Преподобний Геннадій Костромський, Любимоградський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця січня на 23-й день / травня на 23-й день – Собор Ростово-Ярославських святих / липня на 1-й день – Собор Білоруських святих (перехідне)
Преподобний Геннадій Костромський (в миру Григорій) народився наприкінці XV або на самому початку XVI століття в місті Могильові в сім’ї багатих російсько-литовських бояр. З юних років він вирізнявся благочестям, любив відвідувати церкву і суворо дотримувався постів, за що друзі кепкували з нього. Бажаючи присвятити своє життя Богу, Григорій таємно залишив рідну домівку і в одязі бідняка вирушив до Росії. Там він відвідав Москву і Новгород, але не знайшов монастиря за своїм духом. Тоді Григорій вирушив на річку Свір до преподобного Олександра. Святий Олександр Свірський направив його у Вологодські ліси до преподобного Корнилія Комельського, який і постриг Григорія в чернечий чин з ім’ям Геннадій. Через деякий час подвижники Корнилій і Геннадій віддалилися на Сурське озеро, поблизу річки Костроми, і заснували там пустинь із двома храмами. Ця пустинь згодом стала відомою як Геннадіїв монастир. Ставши ігуменом обителі, преподобний Геннадій не послаблював чернечих подвигів: пік просфори і хліб, рубав і носив дрова, копав із братією ставки. Він постійно носив вериги. Преподобний Геннадій був іконописцем і прикрашав написаними ним іконами храми своєї пустині.
За своє благочестиве життя святий Геннадій сподобився від Бога дарів прозорливості та зцілень. Так, перебуваючи в Москві, він передбачив дочці боярина Романа Захар’їна, Анастасії Романівні, що вона стане царицею. Дійсно, вона потім вийшла заміж за царя Івана Грозного. Сам цар Іван Грозний упросив преподобного стати хрещеним батьком його дочки. Преподобний Геннадій зцілив від смертельної хвороби вологодського єпископа Кіпріана.
Святий угодник Божий відійшов до Господа 1565 року. У 1644 році були знайдені його нетлінні мощі.
Преподобний Геннадій написав “Настанови духовного старця новоначальному ченцеві” і “Духовний заповіт”.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Геннадию, Костромскому и Любимоградскому чудотворцу, глас 4
Я́ко пустыннолюби́вая го́рлица,/ от су́етнаго и многомяте́жнаго ми́ра в пусты́ню удали́вся,/ чистото́ю и гове́нием, моли́твами и тружде́нием/ просла́вил еси́ Бо́га в душе́ и телеси́ свое́м./ И та́ко благоче́стно пожи́в,/ яви́лся еси́, преподо́бне Генна́дие, пусты́ни Любимогра́дския украше́ние,/ и́ноком честна́го жития́ о́браз/ и те́плый моли́твенник за всех,// притека́ющих к тебе́ с ве́рою.
Кондак преподобному Геннадию, Костромскому и Любимоградскому чудотворцу, глас 3
Моли́твою и посто́м, тружде́нием и терпе́нием/ умертви́вый вся́кое пло́ти мудрова́ние,/ чистоты́ сосу́д благоле́пен,/ Боже́ственных даро́в и чуде́с прича́стник,/ и́ноком же до́блий наста́вник был еси́,/ сподвиза́яся блаже́нному Корни́лию, о́тче Богому́дре./ Сего́ ра́ди вопие́м:/ моли́ся ко Го́споду,// да моли́твами твои́ми да́рует мир и спасе́ние душа́м на́шим.
Молитва преподобному Геннадию, Костромскому и Любимоградскому чудотворцу
Избра́нниче Бо́жий и чудотво́рче, преподо́бный о́тче Генна́дие! От ю́ности твоея́ испо́лнен сый Ду́ха прему́дрости и ра́зума, Ду́ха благоче́стия и стра́ха Госпо́дня, и прии́м вся ору́жия Бо́жия, препоя́сав чре́сла твоя́ и́стиною, обо́лкся в броня́ пра́вды и обув но́зе во угото́вание благовествова́ния ми́ра, над все́ми же восприи́м щит ве́ры, возмо́гл еси́, я́ко добр во́ин Христо́в, вся стре́лы лука́ваго разжже́нныя угаси́ти. Сего́ ра́ди водворя́яся днесь с ли́ками Безпло́тных сил в оби́телях Отца́ Небе́снаго, неувяда́емым венце́м увязе́н еси́ и, предстоя́ Престо́лу Царя́ сла́вы, Го́спода сил, и́маши дерзнове́ние возноси́ти к Нему́ моле́ния и благохвале́ния твоя́. Мы же, окая́ннии, возводя́ из глубины́ зол о́чи и сердца́ на́ша к Го́рнему Сио́ну, Жили́щу Бо́га Иа́ковля, мо́лим тя, преподо́бне Генна́дие: бу́ди засту́пником и хода́таем на́шим пред Бо́гом и Го́сподем на́шим, Судие́ю пра́веднейшим, Его́же вы́ну прогневля́ем, согреша́юще пред Ним. И я́коже во дни пло́ти своея́ ди́вная и пресла́вная соверши́л еси́, о́тче всехва́льне, та́ко и ны́не, преше́д от нас в оби́тели Отца́ Небе́снаго, удиви́ хода́тайством свои́м ми́лость Госпо́дню на нас. Да, отбе́гше нече́стия и мирски́х по́хотей, Бо́гови же благоугоди́вше, обря́щем по́мощь Его́ во вре́мя благопотре́бно и благослове́ние на ны и на дела́ рук на́ших, и да сподо́бит нас насле́дити Ца́рство Небе́сное и с ли́ки святы́х сла́вити и воспева́ти пречестно́е и великоле́пое и́мя Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Ще в розробці
