«Ікона Божої Матері, іменована “Утамуй мої печалі”»
Місяця січня на 25-й день
Ікона Божої Матері, іменована “Утамуй мої печалі”, прославилася в Москві багатьма чудесами з другої половини ХVIII століття, а особливо під час чуми в 1771 році. Ікона принесена до Москви козаками в 1640 році в царювання Михайла Феодоровича (1613-1645) і поміщена в храмі святителя Миколая на Пупишах в Садовниках. Один час, ймовірно, внаслідок пожежі та неодноразових перебудов храму, про ікону забули, вона була покинута і перебувала на дзвіниці у великому нехтуванні. Але рясні милості, явлені через неї Божою Матір’ю, нагадали про забуту святиню. Їй було відведено належне місце в храмі, в якому згодом був влаштований вівтар на честь цієї ікони. Святкування чудотворної ікони, що здійснюється щорічно 25 січня/7 лютого, було встановлено в 1760 році в пам’ять зцілення хворої жінки, яка удостоєна видіння цього святого образу і зцілення після молебню перед ним 25 січня в церкві Святителя Миколая на Пупишах в Москві. До цього ж часу відносяться складені їй служби та акафіст. Шановані списки з ікони Божої Матері, званої “Утамуй мої печалі”, знаходяться у багатьох храмах нашої Батьківщини.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Утоли моя печали», глас 5
Утоли́ боле́зни/ многовоздыха́ющия души́ моея́,/ Утоли́вшая вся́ку слезу́ от лица́ земли́,/ Ты бо челове́ков боле́зни отго́ниши/ и гре́шных ско́рби разруша́еши,/ Тебе́ бо вси стяжа́хом наде́жду и утвержде́ние,// Пресвята́я Ма́ти Де́во.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Утоли моя печали», глас 6
Не вве́ри мя челове́ческому предста́тельству,/ Пресвята́я Влады́чице,/ но приими́ моле́ние раба́ Твоего́,/ скорбь бо обдержи́т мя,/ терпе́ти не могу́ де́монскаго стреля́ния,/ покро́ва не и́мам,/ ниже́ где прибе́гну окая́нный/ всегда́ побежда́емь,/ и утеше́ния не и́мам, ра́зве Тебе́, Влады́чице ми́ра,/ упова́ние и предста́тельство ве́рных,/ не пре́зри моле́ние мое́,// поле́зно сотвори́.
Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Утоли моя печали»
Наде́ждо всех конце́в земли́, Пречи́стая Де́во, Госпоже́ Богоро́дице, утеше́ние на́ше! Не гнуша́йся нас, гре́шных, на Твою́ бо ми́лость упова́ем. Угаси́ в нас пла́мень грехо́вный и покая́нием ороси́ изсо́хшая сердца́ на́ша, очи́сти ум наш от грехо́вных по́мыслов; приими́ воздыха́ние от души́ и се́рдца мольбу́ Ти принося́щих. Бу́ди о нас Хода́таица к Сы́ну Твоему́ и Бо́гу, и укроти́ я́рость Его́ пра́ведную Ма́терними Твои́ми моли́твами. Душе́вныя и теле́сныя я́звы исцели́, Госпоже́ Богоро́дице, утоли́ боле́зни душ и теле́с, ути́ши бу́рю злых нападе́ний вра́жеских; отъими́ бре́мя грехо́в на́ших и не оста́ви нас до конца́ поги́бнути. Ты бо еси́ возведе́ние челове́ческому ро́ду, в печа́ли ско́рая Помо́щница. Ма́ти и́стинная Христа́ Бо́га на́шего, помога́й нам, гре́шным раба́м Твои́м всегда́, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ є7:
Ўтоли2 бwлёзни многовоздыхaющіz души2 моеS, ўтоли1вшаz всsку слезY t лицA земли2: тh бо человёкwмъ бwлёзни tг0ниши, и3 грёшныхъ скHрби разрушaеши: тебe бо вси2 стzжaхомъ надeжду и3 ўтверждeніе, прес™az м™и дв7о.
Кондaкъ, глaсъ ѕ7:
Не ввёри мS человёческому предстaтельству, прес™az вLчце, но пріими2 молeніе рабA твоегw2: ск0рбь бо њбдержи1тъ мS, терпёти не могY дeмwнскагw стрэлsніz, покр0ва не и4мамъ, нижE гдЁ прибёгну nкаsнный всегдA побэждaемь, и3 ўтэшeніz не и4мамъ, рaзвэ тебє2, вLчце мjра, ўповaніе и3 предстaтельство вёрныхъ: не прeзри молeніе моE, полeзно сотвори2.
Ще в розробці
