...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Вихід

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 13
1: І сказав Господь Мойсеєві, ка­жучи:
2: освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони.
3: І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного:
4: сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*.
5: І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці;
6: сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день— свято Господу;
7: прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх.
8: І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту.
9: І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту.
10: Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік.
11: І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі,—
12: відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що роз­криває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу,
13: а вся­ко­­­­го з ослів, що розкриває [утробу], за­міняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй.
14: І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: ру­­­кою­ міцною вивів нас Господь із Єгип­­ту, із дому рабства;
15: бо коли фа­­­­раон опирався від­пустити нас, Гос­подь умертвив усіх пер­віс­т­ків у землі Єгипетській, від пер­вістка люд­ського до первістка із худоби,— тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую;
16: і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.
17: Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі­ Филистимської, тому що вона близь­ка; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту.
18: І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської.
19: І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси.
20: І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі.
21: Гос­подь же йшов перед ними вдень у стовпі хмар­ному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі.
22: Не відлучався­ стовп хмарний удень і стовп вогнен­ний уночі від лиця [усього] народу.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 14
1: І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи:
2: скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря.
3: І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля.
4: А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.
5: І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас?
6: [Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою;
7: і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними.
8: І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою.
9: І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном.
10: Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа,
11: і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгип­ті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив­ з нами, вивівши нас з Єгипту?
12: Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі.
13: Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте— і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік;
14: Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.
15: І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли,
16: а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і про­йдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші;
17: Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його;
18: і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.
19: І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними;
20: і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч.
21: І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води.
22: І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: во́ди ж були їм стіною з правого і з лівого боків.
23: Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.
24: І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян;
25: і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян.
26: І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на верш­ників їхніх.
27: І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря.
28: І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них.
29: А сини Ізраїлеві пройшли по суші се­­ред моря; води [були] їм стіною з пра­­­вого і [стіною] з лівого боків.
30: І виз­­волив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря.
31: І побачи­ли ізраїль­тяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Гос­пода і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 15
1: Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море.
2: Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його.
3: Господь муж брані, Єгова ім’я Йому.
4: Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі.
5: Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь.
6: Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога.
7: Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що пов­стали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому.
8: Від подуву Твого розступилися во­ди, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря.
9: Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя.
10: Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах.
11: Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес?
12: Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля.
13: Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив,— супровод­жуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї.
14: Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимських;
15: тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів мо­авитських, засумували всі жителі­ Ханаана.
16: Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав.
17: Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико!
18: Господь буде царювати повіки й у вічність.
19: Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві про­йшли по суші серед моря.
20: І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю.
21: І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.
22: І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води.
23: Прийшли в Мерру— і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*.
24: І ремствував народ на Мой­­сея, говорячи: що нам пити?
25: [Мойсей] заволав до Господа, і Гос­подь показав йому дерево, і він кинув­ його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його.
26: І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.
27: І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.
← попередній розділнаступний розділ →