У п’ятницю Світлої Седмиці
Последование вечерни
Пое́м настоя́щее после́дование, бы́вшее от господи́на Ники́фора калли́ста ксанфопу́ла. На Пресвяту́ю Госпожу́ Влады́чицу Богоро́дицу Живоприе́мный Исто́чник. Не бо́ обрето́хом в Ти́пице сицева́го после́дования, но положи́ся любве́ ра́ди Пресвяты́я Богоро́дицы.
На Го́споди воззва́х: поста́вим стихо́в 10, и пое́м стихи́ры воскре́сны осмогла́сника 6, гла́с 6:
Побе́ду име́я Христе́, ю́же на а́да, на Кре́ст возше́л еси́: да во тьме́ сме́рти седя́щыя воскреси́ши с Собо́ю, и́же в ме́ртвых свобо́дь, источа́яй живо́т от Своего́ све́та, Всеси́льне Спа́се, поми́луй на́с.
Дне́сь Христо́с сме́рть попра́в, я́коже рече́, воскре́се, и ра́дование ми́рови дарова́, да вси́ взыва́юще, пе́снь та́ко рце́м: исто́чниче жи́зни, непристу́пный све́те, Всеси́льне Спа́се, поми́луй на́с.
Тебе́ Го́споди, су́щаго по все́й тва́ри, гре́шнии ка́мо бежи́м? На небеси́ Са́м живе́ши, во а́де попра́л еси́ сме́рть, во глубины́ морски́я? та́мо рука́ твоя́ Влады́ко. К Тебе́ прибега́ем, Тебе́ припа́дающе мо́лимся: воскресы́й из ме́ртвых поми́луй на́с.
Ины́я стихи́ры восто́чны, гла́с то́йже:
Кресто́м Твои́м Христе́ хва́лимся, и воскресе́ние Твое́ пое́м и сла́вим: Ты́ бо еси́ Бо́г на́ш. Ра́зве Тебе́ ина́го не ве́мы.
Сла́ва си́ле Твое́й Го́споди, я́ко упраздни́л еси́ держа́ву иму́щаго сме́рти, обнови́л еси́ ны́ Кресто́м Твои́м, да́руяй на́м жи́знь и нетле́ние.
Вы́ну благословя́ще Го́спода, пое́м воскресе́ние его́: Кре́ст бо претерпе́в, сме́ртию сме́рть погуби́.
Та́же стихи́ры живоприе́мнаго исто́чника, гла́с то́йже. Подо́бен: Все́ возло́жше:
Стра́нная и пресла́вная небе́с Влады́ка на Тебе́ соверша́ше изнача́ла, Всенепоро́чная: и́бо свы́ше я́вственно ука́ну, я́коже до́ждь во утро́бе твое́й Богоневе́сто, исто́чник Тя́ показу́я все́ благо́е вре́ющий, оби́лие же исцеле́ний, благодея́ния источа́ющий все́м незави́стно, тре́бующым кре́пости ду́ш, и здра́вия телесе́, водо́ю благода́ти.
Ма́нну Тя́ небе́сную, и рая́ Де́во исто́чник боже́ственный имену́ю, Влады́чице, прии́скренне: земли́ бо тече́ то́к, и благода́ть исто́чника твоего́ четвероча́стие ея́ покрыва́ющая, стра́нными чудесы́ всегда́, и все́м проси́мая быва́ет вода́ пие́мая. те́мже веселя́щеся христоимени́тии, притека́ем ве́рно, святы́ню че́рплюще всегда́ сладкото́чную.
Струи́ исцеле́ний источа́еши Де́во, ве́рно притека́ющым исто́чнику Твоему́ всегда́ Богоневе́сто: ту́не бо излива́еши, оби́льно и бога́тно неду́гующым исцеле́ния: слепы́я ви́дящыя явля́еши я́сно, приступа́ющыя к Тебе́: хро́мыя мно́гия испра́вила еси́, и разсла́бленныя стягну́ла еси́, умерщвле́на же оживи́ла еси́ возлия́нием трегу́бым, наводне́нных и злоды́шущих стра́сти исцели́ла еси́.
Повторя́ем 1-ю стихи́ру.
Сла́ва: гла́с 6:
Кто́ возглаго́лет си́лы твоя́ исто́чниче, и́же неистоща́емыми чудесы́ изъоби́луяй, мно́гая и па́че естества́ содева́еши исцеле́ньми? оле вели́чий, я́же все́м излива́еши! не то́кмо бо боле́зни неудо́бныя отгна́ла еси́ притека́ющих с любо́вию, но и душе́вныя стра́сти измыва́еши очища́ющи Всенескве́рная, все́м подаю́щи ве́лию ми́лость.
И ны́не:
Кто́ Тебе́ не ублажи́т Пресвята́я Де́во? кто́ ли не воспое́т Твоего́ пречи́стаго Рождества́? безле́тно бо от Отца́ возсия́вый Сы́н Единоро́дный: То́йже от Тебе́ Чи́стыя про́йде, неизрече́нно вопло́щся. Естество́м Бо́г сы́й, и естество́м бы́в Челове́к на́с ра́ди: не во двою́ лицу́ разделя́емый, но во двою́ естеству́ несли́тно познава́емый. Того́ моли́ Чи́стая Всеблаже́нная, поми́ловатися душа́м на́шым.
Вхо́д с кади́лом. Све́те ти́хий:
Проки́мен, гла́с 7: Возлюблю́ Тя Го́споди кре́посте моя́, Госпо́дь утверже́ние мое́. Сти́х: Бо́г мо́й, помо́щник мо́й, и упова́ю на Него́. Сти́х: Хваля́ призову́ Го́спода, и от вра́г мои́х спасу́ся. Сти́х: Услы́ша от хра́ма свята́го Своего́ гла́с мо́й. Та́же: Возлюблю́ Тя Го́споди кре́посте моя́, Госпо́дь утверже́ние мое́.
Рце́м вси́: Сподо́би Го́споди в ве́чер се́й: и про́чая.
На стихо́вне стихи́ра воскре́сна гла́с 6, осмогла́сника:
Воскресе́ние Твое́ Христе́ Спа́се, а́нгели пою́т на небесе́х, и на́с на земли́ сподо́би, чи́стым се́рдцем Тебе́ сла́вити.
Та́же, настоя́щыя стихи́ры Богоро́дицы, гла́с 5. Подо́бен:
Ра́дуйся живоно́сный исто́чниче, по моря́м разлива́яй чудеса́, на всю́ вселе́нную. Океа́не у́мный, Ни́ловы струи́ превосходя́й излива́нием благода́ти. Силоа́ме вторы́й, во́ду источа́яй, а́ки от ка́мене пресла́вную, Иорда́ново же прие́мый де́йство. Ма́нно спаси́тельная же, я́сно быва́емая, ко и́щущаго тре́бованию, бога́тая вои́стинну и незави́стная, Христо́ва Ма́ти Отрокови́це, излива́ющая ми́рови ве́лию ми́лость.
Сти́х: Освяти́л е́сть селе́ние Свое́ Вы́шний.
Пе́сньми чу́дными ве́рнии, небе́сный о́блак воспои́м, ка́плю небе́сную Живода́вца Христа́, на зе́млю нетле́нно одожди́вшую, жи́ву ска́чущую, и источа́ющую безсме́ртная: во́ду боже́ственную, Амвроси́ю, не́ктара, никогда́же по питии́ истлева́юща, жа́жду же та́ющую ду́шы отгоня́юща. От него́же пию́щым разу́мно, то́ки боже́ственныя предлага́ются от у́мнаго чре́ва, точа́ща все́м благода́ть незави́стную.
Сти́х: Ре́чная устремле́ния веселя́т гра́д Бо́жий.
Ра́дуйся, живоприе́мный исто́чниче, ве́чно источа́я благода́ти, лия́ние исцеле́ний, вся́кую неду́гов кре́пость, немощну́ю и злу́ю отгоня́ющее, слепы́х воззре́ние, и прокаже́нных боже́ственное очище́ние, точа́щее неду́гов вся́кое врачевство́, все́м притека́ющым ве́рно к хра́му Твоему́: вели́кая о́бщая цельба́, безме́здная вои́стинну и гото́вая, Ма́ти Христа́ Сло́ва, источа́ющаго ми́рови ве́лию ми́лость.
Сла́ва: гла́с 5:
Востру́бим празднолю́бцы в пе́снех, воспле́щем в вода́х, и возлику́им ра́дующеся, ве́чными то́ками живоно́снаго исто́чника: ца́рие и кня́зи да стека́ются, и исто́чника благода́ти да че́рплют незави́стно: цари́ бо спасе́, на одре́ же содержи́мыя прикоснове́нием возста́ви. Па́стырие же и вси́ дождено́сный о́блак, спаси́тельную во́ду сше́дшеся почерпе́м. и́же в неду́зех свобожде́ние: и́же в беда́х, кре́пость: прохлажде́ние, и́же в жа́жде: слепи́и о́чи, глуси́и благослы́шание, злостра́ждущии исцеле́ние: и́же в сме́ртех, живоно́сную: вси́ повсю́ду ве́рным источа́ющую во́ды спасе́ния, воспле́щуще си́це воззове́м: присноживы́я то́ки излива́ющая от исто́чника Чи́стая, не преста́й Де́во всегда́ моля́щися о рабе́х Твои́х.
И ны́не: гла́с то́йже:
Воскресе́ния де́нь: Христо́с воскре́се: три́жды. И отпу́ст.
Последование утрени
Кано́н Па́сце, со ирмосы́, на 8: и Богоро́дицы, на 6:
Кано́н Па́сце, гла́с 1:
Пе́снь 1.
Ирмо́с: Воскресе́ния де́нь:
Очи́стим чу́вствия: Небеса́ у́бо досто́йно да веселя́тся:
И кано́н Богоро́дицы, его́же краестро́чие: Ники́фору Калли́сту ту́ Ксанфопу́лу.
[Н] Ны́не источи́ ми Де́во Богоро́дице исто́чниче, благода́ть даю́щи Сло́ва, я́ко да воспою́ тя исто́чник, вре́ющий живо́т и благода́ть ве́рным: ты́ бо ипоста́сное сло́во источи́ла еси́.
[И] Врачевство́ па́че естества́, хра́м Тво́й Честна́я, явля́ется все́м Отрокови́це: от сме́рти бо я́вныя притека́ющыя ве́рныя я́ве возставля́ет, и все́м незави́стную то́чит сла́дость.
[К] Излива́еши с небесе́ неистощи́мо благода́ти вои́стинну еди́на: слепе́юща бо твори́ши взира́ти к све́ту, бла́том но́вым, возгласи́вши свы́ше па́че смы́сла Лео́нови.
[Н] О́бщее любоче́стие челове́чества Честна́я, ра́дуйся Мари́е, ра́дуйся: все́х бо Творе́ц на Тя́, я́коже ка́пля сни́де я́вственно, исто́чник тя́ безсме́ртен показа́в Богоневе́стная.
Пе́снь 3.
Ирмо́с: Прииди́те пи́во пие́м:
Ны́не вся́ испо́лнишася: Вчера́ спогребо́хся тебе́:
Богоро́дицы подо́бны:
[Ф] Све́тлый тя́ святы́й хра́м Влады́ки все́х Отрокови́це ве́м, и нетле́ния исто́чник, во́ду излива́ющ Христа́, от него́же напая́емся.
[О] От Твоея́ благода́ти Влады́чице исто́чниче, Самоде́ржцу дае́ши исхо́дов происхожде́ние содержи́мо лю́те, ка́мене подстоя́ние стра́шное, водо́ю разреши́вшееся.
[Р] Тече́т благода́ть незави́стная от Тебе́, Богоро́дице Де́во, оби́льно точа́щая, хроми́и ска́чут о Тебе́, прокаже́нных очища́ется мно́жество, и де́мони угнета́ются.
[О] Все́м дае́ши исцеле́ние ве́рным, царе́м, простце́м, ни́щым, князе́м, убо́гим, бога́тым о́бще, во́ду излива́яй исто́чниче разли́чное исцеле́ние.
Конда́к Па́сце: А́ще и во гро́б снизше́л еси́:
Седа́лен, гла́с 8. Подо́бный: Прему́дрости Сло́ва:
Приснотеку́щий исто́чник, и живо́тный, источа́яй струя́ боже́ственный то́к, согла́сно восхва́лим благода́ти прося́ще: на ки́йждо бо де́нь источа́ет исцеле́ния, я́ко ре́к тече́ния показу́яй мале́йшая. Те́мже по до́лгу приступа́юще с любо́вию, ве́рно почерпе́м от исто́чника неисчерпа́емое здра́вие, вои́стинну безсме́ртное, ороша́ющее ве́рно благочести́вых сердца́: устна́ми возопии́м, Ты́ еси́ ве́рных утеше́ние.
Пе́снь 4.
Ирмо́с: На Боже́ственней стра́жи:
Му́жеский у́бо по́л: Я́ко единоле́тный а́гнец: Богооте́ц у́бо Дави́д:
Богоро́дицы подо́бны:
[В] Па́че песка́ вои́стинну, и ка́плий дожде́вных, бы́ша Богоро́дице мно́жества, исто́чника де́л Твои́х, непреста́нно теку́щая на всю́ зе́млю бога́тно, и вся́каго боля́ща лю́те ско́ро исцеля́ющая.
[К] На стесне́нный жены́ от карки́на сосе́ц, вода́ возлива́ется Де́во, исто́чника Твоего́ Влады́чице, и а́бие преста́ша стра́сти смертоно́сныя струе́ю, и карки́н про́сто изы́ти позна́.
[А] Недомы́слимое в Тебе́, и па́че естества́ соде́янное е́сть я́вственно Богоро́дице: вода́ бо быва́ет исто́чника Твоего́ исцеле́ние, неду́гом смертоно́сным проти́вное, его́же естество́ я́ве никогда́же ве́дяше.
[Л] При́сно умерщвля́ет мя́ вра́г сла́стными прило́ги, Влады́чице исто́чниче Богоро́дице, не пре́зри, предвари́ ско́рая по́моще: сего́ же се́тей мя́ изба́ви, да воспою́ Тя при́сно многопе́тую.
Пе́снь 5.
Ирмо́с: Утренюем у́треннюю:
Безме́рное Твое́ благоутро́бие: Присту́пим свещено́снии:
Богоро́дицы подо́бны:
[Л] Глаго́ланная Де́во Отрокови́це, исто́чника Твоего́ вои́стинну чудеса́, ужаса́ют челове́ков помышле́ние: па́че бо естества́ су́ть, вся́ ве́рныя освяща́ющая.
[И] Повествова́ руно́, ма́нна и Силоа́м, и ка́мень точа́щь, Соломо́нов притво́р, благода́ть Твою́, Иорда́нския во́ды, и исто́чник самаряны́ни.
[С] Ка́пли Твоя́ Отрокови́це Де́во, я́же исто́чника, и ме́ртваго оживи́ша, па́че сло́ва соде́янное и смы́сла: вся́ бо Твоя́ Всечи́стая, сло́во побежда́ют челове́ческое.
[Т] Стра́сти моя́ Отрокови́це исцели́, кровотече́ния исто́чник изсуша́ющи, и лю́тое пла́мене возжже́ние, и здра́вия преложе́ние, исхо́дов сою́з, и чревотече́ние.
Пе́снь 6.
Ирмо́с: Снизше́л еси́ в преиспо́дняя:
Сохрани́в це́ла зна́мения: Спа́се мо́й, живо́е же и неже́ртвенное заколе́ние:
Богоро́дицы подо́бны:
[О] Словеса́ сло́ва, я́ко вои́стинну исто́чника, воспева́ем Тя́ Чи́стая: прему́дрости бо глубину́ я́ко па́че сло́ва ражда́еши, пове́сивша на возду́се тече́ния, и зе́млю на воде́.
[В] Подшла́ еси́ ле́ствиц несе́ние, отъе́млющее сокруше́ние и́же та́мо живопи́сцов, о всесвяты́й исто́чниче! спаса́яй лю́ди от тру́са до́му па́дшыя.
[Т] Утро́бы неродя́щыя непло́дством пре́жде, разреша́еши я́ве, исто́чника Твоего́ струя́ми: и́бо я́ко роди́вшая Влады́ку все́х и рожде́ния подае́ши.
[О] Ни сло́во, ни у́м, ниже́ язы́к Твое́ возмо́гут Чи́стая Рождество́ похвали́ти, но немощству́ют в Тебе́, и облича́ется филосо́фов че́стность, и ри́торов красота́.
Конда́к, гла́с 8. Подо́бен: Взбра́нной:
От неистощи́мыя Ты́, исто́чниче богоблагода́тный, подае́ши ми́, точа́щи во́ды Твоея́ благода́ти, приснотеку́щий па́че сло́ва: я́ко бо Сло́во ро́ждшая па́че смы́сла, молю́ Ти ся, ороси́ мя благода́тию, да зову́ Ти: ра́дуйся, водо́ спаси́тельная.
И́кос:
Нескве́рная Богоро́дице, ро́ждшая Сло́во О́тчее, пре́жде ве́к нетле́нно ро́ждшееся, разшири́ моя́ уста́, Чи́стая, спривнося́щи мя́ к Твоему́ похвале́нию, я́ко да восхвалю́ Тя, зовы́й исто́чнику Твоему́ сия́: ра́дуйся, исто́чниче ра́дости непреста́емыя: ра́дуйся, то́че добро́ты неизрече́нныя. Ра́дуйся, неду́гов разли́чных разреше́ние: ра́дуйся страсте́й вся́ких потопле́ние. Ра́дуйся струе́ светови́днейшая, здра́вы творя́щая ве́рныя: ра́дуйся водо́ благода́тнейшая неду́гующым многоразли́чно. Ра́дуйся ча́ше ма́нны живото́чныя: ра́дуйся ба́не и не́ктарю богоизлия́нный. Ра́дуйся водо́, прему́дрости неве́дение оте́млющая: ра́дуйся растворе́ние се́рдца, пи́щу боже́ственную излива́ющее. Ра́дуйся приста́нище неможе́ния источа́ющая: ра́дуйся пла́мень неду́гования угаша́ющая. Ра́дуйся водо́ спаси́тельная.
Синакса́рь на Пресвяту́ю Госпожу́ Влады́чицу Богоро́дицу, живоприе́мный исто́чник.
В пято́к Све́тлыя седми́цы, пра́зднуем обновле́ние хра́ма Пресвяты́я и Госпожи́ на́шея Богоро́дицы, имену́емаго живоно́снаго исто́чника. Еще́ же па́мять твори́м изря́дных и па́че естества́ чуде́с бы́вших, во о́ном хра́ме от Богома́тере. Се́й у́бо хра́м пе́рвее основа́ся от царя́ Льва́ Вели́каго, и́же и Маке́лл именова́ся. Се́й поне́же бя́ше бла́г и смире́н челове́к, за до́брое свое́ наме́рение и ми́лостивное, е́же имя́ше, пре́жде не́же бы́ти царю́, обрета́яйся во о́ном ме́сте, обре́те еди́наго челове́ка слепа́го, не ви́дяща ка́мо ити́: и взе́м его́ за ру́ку, ведя́ше. Дости́гшима же обои́ма та́мо бли́з, иде́же бя́ше се́й исто́чник, возжада́ слепы́й, и моля́ше льва́, да ороси́т его́: и́же идя́ во вну́треннее о́ное ле́са, иде́же бя́ше древе́с и насажде́ний разли́чных испо́лнено, иска́ше воды́, и не обрета́яй исто́чника, обраща́шеся а́ки отягча́емь. И слы́шит гла́с свы́ше глаго́лющь: о Льве́! не уныва́й, зане́ вода́, ея́же и́щеши, бли́з тебе́ е́сть, и обрати́ся обрести́ ю́. И Ле́в у́бо обраща́яйся, и ища́й мно́го, не обре́те ея́. И па́ки слы́шит ра́вный пе́рвому гла́с, и глаго́лет ему́: царю́ Льве́, вни́ди во вну́треннюю ча́сть загуще́ннаго сего́ ле́са, и возми́ свои́ма рука́ма от сея́ му́тныя воды́, и исцели́ жа́жду слепа́го, и пома́жи и помраче́нныя его́ о́чи: и а́бие позна́еши, ка́я е́смь, и от мно́гаго вре́мене живу́ на се́м ме́сте. Ле́в у́бо сотвори́ я́коже гла́с повеле́ ему́, и а́бие воззре́ слепы́й. И по Богома́тере прорече́нию, по ма́ле вре́мени бы́сть ца́рь Ле́в: и созда́ та́мо у исто́чника хра́м пе́рвый, бога́тою руко́ю, я́коже зри́тся дне́сь. И поне́же быва́ху чудеса́ множа́йшая на вся́кий де́нь, по мно́гих ле́тех иустиниа́н вели́кий самоде́ржец гре́ческий, поне́же пострада́ зело́ от не́мощи водотру́дия, и обре́те та́мо исцеле́ние свое́, хотя́ да́ти воздая́ние Ма́тери Бо́жией, па́ки созда́ о́ный пе́рвый хра́м, и сотвори́ и велича́йший и красне́йший, и́же от мно́гих тру́сов внегда́ разсе́деся, последи́ ца́рь Васи́лий Македо́нский, и сы́н его́ Ле́в Му́дрый, па́ки созда́ша и испра́виша и. Во вре́мя и́х се́й исто́чник мно́га чудеса́ де́йствова: и во́д задержа́ния, и пти́сы, и ины́я тмочи́сленныя стра́сти исцели́: карки́нския стра́сти, и кровотече́ния мно́гих родо́в, и́миже стражда́ху царе́вны и ины́я жены́, и разли́чныя огне́вицы, и ины́я боле́зни, и я́звы неисце́льныя, и непло́дныя разреши́: я́ко и цари́ца Зои́ непло́ды су́щи прия́т да́р от сего́ исто́чника, сы́на Константи́на Порфироге́нита. Воскреси́ же и ме́ртваго, и́же бе́ от Фессали́и, и приходя́ ко свято́му исто́чнику у́мре на пути́. Егда́ же хотя́ше умре́ти, запове́да кора́блеником взя́ти его́ та́мо во хра́м исто́чника, и возлия́ти на него́ три́ ка́ди от о́ныя воды́, и тогда́ погребсти́ его́. Е́же творя́ще кора́бленицы, и возлива́юще на него́ во́ду, а́бие воскре́се ме́ртвый. По мно́гом же вре́мени, хотя́ па́сти вели́кий хра́м о́ный, яви́ся Богоро́дица, и держа́ше его́, до́ндеже изы́де во́н все́ мно́жество люде́й, и никто́же вреди́ся. Та́яжде свята́я вода́ пива́ема, мно́гия бесну́емыя исцели́: и от темни́цы челове́ки свя́занныя разреши́. Исцели́ же и царя́ Льва́ от каменозая́тия, и жены́ его́ Феофа́ны угаси́ зе́льнейшую огне́вицу. И бра́та его́ Стефа́на разреши́ от пти́сныя не́мощи. Дарова́ же и слу́х Иоа́нну патриа́рху Иерусали́мскому. Исцели́ еще́ и си́льную огне́вицу Патри́киа Тара́сиа, и ма́тере его́ Магистри́ссы, и сы́на Стилиа́нова исцели́ от водозадержа́ния. И не́кую жену́ и́менем Схи́зину свободи́ от чревоболе́ния. И царя́ Рома́на исцели́, от разреше́ния и связа́ния чре́ва та́яжде вода́, подо́бне и жену́ его́. Призва́нием же то́кмо исцели́ всесвята́я мона́ха Пе́перин, и ученика́ его́ в Халде́и. Подо́бне и мона́ха Матфе́а, и Меле́тиа, и́хже оболга́ша царю́, свободи́ от гне́ва: Патри́киа же и Протоспафа́риа, и ины́я тмочи́сленныя кто́ испове́дати мо́жет? Не́сть же пра́ведно не воспомина́ти и исцеле́ния Исхи́ова: ниже́ ки́й язы́к мо́жет пове́дати, ели́ка чудеса́ та́яжде вода́ де́йствова, и да́же до дне́сь де́йствует, па́че ка́плей дожде́вных, и па́че зве́зд небе́сных, и листо́в мно́жества, я́же в на́ша времена́ ви́дехом. Еще́ исцели́ и ины́я смертоно́сныя боле́зни, прока́зы, свербо́ты па́че естества́, и опухле́ния же́нская, и душе́вныя стра́сти мно́гия исцели́, и разли́чныя очны́я боле́зни. Еще́ же исцели́ вара́гга Иоа́нна от воднотрудова́ния, и друга́го вара́гга исцели́ от злы́х я́зв, и священномона́ха Ма́рка от о́спы, и каменозая́тия мона́ха Заха́рию. И ина́я мно́жайшая чудеса́, я́же не возмо́жно е́сть исчи́слити, я́же де́йствова и де́йствует непреста́нно. Твоея́ Ма́тере моли́твами, Христе́ Бо́же на́ш поми́луй на́с. Ами́нь.
Воскресе́ние Христо́во ви́девше: три́жды. И Воскре́с Иису́с:
Пе́снь 7.
Ирмо́с: О́троки от пе́щи изба́вивый:
Жены́ с ми́ры богому́дрыя: Сме́рти пра́зднуем умерщвле́ние: Я́ко вои́стинну свяще́нная:
Богоро́дицы подо́бны:
[В] Почерпи́те неду́гующии исцеле́ния: Всечи́стая бо то́чит от боже́ственнаго исто́чника сла́дость и́стинную, пото́к сла́дости вои́стинну вре́ющий, те́мже и ве́рою то́ки незави́стныя поче́рпем вси́.
[Кс] Удивля́ют слы́шащыя Влады́чице, стра́нная Твоя́ чудеса́, вся́ ве́рныя: немы́я бо и глухи́я, я́ко благоглаго́ливыя показу́ет вода́ Твоя́, стра́ждущыя же лю́те врачу́ет, и исцеле́ние да́рует.
[А] Возво́диши от пе́щи скорбе́й, ороша́ющи вода́ми от стра́ннаго исто́чника, приступа́ющыя к Тебе́ Чи́стая: карки́нския бо ра́ны свобожда́ется челове́к, прокаже́нна же исцеля́еши, и распале́ние угаси́ла еси́.
[Н] Ю́ноши и отрокови́цы Влады́чицу, и вси́ челове́цы ве́рою от души́ восхва́лим све́тло: сокруше́ния бо гное́виц, и вре́ды лука́вых, и ото́ки, и разсла́бленнаго исцели́.
Пе́снь 8.
Ирмо́с: Се́й нарече́нный и святы́й де́нь:
Прииди́те но́ваго виногра́да: Возведи́ о́крест о́чи твои́: О́тче Вседержи́телю:
Богоро́дицы подо́бны:
[Ф] Боже́ственную исто́чник и честну́ю во́ду излива́ет Тво́й Де́во: водны́х бо тече́ние вспяща́ет зело́, призыва́нием боже́ственным благода́ти. Те́мже тя́ почита́ем, исто́чниче, во ве́ки.
[О] Вси́ честну́ю живото́чную во́ду воспои́м му́дренне: злодыха́ния бо то́к по страна́м уставля́ет, и свобо́дное твори́т происхожде́ние. Оле Твои́х чуде́с, Чи́стая Богороди́тельнице!
[П] Ка́я, Всепе́тая, восхва́лят уста́ Рождества́ Твоего́ стра́нное? Но и у́м ки́й бы чуде́с исто́чник изсле́довал, и сло́во изглаго́лало? Не́сть естеству́ кре́пость, Твои́м чуди́тися.
[О] Вся́ о Тебе́ сме́рти держа́ва разори́ся внеза́пу, о Цари́це и Госпоже́: и́бо Царя́ Безсме́ртнаго, живо́т Ты́ источи́ла еси́, во́ду, ма́нну, Христа́ во ве́ки.
Пе́снь 9.
Ирмо́с: Свети́ся, свети́ся:
О боже́ственнаго, о любе́знаго: О Па́сха ве́лия и свяще́ннейшая:
Богоро́дицы подо́бны:
[В] Во́ды вся́ превосхо́дит, Отрокови́це Чи́стая, исто́чника Твоего́ вода́, я́ве да́рующая свобожде́ние неду́гов лю́тых, и душа́м вся́кое здра́вие, я́ко па́че естества́ излива́емая.
[Л] Реши́тель неду́гов но́вый се́ Силоа́м, исто́чника Твоего́ Де́во, зри́м вси́: о́чи бо прие́млет огня́, вси́ же здра́вие при́сно к животу́ прие́млем.
[О] Здра́вия и́щущии притецы́те ко исто́чнику: Отрокови́ца бо Де́ва жи́тельствует при воде́. Лику́й и весели́ся ве́рных мно́жество си́це, я́коже подоба́ет: и́же бо прии́дет к хра́му, воздая́ние проше́ний прие́млет.
[В] Возвы́сися исто́чника Твоего́ вода́ вы́ше небе́с, и земли́ бе́здны то́ки претече́: сия́ е́сть пи́ща души́, питие́ ве́рных, ме́д из ка́мене, и ма́нны раздая́ние.
[Е] Весели́ши Де́во царя́ преесте́ственне, источа́ющи благода́ть от исто́чника присносу́щную, сему́ подава́ющи на враги́ кре́пость, побе́ды при́сно, здра́вие и ми́р, и проше́ний исполне́ние.
Ексапостила́рий пра́зднику: Пло́тию усну́в:
И исто́чнику. Подо́бен:
Исто́чник еси́ вои́стинну воды́ живы́я, Влады́чице: измыва́еши у́бо неду́ги ду́ш и теле́с лю́тыя, прикоснове́нием Твои́м еди́ным то́кмо, во́ду спасе́ния Христа́ излива́ющи.
На хвали́тех, Вся́кое дыха́ние: поста́вим стихо́в 8. И пое́м стихи́ры воскре́сны осмогла́сника 4, гла́с 6:
Кре́ст Тво́й Го́споди, жи́знь и воскресе́ние лю́дем Твои́м е́сть, и наде́ющеся на́нь, Тебе́ воскре́сшаго Бо́га на́шего пое́м: поми́луй на́с.
Погребе́ние Твое́ Влады́ко, ра́й отве́рзе ро́ду челове́ческому: и от истле́ния изба́вльшеся, Тебе́ воскре́сшаго Бо́га на́шего пое́м: поми́луй на́с.
Со Отце́м и Ду́хом Христа́ воспои́м, воскре́сшаго из ме́ртвых, и к Нему́ вопии́м: Ты́ живо́т еси́ на́ш, и воскресе́ние, поми́луй на́с.
Тридне́вен воскре́сл еси́ Христе́ от гро́ба я́коже пи́сано е́сть, совоздви́гнувый пра́отца на́шего. Те́мже Тя́ и сла́вит ро́д челове́ческий, и воспева́ет Твое́ Воскресе́ние.
И Богоро́дицы стихи́ры, гла́с 2. Подо́бен: До́ме Евфра́фов:
Вода́ исто́чника, спаси́тельная е́сть все́м немощству́ющым: присту́пим ве́рою, благода́ть почерпе́м.
Кла́дязь живото́чный исто́чника безсме́ртнаго, приступа́ющым любо́вию, исцеле́ний подае́т излия́ние неисчерпа́емое.
Укрепля́ет ду́шы вода́ Де́выя: и́же в скве́рнах страсте́й, притеце́м ко Отрокови́це, и сия́ измы́ем.
Ру́чка свяще́нная, и ма́нна незави́стная из пречи́стыя утро́бы, излива́ет Влады́ку: потре́бу вся́ческую поче́рпем.
И стихи́ры па́схи, по обы́чаю и́х. Ектении́, и отпу́ст. И ча́с пе́рвый. Часы́ Па́схи.
На литурги́и
антифо́ны Па́схи.
Проки́мен дне́, гла́с 8: Во всю́ зе́млю изы́де веща́ние и́х, и в концы́ вселе́нныя глаго́лы и́х. Сти́х: Небеса́ пове́дают сла́ву Бо́жию, творе́ние же руку́ Его́ возвеща́ет тве́рдь. И Богоро́дицы: Вели́чит душа́ Моя́ Го́спода: Апо́стол дея́ний, зача́ло 7: Вку́пе Пе́тр и Иоа́нн: И Богоро́дицы, к Филипписи́ом, зача́ло 240. Аллилу́иа, гла́с 1. Испове́дят небеса́ чудеса́ Твоя́ Го́споди. Сти́х: Бо́г прославля́емь в сове́те святы́х. Сти́х: Слы́ши дщи́ и ви́ждь и приклони́ у́хо твое́. Ева́нглие дне́: и Богоро́дицы, от Луки́, зача́ло 54. Прича́стный: Те́ло Христо́во приими́те: И Богоро́дице.
Въ четверт0къ вeчера свётлыz седми1цы
Поeмъ настоsщее послёдованіе, бhвшее t гDи1на ніки1фора каллjста xанfопyла. На прес™yю гпcжY вLчцу бцdу живопріeмный и3ст0чникъ. Не бо2 њбрэт0хомъ въ тЂпицэ сицевaгw послёдованіz, но положи1сz любвE рaди прес™hz бцdы.
На ГDи воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 поeмъ стіхи6ры воскрeсны nсмоглaсника ѕ7, глaсъ ѕ7:
Побёду и3мёz хrтE, ю4же на ѓда, на кrтъ возшeлъ є3си2: да во тьмЁ смeрти сэдsщыz воскреси1ши съ соб0ю, и4же въ мeртвыхъ своб0дь, и3сточazй жив0тъ t своегw2 свёта, всеси1льне сп7се, поми1луй нaсъ.
Днeсь хrт0съ смeрть попрaвъ, ћкоже речE, воскрeсе, и3 рaдованіе мjрови даровA, да вси2 взывaюще, пёснь тaкw рцeмъ: и3ст0чниче жи1зни, непристyпный свёте, всеси1льне сп7се, поми1луй нaсъ.
ТебE гDи, сyщагw по всeй твaри, грёшніи кaмw бэжи1мъ; на нб7си2 сaмъ живeши, во ѓдэ попрaлъ є3си2 смeрть, во глубины6 мwрскjz; тaмw рукA твоS вLко. Къ тебЁ прибэгaемъ, тебЁ припaдающе м0лимсz: воскRсhй и3з8 мeртвыхъ поми1луй нaсъ.
И#нhz стіхи6ры вост0чны, глaсъ т0йже:
Кrт0мъ твои1мъ хrтE хвaлимсz, и3 воскrніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ. Рaзвэ тебE и3нaгw не вёмы.
Слaва си1лэ твоeй гDи, ћкw ўпраздни1лъ є3си2 держaву и3мyщагw смeрти, њбнови1лъ є3си2 ны2 кrт0мъ твои1мъ, дaруzй нaмъ жи1знь и3 нетлёніе.
Вhну бlгословsще гDа, поeмъ воскrніе є3гw2: кrтъ бо претерпёвъ, смeртію смeрть погуби2.
Тaже стіхи6ры живопріeмнагw и3ст0чника, глaсъ т0йже.
Под0бенъ: ВсE возл0жше:
Стр†ннаz и3 пресл†внаz нб7съ вLка на тебЁ совершaше и3значaла, всенепор0чнаz: и4бо свhше ћвственнw ўкaну, ћкоже д0ждь во ўтр0бэ твоeй бGоневёсто, и3ст0чникъ тS показyz всE благ0е врёющій, nби1ліе же и3сцэлeній, благодэ‰ніz и3сточaющій всBмъ незави1стнw, трeбующымъ крёпости дyшъ, и3 здрaвіz тэлесE, вод0ю благодaти.
Мaнну тS нбcную, и3 раS дв7о и3ст0чникъ б9eственный и3менyю, вLчце, пріи1скреннэ: земли1 бо течE т0къ, и3 бlгодaть и3ст0чника твоегw2 четверочaстіе є3S покрывaющаz, стрaнными чудесы2 всегдA, и3 всBмъ проси1маz бывaетъ водA піeмаz. Тёмже веселsщесz хrтоимени1тіи, притекaемъ вёрнw, с™hню чeрплюще всегдA сладкот0чную.
Струи6 и3сцэлeній и3сточaеши дв7о, вёрнw притекaющымъ и3ст0чнику твоемY всегдA бGоневёсто: тyне бо и3зливaеши, nби1льнw и3 богaтнw недyгующымъ и3сцэлє1ніz: слэпы6z ви1дzщыz kвлsеши ћснw, приступaющыz къ тебЁ: хрHмыz мнHгіz и3спрaвила є3си2, и3 разслaблєнныz стzгнyла є3си2, ўмерщвлeна же њживи1ла є3си2 возліsніемъ трегyбымъ, наводнeнныхъ и3 ѕлодhшущихъ стр†сти и3сцэли1ла є3си2.
Повторsемъ №-ю стіхи1ру.
Слaва, глaсъ ѕ7:
Кто2 возглаг0летъ си6лы твоS и3ст0чниче, и4же неистощaемыми чудесы2 и3з8wби1луzй, мнHгаz и3 пaче є3стествA содэвaеши и3сцэлeньми; qле вели1чій, ±же всBмъ и3зливaеши! Не т0кмw бо болBзни неудHбныz tгнaла є3си2 притекaющихъ съ люб0вію, но и3 душє1вныz стр†сти и3змывaеши њчищaющи всенесквeрнаz, всBмъ подаю1щи вeлію ми1лость.
И# нhнэ:
Кто2 тебE не ўблажи1тъ прес™az дв7о; кт0 ли не воспоeтъ твоегw2 пречи1стагw ржcтвA; безлётнw бо t nц7A возсіsвый сн7ъ є3динор0дный: т0йже t тебE чи1стыz пр0йде, неизречeннw вопл0щсz. Е#стеств0мъ бGъ сhй, и3 є3стеств0мъ бhвъ человёкъ нaсъ рaди: не во двою2 лицY раздэлsемый, но во двою2 є3стествY несли1тнw познавaемый. Того2 моли2 чи1стаz всебlжeннаz, поми1ловатисz душaмъ нaшымъ.
Вх0дъ съ кади1ломъ.
Свёте ти1хій:
Прокjменъ, глaсъ з7:
Возлюблю1 тz гDи крёпосте моS, гDь ўтвержeніе моE.
Стjхъ: БGъ м0й, пом0щникъ м0й, и3 ўповaю на него2.
Стjхъ: ХвалS призовY гDа, и3 t вр†гъ мои1хъ спасyсz.
Стjхъ: Ўслhша t хрaма с™aгw своегw2 глaсъ м0й.
Тaже: Возлюблю1 тz гDи крёпосте моS, гDь ўтвержeніе моE.
Рцeмъ вси2:
Спод0би гDи въ вeчеръ сeй: и3 прHчаz.
На стіх0внэ стіхи1ра воскrна глaсъ ѕ7, nсмоглaсника:
Воскrніе твоE хrтE сп7се, ѓгGли пою1тъ на нб7сёхъ, и3 нaсъ на земли2 спод0би, чcтымъ сeрдцемъ тебE слaвити.
Тaже, настоsщыz стіхи6ры бцdы, глaсъ є7. Под0бенъ:
Рaдуйсz живон0сный и3ст0чниче, по морsмъ разливazй чудесA, на всю2 вселeнную. Nкеaне ќмный, нjлwвы струи6 превосходsй и3зливaніемъ бlгодaти. Сілwaме вторhй, в0ду и3сточazй, ѓки t кaмене преслaвную, їoрдaново же пріeмый дёйство. Мaнно спаси1тельнаz же, ћснw бывaемаz, ко и4щущагw трeбованію, богaтаz вои1стинну и3 незави1стнаz, хrт0ва м™и nтрокови1це, и3зливaющаz мjрови вeлію ми1лость.
Стjхъ: Њсвzти1лъ є4сть селeніе своE вhшній.
Пёсньми чyдными вёрніи, нбcный џблакъ воспои1мъ, кaплю нбcную живодaвца хrтA, на зeмлю нетлённw њдожди1вшую, жи1ву скaчущую, и3 и3сточaющую безсмeртнаz: в0ду б9eственную, ґмвросjю, нeктара, никогдaже по питіи2 и3стлэвaюща, жaжду же тaющую дyшы tгонsюща. T негHже пію1щымъ разyмнw, т0ки б9є1ственныz предлагaютсz t ќмнагw чрeва, точaща всBмъ бlгодaть незави1стную.
Стjхъ: Рёчнаz ўстремлє1ніz веселsтъ грaдъ б9ій.
Рaдуйсz, живопріeмный и3ст0чниче, вёчнw и3сточaz бlгодaти, ліsніе и3сцэлeній, всsкую недyгwвъ крёпость, немощнyю и3 ѕлyю tгонsющее, слэпhхъ воззрёніе, и3 прокажeнныхъ бжcтвенное њчищeніе, точaщее недyгwвъ всsкое врачевство2, всBмъ притекaющымъ вёрнw къ хрaму твоемY: вели1каz џбщаz цэльбA, безмeзднаz вои1стинну и3 гот0ваz, м™и хrтA сл0ва, и3сточaющагw мjрови вeлію ми1лость.
Слaва, глaсъ є7:
Вострyбимъ празднолю1бцы въ пёснехъ, восплeщемъ въ водaхъ, и3 возликyимъ рaдующесz, вёчными т0ками живон0снагw и3ст0чника: цaріе и3 кнsзи да стекaютсz, и3 и3ст0чника бlгодaти да чeрплютъ незави1стнw: цари1 бо спасE, на nдрё же содержи6мыz прикосновeніемъ возстaви. Пaстыріе же и3 вси2 дожден0сный џблакъ, спаси1тельную в0ду сшeдшесz почерпeмъ. И%же въ недyзэхъ свобождeніе: и5же въ бэдaхъ, крёпость: прохлаждeніе, и5же въ жaждэ: слэпjи џчи, глусjи бlгослhшаніе, ѕлострaждущіи и3сцэлeніе: и5же въ смeртехъ, живон0сную: вси2 повсю1ду вBрнымъ и3сточaющую в0ды спасeніz, восплeщуще си1це воззовeмъ: присноживhz т0ки и3зливaющаz t и3ст0чника чи1стаz, не престaй дв7о всегдA молsщисz њ рабёхъ твои1хъ.
И# нhнэ, глaсъ є7:
Воскrніz дeнь, и3 просвэти1мсz торжеств0мъ, и3 дрyгъ дрyга њб8и1мемъ. Рцeмъ брaтіе, и3 ненави1дzщымъ нaсъ, прости1мъ вс‰ воскrніемъ, и3 тaкw возопіи1мъ: Хrт0съ воскрeсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ, и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ.
Хrт0съ воскрeсе: Три1жды.
И# tпyстъ.
Въ пzт0къ свётлыz седми1цы на ќтрени
КанHнъ пaсцэ, со їрмосы2, на }: и3 бцdы, на ѕ7.
КанHнъ пaсцэ, глaсъ №:
Пёснь №.
Їрм0съ: Воскресeніz дeнь, просвэти1мсz лю1діе: пaсха, гDнz пaсха! T смeрти бо къ жи1зни, и3 t земли2 къ нб7си2, хrт0съ бGъ нaсъ преведE, побёдную пою1щыz.
Њчи1стимъ ч{вствіz, и3 ќзримъ непристyпнымъ свётомъ воскресeніz, хrтA блистaющасz, и3 рaдуйтесz, рекyща ћснw да ўслhшимъ, побёдную пою1ще.
Нб7сA u5бо дост0йнw да веселsтсz, землs же да рaдуетсz, да прaзднуетъ же мjръ, ви1димый же вeсь и3 неви1димый: хrт0съ бо востA, весeліе вёчное.
И# канHнъ бцdы, є3гHже краестр0чіе:
Ніки1фору каллjсту тY xанfопyлу.
Нhнэ и3сточи1 ми дв7о бцdе и3ст0чниче, бlгодaть даю1щи сл0ва, ћкw да воспою1 тz и3ст0чникъ, врёющій жив0тъ и3 бlгодaть вBрнымъ: тh бо v3постaсное сл0во и3сточи1ла є3си2.
Врачевство2 пaче є3стествA, хрaмъ тв0й чcтнaz, kвлsетсz всBмъ nтрокови1це: t смeрти бо ћвныz притекaющыz вBрныz ћвэ возставлsетъ, и3 всBмъ незави1стную т0читъ слaдость.
И#зливaеши съ нб7сE неистощи1мw бlгод†ти вои1стинну є3ди1на: слэпёюща бо твори1ши взирaти къ свёту, блaтомъ н0вымъ, возгласи1вши свhше пaче смhсла леHнови.
Џбщее любочeстіе чlвёчества честнaz, рaдуйсz мRjе, рaдуйсz: всёхъ бо творeцъ на тS, ћкоже кaплz сни1де ћвственнw, и3ст0чникъ тS безсмeртенъ показaвъ бGоневёстнаz.
Пёснь G.
Їрм0съ: Пріиди1те пи1во піeмъ н0вое, не t кaмене непл0дна чудодёемое, но нетлёніz и3ст0чникъ, и3з8 гр0ба њдожди1вша хrтA, въ нeмже ўтверждaемсz.
Нhнэ вс‰ и3сп0лнишасz свёта, нб7о же и3 землS и3 преиспHднzz: да прaзднуетъ u5бо всS твaрь востaніе хrт0во, въ нeмже ўтверждaетсz.
ВчерA спогреб0хсz тебЁ хrтE, совостаю2 днeсь воскrшу тебЁ, сраспинaхсz тебЁ вчерA, сaмъ мS спрослaви сп7се во цrтвіи твоeмъ.
Бцdы под0бны:
Свётлый тS с™hй хрaмъ вLки всёхъ nтрокови1це вёмъ, и3 нетлёніz и3ст0чникъ, в0ду и3зливaющъ хrтA, t негHже напаsемсz.
T твоеS бlгодaти вLчце и3ст0чниче, самодeржцу даeши и3сх0дwвъ происхождeніе содержи1мо лю1тэ, кaмене подстоsніе стрaшное, вод0ю разрэши1вшеесz.
Течeтъ бlгодaть незави1стнаz t тебE, бцdе дв7о, nби1льнw точaщаz, хромjи скaчутъ њ тебЁ, прокажeнныхъ њчищaетсz мн0жество, и3 дeмwни ўгнэтaютсz.
ВсBмъ даeши и3сцэлeніе вBрнымъ, царє1мъ, простцє1мъ, ни1щымъ, кнzзє1мъ, ўбHгимъ, бог†тымъ џбще, в0ду и3зливazй и3ст0чниче разли1чное и3сцэлeніе.
Кондaкъ пaсцэ: Ѓще и3 во гр0бъ снизшeлъ є3си2 безсмeртне, но ѓдову разруши1лъ є3си2 си1лу, и3 воскрeслъ є3си2 ћкw побэди1тель хrтE б9е, женaмъ мmрон0сицамъ вэщaвый: рaдуйтесz, и3 твои1мъ ґпcлwмъ ми1ръ дaруzй, пaдшымъ подаsй воскресeніе.
Сэдaленъ, глaсъ }.
Под0бный: Премyдрости сл0ва:
Приснотекyщій и3ст0чникъ, и3 жив0тный, и3сточazй струS б9eственный т0къ, соглaснw восхвaлимъ бlгодaти просsще: на кjйждо бо дeнь и3сточaетъ и3сцэлє1ніz, ћкw рёкъ течє1ніz показyzй малёйшаz. Тёмже по д0лгу приступaюще съ люб0вію, вёрнw почерпeмъ t и3ст0чника неисчерпaемое здрaвіе, вои1стинну безсмeртное, њрошaющее вёрнw благочести1выхъ сердцA: ўстнaми возопіи1мъ, ты2 є3си2 вёрныхъ ўтэшeніе.
Пёснь д7.
Їрм0съ: На б9eственнэй стрaжи, бGоглаг0ливый ґввакyмъ да стaнетъ съ нaми, и3 покaжетъ свэтон0сна ѓгGла, ћснw глаг0люща: днeсь спасeніе мjру, ћкw воскрeсе хrт0съ, ћкw всеси1ленъ.
Мyжескій ќбw п0лъ, ћкw развeрзый дёвственную ўтр0бу, kви1сz хrт0съ: ћкw чlвёкъ же, ѓгнецъ наречeсz: непор0ченъ же, ћкw невкyсенъ сквeрны, нaша пaсха, и3 ћкw бGъ и4стиненъ совершeнъ речeсz.
Ћкw є3динолётный ѓгнецъ, бlгословeнный нaмъ вэнeцъ хrт0съ, в0лею за всёхъ заклaнъ бhсть, пaсха чисти1тельнаz, и3 пaки и3з8 гр0ба крaсное прaвды нaмъ возсіS сlнце.
БGоoц7ъ ќбw дв7дъ пред8 сённымъ ковчeгомъ скакaше и3грaz, лю1діе же б9іи с™jи, nбразHвъ сбытіE зрsще, весели1мсz б9eственнэ, ћкw воскрeсе хrт0съ, ћкw всеси1ленъ.
Бцdы под0бны:
Пaче пескA вои1стинну, и3 кaплій дождeвныхъ, бhша бцdе мн0жєства, и3ст0чника дёлъ твои1хъ, непрестaннw тек{щаz на всю2 зeмлю богaтнw, и3 всsкаго болsща лю1тэ ск0рw и3сцэл‰ющаz.
На стэснeнный жены2 t каркjна сосeцъ, водA возливaетсz дв7о, и3ст0чника твоегw2 вLчце, и3 ѓбіе престaша стр†сти смертонHсныz струeю, и3 каркjнъ пр0стw и3зhти познA.
Недомhслимое въ тебЁ, и3 пaче є3стествA содёzнное є4сть ћвственнw бцdе: водa бо бывaетъ и3ст0чника твоегw2 и3сцэлeніе, недyгwмъ смертонHснымъ проти1вное, є3гHже є3стество2 ћвэ никогдaже вёдzше.
При1снw ўмерщвлsетъ мS врaгъ слaстными прил0ги, вLчце и3ст0чниче бцdе, не прeзри, предвари2 ск0раz п0моще: сегH же сётей мS и3збaви, да воспою1 тz при1снw многопётую.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Ќтренюемъ ќтреннюю глубокY, и3 вмёстw мЂра пёснь принесeмъ вLцэ, и3 хrтA ќзримъ прaвды с0лнце, всBмъ жи1знь возсіsюща.
Безмёрное твоE бlгоутр0біе ѓдовыми ќзами содержи1міи зрsще, къ свёту и3дsху хrтE, весeлыми ногaми, пaсху хвaлzще вёчную.
Пристyпимъ свэщен0сніи, и3сходsщу хrтY и3з8 гр0ба ћкw женихY, и3 спрaзднуимъ любопрaзднственными чи1нми пaсху б9ію спаси1тельную.
Бцdы под0бны:
ГлагHланнаz дв7о nтрокови1це, и3ст0чника твоегw2 вои1стинну чудесA, ўжасaютъ чlвёкwвъ помышлeніе: пaче бо є3стествA сyть, вс‰ вBрныz њсвzщ†ющаz.
ПовэствовA руно2, мaнна и3 сілwaмъ, и3 кaмень точaщь, соломHновъ притв0ръ, бlгодaть твою2, їoрд†нскіz в0ды, и3 и3ст0чникъ самарzнhни.
К†пли твоS nтрокови1це дв7о, ±же и3ст0чника, и3 мeртваго њживи1ша, пaче сл0ва содёzнное и3 смhсла: вс‰ бо тво‰ всечcтаz, сл0во побэждaютъ человёческое.
Стр†сти моS nтрокови1це и3сцэли2, кровотечeніz и3ст0чникъ и3зсушaющи, и3 лю1тое плaмене возжжeніе, и3 здрaвіz преложeніе, и3сх0дwвъ сою1зъ, и3 чревотечeніе.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Снизшeлъ є3си2 въ преиспHднzz земли2 и3 сокруши1лъ є3си2 верєи2 вёчныz, содержaщыz св‰занныz хrтE, и3 триднeвенъ ћкw t ки1та їHна, воскрeслъ є3си2 t гр0ба.
Сохрани1въ цёла знaмєніz хrтE, воскрeслъ є3си2 t гр0ба, ключи2 дв7ы не вреди1вый въ ржcтвЁ твоeмъ, и3 tвeрзлъ є3си2 нaмъ р†йскіz двє1ри.
Сп7се м0й, жив0е же и3 нежeртвенное заколeніе, ћкw бGъ сaмъ себE в0лею привeдъ nц7Y, совоскреси1лъ є3си2 всер0днаго ґдaма, воскрeсъ t гр0ба.
Бцdы под0бны:
СловесA сл0ва, ћкw вои1стинну и3ст0чника, воспэвaемъ тS чcтаz: премyдрости бо глубинY ћкw пaче сл0ва раждaеши, повёсивша на воздyсэ течeніz, и3 зeмлю на водЁ.
ПодшлA є3си2 лёствицъ несeніе, teмлющее сокрушeніе и5же тaмw живопи1сцwвъ, q всес™hй и3ст0чниче! Спасazй лю1ди t трyса д0му пaдшыz.
ЎтрHбы неродsщыz непл0дствомъ прeжде, разрэшaеши ћвэ, и3ст0чника твоегw2 струsми: и4бо ћкw роди1вшаz вLку всёхъ, и3 рождeніz подаeши.
Ни сл0во, ни ќмъ, нижE љзhкъ твоE возм0гутъ чcтаz ржcтво2 похвали1ти, но немощствyютъ въ тебЁ, и3 њбличaетсz філос0фwвъ чeстность, и3 ри1торwвъ красотA.
Кондaкъ, глaсъ }.
Под0бенъ: Взбрaнной:
T неистощи1мыz ты2, и3ст0чниче бGоблагодaтный, подаeши ми2, точaщи в0ды твоеS бlгодaти, приснотекyщій пaче сл0ва: ћкw бо сл0во р0ждшаz пaче смhсла, молю1 ти сz, њроси1 мz бlгодaтію, да зовy ти: рaдуйсz, водо2 спаси1тельнаz.
Јкосъ: Несквeрнаz бцdе, р0ждшаz сл0во џ§ее, прeжде вBкъ нетлённw р0ждшеесz, разшири2 мо‰ ўстA, чи1стаz, спривносsщи мS къ твоемY похвалeнію, ћкw да восхвалю1 тz, зовhй и3ст0чнику твоемY сі‰: рaдуйсz, и3ст0чниче рaдости непрестaемыz: рaдуйсz, т0че добр0ты неизречeнныz. Рaдуйсz, недyгwвъ разли1чныхъ разрэшeніе: рaдуйсz страстeй всsкихъ потоплeніе. Рaдуйсz струE свэтови1днэйшаz, здрaвы творsщаz вBрныz: рaдуйсz водо2 бlгодaтнэйшаz недyгующымъ многоразли1чнw. Рaдуйсz чaше мaнны живот0чныz: рaдуйсz бaне и3 нeктарю бGоизліsнный. Рaдуйсz водо2, премyдрости невёдэніе teмлющаz: рaдуйсz растворeніе сeрдца, пи1щу б9eственную и3зливaющее. Рaдуйсz пристaнище неможeніz и3сточaющаz: рaдуйсz плaмень недyгованіz ўгашaющаz. Рaдуйсz водо2 спаси1тельнаz.
Сmнаxaрь на прес™yю гпcжY вLчцу бцdу, живопріeмный и3ст0чникъ.
Въ пzт0къ свётлыz седми1цы, прaзднуемъ њбновлeніе хрaма прес™hz и3 гпcжи2 нaшеz бцdы, и3менyемагw живон0снагw и3ст0чника. Е#щe же пaмzть твори1мъ и3зрsдныхъ и3 пaче є3стествA чудeсъ бhвшихъ, во џномъ хрaмэ t бGомaтере. Сeй ќбw хрaмъ пeрвэе њсновaсz t царS львA вели1кагw, и4же и3 макeллъ и3меновaсz. Сeй понeже бsше блaгъ и3 смирeнъ человёкъ, за д0брое своE намёреніе и3 ми1лостивное, є4же и3мsше, прeжде нeже бhти царю2, њбрэтazйсz во џномъ мёстэ, њбрёте є3ди1наго человёка слэпaго, не ви1дzща кaмw и3ти2: и3 взeмъ є3го2 за рyку, ведsше. Дости1гшима же nбои1ма тaмw бли1зъ, и3дёже бsше сeй и3ст0чникъ, возжадA слэпhй, и3 молsше львA, да њроси1тъ є3го2: и4же и3дS во внyтреннее џное лёса, и3дёже бsше древeсъ и3 насаждeній разли1чныхъ и3сп0лнено, и3скaше воды2, и3 не њбрэтazй и3ст0чника, њбращaшесz ѓки њтzгчaемь. И# слhшитъ глaсъ свhше глаг0лющь: q львE! Не ўнывaй, занE водA, є3sже и4щеши, бли1зъ тебE є4сть, и3 њбрати1сz њбрэсти2 ю5. И# лeвъ ќбw њбращazйсz, и3 и3щaй мн0гw, не њбрёте є3S. И# пaки слhшитъ рaвный пeрвому глaсъ, и3 глаг0летъ є3мY: цRю2 львE, вни1ди во внyтреннюю чaсть загущeннагw сегw2 лёса, и3 возми2 свои1ма рукaма t сеS мyтныz воды2, и3 и3сцэли2 жaжду слэпaгw, и3 помaжи и3 помрачє1нныz є3гw2 џчи: и3 ѓбіе познaеши, кaz є4смь, и3 t мн0гагw врeмене живY на сeмъ мёстэ. Лeвъ ќбw сотвори2 ћкоже глaсъ повелЁ є3мY, и3 ѓбіе воззрЁ слэпhй. И# по бGомaтере проречeнію, по мaлэ врeмени бhсть цaрь лeвъ: и3 создA тaмw ў и3ст0чника хрaмъ пeрвый, богaтою рук0ю, ћкоже зри1тсz днeсь. И# понeже бывaху чудесA множaйшаz на всsкій дeнь, по мн0гихъ лётэхъ їустініaнъ вели1кій самодeржецъ грeческій, понeже пострадA ѕэлw2 t нeмощи водотрyдіz, и3 њбрёте тaмw и3сцэлeніе своE, хотS дaти воздаsніе м™ри б9іей, пaки создA џный пeрвый хрaмъ, и3 сотвори2 и3 величaйшій и3 краснёйшій, и4же t мн0гихъ трyсwвъ внегдA разсёдесz, послэди2 цaрь васjлій македHнскій, и3 сhнъ є3гw2 лeвъ мyдрый, пaки создaша и3 и3спрaвиша и5. Во врeмz и4хъ сeй и3ст0чникъ мнHга чудесA дёйствова: и3 в0дъ задерж†ніz, и3 пти1сы, и3 и3ны6z тмочи1слєнныz стр†сти и3сцэли2: каркjнскіz стр†сти, и3 кровотечє1ніz мн0гихъ родHвъ, и4миже страждaху царє1вны и3 и3ны6z жєны2, и3 разли1чныz nгнє1вицы, и3 и3ны6z болёзни, и3 ћзвы неисцBльныz, и3 неплHдныz разрэши2: ћкw и3 цари1ца зои2 непл0ды сyщи пріsтъ дaръ t сегw2 и3ст0чника, сhна кwнстантjна порфmрогeнита. Воскреси1 же и3 мeртваго, и4же бЁ t fессалjи, и3 приходS ко с™0му и3ст0чнику ќмре на пути2. Е#гдa же хотsше ўмрeти, заповёда корaбленикwмъ взsти є3го2 тaмw во хрaмъ и3ст0чника, и3 возліsти на него2 три2 кaди t џныz воды2, и3 тогдA погребсти2 є3го2. Е$же творsще корaблєницы, и3 возливaюще на него2 в0ду, ѓбіе воскрeсе мeртвый. По мн0гомъ же врeмени, хотS пaсти вели1кій хрaмъ џный, kви1сz бцdа, и3 держaше є3го2, д0ндеже и3зhде в0нъ всE мн0жество людeй, и3 никт0же вреди1сz. Тazжде с™az водA пивaема, мнHгіz бэснyємыz и3сцэли2: и3 t темни1цы человёки св‰занныz разрэши2. И#сцэли1 же и3 царS львA t каменозаsтіz, и3 жены2 є3гw2 fеофaны ўгаси2 ѕёльнэйшую nгнeвицу. И# брaта є3гw2 стефaна разрэши2 t пти1сныz нeмощи. Даровa же и3 слyхъ їwaнну патріaрху їерусали1мскому. И#сцэли2 є3щE и3 си1льную nгнeвицу патрjкіа тарaсіа, и3 мaтере є3гw2 магістрjссы, и3 сhна стmліaнова и3сцэли2 t водозадержaніz. И# нёкую женY и4менемъ схjзіну свободи2 t чревоболёніz. И# царS рwмaна и3сцэли2, t разрэшeніz и3 свzзaніz чрeва тazжде водA, под0бнэ и3 женY є3гw2. Призвaніемъ же т0кмw и3сцэли2 всес™az монaха пeперинъ, и3 ўченикA є3гw2 въ халдeи. Под0бнэ и3 монaха матfeа, и3 мелeтіа, и5хже њболгaша царю2, свободи2 t гнёва: патрjкіа же и3 прwтоспаfaріа, и3 и3ны6z тмочи1слєнныz кто2 и3сповёдати м0жетъ; Нёсть же прaведно не воспоминaти и3 и3сцэлeніz и3схjова: нижE кjй љзhкъ м0жетъ повёдати, є3ли6ка чудесA тazжде водA дёйствова, и3 дaже до днeсь дёйствуетъ, пaче кaплей дождeвныхъ, и3 пaче ѕвёздъ нбcныхъ, и3 листHвъ мн0жества, ±же въ нaша временA ви1дэхомъ. Е#щE и3сцэли2 и3 и3ны6z смертонHсныz болBзни, прок†зы, свербHты пaче є3стествA, и3 њпухлє1ніz жє1нскаz, и3 душє1вныz стр†сти мнHгіz и3сцэли2, и3 разли6чныz nчны6z болBзни. Е#щe же и3сцэли2 варaгга їwaнна t воднотрудовaніz, и3 другaго варaгга и3сцэли2 t ѕлhхъ ћзвъ, и3 сщ7енномонaха мaрка t џспы, и3 каменозаsтіz монaха захaрію. И# и3н†z мнHжайшаz чудесA, ћже не возм0жно є4сть и3счи1слити, ±же дёйствова и3 дёйствуетъ непрестaннw. ТвоеS м™ре мlтвами, хrтE б9е нaшъ поми1луй нaсъ. Ґми1нь.
Воскресeніе хrт0во ви1дэвше, поклони1мсz с™0му гDу ї}су, є3ди1ному безгрёшному. КrтY твоемY покланsемсz хrтE, и3 с™0е воскресeніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ тебE и3н0гw не знaемъ, и4мz твоE и3менyемъ. Пріиди1те вси2 вёрніи, поклони1мсz с™0му хrт0ву воскресeнію: сe бо пріи1де кrт0мъ рaдость всемY мjру. ВсегдA бlгословsще гDа, поeмъ воскресeніе є3гw2: распsтіе бо претерпёвъ, смeртію смeрть разруши2. Три1жды.
И# Воскрeсъ ї}съ t гр0ба, ћкоже проречE, дадE нaмъ жив0тъ вёчный и3 вeлію ми1лость. Три1жды.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Џтроки t пeщи и3збaвивый, бhвъ человёкъ, стрaждетъ ћкw смeртенъ, и3 стрaстію смeртное въ нетлёніz њблачи1тъ благолёпіе, є3ди1нъ бlгословeнъ nц7є1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.
Жєны2 съ мЂры бGом{дрыz въ слёдъ тебE течaху: є3г0же ћкw мeртва со слезaми и3скaху, поклони1шасz рaдующыzсz жив0му бGу, и3 пaсху тaйную твои1мъ хrтE ўченикHмъ бlговэсти1ша.
Смeрти прaзднуемъ ўмерщвлeніе, ѓдово разрушeніе, и3н0гw житіS вёчнагw начaло, и3 и3грaюще поeмъ вин0внаго, є3ди1наго бlгословeннаго nц7є1въ бGа, и3 препрослaвленнаго.
Ћкw вои1стинну сщ7eннаz, и3 всепрaзднственнаz сіS спаси1тельнаz н0щь, и3 свэтозaрнаz, свэтон0снагw днE, востaніz сyщи провозвёстница: въ нeйже безлётный свётъ и3з8 гр0ба пл0тски всBмъ возсіS.
Бцdы под0бны:
Почерпи1те недyгующіи и3сцэлє1ніz: всечи1стаz бо т0читъ t бжcтвеннагw и3ст0чника слaдость и4стинную, пот0къ слaдости вои1стинну врёющій, тёмже и3 вёрою т0ки незави6стныz почeрпемъ вси2.
Ўдивлsютъ слhшащыz вLчце, стр†ннаz тво‰ чудесA, вс‰ вBрныz: нэмы6z бо и3 глух‡z, ћкw бlгоглагHливыz показyетъ водA твоS, стрaждущыz же лю1тэ врачyетъ, и3 и3сцэлeніе дaруетъ.
Возв0диши t пeщи скорбeй, њрошaющи водaми t стрaннагw и3ст0чника, приступaющыz къ тебЁ чи1стаz: каркjнскіz бо рaны свобождaетсz человёкъ, прокажeнна же и3сцэлsеши, и3 распалeніе ўгаси1ла є3си2.
Ю$нwши и3 nтрокови6цы вLчцу, и3 вси2 человёцы вёрою t души2 восхвaлимъ свётлw: сокрушє1ніz бо гноeвицъ, и3 врeды лукaвыхъ, и3 њт0ки, и3 разслaбленнаго и3сцэли2.
Пёснь }.
Їрм0съ: Сeй наречeнный и3 с™hй дeнь, є3ди1нъ суббHтъ цRь и3 гDь, прaздникwвъ прaздникъ, и3 торжество2 є4сть торжeствъ: в0ньже благослови1мъ хrтA во вёки.
Пріиди1те н0вагw віногрaда рождeніz, б9eственнагw весeліz, въ нар0читомъ дни2 воскrніz, цrтвіz хrт0ва пріwбщи1мсz, пою1ще є3го2 ћкw бGа во вёки.
Возведи2 џкрестъ џчи твои2 сіHне и3 ви1ждь: сe бо пріид0ша къ тебЁ ћкw бGосвBтлаz свэти6ла, t зaпада, и3 сёвера, и3м0рz, и3 вост0ка чaда тво‰, въ тебЁ благослов‰щаz хrтA во вёки.
Џ§е вседержи1телю, и3 сл0ве, и3 дш7е, треми2 соединsемое во v3постaсэхъ є3стество2, пресyщественне и3 преб9eственне, въ тS кrти1хомсz, и3 тS бlгослови1мъ во всS вёки.
Бцdы под0бны:
Б9eственную и3ст0чникъ и3 честнyю в0ду и3зливaетъ тв0й дв7о: воднhхъ бо течeніе вспzщaетъ ѕэлw2, призывaніемъ б9eственнымъ бlгодaти. Тёмже тS почитaемъ, и3ст0чниче, во вёки.
Вси2 честнyю живот0чную в0ду воспои1мъ мyдреннэ: ѕлодыхaніz бо т0къ по странaмъ ўставлsетъ, и3 своб0дное твори1тъ происхождeніе. Qле твои1хъ чудeсъ, чи1стаz бGороди1тельнице!
Кaz, всепётаz, восхвaлzтъ ўстA рождествA твоегw2 стрaнное; но и3 ќмъ кjй бы чудeсъ и3ст0чникъ и3зслёдовалъ, и3 сл0во и3зглаг0лало; нёсть є3стествY крёпость, твои6мъ чуди1тисz.
ВсS њ тебЁ смeрти держaва разори1сz внезaпу, q цRи1це и3 гпcжE: и4бо цRS безсмeртнагw, жив0тъ ты2 и3сточи1ла є3си2, в0ду, мaнну, хrтA во вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Свэти1сz, свэти1сz н0вый їерусали1ме: слaва бо гDнz на тебЁ возсіS. Ликyй нhнэ, и3 весели1сz сіHне. Тh же чи1стаz красyйсz бцdе, њ востaніи рождествA твоегw2.
Q б9eственнагw, q любeзнагw, q сладчaйшагw твоегw2 глaса! Съ нaми бо нел0жнw њбэщaлсz є3си2 бhти, до скончaніz вёка хrтE: є3г0же вёрніи, ўтверждeніе надeжди и3мyще, рaдуемсz.
Q пaсха вeліz и3 сщ7eннэйшаz, хrтE! Q мyдросте, и3 сл0ве б9ій, и3 си1ло! Подавaй нaмъ и4стэе тебE причащaтисz, въ невечeрнэмъ дни2 цrтвіz твоегw2.
Бцdы под0бны:
В0ды всS превосх0дитъ, nтрокови1це чcтаz, и3ст0чника твоегw2 водA, ћвэ дaрующаz свобождeніе недyгwвъ лю1тыхъ, и3 душaмъ всsкое здрaвіе, ћкw пaче є3стествA и3зливaемаz.
Рэши1тель недyгwвъ н0вый сE сілwaмъ, и3ст0чника твоегw2 дв7о, зри1мъ вси2: џчи бо пріeмлетъ nгнS, вси1 же здрaвіе при1снw къ животY пріeмлемъ.
Здрaвіz и4щущіи притецhте ко и3ст0чнику: nтрокови1ца бо дв7а жи1тельствуетъ при водЁ. Ликyй и3 весели1сz вёрныхъ мн0жество си1це, ћкоже подобaетъ: и4же бо пріи1детъ къ хрaму, воздаsніе прошeній пріeмлетъ.
Возвhсисz и3ст0чника твоегw2 водA вhше нб7съ, и3 земли2 бє1здны т0ки претечE: сіS є4сть пи1ща души2, питіE вёрныхъ, мeдъ и3з8 кaмене, и3 мaнны раздаsніе.
Весели1ши дв7о царS преестeственнэ, и3сточaющи бlгодaть t и3ст0чника присносyщную, семY подавaющи на враги2 крёпость, побBды при1снw, здрaвіе и3 ми1ръ, и3 прошeній и3сполнeніе.
Е#xапостілaрій прaзднику:
Пл0тію ўснyвъ, ћкw мeртвъ цRю2 и3 гDи, триднeвенъ воскрeслъ є3си2, ґдaма воздви1гъ t тли2, и3 ўпраздни1въ смeрть: пaсха нетлёніz, мjра спасeніе.
И# и3ст0чнику.
Под0бенъ: И#ст0чникъ є3си2 вои1стинну воды2 живhz, вLчце: и3змывaеши ќбw недyги дyшъ и3 тэлeсъ лю6тыz, прикосновeніемъ твои1мъ є3ди1нымъ т0кмw, в0ду спасeніz хrтA и3зливaющи.
На хвали1техъ:
Всsкое дыхaніе:
Постaвимъ стіхHвъ }. И# поeмъ стіхи6ры воскрeсны nсмоглaсника д7, глaсъ ѕ7:
Кrтъ тв0й гDи, жи1знь и3 воскrніе лю1демъ твои6мъ є4сть, и3 надёющесz нaнь, тебE воскrшаго бGа нaшего поeмъ: поми1луй нaсъ.
Погребeніе твоE вLко, рaй tвeрзе р0ду человёческому: и3 t и3стлёніz и3збaвльшесz, тебE воскrшаго бGа нaшего поeмъ: поми1луй нaсъ.
Со nц7eмъ и3 д¦омъ хrтA воспои1мъ, воскrшаго и3з8 мeртвыхъ, и3 къ немY вопіи1мъ: ты2 жив0тъ є3си2 нaшъ, и3 воскrніе, поми1луй нaсъ.
Триднeвенъ воскrлъ є3си2 хrтE t гр0ба ћкоже пи1сано є4сть, совоздви1гнувый прaoтца нaшего. Тёмже тS и3 слaвитъ р0дъ человёческій, и3 воспэвaетъ твоE воскrніе.
И# бцdы стіхи6ры, глaсъ в7.
Под0бенъ: Д0ме є3vфрafовъ:
ВодA и3ст0чника, спаси1тельнаz є4сть всёмъ немощствyющымъ: пристyпимъ вёрою, бlгодaть почерпeмъ.
Клaдzзь живот0чный и3ст0чника безсмeртнагw, приступaющымъ люб0вію, и3сцэлeній подаeтъ и3зліsніе неисчерпaемое.
Ўкрэплsетъ дyшы водA дв7ыz: и5же въ сквeрнахъ страстeй, притецeмъ ко nтрокови1цэ, и3 сі‰ и3змhемъ.
Рyчка сщ7eннаz, и3 мaнна незави1стнаz и3з8 пречcтыz ўтр0бы, и3зливaетъ вLку: потрeбу всsческую почeрпемъ.
И# стіхи6ры пaсхи, по nбhчаю и4хъ.
Е#ктєніи2, и3 tпyстъ. И# чaсъ пeрвый. Часы2 пaсхи.
На літургjи, ґнтіфHны пaсхи.
Прокjменъ днE, глaсъ }:
Во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы2 вселeнныz глаг0лы и4хъ.
Стjхъ: Нб7сA повёдаютъ слaву б9ію, творeніе же рукY є3гw2 возвэщaетъ твeрдь.
И# бцdы: Вели1читъ душA моS гDа:
Ґпcлъ дэsній, зачaло з7:
Вкyпэ пeтръ и3 їwaннъ:
И# бцdы, къ філіпписjwмъ, зачaло ©м.
Ґллилyіа, глaсъ №. И#сповёдzтъ нб7сA чудесA твоS гDи.
Стjхъ: БGъ прославлsемь въ совётэ с™hхъ.
Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь и3 приклони2 ќхо твоE.
Е#ђліе днE: и3 бцdы, t луки2, зачaло н7д.
Причaстный: Тёло хrт0во пріими1те: И# бцdэ.
На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо стихири воскресні Октоїха 6, глас 6.
Перемогу маючи над пеклом, на хрест зійшов Ти, Христе, щоб воскресити з Собою тих, що в темряві смертній перебували; Сам вільний від смерти, помилуй нас, Спасе всемогутній, що життя даєш від Свого світла.
Нині Христос, подолавши смерть, воскрес, як казав, і світові радість подав, щоб усі, виголошуючи, співали: джерело життя, світло неосяжне, всемогутній Спасе, помилуй нас.
Від Тебе, Господи, всюди сущого, куди ми втечемо? На небі Ти Сам перебуваєш, у пеклі смерть подолав. Хіба на глибину моря? І там Твоя рука, Владико. До Тебе прибігаємо, Тобі, припадаючи, молимось: Ти, що з мертвих воскрес, помилуй нас.
Інші стихири східні, глас 6:
Твоїм хрестом, Христе, ми хвалимось і Твоє воскресіння оспівуємо й славимо; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе, іншого не знаємо.
Слава силі Твоїй, Господи; бо Ти знищив того, що мав владу смерти, оновив нас хрестом Твоїм, даруючи нам життя й нетління.
Завжди благословляючи Господа, славимо воскресіння Його, бо, хрест перестрадавши, Він смертю смерть переміг.
Далі стихири Живоносного джерела, глас той самий:
Дивне і преславне звершив на Тобі Владика небес від початку, Непорочна, бо явно зійшла благодать в утробу Твою, як дощ, Богоневісто, показуючи Тебе джерелом, яке все добре вивергає, безліч зцілень, благодіяння виточуючи беззаздрісно всім, хто потребує кріпкості душі і здоров’я тіла — водою благодаті.
Манною небесною і божественним джерелом раю щиро іменую Тебе, Діво, бо земля виточує потоки, і благодать Твого джерела, що на чотири сторони виливається, напоює завжди дивними чудесами всіх, хто п’є воду цю. Тому, радіючи, христоімениті, прибігаймо з вірою, завжди черпаючи святиню солодкоточиву.
Струмки зцілень виточуєш, Діво, тим, хто з вірою завжди прибігає до Твого джерела, Богоневісто, бо задарма виливаєш безмірно зцілення недужим: сліпим, що звертаються до Тебе, подаєш ясний зір; багато кривих Ти виправила, розслаблених зцілила, умертвлених оживила через трикратне обливання; злостивих пристрасті Ти зцілила.
Повторюємо першу стихиру.
Слава…
Глас 6: Хто висловить силу Джерела Твого, що виточує безліч чудес? Багато і надприродно Ти твориш зцілення. О велич, яку на всіх виливаєш! Не тільки невилікувані недуги відганяєш від тих, хто прибігає до Тебе з любов’ю, але й душевні пристрасті змиваєш і очищуєш, Всенепорочна, подаючи всім велику милість.
І нині…
Хто Тебе не ублажить, пресвята Діво? Хто не прославить Твоє пречисте Різдво? Син бо Єдинородний, що одвічно від Отця возсіяв, Той самий від Тебе чистої невимовно тілом народився, за природою бувши Богом, Він заради нас за природою Людиною став; не на дві Особи поділяється, а у двох незлитих природах Він визнається. Його ж моли, чиста й всеблаженна, спастися душам нашим.
Вхід з кадилом. Світло тихе…
Прокимен, глас 7: Возлюблю Тебе, Господи, Кріпосте моя, Господь — Твердиня моя.
Стих: Бог мій Помічник мій, і надіюсь на Нього.
Стих: Хвалячи, призову Господа і від ворогів моїх спасуся.
Стих: Він почув голос мій із храму святого Свого.
І знову: Возлюблю Тебе, Господи, Кріпосте моя, Господь — Твердиня моя.
Єктенія: Промовмо всі… Сподоби, Господи… і все інше.
На стиховні стихира воскресна, глас 6:
Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити.
Далі стихири Богородиці, глас 5:
Радуйся, Живоносне Джерело, що на морях розливаєш чудеса по всій вселенній: океане розуму, потоки Нілу перевершуєш виливанням благодаті; другий Силоам, що виточує преславну воду, як із каменя, що Йорданове сприйняв дійство; манна спасительна, воістину багата і незаздрісна для тих, хто потребує; Христова Мати і Діво, що виливаєш світові велику милість.
Стих: Освятив оселю Свою Вишній.
Піснями дивними оспіваймо, вірні, небесну хмару; Життєдавця Христа, краплину небесну, що на землю нетлінно дощем упала, краплину животочну, що виточує безсмертя; воду божественну (амврозію, нектар), яка ніколи після пиття не зітліває, спрагу ж душі втамовує тих, хто п’є її з вірою; потоки божественні із лона розуму проливаються, що виточують усім благодать незаздрісну.
Стих: Річкові потоки веселять град Божий.
Радуйся, Живоносне джерело, що вічно виточує благодать зцілень і відганяє всяку злу силу немочей: сліпих прозріння і прокажених божественне очищення; всім, хто приходить до храму Твого з вірою, воно дає всіляке лікування; Мати Христа Слова є великим загальним зціленням, готовим і воістину безоплатним, що виливає світові велику милість.
Слава… глас 5:
Засурмімо, святолюбці, піснями, заплещімо у водах і, радіючи, звеселімось вічними потоками Живоносного джерела; царі і князі нехай збираються і черпають незаздрісно із Джерела благодаті: царів бо, Спасе, що лежали прикутими до ліжка, Ти доторканням підняв; пастирі і всі вірні, зійшовшись, черпаймо спасительну воду з доленосної хмари: для тих, хто в недугах — визволення, хто в бідах — силу, спраглим — прохолодження, сліпим — зір, глухим — благослухання, злострадникам — зцілення, хто при смерті — оживлення; всім усюди вірним — воду спасіння. Плещучи руками, так взиваємо: Пречиста, що животворні потоки виливаєш із джерела, не переставай, Діво, завжди молитися за рабів Твоїх.
І нині… глас той самий:
Воскресіння день… Христос воскрес… (тричі),
І відпуст.
На утрені
Канон Пасхи. З ірмосом на 8, і Богородиці на 6.
Пісн. 1, глас 1
Очистимо почуття…
Небеса ж нехай достойно…
Нині подай мені, Богородице Діво-Джерело, благодать Слова, щоб я оспівав Тебе, Джерело, що вивергає життя і благодать вірним: Ти бо Іпостасне Слово виточила.
Зціленням надприродним для всіх є храм Твій, Пречиста Діво; бо від смерти явної піднімає вірних, які до Тебе прибігають, і всім незаздрісно виточує насолодження.
Ти воістину єдина проливаєш з неба невичерпну благодать: сліпим даєш дивитися на світло, сповістила з небес Леонові про надприродне нове джерело.
Ти, Пречиста, — людства шанування любов’ю; радуйся, Маріє, радуйся: бо всіх Творець зійшов на Тебе як краплина, показавши Тебе джерелом безсмертя, Богоневісто.
Пісн. 3
Нині все наповнилося світлом…
Учора мене поховано з Тобою…
Богородичний: Світлим і святим храмом Владики всіх знаю Тебе, Діво, і Джерелом нетління, що виливає воду — Христа, з якого напуваємося.
Від Твоєї благодаті, Джерело Владики, подала самодержцю, що тяжко страждав, зцілення водою, виточеною дивно зі скелі.
Тече благодать незаздрісно від Тебе, Богородице Діво, виточуючи багатство: каліки скакають, безліч прокажених очищається, і демони відганяються.
Всім вірним даєш зцілення: царям, простим людям, убогим, князям, бідним і багатим, виточуючи із Джерела воду різних зцілень.
Кондак Пасхи: Хоч і зійшов Ти до гробу…
Сідальний, глас 8:
Приснотекуче Джерело і живоносне, що вивергає струмки божественного потоку, єдинодушно прославимо, благаючи благодаті: бо кожного дня виточує зцілення, показуючи як тиху течію ріки. Тому, приступаючи з любов’ю, черпаємо з вірою із джерела невичерпного здоров’я, воістину безсмертного, що орошує серця побожних вірних; устами взиваймо: Ти єси вірних утіха.
Пісн. 4
Дівствену утробу відкривши…
Як однолітній Агнець…
Богоотець же Давид перед ковчегом…
Богородичний: Воістину більше піску і краплин дощових були безліч діл від Джерела Твого, Богородице, що безперестанно тече по всій землі і швидко зціляє всякого тяжкохворого.
Поливанням води із Твого, Діво Владичице, Джерела на груди, зцілилася тяжкохвора жінка від смертоносної недуги.
Незбагненне і надприродне створене Тобою, Богородице: вода із Твого Джерела стала зціленням від смертоносних недуг, яких природа ніколи не бачила.
Завжди умертвляє мене ворог підступами насолод, Владичице Богородице-Джерело, скоро попередь допомогою, визволивши мене від його сітей, щоб я оспівував Тебе завжди, всехвальна.
Пісн. 5
Безмірне Твоє милосердя…
Приступімо зі свічками до Христа…
Богородичний: Проповідані воістину чудеса із Твого Джерела, Діво Богородице, дивують людські помисли, бо вони надприродні, і всіх вірних освячують.
Сповіщають про Твою благодать руно і манна, Силоам і камінь, що виточив воду, Соломонів притвор і Йорданські води, і джерело самарянки.
Краплини із Твого Джерела, Богоотроковице Діво, мертвого оживили незбагненно і вище всякого розуміння: бо Твоє, Пречиста, Слово перемагає все людське.
Страждання мої вгамуй, Діво, кровотечі джерело висуши, і люте полум’я гарячки, і чревоточення, перетворивши на здоров’я.
Пісн. 6
Цілими зберігши печаті…
Спасе мій, жива і незаколена жертва…
Богородичний: Слова, Слова, як воістину Джерело, оспівуємо Тебе, Чиста, бо Ти невимовно породила глибину Премудрости, яка повісила в повітрі течії, і землю на воді.
Прийшла Ти, як піднесені сходинки, визволивши від біди живописців, що були в домі, о всесвяте Джерело! Спасай людей при падінні від струсу дому.
Утроби, що не народжували раніше, від неплідности явно розкриваєш Ти струмками Твого Джерела: бо, як народила Владику всіх, Ти народження подаєш.
Ні Слово, ні розум, ані язик не можуть Твоє Різдво прославити, тому замовкає в Тобі і викривається шана філософів, і краса риторів.
Кондак, глас 8: Ти, Джерело Богоблагодатне, подаєш мені невичерпну воду Твоєї благодаті, що вічно тече невимовно. Бо, як Слово породила незбагненно, благаю Тебе, ороси мене благодаттю, щоб я взивав до Тебе: радуйся, вода спасительна.
Ікос: Пречиста Богородице, що породила Слово Отче, раніше віків нетлінно народжене, відкрий мої уста, Чиста, закликаючи мене до Твоєї похвали, щоб я прославляв Тебе, взиваючи до Твого Джерела так: радуйся, джерело радости безперестанне; радуйся, поточе доброти невимовної; радуйся, від різних недуг визволення; радуйся, різних пристрастей потоплення; радуйся, струмінь світловидний, що подає здоров’я вірним; радуйся, вода найблагодатніша недужих різноманітно; радуйся, чаша манни животочивої; радуйся, купіль боговиливанна; радуйся, вода премудрости, що знімає невідання; радуйся, розчулення серця, що споживу божественну проливає; радуйся, пристановище знеможених; радуйся, бо полум’я недужих погашаєш; радуйся, вода спасительна.
Воскресіння Христове бачивши… (тричі) і Воскрес Ісус…
Пісн. 7
Жони богомудрі з миром…
Смерти святкуємо умертвіння…
Воістину священна і святкова…
Богородичний: Черпайте, недужі, зцілення: Пречиста бо виточує із Божественного Джерела істинну насолоду, потік насолод воістину вивергає: тому з вірою черпаємо всі потоки незаздрісні.
Дивуються, Владичице, всі вірні, хто слухає про дивні чудеса Твої: бо немічних і глухих Твоя вода показує благоглаголивими, тяжкохворих лікує і подає зцілення.
Ти, Чиста, виводиш із печі скорбот, зрошуючи водами дивного Джерела тих, що приступають до Тебе: від каркінської рани звільнилася людина, прокажені зціляються, і гарячку Ти погасила.
Юнаки і діви, і всі люди, прославмо радісно від душі Владичицю: бо Вона зцілила уражених гноїнням, набряклих і розслаблених, і ушкоджених лукавими.
Пісн. 8
Прийдіте в урочистий день воскресіння…
Поглянь навкруги, Сионе, і подивись…
Отче Вседержителю, і Слово, і Душе…
Богородичний: Божественну і чесну воду виливає Твоє Джерело, Діво: водну бо течію стримує дуже закликанням Божественної благодаті; тому Тебе шануємо, Джерело, навіки.
Всі благорозумно оспівуємо животочну воду: потік бо злодихання припиняє у країнах і вільний дає прохід. О чудеса Твої, Пречиста Богородице! Які уста можуть достойно прославити дивне Твоє Різдво; але і який розум дослідив би джерело чудес, і сказав би слово? Безмірне наше дивування Твоїми чудесами.
Вся смерти сила Тобою несподівано зруйнована, о Царице і Владичице! Бо Ти виточила воду і манну — життя безсмертного Царя Христа навіки.
Пісня 9
О Божественне, о любе…
О Пасха велика і найсвятіша…
Богородичний: Всі води перевершує, Богоотроковице Чиста, Джерела Твого вода, що явно дарує визволення від тяжких недуг, і душам всіляке здоров’я, бо надприродно виливається.
Це новий Силоам, визволитель від недуг — Твоє Джерело, Діво; бачимо всі: очі бо сприймають світло, всі ж здоров’я постійне приймаємо для життя.
Хто шукає здоров’я, приходьте до Джерела, Діва-отроковиця живе при воді: радійте і веселіться, безліч вірних, так, як подобає: приходьте до храму й отримаєте те, що просите.
Піднялася джерела Твого вода вище небес, і потоки з безодні землі потекли: не є пожива для душі, пиття вірних, мед із каменя, і роздавання манни.
Радуєш, Діво, царя надприродно, виточуючи із джерела благодать присносущну; йому подаєш силу на ворогів, завжди перемогу, здоров’я і мир, і сповнення прохань.
Екзапостиларій.
Святу: Плоттю заснув…
І Джерелу Ти воістину єси Джерело води живої, Владичице: омиваєш бо тяжкі недуги душ і тіл, тільки Твоїм єдиним доторканням воду спасіння — Христа — виливаючи.
На Хваліте… Все, що дише… ставимо стихів 8 і співаємо стихири воскресні Октоїха 4, глас 6.
Хрест Твій, Господи, для людей Твоїх — життя й воскресіння, і ми, надію на нього покладаючи, славимо Тебе, Бога нашого, що воскрес; помилуй нас.
Погребіння Твоє, Владико, відкрило рай родові людському, і ми, від тління визволившись, славимо Тебе, Бога нашого, що воскрес; помилуй нас.
З Отцем і Духом прославмо Христа, що воскрес із мертвих, і взиваймо до Нього: Ти єси життя наше і воскресіння; помилуй нас.
Ти, Христе, на третій день воскрес із гробу, як було написано, воскресивши нашого праотця з Собою; тому рід людський і прославляє Тебе, і оспівує Твоє воскресіння.
Стихири богородичні, глас 2:
Вода Джерела є спасительною для всіх немічних: приступімо з вірою, і благодать почерпнімо.
Колодязь животочний Джерела безсмертного подає тим, хто прибігає з любов’ю, зцілень воду невичерпну.
Укріпляє душі вода Діви: ті, хто у скверні пристрастей, приступімо до Богоотроковиці, і нас омиє.
Стамна священна і манна незаздрісна із пречистого лона виливає Владику: почерпнімо все на потребу.
І стихири Пасхи звичайні.
Єктенії і відпуст. Час перший.
Часи Пасхи.
Прокимен дня, глас 8:
По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх.
Стих: Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
І Богородичний: Величає душа моя Господа, і зрадів дух мій у Бозі, Спасі Моїм.
Діянь святих апостолів читання. Зачало 7
У ті дні Петро та Іоан о дев’ятій годині йшли разом до храму на молитву. І був там чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Красними, просити милостині в тих, хто входив до храму. Він, побачивши Петра та Іоана, що мали ввійти до храму, просив у них милостині. Петро з Іоаном, пильно вглянувшись у нього, сказали: глянь на нас. І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них. Але Петро сказав: срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назорея встань і ходи. І, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні н коліна, і, скочивши, він устав і почав ходити, і ввійшов із ними до храму: і ходив та скакав, хвалячи Бога.
І Богородиці: до Филип’ян, зачало 240.
Браття, у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі: Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові, але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
Алилуя, глас 1: Сповідують небеса чудеса Твої, Господи.
Стих: Бог прославляється в раді святих.
Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.
Євангеліє від Іоана. Зачало 7
У ті дні прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його, і пробули там небагато днів. Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима. І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів і сиділи міняльники грошей. І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав. І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі. При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене. На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити? Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його. На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його? Він же говорив про храм тіла Свого. Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус.
І Богородиці: Євангеліє від Луки, зачало 54.
Одного разу прийшов Ісус до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. Коли ж Він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і викопують його.
Причасний: Тіло Христове…
І Богородиці.
