В суботу перед П’ятидесятницею
В пято́к ве́чера пятдеся́тницы
Па́мять соверша́ем все́х от ве́ка усо́пших благочести́вых христиа́н, оте́ц и бра́тий на́ших.
На Го́споди воззва́х: поста́вим стихо́в, 6.
Стихи́ры му́ченичны, осмогла́сника 3, гла́с 6:
Му́ченицы Твои́ Го́споди, не отверго́шася Тебе́, ни отступи́ша от за́поведей Твои́х: те́х моли́твами поми́луй на́с.
Му́чившиися тебе́ ра́ди Христе́, мно́гия му́ки претерпе́ша: моли́твами Го́споди и моле́нием и́х, все́х на́с сохрани́.
Страстоте́рпцы му́ченицы, и небе́снии гра́ждане, на земли́ пострада́вшии, мно́гия му́ки претерпе́ша, и соверше́нный прия́ша вене́ц на небесе́х, да мо́лятся о душа́х на́ших.
И усо́пших, 3. Гла́с 8. Подо́бен: И́же во Еде́ме:
От ве́ка ме́ртвых дне́сь все́х по и́мени, с ве́рою пожи́вших благоче́стно, па́мять соверша́юще ве́рнии, Спа́са и Го́спода воспои́м, прося́ще приле́жно си́м в ча́с суда́ отве́т благи́й да́ти, Тому́ Самому́ Бо́гу на́шему, все́й судя́щему земли́, десна́го Его́ предстоя́ния получи́ти в ра́дости, в ча́сти пра́ведных, и во святы́х жре́бии све́тлем, и досто́йным бы́ти Небе́снаго Ца́рствия Его́.
Свое́ю кро́вию челове́ки Спа́се искупи́вый, и сме́ртию Твое́ю от сме́рти го́рькия изба́вивый на́с, и жи́знь ве́чную подая́й на́м Воскресе́нием Твои́м, вся́ упоко́й Го́споди усо́пшыя благоче́стно, или́ в пусты́нях, или́ во граде́х, или́ в мо́ри, или́ на земли́, или́ на вся́ком ме́сте, цари́ же, свяще́нники, архиере́и, мона́хи и бельцы́, в во́зрасте вся́ком всеро́дном, и сподо́би я́ Небе́снаго Ца́рствия Твоего́.
Из ме́ртвых воста́нием Твои́м Христе́, не ктому́ сме́рть облада́ет уме́ршими благоче́стно: те́мже мо́лимся приле́жно: рабы́ Твоя́ упоко́й во дво́рех Твои́х, и в не́дрех Авраа́ма, от Ада́ма да́же до дне́сь послужи́вшыя Тебе́ чи́сто отцы́, и бра́тию на́шу, дру́ги, вку́пе и сро́дники, вся́каго челове́ка в житии́ послужи́вша ве́рно, и к Тебе́ преста́вльшася, многови́дно и многообра́зно, Бо́же, и сподо́би я́ получи́ти Небе́снаго Ца́рствия Твоего́.
Сла́ва: гла́с 8:
Пла́чу и рыда́ю, егда́ помышля́ю сме́рть, и ви́жду во гробе́х лежа́щую, по о́бразу Бо́жию созда́нную на́шу красоту́, безъобра́зну, безсла́вну, не иму́щую ви́да. О чудесе́! Что́ е́же о на́с сие́ бы́сть та́инство? Ка́ко преда́хомся тле́нию? Ка́ко сопряго́хомся сме́рти? Вои́стинну Бо́га повеле́нием, я́коже е́сть пи́сано, подаю́щаго преста́вленным поко́й.
И ны́не: Богоро́дичен, гла́с 6:
Кто́ Тебе́ не ублажи́т Пресвята́я Де́во? Кто́ ли не воспое́т Твоего́ пречи́стаго Рождества́? Безле́тно бо от Отца́ возсия́вый Сы́н Единоро́дный, То́йже от Тебе́ Чи́стыя про́йде, неизрече́нно вопло́щся: естество́м Бо́г сы́й, и естество́м бы́в челове́к на́с ра́ди, не во двою́ лицу́ разделя́емый, но во двою́ естеству́ несли́тно познава́емый, того́ моли́ Чи́стая, Всеблаже́нная, поми́ловатися душа́м на́шым.
Све́те ти́хий:
Вме́сто же проки́мна, пое́м: Аллилу́иа: на гла́с 8:
Сти́х: Блаже́ни, я́же избра́л, и прия́л еси́ Го́споди.
Сти́х: И па́мять и́х в ро́д и ро́д.
Сподо́би Го́споди:
На стихо́вне стихи́ры, гла́с 6.
Му́ченичен: Кре́ст тво́й Го́споди, му́чеником бы́сть ору́жие непобеди́мое: ви́дяху бо предлежа́щую сме́рть, и предзря́ще бу́дущую жи́знь, наде́ждею в тя́ укрепля́хуся: те́х моли́твами поми́луй на́с.
Ме́ртвым:
Сти́х: Ду́шы и́х во благи́х водворя́тся.
Ты́ мя почти́л еси́ о́бразом Твои́м, руку́ Твое́ю, Спа́се, созда́ние живописа́вый в веще́ственном зра́це у́мнаго существа́ подо́бие: его́же и о́бщника мя́ поста́вил еси́, положи́вый су́щими на земли́ облада́ти мне́ самовла́стием сло́ва. Те́мже, Спа́се, рабы́ твоя́, во стране́ живу́щих, в селе́ниих пра́ведных упоко́й.
Сти́х: Блаже́ни я́же избра́л, и прия́л еси́ Го́споди.
Да мне́ достоя́ние про́чих живота́ разсу́дится, вертогра́д во Еде́ме вся́кими укра́шен сады́, печа́ли и попече́ния свобо́дна мя́ прича́стника боже́ственныя жи́зни, равноа́нгельна на земли́, смеше́на учини́вый: те́мже Спа́се, рабы́ Твоя́ во стране́ живы́х, в селе́ниих пра́ведных упоко́й.
Сла́ва: гла́с 6:
Нача́ток ми́ и соста́в зижди́тельное Твое́ бы́сть повеле́ние: восхоте́в бо от неви́димаго же и ви́димаго жи́ва мя́ соста́вити естества́: от земли́ у́бо те́ло созда́л еси́, да́л же ми́ еси́ ду́шу боже́ственным твои́м и животворя́щим вдохнове́нием. Те́мже спа́се рабы́ Твоя́, во стране́ живу́щих и в селе́ниих пра́ведных упоко́й.
И ны́не: Богоро́дичен:
Моли́твами ро́ждшия Тя́ Христе́, и му́ченик Твои́х апо́стол, проро́к, иера́рхов, преподо́бных и пра́ведных, и все́х святы́х, усо́пшыя рабы́ Твоя́ упоко́й.
Отпусти́тельный тропа́рь, гла́с 8:
Глубино́ю му́дрости человеколю́бно вся́ стро́яй, и поле́зное все́м подава́яй, еди́не Соде́телю, упоко́й Го́споди ду́шы ра́б Твои́х: на Тя́ бо упова́ние возложи́ша, Творца́ и Зижди́теля и Бо́га на́шего.
Сла́ва, и ны́не: Богоро́дичен:
Тебе́ и сте́ну, и приста́нище и́мамы, и моли́твенницу благоприя́тну к Бо́гу, Его́же родила́ еси́, Богоро́дице Безневе́стная, ве́рных спасе́ние.
И быва́ет отпу́ст.
Та́же свяще́нник твори́т: Благослове́н Бо́г на́ш: И глаго́лем псало́м: Живы́й в по́мощи Вы́шняго: Аллилу́иа: три́жды. Сти́х: Блаже́ни я́же избра́л, и прия́л еси́ Го́споди: Та́же тропа́рь: Глубино́ю му́дрости: и Богоро́дичен: Тебе́ и сте́ну: Та́же ме́ртвеннии тропари́: Благослове́н еси́ Го́споди: И помина́ет свяще́нник все́х преждепочи́вших оте́ц и бра́тий на́ших: и моли́тву. По возгла́се же псало́м 50.
И а́бие пое́м настоя́щий ме́ртвенный кано́н во усыпа́льнице, его́же краестро́чие: Шесту́ю припева́ю отше́дшым пе́снь.
Пе́снь 1. Гла́с 6.
Ирмо́с: Я́ко по су́ху пешеше́ствовав Изра́иль:
В Небе́сных Черто́зех, всегда́ до́блии му́ченицы мо́лят Тя́ Христе́: я́же от земли́ преста́вил еси́ ве́рныя, ве́чных бла́г получи́ти сподо́би.
Украше́й вся́ческая, живо́тное смеше́ние, посреде́ мя челове́ка, смире́ния вку́пе и вели́чества созда́л еси́: те́мже ра́б Твои́х ду́шы Спа́се упоко́й.
Сла́ва:
Рая́ жи́теля и земледе́лателя в нача́ле мя́ учини́л еси́, престу́пльша же Твою́ за́поведь изгна́л еси́. Те́мже ра́б Твои́х ду́шы Спа́се упоко́й.
И ны́не: Богоро́дичен:
И́же от ребра́ созда́вый Е́ву пре́жде на́шу прама́терь, из пречи́стаго Твоего́ чре́ва в пло́ть одева́ется, е́юже сме́рти кре́пость, Чи́стая, разруши́.
Пе́снь 3.
Ирмо́с: Не́сть свя́т я́коже Ты́ Го́споди Бо́же мо́й:
Зако́нно пострада́ша Твои́ му́ченицы Жизнода́вче, и венце́м побе́ды украси́вшеся, от Тебе́ преста́вльшымся ве́рным ве́чное избавле́ние подаю́т.
Наказа́в пе́рвее мно́гими чудесы́, и зна́меньми мене́ заблу́ждшаго, напосле́док самаго́ себе́ истощи́л еси́ я́ко сострада́тель, и поиска́в, обре́л и спа́сл еси́.
Сла́ва:
От теку́щих непостоя́тельныя тли́, к Тебе́ преше́дшыя, в селе́ниих ве́чных жи́ти ра́достно сподо́би, Бла́же, оправда́в ве́рою же и благода́тию.
И ны́не: Богоро́дичен:
Не́сть непоро́чны я́коже Ты́ Пречи́стая Богома́ти, еди́на от ве́ка Бо́га и́стиннаго зачала́ еси́ во чре́ве, сме́рти разруши́вшаго си́лу.
Та́же, ирмо́с:
Не́сть свя́т я́коже Ты́ Го́споди Бо́же мо́й, вознесы́й ро́г ве́рных Твои́х Бла́же, и утверди́вый на́с на ка́мени испове́дания Твоего́.
Та́же, ектениа́. И седа́лен, гла́с 6:
Вои́стинну суета́ вся́ческая, житие́ же се́нь и со́ние: и́бо всу́е мяте́тся вся́к земноро́дный, я́коже рече́ Писа́ние: егда́ ми́р приобря́щем, тогда́ во гро́б всели́мся, иде́же вку́пе ца́рие и ни́щии. Те́мже Христе́ Бо́же преста́вльшыяся упоко́й я́ко человеколю́бец.
Сла́ва, и ны́не: Богоро́дичен:
Всесвята́я Богоро́дице, во вре́мя живота́ моего́ не оста́ви мене́, челове́ческому предста́тельству не вве́ри мя́, но Сама́ заступи́, и поми́луй мя́.
Пе́снь 4.
Ирмо́с: Христо́с моя́ си́ла:
Прему́дрости бо́льшее явля́я позна́ние, и е́же о даре́х многосоверше́нныя Влады́ко благосты́ни, му́ченическия ли́ки а́нгелом сочета́л еси́.
Неизрече́нныя сла́вы Твоея́ получи́ти сподо́би, к Тебе́ преста́вльшыяся, иде́же Христе́ веселя́щихся е́сть жили́ще, и гла́с чи́стаго ра́дования.
Сла́ва:
Пою́щих приими́ Боже́ственную держа́ву Твою́, и́хже от земли́ прия́л еси́, ча́да све́та те́х соде́ловая, грехо́вную мглу́ очища́я Многоми́лостиве.
И ны́не:
Прия́телище пречи́стое, хра́м всенепоро́чный, ковче́г пресвяты́й, де́вственное ме́сто свяще́ния, Тебе́ добро́ту Иа́ковлю Влады́ка избра́л е́сть.
Пе́снь 5.
Ирмо́с: Бо́жиим све́том:
Я́ко всепло́дие свяще́нное, и я́ко нача́ток челове́ческаго му́ченицы естества́, просла́вленному прине́сшеся Бо́гу, на́м спасе́ние при́сно хода́тайствуют.
Небе́снаго пребыва́ния, раздая́ния дарова́ний, сподо́би Го́споди, пре́жде усо́пшыя ве́рныя рабы́ Твоя́, подая́ прегреше́ний избавле́ние.
Сла́ва:
И́же еди́н естество́м Животво́рец, и́же бла́гости вои́стинну неизсле́димая пучи́на, сконча́вшыяся Ца́рствия Твоего́ сподо́би Ще́дре, еди́не Безсме́ртне.
И ны́не: Богоро́дичен:
Кре́пость и пе́ние и́же из Тебе́ Влады́чице ми́ру Рожде́йся, и спасе́ние бы́вый поги́бшым, и́же от а́довых вра́т избавля́я, ве́рою Тебе́ блажа́щыя.
Пе́снь 6.
Ирмо́с: Жите́йское мо́ре:
На Кресте́ пригвожда́емь, му́ченическия ли́ки к Себе́ собра́л еси́, подража́ющыя стра́сть Твою́, Бла́же. Те́мже мо́лим Ти ся, к Тебе́ преста́вленныя ны́не упоко́й.
Неизрече́нною сла́вою Твое́ю, егда́ прии́деши стра́шный суди́ти ми́ру всему́, на о́блацех благоволи́ све́тло сре́сти Тебе́ Изба́вителю, я́же от земли́ прия́л еси́ ве́рныя рабы́ Твоя́.
Сла́ва:
Исто́чник жи́зни Сы́й, му́жеством Боже́ственным окова́нныя Влады́ко, изводя́й рабы́ Твоя́, я́же к тебе́ ве́рно отше́дшыя, в сла́дости ра́йстей всели́.
И ны́не:
В зе́млю возврати́хомся, престу́пльше Бо́жию за́поведь боже́ственную: Тобо́ю же, Де́во, на не́бо от земли́ вознесо́хомся, тлю́ сме́ртную оттря́сше.
Посе́м ирмо́с:
Жите́йское мо́ре воздвиза́емое зря́ напа́стей бу́рею, к ти́хому приста́нищу Твоему́ прите́к, вопию́ Ти: возведи́ от тли́ живо́т мо́й, Многоми́лостиве.
Та́же, ектениа́. Конда́к: Со святы́ми упоко́й: И и́кос.
Пе́снь 7.
Ирмо́с: Росода́тельну у́бо:
Изба́вльшиися Твое́ю кро́вию му́ченицы пе́рваго преступле́ния, окропи́вшеся же свое́ю кро́вию, прообразу́ют я́ве Твое́ заколе́ние: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.
Свире́пеющую сме́рть умертви́л еси́, Сло́ве живонача́льнейшее, в ве́ре же усо́пшыя приими́ ны́не, воспева́ющыя и глаго́лющыя, Христе́: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.
Воодуши́вый мя́ челове́ка вдохнове́нием Боже́ственным, Богонача́льнейший Влады́ко, преста́вленныя Ца́рствия Твоего́ сподо́би, пе́ти Тебе́ Спа́се: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.
Богоро́дичен:
Превы́шши вся́кия тва́ри Пренепоро́чная была́ еси́, заче́нши Бо́га, сокруши́вшаго сме́ртная врата́, и вереи́ сте́ршаго: те́мже Тя́ Чи́стая песносло́вим ве́рнии, я́ко Богома́терь.
Пе́снь 8.
Ирмо́с: Из пла́мене преподо́бным:
Кре́пко по́двиги показу́юще, и побе́ды венце́м украси́стеся, му́ченицы Христо́вы страстоте́рпцы, зову́ще: Тя́ превозно́сим Христе́ во ве́ки.
Свяще́нне житие́ оста́вльшыя ве́рныя, и к Тебе́ Влады́це преше́дшыя приими́ кро́тце, упокоева́я, я́ко благоутро́бен, Тя́ превознося́щыя во вся́ ве́ки.
Ны́не в земли́ кро́тких вся́ водворя́тися пре́жде усо́пшыя Спа́се благоизво́ли, ве́рою я́же в Тя́ оправда́в, и благода́тию Тя́ превознося́щыя во вся́ ве́ки.
Богоро́дичен:
Вси́ Тя блажи́м Всеблаже́нная, ро́ждшую Сло́ва вои́стинну су́щаго Блаже́ннаго, пло́ть на́с ра́ди бы́вшаго: Его́же превозно́сим во вся́ ве́ки.
Пе́снь 9.
Ирмо́с: Бо́га челове́ком невозмо́жно:
Наде́жда му́чеников ли́ки укрепи́, и к Твое́й любви́ распале́нней впери́, бу́дущих си́м предвообрази́вши непоколеби́мый вои́стинну поко́й: его́же преста́вленныя Бла́же, ве́рныя сподо́би получи́ти.
Све́тлаго и Боже́ственнаго получи́ти сия́ния Твоего́ Христе́, ве́рою преста́вльшымся благоволи́, в не́дрех Авраа́мовых упокое́ние, я́ко Еди́н ми́лостив, те́м да́руя, и ве́чнаго сподобля́я блаже́нства.
И́же сы́й естество́м бла́г и благоутро́бен, и воли́тель ми́лости, и благоутро́бия бе́здна, я́же от ме́ста сего́ озлобле́ния, и се́ни сме́ртныя Спа́се преста́вил еси́, иде́же сия́ет Тво́й све́т, ты́я учини́.
Богоро́дичен:
Се́нь святу́ю Чи́стая разуме́ем, и ковче́г, и скрижа́ль Тя́ зако́на и благода́ти: Тобо́ю бо оставле́ние дарова́ся, оправда́нным же кро́вию Воплоще́ннаго из Твоего́ Чре́ва Всенепоро́чная.
Трисвято́е: Пресвята́я Тро́ице: По О́тче на́ш: Тропа́рь: Глубино́ю му́дрости: И богоро́дичен: Тебе́ и сте́ну: И помина́ет свяще́нник обы́чно. И отпу́ст.
В суббо́ту на У́трени
по шестопса́лмии, Аллилу́иа: на гла́с 8, со стихи́ его́.
Тропа́рь:
Глубино́ю му́дрости человеколю́бно вся́ стро́яй, и поле́зное все́м подава́яй, Еди́не Соде́телю, упоко́й Го́споди ду́шы ра́б Твои́х: на Тя́ бо упова́ние возложи́ша, Творца́ и Зижди́теля и Бо́га на́шего.
Сла́ва, и ны́не: Богоро́дичен. Гла́с то́йже:
Тебе́ и сте́ну, и приста́нище и́мамы, и Моли́твенницу благоприя́тну к Бо́гу, Его́же родила́ еси́, Богоро́дице Безневе́стная, ве́рных спасе́ние.
Та́же обы́чное стихосло́вие: Рече́ Госпо́дь Го́сподеви моему́: седи́ одесну́ю мене́:
На все́х же ектениа́х стихосло́вия и кано́на помина́ются вси́ преждеотше́дшии отцы́ и бра́тия на́шя.
По 1-м стихосло́вии глаго́лем
седа́льны ме́ртвенны, и му́ченичны. Гла́с 6:
Страда́льческая противле́ния в по́двизе, мучи́тельныя ра́ны на му́ченики: и стоя́ху ли́цы безпло́тных, по́чести держа́ще побе́ды: удиви́ша прему́дрии мучи́телей и царе́й, низложи́ша велиа́ра испове́данием христо́вым. Укрепи́вый и́х Го́споди, сла́ва Тебе́.
Сти́х: Ди́вен Бо́г во святы́х свои́х, Бо́г Изра́илев.
Страда́льческий по́двиг претерпе́вше святи́и, и по́чести побе́ды от Тебе́ прии́мше, упраздни́ша кова́рства беззако́нных, прия́ша венцы́ нетле́ния: те́ми Бо́же, спаси́ ду́шы на́шя.
Сти́х: Воззва́ша пра́веднии, и Госпо́дь услы́ша и́х.
Святы́х Твои́х па́мять Го́споди, показа́ся я́коже ра́й, и́же во еде́ме, в не́й бо ра́дуется вся́ тва́рь: и пода́ждь на́м те́х моли́твами, ми́р и ве́лию ми́лость.
Сла́ва: поко́ин:
В селе́ниих избра́нных, и во стране́ живу́щих, я́же прия́л еси́ Иису́се, благоче́стно усо́пшыя учини́, я́ко благоуве́тливый Бо́г, и испо́лни невече́рняго све́та, небе́сныя Твоея́ ра́дости сподо́би.
И ны́не: Богоро́дичен:
Благослове́нную нареки́й Твою́ Ма́терь, прише́л еси́ на стра́сть во́льным хоте́нием, возсия́в на Кресте́, взыска́ти хотя́ Ада́ма, глаго́ля а́нгелом: сра́дуйтеся Мне́, я́ко обре́теся поги́бшая дра́хма. Вся́ му́дре устро́ивый Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.
Та́же, Блаже́ни непоро́чнии: на две́ статии́.
Тропари́ ме́ртвеннии:
Благослове́н еси́ Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.
Святы́х ли́к обре́те исто́чник жи́зни, и две́рь ра́йскую: да обря́щу и а́з пу́ть покая́нием! Поги́бшее овча́ а́з е́смь, воззови́ мя Спа́се, и спаси́ мя.
Благослове́н еси́ Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.
А́гнца Бо́жия пропове́давше, и закла́ни бы́вше я́коже а́гнцы, и к жи́зни нестаре́емей святи́и, и присносу́щней преста́вльшеся, того́ приле́жно му́ченицы моли́те, долго́в разреше́ние на́м дарова́ти.
Благослове́н еси́ Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.
В пу́ть у́зкий хо́ждшии приско́рбный, вси́ в житии́ Кре́ст я́ко яре́м взе́мшии, и мне́ после́довавшии ве́рою, прииди́те наслади́теся, и́хже угото́вах ва́м по́честей и венцо́в небе́сных.
Благослове́н еси́ Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.
О́браз е́смь неизрече́нныя твоея́ сла́вы, а́ще и я́звы ношу́ прегреше́ний: уще́дри Твое́ созда́ние влады́ко, и очи́сти твои́м благоутро́бием, и возжеле́нное оте́чество пода́ждь ми́, рая́ па́ки жи́теля мя́ сотворя́я.
Благослове́н еси́ Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.
Дре́вле у́бо от не су́щих созда́вый мя́, и о́бразом Твои́м Боже́ственным почты́й, преступле́нием же за́поведи па́ки мя́ возврати́вый в зе́млю, от нея́же взя́т бы́х, на е́же по подо́бию возведи́, дре́внею добро́тою возъобрази́тися.
Благослове́н еси́ Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.
Упоко́й Бо́же рабы́ Твоя́, и учини́ я́ в раи́, иде́же ли́цы святы́х Го́споди, и пра́ведницы сия́ют я́ко свети́ла: усо́пшыя рабы́ Твоя́ упоко́й, презира́я и́х вся́ согреше́ния.
Сла́ва:
Трисия́тельное еди́наго Божества́, благоче́стно пое́м вопию́ще: Свя́т еси́ О́тче Безнача́льный, Собезнача́льный Сы́не, и Боже́ственный Ду́ше, просвети́ на́с ве́рою Тебе́ служа́щих, и ве́чнаго огня́ исхити́.
И ны́не: Богоро́дичен:
Ра́дуйся Чи́стая, Бо́га пло́тию ро́ждшая во спасе́ние все́х, Е́юже ро́д челове́ческий обре́те спасе́ние: Тобо́ю да обря́щем ра́й, Богоро́дице Чи́стая благослове́нная.
Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́ Бо́же. Три́жды.
Посе́м ектениа́ о усо́пших преждерече́ная: Па́ки и па́ки: Мы́ же: Го́споди, поми́луй. 40. Иере́й моли́тву: Бо́же духо́в:
И по возгла́се седа́лен, гла́с 5, за упоко́й:
Поко́й Спа́се на́ш с пра́ведными рабы́ Твоя́, и сия́ всели́ во дворы́ Твоя́, я́коже е́сть пи́сано, презира́я я́ко бла́г прегреше́ния и́х во́льная и нево́льная, и вся́ я́же в ве́дении и не в ве́дении, Человеколю́бче.
Сла́ва, и ны́не: Богоро́дичен:
От Де́вы возсия́вый ми́ру Христе́ Бо́же, сы́ны све́та То́ю показа́вый, поми́луй на́с.
Псало́м 50. Кано́н свята́го оби́тели, со ирмосо́м на 6: и настоя́щий на 8.
Канон, гла́с 8.
Студи́та творе́ние, в тро́ичных и богоро́дичных тропаре́х краестро́чие: Недосто́йнаго Фео́дора.
Пе́снь 1.
Ирмо́с: Пе́снь возсле́м лю́дие чу́дному бо́гу на́шему, свободи́вшему Изра́иля от рабо́ты, пе́снь побе́дную пою́ще, и вопию́ще: пои́м Тебе́ еди́ному Влады́це.
Вси́ помо́лимся Христу́, творя́ще па́мять дне́сь, от ве́ка ме́ртвых, да ве́чнаго огня́ изба́вит я́, в ве́ре усо́пшыя, и наде́жде жи́зни ве́чныя.
Глубино́ю суде́б твои́х Христе́, всепрему́дре ты́ предъопредели́л еси́ коего́ждо кончи́ну жи́зни, преде́л и о́браз. Те́мже я́же покры́ гро́б во вся́кой стране́, на суде́ спаси́ всеще́дрый.
Преде́лы жи́зни на́шея да́вый, те́мже усо́пшыя от жите́йския но́щи, дне́ невече́рняго сы́ны покажи́ Го́споди, свяще́нники правосла́вныя, цари́ же и вся́ лю́ди Твоя́.
Я́же покры́ вода́, и бра́нь пожа́т, тру́с же я́же объя́т, и уби́йцы уби́ша, и о́гнь я́же попали́ ве́рныя, Ми́лостиве, в ча́сти учини́ пра́ведных.
Вся́ презира́яй плотски́я до́лги на́шя Спа́се на́ш, во вся́ком во́зрасте всего́ ро́да челове́ча, пред суди́щем Твои́м поста́ви неосужде́нны, Тебе́ Созда́телю отвеща́ющыя.
Сла́ва: Тро́ичен:
Три́ еди́наго Естества́ пою́ Ли́ца самоипоста́сная, нерожде́нна Отца́, Сы́на ро́ждшагося, и Ду́ха Свята́го, безнача́льное Ца́рство, вла́сть, Божество́ еди́но.
И ны́не: Богоро́дичен:
Вои́стинну Ты яви́лася еси́ не́бо на земли́, бо́льшее вы́шняго небесе́, Безневе́стная Де́во: из Тебе́ бо возсия́ Со́лнце в ми́ре, влады́чествуяй пра́вдою.
Катава́сиа: Пе́снь возсле́м:
Пе́снь 2.
Ирмо́с: Ви́дите ви́дите, я́ко А́з е́смь Бо́г ва́ш, пре́жде ве́к рожде́нный от Отца́, и от Де́вы в после́дняя без му́жа заче́ншийся, и разруши́вый гре́х пра́отца Ада́ма, я́ко Человеколю́бец.
Ви́дите ви́дите, я́ко А́з е́смь Бо́г ва́ш, пра́ведным судо́м водрузи́вый преде́лы жи́зни, и в нетле́ние от тли́ прие́мляй вся́, усо́пшыя в наде́жди ве́чнаго воскресе́ния.
От четыре́х коне́ц, Го́споди, прие́мляй ве́рно усо́пшыя в мо́ри, или́ на земли́, или́ в река́х, исто́чницех, или́ езе́рех, или́ в рове́нницех, сне́дь звере́м бы́вшыя, и пти́цам, и гадо́м, вся́ упоко́й.
В Твое́й дла́ни вся́ческая Го́споди, предразсуди́л еси́ разре́шшыяся в соста́вы четы́ри, в прише́ствии Твое́м собра́в воскреси́, вся́ я́же в неве́дении и ра́зуме, проща́я те́х прегреше́ния.
О стра́шнаго Твоего́ втора́го Го́споди прише́ствия! Зане́ я́ко в ви́де мо́лнии на зе́млю прише́д, воздви́гнеши все́ созда́ние Твое́ суди́тися: в ве́ре Тебе́ тогда́ пожи́вших, сре́тших Тя́, с Тобо́ю бы́ти сподо́би.
Сла́ва: тро́ичен:
Пресоверше́нная Еди́нице, Пребоже́ственная, Триипоста́сная, нерожде́нне О́тче, и Сы́не Единоро́дне, Ду́ше от Отца́ исходя́й, Сы́ном же явля́яйся, Существо́ еди́но и Естество́, Госпо́дьство, Ца́рство, спаси́ все́х на́с.
И ны́не: Богоро́дичен:
Неизглаго́ланное чу́до Твоего́ Рождества́ Ма́ти Де́во: ка́ко бо и ражда́еши, и Чиста́ еси́ в то́мже? Ка́ко Отроча́ ражда́еши, и не ве́си иску́са му́жеска отню́д? Я́коже ве́сть па́че естества́ от Мене́ новоле́пно Сло́во Бо́жие ро́ждшееся.
Катава́сиа: Ви́дите, ви́дите:
Пе́снь 3.
Ирмо́с: Утвержде́й руко́ю Твое́ю сло́ве Бо́жий небеса́, просвеще́нием твоего́ и́стиннаго позна́ния, утверди́ и на́с на Тя́ наде́ющихся сердца́.
Преше́дшыя жития́ тече́ние, в сла́ве благоче́стной, пра́ведным оде́ятися венце́м сподо́би Бо́же, и ве́чных бла́г наслади́тися.
Напра́сно восхище́нныя, попаля́емыя от мо́лний, и изме́рзшыя мра́зом, и вся́кою ра́ною, упоко́й Бо́же, егда́ огне́м вся́ иску́сиши.
Присному́тное жития́ мо́ре преплы́вшыя Христе́, в нетле́нное Твоего́ жития́ сподо́би приста́нище притещи́, правосла́вным житие́м окормле́нныя.
И́хже вся́кое естество́ морски́х, и пти́ц небе́сных прия́т снеде́ние Христе́, Твои́ми судьба́ми воскреси́ Бо́же, в после́дний де́нь со сла́вою.
Сла́ва: Тро́ичен:
У́мно Боже́ственную Еди́ницу, в три́ Ли́ца про́сто, ку́пно е́же пресещи́, совокупля́ю несеко́мая: я́коже бо ско́рость мо́лнии, трисия́ющая ви́дится во еди́нстве.
И ны́не: Богоро́дичен:
Недоуме́нное Твое́ чу́до: без му́жа бо ражда́еши, и де́вство Твое́ Чи́стая соблюда́еши ро́ждши. Те́мже а́нгел мно́жество, и челове́ческий ро́д пое́т Тя́ во ве́ки.
Катава́сиа: Утвержде́й руко́ю Твое́ю Сло́ве Бо́жий небеса́:
Седа́лен, гла́с 5. Подо́бен: Собезнача́льное Сло́во:
На́с ра́ди претерпе́вый Кре́ст и сме́рть, и умертви́вый а́да, и совоскреси́вый ме́ртвыя, преста́вльшыяся от на́с Спа́се упоко́й, я́ко Человеколю́бец Бо́г, и в тре́петное и стра́шное прише́ствие Твое́ Жизнода́вче, я́ко име́яй мно́жество ми́лости, Ца́рствия Твоего́ сподо́би.
Сла́ва: то́йже.
И ны́не, Богоро́дичен:
Ско́рый Тво́й покро́в, и по́мощь и ми́лость покажи́ на рабе́х Твои́х, и во́лны Чи́стая, укроти́ су́етных помышле́ний, и па́дшую ду́шу мою́ возста́ви Богоро́дице: ве́м бо, ве́м Де́во, я́ко мо́жеши, ели́ка и хо́щеши.
Пе́снь 4.
Ирмо́с: Из горы́ приосене́нныя, сло́ве, проро́к, еди́ныя Богоро́дицы, хотя́ща воплоти́тися, богови́дно усмотри́, и со стра́хом славосло́вяше си́лу Твою́.
Отцы́ и пра́отцы, де́ды и пра́деды, от пе́рвых и да́же до после́дних, во благозако́нии уме́ршыя и благове́рии, вся́ помяни́ Спа́се на́ш.
В горе́, на пути́, на ме́стех пусты́х житие́ оста́вльшыя в ве́ре, мона́хи же и бельцы́, ю́ношы и ста́рцы, со святы́ми, Христе́, всели́.
От печа́ли и ра́дости прише́дшыя ненаде́жно, ве́рою а́бие премени́вшыя житие́, в благоде́нствии пострада́вшыя, или́ злоде́нствии, вся́ упоко́й Спа́се на́ш.
Я́же уби́ ме́чь, и ко́нь совосхити́, гра́д, сне́г и ту́ча умно́женная: я́же удави́ пли́нфа, или́ пе́рсть посы́па, Христе́ Спа́се на́ш упоко́й.
Сла́ва: тро́ичен:
Стра́нно я́ко еди́но, и три́, Божество́, все́ по еди́ному Лицу́ неразде́льно: Оте́ц бо, Сы́н и Ду́х Святы́й е́сть, покланя́ема, я́ко еди́н Бо́г.
И ны́не: Богоро́дичен:
Напра́ви на́с Де́во моли́твами Твои́ми, окормля́ющи обурева́емыя волно́ю греха́, во спаси́тельная приста́нища Господороди́тельнице, избавля́ющи от вся́ких лю́тых.
Пе́снь 5.
Ирмо́с: У́тренюет ду́х мо́й к Тебе́ Бо́же, зане́ све́т повеле́ния прише́ствия твоего́, и́миже у́бо озари́ у́м на́ш влады́ко, и наста́ви на стезю́ жи́зни.
Коего́ждо па́мять уме́рших, благоче́стно от ве́ка дне́сь творя́ще Го́споди, приле́жно ти́ вопие́м: вся́ упоко́й со святы́ми Твои́ми.
От вся́каго я́же прия́л еси́ ро́да и ро́да, в царе́х, в князе́х, или́ мона́шествующих правосла́вно Ще́дре, ве́чнаго изба́ви муче́ния.
Все́х, я́же созда́л еси́ поле́зная ве́дый, и́мже попусти́л еси́ Го́споди, внеза́пными паде́жми ненаде́жно умре́ти, изба́ви му́ки вся́кия Бо́же на́ш.
Огня́ приснопаля́щаго, и тмы́ несвети́мыя, скре́жета зубна́го, и че́рвия безконе́чно му́чащаго, и вся́каго муче́ния изба́ви Спа́се на́ш, вся́ ве́рно уме́ршыя.
Сла́ва: тро́ичен:
Единопресто́льная, безнача́льная, Триипоста́сная Еди́нице, разделе́нием Еди́нство, и вопроти́в Ли́цы Естество́ иму́щая, во еди́но на́с совокупи́ хоте́ние Твои́х за́поведей.
И ны́не, Богоро́дичен:
Па́че огнезра́чных серафи́мов яви́лася еси́ Чи́стая Честне́йшая, поро́ждши си́м непристу́пнаго Иису́са Спа́са, воплоще́нием обожи́вшаго земноро́дных смеше́ние.
Пе́снь 6.
Ирмо́с: Содержи́ма мя́ приими́ человеколю́бче, грехи́ мно́гими, и припа́дающа щедро́там твои́м, я́ко проро́ка Го́споди, и спаси́ мя.
Сме́рти разреши́в боле́зни, пострада́в Нача́льниче жи́зни Бо́же на́ш, усо́пшыя от ве́ка, рабы́ Твоя́ упоко́й.
Неизглаго́ланными Твои́ми судьба́ми, я́же уби́ша чаро́вная напое́ния, отра́вы, ко́стная удавле́ния со святы́ми Го́споди упоко́й.
Егда́ суди́ти бу́деши вся́ческим, стоя́щым наги́м открове́нным пред лице́м Твои́м, тогда́ Ще́дре, пощади́ послужи́вшыя Ти́ ве́рно, Бо́же.
После́днею у́бо трубо́ю воструби́вшу Твоему́ арха́нгелу, воскре́сние жи́зни все́х, тогда́ Христе́ рабы́ Твоя́ упоко́й.
От ве́ка я́же прия́л еси́ ве́рныя Бо́же, ро́д вся́кий челове́ческий, сподо́би во ве́ки с служа́щими Ти́ сла́вити Тя́.
Сла́ва: тро́ичен:
Богонача́лие Трисвято́е, единопресто́льное, О́тче, Сы́не со Святы́м Ду́хом, Ты́ еси́ Бо́г мо́й, вседержи́тельством Твои́м содержа́й все́.
И ны́не, Богоро́дичен:
От ко́рене твоего́ возсия́ цве́т жи́зни, Иессе́е пра́отче взыгра́й, спаса́яй ми́р, от Чи́стыя Отрокови́цы Христо́с Бо́г.
Конда́к, гла́с 8:
Со святы́ми упоко́й Христе́ ду́шы ра́б Твои́х, иде́же не́сть боле́знь, ни печа́ль, ни воздыха́ние, но жи́знь безконе́чная.
И́кос:
Са́м еди́н еси́ безсме́ртный, сотвори́вый и созда́вый челове́ка: земни́и у́бо от земли́ созда́хомся, и в зе́млю ту́южде по́йдем, я́коже повеле́л еси́, созда́вый мя́ и реки́й ми́: я́ко земля́ еси́, и в зе́млю оти́деши, а́може вси́ челове́цы по́йдем, надгро́бное рыда́ние творя́ще пе́снь: аллилу́иа.
Пе́снь 7.
Ирмо́с: В нача́ле зе́млю основа́вый, и небеса́ сло́вом утверди́вый, благослове́н еси́ во ве́ки Го́споди Бо́же оте́ц на́ших.
Благоче́стно от ве́ка преста́вльшихся па́мять творя́ще вопие́м: благослове́н еси́ во ве́ки Го́споди Бо́же оте́ц на́ших.
Внеза́пу благоче́стно уме́ршыя, и от стремни́ны вся́кия па́дшыя, дре́ва, желе́за, вся́каго ка́мене, упоко́й Бо́же усо́пшыя ве́рныя.
В стра́шное Твое́ прише́ствие, Ще́дре, одесну́ю ове́ц Твои́х поста́ви, правосла́вно Ти́ в житии́ послужи́вшыя Христе́, и преста́вльшыяся к Тебе́.
В ли́це Христе́, избра́нных Твои́х вчини́ Твоя́ рабы́, вопи́ти Тебе́: благослове́н еси́ во ве́ки Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.
От земли́ пе́рсть соде́тельствовавый, пло́ть Ду́хом оживотвори́вый Спа́се Ще́дрый, я́же прия́л еси́, упоко́й Бо́же в нестаре́ющем животе́.
Сла́ва: тро́ичен:
Я́коже треми́ со́лнцы Божество́, еди́ным све́та срастворе́нием, да воспое́тся, Оте́ц, и Сы́н, и Боже́ственный Ду́х, еди́н Естество́м, но три́ Ипоста́сьми.
И ны́не: Богоро́дичен:
Дави́дское согла́сно воспева́ем Ти́ пе́ние, го́ру Тя́ Бо́жию нарица́юще Де́во, в не́йже всели́вся пло́тию Сло́во, обоготвори́ на́с духо́вно в Себе́.
Пе́снь 8.
Ирмо́с: На горе́ святе́й просла́вльшася, и в купине́ огне́м Присноде́вы моисе́ови та́йну я́вльшаго, Го́спода по́йте и превозноси́те во вся́ ве́ки.
Сокруши́вый пе́рвее се́нь сме́ртную, возсия́в я́ко со́лнце из гро́ба, сы́ны Воскресе́ния Твоего́ сотвори́, Го́споди сла́вы, вся́ уме́ршыя в ве́ре, во ве́ки.
Безве́стных и сокрове́нных Све́детелю, егда́ и́маши откры́ти дела́ тмы́, и сове́ты серде́ц на́ших, тогда́ не истяжи́ сло́ва, со все́ми ве́рою усо́пшими.
Егда́ и́маши се́сти на престо́ле, и повели́ши на су́д предста́ти, собра́нным трубо́ю от коне́ц земли́: тогда́ пощади́ все́х Христе́ я́ко Ми́лостивый.
Уме́ршым напра́сно от слу́чаев, от кли́ча же зе́льнаго, и ско́раго тече́ния, зауше́ния, удавле́ния же и ляга́ния, Го́споди сла́вы, ве́рою усо́пшым осла́би во ве́ки.
Благослови́м Отца́ и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, Го́спода.
Я́ко Еди́ницу Существо́м пою́ Тя, я́ко Тро́ицу Ли́цы Тя́ чту́, О́тче, и Сы́не и Ду́ше Пресвяты́й, безнача́льную держа́ву Твоего́ Ца́рствия сла́влю во ве́ки.
И ны́не: Богоро́дичен:
Струи́ живы́я исто́чник запеча́танный, показа́лася еси́ Богоро́дице Де́во: без му́жа бо Го́спода ро́ждши, безсме́ртия ве́рныя напоя́еши водо́ю во ве́ки.
Хва́лим, благослови́м:
Ирмо́с: На горе́ святе́й просла́вльшася:
Пе́снь 9.
Ирмо́с: Проявле́нное на горе́ законополо́жнику во огни́ и купине́ рождество́ Присноде́вы, в на́ше ве́рных спасе́ние, пе́сньми немо́лчными велича́ем.
Иде́же е́сть веселя́щихся жили́ще святы́х Твои́х Го́споди, вся́ от ве́ка усо́пшыя, в ве́ре же и наде́жди ра́доватися сподо́би.
Уме́ршыя Бо́жиим преще́нием, сме́ртных громо́в вся́ких с небесе́ изнесе́нных, земли́ разсе́дшейся, мо́рю возшуме́вшуся, вся́ ве́рныя Христе́ упоко́й.
Вся́кий во́зраст, ста́рцы, и ю́ныя младе́нцы, и де́ти, и ссу́щыя млеко́, му́жеское естество́ и же́нское, упоко́й Бо́же, я́же прия́л еси́ ве́рныя.
От ядови́тых угрызе́ний уме́ршыя, от поглоще́ния змие́в, от попра́ния ко́ней, и от удавле́ния и обе́шения от и́скренняго, ве́рою Ти́ послужи́вшыя упоко́й.
Коего́ждо по и́мени в ве́ре уме́ршыя от ве́ка, и от ро́да родо́в, неосужде́нно предста́ти Тебе́ Христе́, тогда́ в прише́ствии Твое́м сподо́би.
Сла́ва: тро́ичен:
Еди́ный в Тро́ице Бо́же, сла́ва Тебе́ непреста́нно, а́ще бо и Бо́г Ки́йждо, но еди́н Естество́м е́сть, Оте́ц, и Сы́н, и Ду́х, трисве́тлыми сво́йствы.
И ны́не: Богоро́дичен:
Па́че ума́ Рождество́ Твое́: ражда́еши бо пре́жде Су́щаго, и млеко́м пита́еши несказа́нно Пищеда́вца ми́ру. держи́ши же содержа́щаго вся́, Христа́ еди́наго Изба́вителя на́шего Всенепоро́чная.
Та́же, Досто́йно е́сть:
Ексапостила́рий. Подо́бен: Не́бо звезда́ми:
Па́мять соверша́юще все́х усо́пших во христе́, и коне́чный де́нь воспомя́нем ве́рнии, о на́с же и о о́ных христа́ при́сно моля́ще.
Сла́ва, и ны́не: Богоро́дичен:
Сла́досте а́нгелов, скорбя́щих ра́досте, христиа́н предста́тельнице, Де́во Ма́ти Госпо́дня, заступи́ на́с, и изба́ви ве́чных му́к.
На хвали́тех, Вся́кое дыха́ние: поста́вим стихи́ четы́ре и пое́м настоя́щыя стихи́ры во гла́с 6.
Подо́бен: Отча́янная:
Стра́шный коне́ц сме́рти, и гро́зный су́д Влады́ки: о́гнь неугаси́мый угото́вися та́мо, че́рвь неусыпа́емый му́чай, и скре́жет зубо́в, тма́ кроме́шная е́сть, и ве́чное осужде́ние. Те́мже зове́м ко Спа́су: я́же избра́л еси́ от привре́менных, упоко́й, за ве́лию Твою́ ми́лость.
Вси́ в житии́ оста́вльшиися, прииди́те во гробе́х ужаса́ющеся, прини́кните и ви́дите ми́ра пре́лесть: где́ ны́не те́ла добро́та, и сла́ва бога́тства? Где́ же го́рдость жития́? вои́стинну су́етная вся́. Те́мже зове́м ко Спа́су: я́же избра́л еси́ от привре́менных, Упоко́й, за ве́лию Твою́ ми́лость.
Ны́не во гро́б и́же на престо́ле, ны́не и́же в порфи́ре во тлю́ облече́ся: не ктому́ бо на престо́ле, но во гро́бе лежи́т: се́ исчезе́ ца́рская держа́ва. Се́ я́ко со́ние челове́ческое прехо́дит житие́. Те́мже зове́м ко Спа́су: я́же избра́л еси́, упоко́й, за ве́лию Твою́ ми́лость.
Вся́ отсе́ле преложи́вшыяся в наде́жду жи́зни ве́чныя, и житие́ измени́вшыя вся́ким Спа́се о́бразом, вся́кий чи́н, и ро́д, и вся́кий во́зраст, му́жы вку́пе и жены́, и новорожде́нныя младе́нцы, я́ко Человеколю́бец в не́дрех учини́ Авраа́млих, и в ме́стех осла́бы, за ве́лию Твою́ ми́лость.
Сла́ва: гла́с 2:
Я́ко цве́т увяда́ет, и я́ко се́нь мимогряде́т, разруша́ется вся́к челове́к: па́ки же глася́щей трубе́, ме́ртвии я́ко в тру́се вси́ воста́нут ко Твоему́ сре́тению Христе́ Бо́же. Тогда́ Влады́ко, и́хже преста́вил еси́ от на́с, во святы́х Твои́х учини́ кро́вех, согреше́ния и́х благосе́рде, презира́я.
И ны́не: гла́с 6, Богоро́дичен:
Ты́ еси́ Бо́г на́ш, и́же прему́дростию соде́лавый вся́, и́же и проро́ки посла́вый на́м проро́чествовати твое́ прише́ствие, и апо́столы пропове́дати Твоя́ вели́чия: и о́ви у́бо проро́чествоваху прише́ствие Твое́, о́ви же креще́нием просвети́ша язы́ки, му́ченицы же пострада́вше получи́ша сла́ву от си́х, и мо́лятся приле́жно Тебе́ Влады́це с ро́ждшею Тя́ Ма́терию: упоко́й бо́же ду́шы, я́же прия́л еси́, и на́с сподо́би Ца́рствия Твоего́,
Кре́ст претерпе́вый мене́ ра́ди осужде́ннаго, изба́вителю мо́й и Бо́же.
На стихо́вне стихи́ры, гла́с 6. Подо́бен: Всю́ отложи́вше:
Име́яй непости́жное к на́м благоутро́бие, и исто́чник неистоща́емый боже́ственныя бла́гости многоми́лостиве, к Тебе́ Влады́ко преше́дшыя в земли́ живы́х всели́, в селе́ниих возлю́бленных и вожделе́нных, одержа́ние да́руяй вы́ну пребыва́ющее: Ты́ бо за все́х пролия́л еси́ кро́вь Твою́ Христе́, и живоно́сною цено́ю ми́р искупи́л еси́.
Сти́х: Ду́шы и́х во благи́х водворя́тся.
Умерщвле́ние претерпе́л еси́ животво́рное во́лею, и жи́знь источи́л еси́, и сла́дость присносу́щную ве́рным да́л еси́, Боже́ственным Влады́ко благоутро́бием, еди́не всеще́дре, безгре́шне: в ню́же мо́лимся, счини́ усо́пшыя в наде́жди воскресе́ния, разреше́ние прегреше́ний да́руяй: да все́ми пое́тся и́мя Твое́ Христе́, и спасе́ни сла́вим человеколю́бие Твое́.
Сти́х: Блаже́ни я́же избра́л, и прия́л еси́ Го́споди.
Живы́ми госпо́дьствующа богонача́льною вла́стию, и ме́ртвыми влады́чествующа, Тебе́ Христе́, ве́дуще мо́лим: ве́рныя рабы́ Твоя́, к Тебе́ еди́ному Благоде́телю отше́дшыя, Са́м упоко́й со избра́нными Твои́ми Человеколю́бче, в ме́стех прохлажде́ния, во святы́х све́тлостех: воли́тель бо ми́лости еси́, и спаса́еши я́ко Бо́г, я́же по о́бразу Твоему́ созда́л еси́, еди́не Многоми́лостиве.
Сла́ва: гла́с то́йже.
Боле́знь Ада́му бы́сть, дре́ва вкуше́нием, дре́вле во Еде́ме, егда́ зми́й я́д изблева́. Того́ бо ра́ди вни́де сме́рть всеро́дная, снеда́ющая челове́ка: но прише́д Влады́ка низложи́ зми́я, и воскресе́ние на́м дарова́. К Нему́же у́бо возопии́м: пощади́ Спа́се, и́хже прия́л еси́, и со святы́ми поко́й, я́ко Человеколю́бец.
И ны́не: Богоро́дичен:
Яви́лася еси́, пребыва́ние боголе́пное Пресвята́я, и Бо́га вмести́ла еси́, и Бо́га родила́ еси́ неискусобра́чная во двою́ существу́, во еди́ной же ипоста́си Чи́стая. Того́ моли́ Единоро́днаго и Перворожде́ннаго, Тя́ Де́во непоро́чну и по рождестве́ сохра́ншаго, ду́шы упоко́ити ве́рою усо́пшыя во све́те нетле́нныя све́тлости и блаже́нстве.
Тропа́рь: Глубино́ю му́дрости: Сла́ва, и ны́не: Тебе́ и сте́ну и приста́нище: И обы́чный отпу́ст.
На литурги́и изъобрази́тельная. Проки́мен апо́стола, гла́с 6: Ду́шы и́х во благи́х водворя́тся. Апо́стол в дея́ниих зача́ло 51. И ме́ртвенный апо́стол, зача́ло 163: Бра́тие, пе́рвый челове́к: Аллилу́иа, гла́с 4. Сти́х: Блаже́ни, я́же избра́л: Ева́нглие от Иоа́нна, зача́ло 67. И друго́е за упоко́й, зача́ло 21. Прича́стный: Блаже́ни, я́же избра́л и прия́л еси́ Го́споди. Аллилу́иа, три́жды.
Пaмzть совершaемъ всёхъ t вёка ўс0пшихъ бlгочести1выхъ хrтіaнъ, nц7ъ и3 брaтій нaшихъ.
На ГDи воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ, ѕ7. Стіхи6ры мyченичны, nсмоглaсника G, глaсъ ѕ7:
М§ницы твои2 гDи, не tверг0шасz тебE, ни tступи1ша t зaповэдей твои1хъ: тёхъ мlтвами поми1луй нaсъ.
Мyчившіисz тебE рaди хrтE, мнHгіz мyки претерпёша: моли1твами гDи и3 молeніемъ и4хъ, всёхъ нaсъ сохрани2.
Страстотeрпцы мyчєницы, и3 нбcніи грaждане, на земли2 пострадaвшіи, мнHгіz мyки претерпёша, и3 совершeнный пріsша вэнeцъ на нб7сёхъ, да м0лzтсz њ душaхъ нaшихъ.
И# ўс0пшихъ, G. Глaсъ }.
Под0бенъ: И$же во є3дeмэ:
T вёка мeртвыхъ днeсь всёхъ по и4мени, съ вёрою пожи1вшихъ благочeстнw, пaмzть совершaюще вёрніи, сп7са и3 гDа воспои1мъ, просsще прилёжнw си6мъ въ чaсъ судA tвётъ бlгjй дaти, томY самомY бGу нaшему, всeй судsщему земли2, деснaгw є3гw2 предстоsніz получи1ти въ рaдости, въ чaсти прaведныхъ, и3 во с™hхъ жрeбіи свётлэмъ, и3 достHйнымъ бhти нбcнагw цaрствіz є3гw2.
Своeю кр0вію чlвёки сп7се и3скупи1вый, и3 смeртію твоeю t смeрти г0рькіz и3збaвивый нaсъ, и3 жи1знь вёчную подаsй нaмъ воскrніемъ твои1мъ, вс‰ ўпок0й гDи ўс0пшыz благочeстнw, и3ли2 въ пустhнzхъ, и3ли2 во градёхъ, и3ли2 въ м0ри, и3ли2 на земли2, и3ли2 на всsкомъ мёстэ, цRи1 же, сщ7eнники, ґрхіерeи, монaхи и3 бэльцы2, въ в0зрастэ всsкомъ всер0дномъ, и3 спод0би | нбcнагw цrтвіz твоегw2.
И#з8 мeртвыхъ востaніемъ твои1мъ хrтE, не ктомY смeрть њбладaетъ ўмeршими благочeстнw: тёмже м0лимсz прилёжнw: рабы6 твоS ўпок0й во дв0рэхъ твои1хъ, и3 въ нёдрэхъ ґвраaма, t ґдaма дaже до днeсь послужи1вшыz тебЁ чи1стw nц7ы2, и3 брaтію нaшу, дрyги, вкyпэ и3 ср0дники, всsкаго человёка въ житіи2 послужи1вша вёрнw, и3 къ тебЁ престaвльшасz, многови1днw и3 многоoбрaзнw б9е, и3 спод0би | получи1ти нбcнагw цrтвіz твоегw2.
Слaва, глaсъ }:
Плaчу и3 рыдaю, є3гдA помышлsю смeрть, и3 ви1жду во гробёхъ лежaщую, по џбразу б9ію создaнную нaшу красотY, без8oбрaзну, безслaвну, не и3мyщую ви1да. Q чудесE! Что2 є4же њ нaсъ сіE бhсть тaинство; кaкw предaхомсz тлёнію; кaкw сопрzг0хомсz смeрти; вои1стинну бGа повелёніемъ, ћкоже є4сть пи1сано, подаю1щагw престaвлєннымъ пок0й.
И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ ѕ7:
Кто2 тебE не ўблажи1тъ прес™az дв7о; кт0 ли не воспоeтъ твоегw2 пречcтагw ржcтвA; безлётнw бо t nц7A возсіsвый сн7ъ є3динор0дный, т0йже t тебE чcтыz пр0йде, неизречeннw вопл0щсz: є3стеств0мъ бGъ сhй, и3 є3стеств0мъ бhвъ чlвёкъ нaсъ рaди, не во двою2 лицY раздэлsемый, но во двою2 є3стествY несли1тнw познавaемый, того2 моли2 чcтаz, всебlжeннаz, поми1ловатисz душaмъ нaшымъ.
Свёте ти1хій:
Вмёстw же прокjмна, поeмъ:
Ґллилyіа, на глaсъ }.
Стjхъ: Бlжeни, ±же и3збрaлъ, и3 пріsлъ є3си2 гDи.
Стjхъ: И# пaмzть и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ.
Спод0би гDи:
На стіх0внэ стіхи6ры, глaсъ ѕ7.
Мyчениченъ: Кrтъ тв0й гDи, мyченикwмъ бhсть nрyжіе непобэди1мое: ви1дzху бо предлежaщую смeрть, и3 предзрsще бyдущую жи1знь, надeждею въ тS ўкрэплsхусz: тёхъ мlтвами поми1луй нaсъ.
Мeртвымъ:
Стjхъ: Дyшы и4хъ во бlги1хъ водворsтсz.
Тh мz почти1лъ є3си2 џбразомъ твои1мъ, рукY твоeю сп7се создaніе, живописaвый въ вещeственномъ зрaцэ ќмнагw существA под0біе: є3гHже и3 џбщника мS постaвилъ є3си2, положи1вый сyщими на земли2 њбладaти мнЁ самовлaстіемъ сл0ва. Тёмже сп7се рабы6 твоS, во странЁ живyщихъ, въ селeніихъ прaведныхъ ўпок0й.
Стjхъ: Бlжeни ±же и3збрaлъ, и3 пріsлъ є3си2 гDи.
Да мнЁ достоsніе пр0чихъ животA разсyдитсz, вертогрaдъ во є3дeмэ всsкими ўкрaшенъ сады2, печaли и3 попечeніz своб0дна мS причaстника бжcтвенныz жи1зни, равноaгGльна на земли2, смэшeна ўчини1вый: тёмже сп7се, рабы6 твоS во странЁ живhхъ, въ селeніихъ прaведныхъ ўпок0й.
Слaва, глaсъ ѕ7:
Начaтокъ ми2 и3 состaвъ зижди1тельное твоE бhсть повелёніе: восхотёвъ бо t неви1димагw же и3 ви1димагw жи1ва мS состaвити є3стествA: t земли2 ќбw тёло создaлъ є3си2, дaлъ же ми2 є3си2 дyшу бжcтвеннымъ твои1мъ и3 животворsщимъ вдохновeніемъ. Тёмже сп7се рабы6 твоS, во странЁ живyщихъ и3 въ селeніихъ прaведныхъ ўпок0й.
И# нhнэ, бGор0диченъ:
Мlтвами р0ждшіz тS хrтE, и3 мyчєникъ твои1хъ ґпcлъ, прорHкъ, їерaрхwвъ, препод0бныхъ и3 прaведныхъ, и3 всёхъ с™hхъ, ўс0пшыz рабы6 твоS ўпок0й.
Tпусти1тельный тропaрь, глaсъ }:
Глубин0ю мyдрости человэколю1бнw всS стр0zй, и3 полeзное всBмъ подавazй, є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи дyшы р†бъ твои1хъ: на тs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz и3 бGа нaшего.
Слaва, и3 нhнэ: бGор0диченъ:
ТебE и3 стёну, и3 пристaнище и4мамы, и3 моли1твенницу благопріsтну къ бGу, є3г0же родилA є3си2, бцdе безневёстнаz, вёрныхъ спасeніе.
И# бывaетъ tпyстъ.
Тaже сщ7eнникъ твори1тъ:
Блгcвeнъ бGъ нaшъ:
И# глаг0лемъ pал0мъ:
Живhй въ п0мощи вhшнzгw:
Ґллилyіа, три1жды.
Стjхъ: Бlжeни ±же и3збрaлъ, и3 пріsлъ є3си2 гDи:
Тaже тропaрь: Глубин0ю мyдрости человэколю1бнw вс‰ стр0zй, и3 полeзное всBмъ подавazй, є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи дyшы р†бъ твои1хъ: на тs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz и3 бGа нaшего.
БGор0диченъ: ТебE и3 стёну, и3 пристaнище и4мамы, и3 моли1твенницу бlгопріsтну къ бGу, є3г0же родилA є3си2, бцdе безневёстнаz, вёрныхъ спасeніе.
Тaже мeртвенніи тропари2:
Бlгословeнъ є3си2 гDи:
И# поминaетъ сщ7eнникъ всёхъ преждепочи1вшихъ nтє1цъ и3 брaтій нaшихъ: и3 моли1тву. По возглaсэ же pал0мъ н7.
И# ѓбіе поeмъ настоsщій мeртвенный канHнъ во ўсыпaльницэ, глaсъ ѕ7, є3гHже краестр0чіе:
Шестyю припэвaю tшeдшымъ пёснь.
Пёснь №.
Їрм0съ: Ћкw по сyху пэшешeствовавъ ї}ль:
Въ нбcныхъ черт0зэхъ, всегдA д0бліи мyчєницы м0лzтъ тS хrтE: ±же t земли2 престaвилъ є3си2 вBрныz, вёчныхъ бл†гъ получи1ти спод0би.
Ўкрашeй всsчєскаz, жив0тное смэшeніе, посредё мz человёка, смирeніz вкyпэ и3 вели1чества создaлъ є3си2: тёмже р†бъ твои1хъ дyшы сп7се ўпок0й.
РаS жи1телz и3 земледёлателz въ начaлэ мS ўчини1лъ є3си2, престyпльша же твою2 зaповэдь и3згнaлъ є3си2. Тёмже р†бъ твои1хъ дyшы сп7се ўпок0й.
БGор0диченъ: И$же t ребрA создaвый є4vу прeжде нaшу прам™рь, и3з8 пречи1стагw твоегw2 чрeва въ пл0ть њдэвaетсz, є4юже смeрти крёпость чи1стаz разруши2.
Пёснь G.
Їрм0съ: Нёсть с™ъ ћкоже ты2:
Зак0ннw пострадaша твои2 мyчєницы жизнодaвче, и3 вэнцeмъ побёды ўкраси1вшесz, t тебE престaвльшымсz вёрнымъ вёчное и3збавлeніе подаю1тъ.
Наказaвъ пeрвэе мн0гими чудесы2, и3 знaменьми менE заблyждшаго, напослёдокъ самаго2 себE и3стощи1лъ є3си2 ћкw сострадaтель, и3 поискaвъ, њбрёлъ и3 спaслъ є3си2.
T текyщихъ непостоsтельныz тли2, къ тебЁ прешeдшыz, въ селeніихъ вёчныхъ жи1ти рaдостнw спод0би, бlже, њправдaвъ вёрою же и3 благодaтію.
БGор0диченъ: Нёсть непор0чны ћкоже ты2 пречcтаz бGомaти, є3ди1на t вёка бGа и4стиннаго зачалA є3си2 во чрeвэ, смeрти разруши1вшаго си1лу.
Тaже, їрм0съ: Нёсть с™ъ ћкоже ты2 гDи б9е м0й, вознесhй р0гъ вёрныхъ твои1хъ бlже, и3 ўтверди1вый нaсъ на кaмени и3сповёданіz твоегw2.
Тaже, є3ктеніA. И# сэдaленъ, глaсъ ѕ7:
Вои1стинну суетA всsчєскаz, житіe же сёнь и3 с0ніе: и4бо всyе мzтeтсz всsкъ земнор0дный, ћкоже речE писaніе: є3гдA мjръ пріwбрsщемъ, тогдA во гр0бъ всели1мсz, и3дёже вкyпэ цaріе и3 ни1щіи. Тёмже хrтE б9е престaвльшыzсz ўпок0й ћкw человэколю1бецъ.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ:
Всес™az бцdе, во врeмz животA моегw2 не њстaви менE, человёческому предстaтельству не ввёри мS, но самA заступи2, и3 поми1луй мS.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Хrт0съ моS си1ла:
Премyдрости б0льшее kвлsz познaніе, и3 є4же њ дарёхъ многосовершeнныz вLко благостhни, мyченичєскіz ли1ки ѓгGлwмъ сочетaлъ є3си2.
Неизречeнныz слaвы твоеS получи1ти спод0би, къ тебЁ престaвльшыzсz, и3дёже хrтE веселsщихсz є4сть жили1ще, и3 глaсъ чи1стагw рaдованіz.
Пою1щихъ пріими2 б9eственную держaву твою2, и5хже t земли2 пріsлъ є3си2, чaда свёта тёхъ содёловаz, грэх0вную мглY њчищaz многоми1лостиве.
Пріsтелище пречcтое, хрaмъ всенепор0чный, ковчeгъ прес™hй, дёвственное мёсто свzщeніz, тебE добр0ту їaкwвлю вLка и3збрaлъ є4сть.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Б9іимъ свётомъ:
Ћкw всепл0діе свzщeнное, и3 ћкw начaтокъ человёческагw мyчєницы є3стествA, прослaвленному принeсшесz бGу, нaмъ спасeніе при1снw ходaтайствуютъ.
Небeснагw пребывaніz, раздаsніz даровaній, спод0би гDи, прeжде ўс0пшыz вBрныz рабы6 твоS, подаS прегрэшeній и3збавлeніе.
И$же є3ди1нъ є3стеств0мъ животв0рецъ, и4же бlгости вои1стинну неизслёдимаz пучи1на, скончaвшыzсz цrтвіz твоегw2 спод0би щeдре, є3ди1не безсмeртне.
БGор0диченъ: Крёпость и3 пёніе и4же и3з8 тебE вLчце мjру рождeйсz, и3 спасeніе бhвый поги1бшымъ, и4же t ѓдовыхъ врaтъ и3збавлsz, вёрою тебE блажaщыz.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Житeйское м0ре:
На кrтЁ пригвождaемь, мyчєническіz ли1ки къ себЁ собрaлъ є3си2, подражaющыz стrть твою2 бlже. Тёмже м0лимъ ти сz, къ тебЁ престaвлєнныz нhнэ ўпок0й.
Неизречeнною слaвою твоeю, є3гдA пріи1деши стрaшный суди1ти мjру всемY, на џблацэхъ благоволи2 свётлw срёсти тебE и3збaвителю, ±же t земли2 пріsлъ є3си2 вёрныz рабы6 твоS.
И#ст0чникъ жи1зни сhй, мyжествомъ б9eственнымъ њков†нныz вLко, и3зводsй рабы6 твоS, ±же къ тебЁ вёрнw tшeдшыz, въ слaдости рaйстэй всели2.
Въ зeмлю возврати1хомсz, престyпльше б9ію зaповэдь б9eственную: тоб0ю же дв7о на нб7о t земли2 вознес0хомсz, тлю2 смeртную tтрsсше.
Посeмъ їрм0съ: Житeйское м0ре воздвизaемое зрS напaстей бyрею, къ ти1хому пристaнищу твоемY притeкъ, вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, многоми1лостиве.
Тaже, є3ктеніA.
Кондaкъ, глaсъ }:
Со с™hми ўпок0й хrтE дyшы рaбъ твои1хъ, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.
Јкосъ: Сaмъ є3ди1нъ є3си2 безсмeртный, сотвори1вый и3 создaвый человёка: земнjи ќбw t земли2 создaхомсz, и3 въ зeмлю тyюжде п0йдемъ, ћкоже повелёлъ є3си2, создaвый мS и3 рекjй ми2: ћкw землS є3си2, и3 въ зeмлю tи1деши, ѓможе вси2 человёцы п0йдемъ, надгр0бное рыдaніе творsще пёснь: ґллилyіа.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Росодaтельну ќбw:
И#збaвльшіисz твоeю кр0вію мyчєницы пeрвагw преступлeніz, њкропи1вшесz же своeю кр0вію, проwбразyютъ ћвэ твоE заколeніе: бlгословeнъ є3си2 б9е nц7ъ нaшихъ.
Свирёпэющую смeрть ўмертви1лъ є3си2, сл0ве живоначaльнэйшее, въ вёрэ же ўс0пшыz пріими2 нhнэ, воспэвaющыz и3 глаг0лющыz, хrтE: бlгословeнъ є3си2 б9е nц7ъ нaшихъ.
Воwдуши1вый мS человёка вдохновeніемъ бжcтвеннымъ, бGоначaльнэйшій вLко, престaвлєнныz цrтвіz твоегw2 спод0би, пёти тебЁ сп7се: благословeнъ є3си2 б9е nц7ъ нaшихъ.
БGор0диченъ: Превhшши всsкіz твaри пренепор0чнаz былA є3си2, зачeнши бGа, сокруши1вшаго смeртнаz вратA, и3 верєи2 стeршаго: тёмже тS чи1стаz пэсносл0вимъ вёрніи, ћкw бGомaтерь.
Пёснь }.
Їрм0съ: И#з8 плaмене преподHбнымъ:
Крёпкw п0двиги показyюще, и3 побёды вэнцeмъ ўкраси1стесz, мyчєницы хrт0вы страстотeрпцы, зовyще: тS превозн0симъ хrтE во вёки.
Свzщeннэ житіE њстaвльшыz вBрныz, и3 къ тебЁ вLцэ прешeдшыz пріими2 кр0тцэ, ўпокоевaz, ћкw бlгоутр0бенъ, тS превозносsщыz во всS вёки.
Нhнэ въ земли2 кр0ткихъ вс‰ водворsтисz прeжде ўс0пшыz сп7се бlгоизв0ли, вёрою ћже въ тS њправдaвъ, и3 бlгодaтію тS превозносsщыz во вс‰ вёки.
БGор0диченъ: Вси1 тz блажи1мъ всебlжeннаz, р0ждшую сл0ва вои1стинну сyщаго бlжeннаго, пл0ть нaсъ рaди бhвшаго: є3г0же превозн0симъ во всS вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: БGа чlвёкwмъ невозм0жно:
Надeжда мyченикwвъ ли1ки ўкрэпи2, и3 къ твоeй любви2 распалeннэй впери2, бyдущихъ си6мъ предвоwбрази1вши непоколеби1мый вои1стинну пок0й: є3г0же престaвлєнныz бlже, вBрныz спод0би получи1ти.
Свётлагw и3 б9eственнагw получи1ти сіsніz твоегw2 хrтE, вёрою престaвльшымсz благоволи2, въ нёдрэхъ ґвраaмовыхъ ўпокоeніе, ћкw є3ди1нъ ми1лостивъ, тBмъ дaруz, и3 вёчнагw сподоблsz блажeнства.
И$же сhй є3стеств0мъ бlгъ и3 бlгоутр0бенъ, и3 воли1тель ми1лости, и3 бlгоутр0біz бeздна, ±же t мёста сегw2 њѕлоблeніz, и3 сёни смeртныz сп7се престaвилъ є3си2, и3дёже сіsетъ тв0й свётъ, ты6z ўчини2.
БGор0диченъ: Сёнь с™yю чи1стаz разумёемъ, и3 ковчeгъ, и3 скрижaль тS зак0на и3 бlгодaти: тоб0ю бо њставлeніе даровaсz, њправдaннымъ же кр0вію воплощeннагw и3з8 твоегw2 чрeва всенепор0чнаz.
Трис™0е: Прес™az трbце: По Џ§е нaшъ:
Тропaрь: Глубин0ю мyдрости человэколю1бнw вс‰ стр0zй, и3 полeзное всBмъ подавazй, є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи дyшы р†бъ твои1хъ: на тs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz и3 бGа нaшего.
И# бGор0диченъ: ТебE и3 стёну, и3 пристaнище и4мамы, и3 моли1твенницу бlгопріsтну къ бGу, є3г0же родилA є3си2, бцdе безневёстнаz, вёрныхъ спасeніе.
И# поминaетъ свzщeнникъ nбhчнw. И# tпyстъ.
Въ суббHту на ќтрени, по шестоpaлміи, Ґллилyіа: на глaсъ }, со стіхи2 є3гw2.
Тропaрь: Глубин0ю мyдрости человэколю1бнw вс‰ стр0zй, и3 полeзное всBмъ подавazй, є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи дyшы р†бъ твои1хъ: на тs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz и3 бGа нaшего.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ. Глaсъ т0йже:
ТебE и3 стёну, и3 пристaнище и4мамы, и3 моли1твенницу бlгопріsтну къ бGу, є3г0же родилA є3си2, бцdе безневёстнаz, вёрныхъ спасeніе.
Тaже nбhчное стіхосл0віе:
РечE гDь гDви моемY: сэди2 њдеснyю менE:
На всёхъ же є3ктеніaхъ стіхосл0віz и3 канHна поминaютсz вси2 преждеtшeдшіи nц7ы2 и3 брaтіz нaшz.
По №-мъ стіхосл0віи глаг0лемъ сэдaльны мeртвенны, и3 мyченичны. Глaсъ ѕ7:
Страдaльчєскаz противлє1ніz въ п0двизэ, мучи1тєльныz р†ны на мyченики: и3 стоsху ли1цы безпл0тныхъ, п0чєсти держaще побёды: ўдиви1ша премyдріи мучи1телей и3 царeй, низложи1ша веліaра и3сповёданіемъ хrт0вымъ. Ўкрэпи1вый и4хъ гDи, слaва тебЁ.
Стjхъ: Ди1венъ бGъ во с™hхъ свои1хъ, бGъ ї}левъ.
Страдaльческій п0двигъ претерпёвше с™jи, и3 п0чєсти побёды t тебE пріи1мше, ўпраздни1ша ковaрства беззак0нныхъ, пріsша вэнцы2 нетлёніz: тёми б9е, спаси2 дyшы нaшz.
Стjхъ: Воззвaша прaведніи, и3 гDь ўслhша и4хъ.
С™hхъ твои1хъ пaмzть гDи, показaсz ћкоже рaй, и4же во є3дeмэ, въ нeй бо рaдуетсz всS твaрь: и3 подaждь нaмъ тёхъ мlтвами, ми1ръ и3 вeлію млcть.
Слaва, пок0инъ:
Въ селeніихъ и3збрaнныхъ, и3 во странЁ живyщихъ, ±же пріsлъ є3си2 ї}се, бlгочeстнw ўс0пшыz ўчини2, ћкw бlгоувётливый бGъ, и3 и3сп0лни невечeрнzгw свёта, нбcныz твоеS рaдости спод0би.
И# нhнэ, бGор0диченъ:
Бlгословeнную нарекjй твою2 м™рь, пришeлъ є3си2 на стрaсть в0льнымъ хотёніемъ, возсіsвъ на кrтЁ, взыскaти хотS ґдaма, глаг0лz ѓгGлwмъ: срaдуйтесz мнЁ, ћкw њбрётесz поги1бшаz дрaхма. Вс‰ мyдрэ ўстр0ивый б9е нaшъ, слaва тебЁ.
Тaже: Бlжeни непор0чніи: на двЁ статіи2.
Тропари2 мeртвенніи:
Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои1мъ.
С™hхъ ли1къ њбрёте и3ст0чникъ жи1зни, и3 двeрь рaйскую: да њбрsщу и3 ѓзъ пyть покаsніемъ! Поги1бшее nвчA ѓзъ є4смь, воззови1 мz сп7се, и3 спаси1 мz.
Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои1мъ.
Ѓгнца б9іz проповёдавше, и3 заклaни бhвше ћкоже ѓгнцы, и3 къ жи1зни нестарёемэй с™jи, и3 присносyщнэй престaвльшесz, того2 прилёжнw мyчєницы моли1те, долгHвъ разрэшeніе нaмъ даровaти.
Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои1мъ.
Въ пyть ќзкій х0ждшіи приск0рбный, вси2 въ житіи2 кrтъ ћкw kрeмъ взeмшіи, и3 мнЁ послёдовавшіи вёрою, пріиди1те наслади1тесz, и4хже ўгот0вахъ вaмъ п0честей и3 вэнцHвъ небeсныхъ.
Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои1мъ.
Џбразъ є4смь неизречeнныz твоеS слaвы, ѓще и3 ћзвы ношY прегрэшeній: ўщeдри твоE создaніе вLко, и3 њчи1сти твои1мъ благоутр0біемъ, и3 возжелённое nтeчество подaждь ми2, раS пaки жи1телz мS сотворsz.
Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои1мъ.
Дрeвле ќбw t не сyщихъ создaвый мS, и3 џбразомъ твои1мъ б9eственнымъ почтhй, преступлeніемъ же зaповэди пaки мS возврати1вый въ зeмлю, t неsже взsтъ бhхъ, на є4же по под0бію возведи2, дрeвнею добр0тою воз8wбрази1тисz.
Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои1мъ.
Ўпок0й б9е рабы6 твоS, и3 ўчини2 | въ раи2, и3дёже ли1цы с™hхъ гDи, и3 прaвєдницы сіsютъ ћкw свэти6ла: ўс0пшыz рабы6 твоS ўпок0й, презирaz и4хъ вс‰ согрэшє1ніz.
Слaва:
Трисіsтельное є3ди1нагw б9ествA, бlгочeстнw поeмъ вопію1ще: с™ъ є3си2 џ§е безначaльный, собезначaльный сн7е, и3 б9eственный дш7е, просвэти2 нaсъ вёрою тебЁ служaщихъ, и3 вёчнагw nгнS и3схити2.
И# нhнэ, бGор0диченъ:
Рaдуйсz чи1стаz, бGа пл0тію р0ждшаz во спасeніе всёхъ, є4юже р0дъ человёческій њбрёте спасeніе: тоб0ю да њбрsщемъ рaй, бцdе чи1стаz бlгословeннаz.
Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. Три1жды.
Посeмъ є3ктеніA њ ўс0пшихъ преждеречeнаz:
Пaки и3 пaки:
Мh же: ГDи, поми1луй, м7.
Їерeй моли1тву: Б9е духHвъ:
И# по возглaсэ сэдaленъ, глaсъ є7, за ўпок0й:
Пок0й сп7се нaшъ съ прaведными рабы6 твоS, и3 сіS всели2 во дворы2 твоS, ћкоже є4сть пи1сано, презирaz ћкw бlгъ прегрэшє1ніz и4хъ вHльнаz и3 невHльнаz, и3 вс‰ ±же въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, чlвэколю1бче.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ:
T дв7ы возсіsвый мjру хrтE б9е, сhны свёта т0ю показaвый, поми1луй нaсъ.
Pал0мъ н7.
КанHнъ с™aгw nби1тели, со їрмос0мъ на ѕ7: и3 настоsщій на }.
КанHнъ, глaсъ }. Студjта творeніе, въ трbчныхъ и3 бGор0дичныхъ тропарёхъ краестр0чіе:
Недост0йнагw fе0дwра.
Пёснь №.
Їрм0съ: Пёснь возслeмъ лю1діе чyдному бGу нaшему, свободи1вшему ї}лz t раб0ты, пёснь побёдную пою1ще, и3 вопію1ще: пои1мъ тебЁ є3ди1ному вLцэ.
Вси2 пом0лимсz хrтY, творsще пaмzть днeсь, t вёка мeртвыхъ, да вёчнагw nгнS и3збaвитъ |, въ вёрэ ўс0пшыz, и3 надeждэ жи1зни вёчныz.
Глубин0ю судeбъ твои1хъ хrтE, всепремyдрэ ты2 пред8wпредэли1лъ є3си2 коегHждо кончи1ну жи1зни, предёлъ и3 џбразъ. Тёмже ±же покры2 гр0бъ во всsкой странЁ, на судЁ спаси2 всещeдрый.
Предёлы жи1зни нaшеz дaвый, тёмже ўс0пшыz t житeйскіz н0щи, днE невечeрнzгw сhны покажи2 гDи, сщ7eнники правосл†вныz, цари1 же и3 вс‰ лю1ди тво‰.
Я%же покры2 водA, и3 брaнь пожaтъ, трyсъ же ±же њб8sтъ, и3 ўб‡йцы ўби1ша, и3 џгнь ±же попали2 вBрныz, млcтиве, въ чaсти ўчини2 прaведныхъ.
Вс‰ презирazй плотскjz д0лги нaшz сп7се нaшъ, во всsкомъ в0зрастэ всегw2 р0да человёча, пред8 суди1щемъ твои1мъ постaви неwсуждeнны, тебЁ создaтелю tвэщaющыz.
Трbченъ: Три2 є3ди1нагw є3стествA пою2 ли1ца самоmпостaснаz, нерождeнна nц7A, сн7а р0ждшагосz, и3 д¦а с™aго, безначaльное цrтво, влaсть, б9ество2 є3ди1но.
БGор0диченъ: Вои1стинну ты2 kви1ласz є3си2 нeбо на земли2, б0льшее вhшнzгw нб7сE, безневёстнаz дв7о: и3з8 тебe бо возсіS с0лнце въ мjрэ, владhчествуzй прaвдою.
Катавaсіа: Пёснь возслeмъ:
Пёснь в7.
Їрм0съ: Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ вaшъ, прeжде вёкъ рождeнный t nц7A, и3 t дв7ы въ послBднzz без8 мyжа зачeншійсz, и3 разруши1вый грёхъ прaoтца ґдaма, ћкw чlвэколю1бецъ.
Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ вaшъ, прaведнымъ суд0мъ водрузи1вый предёлы жи1зни, и3 въ нетлёніе t тли2 пріeмлzй всS, ўс0пшыz въ надeжди вёчнагw воскресeніz.
T четырeхъ конє1цъ, гDи, пріeмлzй вёрнw ўс0пшыz въ м0ри, и3ли2 на земли2, и3ли2 въ рэкaхъ, и3ст0чницэхъ, и3ли2 є3зeрэхъ, и3ли2 въ ровeнницэхъ, снёдь ѕвэрє1мъ бhвшыz, и3 пти1цамъ, и3 гадHмъ, вс‰ ўпок0й.
Въ твоeй длaни всsчєскаz гDи, предразсуди1лъ є3си2 разрёшшыzсz въ состaвы четhри, въ пришeствіи твоeмъ собрaвъ воскреси2, вс‰ ±же въ невёдэніи и3 рaзумэ, прощaz тёхъ прегрэшє1ніz.
Q стрaшнагw твоегw2 вторaгw гDи пришeствіz! ЗанE ћкw въ ви1дэ м0лніи на зeмлю пришeдъ, воздви1гнеши всE создaніе твоE суди1тисz: въ вёрэ тебЁ тогдA пожи1вшихъ, срётшихъ тS, съ тоб0ю бhти спод0би.
Трbченъ: Пресовершeннаz є3ди1нице, преб9eственнаz, тріmпостaснаz, нерождeнне џ§е, и3 сн7е є3динор0дне, дш7е t nц7A и3сходsй, сн7омъ же kвлszйсz, существо2 є3ди1но и3 є3стество2, гDьство, цrтво, спаси2 всёхъ нaсъ.
БGор0диченъ: Неизглаг0ланное чyдо твоегw2 ржcтвA м™и дв7о: кaкw бо и3 раждaеши, и3 чистA є3си2 въ т0мже; кaкw nтрочA раждaеши, и3 не вёси и3скyса мyжеска tню1дъ; ћкоже вёсть пaче є3стествA t менE новолёпнw сл0во б9іе р0ждшеесz.
Катавaсіа: Ви1дите, ви1дите:
Пёснь G.
Їрм0съ: Ўтверждeй рук0ю твоeю сл0ве б9ій нб7сA, просвэщeніемъ твоегw2 и4стиннагw познaніz, ўтверди2 и3 нaсъ на тS надёющихсz сердцA.
Прешeдшыz житіS течeніе, въ слaвэ благочeстной, прaведнымъ њдёzтисz вэнцeмъ спод0би б9е, и3 вёчныхъ бл†гъ наслади1тисz.
Напрaснw восхищє1нныz, попалsємыz t м0лній, и3 и3змeрзшыz мрaзомъ, и3 всsкою рaною, ўпок0й б9е, є3гдA nгнeмъ вс‰ и3скyсиши.
Присномyтное житіS м0ре преплhвшыz хrтE, въ нетлённое твоегw2 житіS спод0би пристaнище притещи2, правослaвнымъ житіeмъ њкормлє1нныz.
И%хже всsкое є3стество2 морски1хъ, и3 пти1цъ небeсныхъ пріsтъ снэдeніе хrтE, твои1ми судьбaми воскреси2 б9е, въ послёдній дeнь со слaвою.
Трbченъ: Ќмнw б9eственную є3ди1ницу, въ три2 ли1ца пр0стw, кyпнw є4же пресэщи2, совокуплsю несэкHмаz: ћкоже бо ск0рость м0лніи, трисіsющаz ви1дитсz во є3ди1нствэ.
БGор0диченъ: Недоумённое твоE чyдо: без8 мyжа бо раждaеши, и3 дёвство твоE чи1стаz соблюдaеши р0ждши. Тёмже ѓгGлъ мн0жество, и3 чlвёческій р0дъ поeтъ тS во вёки.
Катавaсіа: Ўтверждeй рук0ю твоeю сл0ве б9ій нб7сA:
Сэдaленъ, глaсъ є7.
Под0бенъ: Собезначaльное сл0во:
Нaсъ рaди претерпёвый кrтъ и3 смeрть, и3 ўмертви1вый ѓда, и3 совоскреси1вый мє1ртвыz, престaвльшыzсz t нaсъ сп7се ўпок0й, ћкw человэколю1бецъ бGъ, и3 въ трeпетное и3 стрaшное пришeствіе твоE жизнодaвче, ћкw и3мёzй мн0жество ми1лости, цrтвіz твоегw2 спод0би.
Слaва, т0йже. И# нhнэ, бGор0диченъ:
Ск0рый тв0й покр0въ, и3 п0мощь и3 ми1лость покажи2 на рабёхъ твои1хъ, и3 в0лны чи1стаz, ўкроти2 сyетныхъ помышлeній, и3 пaдшую дyшу мою2 возстaви бцdе: вёмъ бо, вёмъ дв7о, ћкw м0жеши, є3ли6ка и3 х0щеши.
Пёснь д7.
Їрм0съ: И#з8 горы2 пріwсэнeнныz, сл0ве, прор0къ, є3ди1ныz бцdы, хотsща воплоти1тисz, бGови1днw ўсмотри2, и3 со стрaхомъ славосл0вzше си1лу твою2.
Nтцы2 и3 прaoтцы, дёды и3 прaдэды, t пeрвыхъ и3 дaже до послёднихъ, во благозак0ніи ўмeршыz и3 благовёріи, вс‰ помzни2 сп7се нaшъ.
Въ горЁ, на пути2, на мёстэхъ пустhхъ житіE њстaвльшыz въ вёрэ, монaхи же и3 бэльцы2, ю4ношы и3 стaрцы, со с™hми, хrтE, всели2.
T печaли и3 рaдости пришeдшыz ненадeжнw, вёрою ѓбіе премэни1вшыz житіE, въ благодeнствіи пострадaвшыz, и3ли2 ѕлодeнствіи, вс‰ ўпок0й сп7се нaшъ.
Я%же ўби2 мeчь, и3 к0нь совосхити2, грaдъ, снёгъ и3 тyча ўмн0женнаz: ±же ўдави2 плjнfа, и3ли2 пeрсть посhпа, хrтE сп7се нaшъ ўпок0й.
Трbченъ: Стрaнно ћкw є3ди1но, и3 три2, б9ество2, всE по є3ди1ному лицY нераздёльно: nц7ъ бо, сн7ъ и3 д¦ъ с™hй є4сть, покланsєма, ћкw є3ди1нъ бGъ.
БGор0диченъ: Напрaви нaсъ дв7о моли1твами твои1ми, њкормлsющи њбуревaємыz волн0ю грэхA, во спаси1тєльнаz прист†нища гDороди1тельнице, и3збавлsющи t всsкихъ лю1тыхъ.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Ќтренюетъ дyхъ м0й къ тебЁ б9е, занE свётъ повелBніz пришeствіz твоегw2, и4миже ќбw њзари2 ќмъ нaшъ вLко, и3 настaви на стезю2 жи1зни.
КоегHждо пaмzть ўмeршихъ, благочeстнw t вёка днeсь творsще гDи, прилёжнw ти2 вопіeмъ: вс‰ ўпок0й со с™hми твои1ми.
T всsкагw ±же пріsлъ є3си2 р0да и3 р0да, въ царёхъ, въ кнzзёхъ, и3ли2 монaшествующихъ правослaвнw щeдре, вёчнагw и3збaви мучeніz.
Всёхъ, ±же создaлъ є3си2 полє1знаz вёдый, и4мже попусти1лъ є3си2 гDи, внезaпными падeжми ненадeжнw ўмрeти, и3збaви мyки всsкіz б9е нaшъ.
NгнS приснопалsщагw, и3 тмы2 несвэти1мыz, скрeжета зубнaгw, и3 чeрвіz безконeчнw мyчащагw, и3 всsкагw мучeніz и3збaви сп7се нaшъ, вс‰ вёрнw ўмeршыz.
Трbченъ: Е#динопрест0льнаz, безначaльнаz, тріmпостaснаz є3ди1нице, раздэлeніемъ є3ди1нство, и3 вопроти1въ ли1цы є3стество2 и3мyщаz, во є3ди1но нaсъ совокупи2 хотёніе твои1хъ зaповэдей.
БGор0диченъ: Пaче nгнезрaчныхъ серафjмwвъ kви1ласz є3си2 чcтаz честнёйшаz, пор0ждши си6мъ непристyпнаго ї}са сп7са, воплощeніемъ њбожи1вшаго земнор0дныхъ смэшeніе.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Содержи1ма мS пріими2 чlвэколю1бче, грэхи2 мн0гими, и3 припaдающа щедр0тамъ твои6мъ, ћкw прор0ка гDи, и3 спаси1 мz.
Смeрти разрэши1въ болBзни, пострадaвъ начaльниче жи1зни б9е нaшъ, ўс0пшыz t вёка, рабы6 твоS ўпок0й.
Неизглаг0ланными твои1ми судьбaми, ±же ўби1ша чарHвнаz напоє1ніz, њтр†вы, кHстнаz ўдавлє1ніz со с™hми гDи ўпок0й.
Е#гдA суди1ти бyдеши всsчєскимъ, стоsщымъ наги1мъ tкровє1ннымъ пред8 лицeмъ твои1мъ, тогдA щeдре, пощади2 послужи1вшыz ти2 вёрнw, б9е.
Послёднею ќбw труб0ю воструби1вшу твоемY ґрхaгGлу, воскrніе жи1зни всёхъ, тогдA хrтE рабы6 твоS ўпок0й.
T вёка ±же пріsлъ є3си2 вBрныz б9е, р0дъ всsкій человёческій, спод0би во вёки съ служaщими ти2 слaвити тS.
Трbченъ: БGоначaліе трис™0е, є3динопрест0льное, џ§е, сн7е со с™hмъ д¦омъ, ты2 є3си2 бGъ м0й, вседержи1тельствомъ твои1мъ содержaй всE.
БGор0диченъ: T к0рене твоегw2 возсіS цвётъ жи1зни, їессeе прaoтче взыгрaй, спасazй мjръ, t чcтыz nтрокови1цы хrт0съ бGъ.
Кондaкъ, глaсъ }:
Со с™hми ўпок0й хrтE дyшы рaбъ твои1хъ, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.
Јкосъ: Сaмъ є3ди1нъ є3си2 безсмeртный, сотвори1вый и3 создaвый человёка: земнjи ќбw t земли2 создaхомсz, и3 въ зeмлю тyюжде п0йдемъ, ћкоже повелёлъ є3си2, создaвый мS и3 рекjй ми2: ћкw землS є3си2, и3 въ зeмлю tи1деши, ѓможе вси2 человёцы п0йдемъ, надгр0бное рыдaніе творsще пёснь: ґллилyіа.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Въ начaлэ зeмлю њсновaвый, и3 нб7сA сл0вомъ ўтверди1вый, бlгословeнъ є3си2 во вёки гDи б9е nц7ъ нaшихъ.
Благочeстнw t вёка престaвльшихсz пaмzть творsще вопіeмъ: бlгословeнъ є3си2 во вёки гDи б9е nц7ъ нaшихъ.
Внезaпу благочeстнw ўмeршыz, и3 t стремни1ны всsкіz пaдшыz, дрeва, желёза, всsкагw кaмене, ўпок0й б9е ўс0пшыz вBрныz.
Въ стрaшное твоE пришeствіе, щeдре, њдеснyю nвeцъ твои1хъ постaви, правослaвнw ти2 въ житіи2 послужи1вшыz хrтE, и3 престaвльшыzсz къ тебЁ.
Въ ли1цэ хrтE, и3збрaнныхъ твои1хъ вчини2 тво‰ рабы6, вопи1ти тебЁ: бlгословeнъ є3си2 во вёки гDи, б9е nц7ъ нaшихъ.
T земли2 пeрсть содётельствовавый, пл0ть д¦омъ њживотвори1вый сп7се щeдрый, ±же пріsлъ є3си2, ўпок0й б9е въ нестарёющемъ животЁ.
Трbченъ: Ћкоже треми2с0лнцы б9ество2, є3ди1нымъ свёта срастворeніемъ, да воспоeтсz, nц7ъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ, є3ди1нъ є3стеств0мъ, но три2 v3постaсьми.
БGор0диченъ: Дв7дское соглaснw воспэвaемъ ти2 пёніе, г0ру тS б9ію нарицaюще дв7о, въ нeйже всели1всz пл0тію сл0во, њбGотвори2 нaсъ дух0внw въ себЁ.
Пёснь }.
Їрм0съ: На горЁ с™ёй прослaвльшасz, и3 въ купинЁ nгнeмъ приснодв7ы мwmсeови тaйну ћвльшаго, гDа п0йте и3 превозноси1те во вс‰ вёки.
Сокруши1вый пeрвэе сёнь смeртную, возсіsвъ ћкw с0лнце и3з8 гр0ба, сhны воскресeніz твоегw2 сотвори2, гDи слaвы, вс‰ ўмeршыz въ вёрэ, во вёки.
Безвёстныхъ и3 сокровeнныхъ свёдэтелю, є3гдA и4маши tкрhти дэлA тмы2, и3 совёты сердeцъ нaшихъ, тогдA не и3стzжи2 сл0ва, со всёми вёрою ўс0пшими.
Е#гдA и4маши сёсти на прест0лэ, и3 повели1ши на сyдъ предстaти, собр†ннымъ труб0ю t конє1цъ земли2: тогдA пощади2 всёхъ хrтE ћкw ми1лостивый.
Ўмeршымъ напрaснw t слyчаєвъ, t кли1ча же ѕёльнагw, и3 ск0рагw течeніz, заушeніz, ўдавлeніz же и3 лzгaніz, гDи слaвы, вёрою ўс0пшымъ њслaби во вёки.
Бlгослови1мъ nц7A и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Ћкw є3ди1ницу существ0мъ пою1 тz, ћкw трbцу ли1цы тS чтY, џ§е, и3 сн7е и3 дш7е прес™hй, безначaльную держaву твоегw2 цrтвіz слaвлю во вёки.
БGор0диченъ: Струи2 живhz и3ст0чникъ запечaтанный, показaласz є3си2 бцdе дв7о: без8 мyжа бо гDа р0ждши, безсмeртіz вBрныz напоsеши вод0ю во вёки.
Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDви, пою1ще, и3 превозносsще во всS вёки.
Їрм0съ: На горЁ с™ёй прослaвльшасz:
Пёснь f7.
Їрм0съ: Проzвлeнное на горЁ законопол0жнику во nгни2 и3 купинЁ ржcтво2 приснодв7ы, въ нaше вёрныхъ спасeніе, пёсньми нем0лчными величaемъ.
И#дёже є4сть веселsщихсz жили1ще с™hхъ твои1хъ гDи, вс‰ t вёка ўс0пшыz, въ вёрэ же и3 надeжди рaдоватисz спод0би.
Ўмeршыz б9іимъ прещeніемъ, смeртныхъ громHвъ всsкихъ съ нб7сE и3знесeнныхъ, земли2 разсёдшейсz, м0рю возшумёвшусz, вс‰ вBрныz хrтE ўпок0й.
Всsкій в0зрастъ, стaрцы, и3 ю4ныz младeнцы, и3 дёти, и3 ссyщыz млеко2, мyжеское є3стество2 и3 жeнское, ўпок0й б9е, ±же пріsлъ є3си2 вBрныz.
T kдови1тыхъ ўгрызeній ўмeршыz, t поглощeніz ѕміє1въ, t попрaніz к0ней, и3 t ўдавлeніz и3 њбёшеніz t и4скреннzгw, вёрою ти2 послужи1вшыz ўпок0й.
Коег0ждо по и4мени въ вёрэ ўмeршыz t вёка, и3 t р0да родHвъ, неwсуждeннw предстaти тебЁ хrтE, тогдA въ пришeствіи твоeмъ спод0би.
Трbченъ: Е#ди1ный въ трbцэ б9е, слaва тебЁ непрестaннw, ѓще бо и3 бGъ кjйждо, но є3ди1нъ є3стеств0мъ є4сть, nц7ъ, и3 сн7ъ, и3 д¦ъ, трисвётлыми св0йствы.
БGор0диченъ: Пaче ўмA ржcтво2 твоE: раждaеши бо прeжде сyщаго, и3 млек0мъ питaеши несказaннw пищедaвца мjру. Держи1ши же содержaщаго вс‰, хrтA є3ди1наго и3збaвителz нaшего всенепор0чнаz.
Тaже, Дост0йно є4сть:
Е#xапостілaрій.
Под0бенъ: Нб7о ѕвэздaми:
Пaмzть совершaюще всёхъ ўс0пшихъ во хrтЁ, и3 конeчный дeнь воспомsнемъ вёрніи, њ нaсъ же и3 њ џныхъ хrтA при1снw молsще.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ:
Слaдосте ѓгGлwвъ, скорбsщихъ рaдосте, хrтіaнъ предстaтельнице, дв7о м™и гDнz, заступи2 нaсъ, и3 и3збaви вёчныхъ мyкъ.
На хвали1техъ:
Всsкое дыхaніе:
Постaвимъ стіхи2 четhре и3 поeмъ настоsщыz стіхи6ры во глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: Tчazннаz:
Стрaшный конeцъ смeрти, и3 гр0зный сyдъ вLки: џгнь неугаси1мый ўгот0висz тaмw, чeрвь неусыпaемый мyчай, и3 скрeжетъ зубHвъ, тмA кромёшнаz є4сть, и3 вёчное њсуждeніе. Тёмже зовeмъ ко сп7су: ±же и3збрaлъ є3си2 t приврeменныхъ, ўпок0й, за вeлію твою2 ми1лость.
Вси2 въ житіи2 њстaвльшіисz, пріиди1те во гробёхъ ўжасaющесz, прини1кните и3 ви1дите мjра прeлесть: гдЁ нhнэ тёла добр0та, и3 слaва богaтства; гдё же г0рдость житіS; вои1стинну сyєтнаz вс‰. Тёмже зовeмъ ко сп7су: ±же и3збрaлъ є3си2 t приврeменныхъ, ўпок0й, за вeлію твою2 ми1лость.
Нhнэ во гр0бъ и4же на прест0лэ, нhнэ и4же въ порфЂрэ во тлю2 њблечeсz: не ктомy бо на прест0лэ, но во гр0бэ лежи1тъ: сE и3счезE цaрскаz держaва. СE ћкw с0ніе человёческое прех0дитъ житіE. Тёмже зовeмъ ко сп7су: ±же и3збрaлъ є3си2, ўпок0й, за вeлію твою2 ми1лость.
Вс‰ tсeлэ преложи1вшыzсz въ надeжду жи1зни вёчныz, и3 житіE и3змэни1вшыz всsкимъ сп7се џбразомъ, всsкій чи1нъ, и3 р0дъ, и3 всsкій в0зрастъ, мyжы вкyпэ и3 жєны2, и3 новорождє1нныz младeнцы, ћкw человэколю1бецъ въ нёдрэхъ ўчини2 ґвраaмлихъ, и3 въ мёстэхъ њслaбы, за вeлію твою2 ми1лость.
Слaва, глaсъ в7:
Ћкw цвётъ ўвzдaетъ, и3 ћкw сёнь мимогрzдeтъ, разрушaетсz всsкъ человёкъ: пaки же гласsщей трубЁ, мeртвіи ћкw въ трyсэ вси2 востaнутъ ко твоемY срётенію хrтE б9е. ТогдA вLко, и5хже престaвилъ є3си2 t нaсъ, во с™hхъ твои1хъ ўчини2 кр0вэхъ, согрэшє1ніz и4хъ благосeрде, презирaz.
И# нhнэ, глaсъ ѕ7, бGор0диченъ:
Ты2 є3си2 бGъ нaшъ, и4же премyдростію содёлавый вс‰, и4же и3 прор0ки послaвый нaмъ прор0чествовати твоE пришeствіе, и3 ґпcлы проповёдати тво‰ вели6чіz: и3 џви ќбw прор0чествоваху пришeствіе твоE, џви же крещeніемъ просвэти1ша kзhки, мyчєницы же пострадaвше получи1ша слaву t си1хъ, и3м0лzтсz прилёжнw тебЁ вLцэ съ р0ждшею тS м™рію: ўпок0й б9е дyшы, ±же пріsлъ є3си2, и3 нaсъ спод0би цaрствіz твоегw2, кrтъ претерпёвый менE рaди њсуждeннагw, и3збaвителю м0й и3 б9е.
На стіх0внэ стіхи6ры, глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: Всю2 tложи1вше:
И#мёzй непости1жное къ нaмъ благоутр0біе, и3 и3ст0чникъ неистощaемый б9eственныz бlгости многоми1лостиве, къ тебЁ вLко прешeдшыz въ земли2 живhхъ всели2, въ селeніихъ возлю1бленныхъ и3 вожделённыхъ, њдержaніе дaруzй вhну пребывaющее: тh бо за всёхъ проліsлъ є3си2 кр0вь твою2 хrтE, и3 живон0сною цэн0ю мjръ и3скупи1лъ є3си2.
Стjхъ: Дyшы и4хъ во благи1хъ водворsтсz.
Ўмерщвлeніе претерпёлъ є3си2 животв0рное в0лею, и3 жи1знь и3сточи1лъ є3си2, и3 слaдость присносyщную вBрнымъ дaлъ є3си2, б9eственнымъ вLко благоутр0біемъ, є3ди1не всещeдре, безгрёшне: въ ню1же м0лимсz, счини2 ўс0пшыz въ надeжди воскресeніz, разрэшeніе прегрэшeній дaруzй: да всёми поeтсz и4мz твоE хrтE, и3 спасeни слaвимъ человэколю1біе твоE.
Стjхъ: Блажeни ±же и3збрaлъ, и3 пріsлъ є3си2 гDи.
Живhми гDьствующа бGоначaльною влaстію, и3 мeртвыми владhчествующа, тебE хrтE, вёдуще м0лимъ: вBрныz рабы6 твоS, къ тебЁ є3ди1ному бlгодётелю tшeдшыz, сaмъ ўпок0й со и3збрaнными твои1ми человэколю1бче, въ мёстэхъ прохлаждeніz, во с™hхъ свётлостехъ: воли1тель бо ми1лости є3си2, и3 спасaеши ћкw бGъ, ±же по џбразу твоемY создaлъ є3си2, є3ди1не многоми1лостиве.
Слaва, глaсъ т0йже.
Болёзнь ґдaму бhсть, дрeва вкушeніемъ, дрeвле во є3дeмэ, є3гдA ѕмjй ћдъ и3зблевA. ТогH бо рaди вни1де смeрть всер0днаz, снэдaющаz человёка: но пришeдъ вLка низложи2 ѕмjz, и3 воскресeніе нaмъ даровA. Къ немyже ќбw возопіи1мъ: пощади2 сп7се, и5хже пріsлъ є3си2, и3 со с™hми пок0й, ћкw человэколю1бецъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ:
Kви1ласz є3си2, пребывaніе бGолёпное прес™az, и3 бGа вмэсти1ла є3си2, и3 бGа родилA є3си2 неискусобрaчнаz во двою2 существY, во є3ди1ной же v3постaси чи1стаz. Того2 моли2 є3динор0днаго и3 перворождeннаго, тS дв7о непор0чну и3 по ржcтвЁ сохрaншаго, дyшы ўпок0ити вёрою ўс0пшыz во свётэ нетлённыz свётлости и3 бlжeнствэ.
Тропaрь: Глубин0ю мyдрости человэколю1бнw вс‰ стр0zй, и3 полeзное всBмъ подавazй, є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи дyшы р†бъ твои1хъ: на тs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz и3 бGа нaшего.
Слaва, и3 нhнэ:
ТебE и3 стёну, и3 пристaнище и4мамы, и3 моли1твенницу бlгопріsтну къ бGу, є3г0же родилA є3си2, бцdе безневёстнаz, вёрныхъ спасeніе.
И# nбhчный tпyстъ.
На літургjи и3з8wбрази1тєльнаz.
Прокjменъ ґпcла, глaсъ ѕ7:
Дyшы и4хъ во благи1хъ водворsтсz.
Ґпcлъ въ дэsніихъ зачaло н7а.
И# мeртвенный ґпcлъ, зачaло р…г:
Брaтіе, пeрвый человёкъ:
Ґллилyіа, глaсъ д7.
Стjхъ: Блажeни, ±же и3збрaлъ:
Е#ђліе t їwaнна, зачaло …з.
И# друг0е за ўпок0й, зачaло к7а.
Причaстный: Бlжeни, ±же и3збрaлъ и3 пріsлъ є3си2 гDи.
Ґллилyіа, три1жды.
Стихири мученичі, Октоїха 3, глас 6:
Мученики Твої, Господи, не відреклися від Тебе, і не відступили від заповідей Твоїх: їхніми молитвами помилуй нас.
Ті, що страждали заради Тебе, Христе, великі муки перетерпіли; молитвами, Господи, і благанням їхнім усіх нас збережи.
Страстотерпці мученики і небесні жителі, що на землі постраждали, великі муки перетерпіли, і вінець прийняли на небесах, нехай моляться за душі наші.
За померлих 3. Глас 8:
Нині всіх поіменно, від віку померлих, що з вірою пожили благочесно, пам’ять звершуємо, вірні, Спаса і Господа оспівуємо, щиро благаючи дати їм добру відповідь на суді Того Самого Бога нашого, що буде судити всю землю, щоб вони стали праворуч Нього в радості, разом із праведними і святими у радості, і були достойними Царства Його.
Своєю смертю Ти, Спасе, людей викупив, і смертю Твоєю від гіркої смерти визволив нас, і життя вічне дарував нам Твоїм воскресінням; усіх благочесно померлих упокой, Господи, чи в пустелях, чи в містах, чи в морі, чи на землі, чи на будь-якому місці; царів же, священиків, архиєреїв, ченців і мирян у всякому віці, і сподоби їх Небесного Царства Твого.
Після Твого воскресіння, Христе, смерть більше не владарює над померлими у вірі; тому щиро молимося: упокой рабів Твоїх в оселях Твоїх, і на лоні Авраама, від Адама і донині, тих, що послужили Тобі, отців, братів і сестер наших, друзів, і рідних, всяку людину, що в житті вірно Тобі послужила, і до Тебе преставилася, різновидо і багатоманітно, Боже, і сподоби їх успадкувати Твоє Небесне Царство.
Слава… глас 8:
Плачу і ридаю, коли розмірковую про смерть і бачу красу нашу, за образом Божим створену, що в гробах лежить — спотворена, безславна і не має вигляду. О чудо! Яке це таїнство з нами діється? Як ми піддалися тлінню? Як з’єдналися зі смертю? Воістину повелінням Бога, як написано, що подає спочилому (спочилій) упокоєння.
І нині…
Богородичний, глас 6: Хто Тебе не ублажить, пресвята Діво? Хто не прославить Твоє пречисте Різдво? Син бо Єдинородний, що одвічно від Отця возсіяв, Той самий від Тебе чистої невимовно тілом народився, за природою бувши Богом, Він заради нас за природою Людиною став; не на дві Особи поділяється, а у двох незлитих природах Він визнається. Його ж моли, чиста й всеблаженна, спастися душам нашим.
Світло тихе…
Замість прокимна співаємо: Алилуя… на глас 8.
Стих: Блаженні ті, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих: І пам’ять їх з роду в рід.
Сподоби, Господи…
На стиховні стихири, глас 6.
Мученичий: Хрест Твій, Господи, був для мучеників зброєю непереможною: бачачи бо смерть, що предстояла, і передбачаючи майбутнє життя, вони укріплялися надією на Тебе: їхніми молитвами помилуй нас.
Мертвим.
Стих: Душі їх у блаженстві перебуватимуть.
Ти вшанував образом Твоїм мене, руки Твоєї творіння, Спасе, живописав подобу розумної істоти в тілесному вигляді, її ж і спільником мене поставив, наказав мені самовладним словом володіти всім сущим на землі. Тому, Спасе, упокой рабів Твоїх у країні живих, в оселях праведних.
Стих: Блаженні ті, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Ти дав мені владу дати імена іншим живим істотам, Едемський сад прикрасив різними деревами, щоб я вільно опікувався ними; вчинив мене причасником Божественного життя, рівноангельним на землі; тому, Спасе, упокой рабів Твоїх у країні живих, в оселях праведних.
Слава… глас 6:
Початком і складовою моєї істоти було Божественне Твоє повеління; Ти зволив створити мене живим із видимого і невидимого єства; із землі створив тіло, душу ж дав мені Божественним Твоїм животворчим диханням. Тому, Спасе, упокой рабів Твоїх у країні живих, в оселях праведних.
І нині…
Богородичний: Молитвами Тієї, що народила Тебе, Христе, і мучеників Твоїх, апостолів, пророків, святителів, преподобних і праведних, і всіх святих, спочилих рабів Твоїх упокой.
Відпустительний тропар, глас 8:
Глибиною мудрости чоловіколюбно все будуючи і корисне всім подаючи, Єдиний Сотворителю, упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, бо вони надію покладали на Тебе, Творця й Промислителя і Бога нашого.
Слава: і нині.
Богородичний: Тебе — і стіну, і пристановище маємо, і молитвеницю благоприємну до Бога, що Його породила єси, Богородице неневісна, вірних спасіння.
І буває відпуст.
Далі — священик починає: Благословенний Бог наш… і читається псалом 90. Хто живе під охороною Всевишнього… Алилуя… (тричі). Стих: Блажені ті, кого Ти обрав і прийняв, Господи… потім тропар: Глибиною мудрости… і Богородичний: Тебе — і стіну…
Далі тропарі померлим: Благословенний Ти, Господи… і поминає священик усіх раніше спочилих отців, братів і сестер наших. І молитва.
Після виголосу ж псалом 50.
І співаємо цей канон спочилим.
Пісн. 1, глас 6
У небесних чертогах славні мученики завжди благають Тебе, Христе: тих, кого від землі преставив, вірних, вічних благ сподоби.
Ти, Який прикрашає все, посеред живих істот поставив мене, людину; створив мене у величі і смиренні: тому душі рабів Твоїх упокой.
Слава…
На початку Ти вчинив мене жителем раю і землеробом, але коли я переступив Твою заповідь, вигнав мене: тому душі рабів твоїх упокой.
І нині…
Богородичний: Той, Хто раніше із ребра створив Єву, нашу праматір, із пречистої Твоєї утроби у плоть зодягнувся, якою зруйнував силу смерти, Пречиста.
Пісн. 3
Праведно постраждали твої мученики, Життєдавче, і вінцем перемоги прикрасилися; тим, що преставилися, вірним, визволення Тобою подають.
Навчивши мене, заблудлого спочатку, многими чудесами і знаменнями, наостанок Самого Себе принизив, як співстрадник, і, пошукавши, знайшов і спас.
Слава…
Тих, що прийшли до Тебе від тимчасового тлінного життя, сподоби жити в оселях вічних, виправдавши їх вірою ж і благодаттю.
І нині…
Богородичний: Нема непорочної, як Ти, Пречиста Богомати, єдина бо Ти від віку зачала в утробі Твоїй Бога істинного, Який зруйнував силу смерти.
Потім ірмос: Нема Святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.
Далі: єктенія. І сідальний, глас 6:
Воістину все суєта, а життя — тінь і сон, бо даремно турбується всякий земнородний, як каже Писання: хоч би й світ увесь здобули, і тоді у гробі оселимося, де вкупі царі й убогі. Тому, Христе Боже, спочилих упокой як Чоловіколюбець.
Слава: і нині.
Богородичний: Всесвята Богородице, в житті моїм не залиш мене, людському заступництву не доручай мене, а Сама заступи і помилуй мене.
Пісн. 4
Являючи пізнання більшої премудрости, і благість різноманітних дарів, Владико, собори мучеників Ти приєднав до ангелів.
Невимовної Твоєї слави сподоби тих, що до Тебе преставилися, де оселі радісних, Христе, і голос чистого радування.
Слава…
Прийми тих, що оспівують державу Твою, яких Ти прийняв від землі, вчини їх дітьми світла, від гріховного мороку очистивши, Многомилостивий.
І нині…
Богородичний: Вмістилище пречисте, храм всенепорочний, ковчег пресвятий, дівствене місце освячення, Тебе, святинею Якова, Владика обрав.
Пісн. 5
Як священну всеплідність, і як початок людського єства — мученики принесли себе прославленому Богу, і нам спасіння завжди вимолюють.
Перебування на небесах, отримання дарів сподоби, Господи, раніше спочилих рабів Твоїх, подаючи їм прощення гріхів.
Слава…
Ти Один єством Життєдавець і благости воістину недослідима безодня, спочилих Царства Твого сподоби, Щедрий, єдиний безсмертний.
І нині…
Богородичний: Народжений Тобою, Владичице, — кріпкість, і оспівування, і спасіння є загиблим; Він від пекельних врат визволяє тих, що з вірою Тебе ублажають.
Пісн. 6
Будучи на хресті розіп’ятим, Ти зібрав до Себе собори мучеників, що уподібнились у стражданнях Тобі, Блаже; тому молимося Тобі: тих, що преставилися до Тебе, нині упокой.
Коли Ти прийдеш у невимовній славі на хмарах судити весь світ, благозволь радісно зустріти Тебе, Спасителя, тим, кого Ти прийняв від землі, вірних рабів Твоїх.
Слава…
Будучи джерелом життя, Владико, визволи з кайданів Божественною силою рабів Твоїх, що у вірі відійшли до Тебе, і осели в райській насолоді.
І нині…
Богородичний: У землю повернулися ми, порушивши божественну заповідь Божу. Тобою ж, Діво, піднеслися від землі до неба, скинувши смертне тління.
Потім єктенія. Кондак: Зі святими упокой… та ікос: Сам один єси безсмертний…
Пісн. 7
Люту смерть умертвив Ти, Живоначальне Слово, нині ж прийми спочилих у вірі, які оспівують і промовляють: благословенний Ти, Боже отців наших.
Ти, Богоначальний Владико, надихнув мене Божественним натхненням, сподоби ж Царства Твого спочилих, що співають Тобі, Спасе: благословенний Ти, Боже отців наших.
Богородичний: Ти, Пренепорочна, стала вищою за все творіння, зачавши Бога, що розбив врата смертні, і кайдани знищив; тому Тебе, Чиста, оспівуємо в піснях, вірні, як Богоматір.
Пісн. 8
Мученики Христові, страстотерпці, показали мужні подвиги і переможними вінцями прикрасилися, взиваючи: Тебе прославляємо, Христе, по всі віки.
Вірних, що залишили священний дар життя і до Тебе, Владико, прийшли, прийми лагідно й упокой як Милосердний тих, що прославляють Тебе по всі віки.
Нині Ти, Спасе, благозволив оселитися в землі лагідних усім раніше спочилим, яких Ти оправдав через віру і благодать, і які прославляють Тебе по всі віки.
Богородичний: Усі Тебе ублажаємо, Богоблаженна, бо Ти народила воістину Слово суще блаженне, Яке стало заради нас плоттю; Його ж прославляємо по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські дивитись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його з Небесними силами, Тебе ублажаємо.
Благозволи, Христе, дарувати радісне і божественне Твоє сяяння тим, що у вірі спочили, упокоєння на лоні Авраама даруючи їм як єдиний Милостивий, і вічного сподоби блаженства.
Ти, будучи єством благим і милосердним, і подателем милости, безоднею благосердя тих, кого взяв від цього місця озлоблення і тіні смертної, вчини їх там, де сяє світло Твоє.
Богородичний: Як осінення святе розуміємо Тебе, Чиста, і ковчег, і скрижаль закону і благодаті; бо Тобою дарується прощення тим, що виправдалися кров’ю Втіленого з лона Твого, Всенепорочна.
Трисвяте. Пресвята Тройце… по Отче наш… тропар: Глибиною мудрости… і Богородичний: Тебе — і стіну, і пристановище…
І поминає священик, як звичайно.
І відпуст.
На ранній
Тропар: Глибиною мудрости чоловіколюбно все будуючи і корисне всім подаючи, Єдиний Сотворителю, упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, бо вони надію покладали на Тебе, Творця й Промислителя і Бога нашого.
Слава: і нині.
Богородичний: Тебе — і стіну, і пристановище маємо, і молитвеницю благоприємну до Бога, що Його породила єси, Богородице неневісна, вірних спасіння.
Потім звичайні кафизми: Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене…
На всіх же єктеніях після кафизми і канону поминаються усі раніше спочилі отці і брати наші.
Після кафизми 1 — сідальний спочилим, глас 5:
Страдницьке противлення у подвизі, тяжкі рани на мучениках: і стояли собори безплотних, тримаючи вінці перемоги; здивували премудрі мученики мучителів і царів; скинули диявола сповіданням Христа. Господи, Ти, що укріпив їх, слава Тобі.
Стих: Дивний Бог у святих Його, Бог Ізраїлів.
Страдницький подвиг перетерпіли святі, і пошану перемоги від Тебе прийняли, знищили підступність беззаконних, прийняли вінці нетління; ними, Боже, спаси душі наші.
Стих: Взивали праведні, і Господь почув їх.
Пам’ять святих Твоїх, Господи, стала як рай, що в Едемі; нею радіє все творіння; подай же нам їхніми молитвами мир і велику милість.
Слава…
В оселях обраних, і в країні живих вчини, Ісусе, тих, що прийняв, побожно спочилих, як милосердний Бог, наповни невечірнім світлом і сподоби небесної Твоєї радости.
І нині…
Богородичний: Ти назвав благословенною Твою Матір, прийшов на страждання вільною волею, засяяв на хресті, бажаючи знайти Адама, промовляючи до ангелів: радійте зі Мною, бо Я знайшов загублену драхму. Ти, що все мудро влаштував, Боже наш, слава Тобі.
Потім: Непорочні, на дві статті.
Тропарі спочилим:
Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань
Твоїх.
Всі святі знайшли джерело життя і двері раю. О, коли б і мені знайти до нього путь покаяння. Я — загублене ягня, поклич мене, Спасе, і спаси мене.
Благословен єси, Господи…
Святі мученики. Ви проповідували про Христа — Божого Агнця, і, як ягнята, замучені були й перейшли до життя, що ніколи не старіє, а вічно існує. Щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.
Благословен єси, Господи…
Всі ви дорогою вузькою і скорботною ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.
Благословен єси, Господи…
Я несказанної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні, зглянься на Твоє творіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану вітчизну подай мені, в раю знову мене оселивши.
Благословен єси, Господи…
З нічого Ти мене колись створив і Божественним Твоїм образом підніс; за порушення ж заповіді знову в землю, з якої взяв мене, повернув. Піднеси ж до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені оновити.
Благословен єси, Господи…
Упокой, Боже, раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в раю, де всі святі, Господи, сяють, як світила. Упокой, Господи, спочилого раба Твого (рабу Твою), не пам’ятаючи всіх його (її) гріхів.
Слава…
Троїчне Сяйво Єдиного Божества благочесно прославляємо співами: Свят єси, Отче Безпочатковий, Безпочатковий же Сину і божественний Душе, просвіти нас, що з вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.
І нині…
Богородичний: Радуйся, чиста, що Бога тілом породила на спасіння всіх. Через Тебе рід людський знайшов спасіння: О, коли б і ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородице чиста і благословенна.
Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі, Боже (тричі).
Потім єктенія за спочилих: Ще і ще в мирі Господу помолимось…
Клірос: Господи, помилуй (40 разів).
Священик молитву: Боже духів…
Після виголосу сідальний, глас 5, за упокій: Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в оселях Твоїх, як про це написано, і прости, як Милосердний, всі гріхи його (її) вільні і невільні, і все, чим згрішив він (згрішила вона) свідомо і несвідомо, Чоловіколюбче.
Слава: і нині.
Богородичний: Христе Боже, Ти від Діви засяяв світові і через Неї нас синами світла показав, помилуй нас.
Псалом 50.
Канон святого монастиря або храму, з ірмосами на 6, і цей на 8.
Канон
Глас 8. Студита творіння
Пісн. 1
Усі помолимося Христу, згадуючи нині пам’ять від віку померлих, щоб від вічного вогню визволити їх, тих, що спочили у вірі і в надії на життя вічне.
Глибиною провидіння Твого, Христе, Ти премудро наперед визначив кожному кінець життя, межу і образ. Тому тих, кого покрив гріб в усіх країнах, спаси на суді, Всещедрий.
Межу життя нашого Ти поклав, тому спочилих від житейської ночі вчини синами дня невечірнього, Господи: священиків православних, царів і всіх людей Твоїх.
Тих, кого покрила вода, і пожерла війна, тих, кого обійняв землетрус, і убивці вбили, і вогонь попалив вірних Твоїх, Милостивий, вчини їх разом з праведними.
Ти, Спасе наш, прощаєш усі земні борги наші, в усякому віці всього роду людського, постав перед судом Твоїм незасудженими тих, що Тобі відповідають.
Слава…
Троїчний: Триєдиного єства оспівую Лиця самоіпостасні: ненародженого Отця, Сина родженого, і Духа Святого, безначальне Царство, Владу і Божество єдине.
І нині…
Богородичний: Воістину Ти явилася небом на землі, більшою за вишні небеса, неневісна Діво, бо з Тебе засяяло сонце у світі, Яке володіє правдою.
Катавасія: Пісню заспіваймо, люди…
Пісн. 2
Бачите, бачите, що Я є Бог ваш, що праведним судом поклав межі життя, і тління на нетління перемінив усім, спочилим у надії на вічне воскресіння.
Ти приймаєш, Господи, від чотирьох країв спочилих — у морі і на землі, або на ріках, джерелах, озерах і на рівнинах; тих, що стали поживою звірів, птахів і змій, усіх упокой.
У Твоїй руці все, Господи, Ти розсудив повернутися всім у чотири складових, у пришестя ж Твоє збереш і воскресиш, прощаючи гріхи тих, що згрішили свідомо і несвідомо.
О страшне Твоє друге пришестя, Господи. Бо як у вигляді блискавки на землю прийдеш, воздвигнеш усе Твоє творіння на суд: тоді сподоби бути з Тобою тих, хто пожив у вірі і зустрів Тебе.
Слава…
Троїчний: Предовершена Єдинице, пребожественна, Триіпостасна; ненароджений Отче, і Сину Єдинородний, Душе, що від Отця походиш, через Сина ж являєшся, істото єдина, єство, царство і влада, спаси всіх нас.
І нині…
Богородичний: Невимовне чудо Твого Різдва, Мати Діво: бо як Ти народжуєш, і в той же час залишаєшся Дівою? Як Ти народжуєш Немовля, зовсім не знаючи мужа? Це бо знає Слово Боже, що надприродно народилося від Тебе.
Катавасія: Бачите, бачите…
Пісн. 3
Тих, що закінчили життя, у славі побожній сподоби, Боже, одягнути праведний вінець, і вічними благами насолодитися.
Тих, що несподівано були взяті, спалені блискавкою, замерзли від холоду і від усякої недуги померли, упокой, Боже, коли будеш випробовувати вогнем.
Тих, що перепливли завжди каламутне море життя, Христе, сподоби допливти до нетлінного Твого пристановища, бо вони православно пожили.
Тих, що стали поживою всіляких морських тварин і птахів небесних, Христе, Твоєю силою воскреси, Боже, в останній день зі славою.
Слава…
Троїчннй: Божественну Єдиницю, у трьох Особах просту, разом розсікаю і з’єдную нерозсічене; бо, як швидкість блискавки, Трисяйне бачиться у єдності.
І нині…
Богородичний: Незбагненне Твоє чудо: без мужа бо народжуєш, і дівство Твоє, Чиста, зберігаєш після народження. Тому множество ангелів і рід людський оспівують Тебе повіки.
Катавасія: Ти, що утвердив рукою Своєю небеса…
Сідальний, глас 5: Заради нас Ти перетерпів хрест і смерть, і умертвив пекло, і воскресив із Собою мертвих; спочилих наших упокой, Спасе, як чоловіколюбний Бог і в тремтінні від страшного Твого пришестя, Життєдавче, Царства Твого сподоби, маючи велику милість.
Слава… той самий.
І нині…
Богородичний: Швидкий Твій покров, і поміч, і милість покажи, Чиста, на рабах Твоїх, і хвилі суєтних помислів утихомир, і упалу мою душу піднеси, Богородице; знаю бо, знаю, Діво, що Ти можеш усе, що хочеш.
Пісн. 4
Отців і праотців, дідів і прадідів, від перших до останніх, спочилих у побожності і православ’ї, всіх пом’яни, Спасе наш.
Тих, що в горах, на дорозі, в пустелях померли у вірі, — ченців і мирян, юнаків і старців, зі святими осели, Христе.
Тих, що в печалі і насолодах жили безнадійно, але несподівано вірою перемінили своє життя, тих, що постраждали у благоденстві або у злиднях, усіх упокой, Спасе наш.
Тих, кого убив меч або розтоптав кінь, або хмара снігу покрила, тих, кого задавило каміння або засипала земля, Христе Спасе, упокой.
Слава…
Троїчний: Дивно, як єдине Божество і три, маючи кожен єдине лице, нероздільні: Отець бо, Син, і Дух Святий, Яким поклоняємося, єдиний є Бог.
І нині…
Богородичний: Направи, Діво, молитвами Твоїми нас, що в бурі гріха, до спасительного пристановища, Богородице, визволяючи від усякої недолі.
Пісн. 5
Нині, звершуючи пам’ять тих, що спочили побожно у вірі, щиро взиваємо до Тебе: всіх упокой зі святими Твоїми.
Усіх, кого Ти прийняв віл усякого роду: царів і князів, або ченців православних, Щедрий, визволи від усякої муки.
Усіх, кого Ти створив і знаєш, що для них корисне, яким Ти попустив несподівано померти, визволи від усякої муки, Боже наш.
Визволи, Спасе наш, усіх побожно спочилих від вогню вічного, і від черви нестерпної і від усякої муки.
Слава…
Троїчний: Єдинопрестольна, безначальна, триіпостасна Єдинице, — розділена в єдності, і має кожне Лице природу, — з’єднай нас у єдинім бажанні виконувати заповіді Твої.
І нині…
Богородичний: Вищою за вогневидих серафимів явилася Ти, Чиста, народивши неприступного для них Ісуса Спаса, Який обожив втіленням Своїм земнородних єство.
Пісн. 6
Смерти печаль подолав Ти, Начальнику життя, стражданнями Твоїми; Боже наш, спочилих від віку рабів Твоїх упокой.
Коли Ти будеш судити всіх, що стоятимуть відкритими перед лицем Твоїм, тоді, Щедрий Боже, пощади тих, що послужили Тобі вірно.
Незбагненним Твоїм провидінням, Господи, упокой зі святими тих, кого вбили напоями чар, отрутою, роздробленням кісток.
Коли засурмить остання сурма Твого архангела під час загального воскресіння, тоді упокой рабів Твоїх, Христе Боже.
Тих, Кого Ти прийняв від віку у вірі, Боже, весь рід людський сподоби славити Тебе повіки з тими, що послужили Тобі.
Слава…
Троїчний: Богоначало Трисвяте, єдинопрестольне, Отче, Сину з Духом Святим, Ти єси Бог мій, всемогутністю Твоєю тримаєш усе.
І нині…
Богородичний: Із кореня твого засяяла Квітка життя, Ієсею праотче, радій, бо спасає світ Христос Бог, що народився від Чистої Діви.
Кондак, глас 8:
Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого (раби Твоєї), де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.
Ікос: Ти єдиний Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемося, бо так звелів Той, Хто створив мене і сказав мені: «Земля єси і в землю повернешся». Туди ж і всі ми, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: алилуя.
Пісн. 7
Звершуючи пам’ять від віку побожно спочилих, взиваємо: благословен єси повіки, Господи Боже отців наших.
Несподівано побожно спочилих, на яких упало з висоти дерево, залізо, будь-яке каміння, упокой, Боже, померлих у вірі.
У страшне Твоє пришестя, Щедрий, постав праворуч овець Твоїх, що православно в житті послужили Тобі, Христе, і преставилися до Тебе.
У соборі обраних Твоїх вчини, Христе, рабів Твоїх, щоб вони взивали до Тебе: благословен єси повіки, Господи Боже отців наших.
Від землі взяв прах і створив плоть, ожививши її духом, Щедрий Спасе; тих, кого Ти прийняв, упокой, Боже, у житті, що не старіє.
Слава…
Троїчний: Як трисяйне Сонце, Божество єдиним світлом з’єднується: нехай оспівується Отець, і Син, і Божественний Дух, єдині єством, але три іпостасями.
І нині…
Богородичний: Давидову пісню єдинодушно співаємо Тобі, горою називаючи Тебе, Діво, в яку вселилося плоттю Слово, й обожило нас духовно в Собі.
Пісн. 8
Спочатку Ти зруйнував тінь смертну, засяявши, як сонце, із гробу, синів воскресіння Твого сотворивши; Господи слави, всіх спочилих у вірі упокой повіки.
Невідомого і сокровенного Свідку, коли будеш відкривати діла темряви, і думки сердець наших, тоді не вимагай відповіді нарівні з тими усіма, хто спочив у вірі.
Коли сядеш на престолі, і звелиш стати на суд усім, зібраним сурмою від країв землі, тоді пощади всіх, Христе, як Милостивий.
Померлим несподівано від різних випадків: від отрути, від швидкої їзди, від побиття, від повішення ж і лежання, що спочили у вірі, Господи слави, послаби їм повіки.
Благословімо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.
Як Єдиницю істотою оспівую Тебе, як Тройцю у лицях шаную Тебе, Отче, Сину, і Душе Пресвятий; безначальну державу Твого Царства славлю повіки.
І нині…
Богородичний: Джерелом запечатаним живого струменя явилась Ти, Богородице Діво: без мужа бо Ти Господа народила, водою безсмертя напоюєш вірних повіки.
Хвалимо, благословляємо…
Катавасія: На горі святій Ти прославився…
Пісня 9
Там, де є оселя святих Твоїх, що радіють, Господи, всіх від віку спочилих у вірі і надії сподоби радости.
Померлих від Божого покарання, від усяких смертоносних блискавок і громів з неба, від розверзання землі, від бурі на морі, всіх вірних, Христе, упокой.
Всякого віку: старців, юнаків і дітей, і немовлят, що годуються молоком, чоловічого і жіночого єства, упокой, Боже, тих, кого прийняв у вірі.
Від отруйного укусу померлих, від змій, від потоптання кіньми, і від удавлення й повішення ближніми, тих, що з вірою послужили, упокой.
Кожного по імені у вірі спочилого від віку, і від роду родів, неосудно предстати перед Тобою, Христе, сподоби тоді, у пришестя Твоє.
Слава…
Троїчний: Єдиний у Тройці, Боже, слава Тобі безперестанна, бо хоч і Бог кожен, але єдині єством є Отець, і Син, і Дух, трисяянні якістю.
І нині…
Богородичний: Вище розуму Різдво Твоє: бо народжуєш раніше Сущого, молоком годуєш невимовно Подателя споживи світу; тримаєш же Того, Хто тримає все, Христа, єдиного Спасителя нашого, Всенепорочна.
Потім: Достойно є…
Екзапостиларій: Пам’ять звершуючи усіх спочилих у Христі, і останній день пам’ятаючи, вірні, за нас же і за тих Христа завжди благаймо.
Слава: і нині.
Богородичний: Солодкість ангелів, радість скорботних, християн заступниця, Діво Мати Господня, заступи нас, визволи від вічних мук.
На Хваліте… Все, що дише… ставимо стихів 4 і співаємо ці стихири на глас 6.
Страшний кінець смерти, і суворий суд Владики: вогонь бо невгасимий готується там, черва невсипуча, скрегіт зубів, темрява непроглядна і вічне засудження. Тому взиваймо до Спаса: кого Ти взяв від тимчасового, упокой, заради великої Твоєї милости.
Всі ті, що залишилися в житті, прийдіть до гробів і вжахніться, погляньте і подивіться на оману світу: де нині краса тіла, і слава багатства, де ж гордість житейська? Воістину все суєта. Тому взиваймо до Спаса: тих, кого Ти взяв від тимчасового, упокой, заради великої Твоєї милости.
Той, хто на престолі був, нині у гробі; той, хто був у порфирі, нині одягається у тління; вже не на престолі, а у гробі лежить; ось зникла царська влада, ось, як сон, проходить людське життя. Тому взиваймо до Спаса: тих, кого Ти взяв, упокой, заради великої Твоєї милости.
Всі, що з надією перейшли звідсіля в життя вічне, змінивши спосіб життя, Спасе, усякий чин і рід, усякого віку, чоловіки і жінки, і новонароджені немовлята, вчини їх як Чоловіколюбець на лоні Авраама, в місцях спокою, заради великої Твоєї милости.
Слава… глас 5:
Як квітка в’яне, і як тінь проходить мимо, так руйнується всяка людина: коли ж знову засурмить сурма, мертві воскреснуть назустріч Тобі, Христе Боже, як під час землетрусу. Тоді, Владико, тих, що преставив від нас, учини у святих Твоїх оселях, простивши їм гріхи як Благосердий.
І нині… глас 6:
Богородичний: Ти єси Бог наш, що премудрістю все створив, послав нам пророків пророкувати Твоє пришестя, і апостолів проповідувати Твою велич; і одні пророкували Твоє пришестя, інші хрещенням просвітили народи, мученики ж, постраждавши, отримали славу від них і моляться щиро до Тебе, Владики, з Матір’ю, що народила Тебе: упокой, Боже, душі, які Ти прийняв, і нас сподоби Царства Твого, бо Ти хрест перетерпів за нас, осуджених, Спасителю наш і Боже.
На стиховні стихири, глас 6:
Маючи незбагненне до нас милосердя, і джерело невичерпної Божественної благодаті, Многомилостивий, тих, що до Тебе перейшли, осели на землі живих, в оселях улюблених і жаданих, даруючи володіння, що завжди перебуває; бо Ти за всіх пролив Твою кров, Христе, і живоносною ціною світ відкупив.
Стих: Душі їх у блаженстві перебуватимуть.
Умертвлення животворче перетерпів Ти волею, і життя виточив, і насолодження вічне дарував вірним Божественною, Владико, Твоєю благоутробністю, єдиний всещедрий і безгрішний; Тобі молимося: упокой спочилих у надії воскресіння, даруючи їм прощення гріхів, щоб ми зі всіма спасенними оспівували ім’я Твоє, Христе, і прославляли Твоє милосердя.
Стих: Блаженні ті, кого Ти обрав і прийняв, Господи. Живими володіючи Богоначальною владою, і над мертвими пануючи, Христе Боже, Сам упокой з обраними Твоїми вірних Твоїх, які відійшли до Тебе, єдиного Благодійника, в місцях прохолоди, у світлостях святих; бо Ти милостивий і хочеш як Бог спасти всіх, кого Ти створив за образом Твоїм, єдиний Многомилостивий і Чоловіколюбець.
Слава… глас той самий:
Болістю стало для Адама споживання колись від дерева в Едемі, коли змій отруту вилив, тому й увійшла у весь рід людський смерть, яка з’їдає людей; але прийшов Владика і знищив змія, і воскресіння нам дарував. До Нього ж взиваймо: пощади, Спасе, тих, кого Ти прийняв, і зі святими упокой як Чоловіколюбець.
І нині…
Богородичний: Стала Ти, Пресвята, лоном боголіпним, і Бога вмістила, і Бога народила, Безневісна, у двох природах і в єдиній іпостасі, Чиста. Того, Єдинородного і Первістка, Який і після народження зберіг Тебе Дівою непорочною, моли, щоб Він душі спочилих у вірі упокоїв у світлості, нетлінні, світлі і блаженстві.
Тропар: Глибиною мудрости… Слава: і нині… Тебе — і стіну, і пристановище… І звичайний відпуст.
Прокимен Апостола, глас 6: Душі їх у блаженстві перебуватимуть.
Апостол у Діяннях, зачало 163.
Алилуя, глас 4.
Стих: Блаженні ті, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих: І пам’ять їх з роду в рід.
Євангеліє від Іоана, зачало 21.
Причасний: Блаженні ті, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Алилуя (тричі).
