Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні

День пам'яті (н. ст.)

Мiсяця липня на 2-й день

У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457–474), брати Гальбій і Кандид, наближені до царя, вирушили із Константинополя до Палестини на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарета вони зупинилися на ночівлю у однієї літньої єврейки. У її будинку увагу прочан привабили запалені свічки й фіміам, що курився.

На питання про те, яка святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань повідала, що зберігає велику святиню — ризу Богородиці, від якої відбувається багато чудес і зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну із Своїх одеж благочестивій дівчині-єврейці, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, із покоління в покоління, риза Богоматері зберігалася в цій сім’ї.

Дорогоцінний ковчег, що містив священну ризу, було перевезено до Константинополя. Святий Геннадій, патріарх Царгородський († 471), й імператор Лев, дізнавшись про знахідку, переконалися в нетлінності святої ризи Богородиці і благоговійно приклалися до неї.

У Влахерні, поблизу берега моря, було збудовано новий храм на честь Богоматері. 2 липня 458 року святитель Геннадій з належною урочистістю переніс священну ризу до Влахернського храму, вклавши її до нового ковчега.

Згодом до ковчега з ризою Богородиці були покладені Її святий омофор та частина Її поясу. Ця обставина й відображена в православній іконографії свята, яка об’єднує дві події: покладення ризи і покладення пояса Пречистої Діви Марії у Влахерні.

Не раз під час нападів ворогів Пресвята Богородиця рятувала місто, якому подарувала Свою священну ризу. Так було, коли Константинополь облягали авари в 626 році, перси в 677 році і араби в 717 році.

18 червня 860 року руський флот князя Аскольда у складі понад 200 човнів, спустошивши береги Чорномор’я і Босфору, увійшов до бухти Золотий Ріг і загрожував Константинополю. Із міста було видно руські кораблі, а воїни, які висадилися, «проходили перед містом, простягаючи свої мечі».

Імператор Михаїл ІІІ (842–867), зупинивши розпочатий похід на арабів, повернувся до столиці. Всю ніч він молився, розпростершись ниц на кам’яних плитах храму Влахернської Божої Матері. Святий патріарх Фотій, у свою чергу, звернувся до пастви з проповіддю, закликаючи сльозами покаяння омити гріхи і в старанній молитві випросити заступництва Пресвятої Богородиці.

Небезпека зростала з кожною годиною. «Місто ледве не було підняте на спис», — каже в іншій своїй проповіді патріарх Фотій. У цих умовах було прийнято рішення рятувати церковні святині, і найперше святу ризу Богородиці, яка зберігалася у Влахернському храмі, неподалік від берега затоки.

Після всенародного молебню святу ризу Богоматері, взяту із Влахернського храму, з хресним ходом обнесли навколо городських стін, погрузили з молитвою її край у води Босфору, а потім перенесли до центру Царгорода — храму Святої Софії.

Божа Матір Своєю благодаттю покрила і приборкала войовничість русичів. Уклавши почесне перемир’я, Аскольд зняв облогу Константинополя. 25 червня руські війська стали відходити, взявши з собою великий викуп.

Тиждень потому, 2 липня, чудотворну ризу Богоматері урочисто повернули на її місце, в раку Влахернського храму. На спомин про ці події святим патріархом Фотієм було встановлено щорічне святкування Покладення ризи Богоматері 2 липня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання