.

Пои1мъ гDви:

Послaлъ є3си2 гнёвъ тв0й, поzдE | ћкw стeбліе, И# д¦омъ ћрости твоеS разступи1сz водA.

Пои1мъ гDви:

Њгустёша ћкw стэнA в0ды, њгустёша и3 в0лны посредЁ м0рz.

Пои1мъ гDви:

РечE врaгъ: гнaвъ пости1гну, раздэлю2 корhсть, и3сп0лню дyшу мою2, ўбію2 мечeмъ мои1мъ, госп0дствовати бyдетъ рукA моS.

Пои1мъ гDви:

Послaлъ є3си2 д¦а твоего2, покры2 | м0ре: погрzз0ша ћкw џлово въ водЁ ѕёльнэй.

Пои1мъ гDви:

Кто2 под0бенъ тебЁ въ бозёхъ гDи; кто2 под0бенъ тебЁ; прослaвленъ во с™hхъ, ди1венъ въ слaвэ творsй чудесA.

Пои1мъ гDви:

Простeрлъ є3си2 десни1цу твою2, пожрE | землS. Настaвилъ є3си2 прaвдою твоeю лю1ди тво‰ сі‰, ±же и3збaвилъ є3си2.

Пои1мъ гDви:

Ўтёшилъ є3си2 крёпостію твоeю во nби1тель с™yю твою2. Слhшаша kзhцы, и3 прогнёвашасz, болBзни пріsша живyщіи въ фmлістjмэ.

Пои1мъ гDви:

ТогдA потщaшасz владhки є3дHмстіи, и3 кнsзи мwавjтстіи, пріsтъ | трeпетъ: растazша вси2 живyщіи въ ханаaнэ.

Пои1мъ гDви:

Да нападeтъ на нS стрaхъ и3 трeпетъ, вели1чіемъ мhшцы твоеS да њкaменzтсz.

Пои1мъ гDви:

Д0ндеже пр0йдутъ лю1діе твои2 гDи, д0ндеже пр0йдутъ лю1діе твои2 сjи, ±же стzжaлъ є3си2.

Пои1мъ гDви:

Ввeдъ насади2 | въ г0ру достоsніz твоегw2, въ гот0вое жили1ще твоE, є4же содёлалъ є3си2 гDи, с™hню гDи, ю4же ўгот0вастэ рyцэ твои2.

Пои1мъ гDви:

ГDь цrтвуzй вёки, и3 на вёкъ, и3 є3щE. Е#гдA вни1де к0нница фараHнова съ колесни1цами и3 всaдники въ м0ре: и3 наведE на ни1хъ гDь в0ду морскyю.

Пои1мъ гDви:

Сhнове же ї}лєвы проид0ша сyшею посредЁ м0рz.

Пои1мъ гDви:

Слaва: Пои1мъ гDви:

И# нhнэ: Пои1мъ гDви:

И# послэди2 чтeцъ поeтъ т0жде:

Слaвнw бо прослaвисz.

Прbр0чества соф0ніева чтeніе. (ГлавA G, ст. }-є7i.)

Тaкw глаг0летъ гDь: потерпи2 менE въ дeнь воскресeніz моегw2 во свидётельство: занE сyдъ м0й въ сHнмища kзhкwвъ є4же пріsти царeй, є4же и3зліsти на нS гнёвъ м0й, вeсь гнёвъ ћрости моеS: занE nгнeмъ рвeніz моегw2 поzдeна бyдетъ всS землS. Ћкw тогдA њбращY къ лю1демъ љзhкъ въ р0дъ є3гw2, є4же призывaти всBмъ и4мz гDне, раб0тати є3мY под8 и4гомъ є3ди1нэмъ. T конє1цъ рёкъ є3fі0пскихъ, пріимY молsщыz мS, въ разсёzнныхъ мои1хъ принесyтъ жє1ртвы мнЁ. Въ дeнь џнъ не и4маши постыди1тисz t всёхъ начинaній твои1хъ, и4миже нечeствовалъ є3си2 въ мS: ћкw тогдA tимY t тебE ўкори6зны досаждeніz твоегw2, и3 ктомY не и4маши приложи1ти величaтисz на горЁ с™ёй моeй. И# њстaвлю въ тебЁ лю1ди кр0тки и3 смирeнны, и3 бyдутъ бlгоговёти њ и4мени гDни. Њстaнцы ї}лєвы, и3 не сотворsтъ непрaвды, и3 не возглаг0лютъ сyетныхъ, и3 не њбрsщетсz во ўстёхъ и4хъ љзhкъ льсти1въ: занE тjи пожирyютъ, и3 ўгнэздsтсz, и3 не бyдетъ ўстрашazй и5хъ. Рaдуйсz дщи2 сіHнова ѕэлw2, проповёдуй дщи2 їерусали1мова, весели1сz и3 преукрашaйсz t всегw2 сeрдца твоегw2, дщи2 їерусали1млz: Tsтъ гDь непр†вды тво‰: и3збaвилъ тS є4сть и3з8 руки2 вр†гъ твои1хъ: воцари1тсz гDь посредЁ тебE, и3 не ќзриши ѕлA ктомY.

Цaрствъ трeтіихъ чтeніе. (ГлавA з7i, ст. }-к7г.)

Бhсть глаг0лъ гDнь ко и3ліи2, глаг0лz: Востaни, и3ди2 въ сарeпту сідHнскую, и3 пребyди тaмw: сe бо заповёдахъ тaмw женЁ вдови1цэ препитaти тS. И# востA, и3 и4де въ сарeпту сідHнскую, и3 пріи1де ко вратHмъ грaда: и3 сE тaмw женA вдовA собирaше дровA: и3 возопи2 и3ліA въ слёдъ є3S, и3 речE є4й: принеси2 нhнэ ми2 мaлw воды2 въ сосyдэ, и3 и3спію2. И# и4де взsти, и3 возопи2 въ слёдъ є3S и3ліA, и3 речE є4й: пріими2 u5бо мнЁ и3 ўкрyхъ хлёба въ руцЁ своeй, да ћмъ. И# речE женA: жи1въ гDь бGъ тв0й, ѓще є4сть ў менE nпрэсн0къ: но т0кмw г0рсть муки2 въ водон0сэ, и3 мaлw є3лeа въ чвaнцэ: и3 сE ѓзъ соберY двA полBнца, и3 вни1ду, и3 сотворю2 є5 себЁ и3 дётемъ мои6мъ, и3 снёмы є5, и3 ќмремъ. И# речE къ нeй и3ліA: дерзaй, вни1ди, и3 сотвори2 по глаг0лу твоемY: но сотвори1 ми tтyду nпрэсн0къ мaлъ прeжде, и3 принеси1 ми: себё же и3 чaдwмъ свои6мъ да сотвори1ши п0слэжде. Ћкw тaкw глаг0летъ гDь бGъ ї}левъ: водон0съ муки2 не њскудёетъ, и3 чвaнецъ є3лeа не ўмaлитсz до днE, д0ндеже дaстъ гDь д0ждь на зeмлю. И# и4де женA, и3 сотвори2 по глаг0лу и3ліинY, и3 дадE є3мY, и3 kдE т0й и3 тA, и3 ч†да є3S. И# t тогw2 днE водон0съ муки2 не њскудЁ, и3 чвaнецъ є3лeа не ўмaлисz, по глаг0лу гDню, є3г0же глаг0ла рук0ю и3ліин0ю. И# бhсть по си1хъ, и3 разболёсz сhнъ жены2 госпожи2 д0му, и3 бЁ болёзнь є3гw2 крэпкA ѕэлw2, д0ндеже не њстaсz въ нeмъ дyхъ є3гw2. И# речE ко и3ліи2: что2 мнЁ, и3 тебЁ, человёче б9ій; вшeлъ є3си2 ко мнЁ воспомzнyти непр†вды мо‰, и3 ўмори1ти сhна моего2; И# речE и3ліA къ женЁ: дaждь ми2 сhна твоего2: и3 взsтъ є3го2 t нёдра є3S, и3 вознесE є3го2 въ г0рницу, и3дёже сaмъ почивaше, и3 положи2 є3го2 на nдрЁ своeмъ. И# возопи2 и3ліA ко гDу, и3 речE: ўвы2 мнЁ гDи, свидётелю вдовы2, ў неsже ѓзъ нhнэ пребывaю, ты2 њѕл0билъ є3си2 є4же ўмори1ти сhна є3S. И# дyну на џтрочища три1жды, и3 призвA гDа, и3 речE: гDи б9е м0й, да возврати1тсz u5бо душA џтрочища сегw2 в0нь, и3 бhсть тaкw. И# возопи2 џтрочищъ: и3 сведE є3го2 съ г0рницы въ д0мъ, и3 дадE є3го2 мaтери є3гw2. И# речE и3ліA: ви1ждь, жи1въ є4сть сhнъ тв0й. И# речE женA ко и3ліи2: сE ўразумёхъ, ћкw человёкъ б9ій є3си2 ты2, и3 глаг0лъ гDнь во ўстёхъ твои1хъ и4стиненъ.

Прbр0чества и3сaіина чтeніе. (ГлавA …а, ст. ‹-№i. ГлавA …в, ст. №-є7.)

Да возрaдуетсz душA моS њ гDэ: њблечe бо мS въ ри1зу сп7сeніz, и3 nдeждею весeліz (њдёz мS): ћкw на женихA возложи2 на мS вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю. И# ћкw землS растsщаz цвётъ св0й, и3 ћкw вертогрaдъ сёмена сво‰ прозzбaетъ: тaкw возрасти1тъ гDь гDь прaвду, и3 весeліе пред8 всёми kзhки. СіHна рaди не ўмолчY, и3 їерусали1ма рaди не попущY, д0ндеже и3зhдетъ ћкw свётъ прaвда моS, и3 сп7сeніе моE ћкw свэти1ло разжжeтсz. И# ќзрzтъ kзhцы прaвду твою2, и3 цaріе слaву твою2, и3 прозовyтъ тS и4менемъ н0вымъ, и4мже гDь наименyетъ є5. И# бyдеши вэнeцъ добр0ты въ руцЁ гDни, и3 діади1ма цaрствіz въ руцЁ бGа твоегw2. И# не прозовeшисz ктомY њстaвленъ, и3 землS твоS ктомY не наречeтсz пустA: тебё бо прозовeтсz в0лz моS, и3 землS твоS вселeннаz: ћкw бlговоли2 гDь въ тебЁ, и3 землS твоS вкyпэ насели1тсz. И# ћкоже живsй ю4ноша съ дёвою, тaкw поживyтъ сhнове твои2 съ тоб0ю: и3 бyдетъ ћкоже рaдуетсz жени1хъ њ невёстэ, тaкw возрaдуетсz гDь њ тебЁ.

БытіS чтeніе. (ГлавA к7в, ст. №-}i.)

Бhсть по глаг0лэхъ си1хъ, бGъ и3скушaше ґвраaма, речE є3мY: ґвраaме, ґвраaме. И# речE: сE ѓзъ, И# речE: пойми2 сhна твоего2 возлю1бленнаго, є3г0же возлюби1лъ є3си2 їсаaка, и3 и3ди2 на зeмлю выс0ку, и3 вознеси2 є3го2 тaмw во всесожжeніе, на є3ди1ну t г0ръ, и5хже ти2 рекY. Востaвъ же ґвраaмъ ќтрw, њсэдлA nслS своE, поsтъ же съ соб0ю двA џтрочища, и3 їсаaка сhна своего2, и3 растни1въ дровA во всесожжeніе, востaвъ и4де, и3 пріи1де на мёсто, є4же речE є3мY бGъ, въ трeтій дeнь. И# воззрёвъ ґвраaмъ nчи1ма свои1ма, ви1дэ мёсто и3здалeче. И# речE ґвраaмъ nтрокHмъ свои6мъ: сsдите здЁ со nслsтемъ: ѓзъ же и3 дётищъ п0йдемъ до џндэ, и3 поклони1вшесz возврати1мсz къ вaмъ. Взs же ґвраaмъ дровA всесожжeніz, и3 возложи2 на їсаaка сhна своего2: взs же въ рyки и3 џгнь, и3 н0жъ, и3 и3д0ста џба вкyпэ. Речe же їсаaкъ ко ґвраaму nтцY своемY: џтче. џнъ же речE: чт0 є3сть чaдо; речe же: сE џгнь и3 дровA, гдё є3сть nвчA є4же во всесожжeніе; Речe же ґвраaмъ: бGъ ќзритъ себЁ nвчA во всесожжeніе, чaдо: шeдше же џба вкyпэ, Пріид0ста на мёсто, є4же речE є3мY бGъ: и3 создA тaмw ґвраaмъ жeртвенникъ, и3 возложи2 дровA: и3 свzзaвъ їсаaка сhна своего2 возложи2 є3го2 на жeртвенникъ верхY др0въ. И# прострE ґвраaмъ рyку свою2 взsти н0жъ, заклaти сhна своего2. И# воззвA и5 ѓгGлъ гDнь съ небесE, и3 речE: ґвраaме, ґвраaме. џнъ же речE: сE ѓзъ. И# речE: да не возложи1ши руки2 твоеS на џтрочища, нижE да сотвори1ши є3мY что2: нhнэ бо познaхъ, ћкw бои1шисz ты2 бGа, и3 не пощадёлъ є3си2 сhна твоегw2 возлю1бленнагw менE рaди. И# воззрёвъ ґвраaмъ nчи1ма свои1ма ви1дэ, и3 сE nвeнъ є3ди1нъ держи1мый рогaма въ сaдэ савeкъ: и3 и4де ґвраaмъ, и3 взS nвнA, и3 вознесE є3го2 во всесожжeніе вмёстw їсаaка сhна своегw2. И# наречE ґвраaмъ и4мz мёсту томY, гDь ви1дэ: да рекyтъ днeсь, на горЁ гDь kви1сz. И# воззвA ѓгGлъ гDнь ґвраaма втори1цею съ небесE, Глаг0лz: мн0ю самёмъ клsхсz, глаг0летъ гDь, є3гHже рaди сотвори1лъ є3си2 глаг0лъ сeй, и3 не пощадёлъ є3си2 сhна твоегw2 возлю1бленнагw менE рaди: Вои1стинну бlгословS бlгословлю1 тz, и3 ўмножaz ўмн0жу сёмz твоE, ћкw ѕвёзды небє1сныz, и3 ћкw пес0къ вскрaй м0рz: и3 наслёдитъ сёмz твоE грaды супостaтwвъ: И# бlгословsтсz њ сёмени твоeмъ вси2 kзhцы земнjи, занeже послyшалъ є3си2 глaса моегw2.

Прbр0чества и3сaіина чтeніе. (ГлавA …а, ст. №-f7.)

Д¦ъ гDнь на мнЁ, є3гHже рaди помaза мS, бlговэсти1ти ни1щымъ, послA мS, и3сцэли1ти сокрушє1нныz сeрдцемъ, проповёдати плённикwмъ tпущeніе, и3 слэпы6мъ прозрёніе: Нарещи2 лёто гDне пріsтно, и3 дeнь воздаsніz, ўтёшити вс‰ плaчущыz: Дaти плaчущымъ сіHна слaву вмёстw пeпела, помaзаніе весeліе плaчущымъ: ўкрашeніе слaвы вмёстw дyха ўнhніz, и3 нарекyтсz р0дове прaвды, насаждeніе гDне въ слaву. И# сози1ждутъ пусты6ни вBчныz, запустёвшыz прeжде воздви1гнутъ, и3 њбновsтъ грaды пусты6z, њпустошє1нныz въ р0ды. И# пріи1дутъ и3нор0дніи, пасyщіи џвцы тво‰, и3 и3ноплемє1нницы nрaтели, и3 віногрaдари вaши. Вh же свzщeнницы гDни наречeтесz, служи1теліе бGа вaшегw. Речeтсz вaмъ: крёпость kзы6къ снёсте, и3 въ богaтствэ и4хъ чyдни бyдете. Си1це зeмлю свою2 втори1цею наслёдzтъ, и3 весeліе вёчное над8 глав0ю и4хъ. Ѓзъ бо є4смь гDь любsй прaвду, и3 ненави1дzй граблє1ніz t непрaвды: и3 дaмъ трyдъ и4хъ прaведникwмъ, и3 завётъ вёченъ завэщaю и5мъ. И# познaетсz во kзhцэхъ сёмz и4хъ, и3 внyцы и4хъ посреди2 людeй: всsкъ ви1дzй |, познaетъ |, ћкw сjи сyть сёмz бlгословeнное t бGа и3 рaдостію возрaдуютсz њ гDэ.

Цaрствъ четвeртыхъ чтeніе. (ГлавA д7, ст. }-lз.)

Бhсть во є3ди1нъ дeнь, и3 прeйде є3ліссeй въ сwмaнъ, и3 тY женA вeліz, и3 ўдержA є3гw2 снёсти хлёба. И# бhсть є3мY входи1ти, и3 и3сходи1ти мн0жицею, и3 ўклонsшесz тaмw ћсти хлёба. И# речE женA къ мyжу своемY: сE нhнэ разумёхъ, ћкw человёкъ б9ій с™ъ сeй ми1мw х0дитъ нaсъ при1снw: Сотвори1мъ u5бо є3мY г0рницу, мёсто мaло, и3 постaвимъ є3мY тaмw џдръ, и3 трапeзу, и3 прест0лъ, и3 свёщникъ: и3 бyдетъ внегдA входи1ти є3мY къ нaмъ, и3 ўклонsетсz тaмw. И# бhсть во є3ди1нъ дeнь, и3 вни1де тaмw, и3 ўклони1сz въ г0рницу, и3 спA тaмw. И# речE ко гіезjю џтрочищу своемY: призови1 ми сwманjтzныню сію2. И# призвA ю5, и3 стA пред8 ни1мъ. И# речE є3мY: рцы2 ќбw є4й, сE ўдиви1ла є3си2 нaсъ всёмъ попечeніемъ си1мъ: что2 подобaетъ сотвори1ти тебЁ; ѓще є4сть тебЁ сл0во къ царю2, и3ли2 ко кнsзю си1лы; nнa же речE: (нёсть.) посредЁ людeй мои1хъ ѓзъ є4смь живyщи. И# речE ко гіезjю: что2 подобaетъ сотвори1ти є4й; и3 речE гіезjй џтрочищъ є3гw2: вои1стинну сhна нёсть ў неS, и3 мyжъ є3S стaръ. И# речE, призови2 ю5: и3 призвA ю5, и3 стA при двeрехъ. И# речE є3ліссeй къ нeй: во врeмz сіE, ћкоже чaсъ сeй, живyщи ты2 зачнeши сhна. Nнa же речE: ни2, господи1не, не солжи2 рабЁ твоeй. И# зачaтъ во чрeвэ женA, и3 роди2 сhна во врeмz сіE, ћкоже чaсъ сeй живyщи, ћкоже глаг0ла къ нeй є3ліссeй. И# возмужA џтрочищъ: и3 бhсть, є3гдA и3зhде ко nтцY своемY, къ жнyщымъ, И# речE ко nтцY своемY: главA моS, главA моS (боли1тъ) и3 речE ко џтроку: неси2 є3го2 къ мaтери є3гw2. И# несE є3го2 къ мaтери є3гw2 и3 лежaше на колBну є3S до полyдне, и3 ќмре. И# вознесE є3го2, и3 положи2 є3го2 на nдрЁ человёка б9іz: и3 затвори2 є3го2, и3 и3зhде, и3 призвA мyжа своего2, и3 речE є3мY: Посли1 ми u5бо є3ди1наго t џтрwкъ, и3 є3ди1но t nслsтъ, и3 текY до человёка б9іz, и3 возвращyсz. И# речE: что2 ћкw ты2 и4деши къ немY днeсь; не н0въ мцcъ, нижE суббHта. Nнa же речE: ми1ръ. И# њсэдлA nслS, и3 речE ко џтрочищу своемY: веди2, и3 и3ди2, да не ўдержи1ши менE, є4же всёсти, ћкоже рекY тебЁ. Грzди2, и3 и3ди2, и3 пріиди2 къ человёку б9ію на г0ру карми1льскую. И# и4де, и3 пріи1де до человёка б9іz въ горY карми1льскую. И# бhсть ћкw ви1дэ ю5 є3ліссeй грzдyщую, и3 речE къ гіезjю џтрочищу своемY: сE ќбw сwманjтzнынz џнаz. Нhнэ тецы2 въ срётеніе є3S, и3 речeши є4й: ми1ръ ли тебЁ; и3 течE во срётеніе є4й, и3 речE є4й: ми1ръ ли тебЁ; ми1ръ ли мyжу твоемY; ми1ръ ли џтрочищу твоемY; nнa же речE: ми1ръ. И# пріи1де къ є3ліссeю на г0ру, и3 ћтсz за н0зэ є3гw2: и3 прибли1жисz гіезjй tри1нути ю5. И# речE є3ліссeй: њстaви ю5, ћкw душA є3S болёзненна въ нeй, и3 гDь ўкры2 t менE, и3 не возвэсти2 мнЁ. Nнa же речE: є3дA проси1хъ сhна ў господи1на моегw2; ћкw рек0хъ: не прельсти2 менE; И# речE є3ліссeй ко гіезjю: препоsши чреслA тво‰, и3 возми2 жeзлъ м0й въ рyцэ твои2, и3 и3ди2, ћкw ѓще њбрsщеши мyжа, да не благослови1ши є3го2, и3 ѓще благослови1тъ тS мyжъ, не tвэщaй є3мY: и3 возложи2 жeзлъ м0й на лицE џтрочища. И# речE мaти џтрочища: жи1въ гDь, и3 живA душA твоS, ѓще њстaвлю тебE. И# востA є3ліссeй, и3 и4де въ слёдъ є3S. И# гіезjй и4де пред8 нeю, и3 возложи2 жeзлъ на лицE џтрочища, и3 не бЁ глaса, и3 не бЁ слhшаніz. И# возврати1сz въ срётеніе є3гw2, и3 повёда є3мY, глаг0лz: не востA џтрочищъ. И# вни1де є3ліссeй въ хрaмину, и3 сE џтрочищъ ўмeрый положeнъ на nдрЁ є3гw2. И# вни1де є3ліссeй въ д0мъ, и3 затвори2 двeрь за двою2 соб0ю, и3 помоли1сz гDу. И# взhде, и3 лsже на џтрочищи, и3 положи2 ўстA сво‰ на ўстёхъ є3гw2, и3 џчи свои2 на џчи є3гw2, и3 рyцэ свои2 на рyцэ є3гw2, и3 плеснЁ свои2 на плеснY є3гw2: и3 слzчeсz над8 ни1мъ, и3 дyну на него2, и3 согрёzсz пл0ть џтрочища. И# њбрати1сz, и3 походи2 въ хрaминэ сю1ду и3 сю1ду: и3 взhде и3 слzчeсz над8 џтрочищемъ седми1жды, и3 tвeрзе џтрочищъ џчи свои2. И# возопи2 є3ліссeй ко гіезjю, и3 речE: призови1 ми сwманjтzныню сію2, и3 призвA ю5, и3 вни1де къ немY. И# речE є3ліссeй пріими2 сhна твоего2. И# вни1де женA, и3 падE на н0гу є3гw2, и3 поклони1сz є3мY до земли2, и3 пріsтъ сhна своего2, и3 и3зhде.

Прbр0чества и3сaіина чтeніе. (ГлавA …г, ст. №i-f7i, главA …д, ст. №-є7.)

Тaкw глаг0летъ гDь: гдЁ возведhй t земли2 пaстырz nвeцъ свои1хъ, гдЁ є4сть вложи1вый въ ни1хъ д¦а с™aго; Возвeдшаz десни1цею мwmсeа мhшца слaвы є3гw2, раздэли2 в0ду пред8 лицeмъ є3гw2, сотвори1ти є3мY и4мz вёчно. ПроведE и5хъ сквозЁ бeздну, ћкоже конS сквозЁ пустhню, и3 не ўтруди1шасz.И# ћкw скоты2 по п0лю, и3 сни1де д¦ъ t гDа, и3 настaви и5хъ: тaкw провeлъ є3си2 лю1ди тво‰, сотвори1ти тебЁ самомY и4мz слaвно. Њбрати1сz гDи t небесE, и3 ви1ждь t д0му с™aгw твоегw2 и3 слaвы твоеS гдЁ є4сть рeвность твоS и3 крёпость твоS; гдЁ є4сть мн0жество млcти твоеS, и3 щедр0тъ твои1хъ, ћкw терпёлъ є3си2 нaмъ; Тh бо є3си2 nц7ъ нaшъ, понeже ґвраaмъ не ўвёдэ нaсъ, и3 ї}ль не познA нaсъ, но ты2 гDи, nц7ъ нaшъ, и3збaви ны2, и3спeрва и4мz твоE на нaсъ є4сть. Что2 ўклони1лъ є3си2 нaсъ, гDи, t пути2 твоегw2, и3 њжесточи1лъ є3си2 сердцA н†ша є4же не боsтисz тебE; њбрати1сz рaди р†бъ твои1хъ, рaди племeнъ достоsніz твоегw2: Да (понE) мaлw наслёдимъ горы2 с™hz твоеS: проти1вницы нaши попрaша с™hню твою2. Бhхомъ ћкw и3спeрва, є3гдA не владёлъ є3си2 нaми, нижE бЁ наречeнное и4мz твоE на нaсъ. Ѓще tвeрзеши нeбо, трeпетъ пріи1мутъ t тебE г0ры, и3 растaютъ. Ћкw тaетъ в0скъ t лицA nгнS и3 попали1тъ џгнь супостaты, и3 kвлeно бyдетъ и4мz твоE въ сопроти1вныхъ твои1хъ: t лицA твоегw2 kзhцы возмzтyтсz. Е#гдA сотвори1ши сл†внаz, трeпетъ пріи1мутъ t тебE г0ры. T вёка не слhшахъ, нижE џчи нaши ви1дэша бGа, рaзвэ тебE, и3 дэлA тво‰, ±же сотвори1ши ждyщымъ млcти. Млcть бо срsщетъ творsщихъ прaвду, и3 пути2 тво‰ помsнутсz.

Прbр0чества їеремjина чтeніе. (ГлавA lа, ст. lа-lд.)

Тaкw глаг0летъ гDь: сE днjе грzдyтъ, и3 завэщaю д0му ї}леву, и3 д0му їyдину завётъ н0въ, Не по завёту, є3г0же завэщaхъ nтцє1мъ и4хъ, въ дeнь, в0ньже є4мшу ми2 за рyку и4хъ, и3звести2 | t земли2 є3гЂпетскіz: ћкw тjи не пребhша въ завётэ моeмъ, и3 ѓзъ небрег0хъ и5хъ, глаг0летъ гDь. Ћкw сeй завётъ, є3г0же завэщaю д0му ї}леву, по днeхъ џнэхъ, глаг0летъ гDь: даS зак0ны мо‰ въ мы6сли и4хъ, и3 на сердцaхъ и4хъ напишY |, и3 бyду и5мъ въ бGа, и3 тjи бyдутъ ми2 въ лю1ди. И# не научи1тъ кjйждо бли1жнzго своего2, и3 кjйждо брaта своего2, глаг0лz: познaй гDа: ћкw вси2 познaютъ мS t мaла дaже и3 до вели1кагw и4хъ: ћкw млcтивъ бyду непрaвдамъ и4хъ, и3 грэхHвъ и4хъ не помzнY ктомY.

Прbр0чества даніи1лова чтeніе. (ГлавA G, ст. №-п7и.)

Въ лёто nсмонадесsтое навуходон0соръ цaрь сотвори2 тёло злaто, высотA є3гw2 лактeй шести1десzти, и3 широтA є3гw2 лактeй шести2: и3 постaви є5 на п0ли деи1рэ, во странЁ вавmлHнстэй. И# послA (навуходон0соръ цaрь) собрaти v3пaты, и3 воевHды, и3 мэстоначaльники, вожди1 же и3 мучи1тели, и3 сyщыz на властeхъ, и3 вс‰ кнsзи стрaнъ, пріити2 на њбновлeніе кумjра, є3г0же постaви навуходон0соръ цaрь. И# собрaшасz мэстоначaльницы, v3пaты, воевHды, вожди2, мучи1тели вели1цыи, и5же над8 властьми2, и3 вси2 начaльницы стрaнъ на њбновлeніе тёла, є4же постaви навуходон0соръ цaрь: и3 стaша пред8 тёломъ, є4же постaви навуходон0соръ цaрь. И# проповёдникъ вопіsше съ крёпостію: вaмъ глаг0летсz нар0ди, лю1діе, племенA, kзhцы, В0ньже чaсъ ѓще ўслhшите глaсъ трубы2, свирёли же и3 гyсли, самвЂки же и3 pалти1ри, и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйска, пaдающе покланsйтесz тёлу злат0му, є4же постaви навуходон0соръ цaрь. И# и4же ѓще не пaдъ покл0нитсz, въ т0й чaсъ ввeрженъ бyдетъ въ пeщь nгнeмъ горsщую. И# бhсть є3гдA ўслhшаша лю1діе глaсъ трубы2, свирёли же и3 гyсли, самвЂки же и3 pалти1ри, и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйскагw, пaдающе вси2 лю1діе, племенA, kзhцы, покланsхусz тёлу злат0му, є4же постaви навуходон0соръ цaрь. ТогдA приступи1ша мyжіе халдeйстіи, и3 њболгaша їудeєвъ, Tвэщaвше рёша навуходон0сору царeви: царю2, во вёки живи2. Ты2 царю2 положи1лъ є3си2 повелёніе, да всsкъ человёкъ, и4же ѓще ўслhшитъ глaсъ трубы2, свирёли же, и3 гyсли, самвЂки же, и3 pалти1ри, и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйска, И# не пaдъ покл0нитсz тёлу злат0му, ввeрженъ бyдетъ въ пeщь nгнeмъ горsщую. Сyть u5бо мyжи їудeє, и5хже постaвилъ є3си2 над8 дёлы страны2 вавmлHнскіz, седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2, и5же не послyшаша зaповэди твоеS царю2, и3 богHмъ твои6мъ не слyжатъ, и3 тёлу злат0му, є4же постaвилъ є3си2, не покланsютсz. ТогдA навуходон0соръ въ ћрости и3 гнёвэ речE привести2 седрaха, місaха и3 ґвденагw2: и3 приведeни бhша пред8 царS. И# tвэщA навуходон0соръ, и3 речE и5мъ: ѓще вои1стинну седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2, богHмъ мои6мъ не слyжите, и3 тёлу злат0му є4же постaвихъ, не покланsетесz: Нhнэ u5бо ѓще є3стE гот0ви, да є3гдA ўслhшите глaсъ трубы2, свирёли же и3 гyсли, самвЂки же и3 pалти1ри, и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйскагw, пaдше поклони1тесz тёлу злат0му, є4же сотвори1хъ: ѓще же не поклонитeсz, въ т0й чaсъ ввeржени бyдете въ пeщь nгнeмъ горsщую: и3 кт0 є3сть бGъ, и4же и4зметъ вы2 и3з8 руки2 моеS; И# tвэщaша седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2 глаг0люще царю2 навуходон0сору: не трeбэ нaмъ њ глаг0лэ сeмъ tвэщaти тебЁ. Е$сть бо бGъ нaшъ на нб7сёхъ, є3мyже мы2 слyжимъ, си1ленъ и3з8sти нaсъ t пeщи nгнeмъ горsщіz, и3 t рукY твоє1ю и3збaвити нaсъ царю2. Ѓще ли ни2, вёдомо да бyдетъ тебЁ, царю2, ћкw богHмъ твои6мъ не слyжимъ, и3 тёлу злат0му, є4же постaвилъ є3си2, не клaнzемсz. ТогдA навуходон0соръ и3сп0лнисz ћрости, и3 зрaкъ лицA є3гw2 и3змэни1сz на седрaха, місaха и3 ґвденагw2, и3 речE: разжжи1те пeщь седмери1цею, д0ндеже до концA разгори1тсz. И# мужє1мъ си6льнымъ крёпостію речE: њковaвше седрaха, місaха и3 ґвденагw2 ввeрзите въ пeщь nгнeмъ горsщую. ТогдA мyжіе џніи њковaни бhша съ гaщами свои1ми, и3 покрывaлы и3 сапогми2, и3 со nдeждами свои1ми, и3 ввeржени бhша посредЁ пeщи nгнeмъ горsщіz. Понeже глаг0лъ царeвъ превозм0же, и3 пeщь разжжeна бhсть преизли1шше: и3 мужeй џныхъ, и5же вверг0ша седрaха, місaха и3 ґвденагw2, ўби2 плaмень џгненный. И# мyжіе тjи тріE, седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2, пад0ша посредЁ пeщи nгнeмъ горsщіz њк0вани, И# хождaху посредЁ плaмене пою1ще бGа, и3 бlгословsще гDа. И# стaвъ съ ни1ми ґзaріа помоли1сz си1це, и3 tвeрзъ ўстA сво‰ посредЁ nгнS, и3 речE: Бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ, хвaльно и3 прослaвлено и4мz твоE во вёки. Ћкw прaведенъ є3си2 њ всёхъ, ±же сотвори1лъ є3си2 нaмъ, и3 вс‰ дэлA тво‰ и4стинна, и3 прaви путіE твои2, и3 вси2 суди2 твои2 и4стинни, И# судьбы6 и4стинны сотвори1лъ є3си2 по всBмъ, ±же навeлъ є3си2 на ны2, и3 на грaдъ с™hй nтє1цъ нaшихъ їеrли1мъ: ћкw и4стиною и3 суд0мъ навeлъ є3си2 сі‰ вс‰ на ны2 грBхъ рaди нaшихъ. Ћкw согрэши1хомъ и3 беззак0нновахомъ tступи1вше t тебE, и3 прегрэши1хомъ во всёхъ. И# зaповэдей твои1хъ не послyшахомъ, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ, да бlго нaмъ бyдетъ. И# вс‰, є3ли6ка сотвори1лъ є3си2 нaмъ, и3 вс‰, є3ли6ка навeлъ є3си2 на ны2, и4стиннымъ суд0мъ сотвори1лъ є3си2. И# предaлъ є3си2 нaсъ въ рyки врагHвъ беззак0нныхъ, мeрзкихъ tстyпникwвъ: и3 царю2 непрaведну, и3 лукaвнэйшу пaче всеS земли2. И# нhнэ нёсть нaмъ tвeрзсти ќстъ, стyдъ и3 поношeніе бhхомъ рабHмъ твои6мъ, и3 чтyщымъ тS.Не предaждь u5бо нaсъ до концA и4мене твоегw2 рaди, и3 не разори2 завёта твоегw2, И# не tстaви млcти твоеS t нaсъ, ґвраaма рaди возлю1бленнагw t тебE, и3 за їсаaка рабA твоего2, и3 ї}лz с™aго твоего2, И%мже глаг0лалъ є3си2 ўмн0жити сёмz и4хъ, ћкw ѕвёзды нбcныz, и3 ћкw пес0къ вскрaй м0рz. Ћкw вLко, ўмaлихомсz пaче всёхъ kзы6къ, и3 є3смы2 смирeни по всeй земли2 днeсь грBхъ рaди нaшихъ. И# нёсть во врeмz сіE кнsзz, и3 прор0ка, и3 вождA: нижE всесожжeніz, нижE жeртвы, нижE приношeніz, нижE кади1ла, ни мёста, є4же пожрeти пред8 тоб0ю, И# њбрэсти2 млcть: но душeю сокрушeнною, и3 дyхомъ смирeннымъ, да пріsты бyдемъ. Ћкw во всесожжeніихъ џвнихъ и3 ю4нчихъ, и3 ћкw во тмaхъ ѓгнєцъ тyчныхъ: тaкw да бyдетъ жeртва нaша пред8 тоб0ю днeсь, и3 да соверши1тсz по тебЁ, ћкw нёсть студA ўповaющымъ на тS. И# нhнэ возслёдуемъ всёмъ сeрдцемъ, и3 бои1мсz тебE, и3 и4щемъ лицA твоегw2. Не посрами2 нaсъ, но сотвори2 съ нaми по кр0тости твоeй, и3 по мн0жеству млcти твоеS. И# и3зми2 нaсъ по чудесeмъ твои6мъ, и3 дaждь слaву и4мени твоемY гDи. И# да посрaмzтсz вси2 kвлsющіи рабHмъ твои6мъ ѕл†z, и3 да постыдsтсz t всsкіz си1лы, и3 крёпость и4хъ да сокруши1тсz. И# да разумёютъ, ћкw ты2 є3си2 гDь бGъ є3ди1нъ, и3 слaвенъ по всeй вселeннэй. И# не престaша, ввeргшіи и5хъ, слуги6 царeвы жгyще пeщь нaфfою, и3 смол0ю, и3 и3згрeбми, и3 хврaстіемъ. И# разливaшесz плaмень над8 пeщію на лaкти четhредесzть дeвzть. И# њбhде и3 пожжE, и5хже њбрёте џкрестъ пeщи халдeйскіz. ЃгGлъ же гDнь сни1де кyпнw съ сyщими со ґзaріею въ пeщь, И# tтрzсE плaмень џгненный t пeщи, и3 сотвори2 срeднее пeщи ћкw дyхъ росы2 шумsщъ: и3 не прикоснyсz и4хъ tню1дъ џгнь, и3 не њскорби2, нижE стужи2 и5мъ. ТогдA тjи тріE ћкw є3ди1ными ўсты2 поsху, и3 бlгословлsху, и3 слaвлzху бGа въ пещи2, глаг0люще: Бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки: и3 бlгословeно и4мz слaвы твоеS с™0е, и3 препётое и3 превозноси1мое во вёки. Бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ с™hz слaвы твоеS, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки. Бlгословeнъ є3си2 ви1дzй бє1здны, сэдsй на херувjмэхъ, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки. Бlгословeнъ є3си2 на пrт0лэ слaвы цrтвіz твоегw2, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки. Бlгословeнъ є3си2 на твeрди нбcнэй, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки.

Востаeмъ здЁ и3 поeмъ:

ГDа п0йте и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Чтeцъ же глаг0летъ стіхи2:

Бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz,

И# мы2:

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те ѓгGли гDни,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те нб7сA,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те в0ды вс‰, ±же превhше нб7съ,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те вс‰ си6лы гDни,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те с0лнце и3 лунA,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те ѕвёзды нбcныz,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те всsкъ д0ждь и3 росA,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те вси2 дyси,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те џгнь и3 вaръ,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те стyдь и3 зн0й,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те р0сы и3 и4ней,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те нHщи и3 днjе,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те свётъ и3 тьмA,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те лeдъ и3 мрaзъ,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те слaны и3 снёзи,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те м0лніz и3 џблацы,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Да бlгослови1тъ землS,

ГDа да поeтъ и3 превозн0ситъ є3го2 во вёки.

Бlгослови1те г0ры и3 х0лми,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те вс‰ прозzб†ющаz на земли2,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те и3ст0чницы,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те морS и3 рёки,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те ки1ти и3 вс‰ дви6жущаzсz въ водaхъ,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те вс‰ пти6цы нбcныz,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те ѕвёріе и3 вси2 ск0ти,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те сhнове человёчестіи,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Да бlгослови1тъ ї}ль,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те їерeи гDни,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те раби2 гDни,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те дyси и3 дyшы прaведныхъ,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те препод0бніи и3 смирeнніи сeрдцемъ,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те ґнaніа, ґзaріа и3 місаи1лъ,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1те ґпcли, прbр0цы и3 м§нцы гDни,

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а,

ГDа поeмъ и3 превозн0симъ є3го2 во вёки.

И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ГDа п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDви,

Пою1ще и3 превозносsще во вс‰ вёки.

Тaже, є3ктеніA мaлаz. Вмёстw же трис™aгw:

Е#ли1цы во хrтA кrти1стесz:

Прокjменъ, глaсъ є7. Pал0мъ дв7довъ не глаг0лемъ, но ѓбіе прокjменъ:

ВсS землS да поклони1тсz тебЁ, и3 поeтъ тебЁ, да поeтъ же и4мени твоемY вhшній.

Стjхъ: Воскли1кните гDви всS землS, п0йте же и4мени є3гw2. Ґпcлъ къ ри1млzнwмъ, зачaло §а: Брaтіе, є3ли1цы во хrтA ї}са кrти1хомсz: Конeцъ: Њ хrтE ї}сэ гDэ нaшемъ. Ґллилyіа не поeтсz, но по є4же рещи2 їерeю: Ми1ръ ти2. И# ѓбіе чтeцъ глаг0летъ вмёстw ґллилyіа, глaсъ з7: Воскrни2 б9е, суди2 земли2, ћкw ты2 наслёдиши во всёхъ kзhцэхъ: И# пэвцы2 пою1тъ т0жде. И# чтeцъ, стjхъ: БGъ стA въ с0нмэ богHвъ, посредё же б0ги разсyдитъ. И# пэвцы2: Воскrни2 б9е:

Стjхъ: Док0лэ сyдите непрaвду, и3 ли1ца грёшникwвъ пріeмлете; Воскrни2 б9е:

Стjхъ: Суди1те си1ру и3 ўб0гу, смирeнна и3 ни1ща њправдaйте. Воскrни2 б9е:

Стjхъ: И#зми1те ни1ща и3 ўб0га, и3з8 руки2 грёшничи и3збaвите є3го2. Воскrни2 б9е:

Стjхъ: Не познaша, нижE ўразумёша, во тьмЁ х0дzтъ. Воскrни2 б9е:

Стjхъ: Да подви1жатсz вс‰ њснов†ніz земли2. Ѓзъ рёхъ: б0зи є3стE, и3 сhнове вhшнzгw вси2. Вh же ћкw человёцы ўмирaете, и3 ћкw є3ди1нъ t кнzзeй пaдаете.

И# пaки: Воскrни2 б9е, суди2 земли2, ћкw ты2 наслёдиши во всёхъ kзhцэхъ.

Е#гдa же пою1тъ: Воскrни2 б9е суди2 земли2:

ТогдA їерeи и3 діaкони и3звлачaютсz чeрныхъ nдeждъ, и3 њблачaютсz въ бBлыz.

Е#ђліе t матfeа, зачaло рє7i:

Въ вeчеръ суббHтный:

Конeцъ: До скончaніz вёка, ґми1нь.

И# по чи1ну б9eственнаz літургjа вели1кагw васjліа.

Вмёстw же херувjмскіz пёсни поeтсz настоsщій тропaрь, глaсъ }:

Да молчи1тъ всsкаz пл0ть человёча, и3 да стои1тъ со стрaхомъ и3 трeпетомъ, и3 ничт0же земн0е въ себЁ да помышлsетъ: цRь бо цaрствующихъ, и3 гDь гDствующихъ, прих0дитъ заклaтисz и3 дaтисz въ снёдь вBрнымъ. Предх0дzтъ же семY ли1цы ѓгGльстіи со всsкимъ начaломъ и3 влaстію, многоoчи1тіи херувjми, и3 шестокрилaтіи серафjми, ли1ца закрывaюще, и3 вопію1ще пёснь: ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.

Причaстенъ, глaсъ д7:

ВостA ћкw спS гDь: и3 воскRсе спасazй нaсъ.

Ґллилyіа, три1жды.

По tпyстэ же даeтсz t сщ7eнника ґнтjдwръ. Тaже бывaетъ бlгословeніе хлёба и3 вінA. Д0лженствуетъ же є3кклисіaрхъ и3мёти nпaсство, да є3гдA скончавaетсz літургjа, бyдетъ чaсъ вторhй н0щи.

По tпyстэ же не и3сх0димъ и3з8 цRкве, но сэди1мъ на мёстэхъ нaшихъ: и3 вх0дитъ келaрь, и3 даeтъ брaтіи по є3ди1ному ўкрyху хлёба, и3 по шести2см0квей, и3ли2 фjнікwвъ, и3 по є3ди1ному красовyлю вінA. Нaмъ же возлежaщымъ, бывaетъ чтeніе вели1кое въ дэsніихъ с™hхъ ґпcлъ t начaла. Глаг0летъ же чтeцъ начaло. Сщ7eнникъ же стjхъ:

Мlтвами с™hхъ ґпcлъ, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ поми1луй нaсъ.

И# по ґми1нэ начинaетъ чтeцъ чести2. Тaже начинaемъ ћсти. И# по є4же скончaти чтeніе, вжигaетъ кандиловжигaтель вс‰ канди6ла хрaма, и3 и3сходS ўдарsетъ въ клепaло, и3 стои1тъ чтhй чтeніе.

Бlгослови1вшу же сщ7eннику, начинaемъ: Трис™0е, и3 пр0чее.

Пріиди1те поклони1мсz, три1жды.

Pал0мъ н7. И# канHнъ вели1кіz суббHты: їрмосы2 по двaжды, тропари1 же на дванaдесzть, со стіхaми пёсней. Катавaсіа, їрм0съ џба ли6ка.

По трeтіей пёсни сэдaленъ вели1кіz суббHты:

Гр0бъ тв0й сп7се:

И# чтeніе въ сл0вэ с™aгw є3піфaніа, є3гHже начaло:

Что2 сіE днeсь:

И#ли2 t словeсъ златоyстагw: и3щи2 | въ толковaніи на є3ђліе, є4же t матfeа. И#ли2 во є4же t їwaнна, словесA воскrнаz. По ѕ7-й же пёсни кондaкъ и3 јкосъ вели1кіz суббHты. Тaже чтeніе.

По f7-й же пёсни, трис™0е. И# тропaрь, глaсъ в7:

Е#гдA снизшeлъ є3си2:

Е#ктеніA. И# tпyстъ.

Свята і Велика субота

 

Утреня

Священик: Благословен Бог наш…

Читець: Амінь. Трисвяте, по Отче наш… — Прийдіть, поклонімось… Пс. 19 і 20, тропарі і єктенія.

Священик: Слава Святій єдиносущній і нероздільній Тройці.

Читець: Амінь. Слава в вишніх Богу… Шестипсалміє. Велика єктенія.

На Бог Господь… тропар, глас 2:

Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами в гробі новім покривши, поклав.

Слава…

Коли зійшов Ти до смерті, Життя безсмертне, тоді пекло умертвив Ти сяйвом Божества. Коли ж і померлих із глибин земних воскресив Ти, всі Сили Небесні взивали: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

І нині…

Мироносицям-жонам при гробі з’явився ангел і промовив: миро мертвим подобає, — Христос же тління не зазнав.

Під час співу цих тропарів священик, одягнувшись у ризи, відкриває Царські врата, кадить вівтар, усю церкву, народ, а потім підходить до плащаниці, кадить її тричі і починають співати Непорочні: співці співають приспіви псалма 118, а священик читає тропарі «Похвали Христові». Перші приспіви й тропарі співають співці, поки священик кадить плащаницю.

 

НЕПОРОЧНІ
Стаття перша
 

Глас 5: Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

1. Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Життя у гробі поклали — Тебе, Христе, і ангельське воїнство вжахнулося, приниження Твоє славлячи.

2. Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.

Життя, як умираєш Ти? Як у гробі перебуваєш? Смерти ж царство Ти руйнуєш і з пекла мертвих визволяєш.

3. Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.

Величаємо Тебе, Ісусе Царю, і шануємо погребіння і страждання Твої.

4. Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.

Ти, що межі землі визначив, у малому гробі сьогодні перебуваєш, Ісусе, всіх Царю, і з гробів мертвих визволяєш.

5. О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!

Ісусе Христе мій, Царю всіх, чого шукаючи до сущих у пеклі прийшов єси, чи не рід людський визволити?

6. Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. Владика всіх зовнішньо мертвий і в гробі новім кладеться Той, Хто спорожнив гроби мертвих.

7. Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.

Життя, у гробі поклали Тебе, Христе, і смертю Своєю знищив Ти смерть і подав світові життя.

8. Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.

Із злочинцями, як злочинець, звинувачений був Ти, Христе, і виправдав нас усіх від злодійств стародавнього спокусника.

9. Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.

Величніший добротою за всіх людей, як без вигляду мертвим стає Той, Хто єство всіх прикрасив.

10. Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.

Як стерпить пекло пришестя Твоє, Спасе, і не страждатиме зі смутку ще гірше, спалахом світла засліплене?

11. Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.

Ісусе, солодкий мій і спасительне Світло, як у темному гробі був Ти похований? О яке незбагненне і невимовне терпіння!

12. Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Не розуміють і розумні істоти і множество безтілесних, Христе, несказанної таємниці і невимовного погребіння Твого.

13. Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.

О чудеса дивні! О події несподівані! Подателя дихання мого бездиханним несуть, і погребають Його Йосифові руки.

14. Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.

І в гріб зійшов Ти і з лоном Отцевим не розлучився, Христе. О, скільки в цьому дивного і преславного разом!

15. Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.

Істинний Царю неба і землі, хоч і в малому гробі Ти був похований, але все творіння пізнало Тебе, Ісусе.

16. Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.

Коли у гробі Тебе поклали, Сотворителю Христе, пекельні основи захиталися, і гроби мерців відкрилися.

17. Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.

Той, Хто в руках землю тримає, помер тілом і під землею перебуває нині, визволяючи мертвих з пекельного ув’язнення.

18. Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.

Із тління вийшов Ти, Життя, Спасе мій, коли Ти помер, до мертвих зійшов і засуви пекельні зламав.

19. Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.

Як Світильник Світла, нині тіло Боже, як під спудом, під землею перебуває і розганяє пекельну темряву.

20. Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.

Збираються воїнства, Небесні Сили з Йосифом і Никодимом поховати Тебе, що не вміщуєшся в малому гробі.

21. Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.

Померлий з волі Своєї і похований під землею, Джерело життя, Ісусе мій, оживив Ти мене, померлого від провин гірких.

22. Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.

Все творіння змінилося від страждань Твоїх, Слове, все співстраждало з Тобою, знаючи Тебе, Вседержителя всіх.

23. Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.

Ненажерливе пекло, прийнявши в утробу свою Камінь життя, повернуло всіх мертвих, від віку поглинутих.

24. Свідчення Твої — втіха моя, і накази Твої — радники мої.

У гробі новім похований Ти, Христе, і єство людське оновив єси і як Бог воскрес із мертвих.

25. В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.

На землю прийшов Ти, щоб спасти Адама, і, не знайшовши його на землі, навіть до пекла зійшов, шукаючи його.

26. Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.

Затряслася від страху вся земля, Слове, і зоря проміння своє сховала, коли найвеличніше Світло Твоє було сховане у землі.

27. Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.

Як людина, умираєш Ти з волі Своєї, Спасе; як Бог же мертвих підняв єси з гробів і з безодні гріховної.

28. Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.

Чистая Мати, ридаючи, сльозами окроплювала Тебе, Ісусе, промовляючи: як поховаю Тебе, Сину?

29. Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.

Як пшеничне зерно, потрапивши в надра землі, багатозернистий приніс Ти колос, визволивши людей, що від Адама.

30. Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.

Під землею сховався Ти, як нині сонце, і ніч покрила Тебе, але засяй, найсвітліший Спасе.

31. Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.

Як сонячний круг місяць закриває, так і Тебе, Спасе, гріб нині сховав померлого тілом.

32. Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.

Христос — Життя, що зазнав смерти, від смерти мертвих визволив і всім нині дарує життя.

33. Покажи мені. Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.

Через заздрість померлого в давнину Адама повертаєш до життя Ти, Спасе, Своєю смертю, явившись у тілі новим Адамом.

34. Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.

Небесні воїнства дивились на Тебе, Спасе, покладеного мертвим заради нас, жахалися і крилами закривалися.

35. Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.

Знявши Тебе, Слове, мертвого з хреста, Йосиф нині у гробі поклав, але встань, спасаючи всіх як Бог.

36. Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.

Радістю ангелів був Ти, Спасе, нині ж став Ти і причиною печалі їхньої, видимий тілесно мертвим і бездиханним.

37. Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.

На хрест піднісся Ти, Спасе, і з Собою живих підносиш; під землею ж бувши, похованих з-під неї воскрешаєш.

38. Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.

Заснув Ти тілом, Спасе, як лев, і, як те левеня, з мертвих встаєш, відкинувши старість тілесну.

39. Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.

В ребра проколотий був Ти, що взяв Адамове ребро і з нього створив Єву, і пролив потоки очищення.

40. Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.

Таємно приносився агнець у жертву в давнину; Ти ж, незлобивий Спасе, явно принесений був, і все творіння очистив єси.

41. І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.

Хто оповість про страшну дійсно нову подію: Владика світу нині страсті терпить і вмирає за нас.

42. І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.

Джерело Життя! Як можна бачити Тебе мертвим? Ангели, жахаючись, взивали: як це — у гробі закривається Бог?

43. Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.

Із ребра Твого, списом проколотого, Спасе, відтворюєш життя Єві, що життя позбавила мене, і оживляєш мене з нею.

44. Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.

Розіп’ятий на хресті — зібрав Ти людей; в ребра проколотий — життєдайне відпущення всім виточив, Ісусе.

45. Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.

Благообразний чинить страшне і погребає Тебе мертвого благообразно, жахаючись Твого вигляду страшного.

46. Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.

Під землю з волі Своєї зійшов Ти, як мертвий, і підносиш від землі до небес тих, що звідти відпали, Ісусе.

47. Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.

Хоч і бачили мертвим Тебе, але Ти живий як Бог, і підносиш від землі до небес тих, що звідти відпали, Ісусе.

48. Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.

Хоч і бачили мертвим Тебе, але Ти живий як Бог, і померлих людей оживив, умертвивши мого умертвителя.

49. Згадай слова Твої до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.

Поклоняюся Страстям, оспівую погребіння, величаю владу Твою, Чоловіколюбче, якими звільнився я від мук смертоносних.

50. Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.

На Тебе, Христе, підняли меч, але меч сильного притупляється, меч же райський відхиляється.

51. Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.

Агниця, бачачи Агнця заколеним, гострим болем пройнята, ридала, подвигнувши і стадо взивати.

52. Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.

Хоч і в гробі погребаєшся, хоч і до пекла йдеш Ти, але гроби спустошив Ти, Христе, і пекло спорожнив.

53. Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.

З волі Своєї зійшов Ти, Спасе, під землю і померлих людей оживив єси, і підніс їх до Отчої слави.

54. Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.

В Тройці Єдиний перетерпів тілом за нас ганебну смерть, — жахається сонце, і тремтить земля.

55. Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.

Як від джерела гіркого, від Іудиного роду дітища в рові поклали Годувальника Маннодавця Ісуса.

56. Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.

Суддя, як осуджений, перед суддею Пилатом став і неправедно був засуджений на смерть через древо хреста.

57. Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.

Гордий Ізраїлю, люди-вбивці, що ви наробили? Варавву визволили, а Спаса віддали на хрест.

58. Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.

Рукою Своєю Ти створив Адама із землі, і ради нього єством став людиною і розіп’ятий був з волі Своєї.

59. Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.

Слухняним був Ти Отцеві Твоєму, Слове, і навіть до пекла лютого зійшов, і воскресив рід людський.

60. Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.

Горе Мені, Світло світу, горе Мені, Світло Моє, Ісусе Мій жаданий, — взивала Діва, ридаючи гірко.

61. Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.

Завидющі, вбивці, горді люди, посоромтеся хоч плащаниці та ілітона, бо ж воскрес Христос.

62. Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.

Прийди, огидний убивця-ученик, і злобну натуру твою покажи мені, бо через неї став ти зрадником Христа.

63. Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.

Видаєш себе за чоловіколюбця, нерозумний, але ти сліпий, всегубець невірний, що миро продав за ціну.

64. Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.

Яку мав ти ціну за Небесне Миро многоцінне? Що взяв ти рівновартісне? Безумство набув ти, найпроклятіший сатано!

65. Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.

Коли ти убогих любиш і турбуєшся про миро, що проливається на очищення душі, то як же ти за гроші продаєш Світлосяйного?

66. Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.

О Слово Боже! О радість Моя! Як перетерпіти Твоє триденне погребіння? Нині страждає материнське серце Моє.

67. Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.

Хто дасть Мені воду і джерело сліз, щоб оплакати улюбленого Ісуса?

68. Благий Ти, Господи, і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.

О гори і пагорби, і громади людей, плачте всі і ридайте зі Мною, вашого Бога Матір’ю.

69. Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.

Коли побачу Тебе, Спасе, безлітнє Світло, радосте і втіхо серця Мого? — Діва гірко ридала.

70. Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.

Хоч Ти, Спасе, як Камінь краєсікомий, і прийняв відсічення, але виточив живий струмінь, бо Ти — Джерело життя.

71. Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.

Як від єдиного Джерела, що великою рікою з ребер Твоїх виливається, п’ємо і безсмертне життя одержуємо.

72. Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

З волі Своєї став Ти, Слове, мертвим у гробі, але живеш і людей, як і прорік, Воскресінням Своїм, Спасе мій, воскрешаєш.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Оспівуємо Тебе, Слово, Бога всіх, з Отцем і Святим Твоїм Духом, і славимо Божественне Твоє погребіння.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ублажаємо Тебе, Богородице чиста, і шануємо триденне погребіння Сина Твого і Бога нашого.

І знову співаємо перший приспів: Життя у гробі поклали — Тебе, Христе, і ангельське воїнство вжахнулося, приниження Твоє славлячи.

Також мала єктенія і виголос першої статті:

Бо благословилось ім’я Твоє, і прославилося Царство Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

 

Стаття друга
 

Священик кадить, а співці починають співати:

Достойно є величати Тебе, Життєдавче, що на хресті руки простягнув і зруйнував владу ворожу.

73. Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.

Достойно є величати Тебе, всіх Сотворителя, Твоїми бо стражданнями ми визволилися від страждань і спаслися від тління.

74. Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.

Вжахнулася земля, і сонце сховалося, Спасе, коли Ти, Христе — Світло невечірнє, зійшов до гробу тілесно.

75. Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.

Заснув Ти, Христе, життєдайним сном у гробі і від тяжкого гріховного сну підняв Ти рід людський.

76. Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.

Єдина Я з жінок безболісно народила Тебе, Сину, а нині через страждання Твої зазнаю мук нестерпних, — промовляла Чиста.

77. Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.

Бачачи Тебе, Спасе, на небесах нерозлучно сущого з Отцем, а внизу ж — мертвого, розпростертого на землі, жахалися серафими.

78. Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.

З Твоїм розп’яттям, Слове, роздирається церковна завіса, і світила ховають світло, коли Тебе, Сонце, поховали під землею.

79. Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.

Той, Хто на початку єдиним велінням заснував твердь землі, бездиханним зійшов під землю, як людина; вжахнися видінням, небо.

80. Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.

Ти, що рукою Своєю створив людину, зійшов під землю, щоб воздвигнути від падіння собори людей всесильною державою Своєю.

81. Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.

З плачем священним прийдіть, звеличмо померлого Христа, як колись жони-мироносиці, щоб і «радуйтеся» з ними почути.

82. Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: коли Ти втішиш мене?

Воістину Ти є Миро невичерпне, Слове, тому й жони-мироносиці приносили миро Тобі, мертвому, як живому.

83. Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.

Навіть похований, Ти, Христе, царство пекельне руйнуєш, смертю смерть перемагаєш і земнородних із тління визволяєш.

84. Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?

Божа Премудрість, що потоки життя виточує, сходячи до гробу, животворить сущих у неприступних пекельних місцях.

85. Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.

Хоч тіло моє уражене смертю, але оновлю Я зруйновану людську природу; не терзай Свого серця риданнями, Мати Моя.

86. Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.

Зійшов Ти під землю, Світлодавче правди, і мертвих, наче від сну, розбудив, відігнавши всяку сущу в пеклі темряву.

87. Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.

Сьогодні сіється із сльозами в надра землі двоприродне життєдайне Зерно, Яке, прорісши, принесе радість світові.

88. Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.

Злякався Адам, коли побачив Бога, Який ходив по раю, — нині ж радується Його вшестю до пекла: колись відпалий через гріх — нині воскресає.

89. Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.

Мати Твоя, Христе, приносить Тобі, покладеному в гробі, потоки сліз, взиваючи: встань, Сину Мій, як передрік Ти.

90. З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.

Йосиф, побожно погребаючи Тебе в новому гробі, боголіпно співає Тобі, Спасе, надгробні пісні, перериваючи їх риданнями.

91. З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.

Бачачи Тебе, до хреста прибитого, Мати Твоя, Слове, цвяхами і стрілами гіркої печалі проймає душу Свою.

92. Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.

Дивлячись на Тебе, Радосте всіх, гірким напоєм напоєного, Мати гіркими сльозами вмиває лице Своє.

93. Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.

Болісно вражена Я, і розривається серце Моє, Слове, коли бачу Я невинні страждання Твої, — з плачем промовляла Пречиста.

94. Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.

Як закрию очі й уста Твої, Слове? Жахаюся, як же

Тебе мертвого достойно поховаю? — взивав Йосиф.

95. Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.

Йосиф і Никодим надгробні пісні співають Христу, померлому нині, співають же з ними і серафими.

96. Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.

Заходиш під землю, Спасе, Сонце правди, тому Мати Твоя, як той місяць, у смутку залишається, виду Твого позбавлена.

97. О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.

Вжахнулося пекло, Спасе, коли побачило, що Ти, Життєдавче, його багатство нищиш і від віку померлих воскрешаєш.

98. Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.

Після ночі світло сонця сяє знову, Слове; і Ти ж після смерти воскрес, засяявши яскраво, як із чертога.

99. Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.

Земля, прийнявши Тебе, Сотворителю, в надра свої, трясеться від страху і трясінням будить мертвих.

100. Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.

Никодим і Благообразний, нині побожно помазуючи Тебе, Христе, миром, взивали: вжахнися, вся земле.

101. Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.

Зайшов Ти, Світлотворче, і з Тобою зайде світло сонця; трепетом усе творіння сповнилося, проповідуючи Тебе, всіх Творця.

102. Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.

Витесаний камінь покриває наріжний Камінь: смертний чоловік погребає нині в гробі Бога, начебто смертного, — вжахнися, земле!

103. Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.

Подивись на ученика, якого Ти любив, і на Матір Твою, Сину Мій, і слово втіхи промов, — з плачем взивала Пречиста.

104. Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.

Ти, Слове, як Життєдавець на хресті розіп’ятий, не умертвив юдеїв, але їхніх померлих воскресив.

105. Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.

Коли страждав Ти, Слове, не мав Ти ні краси, ні вигляду; воскресши ж, засяяв Ти і людей прикрасив божественним сяйвом.

106. Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.

Тілом Своїм зійшов Ти в землю, Світло незаходиме, і сонце не могло дивитися — померкло, хоч це було опівдні.

107. Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.

Сонце, а з ним і місяць, померкли, Спасе, уподібнившись рабам благорозумним, які в чорні одежі одягаються.

108. Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.

Сотник упізнав у Тобі Бога, хоч і мертвий Ти був. Як же до Тебе, Боже мій, доторкнуся руками? — жахаючись, промовляв Йосиф.

109. В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.

Заснув Адам, але смерть із ребра вивів; Ти ж нині заснув, Сину Божий, і виточуєш із ребер Своїх життя світові.

110. Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.

Заснув Ти, Милосердний, на короткий час і померлих оживив, а коли воскрес, то воскресив усіх, від віку померлих.

111. Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.

Хоч узятий Ти був із землі, але виточив вино спасіння, життєносна Лозо. Прославляю Страсті і Хрест Твій.

112. Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.

Як же ангельські Начала Тебе, Спасе, нагого, скривавленого, засудженого, оспівують і терплять зухвальство розпинателів?

113. Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.

Обраний норовистий роде єврейський, ти знав про побудову храму. Навіщо ж осудив ти Христа?

114. Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.

В одежу знущання одягається Той, Хто прикрашає всіх, Хто небо утвердив і землю в красу одягнув дивно.

115. Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.

Як птах-неясить Ти, Слове, зранений у ребра, померлих дітей Твоїх оживив, виточивши їм життєдайні струмки.

116. Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.

Колись Ісус Навин зупинив сонце, коли перемагав ворогів; Ти ж сховався, перемагаючи начальника темряви.

117. Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.

Лона Отчого Ти не покинув, Щедрий, хоч благозволив стати людиною і до пекла зійшов Ти, Христе.

118. Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.

Взяли Розіп’ятого, Того, Хто на водах землю повісив, і, як бездиханного, нині поклали в ній, вона ж, не стерпівши, затряслася страшно.

119. Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.

О горе Мені, Сину, Пречиста, ридаючи, промовляла: на Тебе як на Царя Я уповала, нині ж бачу Тебе засудженим на хресті.

120. Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.

Так Гавриїл Мені провістив, коли злетів, кажучи, що Царство Сина Мого Ісуса — вічне.

121. Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.

О горе! Справдилося пророцтво Симеонове: Твій бо меч пройняв Моє серце, Еммануїле.

122. Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.

Посоромтеся, о, юдеї, хоча б присутніх мертвих, що їх воскресив Життєдавець, Якого ви убили із заздрощів.

123. Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.

Сонце вжахнулося і померкло, бачачи, що Тебе, невидиме Світло, Христе мій, бездиханного в гробі закривають.

124. Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.

Плакала гірко пренепорочна Мати Твоя, Слове, коли побачила Тебе, невимовного і безначального Бога, у гробі.

125. Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.

Мертвість Твою нетлінну, Христе, бачачи, Мати Твоя в горі до Тебе промовляла: не затримуйся, Життя, серед мертвих.

126. Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.

Люте пекло затряслося, коли побачило Тебе, Сонце слави безсмертне, і поспішило звільнити в’язнів.

127. Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.

Велике і жахливе явище нині бачимо: Творець життя смерть приймає, бажаючи оживити всіх.

128. Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.

Проколюєшся в ребра і прибиваєшся, Владико, руками зціляючи рану від ребра і від сваволі рук праотців.

129. Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.

Колись Рахилиного сина оплакували всі, хто був у домі, а Сина Діви оплакували зібрання учеників із Матір’ю.

130. Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.

Ударяли руками по щоках Христа, Того, що рукою створив людину і шелепи звіра сокрушив.

131. Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

З піснями святкуємо нині ми всі, вірні, Твоє, Христе, розп’яття і погребіння, визволившись погребінням від смерти.

Слава…

Безначальний Боже, співвічносуще з Ним Слово і Святий Душе, укріпи православних християн як милосердний.

І нині…

Пренепорочна Мати життя, чиста Діво, заспокой церковні спокуси і подай мир як милосердна.

Знову перший приспів статті 2: Достойно є величати Тебе…

Також мала єктенія і виголос другої статті:

Бо Ти святий єси, Боже наш, що на херувимському престолі Слави перебуваєш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

 

Стаття третя
 

Священик кадить, а співці починають співати:

Глас 3: Роди всі пісню на погребіння Твоє приносять, Христе мій.

132. Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.

Знявши з хреста тіло Твоє і плащаницею обгорнувши, Йосиф з Аримафеї у гробі погребає.

133. Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.

Мироносиці прийшли до Тебе і миро побожно принесли Тобі, Христе мій.

134. Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.

Прийдіть, усі творіння, пісні погребальні принесімо Творцеві.

135. Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.

Живого, як мертвого, всі з мироносицями намастімо миром побожно.

136. Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.

Йосифе преблаженний, погреби тіло Христа Життєдавця.

137. Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.

Ті, кого годував Ти, Господи, манною, повстали проти Тебе, Благодійника.

138. Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.

Ті, кого годував Ти манною, приносять Тобі, Спасе, жовч із оцтом.

139. Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.

О пребезумство пророковбивць, що вбили Христа.

140. Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.

Як безумний служитель, ученик продав безмежну Премудрість.

141. Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.

Покинувши свого Визволителя, зрадник Іуда в полоні опинився.

142. Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.

Як Соломон сказав: уста євреїв беззаконних — рів глибокий.

143. Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.

В облудних кроках євреїв беззаконних — терня й тенета.

144. Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.

Як мертвого, Йосиф з Никодимом достойно погребають Творця.

145. Від усього серця мого взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.

Життєдавче Спасе, слава силі Твоїй, що пекло зруйнувала.

146. Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.

Бачачи Тебе мертвого, Пречиста як Мати плакала.

147. Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.

О найдорожча моя Весно, найсолодший Сину Мій, куди поділася краса Твоя?

148. Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.

До плачу закликала Пречиста Мати Твоя, по Тобі, Слове, коли помер Ти.

149. Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.

Жони з миром прийшли помазати Христа — Миро Божественне.

150. Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.

Смертю смерть подолав Ти, Боже мій, Божественною силою Твоєю.

151. Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.

Обманувся спокусник, а обманений рятується премудрістю Твоєю, Боже, мій.

152. Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.

На дно пекла скинутий був зрадник, у колодязь тління.

153. Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.

Терня і тенета — дороги окаянного безумного Іуди.

154. Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.

Всі разом гинуть розпинателі Твої, Слове, Сину Божий, Всецарю.

155. Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.

В колодязі тління разом гинуть усі ті, що проливали кров.

156. Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.

Сину Божий, Всецарю, Боже мій, Сотворителю мій! Як Ти страждання переніс?

157. Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.

Діва, бачачи Агнця, розіп’ятого на хресті, взивала.

158. Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.

Тіло життєдайне погребають Йосиф із Никодимом.

159. Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.

Розчуленим серцем взивала Діва, гарячі сльози проливаючи.

160. Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.

Світло очей Моїх, найсолодший Сину Мій! Як Тебе нині в гробі закривають?

161. Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.

Щоб визволити Адама і Єву, страждаю Я, — не ридай, Мати Моя.

162. Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.

Прославляю, Сину Мій, Твоє велике милосердя, заради якого Ти так страждаєш.

163. Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.

Був Ти напоєний оцтом і жовчю, Щедрий, визволяючи від давньої поживи.

164. Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.

До хреста прибили цвяхами Тебе, що колись людей Твоїх стовпом із хмари прикривав.

165. Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.

Мироносиці, які прийшли до гробу, миро принесли, Тобі, Спасе.

166. Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.

Встань, Щедрий, що від безодні пекельної визволяєш нас.

167. Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.

Воскресни, Життєдавче, — промовляє, сльози проливаючи, Мати, Яка народила Тебе.

168. Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.

Поспішай воскреснути, Слове, і розвій печаль пречистої Матері Твоєї.

169. Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.

Небесні Сили вжахнулися від страху, коли побачили Тебе мертвим.

170. Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи; за словом Твоїм визволи мене.

Прости гріхи тим, що з любов’ю і страхом шанують страждання Твої.

171. Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.

О, яке жахливе і страшне це явище, Слово Боже! Як земля Тебе покриває?

172. Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.

Йосифа, що колись Тебе, Спасе, на руках носив, нема, а нині інший Йосиф Тебе у гробі погребає.

173. Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.

Над Тобою, померлим, плаче й ридає пречиста Мати Твоя, Спасе мій.

174. Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій утіха моя.

Жахається розум через Твоє, Творче, дивне і страшне погребіння.

175. Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.

Дуже рано прийшли мироносиці й вилили миро на гріб Твій.

176. Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Мир Церкві Твоїй і спасіння людям Твоїм даруй, Христе, Воскресінням Твоїм.

Слава…

О Тройце, Боже мій, Сину і Душе, помилуй світ.

І нині…

Бачити Воскресіння Сина Твого, Діво, сподоби рабів Твоїх.

І починаємо співати тропарі ці, на глас 5: Благословенний Ти Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ангельський собор здивувався, побачивши Тебе, до мертвих причисленого, але Ти, Спасе, смертну силу зруйнував і з собою Адама воздвигнув і всіх із пекла визволив.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Чому миро жалісливими сльозами, учениці, розчиняєте? Сяючи у гробі, ангел до мироносиць промовив: дивіться на гріб і зрозумійте, що Спас воскрес із гробу.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Дуже рано мироносиці поспішали до гробу Твого, ридаючи, але з’явився їм ангел, кажучи: ридання час минув, не плачте, воскресіння ж апостолам звістіть.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Мироносиці-жони з миром прийшли до гробу Твого, Спасе, ридаючи, ангел же до них промовив, кажучи: чому з мертвими Живого помишляєте, адже Бог воскрес із гробу.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Поклонімось Отцю, і Його Сину, і Святому Духу, Святій Тройці у Єдиносущному Єстві, з серафимами взиваючи: свят, свят єси, Господи.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Життєдавця народивши, Ти, Діво, від гріха Адама визволила і радість Єві замість печалі подала. Тих, що втратили життя, до нього знову повернув Той, що з Тебе воплотився, Бог і Чоловік.

Алилуя (тричі). Також мала єктенія.

Виголос: Ти єси Цар миру, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем, і з Пресвятим і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Сідальний дня, глас 1.

Випросивши у Пилата, Йосиф обгортає плащаницею чистою пречисте тіло і, намастивши божественними пахощами, погребає в новому гробі; у той же час жони-мироносиці взивали: покажи нам, Христе, як прорік, воскресіння Твоє.

Слава: і нині.

Вжахнулися собори ангелів, коли побачили, що у гріб кладуть, як мертвого, Безсмертного, що в лоні Отця перебуває. Його чини ангельські оточують і славлять разом із мертвими у пеклі як Творця і Господа.

Воскресіння Христове бачивши… не читаємо, а одразу псалом 50.

І співаємо канон, з ірмосами по двічі, а тропарів 12. І знову обидва кліроси співають ірмос разом.

 

Пісн. 1, глас 6

Ірмос: Того, Хто хвилею морською колись гнобителя-мучителя покрив, діти спасенних під землею поховали; а ми, як діви, Господу співаймо: славно бо прославився.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Господи Боже мій, співи погребальні і пісню надгробну Тобі приношу, бо Ти погребінням Своїм вхід до життя мені відкрив і смертю смерть і пекло умертвив.

Вгорі — на престолі, і внизу — у гробі; небесні й земні, розмірковуючи над смертю Твоєю, Спасе мій, захиталися через умертвлення Твоє, бо незбагненно було бачити Тебе мертвим, Життєдавче.

Щоб Своєю славою все наповнити, зійшов Ти в глибини землі; від Тебе не приховалася природа моя, що від Адама; і похований, Ти мене, зітлілого, оновлюєш, Чоловіколюбче.

 

Пісн. 3

Ірмос: Тебе, що на водах усю землю повісив недержимо, побачивши розіп’ятим на лобнім місці, творіння з жаху великого тремтіло, взиваючи: нема святого, крім Тебе, Господи.

Багатьма ознаками провістив Ти погребіння Своє, Владико, а нині таємниці Твої як Бог відкрив і сущим у пеклі, що взивали: нема святого, крім Тебе, Господи.

Простягнув Ти руки і з’єднав давно розсіяних, оповитий же плащаницею, Ти визволив, Спасе, і в гробах закутих, що взивають: нема святого, крім Тебе, Господи.

Гробом і печатями тримали Тебе з волі Твоєї, Неосяжний, бо силу могутности Своєї виявив Ти, Чоловіколюбче, тим, хто співає: нема святого, крім Тебе, Господи.

Сідальний, глас 5: Воїни, що стерегли гріб Твій, Спасе, попадали, як мертві, від сяйва ангела, що з’явився і сповістив жонам-мироносицям про воскресіння Твоє. Славимо Тебе, Переможця тління, припадаємо до Тебе, Єдиного Бога нашого, що воскрес із мертвих.

 

Пісн. 4

Ірмос: На хресті Твоє Божественне приниження провидівши, Аввакум, вжахнувшися, сказав: Ти, Благий, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі як всемогутній.

Сьомий день сьогодні освятив Ти, що його благословив у давнину для спочинку від праці, всьому бо даєш почин і оновлюєш Ти, Спасе мій, — і суботу шануєш, і нас навчаєш.

Коли силою Божественною переміг Ти, душа Твоя відділилася від тіла, тоді розірвав Ти кайдани смерти і пекла могутністю Твоєю, Слове.

Зустріло Тебе, Слове, пекло і засмутилося, бачачи чоловіка, вкритого ранами — й обоженого і Всемогутнього; і від цього страшного явища загинуло.

 

Пісн. 5

Ірмос: Богоявлення Твого, Христе, що для нас милостиво явилося, Ісая побачив світло невечірнє і, з ночі пильнуючи, взивав: воскреснуть мертві, і встануть сущі у гробах, і всі земнородні зрадіють.

Ти відновлюєш земне, Сотворителю, Сам ставши земним, а плащаниця і гріб виявляють таємницю, що в Тобі, Слове; благообразний Йосиф, замість батька Твого, до погребіння Тебе готує; в Тобі дивно оновлюється моє єство.

Смертне смертю, а погребінням тлінне Ти перетворюєш на нетлінну Богоподібну природу, тіло бо Твоє, Владико, не зазнало тління і душа Твоя незбагненно не залишилась у пеклі.

Народжений непорочною Дівою і проколотий у ребра, Ти через Неї, Творче мій, Єву оновив; Адама, що надприродно заснув природним сном, Ти, Життя, воскресив від сну і тління як всемогутній.

 

Пісн. 6

Ірмос: Взятий був, але не втриманий у пащі китовій Іона, Твій прообраз, Христе, що на страждання й поховання віддав Себе, мов із чертога, із звіра вийшов; дорікав же й варті Своїй: стережете даремно і марно, а милість Божу зневажили.

Били Тебе, та не відділився Ти, Слове, від тіла, яке прийняв; хоч і зруйнований був храм Твій під час страждань, але й тоді Божество і людська природа залишались єдиними у Тобі, бо в обох природах був Ти Син, Слово Боже, Бог і Чоловік.

Чоловіковбивчим, а не боговбивчим був Адамів гріх, бо хоч і постраждало Твоєї плоті земне єство, та Божество залишилося неприступним для страждань, а тлінне Твоє Ти перетворив на нетлінне, і джерело життя нетлінного явив Ти воскресінням.

Царює ще пекло над родом людським, але не вічно, бо, будучи покладеним у гробі, Ти, Безсмертний, животворчою рукою владу смерти знищив і провістив від віку сущим у пеклі визволення істинне, Спасе, воскресши із мертвих першим.

Кондак, глас 6: Той, Хто безодню замкнув, мертвим стає і, обгорнутий плащаницею та смирною намащений, кладеться у гробі Безсмертний подібно до смертних. Прийшли жони намастити Його миром, плачучи гірко і промовляючи: субота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув, а на третій день воскресне.

Ікос: Вседержитель світу на хрест піднесений — і ридає все творіння, бачачи Його нагого розіп’ятим на древі, сонце проміння сховало, і зорі погасли; земля ж від великого страху затряслася, і море побігло, і каміння розпалося, багато гробів відкрилося, і тіла святих людей воскресли, пекло внизу стогне, а юдеї злоумишляють обмовити Христове Воскресіння; жони ж взивають: субота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув, а на третій день воскресне.

 

Пісн. 7

Ірмос: Несказанне чудо: Той, Хто преподобних юнаків із полум’я в печі визволив, кладеться до гробу мертвий, бездиханний на спасіння нам, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Вразилося пекло у саме серце, коли прийняло Пораненого списом у ребра, і стогне, знесилюване вогнем Божества на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Багатий гріб, бо, прийнявши в себе нібито сплячого Творця, став скарбницею Божественного життя на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Єдине й нерозлучне було Божество Христове: і в пеклі, і в гробі, і в раю з Отцем і Духом, — на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

 

Пісн. 8

Ірмос: Вжахнися від страху, небо, нехай сколихнуться основи землі: ось бо до мертвих прирівнюється Той, що в небі живе і в малому гробі дивно ховається. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Зруйновано пречистий Храм, але Він відбудовує занепалу скинію: бо до першого Адама, аж до пекельних сховищ, зійшов Другий, що в небі живе. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Втрачають відвагу ученики, Йосиф же з Аримафеї сміливо діє: побачивши Бога всіх, мертвого й нагого, випрошує й погрібає Його, взиваючи: Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

О чудо нове! О милосердя! О несказанне терпіння! З волі Своєї під землею запечатується Той, що в небі живе, і, як облесника, обмовляють Бога; Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

 

Пісня 9

Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно зачала єси: встану бо, і прославлюся, і назавжди піднесу із славою, як Бог, тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

При дивному Різдві Твоєму, не зазнавши надприродно страждань, Я блаженна була, безначальний Сину. Нині ж, коли бачу Тебе, Боже Мій, мертвим і бездиханним, скорботою, як мечем, крається серце Моє; але воскресни, і Я звеличусь.

З волі Моєї земля покриває Мене, Мати Моя, і пекельна варта жахається, бачачи Мене, одягненого у скривавлену одежу помсти; ворогів же уразивши хрестом як Бог, воскресну Я і звеличу Тебе.

Нехай радується творіння, нехай веселяться всі земнородні, вороже бо пекло в полоні; жони з миром нехай зустрічають Мене; праотця Адама з Свою визволю і на третій день воскресну.

Екзапостиларій, глас 2: Свят Господь Бог наш (тричі).

Все, що дише, нехай хвалить Господа… і стихири, глас 2:

Сьогодні приймає гріб Того, Хто в руках Своїх тримає творіння; каменем покривається Той, Хто небеса доброчинством укриває; спить Життя, і пекло тремтить, і Адам із кайданів визволяється. Слава провидінню Твоєму, яким Ти звершив упокоєння вічне, дарував нам, Боже, всесвяте Твоє з мертвих воскресіння.

Що за видіння ми бачимо? Яке справжнє упокоєння! Цар віків, Який стражданням Своїм звершив провидіння, у гробі суботствує, подаючи нам нове суботство — упокоєння. Йому ж співаймо: воскресни, Боже, Судде землі, бо Ти царюєш повіки, маючи безмірну велику милість.

Прийдіть, побачимо Життя наше, що у гробі лежить, щоб сущих у гробах оживити. Прийдіть сьогодні поглянути на Померлого з Іудиного роду, і разом з пророком до Нього взиваймо: ліг і заснув Ти, як лев. Хто ж збудить Тебе, Царю? Але встань самовладно, бо віддав Себе добровільно за нас, Господи, слава Тобі.

Глас 6: Випросив Йосиф тіло Ісусове і поклав Його в новому гробі своєму, бо подобало Йому із гробу, як із чертога, вийти. Господи, Ти владу смерти зруйнував і двері райські людям відкрив, слава Тобі.

Слава… глас 6.

Цей великий день Мойсей таємно прообразував, кажучи: і благословив Бог день сьомий. Ця бо субота благословенна — це є день упокоєння, коли спочив від усіх діл Своїх Єдинородний Син Божий, провидінням — помирає, плоттю суботствує — упокоюється, але знову повертає Собі Божественну силу воскресінням і дарує нам життя вічне як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний, глас 2: Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто тіло прийняв від Тебе, пекло полонив, Адама викликав, прокляття знищив, Єву звільнив, смерть умертвив і нас оживив. Тому, співаючи, взиваймо: благословенний Христос Бог, що так благозволив, слава Тобі.

І співаємо славослів’я велике.

Під час співу хвалітних стихир священик входить у вівтар, одягається в усі (чорні) ризи і при співі богородичного Преблагословенна єси, Богородице Діво… відкриває Царські врата, виходить із вівтаря і, вставши перед плащаницею, виголошує: Слава Тобі, що показав нам світло… а співці співають: Слава в вишніх Богу… В кінці славослів’я священик кадить плащаницю тричі, а коли почнуть співати останнє Святий Боже… (поховальне), бере плащаницю з допомогою парафіян. Євангеліє й обносить тричі навкруги храму, як і у Велику п’ятницю. Під час обнесення навкруги храму співають поховальне: Святий Боже… Після обнесення несуть плащаницю до Царських врат, де священик промовляє: Будьмо уважні. Премудрість. Співці починають співати тропар Благообразний Йосиф… Плащаницю відносять на середину храму, кладуть на столі (гробі), прикрашають її, як була перед тим, а священик тричі кадить її.

Далі тропар пророцтва, глас 2:

Ти, що тримаєш кінці світу, Христе, зволив у гробі триматися, щоб від загибелі пекельної визволити людей і, воскресши, оживити нас як Бог Безсмертний.

Прокимен, глас 4: Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради (Пс. 43:27).

Стих: Боже, вухами нашими почули ми і отці наші сповістили нам (Пс. 43:1).

Пророцтва Єзекиїля читання (Єз. 37:1-14).

Була на мені рука Господня, і вивів мене Господь Духом Своїм і поставив мене посеред поля, яке було повне кісток, і обвів мене навкруги них, і було дуже багато їх на полі, і всі вони були дуже сухі. І промовив до мене: сину людський, чи оживуть ці кістки? Я сказав: Господи Боже! Ти знаєш це. І промовив Він знову до мене: скажи пророцтво про ці кістки і скажи до них: сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до кісток цих: ось, Я введу дух у вас, і оживете. І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і обтягну вас шкірою, і введу дух у вас, і оживете, і зрозумієте, що Я, Господь. І я прорік те, що звелено було мені. І ось, коли я ще Пророкував, зчинився шум, і ось — рух, і почали кості ворушитися, і кістка до своєї кістки приєднуватися. Коли ж глянув, а на них уже жили, і обросли вони плоттю, і шкіра покрила їх зверху, тільки ще не було в них духу. Тоді говорить до мене Господь: проголоси пророцтво духу, проголоси пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, душе, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. І я виголосив пророцтво, як повелів мені Господь, і увійшов у них дух, — і вони ожили і стали вони на ноги свої — величезним полчищем. І тоді промовив до мене Господь: сину людський! Кості ці — це весь дім Ізраїля. Ось вони кажуть: кості наші висохли, надія наша загинула, ми відірвані від кореня. Тому вислови пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші, і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. І дізнаєтеся, що Я — Господь, коли відкрию гроби ваші, і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і оселю вас на землі вашій, тоді зрозумієте, що Я — Господь, Який сказав це — і виконав, — говорить Господь.

Прокимен (перед Апостолом), глас 7.

Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця (Пс. 9:33).

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої (Пс. 9:2).

До Коринф’ян послання святого апостола Павла читання (1Кор. 5:7-8, зачало 133).

Браття, хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом, бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини.

Алилуарій, глас 5:

Стих: Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його, і нехай побіжать від лиця Його ненависники Його.

Співці: Алилуя.

Стих: Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню.

Співці: Алилуя.

Стих: Так нехай загинуть грішники від лиця Божого, а праведники нехай звеселяться.

Співці: Алилуя.

Євангеліє від Мф. 27:62-68, зачало 114 (читається перед плащаницею).

Далі єктенії — потрійна і благальна та інше. І буває відпуст.

Після відпусту співаємо стихиру: Прийдіть, вшануймо Йосифа приснопам’ятного, що вночі до Пилата прийшов і Життя всіх випросив: «Дай мені Цього Подорожнього, що не має де голови прихилити; дай мені Цього Подорожнього, Його ж бо ученик лукавий на смерть продав; дай мені Цього Подорожнього, що Його Мати, бачачи на хресті розп’ятим, ридаючи, голосила і по-материнськи промовляла: «О горе Мені, Світло Моє і Серце Моє улюблене! Симеоном бо провіщене в церкві нині сталося: Моє серце меч пройняв. Ти ж на радість воскресінням Твоїм Мій плач оберни». Поклоняємось страстям Твоїм, Христе; поклоняємось страстям Твоїм, Христе; поклоняємось страстям Твоїм, Христе, і святому Воскресінню.

Також: Перший час і відпуст.

Літургія святої Великої Суботи
Відправляється за чином літургії святого Василія Великого, і починається вечірнею. Час відправи літургії визначає настоятель за уставом.

Перед початком облачають престіл, жертовник, аналої тощо у світле вбрання, а поверх світлого покривають чорним, щоб швидше можна було переоблачити, коли буде потрібно. Так само і священик може одягти світлі підризник і поручі, але інший одяг — чорний. Вхід чиниться перед плащаницею.

Священик благословляє: Благословенне Царство…

Читець: Прийдіть, поклонімось… і псалом 103. Велика єктенія.

На Господи, взиваю… глас 1.

Стихири воскресні (з Октоїха), глас 1: Вечірні наші молитви прийми, святий Господи, і подай нам відпущення гріхів, бо Ти єдиний, Хто явив світові воскресіння.

Оточіть, люди, Сион, обійміть його, дайте славу Тому, Хто в ньому воскрес із мертвих, бо Він Бог наш, Який визволив нас від беззаконь наших.

Прийдіть, люди, заспіваймо і поклонімось Христу, прославляючи воскресіння Його з мертвих, бо Він Бог наш, що визволив світ від спокуси ворожої.

Стражданням Твоїм, Христе, від страждань ми визволилися і воскресінням Твоїм від тління спаслися. Господи, слава Тобі.

Інші стихири Великої суботи — три, з них перша стихира повторюється.

Глас 8: Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: краще було б мені Марією Народженого не приймати, бо прийшов Він проти мене, державу мою зруйнував і ворота мідні розбив; душі, які я тримало раніше, Він як Бог воскресив. Слава, Господи, Хресту Твоєму і Воскресінню Твоєму (двічі).

Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: розпалася моя держава колишня. Пастир розіп’явся й Адама воскресив. Тих, над якими я царювало, — втратило я; а тих, яких спромоглося я поглинути, всіх повернуло. Розіп’ятий спустошив гроби, і знемагає держава смерти. Слава, Господи, Хресту Твоєму і Воскресінню Твоєму.

Слава… глас 6:

Цей великий день Мойсей таємно прообразував, кажучи: і благословив Бог день сьомий. Ця бо субота благословенна — це є день упокоєння, коли спочив від усіх діл Своїх Єдинородний Син Божий, провидінням — помирає, плоттю суботствує — упокоюється, але знову повертає Собі Божественну силу воскресінням і дарує нам життя вічне як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний, догматик, глас 1: Хмарою вічного світла пророк назвав Тебе, Діво, бо Слово Отця, Христос Бог наш, немов дощ на руно, зійшовши на Тебе і від Тебе народившись, світ просвітив, спокусу знищив. Благаємо, Пресвята, не переставай щиро молити Його за нас, що істинною Богородицею визнаємо Тебе.

Вхід із Євангелієм. Світло тихе…

Прокимна нема, а зразу: Премудрість.

Читець: Буття читання (Бут. 1:1-13).

На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була без вигляду і пуста, і темрява була над безоднею, і Дух Божий витав над водами. І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, і відділив Бог світло від темряви. І назвав Бог світло днем, а темряву — ніччю. І був вечір, і був ранок — день перший. І сказав Бог нехай буде твердь посеред води, і нехай розділяє воду від води. І створив Бог твердь, і відділив води, що були під твердю, від вод, що були над твердю. І стало так. І назвав Бог твердь небом. І був вечір, і був ранок — день другий. І сказав Бог: нехай зберуться води, що під небом, в одне місце. І нехай з’явиться суша. І сталося так. І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод — морями. І побачив Бог, що це було добре. І сказав Бог: нехай земля виростить траву, зелень, що розсіває насіння, і плодове дерево, що приносить за родом своїм плід, в якому насіння його на землі. І сталося так. І виростила земля траву, зелень з насінням за своїм родом і плодюче дерево, що приносить за родом своїм плід, в якому насіння його за родом його. І побачив Бог, що це було добре. І був вечір, і був ранок — день третій.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 60:1-16).

Встань, засяй, Єрусалиме, бо прийшло світло твоє, і слава Господня над тобою зійшла. Бо ось, темрява покриває землю і морок — народи; але над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, що над тобою зійде. Підведи очі твої і поглянь навкруги: всі вони збираються і йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть. Тоді побачиш і зрадієш, заб’ється і зворушиться серце твоє, бо все багатство моря потече до тебе, надбання народів перейде до тебе. Безліч верблюдів тебе вкриє, одногорбі верблюди з Мадіама й Ефи; всі вони із Сави прийдуть, принесуть золото й ладан і провістять славу Господа. Всі вівці кидарські будуть зібрані до тебе, барани невайофські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій приємною жертвою, і Я прославлю дім слави Моєї. Хто це летить, мов хмари, мов голуби — до голуб’ятень своїх? Так, на Мене чекають острови, а попереду них — кораблі тарсійські, щоб перевезти синів твоїх з далеких країн, а з ними срібло їх і золото їх в ім’я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. Тоді сини чужинців будуть будувати мури твої, і царі їх — слугувати тобі, бо у гніві Моїм Я уражав тебе, але у милості Моїй буду милосердним до тебе. І ворота твої будуть завжди відчинені, ні вдень, ні вночі не будуть зачинятися, щоб набутки свої народи приносили тобі і царів своїх могли приводити. Бо ті народи і царства, що не схочуть служити тобі — загинуть, і такі народи будуть цілком знищені. Слава Ливана прийде до тебе, кипарис, і певг, і також кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, — і Я прославлю підніжжя ніг Моїх. І прийдуть до тебе з покорою сини тих, що гнобили тебе, і припадуть до ступнів ніг твоїх усі, що колись гордували тобою, і назвуть тебе містом Господнім, Сионом Святого Ізраїлевого. Замість того, що ти був покинутий і зненавиджений, так що ніхто навіть не проходив через тебе, Я зроблю тебе величним повіки, радістю від роду й до роду. Як молоком, будеш ти насичуватися добром народів і споживатимеш багатство царів, і дізнаєшся, що Я — Господь, Спаситель твій, і Відкупитель твій, Сильний Ізраїлів.

Виходу читання (Вих. 12:1-11).

І сказав Господь до Мойсея та Аарона в землі Єгипетській, промовляючи: місяць цей нехай буде у вас початком місяців; нехай буде він у вас першим місяцем року. Скажіть усій громаді синів Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай прийме до себе найближчого сусіда до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. Агнець має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; беріть його від овець або від кіз, і треба тримати його до чотирнадцятого дня цього місяця, а надвечір того дня всі, хто належить до громади синів Ізраїлевих, нехай заріжуть свого агнця; нехай візьмуть кров і помастять нею одвірки й пороги в домах, де будуть їсти його; нехай з’їдять м’ясо тієї ж ночі, спечене на вогні; і їсти його треба з прісним хлібом та з гіркими травами; не їжте сируватого м’яса, ані звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; і не залишайте від нього нічого до ранку, коли ж що залишиться до ранку, те спаліть на вогні. Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, і їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня.

Книги пророцтва Іони читання (Іон. 1, 1-16; 2, 1-11; 3, 1-10; 4, 1-11).

І було слово Господнє до Іони, сина Амафіїного: встань і йди в Ніневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злочинства його дійшли до Мене. І встав Іона, щоб утекти у Фарсіс від лиця Господнього, і, прийшовши до Іопії, знайшов корабель, що вирушав до Фарсіса, заплатив за переправу і зійшов на нього, щоб пливти на ньому у Фарсіс від лиця Господнього. Але Господь послав на море великий вітер, і зчинилася на морі велика буря, і корабель от-от мав розбитися. Перелякалися моряки і почали взивати кожнен до свого бога, і почали викидати в море вантаж із корабля, щоб полегшити його. Іона ж спустився на дно корабля, ліг і міцно заснув. І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чому ти спиш? Встань і благай Бога свого, може, Бог згадає нас, і ми не загинемо. І сказали вони один одному: підемо, киньмо жереби, щоб знати, через кого спіткала нас ця біда. І кинули жереби, і впав жереб на Іону. Тоді сказали йому: Скажи нам, просимо тебе, через кого спостигла нас ця біда? Яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? Де твоя країна, і з якого ти народу? І він сказав їм: я — єврей, і шаную Господа Бога небес, що створив море і сушу. І сповнились люди страху великого і сказали йому: для чого ти це вчинив? Бо довідалися ці люди, що він утікає від лиця Господнього, як він сам розповів їм. Тоді запитали вони його: що нам зробити з тобою, щоб море заспокоїлось для нас? Бо море не переставало хвилюватися. Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте в море, — і море втихне для вас, бо я знаю, що через мене роз’яріла на вас ця велика буря. Але ті люди почали з усієї сили гребти, щоб пристати до землі і не могли, бо море не переставало бушувати проти них. Тоді воззвали вони до Господа, кажучи: молимо Тебе, Господи, не дай загинути нам за душу чоловіка цього, і не винувать нас за кров невинну, бо Ти, Господи, вчинив, що вгодно Тобі. Тоді взяли Іону й кинули його в море; і перестало море бушувати. І устрашилися ті люди великим страхом перед Господом, і принесли Йому жертву, і дали обітницю Йому.

І звелів Господь великому киту поглинути Іону. І був Іона в утробі цього кита три дні й три ночі. Тоді помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита і сказав: до Господа взивав я в скорботі моїй, і Він почув мене; із черева пекельного взивав я, — і Ти почув голос мій. Ти вкинув мене в глибину, в серце моря, і потоки оточили мене; усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною. І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я побачу знову святий храм Твій. Обійняли мене води аж до душі моєї, безодня ув’язнила мене, морською травою оповита голова моя. До основи гір спустився я, земля своїми засувами навіки замкнула мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла. Коли знемогла душа моя в мені, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого. Хто суєтних і облудних богів шанує, — залишає Милосердного свого, а я голосом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння! І повелів Господь киту, і той викинув Іону на сушу.

І було слово Господнє до Іони вдруге: встань, іди в Ніневію, місто велике, і проповідуй у ньому, що Я повелів тобі. І встав Іона й пішов у Ніневію, за словом Господнім. Ніневія ж була велике місто у Бога, на три дні ходи. І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти за один день, і проповідував, кажучи: ще сорок днів, — і Ніневія буде зруйнована. І повірили ніневітяни Богу, й оголосили піст і одяглися у веретище від найстаршого з них і до найменшого. Це слово дійшло до царя Ніневії, і він устав із престолу свого, скинув із себе царський одяг свій, одягнувся у веретище і сів на попелі, і наказав проголосити по всій Ніневії від імені царя і вельмож його, щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили, і щоб покриті були веретищем люди й тварини, і сильно взивали до Бога, і щоб кожен відвернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх. Хто знає, може, Бог ще змилосердиться і відверне від нас палючий гнів Свій, і ми не загинемо. І побачив Господь їхні вчинки, що вони відвернулися від злої дороги своєї, і пошкодував Бог, що погрожував наслати на них те лихо, і тому не наслав його.

Іона сильно засмутився і був роздратований цим. І молився він Господу, кажучи: о, Господи, чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я й тікав у Фарсіс, бо знав, що Ти — Бог благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш через біди. І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо ліпше мені вмерти, ніж жити. І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно? І вийшов Іона з міста, і зробив собі там намет, і сів під ним у холодку зі східного боку міста, щоб побачити, що станеться з містом. І виростив Господь Бог рослину, і піднялася вона над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його від печалі його; Іона дуже зрадів цій рослині. І влаштував Бог так, що наступного дня, вранці, коли почала зоря сходити, черв підточив рослину, і вона всохла. Коли ж зійшло сонце, послав Бог палючий східній вітер, і сонце стало пекти в голову Іони так, що він занеміг і просив собі смерти і сказав: ліпше мені вмерти, ніж жити. І промовив Бог до Іони: невже ти так сильно засмутився через рослину? Він відповів: дуже засмутився, навіть до смерти. Тоді сказав Господь: Тобі жаль рослини, над якою ти не працював і не вирощував, яка за одну ніч виросла і за одну ніч пропала; а чи Мені не жаль Ніневії — великого міста, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, що не вміють відрізнити праву руку від лівої, і багато тварин?

Ісуса Навина читання (Ісус. 5:10-15).

І стояли сини Ізраїлеві табором у Галгалі і святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця увечері на рівнинах єрихонських; і на другий день Пасхи їли вони з врожаю тієї землі опрісноки і сушені зерна того ж самого дня; а манна перестала падати на другий день після того, як почали вони їсти хліб із врожаю тієї землі, і не було вже більше манни в синів Ізраїлевих, але того року їли вони з урожаю землі Ханаанської. Ісус, перебуваючи поблизу Єрихона, звів очі свої і побачив: аж ось став перед ним чоловік із оголеним мечем у руці. Ісус підійшов до нього і сказав: чи ти наш, чи з ворогів наших? Він відповів: ні, я Архистратиг воїнства Господнього, тепер прийшов сюди. Ісус упав лицем своїм на землю, поклонився йому і сказав: що скаже владика рабові своєму? Архистратиг воїнства Господнього сказав Ісусові: скинь взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш — святе. Ісус так і вчинив.

Виходу читання (Вих. 13:20-22,14:1-32,15:1-19).

І рушили сини Ізраїлеві від Сокхофа і стали табором в Ефамі, в кінці пустелі. Господь же йшов перед ними вдень у стовпі з хмари, показуючи їм дорогу, а вночі — у вогненному стовпі, освітлюючи шлях, щоб вони могли йти і вдень і вночі. Не зникав стовп хмаровий удень і стовп вогненний уночі з очей всього народу. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і стали табором перед Пі-Гахірофом, між Мигдолом і морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього станьте табором біля моря. І скаже фараон народу своєму про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. Я ж розлючу фараонове серце, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і всьому війську його; і зрозуміють єгиптяни, що Я — Господь. Так і вчинили. І звіщено було цареві єгипетському, що втік народ, і обурилося серце фараона і слуг його проти народу цього, і вони сказали: що це ми вчинили, навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? І повелів фараон запрягти колісницю свою, і взяв із собою людей своїх, добірних шістсот колісниць, і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. І роз’ярив Господь серце фараона, царя єгипетського, і погнався він за синами ізраїльськими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з фараоновими колісницями, і вершники, і все військо його, і настигли їх, коли вони стояли табором біля моря, при Пі-Гахірофі перед Ваал-Цефоном. Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві озирнулись, аж ось єгиптяни гоняться за ними — і дуже злякалися, і криком взивали сини Ізраїлеві до Господа, і сказали Мойсеєві: хіба нема гробів у Єгипті, що ти привів нас умирати в пустелі? Що ти зробив із нами, вивівши нас із Єгипту? Чи не це саме ми говорили тобі в Єгипті: йди собі від нас, нехай ми залишимось у неволі в Єгипті? Бо краще нам бути в рабстві у єгиптян, ніж умерти в пустелі. І сказав Мойсей народові: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він вчинить сьогодні для нас, бо єгиптян, яких ви бачите нині, більше не побачите повіки. Господь буде боротись за нас, ви ж будьте спокійні. І сказав Господь Мойсеєві: чого ти взиваєш до Мене? Скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли, а ти підніми жезл свій і простягни руку свою на море і розділи його, і пройдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші. Я ж розлютую серце фараона і всіх єгиптян, і вони підуть услід за вами; і покажу славу Мою на фараоні й на всьому війську Його, на колісницях і на вершниках його. І зрозуміють єгиптяни, що Я — Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях і на вершниках його. І рушив тоді ангел Божий, що йшов перед станом синів Ізраїлевих та й став позад нього; і стовп хмаровий, що йшов перед ним, пересунувся й опинився позаду нього; і ввійшов у середину поміж станом єгипетським і станом ізраїльським, і був хмарою і темрявою для одних, і світив уночі для других, так що не наблизилися одні до одних усю ніч. І простягнув Мойсей руку свою на море, і відганяв Господь море сильним східним вітром усю ніч, і зробив море сушею, і розступилися води. І пішли сини Ізраїлеві посеред моря по суші: води ж були їм стіною праворуч і ліворуч. Погнались єгиптяни і ввійшли за ними всередину моря всі коні фараонові, колісниці його і вершники його. І в ранкову сторожу поглянув Господь на єгипетський стан із стовпа вогненного й хмарового та й змішав стан єгипетський; і відняв колеса у колісниць їхніх, тому вони ледве сунулися. І закричали єгиптяни: утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них проти єгиптянці сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай води хлинуть назад на єгиптян, на колісниці їхні і вершників їхніх. І простягнув Мойсей руку свою на море, і на ранок вода повернулася на місце своє, а єгиптяни втікали назустріч воді. Так потопив Господь єгиптян посеред моря. І вода повернулась і покрила колісниці і вершників, і все військо фараонове, що ввійшло за ними в море; не лишилося жодного з них. А сини Ізраїлеві перейшли по сухому серед моря: води були їм стіною праворуч і ліворуч. І визволив Господь у той день ізраїльтян із рук єгиптян, і побачили сини Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. І побачив Ізраїль, яке велике чудо вчинив Господь над єгиптянами й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві — рабу Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали пісню Господу і співали так:

Читець проголошує: Співаймо Господеві.

Хор співає глас 5: Славно бо прославився.

Читець проголошує стихи, а хор на кожен проголошений стих відповідає співом: Славно бо прославився.

Коня і вершника вкинув Господь у море.

Славно бо прославився.

Господь моя сила і слава моя, Він став моїм спасінням.

Славно бо прославився.

Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і звеличу Його.

Славно бо прославився.

Господь переможець у боротьбі, Господь ім’я Йому.

Славно бо прославився.

Колісниці фараона і військо його вкинув Він у море, і обрані воєначальники його потонули в Червоному морі.

Славно бо прославився.

Безодня покрила їх: вони пішли на дно, мов камінь.

Славно бо прославився.

Десниця Твоя, Господи, прославилася силою; десниця Твоя, Господи, розбила ворога.

Славно бо прославився.

Величчю слави Твоєї подолав Ти супротивників Твоїх. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому.

Славно бо прославився.

Від подиху Твого розступилися води, плин води стіною став, загусла пучина посеред моря.

Славно бо прославився.

Ворог сказав: поженуся, настигну, розділю здобич; насититься ними душа моя, вийму меч мій, знищить їх рука моя.

Славно бо прославився.

Ти дмухнув духом Твоїм, і покрило їх море, мов свинець, потонули вони у великих водах.

Славно бо прославився.

Хто подібний до Тебе, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, дивний у славі, Творець чудес?

Славно бо прославився.

Ти простягнув правицю Твою — поглинула їх земля. Ти милістю Твоєю ведеш народ цей, який Ти визволив, супроводжуєш силою Твоєю до оселі святині Твоєї.

Славно бо прославився.

Почули народи і тремтять: жах обійняв жителів филистимських.

Славно бо прославився.

Тоді збентежилися князі едомські, трепет охопив вельмож моавських, засмутились усі жителі Ханаана.

Славно бо прославився.

Хай нападуть на них переляк і жах; від величі сили Твоєї хай заніміють вони, як камінь, доки не проходить народ Твій, Господи, доки не пройде цей народ, який Ти придбав Собі.

Славно бо прославився.

Введи й насади його на горі спадщини Твоєї, в місці, яке Ти учинив оселею для Себе, Господи, в святині, яку створили руки Твої, Владико!

Славно бо прославився.

Царюватиме Господь повік і на віки віків. Коли ввійшли коні фараонові з колісницями його і вершниками його в море, Господь повернув на них морські води.

Славно бо прославився.

Сини ж Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.

Славно бо прославився.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Співаємо Господеві:

Славно бо прославився.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Співаємо Господеві:

Славно бо прославився.

Пророцтва Софонїї читання (Соф. 3:8-35).

Так говорить Господь: чекайте Мене до того дня, коли повстану Я для спустошення, бо Мною визначено зібрати народи, скликати царства, щоб вилити на них обурення Моє, всю силу гніву Мого, бо вогнем ревности Моєї спалена буде вся земля. Тоді знову дам Я народам уста чисті, щоб вони всі призивали ім’я Господнє і служили Йому єдинодушно. Із зарічних країн Ефіопії шанувальники Мої — діти розселених Моїх — принесуть Мені дари. В той день не будеш ти соромитись усіх переступів твоїх, якими ти грішив проти Мене, бо тоді Я видалю з твого середовища тих, що марнославляться твоєю величчю, і не будеш більше підноситися на Моїй святій горі. Але залишу серед тебе народ смиренний і лагідний, і вони будуть уповати на ім’я Господнє. Залишки Ізраїля не будуть чинити несправедливости, не стануть говорити неправду, і не знайдеться в устах їх язика зрадливого; вони самі здобуватимуть їжу, перебуватимуть у спокої, і ніхто не потривожить їх. Радій, дочко Сиона! Торжествуй, Ізраїлю! Радуйся і веселися всім серцем, дочко Єрусалима! Скасував Господь присуд над тобою, прогнав ворога твого! Господь, Цар Ізраїлів, посеред тебе: вже більше не зазнаєш зла.

З третьої книги Царств читання (1Царів. 17:8-24).

І було слово Господнє до Іллі: встань і піди в Сарепту Сидонську й залишайся там; Я повелів там удовиці харчувати тебе. Встав він і пішов до Сарепти; і коли підійшов до воріт міста, як ось, там вдова збирає дрова. І підкликав він її і сказав: дай мені трохи води з посудини напитися. І коли вона пішла по воду, він крикнув їй услід: принеси мені й шматок хліба в руці своїй. Вона ж відповіла: живий Господь Бог твій! У мене нема нічого печеного, тільки пригорща борошна в діжі і трохи олії в глечику; ось я назбираю трохи дров, піду й приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це, та й помремо. І сказав їй Ілля: не бійся, іди й зроби так, як ти сказала; тільки спершу спечи з нього невеличкий опріснок для мене і принеси мені, а для себе і для сина свого приготуєш потім; так бо говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуватиме до того дня, поки не пошле Господь дощ на землю. І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля, і годувалась вона, він, і всі в домі її тривалий час. Борошно в діжці не вичерпувалось, і олія в глечику не убувала, як і сказав Господь через Іллю. Після цього занедужав син цієї жінки, хазяйки дому, і недуга була така тяжка, що не лишилося в ньому дихання. І сказала вона Іллі: що мені робити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене нагадати гріхи мої і умертвити сина мого. І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль, і звернувся він до Господа і сказав: Господи Боже мій! Невже Ти і вдові, в якої я перебуваю, заподієш зло, умертвивши сина її? І, нахилившись тричі над хлопчиком, він взивав до Господа, кажучи: Господи Боже мій! Благаю Тебе, нехай душа хлопчика цього знову повернеться до нього! І почув Господь голос Іллі, і душа хлопчика знову повернулася до нього, і він ожив. І взяв Ілля хлопчика, і вивів його з кімнати в господу, і віддав його матері, кажучи: дивись, син твій живий. І сказала та жінка Іллі: от тепер я знаю, що ти чоловік Божий і що слово Господнє в устах твоїх істинне.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 61:10-11,62,1-5).

Радітиму в Господі, звеселиться душа моя в Бозі моєму: бо Він одягнув мене в ризи спасіння, в одежу правди одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як наречену, прикрасив шатами. Бо, як земля вирощує рослини, і як сад вирощує посіяне в ньому, — так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами. Не вмовкну я ради Сиона і не заспокоюсь ради Єрусалима, доки не засяє, як світло, правда його і спасіння його — як запалений світильник. І побачать народи правду твою, і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим Ім’ям, яке наречуть уста Господа. І будеш вінцем слави в руці Господній і царською діадемою в долоні Бога твого. Не будуть уже більше звати тебе покинутим, і землю твою не будуть більше називати пустелею, а зватимуть тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь уподобав тебе, і земля твоя поєднається з тобою; як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої: і, як жених радіє нареченою своєю, так Бог твій радітиме тобою.

Буття читання (Бут. 22:1-18)

І було, після цих подій Бог випробовував Авраама і сказав йому: Аврааме! І той сказав: ось я. Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і йди в землю Моріа і принеси його там у всепалення на одній із гір, про яку Я скажу тобі. І встав Авраам рано-вранці, осідлав осла свого, взяв із собою двох слуг своїх та Ісаака, наколов дров для всепалення і, вставши, пішов до місця, про яке сказав йому Бог. На третій день Авраам підняв очі свої і побачив те місце здалеку. І сказав Авраам слугам своїм: залиштесь тут з ослом, а я і син підемо туди й поклонимось, і повернемося до вас. І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обидва разом. І сказав Ісаак Авраамові, батькові своєму: батьку мій! І він відповів: ось я, сину мій. І він сказав: ось вогонь і дрова, а де ж агнець для всепалення? І сказав Авраам: Бог Сам подбає про агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обидва разом. І прийшли вони до того місця, про яке говорив йому Бог. І влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров. І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого. Але ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: Аврааме, Аврааме! Він відповів: ось я. Ангел сказав: не піднімай руки твоєї на сина і не чини нічого над ним, — бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога і не пощадив сина твого, єдиного твого, для Мене. І підвів Авраам очі свої, і ось, бачить барана, що заплутався рогами своїми в гущавині. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість Ісаака, сина свого. І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре. Тому і понині кажуть: на горі Єгови буде видно. І вдруге звернувся до Авраама ангел Господній з неба і сказав: Собою клянусь, — говорить Господь, — за те, що ти вчинив таке, і не пощадив сина свого, єдиного твого, то Я благословляючи благословляю тебе і примножуючи примножу рід твій, як зорі небесні і як пісок на березі моря; і володітимуть нащадки твої містами ворогів своїх; і благословляться в потомстві твоєму всі народи землі за те, що послухався голосу Мого.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 61:1-9).

Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити вбогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, сповіщати невільникам про визволення і в’язням — про відімкнення в’язниці; проповідувати літо благовоління Господнього і день помсти Бога нашого, утішити всіх засмучених, сповістити скорботним на Сионі, що замість попелу їм буде дано прикрашення, замість плачу — єлей радости, замість духу відчаю — одежу слави; і назвуть їх сильними правдою, виноградником Господнім на славу Його. І забудують вони віковічні пустелі, відбудують давні руїни і відновлять зруйновані міста, що лишалися спустошеними з давніх-давен. І поприходять чужинці і будуть пасти ваші стада; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими виноградарями. А ви будете називатися священиками Господніми, служителями Бога нашого величатимуть вас; будете користуватися достатками народів і пишатися їхньою славою. За посоромлення ви будете мати вдвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, бо в країні своїй вони одержать подвійно; веселощі вічні будуть у них. Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіж із насильством, і віддам їм нагороду по правді і завіт вічний встановлю з ними; і нащадки їх будуть відомі між народами і потомки їх — між племенами; всі, хто їх бачитиме, пізнають їх, що вони нащадки благословенного Господом роду.

З четвертої книги Царств читання (2Царів. 4:8-37).

Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе споживати хліба, і коли б він не проходив мимо, завжди заходив туди їсти хліб. І сказала вона чоловікові своєму: ось, я знаю, що цей чоловік Божий, який постійно проходить мимо нас, є святий; збудуймо ж невеличку горницю над стіною і поставмо йому там ліжко, стіл і стілець та світильник, і коли він буде приходити до нас, хай заходить туди. Одного дня він прийшов туди, і зайшов до горниці, і ліг там, і сказав Гієзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним. І сказав йому: скажи їй: ось, ти так піклуєшся про нас, — що зробити для тебе? Чи не поговорити про тебе з царем або з воєначальником? Вона відповіла: ні, серед свого народу я живу. І сказав він: що ж вчинити для неї? І сказав Гієзій: та ось, сина в неї нема, а чоловік її старий. І сказав він: поклич її. Він покликав її, і вона стала у дверях. І сказав він: через рік, у цей саме час ти будеш тримати на руках сина. Вона ж сказала: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби своєї. І жінка стала вагітною і народила сина наступного року в той саме час, як сказав їй Єлисей. Коли ж хлопчик підріс, пішов він одного дня до батька свого, до женців. І сказав він батькові своєму: голова моя, голова моя болить! І повелів той слузі своєму: віднеси його до матері його. І поніс його і приніс сина до матері його. І сидів він на колінах у неї до полудня, і помер. І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зачинила двері, і вийшла, і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного із слуг і одну з ослиць, — я поїду до чоловіка Божого і повернуся. Він же сказав: для чого тобі їхати до нього? Сьогодні ж не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: це буде добре! Тоді осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди, не зупиняйся, доки не скажу тобі. І поїхала вона і прибула до чоловіка Божого на гору Карміл. І, коли побачив чоловік Божий її здаля, сказав слузі своєму Гієзію: це та сонамитянка, біжи їй назустріч і скажи їй: чи здорова ти, чи здоровий чоловік твій, чи здорова дитина? Вона сказала: здорові. Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, обійняла ноги його. І приступив Гієзій, щоб відвести її, але чоловік Божий сказав: облиш її, душа її сумує, а Господь утаїв це від мене і не сповістив мені. І сказала вона: чи просила я сина у господаря мого? Чи не говорила я: не обманюй мене? Тоді сказав він Гієзію: підпережи стегна твої, візьми жезл мій у руку твою і йди; коли зустрінеш кого, не вітай його, і коли хто тебе вітатиме, — не відповідай; і поклади жезл мій на лице дитини. І сказала мати дитини: живий Господь, і жива душа твоя: не відстану від тебе. І він устав і пішов за нею. Гієзій пішов спереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч Єлисеєві і сповістив йому, кажучи: не прокидалася дитина. І ввійшов Єлисей у дім, ось, померла дитина лежить мертва на постелі його. Увійшовши, замкнув за собою двері і помолився Господу. І піднявся і ліг над хлопчиком і притулив свої уста до його уст, і свої очі — до його очей, і свої руки до його рук, і простягнувся над ним, і зігрілося тіло хлопчика. Тоді піднявся, походив по горниці туди й сюди; потім знову наблизився і простягнувся над ним. І хлопчик чхнув сім разів, і відкрив очі свої. І покликав він Гієзія і звелів покликати ту сонамитянку. І той покликав її. І коли вона прийшла до нього, він сказав: візьми сина твого. Тоді вона приступила, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі: тоді взяла сина свого і вийшла.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 63:11-19,64,1-5).

Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх із моря з пастирем овець Своїх? Де Той, Хто вклав у серце його Святого Духа Свого, Хто вів Мойсея за праву руку всемогутньою силою Своєю, розділив перед ними води, щоб придбати Собі вічне ім’я, Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикались? Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб придбати Собі славне ім’я. Зглянься з небес і подивись з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? Милосердя Твоє і милості Твої до мене стримані. Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не узнає нас, та й Ізраїль не визнає нас за своїх. Ти, Господи, — Отець наш, споконвіку Ім’я Твоє: Спаситель наш. Для чого, Господи, Ти, попустив нам збитися з доріг Твоїх, зачерствіти серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Зжалься заради рабів Твоїх, заради спадкоємців насліддя Твого. Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святиню Твою. Ми тепер стали такими, немовби Ти ніколи й не володів нами, й іменем Твоїм не називалися ми. О, коли б Ти розкрив небеса і зійшов, — гори розтанули б від лиця Твого, як від вогню, що розтоплює все і кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє стало відомим ворогам Твоїм, щоб від лиця Твого здригнулися народи. Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив униз, гори танули від лиця Твого. Споконвіку не чули, і до вух не доходило, ані око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки вчинив для тих, що уповають на Нього. Ти милостиво зустрічав тих, що, радіючи, творять правду і пам’ятають Тебе на путях Твоїх.

Пророцтва Єремії читання (Єр. 31:31-34).

Так говорить Господь: ось настають дні, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, — не такий завіт, який Я уклав з їхніми батьками в той день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської. Той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався в союзі з ними, — говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — каже Господь: вкладу закон Мій у нутро їх і на серцях їх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не будуть учити один одного, брат — брата, кажучи: «Пізнайте Господа», бо всі самі знатимуть Мене, від найменшого до найбільшого, — говорить Господь, бо я прощу беззаконня їх і гріхів їх уже не згадаю більше.

Пророцтва Даниїла читання (Дан. 3:1-56).

Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів і шириною в шість ліктів; поставив його на полі в Деірі в області Вавилонській. І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, скарбників, законників, судочинців та всіх правителів провінцій, щоб усі вони прибули на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор. І зібралися сатрапи, намісники, воєводи, верховні судді, скарбники, законники, судочинці й усі правителі провінцій на відкриття ідола, якого цар Навуходоносор поставив, і стали перед ідолом, що його спорудив Навуходоносор. Тоді глашатай голосно вигукнув: оголошується вам, народи, племена і люди: в той час, коли почуєте звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри і симфоній і всяких музичних знарядь, впадіть ниць і поклоніться злотому ідолові, що його поставив цар Навуходоносор, а хто не впаде ниць і не поклониться, зараз же буде вкинутий у піч, розпалену вогнем. Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри й усяких музичних знарядь, то впали всі народи, племена і люди, і поклонилися золотому ідолові, якого поставив Навуходоносор-цар. В той самий час приступили деякі халдеї з доносом на юдеїв. Вони сказали цареві Навуходоносорові: царю, живи вічно! Ти, царю, дав наказ, щоб кожен чоловік, який почує звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри і симфонії і всяких музичних знарядь, упав і поклонився золотому ідолові; а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути вкинутий у піч, розпалену вогнем. Тут є мужі юдейські, яких ти настановив над справами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго. Ці мужі не підкорюються наказові твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолові, що його ти поставив, не поклоняються. Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха і Авденаго. І приведені були ці мужі до царя. Навуходоносор сказав їм: чи то правда, Седрах, Мисах і Авденаго, що ви богам моїм не служите і золотому ідолові, якого я поставив, не поклоняєтесь? Віднині, якщо ви готові, як тільки ви почуєте звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри, симфонії і всяких музичних знарядь, упадіть ниць і поклоніться ідолові, якого я зробив; коли ж не поклонитеся, то зараз же будете вкинуті в піч, розпалену вогнем, — і тоді який Бог вас визволить від руки моєї? Седрах, Мисах і Авденаго, відповідаючи цареві Навуходоносорові, сказали: ми не маємо потреби відповідати тобі на це. Бог наш, Якому ми служимо, має силу спасти нас із розпаленої вогнем печі, і від руки твоєї, царю, визволить. Якщо цього і не станеться, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо, і золотому ідолові, якого ти поставив, не поклонимося. Тоді Навуходоносор розпалився люттю, і вид лиця його змінився проти Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж її звичайно розпалювали, і наказав найсильнішим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго, і вкинути їх у розпалену вогнем піч. І негайно їх було зв’язано у їхній нижній і верхній одежі, з їхніми пов’язками на голові та з іншим убранням на них, і вкинуто в піч, розпалену вогнем. Оскільки наказ царя був суворий, і піч розпалена була надзвичайно, вогненне полум’я вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго. А ці три мужі: Седрах, Мисах і Авденаго, впали в розпалену вогнем піч зв’язаними. І ходили вони серед полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа. І став Азарія поміж них, відкрив уста свої посеред вогню і почав молитися, промовляючи: «Благословен єси Ти, Господи, Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. Бо Ти праведний у всьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні, і шляхи Твої праведні, і всі суди Твої справедливі. Ти звершив справедливі суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших — Єрусалим. Тому, що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. Бо згрішили ми і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. Заповідей Твоїх не слухали і не виконували їх, і не чинили, як Ти повелів нам, щоб було нам благо. І все, що Ти навів, і все що Ти вчинив з нами, вчинив за справедливим судом і віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю несправедливому і найлукавішому на всій землі. І нині ми не можемо відкрити уст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. Але не віддай нас назавжди ради імені Твого і не зруйнуй завіту Твого. Не відніми від нас милости Твоєї, ради Авраама, улюбленого Твого, ради Ісаака, раба Твого, і Ізраїля, святого Твого, яким Ти говорив, що примножиш потомство їх, як зорі на небесах і як пісок на березі моря. Ми принижені, Господи, більше за всі народи, принижені нині по всій землі за гріхи наші. І немає в нас тепер ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні кадіння, ні місця, де ми приносили б Тобі жертву і знаходили милість Твою. Але зі скорботним серцем і смиренним духом прийми нас. Як при всепаленні овець, і телят, і як при тисячах відгодованих ягнят, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоприємною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе. І нині ми йдемо за Тобою всім серцем, і боїмося Тебе, і шукаємо лиця Твого. Не посором нас, але вчини з нами за милосердям Твоїм і за множеством милости Твоєї; і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи. І нехай посоромляться всі, що чинять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їхня нехай щезне, і нехай зрозуміють, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній». В той же час слуги царя, що вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, клоччям і хмизом, і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів. І виривалось, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним, і викинув полум’я вогню із печі, і вчинив так, що всередині печі був ніби вітер з роси. І вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не пошкодив їх, і не засмутив їх. Тоді ці троє ніби одними устами заспівали в печі, і благословляли, і прославляли Бога: благословен єси, Господи, Боже отців наших, і прехвальний і преславний повіки. І благословенне ім’я слави Твоєї, святе і преславне і прехвальне повіки. Благословенний Ти в храмі святої слави Твоєї, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти, що бачиш безодні, сидиш на херувимах, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти на престолі слави Царства Твого, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний, і преславний повіки.

Тут усі встають, і співці співають:

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки

(так за кожним проголошеним читцем стихом).

Читець: Благословляйте, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, Господа, всі води, що вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі Сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, світло і темрява, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, всі рослини на землі, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, кити і все, що живе у воді, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, звірі й усі тварини, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благослови, Ізраїль, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, духи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, Ананія, Азарія і Мисаїл, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, апостоли, пророки і мученики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Співці: Господа оспівуйте і проставляйте по всі віки.

Співці: Хвалимо, благословляємо, поклоняємось Господу, оспівуємо і прославляємо по всі віки.

Мала єктенія.

Виголос: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Замість Трисвятого: Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.

Прокимен глас 5: Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Вишній! (Пс. 65:4).

Стих: Викликніть Господу, вся земле! Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому (Пс. 65:1-2).

До Римлян послання святого апостола Павла читання (Рим. 6:3-11), зач. 91.

Браття, всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися. Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння, знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха; бо померлий звільнився від гріха. Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє. Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.

Після прочитання Апостола Алилуя не співається; але, коли священик скаже: Мир тобі… читець виголошує: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи (Пс. 81:8).

Після цього співаки співають:

1. Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

2. Христос — нова Пасха, живожертвенна Жертва, Агнець Божий, що взяв гріхи світу.

3. Поспішали жони сповістити апостолам: мужайтесь і співайте, бо воскрес Христос.

4. Ангел взиває до Благодатної: Чистая Діво, радуйся, і знову кажу: радуйся. Твій бо Син воскрес триденний із гробу.

Потім читець проголошує 6 стихів, а співці після кожного стиха голосно, протяжно й урочисто співають:

Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець (стих): Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити (Пс. 81:1).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? (Пс. 81:2).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте (Пс. 81:3).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його (Пс. 81:4).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять (Пс. 81:5).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Нехай захитаються всі основи землі. Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте (Пс. 81:6-7).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Під час співання і читання цих стихів священнослужителі переодягаються у вівтарі у світлі ризи, а також переодягають у все світле престіл і жертовник, а також аналої При співі останнього Воскресни, Боже… відкриваються Царські врата, і священнослужителі виходять на середину церкви, стають перед плащаницею для читання Євангелія від Мф. 28:1-20, зач. 115.

Перед Євангелієм і після нього співається: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

І далі продовжується літургія за чином Василія Великого.

Замість Херувимської пісні співається:

Нехай мовчить всяка плоть людська, і нехай стоїть зі страхом і трепетом, і ні про що земне в собі не помишляє, Цар бо над царями і Господь над володарями приходить принести Себе в жертву і дати Себе на поживу вірним.

Перед Ним ідуть чини ангельські з усяким началом і владою, многоокі херувими і шестикрилі серафими, лиця закриваючи і співаючи пісню: алилуя, алилуя, алилуя.

Вхід навколо плащаниці. Після входу: Амінь. Перед Ним ідуть…

Замість Достойно є…

Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно зачала єси: встану бо і прославлюся, і назавжди піднесу із славою, як Бог, тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

Причасний: Встав немов зі сну, Господь, і воскрес, спасаючи нас.

Заамвонну молитву священик читає перед плащаницею, потім кадить столик, на якому приготовано 5 хлібів, пшеницю, вино та єлей і читає молитву на освячення хлібів (див. Служебник). Після благословення хлібів — Нехай буде благословенне ім’я Господнє… і відпуст.

Знайшли помилку