Божественна Літургія Василія Великого
Веждь, яко сия Божественная Литургия Великаго Василия не всегда поется, но во время учиненное, сиречь, в неделях Великия Четыредесятницы, (кроме недели Ваий) и во святый Великий Четверток, и в Великую Субботу, и в навечерии Рождества Христова, и Богоявлений, и в день праздника святаго Василия. Сказание же и устав сего священнодействия тожде есть, еже и святаго Иоанна Златоустаго.
Диакон, став на амвоне, возглашает:
Благослови́, влады́ко.
Священник глаголет возгласно:
Благослове́но Ца́рство Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Диакон глаголет ектению (аще несть диакона, сам иерей):
Диакон: Ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ на́ших, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О ми́ре всего́ мiра, благостоя́нии святы́х Бо́жиих церкве́й и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О Господи́не и отце́ на́шем, Блаже́ннейшем Митрополи́те (имярек), и о господи́не на́шем высокопреосвяще́ннейшем митрополи́те (или архиепи́скопе, или преосвяще́ннейшем епи́скопе) (имярек), честне́м пресви́терстве, во Христе́ диа́констве и о всем при́чте и лю́дех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О гра́де сем, (или о ве́си сей, или о святе́й оби́тели сей), вся́ком гра́де, стране́ и ве́рою живу́щих в ни́х, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О бла́горастворе́нии возду́хов, о изоби́лии плодо́в земны́х и вре́менех ми́рных, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, плене́нных и о спасе́нии их, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва перваго антифона тайно глаголется от иерея:
Го́споди Бо́же наш, Его́же держа́ва несказа́нна и сла́ва непостижи́ма, Его́же ми́лость безме́рна и человеколю́бие неизрече́нно. Сам, Влады́ко, по благоутро́бию Твоему́, при́зри на ны и на святы́й храм сей, и сотвори́ с на́ми и моля́щимися с на́ми, богатыя ми́лости Твоя́ и щедро́ты Твоя́.
Возглас:
Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
По ектении, лик поет первый антифон, изобразительная, рекше: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода:
И прочая по чину. Священнику глаголющу молитву тайно во олтари, в то время диакон глаголет вне олтаря ектению.
Аще же несть диакона, священник по молитве и по возгласе глаголет ектению:
Па́ки и па́ки, ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник глаголет молитву втораго антифона:
Го́споди Бо́же наш, спаси́ лю́ди Твоя́ и благослови́ достоя́ние Твое́, исполне́ние Це́ркве Твоея́ сохрани́, освяти́ лю́бящия благоле́пие до́му Твоего́. Ты те́х воспросла́ви Боже́ственною Твое́ю си́лою и не оста́ви нас, упова́ющих на Тя.
Возглас:
Я́ко Твоя́ держа́ва и Твое́ есть Ца́рство и си́ла, и сла́ва, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
По 2-й ектении поет лик вторый антифон, изобразительная.
Диакон глаголет:
Па́ки и па́ки, ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва третияго антифона:
И́же о́бщия сия́ и согла́сныя дарова́вый нам моли́твы, и́же и двема́ или́ трем согласу́ющимся о и́мени Твое́м проше́ния пода́ти обеща́вый, Сам и ны́не раб Твои́х проше́ния к поле́зному испо́лни, подая́ нам и в настоя́щем ве́це позна́ние Твоея́ и́стины, и в бу́дущем живо́т ве́чный да́руя.
Возглас:
Я́ко благ и человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Зде отверзаются двери на малый вход.
Певаему же третиему антифону от певцев, или Блаженнам, аще есть неделя, егда приидут на Славу, священник и диакон, ставше пред святою трапезою, творят поклоны три. Таже прием священник святое Евангелие, дает диакону, и идут от десныя страны созади престола, и тако изшедше северною страною, предыдущим им лампадам, творят малый вход, и ставше на обычном месте, приклоняют оба главы.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
И глаголет священник молитву входа тайно.
Молитва входа святаго Евангелия втай:
Влады́ко Го́споди Бо́же наш, уста́вивый на небесе́х чи́ны и во́инства А́нгел и Арха́нгел в служе́ние Твоея́ сла́вы, сотвори́ со вхо́дом нашим вхо́ду святы́х А́нгелов бы́ти, сослужа́щих нам, и сославосло́вящих Твою́ бла́гость.
Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
По сем творят вход, диакон глаголет:
Прему́дрость, про́сти.
И входят во святый олтарь. Егда же глаголют тропари cвященник глаголет молитву Трисвятаго:
Бо́же Святы́й, и́же во святы́х почива́яй, и́же трисвяты́м гла́сом от Серафи́мов воспева́емый и от Херуви́мов славосло́вимый, и от вся́кия Небе́сныя Си́лы покланя́емый, и́же от небытия́ во е́же бы́ти приведы́й вся́ческая, созда́вый челове́ка по о́бразу Твоему́ и по подо́бию, и вся́ким Твои́м дарова́нием украси́вый, дая́й прося́щему прему́дрость и ра́зум, и не презира́яй согреша́ющаго, но полага́яй на спасе́ние покая́ние, сподо́бивый нас, смире́нных и недосто́йных раб Твои́х, и в час сей ста́ти пред сла́вою свята́го Твоего́ же́ртвенника, и до́лжное Тебе́ поклоне́ние и славосло́вие приноси́ти. Сам, Влады́ко, приими́ и от уст нас, гре́шных, Трисвяту́ю песнь, и посети́ ны бла́гостию Твое́ю, прости́ нам вся́кое согреше́ние во́льное же и нево́льное, освяти́ на́ша ду́ши и телеса́, и даждь нам в преподо́бии служи́ти Тебе́ вся дни живота́ на́шего, моли́твами святы́я Богоро́дицы, и всех святы́х, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вших.
Егда же певцы приидут в последний тропарь, глаголет диакон ко иерею, приклонь вкупе главу и орарь в руце держа треми персты:
Благослови́, влады́ко, вре́мя Трисвята́го.
Иерей же, зна́менуя его, глаголет:
Я́ко свят еси́, Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно.
Скончавшуся же тропарю, приходит диакон близ святых дверей, и наводя орарем, первее убо ко иконе Христове глаголет:
Го́споди, спаси́ благочести́выя, и услы́ши ны.
Лик: Го́споди, спаси́ благочести́выя, и услы́ши ны.
Таже наводит, глаголя ко вне стоящим велегласно:
И во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Певаему же Трисвятому, глаголют и сами, иерей же и диакон, Трисвятое, творяще вкупе и поклоны три пред святою трапезою.
Таже глаголет диакон ко иерею:
Повели́, влады́ко.
И отходят к Горнему месту; и священник отходя глаголет:
Благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Диакон: Благослови́, влады́ко, Го́рний престо́л.
Иерей же: Благослове́н еси́ на престо́ле сла́вы Ца́рствия Твоего́, Седя́й на Херуви́мех, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Зри. (Ведательно, яко священнику не подобает на Горнее место восходити, ниже седети на нем, но седети во стране Горняго престола, из южныя страны.)
По исполнении Трисвятаго, пришед пред святыя двери, диакон глаголет: Во́нмем.
Иере́й же возглашает: Мир всем.
И чтец глаголет: И ду́хови твоему́.
И паки диакон: Прему́дрость.
И чтец: прокимен, псалом Давидов.
Посем диакон: Прему́дрость.
И чтец надписание Апостола: Дея́ний святы́х Апо́стол чте́ние. Или: Собо́рнаго посла́ния Иа́ковля, или Петро́ва чте́ние. Или: К Ри́мляном, или к Кори́нфяном, или к Гала́том посла́ния свята́го Апо́стола Па́вла чте́ние.
И паки диакон: Во́нмем.
Апостолу же чтому, диакон, прием кадильницу и фимиам, приходит ко священнику, и прием благословение от него, кадит святую трапезу окрест, и олтарь весь, и священника.
Апостолу же исполньшуся, глаголет священник: Мир ти.
И чтец: И ду́хови твоему́.
Диакон: Прему́дрость.
И чтец: Аллилу́иа.
Священник же стоя пред святою трапезою, глаголет молитву сию.
Молитва прежде святаго Евангелия:
Возсия́й в сердца́х на́ших человеколю́бче Влады́ко, Твоего́ Богоразу́мия нетле́нный свет, и мы́сленныя наши отве́рзи о́чи, во ева́нгельских Твои́х пропове́даний разуме́ние: вложи́ в нас и страх блаже́нных Твои́х за́поведей, да плотския по́хоти вся попра́вше, духо́вное жи́тельство про́йдем, вся, я́же ко благоугожде́нию Твоему́, и му́дрствующе и де́юще. Ты бо еси́ просвеще́ние душ и теле́с на́ших, Христе́ Бо́же, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со безнача́льным Твои́м Отце́м, и пресвяты́м и благи́м и животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
По скончании святаго Евангелия, диакон глаголет ектению:
Рцем вси́ от всея́ души́, и от всего́ помышле́ния на́шего рцем.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ц на́ших, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о Господи́не и отце́ на́шем, Блаже́ннейшем Митрополи́те (имярек), и о господи́не на́шем высокопреосвяще́ннейшем митрополи́те (или архиепи́скопе, или преосвяще́ннейшем епи́скопе) (имя рек), и о всей во Христе́ бра́тии на́шей.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о бра́тиях на́ших, свяще́нницех, священномона́сех, и всем во Христе́ бра́тстве на́шем.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о блаже́нных и приснопа́мятных святе́йших патриа́рсех правосла́вных и созда́телех свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́), и о всех пре́жде почи́вших отце́х и бра́тиях, зде лежа́щих и повсю́ду, правосла́вных.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о ми́лости, жи́зни, ми́ре, здра́вии, спасе́нии, посеще́нии, проще́нии и оставле́нии грехо́в рабо́в Бо́жиих, бра́тии свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́).
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о плодонося́щих и доброде́ющих во святе́м и всечестне́м хра́ме сем, тружда́ющихся, пою́щих и предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия и бога́тыя ми́лости.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Молитва прилежнаго моления:
Го́споди Бо́же наш, приле́жное сие́ моле́ние приими́ от Твои́х раб, и поми́луй нас по мно́жеству ми́лости Твоея́, и щедро́ты Твоя́ низпосли́ на ны и на вся лю́ди Твоя́, ча́ющыя от Тебе́ бога́тыя ми́лости.
Возглашение:
Я́ко ми́лостив и человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Таже диакон:
Помоли́теся, оглаше́ннии, Го́сподеви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Ве́рнии, о оглаше́нных помо́лимся, да Госпо́дь поми́лует их.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Огласи́т их сло́вом и́стины.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Откры́ет им Ева́нгелие пра́вды.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Соедини́т их святе́й Свое́й собо́рней и апо́стольстей Це́ркви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Спаси́, поми́луй, заступи́ и сохрани́ их, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Оглаше́ннии, главы ва́ша Го́сподеви приклони́те.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва о оглашенных:
Го́споди Бо́же наш, и́же на небесе́х живы́й и призира́яй на вся дела́ Твоя́, при́зри на рабы́ Твоя́ оглаше́нныя, прикло́ньшыя своя́ вы́я пред Тобо́ю и даждь им ле́гкий яре́м, сотвори́ их у́ды че́стны святы́я Твоея́ Це́ркве и сподо́би их ба́ни пакибытия́, оставле́ния грехо́в и оде́жди нетле́ния, в позна́ние Тебе́, и́стиннаго Бо́га на́шего.
Возглас:
Да и ти́и с на́ми сла́вят пречестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
По возгласе же священник развивает антиминс по обычаю.
Диакон:
Ели́цы оглаше́ннии, изыди́те.
Аще ли есть другий диакон, возглашает и той:
Оглаше́ннии, изыди́те.
Таже паки первый:
Ели́цы оглаше́ннии, изыди́те.
Да никто от оглаше́нных, ели́цы ве́рнии, па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Молящуся священнику, диакон [аще есть] глаголет ектению вне олтаря:
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Диакон: Прему́дрость.
Молитва верных первая:
Ты, Го́споди, показа́л еси́ нам вели́кое сие́ спасе́ния та́инство. Ты сподо́бил еси́ нас, смире́нных и недосто́йных раб Твои́х, бы́ти служи́телем свята́го Твоего́ же́ртвенника. Ты удовли́ нас, си́лою свята́го Твоего́ Ду́ха, в слу́жбу сию́, да неосужде́нно ста́вше пред свято́ю сла́вою Твое́ю, принесе́м Ти же́ртву хвале́ния. Ты бо еси́ де́йствуяй вся во всех. Да́ждь, Го́споди, и о на́ших гресе́х, и о людски́х неве́дениих, прия́тней бы́ти же́ртве на́шей, и благоприя́тней пред Тобо́ю.
Священник, возглас:
Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И паки диакон:
Па́ки и па́ки, ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Егда священник един служит, сих не глаголет.
О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ на́ших, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О ми́ре всего́ мiра, благостоя́нии святы́х Бо́жиих церкве́й и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Диакон: Прему́дрость.
Молитва верных вторая:
Бо́же, посети́вый в ми́лости и щедро́тах смире́ние на́ше, поста́вивый нас смире́нных и гре́шных и недосто́йных раб Твои́х пред свято́ю сла́вою Твое́ю, служи́ти свято́му же́ртвеннику Твоему́. Ты укрепи́ нас си́лою Свята́го Твоего́ Ду́ха в слу́жбу сию́, и да́ждь нам сло́во во отверзе́ние у́ст на́ших, во е́же призыва́ти благода́ть Свята́го Твоего́ Ду́ха на хотя́щия предложи́тися Да́ры.
Священник глаголет возгласно:
Я́ко да под держа́вою Твое́ю всегда́ храни́ми, Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И отверзаются святыя двери.
Таже, Херувимстей песни певаемей, диакон, прием кадильницу и фимиам вложив, приходит ко священнику, и прием благословение от него, кадит святую трапезу окрест, и олтарь весь, и иконостас, таже священника, лики и люди, глаголет же и 50-й псалом, и тропари умилительныя, елико изволит.
Молитва, юже глаголет священник тайно, Херувимской песни певаемей:
Никто́же досто́ин от связа́вшихся плотски́ми похотьми́ и сластьми́ приходи́ти, или́ прибли́житися, или́ служи́ти Тебе́, Царю́ Сла́вы: е́же бо служи́ти Тебе́, вели́ко и стра́шно и саме́м Небе́сным Си́лам. Но оба́че неизрече́ннаго ра́ди и безме́рнаго Твоего́ человеколю́бия, непрело́жно и неизме́нно был еси́ Челове́к, и Архиере́й нам был еси́: и служе́бныя сея́ и безкро́вныя же́ртвы священноде́йствие пре́дал еси́ нам, я́ко Влады́ка всех. Ты бо еди́н, Го́споди Бо́же наш, влады́чествуеши небе́сными и земны́ми, и́же на престо́ле Херуви́мсте носи́мый, и́же Серафи́мов Госпо́дь, и Ца́рь Изра́илев, и́же Еди́н свят, и во святы́х почива́яй. Тя у́бо молю́, Еди́наго блага́го и благопослушли́ваго: при́зри на мя, гре́шнаго и непотре́бнаго раба́ Твоего́, и очи́сти мою́ ду́шу и се́рдце от со́вести лука́выя, и удовли́ мя, си́лою свята́го Твоего́ Ду́ха, облече́на благода́тию свяще́нства, предста́ти святе́й Твое́й сей трапе́зе, и священноде́йствовати Свято́е и Пречи́стое Твое́ Те́ло и Честну́ю Кровь. К Тебе́ бо прихожду́ прикло́нь мою́ вы́ю, и молю́ Ти ся, да не отврати́ши лица́ Твоего́ от мене́, ниже́ отри́неши мене́ от о́трок Твои́х, но сподо́би принесе́нным Тебе́ бы́ти, мно́ю гре́шным и недосто́йным рабо́м Твои́м, даро́м сим. Ты бо еси́ принося́й и приноси́мый, и прие́мляй и раздава́емый, Христе́ Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со безнача́льным Твои́м Отце́м, и Пресвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Исполньшимся же молитве и каждению, священник и диакон, ставше пред святою трапезою, глаголют Херувимскую песнь:
Священник: И́же Херуви́мы та́йно образу́юще и животворя́щей Тро́ице Трисвяту́ю песнь припева́юще, вся́кое ны́не жите́йское отложи́м попече́ние.
Диакон: Я́ко да Царя́ всех поды́мем, а́нгельскими неви́димо дориноси́ма чи́нми. Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
А сие в Великий Четверток точию поется:
Ве́чери Твоея́ Та́йныя днесь, Сы́не Бо́жий, / прича́стника мя приими́: / не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, / ни лобза́ния Ти дам я́ко Иу́да, / но я́ко разбо́йник испове́даю Тя: / помяни́ мя, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м. / Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
В Великую же Субботу поют сие:
Да молчи́т вся́кая плоть челове́ча, / и да стои́т со стра́хом и тре́петом, / и ничто́же земно́е в себе́ да помышля́ет: / Царь бо ца́рствующих, и Госпо́дь госпо́дствующих, / прихо́дит закла́тися и да́тися в снедь ве́рным. / Предхо́дят же Сему́ ли́цы А́нгельстии / со вся́ким Нача́лом и Вла́стию, / многоочи́тии Херуви́ми, / и шестокрила́тии Серафи́ми, / ли́ца закрыва́юще, и вопию́ще песнь: / аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
И зде священник же и диакон отходят в предложение, предходящу диакону, и кадит святая, в себе моляся:
Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго.
Диакон глаголет ко священнику:
Возми́, влады́ко.
И священник, взем возду́х, возлагает на левое рамо его, глаголя:
Возми́те ру́ки ва́ша во свя́тая и благослови́те Го́спода.
Таже святый дискос прием, поставляет на главу диакона, со всяким вниманием и благоговением, имеет же вкупе диакон и кадильницу на едином от перстов десныя руки. Сам же святый потир в руце приемлет, и исходят оба северною страною молящеся, предходящим им лампадам.
Диакон глаголет:
Господи́на и отца́ на́шего имярек, Блаже́ннейшаго Митрополи́та Ки́евскаго и всея́ Украи́ны, и господи́на на́шего преосвяще́ннейшаго имярек, митрополи́та (или архиепи́скопа, или епи́скопа егоже есть область), да помяне́т Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Таже священник:
Преосвяще́нныя митрополи́ты, архиепи́скопы и епи́скопы, и весь свяще́ннический и мона́шеский чин, бра́тию и прихо́жан свята́го хра́ма сего́, вас и всех правосла́вных христиа́н, да помяне́т Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Вшед же диакон внутрь святых дверий, стоит одесную, и хотящу священнику внити, глаголет к нему диакон:
Да помяне́т Госпо́дь Бог свяще́нство твое́ во Ца́рствии Свое́м.
И священник к нему:
Да помяне́т Госпо́дь Бог священнодиа́конство твое́ во Ца́рствии Свое́м, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
И священник убо поставляет святый потир на святую трапезу. Святый же дискос взем со главы диакона, поставляет и той на святую трапезу, глаголя:
Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем Пречи́стое Те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и благоуха́ньми во гро́бе но́ве покры́в, положи́.
Во гро́бе пло́тски, во а́де же с душе́ю я́ко Бог, в раи́ же с разбо́йником, и на престо́ле был еси́, Христе́, со Отце́м и Ду́хом, вся исполня́яй неопи́санный.
Я́ко живоно́сец, я́ко рая́ красне́йший, вои́стинну и черто́га вся́каго ца́рскаго показа́ся светле́йший, Христе́, гроб Твой, исто́чник на́шего воскресе́ния.
Таже покро́вцы убо взем от священнаго дискоса, и святаго потира, полагает на единой стране святыя трапезы. Возду́х же от диаконя рама взем, и покадив покрывает им святая, глаголя:
Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем Пречи́стое Те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и благоуха́ньми во гро́бе но́ве покры́в, положи́.
И прием кадильницу от диаконовы руки, кадит Святая трижды, глаголя:
Ублажи́, Го́споди, благоволе́нием Твои́м Сио́на, и да сози́ждутся сте́ны Иерусали́мския. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́ние и всесожега́емая, тогда́ возложа́т на олта́рь Твой тельцы́.
И отдав кадильницу, приклонив главу, глаголет диакону:
Помяни́ мя, бра́те и сослужи́телю.
И диакон к нему:
Да помяне́т Госпо́дь Бог свяще́нство твое́ во Ца́рствии Свое́м.
Таже и диакон, поклонив и сам главу, держа вкупе и орарь треми персты десницы, глаголет ко священнику:
Помоли́ся о мне́, влады́ко святы́й.
И священник:
Дух Святы́й на́йдет на тя, и Си́ла Вы́шняго осени́т тя.
И диакон:
То́йже Дух соде́йствует нам вся дни живота́ на́шего.
И паки тойжде:
Помяни́ мя, влады́ко святы́й.
И священник:
Да помяне́т тя Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Диакон же, рек: Ами́нь, и целовав десницу священника, исходит северными дверьми, и став на обычном месте, глаголет:
Испо́лним моли́тву на́шу Го́сподеви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О предложе́нных Честны́х Даре́х, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем, и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
А́нгела ми́рна, ве́рна наста́вника, храни́теля душ и теле́с на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Проще́ния и оставле́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
До́брых и поле́зных душа́м нашим, и ми́ра мiрови, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и покая́нии сконча́ти, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего, безболе́знены, непосты́дны, ми́рны и до́браго отве́та на стра́шнем суди́щи Христо́ве про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва приношения, по поставлении на святем престоле Божественных Даров, юже священник глаголет тайно:
Го́споди Бо́же наш, созда́вый нас и введы́й в жизнь сию́, показа́вый нам пути во спасе́ние, дарова́вый нам Небе́сных Та́ин открове́ние. Ты бо еси́ положи́вый нас в слу́жбу сию́, си́лою Ду́ха Твоего́ Свята́го. Благоволи́ у́бо, Го́споди, бы́ти нам служи́телем но́ваго Твоего́ Заве́та, слуга́м святы́х Твои́х Та́инств. Приими́ нас, приближа́ющихся свято́му Твоему́ же́ртвеннику, по мно́жеству ми́лости Твоея́, да бу́дем досто́йни приноси́ти Тебе́ слове́сную сию́ и безкро́вную же́ртву о на́ших согреше́ниих и о людски́х неве́жествиих: ю́же прие́м во святы́й и пренебе́сный, и мы́сленный Твой же́ртвенник, в воню́ благоуха́ния, возниспосли́ нам благода́ть Свята́го Твоего́ Ду́ха. При́зри на ны, Бо́же, и ви́ждь на слу́жбу сию́ на́шу, и приими́ ю́, я́коже прия́л еси́ А́велевы да́ры, Но́евы же́ртвы, Авраа́мова всепло́дия, Моисе́ова и Ааро́нова свяще́нства, Самуи́лова мирная. Я́коже прия́л еси́ от святы́х Твои́х Апо́стол и́стинную сию́ слу́жбу, си́це и от ру́к нас, гре́шных, приими́ Да́ры сия в бла́гости Твое́й, Го́споди, я́ко да сподо́бльшеся служи́ти без поро́ка свято́му Твоему́ же́ртвеннику, обря́щем мзду ве́рных и му́дрых строи́телей в день стра́шный воздая́ния Твоего́ пра́веднаго.
Возглас:
Щедро́тами Единоро́днаго Сы́на Твоего́, с Ни́мже благослове́н еси́, со Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник: Мир всем.
Лик: И ду́хови твоему́.
Диакон: Возлю́бим друг дру́га, да единомы́слием испове́мы.
Лик: Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, / Тро́ицу единосу́щную / и неразде́льную.
Священник покланяется трижды, глаголя тайно:
Возлюблю́ Тя, Го́споди, кре́посте моя́, Госпо́дь утвержде́ние мое́ и прибе́жище мое́. Трижды.
И диакон покланяется трижды, и целует орарь свой, и глаголет велегласно:
Две́ри, две́ри, прему́дростию во́нмем.
Лик: Ве́рую во еди́наго Бо́га:
И по скончании святаго Символа глаголет диакон велегласно:
Ста́нем до́бре, ста́нем со стра́хом, во́нмем, свято́е возноше́ние в ми́ре приноси́ти.
Лик: Ми́лость ми́ра, / же́ртву хвале́ния.
Священник возгласно:
Благода́ть Го́спода на́шего Иису́са Христа́, и любы́ Бо́га и Отца́, и прича́стие Свята́го Ду́ха, бу́ди со все́ми ва́ми.
Лик: И со ду́хом твои́м.
Священник: Горе́ име́им сердца́.
Лик: И́мамы ко Го́споду.
Священник: Благодари́м Го́спода.
Лик: Досто́йно и пра́ведно есть / покланя́тися Отцу́ и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, / Тро́ице единосу́щней и неразде́льней.
Священник приклонься молится тайно:
Сый Влады́ко, Го́споди Бо́же О́тче Вседержи́телю покланя́емый! Досто́йно я́ко вои́стинну, и пра́ведно, и ле́по великоле́пию святы́ни Твоея́, Тебе́ хвали́ти, Тебе́ пе́ти, Тебе́ благослови́ти, Тебе́ кла́нятися, Тебе́ благодари́ти, Тебе́ сла́вити еди́наго вои́стинну су́щаго Бо́га, и Тебе́ приноси́ти се́рдцем сокруше́нным и ду́хом смире́ния слове́сную сию́ слу́жбу на́шу, я́ко Ты еси́ дарова́вый нам позна́ние Твоея́ и́стины. И кто дово́лен возглаго́лати силы Твоя́, слы́шаны сотвори́ти вся хвалы́ Твоя́, или́ пове́дати вся чудеса́ Твоя́ во вся́ко вре́мя. Влады́ко всех, Го́споди небесе́ и земли́, и всея́ тва́ри, ви́димыя же и неви́димыя, седя́й на престо́ле сла́вы и призира́яй бе́здны, безнача́льне, неви́диме, непостижи́ме, неопи́санне, неизме́нне, О́тче Го́спода на́шего Иису́са Христа́, вели́каго Бо́га и Спаси́теля, упова́ния на́шего, и́же есть о́браз Твоея́ бла́гости: печа́ть равнообра́зная, в себе́ показу́я Тя, Отца́, Сло́во живо́е, Бог и́стинный, преве́чная Прему́дрость, живо́т, освяще́ние, си́ла, свет и́стинный, и́мже Дух Святы́й яви́ся; Дух и́стины, сыноположе́ния дарова́ние, обруче́ние бу́дущаго насле́дия, нача́ток ве́чных благ, животворя́щая си́ла, исто́чник освяще́ния, от него́же вся тва́рь слове́сная же и у́мная укрепля́ема Тебе́ слу́жит и Тебе́ присносу́щное возсыла́ет славосло́вие, я́ко вся́ческая рабо́тна Тебе́. Тебе́ бо хва́лят А́нгели, Арха́нгели, Престо́ли, Госпо́дьствия, Нача́ла, Вла́сти, Си́лы и многоочи́тии Херуви́ми. Тебе́ предстоя́т о́крест Серафи́ми, шесть кри́л еди́ному, и шесть кри́л еди́ному; и двема́ у́бо покрыва́ют ли́ца своя, двема́ же но́ги, и двема́ лета́юще, взыва́ют еди́н ко друго́му, непреста́нными усты́, немо́лчными славослове́ньми.
Возгласно священник:
Побе́дную песнь пою́ще, вопию́ще, взыва́юще и глаго́люще.
Лик: Свят, свят, свят Госпо́дь Савао́ф, / испо́лнь не́бо и земля́ сла́вы Твоея́; / оса́нна в вы́шних, / благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне, / оса́нна в вы́шних.
И зде паки диакон, приим святую звездицу от святаго дискоса, творит креста образ верху его, и целовав ю́, полагает. Таже приходит, и станет на десней стране, и взем рипиду в руце, омахивает тихо со всяким вниманием и страхом, верху Святых Даров, яко не сести мухам, ни иному чесому таковому.
Священник молится тайно:
С си́ми блаже́нными си́лами, Влады́ко человеколю́бче, и мы́, гре́шнии, вопие́м и глаго́лем: свят еси́, я́ко вои́стинну, и пресвя́т, и несть ме́ры великоле́пию святы́ни Твоея́, и преподо́бен во всех де́лех Твои́х, я́ко пра́вдою и судо́м и́стинным вся наве́л еси́ на ны́: созда́в бо челове́ка, пе́рсть взе́м от земли́, и о́бразом Твои́м, Бо́же, поче́т, положи́л еси́ в раи́ сла́дости, безсме́ртие жи́зни и наслажде́ние ве́чных благ, в соблюде́нии за́поведей Твои́х обеща́в ему́, но преслу́шавша Тебе́, и́стиннаго Бо́га, созда́вшаго его́, и пре́лестию зми́евою привле́кшася, умерщвле́на же свои́ми прегреше́ньми, изгна́л еси́ его́ пра́ведным Твои́м судо́м, Бо́же, от рая́ в мiр сей, и отврати́л еси́ в зе́млю, от нея́же взят бысть, устроя́я ему́ е́же от пакибытия́ спасе́ние, в Саме́м Христе́ Твое́м. Не бо отврати́лся еси́ созда́ния Твоего́ в коне́ц, е́же сотвори́л еси́, Бла́же, ниже́ забы́л еси́ дела́ рук Твои́х, но посети́л еси́ многообра́зне, ра́ди милосе́рдия ми́лости Твоея́. Проро́ки посла́л еси́, сотвори́л еси́ си́лы святы́ми Твои́ми, в ко́емждо ро́де благоугоди́вшими Тебе́. Глаго́лал еси́ нам усты́ раб Твои́х проро́ков, предвозвеща́я нам хотя́щее бы́ти спасе́ние. Зако́н дал еси́ в по́мощь, А́нгелы поста́вил еси́ храни́тели. Егда́ же прии́де исполне́ние време́н, глаго́лал еси́ нам саме́м Сы́ном Твои́м, И́мже и ве́ки сотвори́л еси́, И́же сый сия́ние сла́вы Твоея́ и начерта́ние ипоста́си Твоея́, нося́ же вся глаго́лом си́лы Своея́, не хище́ние непщева́ е́же бы́ти ра́вен Тебе́, Бо́гу и Отцу́, но Бог сый преве́чный, на земли́ яви́ся и челове́ком споживе́. И от Де́вы Святы́я вопло́щся, истощи́ Себе́, зра́к раба́ прие́м, сообра́зен быв те́лу смире́ния на́шего, да нас сообра́зны сотвори́т о́бразу сла́вы Своея́. Поне́же бо челове́ком грех вни́де в мiр и грехо́м смерть, благоволи́ Единоро́дный Твой Сын, сый в не́дрех Тебе́, Бо́га и Отца́, быв от жены́, Святы́я Богоро́дицы и Присноде́вы Мари́и, быв под зако́ном, осуди́ти грех во пло́ти Свое́й, да во Ада́ме умира́юще, оживотворя́тся в саме́м Христе́ Твое́м. И пожи́в в мiре сем, дав повеле́ния спаси́тельная, отста́вив нас пре́лести и́дольския, приведе́ в позна́ние Тебе́, и́стиннаго Бо́га и Отца́, стяжа́в нас Себе́, лю́ди избра́нны, царское свяще́ние, язы́к свят. И очи́стив водо́ю, и освяти́в Ду́хом Святы́м, даде́ Себе́ изме́ну сме́рти, в не́йже держи́ми бе́хом, про́дани под грехо́м, и соше́д кресто́м во ад, да испо́лнит Собо́ю вся, разреши́ боле́зни сме́ртныя. И воскре́с в тре́тий день, и путь сотвори́в вся́кой пло́ти к воскресе́нию из ме́ртвых, зане́ не бя́ше мо́щно держи́му бы́ти тле́нием нача́льнику жи́зни, бысть нача́ток уме́рших, перворожде́н из ме́ртвых, да бу́дет Сам вся, во всех пе́рвенствуяй. И возше́д на небеса́, се́де одесну́ю вели́чествия Твоего́ на высо́ких, и́же и прии́дет возда́ти кому́ждо по дело́м его́. Оста́ви же нам воспоминания спаси́тельнаго Своего́ страда́ния сия́, я́же предложи́хом по Его́ за́поведем. Хотя́ бо изы́ти на во́льную и приснопа́мятную, и животворя́щую Свою́ сме́рть, в но́щь, в ню́же предая́ше Себе́ за живо́т мiра, прие́м хлеб на свя́тыя Своя́ и пречи́стыя ру́ки, показа́в Тебе́, Бо́гу и Отцу́, благодари́в, благослови́в, освяти́в, преломи́в,
И возгласно глаголет сие:
Даде́ святы́м Свои́м ученико́м и Апо́столом, рек: приими́те, яди́те, сие́ есть Те́ло Мое́, е́же за вы ломи́мое, во оставле́ние грехо́в.
Лик поет: Ами́нь.
Сему же глаголему, показует священнику диакон святый дискос, держа и орарь треми персты десницы. Подобне, и егда глаголет священник: Пи́йте от нея́ вси́: споказует диакон святый потир.
Священник втай:
Подо́бне и ча́шу от плода́ ло́знаго прие́м, раствори́в, благодари́в, благослови́в, освяти́в,
И паки возглашает сие:
Даде́ святы́м Свои́м ученико́м и Апо́столом, рек: пи́йте от нея́ вси, сия́ есть Кровь Моя́ Но́ваго заве́та, я́же за вы и за мно́ги излива́емая во оставле́ние грехо́в.
Лик поет: Ами́нь.
Священник приклонив главу, молится втай:
Сие́ твори́те в Мое́ воспомина́ние: ели́жды бо а́ще я́сте Хлеб сей и Ча́шу сию́ пие́те, Мою́ сме́рть возвеща́ете, Мое́ воскресе́ние испове́даете. Помина́юще у́бо, Влады́ко, и мы́ спаси́тельная Его́ страда́ния, животворя́щий Крест, тридне́вное погребе́ние, е́же из ме́ртвых воскресе́ние, е́же на небеса́ возше́ствие, е́же одесну́ю Тебе́, Бо́га и Отца́, седе́ние, и сла́вное, и стра́шное Его́ второ́е прише́ствие.
Возглашает священник:
Твоя́ от Твои́х Тебе́ принося́ще о всех и за вся.
Лик: Тебе́ пое́м, / Тебе́ благослови́м, / Тебе́ благодари́м, Го́споди, / и мо́лим Ти ся, Бо́же наш.
Священник приклонив главу, молится втай:
Сего́ ра́ди, Влады́ко Пресвяты́й, и мы, гре́шнии и недосто́йнии раби́ Твои́, сподо́бльшиися служи́ти свято́му Твоему́ же́ртвеннику, не ра́ди правд на́ших, не бо сотвори́хом что́ бла́го на земли́, но ра́ди ми́лости Твоея́ и щедро́т Твои́х, я́же излия́л еси́ бога́тно на ны, дерза́юще приближа́емся свято́му Твоему́ же́ртвеннику. И предло́жше вместообра́зная свята́го Те́ла и Кро́ве Христа́ Твоего́, Тебе́ мо́лимся, и Тебе́ призыва́ем, Свя́те святы́х, благоволе́нием Твоея́ бла́гости приити́ Ду́ху Твоему́ Свято́му на ны и на предлежа́щия Да́ры сия́, и благослови́ти я́, и освяти́ти, и показа́ти.
Диакон полагает рипиду, юже держаше, или покров, и приходит близ священника, и покланяются оба трижды пред святою трапезою, и молящеся в себе:
Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго, и поми́луй мя. И глаголюще:
Священник: Го́споди, и́же Пресвята́го Твоего́ Ду́ха в тре́тий час Апо́столом Твои́м низпосла́вый, Того́, Благи́й, не отыми́ от нас, но обнови́ нас, моля́щих Ти ся.
Диакон стих: Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.
Священник: Го́споди, и́же Пресвята́го Твоего́ Ду́ха:
Диакон стих: Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.
Священник: Го́споди, и́же Пресвята́го Твоего́ Ду́ха:
Таже главу приклонив диакон, показует орарем святый хлеб, и глаголет тихим гласом:
Благослови́, влады́ко, святы́й хлеб.
Священник же, зна́менуя святый хлеб, глаголет:
Хлеб у́бо сей, са́мое Честно́е Те́ло Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́.
Диакон: Ами́нь.
И паки диакон:
Благослови́, влады́ко, святу́ю ча́шу.
Священник же благословляя глаголет:
Ча́шу же сию́, са́мую Честну́ю Кровь Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́.
Диакон: Ами́нь.
Священник: Излия́нную за живо́т мiра.
Диакон: Ами́нь.
И паки диакон, показуяй со орарем Святая обоя́, глаголет:
Благослови́, влады́ко, обоя́.
Священник же, благословляя обоя́ Святая рукою, глаголет:
Преложи́в Ду́хом Твои́м Святы́м.
Диакон: Ами́нь, ами́нь, ами́нь.
И главу приклонь диакон ко священнику, глаголет:
Помяни́ мя, святы́й влады́ко, гре́шнаго.
И преходит, на немже месте стояше прежде.
Священник же молится:
Нас же всех, от еди́наго хле́ба и ча́ши причаща́ющихся, соедини́ друг ко дру́гу, во еди́наго Ду́ха Свята́го прича́стие. И ни еди́наго нас в суд или́ во осужде́ние сотвори́ причасти́тися свята́го Те́ла и Кро́ве Христа́ Твоего́, но да обря́щем ми́лость и благода́ть со все́ми святы́ми, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вшими, пра́отцы, отцы́, патриа́рхи, проро́ки, Апо́столы, пропове́дники, благове́стники, му́ченики, испове́дники, учи́тельми и со вся́ким ду́хом пра́ведным, в ве́ре сконча́вшимся.
И прием кадило, священник глаголет возгласно:
Изря́дно о Пресвяте́й, Пречи́стей, Преблагослове́нней, Сла́вней Влады́чице на́шей Богоро́дице и Присноде́ве Мари́и.
И кадит пред святою трапезою трижды.
Таже диакон кадит святую трапезу окрест и поминает, яже хощет, усопшия и живыя.
Лик поет: О Тебе́ ра́дуется, Благода́тная вся́кая тварь, / А́нгельский собор и челове́ческий род, / освяще́нный хра́ме и раю́ слове́сный, / девственная похвало́, из Нея́же Бог воплоти́ся, и Младе́нец бысть, / пре́жде век сый Бог наш: / ложесна́ бо Твоя́ престо́л сотвори́ / и чре́во Твое́ простра́ннее небе́с соде́ла. / О Тебе́ ра́дуется, Благода́тная, вся́кая тварь, сла́ва Тебе́.
Аще ли в Великий Четверток, поем ирмос, глас 6:
Стра́нствия Влады́чня, / и безсме́ртныя Трапе́зы / на го́рнем ме́сте высо́кими умы́, / ве́рнии, прииди́те, наслади́мся, / возше́дша Сло́ва, / от Сло́ва научи́вшеся, Его́же велича́ем.
В Великую Субботу, поем ирмос, глас 6:
Не рыда́й Мене́, Ма́ти, / зря́щи во гро́бе, / Его́же во чре́ве без се́мене зачала́ еси́ Сы́на: / воста́ну бо и просла́влюся / и вознесу́ со сла́вою непреста́нно, я́ко Бог, / ве́рою и любо́вию Тя велича́ющия.
Иерей же приклонься молится:
Свята́го Иоа́нна Проро́ка, Предте́чи и Крести́теля, святы́х и всехва́льных Апо́стол, свята́го имярек, его́же и па́мять соверша́ем, и всех святы́х Твои́х, и́хже моли́твами посети́ нас, Бо́же, и помяни́ всех пре́жде усо́пших о наде́жди воскресе́ния жи́зни ве́чныя.
Зде священник поминает, ихже хощет, живых и умерших, о живых убо глаголет:
О спасе́нии, посеще́нии, оставле́нии грехо́в рабо́в Бо́жиих имярек.
О умерших же глаголет:
О поко́и и оставле́нии грехо́в душ раб Твои́х имярек, на ме́сте све́тле, отону́дуже отбеже́ печа́ль и воздыха́ние, упоко́й, Бо́же наш, и поко́й их, иде́же присеща́ет свет лица́ Твоего́.
По сих глаголет:
Еще́ мо́лим Ти ся, помяни́, Го́споди, святу́ю Твою́ собо́рную и апо́стольскую Це́рковь, ю́же от коне́ц да́же до коне́ц вселе́нныя, и умири́ ю́, ю́же назда́л еси́ честно́ю кро́вию Христа́ Твоего́, и святы́й храм сей утверди́ да́же до сконча́ния ве́ка.
Помяни́, Го́споди, и́же да́ры сия́ Тебе́ прине́сших, и о ни́хже, и и́миже, и за ни́хже сия́ принесо́ша.
Помяни́, Го́споди, плодонося́щих и добротворя́щих во святы́х Твои́х це́рквах, и помина́ющих убо́гия: возда́ждь им бога́тыми Твои́ми и небе́сными дарова́нии, да́руй им вме́сто земны́х небе́сная, вме́сто вре́менных ве́чная, вме́сто тле́нных нетле́нная.
Помяни́, Го́споди, и́же в пусты́нях и гора́х, и верте́пех, и про́пастех земны́х.
Помяни́, Го́споди, и́же в де́встве и благогове́нии, и по́стничестве, и в чи́стем жи́тельстве пребыва́ющих.
Помяни́, Го́споди, богохрани́мую страну́ на́шу и ве́рныя лю́ди ея́, да́руй нам глубо́кий и неотъе́млемый мир, возглаго́ли в сердца́х всех, и́же во вла́сти суть, блага́я о Це́ркви Твоея́ и всех лю́дех Твои́х, да в тишине́ их ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.
Помяни́, Го́споди, вся́кое нача́ло и власть, и и́же в пала́те бра́тию на́шу и все во́инство. Бла́гия во бла́гости соблюди́, лука́выя бла́ги сотвори́ бла́гостию Твое́ю.
Помяни́, Го́споди, предстоя́щия лю́ди, и ра́ди благосло́вных вин оста́вльшихся, и поми́луй их и нас по мно́жеству ми́лости Твоея́: сокро́вища их испо́лни вся́каго бла́га, супру́жества их в ми́ре и единомы́слии соблюди́, младе́нцы воспита́й, ю́ность наста́ви, ста́рость поддержи́, малоду́шныя уте́ши, расточе́нныя собери́, прельще́нныя обрати́, и совокупи́ святе́й Твое́й собо́рней и апо́стольстей Це́ркви. Стужа́емыя от духо́в нечи́стых свободи́, пла́вающим спла́вай, путеше́ствующим сше́ствуй, вдови́цам предста́ни, си́рых защити́, плене́нныя изба́ви, неду́гующия исцели́. На суди́щи, и в руда́х, и в заточе́ниих, и в го́рьких рабо́тах, и вся́кой ско́рби, и ну́жде, и обстоя́нии су́щих.
Помяни́, Бо́же, и всех тре́бующих вели́каго Твоего́ благоутро́бия и лю́бящих нас, и ненави́дящих, и запове́давших нам, недосто́йным, моли́тися о них, и вся лю́ди Твоя́ помяни́, Го́споди Бо́же наш, и на вся изле́й бога́тую Твою́ ми́лость, всем подая́ я́же ко спасе́нию проше́ния. И и́хже мы не помяну́хом, неве́дением, или́ забве́нием, или́ мно́жеством име́н, сам помяни́, Бо́же, ве́дый коего́ждо во́зраст и именова́ние, ве́дый коего́ждо от утро́бы ма́тере его́. Ты бо еси́, Го́споди, по́мощь безпомо́щным, наде́жда безнаде́жным, обурева́емым спаси́тель, пла́вающим приста́нище, неду́гующим врач. Сам всем вся бу́ди, ве́дый коего́ждо, и проше́ние его́, дом и потре́бу его́.
Изба́ви, Го́споди, град сей (или весь сию́, или святу́ю оби́тель сию́), и вся́кий град и страну́ от гла́да, губи́тельства, тру́са, пото́па, огня́, меча́, наше́ствия иноплеме́нных и междоусо́бныя бра́ни.
И возглашает священник:
В пе́рвых помяни́, Го́споди, господи́на и отца́ на́шего имярек, Блаже́ннейшаго Митрополи́та Ки́евскаго и всея́ Украи́ны, и господи́на на́шего высокопреосвяще́ннаго имярек, митрополи́та (или архиепи́скопа, или преосвяще́ннаго епи́скопа, егоже есть область), и́хже да́руй святы́м Твои́м це́рквам, в ми́ре, це́лых, честны́х, здра́вых, долгоде́нствующих, пра́во пра́вящих сло́во Твоея́ и́стины.
И лик поет: И всех, и вся.
Священник молится втай:
Помяни́, Го́споди, вся́кое епи́скопство правосла́вных, пра́во пра́вящих сло́во Твоея́ и́стины.
Помяни́, Го́споди, по мно́жеству щедро́т Твои́х, и мое́ недосто́инство, прости́ ми вся́кое согреше́ние, во́льное же и нево́льное, и да не мои́х ра́ди грехо́в возбрани́ши благода́ти Свята́го Твоего́ Ду́ха от предлежа́щих Даро́в.
Помяни́, Го́споди, пресвитерство, е́же во Христе́ диа́конство, и весь свяще́ннический чин, и ни еди́наго же нас посрами́ши, о́крест стоя́щих свята́го Твоего́ же́ртвенника.
Посети́ нас бла́гостию Твое́ю, Го́споди, яви́ся нам бога́тыми Твои́ми щедро́тами, благорастворе́ны и поле́зны возду́хи нам да́руй, дожди́ ми́рны земли́ ко плодоно́сию да́руй. Благослови́ вене́ц ле́та бла́гости Твоея́, утоли́ раздо́ры церкве́й, угаси́ шата́ния язы́ческая, ерети́ческая воста́ния ско́ро разори́ си́лою Свята́го Твоего́ Ду́ха. Всех нас приими́ в Ца́рство Твое́, сы́ны све́та и сы́ны дне показа́вый, Твой мир и Твою́ любо́вь да́руй нам, Го́споди Бо́же наш, вся бо возда́л еси́ нам.
Возглашает священник:
И даждь нам еди́неми усты́ и еди́нем се́рдцем сла́вити и воспева́ти пречестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник обращся ко дверем и благословляя, глаголет:
И да бу́дут ми́лости вели́каго Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́ со все́ми ва́ми.
Лик: И со ду́хом твои́м.
И диакон изшед, аще есть (аще же ни, то священник), и став на обычном месте, глаголет:
Вся святы́я помяну́вше, па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О принесе́нных и освяще́нных Честны́х Даре́х, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Я́ко да человеколю́бец Бог наш, прие́м я́ во святы́й и пренебе́сный и мы́сленный Свой же́ртвенник, в воню́ благоуха́ния духо́внаго, возниспо́слет нам Боже́ственную благода́ть и дар Свята́го Ду́ха, помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
А́нгела ми́рна, ве́рна наста́вника, храни́теля душ и теле́с на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Проще́ния и оставле́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
До́брых и поле́зных душа́м нашим, и ми́ра мiрови, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и покая́нии сконча́ти, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего, безболе́знены, непосты́дны, ми́рны, и до́браго отве́та на стра́шнем суди́щи Христо́ве про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Соедине́ние ве́ры и прича́стие Свята́го Ду́ха испроси́вше, са́ми себе́, и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник молится втай:
Бо́же наш, Бо́же спаса́ти, Ты нас научи́ благодари́ти Тя досто́йно о благодея́ниих Твои́х, и́хже сотвори́л еси́ и твори́ши с на́ми. Ты, Бо́же наш, прие́мый Да́ры сия́, очи́сти нас от вся́кия скве́рны пло́ти и ду́ха, и научи́ соверша́ти святы́ню в стра́се Твое́м, я́ко да чи́стым свиде́тельством со́вести на́шея, прие́млюще ча́сть святы́нь Твои́х, соедини́мся свято́му Те́лу и Кро́ви Христа́ Твоего́. И прие́мше их досто́йне, и́мамы Христа́ живу́ща в сердца́х на́ших, и бу́дем храм Свята́го Твоего́ Ду́ха. Ей, Бо́же наш, и да ни еди́наго же нас пови́нна сотвори́ши, стра́шным Твои́м сим и небе́сным Та́йнам, ниже́ не́мощна душе́ю и те́лом, от е́же недосто́йне сих причаща́тися. Но да́ждь нам да́же до после́дняго на́шего издыха́ния, досто́йне приима́ти часть святы́нь Твои́х в напу́тие жи́зни ве́чныя, во отве́т благоприя́тен, и́же на стра́шнем суди́щи Христа́ Твоего́, я́ко да и мы со все́ми святы́ми, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вшими, бу́дем причастницы ве́чных Твои́х благ, и́хже угото́вал еси́ лю́бящим Тя, Го́споди.
Священник возглашает:
И сподо́би нас, Влады́ко, со дерзнове́нием, неосужде́нно сме́ти призыва́ти Тебе́, Небе́снаго Бо́га Отца́, и глаго́лати.
Лик: О́тче наш, И́же еси́ на небесе́х, да святи́тся и́мя Твое́, да прии́дет Ца́рствие Твое́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный да́ждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искуше́ние, но изба́ви нас от лука́ваго.
Священник возглашает:
Я́ко Твое́ есть Ца́рство, и си́ла, и сла́ва, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник: Мир всем.
Лик: И ду́хови твоему́.
Диакон: Главы́ ва́ша Го́сподеви приклони́те.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник молится:
Влады́ко Го́споди, О́тче щедро́т и Бо́же вся́каго утеше́ния, прикло́ньшия Тебе́ своя́ главы́ благослови́, освяти́, соблюди́, укрепи́, утверди́, от вся́каго де́ла лука́ва отста́ви, вся́кому же де́лу благо́му сочета́й, и сподо́би неосужде́нно причасти́тися пречи́стых сих и животворя́щих Твои́х Та́ин, во оставле́ние грехо́в, в Ду́ха Свята́го прича́стие.
Возглас:
Благода́тию, и щедро́тами, и человеколю́бием Единоро́днаго Сы́на Твоего́, с Ни́мже благослове́н еси́, со Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник молится:
Вонми́, Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же наш, от свята́го жили́ща Твоего́, и от престо́ла сла́вы Ца́рствия Твоего́, и прииди́ во е́же освяти́ти нас, и́же горе́ со Отце́м седя́й, и зде нам неви́димо спребыва́яй. И сподо́би держа́вною Твое́ю руко́ю препода́ти нам Пречи́стое Те́ло Твое́ и Честну́ю Кровь, и на́ми всем лю́дем.
Таже покланяется священник, подобне и диакон, на немже стоит месте, глаголюще тайно, трижды:
Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго, и поми́луй мя.
Егда же диакон увидит священника простирающа руце и прикасающася Святому Хлебу, ко еже сотворити святое возношение, возглашает (аще же несть, сам иерей):
Во́нмем.
Священник, вознося Святый Хлеб, возглашает:
Свята́я святы́м.
Лик: Еди́н свят, / еди́н Госпо́дь, / Иису́с Христо́с, / во сла́ву Бо́га Отца́. Ами́нь.
И бывает причащение по чину, якоже предуказася в Златоустове Литургии.
Таже, причащению совершившуся, священник молится:
Благодари́м Тя, Го́споди Бо́же наш, о причаще́нии святы́х пречи́стых, безсме́ртных и небе́сных Твои́х Та́ин, и́хже дал еси́ нам во благодея́ние, и освяще́ние, и исцеле́ние душ и теле́с на́ших. Сам, Влады́ко всех, даждь бы́ти нам прича́стию свята́го Те́ла и Кро́ве Христа́ Твоего́ в ве́ру непосты́дну, в любо́вь нелицеме́рну, в преумноже́ние прему́дрости, во исцеле́ние души́ и те́ла, во отгна́ние вся́каго сопроти́внаго, в снабде́ние за́поведей Твои́х, во отве́т благоприя́тен, и́же на стра́шнем суди́щи Христа́ Твоего́.
И тако отверзаются двери святаго олтаря. И диакон, поклонився единою, приемлет потир с благоговением, и приходит во двери, и вознося святый потир, показует и́ людем, глаголя:
Со стра́хом Бо́жиим и ве́рою приступи́те.
Лик: Благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне, Бог Госпо́дь и яви́ся нам.
Таже приступают хотящии причащатися. И идут един по единому, и покланяются со всяцем умилением и страхом, согбенне руце к персем имуще, таже приемлет кийждо Божественныя Тайны.
Священник же, причащая его, глаголет:
Причаща́ется раб Бо́жий, имярек, честна́го и свята́го Те́ла и Кро́ве Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, во оставле́ние грехо́в свои́х и в жизнь ве́чную.
И диакон отирает ему устне платом. И целует причастивыйся святую чашу, и поклонився отходит.
И тако причащаются вси.
По причащении же, входит иерей во святый олтарь, и поставляет Святая на святем престоле.
Тогда прием диакон святый дискос верху святаго потира и глаголя воскресныя песни сия:
Воскресе́ние Христо́во ви́девше, / поклони́мся Свято́му Го́споду Иису́су, / еди́ному безгре́шному, / Кресту́ Твоему́ покланя́емся, Христе́, / и свято́е Воскресе́ние Твое́ пое́м и сла́вим: / Ты бо еси́ Бог наш, / ра́зве Тебе́ ино́го не зна́ем, / и́мя Твое́ имену́ем. / Прииди́те вси ве́рнии, / поклони́мся Свято́му Христо́ву Воскресе́нию: / се бо прии́де Кресто́м ра́дость всему́ ми́ру. / Всегда́ благословя́ще Го́спода, / пое́м Воскресе́ние Его́: / распя́тие бо претерпе́в, / сме́ртию смерть разруши́.
Свети́ся, свети́ся, / но́вый Иерусали́ме: / сла́ва бо Госпо́дня / на тебе́ возсия́. / Лику́й ны́не / и весели́ся, Сио́не. / Ты же, Чи́стая, красу́йся, Богоро́дице, / о воста́нии Рождества́ Твоего́.
О Па́сха ве́лия и свяще́ннейшая, Христе́! / О му́дросте, и Сло́ве Бо́жий, и си́ло! / Подава́й нам и́стее Тебе́ причаща́тися, / в невече́рнем дни Ца́рствия Твоего́.
Отирает святою гу́бою зело добре, со вниманием и благоговением, глаголя словеса сия:
Отмы́й, Го́споди, грехи́ помина́вшихся зде́ Кро́вию Твое́ю Честно́ю, моли́твами святы́х Твои́х.
Священник же благословляет люди, возглашая:
Спаси́, Бо́же, лю́ди Твоя́, и благослови́ достоя́ние Твое́.
Лик же поет: Ви́дехом свет и́стинный, / прия́хом Ду́ха Небе́снаго, / обрето́хом ве́ру и́стинную, / неразде́льней Тро́ице покланя́емся, / Та бо нас спасла́ есть.
И обращается священник ко святей трапезе и кадит трижды, глаголя в себе:
Вознеси́ся на Небеса́, Бо́же, и по всей земли́ сла́ва Твоя́.
Таже взем священник святый дискос, возлагает на главу диакона, и диакон прием и́ со благоговением, зря вне к дверем, ничтоже глаголя, отходит в предложение и поставляет и́. Священник же, поклонився, и прием святый потир, и обращся ко дверем, зря на люди, глаголет тайно:
Благослове́н Бог наш:
И возгласно:
Всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
И отходит ко святому предложению и поставляет тамо Святая.
Лик: Ами́нь.
Да испо́лнятся уста́ на́ша / хвале́ния Твоего́ Го́споди, / я́ко да пое́м сла́ву Твою́, / я́ко сподо́бил еси́ нас причасти́тися / Святы́м Твои́м, Боже́ственным, безсме́ртным и животворя́щим Та́йнам, / соблюди́ нас во Твое́й святы́ни / весь день поуча́тися пра́вде Твое́й. / Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
И изшед диакон северною дверию, и став на обычном месте, глаголет:
Про́сти прии́мше Боже́ственных, святы́х, пречи́стых, безсме́ртных, небе́сных и животворя́щих, стра́шных Христо́вых Та́ин, досто́йно благодари́м Го́спода.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
День весь соверше́н, свят, ми́рен и безгре́шен испроси́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник возглашает:
Я́ко Ты еси́ освяще́ние на́ше, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Иерей: С ми́ром изы́дем.
Лик: О и́мени Госпо́дни.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Молитва заамвонная, возглашаемая от священника:
Благословля́яй благословя́щия Тя, Го́споди, и освяща́яй на Тя упова́ющия, спаси́ лю́ди Твоя́, и благослови́ достоя́ние Твое́, исполне́ние Це́ркве Твоея́ сохрани́, освяти́ лю́бящия благоле́пие до́му Твоего́: Ты те́х воспросла́ви Боже́ственною Твое́ю си́лою, и не оста́ви нас, упова́ющих на Тя. Мир мiрови Твоему́ да́руй, це́рквам Твои́м, свяще́нником, во́инству и всем лю́дем Твои́м. Я́ко вся́кое дая́ние бла́го, и всяк дар соверше́н свы́ше есть, сходя́й от Тебе́ Отца́ све́тов, и Тебе́ сла́ву, и благодаре́ние, и поклоне́ние возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Молитва, внегда потребити святая:
Испо́лнися и соверши́ся ели́ко по на́шей си́ле, Христе́ Бо́же наш, Твоего́ смотре́ния та́инство. Име́ем бо сме́рти Твоея́ па́мять, ви́дехом воскресе́ния Твоего́ о́браз, напо́лнихомся безконе́чныя Твоея́ жи́зни, наслади́хомся неистоща́емыя Твоея́ пи́щи, ея́же и в бу́дущем ве́це всем нам сподо́битися благоволи́, благода́тию безнача́льнаго Твоего́ Отца́, и Свята́го и блага́го и животворя́щаго Твоего́ Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Таже: Бу́ди и́мя Госпо́дне: трижды.
И псалом 33: Благословлю́ Го́спода:
Зри. Диакон же, вшед северною страною, потребляет Святая со страхом, и со всяким утверждением.
Священник же изшед, дает людем антидор. По скончании же псалма, и раздаянии антидора, глаголет:
Благослове́ние Госпо́дне на ва́с, Того́ благода́тию и человеколю́бием, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник: Сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, упова́ние на́ше, сла́ва Тебе́.
Лик: Сла́ва, и ны́не: Го́споди, поми́луй, трижды. Благослови́.
Священник глаголет отпуст. Аще убо есть неделя:
Воскресы́й из ме́ртвых:
Аще ли же ни:
Христо́с, и́стинный Бог наш, моли́твами Пречи́стыя Своея́ Ма́тере (и прочая), и́же во святы́х отца́ на́шего Васи́лия Вели́каго, архиепископа Кесари́и Каппадоки́йския, и (святаго имярек, егоже есть храм и его же есть день), и всех святы́х, поми́лует и спасе́т нас, я́ко благ и человеколю́бец.
Лик многолетствует Митрополита.
Священник же, вшед во святый олтарь, глаголет благодарственныя молитвы (стр. 93).
По Ны́не отпуща́еши раба́ Твоего́: Трисвятое. И по О́тче наш:
Тропарь и кондак Василия Великаго. Тропарь, глас 1:
Во всю зе́млю изы́де веща́ние твое́, / я́ко прие́мшую сло́во твое́, / и́мже боголе́пно научи́л еси́, / естество́ су́щих уясни́л еси́, / челове́ческия обы́чаи украси́л еси́, / ца́рское свяще́ние, о́тче преподо́бне, / моли́ Христа́ Бо́га, / спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4. Подобен: Яви́лся еси́:
Яви́лся еси́ основа́ние непоколеби́мое Це́ркве, / подая́ всем некра́домое госпо́дство челове́ком, / запечатле́я твои́ми веле́ньми, / небоявле́нне Васи́лие преподо́бне.
Конец Божественныя Литургии Великаго Василия.
Б9eственнаz слyжба
и4же во с™hхъ nц7A нaшегw
васjліа вели1кагw,
ґрхіепcкпа кесарjи каппадокjйскіz.
Вёждь, ћкw сіS бжcтвеннаz літургjа вели1кагw васjліа не всегдA поeтсz, но во врeмz ўчинeнное, си1рэчь, въ недёлzхъ вели1кіz четыредесsтницы, (кромЁ недёли вaій:) и3 во с™hй вели1кій четверт0къ, въ вели1кую суббHту, и3 въ нaвечеріи ржcтвA хrт0ва, и3 бGоzвлeній, и3 въ дeнь прaздника с™aгw васjліа. Сказaніе же и3 ўстaвъ сегw2 сщ7еннодёйствіz т0жде є4сть, є4же и3 с™aгw їwaнна златоyстагw.
Діaконъ, стaвъ на ґмвHнэ, возглашaетъ:
Бlгослови2 владhко.
Свzщeнникъ глаг0летъ возглaснw:
Бlгословeно цrтво, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Діaконъ глаг0летъ є3ктенію2 ѓще нёсть діaкона, сaмъ їерeй:
Ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ свhшнэмъ ми1рэ и3 спасeніи дyшъ нaшихъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквeй, и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ и4м>къ, и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсщ7eннэйшемъ митрополjтэ (и3ли2 ґрхіепjскопэ, и3ли2 преwсщ7eннэйшемъ є3пjскопэ) (и4м>къ), честнёмъ пресвЂтерствэ, во хrтЁ діaконствэ, њ всeмъ при1чтэ и3 лю1дехъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ грaдэ сeмъ, (и3ли2 њ вeси сeй, и3ли2 с™ёй nби1тели сeй,) всsкомъ грaдэ, странЁ, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ бlгорастворeніи воздyхwвъ, њ и3з8oби1ліи плодHвъ земнhхъ и3 врeменэхъ ми1рныхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 њ спасeніи и4хъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречи1стую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Мlтва пeрвагw ґнтіфHна
тaйнw глаг0летсz t їерeа:
ГDи б9е нaшъ, є3гHже держaва несказaнна, и3 слaва непостижи1ма, є3гHже ми1лость безмёрна, и3 человэколю1біе неизречeнно: сaмъ вLко, по благоутр0бію твоемY при1зри на ны2, и3 на с™hй хрaмъ сeй, и3 сотвори2 съ нaми, и3 молsщимисz съ нaми, бог†тыz ми1лwсти тво‰, и3 щедрHты тво‰.
Возглaсъ:
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
По є3ктеніи2, ли1къ поeтъ пeрвый ґнтіфHнъ и3з8wбрази1тєльнаz, рeкше: Блгcви2 душE моS гDа:
И# прHчаz по чи1ну. Свzщeннику глаг0лющу моли1тву тaйнw во nлтари2, въ то2 врeмz діaконъ глаг0летъ внЁ nлтарS є3ктенію2.
Ѓще же нёсть діaкона, свzщeнникъ по моли1твэ и3 по возглaсэ глаг0летъ є3ктенію2:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ гlетъ мlтву вторaгw ґнтіфHна:
ГDи б9е нaшъ, спаси2 лю1ди тво‰ и3 бlгослови2 достоsніе твоE, и3сполнeніе цRкве твоеS сохрани2, њс™и2 лю1бzщыz бlголёпіе д0му твоегw2: ты2 тёхъ воспрослaви бжcтвенною твоeю си1лою, и3 не њстaви нaсъ ўповaющихъ на тS.
Возглaсъ:
Ћкw твоS держaва, и3 твоE є4сть цrтво, и3 си1ла и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
По в7‑й є3ктеніи2 поeтъ ли1къ вторhй ґнтіфHнъ, и3з8wбрази1тєльнаz.
Діaконъ глаг0летъ:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Мlтва трeтіzгw ґнтіфHна:
И$же џбщыz сі‰ и3 соглaсныz даровaвый нaмъ моли6твы, и3 двэмA и3ли2 трє1мъ согласyющымсz њ и4мени твоeмъ прошє1ніz подaти њбэщaвый: сaмъ и3 нhнэ р†бъ твои1хъ прошє1ніz къ полeзному и3сп0лни, подаS нaмъ въ настоsщемъ вёцэ познaніе твоеS и4стины, и3 въ бyдущемъ жи1знь вёчную дaруz.
Возглaсъ:
Ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
ЗдЁ tверзaютсz двє1ри на мaлый вх0дъ. Пэвaему же трeтіему ґнтіфHну t пэвцє1въ, и3ли2 бlжeннамъ, ѓще є4сть недёлz, є3гдA пріи1дутъ на Слaва: свzщeнникъ и3 діaконъ, стaвше пред8 с™0ю трапeзою, творsтъ покл0ны три2. Тaже пріeмъ свzщeнникъ с™0е є3ђліе, даeтъ діaкону, и3 и4дутъ t деснhz страны2 созади2 прест0ла, и3 тaкw и3зшeдше сёверною стран0ю, пред8идyщымъ и5мъ лампaдамъ, творsтъ мaлый вх0дъ, и3 стaвше на nбhчномъ мёстэ, приклонsютъ џба главы6.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
И# глаг0летъ сщ7eнникъ моли1тву вх0да тaйнw.
Мlтва вх0да с™aгw є3ђліа втaй:
ВLко гDи б9е нaшъ, постaвивый на нб7сёхъ чи1ны и3 вHинства ѓгGлъ и3 ґрх†гGлъ въ слyжбу слaвы твоеS, сотвори2 со вх0домъ нaшимъ, вх0ду с™hхъ ѓгGлwвъ бhти, сослужaщихъ нaмъ, и3 сославосл0вzщихъ твою2 бlгость.
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
По сeмъ творsтъ вх0дъ,
діaконъ глаг0летъ:
Премyдрость, пр0сти.
И# вх0дzтъ во с™hй nлтaрь.
Е#гдA же глаг0лютъ тропари2, сщ7eнникъ глаг0летъ моли1тву трис™aгw:
Б9е с™hй, и4же во с™hхъ почивazй, и4же трис™hмъ глaсомъ t серафjмwвъ воспэвaемый, и3 t херувjмwвъ славосл0вимый, и3 t всsкіz нбcныz си1лы покланsемый, и4же t небытіS во є4же бhти приведhй всsчєскаz, создaвый человёка по џбразу твоемY и3 по под0бію, и3 всsкимъ твои1мъ даровaніемъ ўкраси1вый, даsй просsщему премyдрость и3 рaзумъ, и3 не презирazй согрэшaющагw, но полагazй на спасeніе покаsніе, спод0бивый нaсъ смирeнныхъ и3 недост0йныхъ р†бъ твои1хъ въ чaсъ сeй стaти пред8 слaвою с™aгw твоегw2 жeртвенника, и3 д0лжное тебЁ поклонeніе и3 славосл0віе приноси1ти: сaмъ вLко, пріими2 и3 t ќстъ нaсъ грёшныхъ трис™yю пёснь, и3 посэти1 ны бlгостію твоeю, прости2 нaмъ всsкое согрэшeніе в0льное же и3 нев0льное: њс™и2 нaшz дyшы и3 тэлесA, и3 дaждь нaмъ въ препод0біи служи1ти тебЁ вс‰ дни6 животA нaшегw, мlтвами с™hz бцdы, и3 всёхъ с™hхъ, t вёка тебЁ бlгоугоди1вшихъ.
Е#гдA же пріи1дутъ въ послёдній тропaрь, гlетъ діaконъ ко їерeю, прикл0нь вкyпэ главY, и3 nрaрь въ руцЁ держS треми2 пeрсты:
Бlгослови2, вLко, врeмz трис™aгw.
Їерeй же, знaменуz є3го2, глаг0летъ:
Ћкw с™ъ є3си2 б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw.
Скончaвшусz же тропарю2, прих0дитъ діaконъ бли1зъ свzтhхъ двeрій, и3 нав0дz њрарeмъ, пeрвэе ќбw ко їкHнэ хrт0вэ глаг0летъ: ГDи, спаси2 бlгочести6выz.
Ли1къ: ГDи, спаси2 бlгочести6выz.
Діaконъ: И# ўслhши ны2.
Ли1къ: И# ўслhши ны2.
Тaже нав0дитъ, глаг0лz ко внЁ стоsщымъ велеглaснw: И# во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Пэвaему же трис™0му, глаг0лютъ и3 сaми, їерeй же и3 діaконъ, трис™0е: творsще вкyпэ и3 покл0ны три2 пред8 с™0ю трапeзою.
Тaже глаг0летъ діaконъ ко їерeю:
Повели2, владhко.
И# tх0дита къ г0рнему мёсту: и3 свzщeнникъ tходS глаг0летъ: Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне.
Діaконъ: Бlгослови2, вLко, г0рній пrт0лъ.
Їерeй же: Бlгословeнъ є3си2 на пrт0лэ слaвы цrтвіz твоегw2, сэдsй на херувjмэхъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
(Вёдательно, ћкw свzщeннику не подобaетъ на г0рнее мёсто восходи1ти, нижE сэдёти на нeмъ: но сэдёти во странЁ г0рнzгw пrт0ла, и3з8 ю4жныz страны2.)
И# по и3сполнeніи трис™aгw, діaконъ, пришeдъ пред8 с™ы6z двє1ри, глаг0летъ: В0нмемъ.
Їерeй же возглашaетъ: Ми1ръ всBмъ.
И# чтeцъ глаг0летъ: И# д¦ови твоемY.
И# діaконъ пaки: Премyдрость.
И# чтeцъ, прокjменъ, pал0мъ дв7довъ.
Посeмъ діaконъ: Премyдрость.
И# чтeцъ надписaніе ґпcла: Дэsній с™hхъ ґп0стwлъ чтеніе. И#ли2: Соб0рнагw послaніz їaкwвлz, и3ли2 петр0ва чтeніе. И#ли2: Къ ри1млzнwмъ, и3ли2 къ корjнfzнwмъ, и3ли2 къ галaтwмъ послaніz с™aгw ґпcла пavла чтeніе.
И# пaки діaконъ: В0нмемъ.
Ґп0столу же чт0му, діaконъ пріемъ кади1льницу и3 fmміaмъ, прих0дитъ къ свzщeннику, и3 пріeмъ благословeніе t негw2, кади1тъ с™yю трапeзу џкрестъ, и3 nлтaрь вeсь, и3 свzщeнника.
Ґп0столу же и3сп0лньшусz, глаг0летъ свzщeнникъ: Ми1ръ ти2.
Чтeцъ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: Премyдрость.
Чтeцъ: Ґллилyіа.
Свzщeнникъ же, ст0z пред8 с™0ю трапeзою, глаг0летъ моли1тву сію2.
Мlтва прeжде с™aгw є3ђліа:
Возсіsй въ с®цaхъ нaшихъ чlколю1бче вLко, твоегw2 бGоразyміz нетлённый свётъ, и3 мhслєнныz нaши tвeрзи џчи, во є3ђльскихъ твои1хъ проповёданій разумёніе: вложи2 въ нaсъ и3 стрaхъ бlжeнныхъ твои1хъ зaповэдей, да плотск‡z п0хwти вс‰ попрaвше, д¦0вное жи1тельство пр0йдемъ, вс‰, ±же ко бlгоугождeнію твоемY, и3 мyдрствующе и3 дёюще. тh бо є3си2 просвэщeніе дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, хrтE б9е: и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
По скончaніи с™aгw є3ђліа,
діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
Рцeмъ вси2 t всеS дш7и2, и3 t всегw2 помышлeніz нaшегw рцeмъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ГDи вседержи1телю б9е nц7ъ нaшихъ, м0лимъ ти сz, ўслhши, и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй ми1лости твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши, и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ и4м>къ, и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсщ7eннэйшемъ митрополjтэ (и3ли2 ґрхіепjскопэ, и3ли2 преwсщ7eннэйшемъ є3пjскопэ) (и4м>къ), и3 всeй во хrтЁ брaтіи нaшей.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S, да ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ во всsкомъ бlгочeстіи и3 чтcотЁ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ брaтіzхъ нaшихъ, сщ7eнницэхъ, сщ7енномонaсэхъ, и3 всeмъ во хrтЁ брaтствэ нaшемъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ бlжeнныхъ и3 приснопaмzтныхъ, с™ёйшихъ патріaрсэхъ правослaвныхъ, и3 создaтелехъ с™aгw хрaма сегw2 (ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS) и3 њ всёхъ преждепочи1вшихъ nц7ёхъ и3 брaтіzхъ, здЁ лежaщихъ и3 повсю1ду правослaвныхъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ ми1лости, жи1зни, ми1рэ, здрaвіи, спасeніи, посэщeніи, прощeніи и3 њставлeніи грэхHвъ рабHвъ б9іихъ, брaтіи с™aгw хрaма сегw2 (ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS).
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ плодоносsщихъ, и3 добродёющихъ во с™ёмъ и3 всечестнёмъ хрaмэ сeмъ, труждaющихсz, пою1щихъ, и3 предстоsщихъ лю1дехъ, њжидaющихъ t тебE вели1кіz и3 богaтыz млcти.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Мlтва прилёжнагw молeніz:
ГDи б9е нaшъ, прилёжное сіE молeніе пріими2 t твои1хъ р†бъ, и3 поми1луй нaсъ, по мн0жеству млcти твоеS: и3 щедрHты тво‰ низпосли2 на ны2, и3 на вс‰ лю1ди тво‰, чaющыz t тебE богaтыz ми1лости.
Возглашeніе:
Ћкw млcтивъ и3 чlколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Діaконъ:
Помоли1тесz њглашeнніи гDви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Вёрніи, њ њглашeнныхъ пом0лимсz, да гDь поми1луетъ и5хъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њгласи1тъ и5хъ сл0вомъ и4стины.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Tкрhетъ и5мъ є3ђліе прaвды.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Соедини1тъ и5хъ с™ёй своeй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цeркви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Спаси2, поми1луй, заступи2 и3 сохрани2 и5хъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њглашeнніи, главы6 вaшz гDви приклони1те.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Моли1тва њ њглашeнныхъ,
прeжде с™aгw возношeніz:
ГDи б9е нaшъ, и4же на нб7сёхъ живhй, и3 призирazй на вс‰ дэлA твоS, при1зри на рабы6 тво‰ њглашє1нныz, прикл0ншыz сво‰ вы6z пред8 тоб0ю: и3 дaждь и5мъ лeгкій kрeмъ, сотвори2 и5хъ ќды чcтны с™hz твоеS цRкве, и3 спод0би и5хъ бaни пакибытіS, њставлeніz грэхHвъ, и3 nдeжди нетлёніz, въ познaніе тебE и4стиннагw бGа нaшегw.
Возглaсъ:
Да и3 тjи съ нaми слaвzтъ пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
По возглaсэ же сщ7eнникъ развивaетъ ґнтіми1нсъ по nбhчаю.
Діaконъ:
Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те.
Ѓще ли є4сть другjй діaконъ, возглашaетъ и3 т0й:
Њглашeнніи, и3зыди1те.
Тaже пaки пeрвый:
Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те: да никто2 t њглашeнныхъ, є3ли1цы вёрніи, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Молsщусz сщ7eннику, діaконъ глаг0летъ є3ктенію2, (ѓще є4сть,) внЁ nлтарS:
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Діaконъ: Премyдрость.
Мlтва вёрныхъ пeрваz
по простирaніи ґнтіми1нса,
ю4же сщ7eнникъ глаг0летъ тaйнw:
Ты2 гDи показaлъ є3си2 нaмъ вели1кое сіE спасeніz тaинство. ты2 спод0билъ є3си2 нaсъ смирeнныхъ и3 недост0йныхъ р†бъ твои1хъ, бhти служи1телємъ с™aгw твоегw2 жeртвенника. ты2 ўдовли2 нaсъ си1лою с™aгw твоегw2 д¦а въ слyжбу сію2, да неwсуждeннw стaвше пред8 с™0ю слaвою твоeю, принесeмъ ти2 жeртву хвалeніz: тh бо є3си2 дёйствуzй вс‰ во всёхъ. дaждь гDи и3 њ нaшихъ грэсёхъ, и3 њ людски1хъ невёдэніихъ, пріsтнэй бhти жeртвэ нaшей и3 бlгопріsтнэй пред8 тоб0ю.
Сщ7eнникъ, возглaсъ:
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Е#гдA сщ7eнникъ є3ди1нъ слyжитъ, си1хъ не гlетъ.
Њ свhшнэмъ ми1рэ, и3 спасeніи дyшъ нaшихъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквeй, и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Тaже глаг0летъ діaконъ: Премyдрость.
Мlтва вёрныхъ вторaz,
ю4же сщ7eнникъ глаг0летъ тaйнw:
Б9е посэти1вый въ млcти и3 щедр0тахъ смирeніе нaше, постaвивый нaсъ смирeнныхъ и3 грёшныхъ и3 недост0йныхъ р†бъ твои1хъ пред8 с™0ю слaвою твоeю, служи1ти с™0му жeртвеннику твоемY: ты2 ўкрэпи2 нaсъ си1лою с™aгw твоегw2 д¦а въ слyжбу сію2, и3 дaждь нaмъ сл0во во tверзeніе ќстъ нaшихъ, во є4же призывaти бlгодaть с™aгw твоегw2 д¦а на хотsщыz предложи1тисz дaры.
Сщ7eнникъ глаг0летъ возглaснw:
Ћкw да под8 держaвою твоeю всегдA храни1ми, тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# tверзaютсz с™hz двє1ри.
Тaже, херувjмской пёсни пэвaемэй, діaконъ, приeмь кади1льницу и3 fmміaмъ вложи1въ, прих0дитъ ко свzщeннику, и3 приeмь благословeніе t негw2, кади1тъ с™yю трапeзу w4крестъ, и3 nлтaрь весь, и3 їкwностaсъ, тaже свzщeнника, ли1ки и3 лю1ди, глаг0летъ же и н7‑й pал0мъ, и3 тропари6 ўмили1тельныz, є3ли1кw изв0литъ.
Мlтва, ю4же глаг0летъ сщ7eнникъ тaйнw,
херувjмской пёсни пэвaемэй:
Никт0же дост0инъ t свzзaвшихсz плотски1ми похотьми2 и3 сластьми2 приходи1ти, и3ли2 прибли1житисz, и3ли2 служи1ти тебЁ, цRю2 слaвы: є4же бо служи1ти тебЁ, вели1ко и3 стрaшно и3 самёмъ нбcнымъ си1ламъ. но nбaче неизречeннагw рaди и3 безмёрнагw твоегw2 человэколю1біz, непрел0жнw и3 неизмённw бhлъ є3си2 человёкъ, и3 ґрхіерeй нaмъ бhлъ є3си2: и3 служeбныz сеS и3 безкр0вныz жeртвы свzщеннодёйствіе прeдалъ є3си2 нaмъ, ћкw вLка всёхъ. тh бо є3ди1нъ, гDи б9е нaшъ, владhчествуеши нбcными и3 земнhми, и4же на пrт0лэ херувjмстэмъ носи1мый, и4же серафjмwвъ гDь, и3 цRь ї}левъ, и4же є3ди1нъ с™ъ, и3 во с™hхъ почивazй. тS u5бо молю2 є3ди1наго благaго и3 благопослушли1ваго: при1зри на мS грёшнаго и3 непотрeбнаго рабA твоего2, и3 њчи1сти мою2 дyшу и3 сeрдце t с0вэсти лукaвыz, и3 ўдовли1 мz, си1лою с™aгw твоегw2 д¦а, њблечeна благодaтію свzщeнства, предстaти с™ёй твоeй сeй трапeзэ, и3 свzщеннодёйствовати с™0е и3 пречcтое твоE тёло, и3 честнyю кр0вь. къ тебё бо прихождY прикл0нь свою2 вhю, и3 молю1 ти сz, да не tврати1ши лицA твоегw2 t менE, нижE tри1неши менE t џтрwкъ твои1хъ: но спод0би принесє1ннымъ тебЁ бhти, мн0ю грёшнымъ и3 недост0йнымъ раб0мъ твои1мъ, дарHмъ си6мъ. тh бо є3си2 приносsй и3 приноси1мый, и3 пріeмлzй и3 раздавaемый хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ, и3 благи1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
И#сп0лнившымсz же моли1твэ и3 каждeнію, свzщeнникъ и3 діaконъ, стaвше пред8 с™0ю трапeзою, глаг0лютъ херувjмскую пёснь:
Свzщeнникъ: И%же херувjмы тaйнw њбразyюще, и3 животворsщей трbцэ трис™yю пёснь припэвaюще, всsкое нhнэ житeйское tложи1мъ попечeніе.
Діaконъ: Ћкw да цRS всёхъ под8и1мемъ, ѓгGльскими неви1димw дорmноси1ма чи1нми: ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Ґ сіE въ вели1кій четверт0къ т0чію поeтсz:
Вeчери твоеS тaйныz днeсь, сн7е б9ій, / причaстника мS пріими2: / не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, / ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, / но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: / помzни1 мz гDи во цrтвіи твоeмъ. / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Въ вели1кую же суббHту пою1тъ сіE:
Да молчи1тъ всsкаz пл0ть человёча, / и3 да стои1тъ со стрaхомъ и3 трeпетомъ / и3 ничт0же земн0е въ себЁ да помышлsетъ. / цRь бо цrтвующихъ, и3 гDь гDьствующихъ, / прих0дитъ заклaтисz, и3 дaтисz въ снёдь вBрнымъ. / предх0дzтъ же семY ли1цы ѓгGльстіи, / со всsкимъ начaломъ и3 влaстію, / многоoчи1тіи херувjми, / и3 шестокрилaтіи серафjми, / ли1ца закрывaюще и3 вопію1ще пёснь: / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
И# здЁ сщ7eнникъ же и3 діaконъ tх0дzтъ въ предложeніе, предходsщу діaкону, и3 кади1тъ їерeй с™†z, въ себЁ молsсz:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго.
Діaконъ глаг0летъ ко свzщeннику:
Возми2 вLко.
И# свzщeнникъ, взeмъ воздyхъ, возлагaетъ на лёвое рaмо є3гw2, глаг0лz:
Возми1те рyки вaшz во с™†z, и3 блгcви1те гDа.
Тaже с™hй дjскосъ пріeмъ, возлагaетъ на главY діaкона, со всsкимъ внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, и3мёzй вкyпэ діaконъ и3 кади1льницу на є3ди1номъ t пeрстwвъ, сaмъ же с™hй поти1рь въ рyцэ пріeмъ: и3сх0дzтъ же сёверною стран0ю, предходsщымъ и5мъ лампaдамъ, и3 њбх0дzтъ хрaмъ, молsщесz.
Діaконъ глаг0летъ:
Господи1на и3 nтцA нaшего и4м>къ, бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны, и3 господи1на нaшего высокопреwсвzщeннейшаго и4м>къ, митрополіта (и3ли2 ґрхіепjскопа, и3ли2 преwсвzщeннейшаго є3пjскопа є3гHже є4сть w4бласть), да помzнeтъ гDь бGъ во цaрствіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Тaже сщ7eнникъ:
Преwсвzщє1нныz митрополjты, ґрхіепjскопы и3 є3пjскопы, и3 вeсь монaшескій чи1нъ, и3 при1четъ церк0вный, брaтію с™aгw хрaма сегw2, вaсъ и3 всёхъ правослaвныхъ хrтіaнъ, да помzнeтъ гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Вшeдъ же діaконъ внyтрь с™hхъ двeрей, стои1тъ њдеснyю, и3 хотsщу сщ7eннику вни1ти, глаг0летъ къ немY діaконъ:
Да помzнeтъ гDь бGъ сщ7eнство твоE во цrтвіи своeмъ.
И# свzщeнникъ къ немY:
Да помzнeтъ гDь бGъ свzщеннодіaконство твоE во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# свzщeнникъ ќбw поставлsетъ с™hй поти1рь на с™yю трапeзу: с™hй же дjскосъ взeмъ со главы2 діaкона, поставлsетъ и3 т0й на с™yю трапeзу, глаг0лz:
Благоoбрaзный їHсифъ, со дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 благоухaньми во гр0бэ н0вэ закрhвъ, положи2.
Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ дш7eю ћкw бGъ, въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2 хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнszй неwпи1санный.
Ћкw живон0сецъ, ћкw раS краснёйшій вои1стинну, и3 всsкагw черт0га цaрскагw kви1сz свэтлёйшій хrтE гр0бъ тв0й, и3ст0чникъ нaшегw воскресeніz.
Тaже покр0вцы ќбw взeмъ t свzщeннагw дjскоса, и3 с™aгw потирS, полагaетъ на є3ди1ной странЁ свzтhz трапeзы: воздyхъ же t діaконz рaма взeмъ, и3 покади1въ покрывaетъ и4мъ с™†z, глаг0лz:
Благоoбрaзный їHсифъ, со дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 благоухaньми во гр0бэ н0вэ закрhвъ, положи2.
И# пріeмъ кади1льницу t діaконовы руки2, кади1тъ с™†z три1жды, глаг0лz:
Ўблажи2 гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їерусали6мскіz: тогдA благоволи1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz, тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й тельцы2.
И# tдaвъ кади1льницу, и3 њпусти1въ фелHнь, приклони1въ же главY, глаг0летъ діaкону:
Помоли1сz њ мнЁ, брaте и3 сослужи1телю.
И# діaконъ къ немY:
Д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS.
И# свzщeнникъ:
Т0йже д¦ъ содёйствуетъ нaмъ вс‰ дни6 животA нaшегw.
Тaже и3 діaконъ, поклови1въ и3 сaмъ главY, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пє1рсты десни1цы, глаг0летъ ко сщ7eннику:
Помzни1 мz, вLко с™hй.
И# свzщeнникъ:
Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цaрствіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# діaконъ, рeкъ: Ґми1нь, и3 цэловaвъ десни1цу сщ7eнника, и3сх0дитъ сёверными двeрьми, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ:
И#сп0лнимъ моли1тву нaшу гDви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ предложeнныхъ честнhхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю благодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ДнE всегw2 совершeнна, свsта, ми1рна и3 безгрёшна, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
ЃгGла ми1рна, вёрна настaвника, храни1телz дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Прощeніz и3 њставлeніz грэхHвъ и3 прегрэшeній нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Д0брыхъ и3 полeзныхъ душaмъ нaшымъ, и3 ми1ра мjрови, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Пр0чее врeмz животA нaшегw въ ми1рэ и3 покаsніи скончaти, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Хrтіaнскіz кончи1ны животA нaшегw, безболёзнены, непостhдны, ми1рны, и3 д0брагw tвёта на стрaшнэмъ суди1щи хrт0вэ пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Мlтва приношeніz, по поставлeніи на с™ёмъ прест0лэ б9eственныхъ дарHвъ, ю4же сщ7eнникъ глаг0летъ тaйнw:
ГDи б9е нaшъ, создaвый нaсъ, и3 введhй въ жи1знь сію2, показaвый нaмъ пути6 во спасeніе, даровaвый нaмъ нбcныхъ т†инъ њкровeніе: тh бо є3си2 положи1вый нaсъ въ слyжбу сію2, си1лою д¦а твоегw2 с™aгw. бlговоли2 ќбw гDи, бhти нaмъ служи1телємъ н0вагw твоегw2 завёта, слугaмъ с™hхъ твои1хъ тaинствъ, пріими2 нaсъ приближaющихсz с™0му твоемY жeртвеннику, по мн0жеству ми1лости твоеS, да бyдемъ дост0йни приноси1ти тебЁ словeсную сію2 и3 безкр0вную жeртву њ нaшихъ согрэшeніихъ и3 њ людски1хъ невёжествіихъ: ю4же пріeмъ во с™hй и3 пренбcный, и3 мhсленный тв0й жeртвенникъ, въ воню2 бlгоухaніz, возниспосли2 нaмъ бlгодaть с™aгw твоегw2 д¦а. при1зри на ны2 б9е, и3 ви1ждь на слyжбу сію2 нaшу, и3 пріими2 ю5, ћкоже пріsлъ є3си2 ѓвелевы дaры, нHевы жє1ртвы, ґвраaмова всеплHдіz, мwmсeова и3 ґарHнова сщ7є1нства, самуи1лова ми6рнаz. ћкоже пріsлъ є3си2 t с™hхъ твои1хъ ґпcлъ и4стинную сію2 слyжбу, си1це и3 t рyкъ нaсъ грёшныхъ пріими2 дaры сі‰ въ бlгости твоeй гDи: ћкw да спод0бльшесz служи1ти без8 пор0ка с™0му твоемY жeртвеннику, њбрsщемъ мздY вёрныхъ и3 мyдрыхъ строи1телей въ дeнь стрaшный воздаsніz твоегw2 прaведнагw.
Возглaсъ:
Щедр0тами є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, со прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ.
Ли1къ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: Возлю1бимъ другъ дрyга, да є3диномhсліемъ и3сповёмы.
Ли1къ: Nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, трbцу є3диносyщную, и3 нераздёльную.
Сщ7eнникъ покланsетсz три1жды, глаг0лz тaйнw:
Возлюблю2 тS гDи, крёпосте моS, гDь ўтверждeніе моE и3 прибёжище моE. (три1жды.)
И# діaконъ покланsетсz три1жды, и3 цэлyетъ nрaрь св0й, и3 глаг0летъ велеглaснw:
Двє1ри, двє1ри, премyдростію в0нмемъ.
Ли1къ: Вёрую во є3ди1наго бGа:
И# по скончaніи с™aгw сmмв0ла глаг0летъ діaконъ велеглaснw:
Стaнемъ д0брэ, стaнемъ со стрaхомъ, в0нмемъ с™0е возношeніе въ ми1рэ приноси1ти.
Ли1къ: Ми1лость ми1ра, жeртву хвалeніz.
Свzщeнникъ возглaснw:
Бlгодaть гDа нaшегw ї}са хrтA, и3 любы2 бGа и3 nц7A, и3 причaстіе с™aгw д¦а, бyди со всёми вaми.
Ли1къ: И# со д¦омъ твои1мъ.
Сщ7eнникъ: ГорЁ и3мёимъ с®цA.
Ли1къ: И$мамы ко гDу.
Сщ7eнникъ: Бlгодари1мъ гDа.
Ли1къ: Дост0йно и3 прaведно є4сть покланsтисz nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, трbцэ є3диносyщнэй и3 нераздёльнэй.
Сщ7eнникъ прикл0ньсz м0литсz тaйнw:
Сhй вLко, гDи б9е џ§е вседержи1телю покланsемый, дост0йно ћкw вои1стинну, и3 првdно и3 лёпо великолёпію с™hни твоеS, тебE хвали1ти, тебE пёти, тебE бlгослови1ти, тебЁ клaнzтисz, тебE бlгодари1ти, тебE слaвити є3ди1наго вои1стинну сyщаго бGа, и3 тебЁ приноси1ти с®цемъ сокрушeннымъ, и3 д¦омъ смирeніz словeсную сію2 слyжбу нaшу: ћкw ты2 є3си2 даровaвый нaмъ познaніе твоеS и4стины. и3 кто2 дов0ленъ возглаг0лати си6лы тво‰, слhшаны сотвори1ти вс‰ хвалы6 тво‰, и3ли2 повёдати вс‰ чудесA тво‰ во всsко врeмz вLко; вLко всёхъ, гDи нб7сE и3 земли2, и3 всеS твaри, ви1димыz же и3 неви1димыz: сэдsй на пrт0лэ слaвы, и3 призирazй бє1здны, безначaльне, неви1диме, непостижи1ме, неwпи1санне, неизмённе џ§е гDа нaшегw ї}са хrтA вели1кагw бGа и3 сп7си1телz, ўповaніz нaшегw, и4же є4сть џбразъ твоеS бlгости: печaть равноoбрaзнаz, въ себЁ показyz тS nц7A, сл0во жив0е, бGъ и4стинный, превёчнаz премyдрость, жив0тъ, њсщ7eніе, си1ла, свётъ и4стинный, и4мже д¦ъ с™hй kви1сz: д¦ъ и4стины, сн7оположeніz даровaніе, њбручeніе бyдущагw наслёдіz, начaтокъ вёчныхъ бл†гъ, животворsщаz си1ла, и3ст0чникъ њсщ7eніz, t негHже всS твaрь словeснаz же и3 ќмнаz ўкрэплsема тебЁ слyжитъ, и3 тебЁ присносyщное возсылaетъ славосл0віе, ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ. тебe бо хвaлzтъ ѓгGли, ґрхaгGли, пrт0ли, гDьствіz, нач†ла, вл†сти, си6лы и3 многоoчи1тіи херувjми: тебЁ предстоsтъ џкрестъ серафjми, шeсть кри1лъ є3ди1ному, и3 шeсть кри1лъ є3ди1ному: и3 двэмA ќбw покрывaютъ ли1ца сво‰, двэмA же н0ги, и3 двэмA летaюще, взывaютъ є3ди1нъ ко друг0му, непрестaнными ўсты2, нем0лчными славословeньми.
Возглaснw сщ7eнникъ:
Побёдную пёснь пою1ще, вопію1ще, взывaюще и3 глаг0люще.
Ли1къ: С™ъ, с™ъ, с™ъ гDь саваHfъ, и3сп0лнь нб7о и3 землS слaвы твоеS, њсaнна въ вhшнихъ, бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне, њсaнна въ вhшнихъ.
И# здЁ пaки діaконъ, пріи1мъ с™yю ѕвэзди1цу t с™aгw дjскоса, твори1тъ кrтA џбразъ верхY є3гw2, и3 цэловaвъ ю5 полагaетъ. Тaже прих0дитъ, и3 стaнетъ на деснёй странЁ: и3 взeмъ ріпjду въ рyцэ, њмaхиваетъ ти1хw со всsкимъ внимaніемъ и3 стрaхомъ, верхY с™hхъ дарHвъ, ћкw не сёсти мyхамъ, ни и3н0му чесомY таков0му. Ѓще же нёсть ріпjды, твори1тъ сіE со є3ди1нэмъ покр0вцемъ.
Сщ7eнникъ м0литсz тaйнw:
Съ си1ми бlжeнными си1лами, вLко чlвэколю1бче, и3 мы2 грёшніи вопіeмъ, и3 глаг0лемъ: с™ъ є3си2 ћкw вои1стинну и3 прес™ъ, и3 нёсть мёры великолёпію с™hни твоеS, и3 прпdбенъ во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, ћкw прaвдою и3 суд0мъ и4стиннымъ вс‰ навeлъ є3си2 на ны2: создaвъ бо человёка пeрсть взeмъ t земли2, и3 џбразомъ твои1мъ б9е почeтъ, положи1лъ є3си2 въ раи2 пи1щи, безсмeртіе жи1зни и3 наслаждeніе вёчныхъ бл†гъ, въ соблюдeніе зaповэдей твои1хъ њбэщaвъ є3мY: но преслyшавша тебE и4стиннаго бGа, создaвшаго є3го2, и3 прeлестію ѕмjевою привлeкшасz, ўмерщвлeна же свои1ми прегрэшeньми, и3згнaлъ є3си2 є3го2 прaведнымъ твои1мъ суд0мъ б9е, t раS въ мjръ сeй, и3 tврати1лъ є3си2 въ зeмлю, t неsже взsтъ бhсть, ўстроsz є3мY пакибытіS спасeніе, въ сам0мъ хrтЁ твоeмъ. не бо2 tврати1лсz є3си2 создaніz твоегw2 въ конeцъ, є4же сотвори1лъ є3си2 бlже: нижE забhлъ є3си2 дэлA рyкъ твои1хъ, но посэти1лъ є3си2 многоoбрaзнэ, рaди милосeрдіz млcти твоеS. прbр0ки послaлъ є3си2: сотвори1лъ є3си2 си6лы с™hми твои1ми, въ к0емждо р0дэ бlгоугоди1вшими тебЁ. глаг0лалъ є3си2 нaмъ ўсты2 р†бъ твои1хъ прbр0кwвъ, предвозвэщaz нaмъ хотsщее бhти спасeніе: зак0нъ дaлъ є3си2 въ п0мощь, ѓгGлы постaвилъ є3си2 храни1тели. є3гдa же пріи1де и3сполнeніе времeнъ, глаг0лалъ є3си2 нaмъ самёмъ сн7омъ твои1мъ, и4мже и3 вёки сотвори1лъ є3си2: и4же сhй сіsніе слaвы твоеS, и3 начертaніе v3постaси твоеS, носs же вс‰ глаг0ломъ си1лы своеS, не хищeніе непщевA є4же бhти рaвенъ тебЁ бGу и3 nц7Y, но бGъ сhй превёчный, на земли2 kви1сz, и3 чlкwмъ споживE: и3 t дв7ы с™hz вопл0щсz, и3стощи2 себE, зрaкъ рабA пріeмъ, соoбрaзенъ бhвъ тёлу смирeніz нaшегw, да нaсъ соoбрaзны сотвори1тъ џбразу слaвы своеS. понeже бо человёкомъ грёхъ вни1де въ мjръ, и3 грэх0мъ смeрть, бlговоли2 є3динор0дный тв0й сн7ъ, сhй въ нёдрэхъ тебE бGа и3 nц7A, бhвъ t жены2 с™hz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, бhвъ под8 зак0номъ, њсуди1ти грёхъ пл0тію своeю, да во ґдaмэ ўмирaюще, њживотворsтсz въ сам0мъ хrтЁ твоeмъ, и3 пожи1въ въ мjрэ сeмъ, дaвъ повелBніz спаси1тєльнаz, њстaвивъ нaсъ прeлести јдwльскіz, приведE въ познaніе тебE и4стиннагw бGа и3 nц7A, стzжaвъ нaсъ себЁ лю1ди и3збрaнны, цrкое сщ7eніе, kзhкъ с™ъ: и3 њчи1стивъ вод0ю, и3 њс™и1въ д¦омъ с™hмъ, дадE себE и3змёну смeрти, въ нeйже держи1ми бёхомъ, пр0дани под8 грэх0мъ, и3 сошeдъ кrт0мъ во ѓдъ, да и3сп0лнитъ соб0ю вс‰, разрэши2 болёзни смeртныz, и3 воскрeсъ въ трeтій дeнь, и3 пyть сотвори1въ всsкой пл0ти, є4же и3з8 мeртвыхъ воскресeніемъ, ћкw не бsше м0щно держи1му бhти тлёніемъ начaльнику жи1зни, бhсть начат0къ ўмeршихъ, перворождeнъ и3з8 мeртвыхъ, да бyдетъ сaмъ вс‰, во всёхъ пeрвенствуzй: и3 возшeдъ на нб7сA, сёде њдеснyю вели1чествіz твоегw2 на выс0кихъ, и4же и3 пріи1детъ воздaти комyждо по дэлHмъ є3гw2. њстaви же нaмъ воспомин†ніz спаси1тельнагw своегw2 страдaніz сі‰, ±же предложи1хомъ по є3гw2 зaповэдемъ. хотs бо и3зhти на в0льную и3 приснопaмzтную, и3 животворsщую свою2 смeрть, въ н0щь, въ ню1же предаsше себE за жив0тъ мjра, пріeмъ хлёбъ на с™ы6z сво‰ и3 пречcтыz рyки, показaвъ тебЁ бGу и3 nц7Y, бlгодари1въ, бlгослови1въ, њс™и1въ, преломи1въ,
И# возглaснw глаг0летъ сіE:
ДадE с™ы6мъ свои6мъ ўченикHмъ и3 ґпcлwмъ, рeкъ: пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 ломи1мое во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ поeтъ: Ґми1нь.
Семy же глаг0лемому, показyетъ свzщeннику діaконъ с™hй дjскосъ, держS и3 nрaрь треми2 пeрсты десни1цы. Под0бнэ, и3 є3гдA глаг0летъ свzщeнникъ: Пjйте t неS вси2: споказyетъ и3 сaмъ с™hй поти1рь.
Сщ7eнникъ втaй:
Под0бнэ и3 чaшу t плодA л0знагw пріeмъ, раствори1въ, бlгодари1въ, бlгослови1въ, њс™и1въ,
И# пaки возглашaетъ сіE:
ДадE с™ы6мъ свои6мъ ўченикHмъ и3 ґпcлwмъ, рeкъ: пjйте t неS вси2, сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, ћже за вы2 и3 за мнHгіz и3зливaемаz, во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ поeтъ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ приклони1въ главY,
м0литсz втaй:
СіE твори1те въ моE воспоминaніе: є3ли1жды бо ѓще ћсте хлёбъ сeй, и3 чaшу сію2 піeте, мою2 смeрть возвэщaете, моE воскrніе и3сповёдаете. Поминaюще u5бо, вLко, и3 мы2 спаси1тєльнаz є3гw2 страд†ніz, животворsщій кrтъ, триднeвное погребeніе, є4же и3з8 мeртвыхъ воскrніе, є4же на нб7сA возшeствіе, є4же њдеснyю тебE бGа и3 nц7A сэдёніе, и3 слaвное и3 стрaшное є3гw2 втор0е пришeствіе,
Возглашaетъ сщ7eнникъ:
Тво‰ t твои1хъ тебЁ приносsще, њ всёхъ и3 за вс‰,
Ли1къ: ТебE поeмъ, тебE бlгослови1мъ, тебЁ бlгодари1мъ гDи, и3м0лимъ ти сz б9е нaшъ.
Сщ7eнникъ приклони1въ главY,
м0литсz втaй:
Сегw2 рaди, вLко прес™hй, и3 мы2 грёшніи и3 недост0йніи раби2 твои2, спод0бльшіисz служи1ти с™0му твоемY жeртвеннику, не рaди прaвдъ нaшихъ, не бо2 сотвори1хомъ что2 бlго на земли2, но рaди млcти твоеS и3 щедр0тъ твои1хъ, ±же и3зліsлъ є3си2 богaтнw на ны2, дерзaюще приближaемсz с™0му твоемY жeртвеннику: и3 предл0жше вмэстоoбр†знаz с™aгw тёла и3 кр0ве хrтA твоегw2, тебЁ м0лимсz, и3 тебE призывaемъ, с™е с™hхъ: бlговолeніемъ твоеS бlгости, пріити2 д¦у твоемY с™0му на ны2, и3 на предлежaщыz дaры сі‰, и3 блгcви1ти |, и3 њс™и1ти, и3 показaти.
Діaконъ полагaетъ ріпjду, ю4же держaше, и3ли2 покр0въ, и3 прих0дитъ бли1зъ сщ7eнника, и3 покланsютсz џба три1жды пред8 с™0ю трапeзою, и3 молsщесz въ себЁ:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS.
Глаг0люще тaйнw три1жды:
Сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а въ трeтій чaсъ ґпcлwмъ твои6мъ низпослaвый, того2 бlгjй не tими2 t нaсъ: но њбнови2 нaсъ молsщихъ ти сz.
Діaконъ стjхъ: С®це чи1сто сози1жди во мнЁ б9е, и3 д¦ъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй.
Сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а:
Діaконъ стjхъ: Не tвeржи менE t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менE.
Сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а:
Тaже главY приклони1въ діaконъ, показyетъ nрарeмъ с™hй хлёбъ, и3 глаг0летъ тaйнw:
Бlгослови2 вLко с™hй хлёбъ.
Сщ7eнникъ же, знaменуz с™ы6й хлёбъ, глаг0летъ:
Хлёбъ ќбw сeй, сaмое чcтн0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ:
Бlгослови2 вLко с™yю чaшу.
Сщ7eнникъ же блгcвлsz глаг0летъ:
Чaшу же сію2, сaмую чcтнyю кр0вь гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Діaконъ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: И#зліsнную за мірскjй жив0тъ.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ показyzй со nрарeмъ с™†z nбо‰, глаг0летъ:
Бlгослови2 вLко nбо‰.
Сщ7eнникъ же, бlгословлsz nбо‰ с™†z рук0ю, глаг0летъ:
Преложи1въ д¦омъ твои1мъ с™hмъ.
Діaконъ: Ґми1нь, ґми1нь, ґми1нь.
И# главY прикл0нь діaконъ ко сщ7eннику, рeкъ:
Помzни1 мz с™hй вLко, грёшнаго.
И# прех0дитъ на нeмже мёстэ стоsше прeжде.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Нaсъ же всёхъ, t є3ди1нагw хлёба и3 чaши причащaющихсz, соедини2 дрyгъ ко дрyгу, во є3ди1нагw д¦а с™aгw причaстіе: и3 ниеди1наго нaсъ въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе сотвори2 причасти1тисz с™aгw тёла и3 кр0ве хrтA твоегw2: но да њбрsщемъ млcть и3 блгdть со всёми с™hми, t вёка тебЁ бlгоугоди1вшими, прaoц7ы, nц7ы2, патріaрхи, прbр0ки, ґпcлы, проповёдники, бlговёстники, м§нки, и3сповёдники, ўчи1тельми, и3 со всsкимъ д¦омъ првdнымъ въ вёрэ скончaвшимсz.
И# пріeмъ кади1ло,
сщ7eнникъ глаг0летъ возглaснw:
И#зрsднw њ прес™ёй, пречcтэй, пребlгословeннэй, слaвнэй вLчцэ нaшей бцdэ и3 приснодв7э мRjи.
И# кали1тъ пред8 с™0ю трапeзою три1жды.
Тaже діaконъ кади1тъ с™yю трапeзу w4крестъ и3 поминaетъ, ћже х0щетъ, ўс0пшыz и3 живhz.
Ли1къ поeтъ:
Њ тебЁ рaдуетсz, бlгодaтнаz, всsкаz твaрь, / ѓгGльскій соб0ръ и3 человёческій р0дъ, / њсщ7eнный хрaме, и3 раю2 словeсный, / дёвственнаz похвало2, и3з8 неsже бGъ воплоти1сz, и3мLнецъ бhсть, / прeжде вBкъ сhй бGъ нaшъ: / ложеснa бо тво‰ пrт0лъ сотвори2, / и3 чрeво твоE прострaннэе нб7съ содёла. / њ тебЁ рaдуетсz, бlгодaтнаz, всsкаz твaрь, слaва тебЁ.
Ѓще ли въ вели1кій четверт0къ,
поeмъ їрм0съ, глaсъ ѕ7:
Стрaнствіz вLчнz, / и3 безсмeртныz трапeзы / на г0рнэмъ мёстэ, выс0кими ўмы2, / вёрніи пріиди1те наслади1мсz, / возшeдша сл0ва, / t сл0ва научи1вшесz, є3г0же величaемъ.
Въ вели1кую суббHту
поeмъ їрм0съ, глaсъ ѕ7:
Не рыдaй менE м™и, / зрsщи во гр0бэ, / є3г0же во чрeвэ без8 сёмене зачалA є3си2 сн7а: / востaну бо и3 прослaвлюсz, / и3 вознесY со слaвою, непрестaннw ћкw бGъ, / вёрою и3 люб0вію тS величaющыz.
Їерeй же прикл0ньсz м0литсz:
С™aгw їwaнна прbр0ка, предтeчи и3 кrти1телz: с™hхъ и3 всехвaльныхъ ґпcтwлъ: с™aгw, и4м>къ, є3гHже и3 пaмzть совершaемъ, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ: и4хже моли1твами посэти2 нaсъ б9е, и3 помzни2 всёхъ прeжде ўс0пшихъ, њ надeжди воскресeніz жи1зни вёчныz.
ЗдЁ сщ7eнникъ поминaетъ, и5хже х0щетъ, живhхъ и5. ўмeршихъ, њ живhхъ ќбw глаг0летъ:
Њ спасeніи, посэщeніи, њставлeніи грэхHвъ рабHdвъ б9іихъ и4м>къ.
Њ ўмeршихъ же глаг0летъ:
Њ пок0и, и3 њставлeніи души2 рабA твоегw2 и4м>къ, на мёстэ свётлэ, toнyдуже tбэжE печaль, воздыхaніе: ўпок0й, б9е нaшъ, и3 пок0й и4хъ, и3дёже присэщaетъ свётъ лицA твоегw2.
По си1хъ глаг0летъ:
Е#щE м0лимъ ти сz, помzни2 гDи с™yю твою2 соб0рную и3 ґпcльскую цRковь, ю4же t конє1цъ дaже до конє1цъ вселeнныz, и3 ўмири2 ю5, ю4же наздaлъ є3си2 чcтн0ю кр0вію хrтA твоегw2, и3 с™hй хрaмъ сeй ўтверди2 дaже до скончaніz вёка.
Помzни2 гDи, и5же дaры сі‰ тебЁ принeсшихъ, и3 њ ни1хже, и3 и4миже, и3 за ни1хже сі‰ принес0ша.
Помzни2 гDи, плодоносsщихъ, и3 добротворsщихъ во с™hхъ твои1хъ цRквахъ, и3 поминaющихъ ўбHгіz: воздaждь и5мъ богaтыми твои1ми и3 нбcными даровaніи, дaруй и5мъ вмёстw земнhхъ нбcнаz, вмёстw врeменныхъ вBчнаz, вмёстw тлённыхъ нетлBннаz.
Помzни2 гDи, и5же въ пустhнzхъ, и3 горaхъ, и3 вертeпэхъ, и3 пр0пастехъ земнhхъ.
Помzни2 гDи и5же въ дёвствэ и3 бlгоговёніи, и3 п0стничествэ, и3 въ чи1стэмъ жи1тельствэ пребывaющихъ.
Помzни2, гDи, бGохрани1мую странY нaшу и3 вBрныz лю1ди є3S, дaруй нaмъ глуб0кій и3 неteмлемый ми1ръ, возглаг0ли въ сeрдцaхъ всёхъ, и4же во влaсти сyть, благ†z њ цRкви твоеS и3 всёхъ лю1дехъ твои1хъ, да въ тишинЁ и4хъ и4хъ ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ во всsкомъ бlгочeстіи и3 чистотЁ.
Помzни2 гDи, всsкое начaло и3 влaсть, и3 и5же въ палaтэ брaтію нaшу и3 всE в0инство: бlг‡z во бlгости соблюди2, лук†выz бlги сотвори2 бlгостію твоeю.
Помzни2 гDи, предстоsщыz лю1ди, и3 рaди бlгосл0вныхъ ви1нъ њстaвльшихсz, и3 поми1луй и5хъ и3 нaсъ по мн0жеству млcти твоеS: сокрHвища и4хъ и3сп0лни всsкагw бlга, супрyжєства и4хъ въ ми1рэ и3 є3диномhсліи соблюди2, младeнцы воспитaй, ю4ность настaви, стaрость поддержи2, малод{шныz ўтёши, расточє1ныz собери2, прельщє1ныz њбрати2, и3 совокупи2 с™ёй твоeй соб0рнэй и3 ґпcт0льстэй цRкви. стужaємыz t духHвъ нечи1стыхъ свободи2, плaвающымъ сплaвай, путешeствующымъ сшeствуй, вдови1цамъ предстaни, си1рыхъ защити2, плэнє1ныz и3збaви, недyгующыz и3сцэли2, на суди1щи, и3 въ рудaхъ, и3 въ заточeніихъ, и3 въ г0рькихъ раб0тахъ, и3 всsкой ск0рби, и3 нyждэ и3 њбстоsніи сyщихъ.
Помzни2 б9е, и3 всёхъ трeбующихъ вели1кагw твоегw2 бlгоутр0біz, и3 лю1бzщихъ нaсъ, и3 ненави1дzщихъ, и3 заповёдавшихъ нaмъ недостHйнымъ моли1тисz њ ни1хъ: и3 вс‰ лю1ди тво‰ помzни2 гDи б9е нaшъ, и3 на вс‰ и3злeй богaтую твою2 млcть, всBмъ подаS ±же ко спасeнію прошє1ніz: и3 и4хже мы2 не помzнyхомъ, невёдэніемъ, и3ли2 забвeніемъ, и3ли2 мн0жествомъ и3мeнъ, сaмъ помzни2 б9е, вёдый коегHждо в0зрастъ и3 и3меновaніе, вёдый коег0ждо t ўтр0бы мaтере є3гw2. тh бо є3си2 гDи, п0мощь безп0мwщнымъ, надeжда безнадє1жнымъ, њбуревaємымъ спаси1тель, плaвающымъ пристaнище, недyгующымъ врaчь: сaмъ всBмъ вс‰ бyди, вёдый коег0ждо, и3 прошeніе є3гw2, д0мъ, и3 потрeбу є3гw2.
И#збaви гDи грaдъ сeй (и3ли2 вeсь сію2, и3ли2 стyю њби1тель сію2), и3 всsкій грaдъ и3 странY, t глaда, губи1тельства, трyса, пот0па, nгнS, мечA, нашeствіz и3ноплемeнныхъ и3 междоус0бныz брaни.
И# возглашaетъ сщ7eнникъ:
Въ пeрвыхъ помzни2 гDи, господи1на и3 nтцA нaшего и4м>къ, бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны, и3 господи1на нaшего высокопреwсвzщeннейшаго и4м>къ, митрополjта (и3ли2 ґрхіепjскопа, и3ли2 преwсвzщeннейшаго є3пjскопа є3гHже є4сть w4бласть), и5хже дaруй с™ы6мъ твои6мъ цRквамъ, въ ми1рэ цёлыхъ, чcтныхъ, здрaвыхъ, долгодeнствующихъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины.
И# ли1къ поeтъ: И# всёхъ и3 вс‰.
Сщ7eнникъ же м0литсz втaй:
Помzни2 гDи, всsко є3пjскопство правослaвныхъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины.
Помzни2 гDи, по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ, и3 моE недост0инство, прости1 ми всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное: и3 да не мои1хъ рaди грэхHвъ возбрани1ши бlгодaти с™aгw твоегw2 д¦а t предлежaщихъ дарHвъ.
Помzни2 гDи пресвЂтерство, є4же во хrтЁ діaконство, и3 вeсь сщ7eнническій чи1нъ, и3 ниеди1нагоже нaсъ посрами1ши, џкрестъ стоsщихъ с™aгw твоегw2 жeртвенника.
Посэти2 нaсъ бlгостію твоeю гDи, kви1сz нaмъ богaтыми твои1ми щедр0тами: бlгорастворeны и3 полeзны воздyхи нaмъ дaруй: дожди2 ми1рны земли2 къ плодон0сію дaруй. бlгослови2 вэнeцъ лёта бlгости твоеS: ўтоли2 разд0ры церквeй, ўгаси2 шат†ніz kзhчєскаz, є3ретjчєскаz вост†ніz ск0рw разори2 си1лою с™aгw твоегw2 д¦а. всёхъ нaсъ пріими2 въ цrтво твоE, сhны свёта и3 сhны днE показaвый, тв0й ми1ръ и3 твою2 люб0вь дaруй нaмъ гDи б9е нaшъ: вс‰ бо воздaлъ є3си2 нaмъ.
Возглашaетъ сщ7eнникъ:
И# дaждь нaмъ є3ди1нэми ўсты2 и3 є3ди1нэмъ с®цемъ слaвити и3 воспэвaти пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ њбрaщсz ко двeремъ и3 благословлsz, глаг0летъ:
И# да бyдутъ млcти вели1кагw бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми.
Ли1къ: И# со дyхомъ твои1мъ.
И# діaконъ и3зшeдъ, ѓще є4сть: (ѓще же ни2, то сщ7eнникъ,) и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ:
Вс‰ с™ы6z помzнyвше, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ принесeнныхъ, и3 њсщ7eнныхъ честнhхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Ћкw да чlколю1бецъ бGъ нaшъ, пріeмъ | во с™hй и3 пренбcный и3 мhсленный св0й жeртвенникъ, въ воню2 бlгоухaніz д¦0внагw, вознисп0слетъ нaмъ б9eственную бlгодaть, и3 дaръ с™aгw д¦а, пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ДнE всегw2 совершeнна, с™а, ми1рна и3 безгрёшна, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
ЃгGла ми1рна, вёрна настaвника, храни1телz дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Прощeніz и3 њставлeніz грэхHвъ и3 прегрэшeній нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Д0брыхъ и3 полeзныхъ душaмъ нaшымъ, и3 ми1ра мjрови, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Пр0чее врeмz животA нaшегw въ ми1рэ и3 покаsніи скончaти, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Хрістjанскіz кончи1ны животA нaшегw, безболёзнены, непостhдны, ми1рны, и3 д0брагw tвёта на стрaшнэмъ суди1щи хrт0вэ пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Соединeніе вёры, и3 причaстіе с™aгw д¦а и3спроси1вше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ м0литсz втaй:
Б9е нaшъ, б9е спасaти, ты2 нaсъ научи2 бlгодари1ти тS дост0йнw њ бlгодэsніихъ твои1хъ, и5хже сотвори1лъ є3си2, и3 твори1ши съ нaми. ты2 б9е нaшъ, пріeмый дaры сі‰, њчи1сти нaсъ t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха, и3 научи2 совершaти с™hню въ стрaсэ твоeмъ: ћкw да чи1стымъ свидётельствомъ с0вэсти нaшеz, пріeмлюще чaсть с™hнь твои1хъ, соедини1мсz с™0му тёлу и3 кр0ви хrтA твоегw2: и3 пріeмше и5хъ дост0йнэ, и4мамы хrтA живyща въ с®цaхъ нaшихъ, и3 бyдемъ хрaмъ с™aгw твоегw2 д¦а. є4й б9е нaшъ, и3 да ниеди1наго же нaсъ пови1нна сотвори1ши, стр†шнымъ твои6мъ си6мъ и3 небє1снымъ тaйнамъ, нижE нeмощна дш7eю и3 тёломъ, t є4же недост0йнэ си1хъ причащaтисz: но дaждь нaмъ дaже до послёднzгw нaшегw и3здыхaніz, дост0йнэ пріимaти надeжду с™hнь твои1хъ въ напyтіе жи1зни вёчныz, во tвётъ бlгопріsтенъ, є4же на стрaшномъ суди1щи хrтA твоегw2: ћкw да и3 мы2 со всёми с™hми, t вёка тебЁ бlгоугоди1вшими, бyдемъ прич†стницы вёчныхъ твои1хъ бlгъ, и5хже ўгот0валъ є3си2 лю1бzщымъ тS гDи.
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
И# спод0би нaсъ вLко, со дерзновeніемъ неwсуждeннw смёти призывaти тебE нбcнаго бGа nц7A, и3 глаг0лати.
Ли1къ: Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2. хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь, и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.
Свzщeнникъ возглашaетъ:
Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ.
Ли1къ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: Главы6 вaшz гDви приклони1те.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ м0литсz:
ВLко гDи, џ§е щедр0тъ, и3 б9е всsкагw ўтэшeніz, прикл0ншыz тебЁ сво‰ главы6 бlгослови2, њс™и2, соблюди2, ўкрэпи2, ўтверди2, t всsкагw дёла лукaва tстaви, всsкому же дёлу бlг0му сочетaй, и3 спод0би неwсуждeннw причасти1тисz пречcтыхъ си1хъ и3 животворsщихъ твои1хъ т†инъ, во њставлeніе грэхHвъ, въ д¦а с™aгw причaстіе.
Возглaсъ:
Бlгодaтію, и3 щедр0тами, и3 чlколю1біемъ є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, со прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ м0литсz:
Вонми2, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, t с™aгw жили1ща твоегw2, и3 t прест0ла слaвы цrтвіz твоегw2, и3 пріиди2 во є4же њсвzти1ти нaсъ, и4же горЁ nц7Y сосэдsй, и3 здЁ нaмъ неви1димw спребывazй: и3 спод0би держaвною твоeю рук0ю преподaти нaмъ пречcтое тёло твоE, и3 чcтнyю кр0вь, и3 нaми всBмъ лю1демъ.
Тaже покланsетсz сщ7eнникъ, под0бнэ и3 діaконъ, на нeмже стои1тъ мёстэ, глаг0люще тaйнw, три1жды:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS.
Е#гдa же діaконъ ўви1дитъ сщ7eнника простирaюща рyцэ, и3 прикасaющасz с™0му хлёбу, ко є4же сотвори1ти с™0е возношeніе, возглашaетъ, (ѓще же нёсть, сaмъ їерeй):
В0нмемъ.
Сщ7eнникъ, возносS с™hй хлёбъ, возглашaетъ:
С™†z с™ы6мъ.
Ли1къ: Е#ди1нъ с™ъ, / є3ди1нъ гDь, / ї}съ хrт0съ, / во слaву бGа nц7A, / ґми1нь.
И# бывaетъ причащeніе по чи1ну, ћкоже пред8указaсz въ златоyстовэ літургjи.
Тaже, причащeнію соверши1вшусz,
сщ7eнникъ м0литсz:
Бlгодари1мъ тS, гDи б9е нaшъ, њ причащeніи с™hхъ пречcтыхъ, безсмeртныхъ, и3 нбcныхъ твои1хъ т†инъ: и5хже дaлъ є3си2 нaмъ во бlгодэsніе, и3 њсвzщeніе, и3 и3сцэлeніе дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ. сaмъ вLко всёхъ, дaждь бhти нaмъ причaстію с™aгw тёла и3 кр0ве хrтA твоегw2 въ вёру непостhдну, въ люб0вь нелицемёрну, въ преумножeніе премyдрости, во и3сцэлeніе души2 и3 тёла, во tгнaніе всsкагw сопроти1внагw, въ снабдёніе зaповэдей твои1хъ, во tвётъ бlгопріsтенъ, и4же на стрaшнэмъ суди1щи хrтA твоегw2.
И# тaкw tверзaютъ двє1ри с™aгw nлтарS. И# діaконъ, поклони1всz є3ди1ною, пріeмлетъ поти1ръ со благоговёніемъ, и3 прих0дитъ во двє1ри, и3 возносS с™hй поти1ръ, показyетъ и5 лю1демъ, глаг0лz:
Со стрaхомъ б9іимъ и3 вёрою приступи1те.
Ли1къ: Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне, бGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ.
Тaже приступaютъ хотsщіи причащaтисz: и3 тaкw и4дутъ є3ди1нъ по є3ди1ному, и3 покланsютсz со всsцэмъ ўмилeніемъ и3 стрaхомъ, согбeннэ рyцэ къ пeрсемъ и3мyще: тaже пріeмлетъ б9eствєнныz т†йны.
Сщ7eнникъ же причащaz є3го2 глаг0летъ:
Причащaетсz рaбъ б9ій, и4м>къ, чcтнaгw и3 с™aгw тёла и3 кр0ве гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ и3 въ жи1знь вёчную.
И# діaконъ њтирaетъ є3мY ўстнЁ плaтомъ: и3 цэлyетъ причасти1выйсz с™yю чaшу, и3 поклони1всz tх0дитъ.
И# тaкw причащaютсz вси2.
По причащeніи же, вх0дитъ їерeй во с™hй nлтaрь, и3 поставлsетъ с™az на с™ёмъ прест0лэ.
ТогдA пріeмъ діaконъ с™hй дjскосъ верхY с™aгw потирS, и3 глаг0лz воскре6сныz пBсни сі‰:
Воскресeніе хrт0во ви1дэвше, поклони1мсz с™0му гDу ї}су, є3ди1ному безгрёшному. кrтY твоемY покланsемсz хrтE, и3 с™0е воскrніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ тебE и3н0го не знaемъ, и4мz твоE и3менyемъ. Пріиди1те вси2 вёрніи, поклони1мсz с™0му хrт0ву воскrнію: сe бо пріи1де кrт0мъ рaдость всемY мjру. всегдA благословsще гDа, поeмъ воскrніе є3гw2: распsтіе бо претерпёвъ, смeртію смeрть разруши2.
Свэти1сz, свэти1сz, н0вый їерусали1ме, слaва бо гDнz на тебЁ возсіS. ликyй нhнэ, и3 весели1сz сіHне: тh же чcтаz красyйсz бцdе, њ востaніи ржcтвA твоегw2.
Q пaсха вeліz, и3 свzщeннэйшаz хrтE! q мyдросте, и3 сл0ве б9ій и3 си1ло! подавaй нaмъ и4стэе тебE причащaтисz, въ невечeрнэмъ дни2 цaрствіz твоегw2.
Њтирaетъ с™0ю гyбою ѕэлw2 д0брэ, со внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, глаг0лz словесA сі‰:
Tмhй гDи, грэхи2 поминaвшихсz здЁ кр0вію твоeю честн0ю, мlтвами с™hхъ твои1хъ.
Сщ7eнникъ же благословлsетъ лю1ди, приглаг0лz возглaснw:
Спаси2 б9е лю1ди тво‰, и3 благослови2 достоsніе твоE.
Ли1къ же поeтъ:
Ви1дэхомъ свётъ и4стинный, пріsхомъ д¦а нбcнаго, њбрэт0хомъ вёру и4стинную, нераздёльнэй трbцэ покланsемсz: тa бо нaсъ спаслA є4сть.
И# њбращaютсz діaконъ же и3 сщ7eнникъ къ с™ёй трапeзэ, и3 кади1тъ сщ7eнникъ три1жды, глаг0лz въ себЁ:
Вознеси1сz на нб7сA б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS.
Тaже взeмъ сщ7eнникъ с™hй дjскосъ, возлагaетъ на главY діaкона, и3 діaконъ пріeмъ и3 со благоговёніемъ, зрS внЁ къ двeремъ, ничт0же глаг0лz, tх0дитъ въ предложeніе, и3 поставлsетъ и5. Сщ7eнникъ же поклони1всz, и3 пріeмъ с™hй поти1рь, и3 њбрaщсz къ двeремъ, зрS на лю1ди, глаг0летъ тaйнw:
Благословeнъ бGъ нaшъ:
И# возглaснw:
ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# tх0дитъ ко с™0му предложeнію, и3 поставлsетъ тaмw с™az.
Ли1къ: Ґми1нь.
Да и3сп0лнzтсz ўстA нaшz / хвалeніz твоегw2 гDи, / ћкw да поeмъ слaву твою2, / ћкw спод0билъ є3си2 нaсъ причасти1тисz / с™ы6мъ твои6мъ, б9eствєннымъ, безсмє1ртнымъ и3 животворsщымъ тaйнамъ, / соблюди2 нaсъ во твоeй с™hни / вeсь дeнь поучaтисz прaвдэ твоeй. / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
И# и3зшeдъ діaконъ сёверною двeрію, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ:
Пр0сти пріи1мше б9eственныхъ, с™hхъ, пречcтыхъ, безсмeртныхъ, нбcныхъ и3 животворsщихъ,стрaшныхъ хrт0выхъ т†инъ, дост0йнw бlгодари1мъ гDа.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Дeнь вeсь совершeнъ, с™ъ, ми1ренъ и3 безгрёшенъ и3спроси1вше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
Ћкw ты2 є3си2 њсщ7eніе нaше, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Їерeй: Съ ми1ромъ и3зhдемъ.
Ли1къ: Њ и4мени гDни.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Мlтва заамвHннаz,
возглашaема t сщ7eнника:
Бlгословлszй бlгословsщыz тS гDи, и3 њсщ7azй на тS ўповaющыz, спаси2 лю1ди тво‰, и3 бlгослови2 достоsніе твоE, и3сполнeніе цRкве твоеS сохрани2, њс™и2 лю1бzщыz бlголёпіе д0му твоегw2: ты2 тёхъ воспрослaви б9eственною твоeю си1лою, и3 не њстaви нaсъ ўповaющихъ на тS. ми1ръ мjрови твоемY дaруй, цRквамъ твои6мъ, сщ7eнникwмъ, в0инству, и3 всBмъ лю1демъ твои6мъ: ћкw всsкое даsніе бlго, и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть сходsй t тебE nц7A свётwвъ: и3 тебЁ слaву, и3 бlгодарeніе, и3 поклонeніе возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Мlтва, внегдA потреби1ти с™†z:
И#сп0лнисz и3 соверши1сz є3ли1кw по нaшей си1лэ, хrтE б9е нaшъ, твоегw2 смотрeніz тaинство. и3мёемъ бо смeрти твоеS пaмzть, ви1дэхомъ воскресeніz твоегw2 џбразъ, нап0лнихомсz безконeчныz твоеS жи1зни, наслади1хомсz неистощaемыz твоеS пи1щи, є3sже и3 въ бyдущемъ вёцэ всBмъ нaмъ спод0битисz бlговоли2, бlгодaтію безначaльнагw твоегw2 nц7A, и3 с™aгw и3 бlгaгw и3 животворsщагw твоегw2 д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Тaже: Бyди и4мz гDне: три1жды.
И# pал0мъ lг: Благословлю2 гDа:
[зри2] Діaконъ же вшeдъ и3 сaмъ сёверною стран0ю, потреблsетъ с™†z со стрaхомъ, и3 со всsкимъ ўтверждeніемъ.
Сщ7eнникъ же и3зшeдъ, даeтъ лю1демъ ґнтjдwръ. По скончaніи же pалмA, и3 раздаsніи ґнтjдwра, глаг0летъ:
Благословeніе гDне на вaсъ, тогw2 бlгодaтію и3 чlвэколю1біемъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ.
Ли1къ: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй, три1жды. Благослови2.
Сщ7eнникъ:
[Воскресhй и3з8 мeртвыхъ] хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре (и3 прHчаz), и4же во с™hхъ nц7A нaшегw васjліа вели1кагw, ґрхіепjскопа кесарjи каппадокjйскіz: и3 с™aгw, и4м>къ, [є3гHже є4сть хрaмъ и3 є3гHже є4сть дeнь], и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 спасeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.
Ли1къ же многолётствуетъ митрополjта.
И# свzщeнникъ, вшeдъ во с™hй nлтaрь, глаг0летъ благодaрственныz моли1твы.
По Нhнэ tпущaеши рабA твоего2: Трис™0е: и3 по Џ§е нaшъ:
Тропaрь и3 кондaкъ васjліа вели1кагw.
Тропaрь, глaсъ №:
Во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе твоE, / ћкw пріeмшую сл0во твоE, / и4мже бGолёпнw научи1лъ є3си2: / є3стество2 сyщихъ ўzсни1лъ є3си2. / чlвёчєскіz nбhчаи ўкраси1лъ є3си2. / цaрское сщ7eніе џ§е прпdбне, / моли2 хrтA бGа / спасти1сz дш7aмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2:
Kви1лсz є3си2 њсновaніе непоколеби1мое цRкве, / подаS всёмъ некрад0мое гDство человёкwмъ, / запечатлёz твои1ми велёньми, / небоzвлeнне васjліе препод0бне.
Конeцъ б9eственныz літургjи вели1кагw васjліа.
Диякон: Благослови, владико.
Священик бере Святе Євангеліє, творить ним знак хреста над антимінсом і виголошує:
Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Велика або мирна єктенія
Диякон: В спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд та військо її Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За місто наше (або — село наше, святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну і за тих, що по вірі живуть у них, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи спокійні Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За подорожніх на воді, на землі і в повітрі; за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
В разі потреби тут бувають додаткові прохання.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва першого антифону
Священик: Господи Боже наш, Твоя сила несказанна і слава неосяжна. Твоя ласка безмірна і любов до людей невимовна. Сам, Владико, з добросердечности Твоєї зглянься на нас і на святий храм цей і подай нам і тим, що моляться з нами, багату ласку Твою і щедрість Твою.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон 1, зображальний (Пс. 102)
Благослови, душе моя, Господа, благословен єси, Господи.
Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — ім’я святеє Його.
Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
Він прощає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої. Він визволяє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий.
Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя і ім’я святеє Його.
Благословен єси, Господи.
Диякон, вклонившись, стоїть перед образом Христа, а після антифону стає на звичайному місці і, вклонившись, виголошує малу єктенію.
Мала єктенія 1
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва другого антифону
Священик: Господи Боже наш, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, охорони повноту Церкви Твоєї, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою і не покидай нас, що надіємось на Тебе.
Священик: Бо Твоя є влада і Твоє Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон 2, зображальний (Пс. 145)
Слава… Хвали, душе моя, Господа. Буду хвалити Господа, поки життя мого; співатиму Богові моєму, доки живу.
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
Вийде дух його, і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
Блажен, кому Бог Якова помічник його, у кого надія на Господа Бога свого, що створив небо і землю, море і все, що в них;
Він береже істину повік, творить суд покривдженим, дає поживу голодним;
Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців. Господь підносить повалених, Господь любить праведників, Господь охороняє пришельців, сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
Воцариться Господь повік, Бог твій, Сіоне, з роду в рід.
І нині…
Єдинородний Сину і Слово Боже, Безсмертний єси, і зволив ради нашого спасіння тіло прийняти від святої Богородиці і Вседіви Марії, без зміни ставши чоловіком. Ти ж розп’ятий був, Христе Боже, і смертю смерть подолав; Ти один у Святій Тройці, рівнославлений з Отцем і Святим Духом, спаси нас.
Потім диякон на звичайному місці виголошує.
Мала єктенія 2
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва третього антифону
Священик: Ти, що дав нам ці спільні й однодушні молитви і обіцяв вволити прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток їм прийми, і подай нам і в цьому житті зрозуміння Твоєї істини, і в будучині даруй життя вічне.
Священик: Бо Ти Благий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Блаженні (Мф. 5:3-12)
У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.
Блаженні убогії духом, бо їх є Царство Небесне.
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
Блаженні тихі, бо вони наслідять землю.
Блаженні голодні й спрагнені правди, бо вони наситяться.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні гнані за правду, бо їх є Царство Небесне.
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради.
Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода вам на небесах.
Вхід з Євангелієм
Коли співають третій антифон, священик і диякон, ставши перед святим престолом, вклоняються тричі. Тоді священик бере Святе Євангеліє, подає дияконові і йдуть праворуч поза престолом. Вийшовши північними дверима, з ставниками попереду, стають на звичайному місці (на амвоні), схиляють обидва голови і, коли диякон промовить: Господеві помолімось, священик читає молитву входу.
Молитва входу
Священик: Владико, Господи Боже наш, що встановив на небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, що разом з нами служили б і прославляли б Твоє милосердя. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Після молитви диякон стає в царських дверях праворуч священика і, показуючи орарем до престолу, промовляє:
Диякон: Благослови, владико, святий вхід.
Священик благословляє, промовляючи:
Священик: Благословенний вхід святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон дає священикові цілувати Євангеліє, стає в царських дверях, підносить Євангеліє вгору й виголошує:
Диякон: Премудрість. Станьмо побожно.
Люди: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, співаємо Тобі: Алилуя.
Якщо в неділю: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя.
Тропарі і кондаки
Тоді люди співають належні тропарі й кондаки, а священик у той час читає молитву.
Молитва Трисвятого
Священик: Боже Святий, Ти в святих перебуваєш, Тебе трисвятим голосом серафими оспівують і херувими славлять, і всі небесні сили Тобі поклоняються. Ти привів усе з небуття до існування, створив чоловіка на образ Свій і подобу і всякими дарами його прикрасив. Кожному, хто просить, Ти даєш премудрість і розум, не відкидаєш і грішника, а встановлюєш покаяння для спасіння. Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, і в цю годину стати перед славним Твоїм жертовником і належне Тобі поклоніння і хвалу приносити. Сам, Владико, прийми з наших грішних уст трисвяту пісню, зглянься на нас з милосердя Твого, прости нам усяку провину вільну і невільну, освяти наші душі і тіла, і дай нам побожно служити Тобі всі дні життя нашого, молитвами пресвятої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі угодні були.
Трисвяте
Коли люди проспівають тропарі й кондаки, диякон, схиливши голову, тримає в руці трьома пальцями орар і промовляє до священика:
Диякон: Благослови, владико, час Трисвятого.
Священик, благословляючи його, виголошує:
Священик: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас.
Диякон підходить до царських дверей і, вказуючи орарем на образ Христа, виголошує:
Диякон: Господи, спаси благочестивих і вислухай нас.
Потім показує на вірних і виголошує:
Диякон: І на віки вічні.
Люди: Амінь.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава… і нині… Святий Безсмертний, помилуй нас.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.
Замість Трисвятого на Різдво Христове, на Богоявлення Господнє, у Велику суботу співається:
Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя (тричі).
Слава… і нині.. У Христа зодягнулися. Алилуя.
Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Замість Трисвятого в третю (Хрестопоклонну) неділю Великого посту співається:
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо (тричі).
Слава… і нині… І святеє воскресіння Твоє славимо.
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо.
Люди співають Трисвяте, а священик і диякон тричі проказують Трисвяте, вклоняючись перед святим престолом.
Тоді промовляє диякон до священика:
Диякон: Звели, владико.
І йдуть до горнього місця, поцілувавши святий престол. Священик, ідучи, промовляє:
Священик: Благословен, хто йде в ім’я Господнє.
Диякон: Благослови, владико, горній престол.
Священик: Благословен єси на престолі слави Царства Твого, що перебуваєш над херувимами, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Священикові належить стояти або сидіти збоку горнього місця, на південь від нього.
Читання Святого Письма
Після Трисвятого диякон, ставши перед царськими дверима, виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Читець: Прокимен…
Люди співають прокимен, читець виголошує стих.
Диякон: Премудрість.
Читець: Діянь святих апостолів читання (або: Соборного послання святого апостола … (ім’я) читання; до Римлян, Коринтян, Галатів… послання святого апостола Павла читання).
Диякон: Будьмо уважні.
Читець читає Апостол. У цей час диякон з кадилом підходить до священика і просить благословення словами:
Благослови, владико, кадило.
Прийнявши благословення, диякон кадить святий престол і навкруги і ввесь вівтар, іконостас, священика і людей. Священик під час читання Апостола сидить з правого боку горнього місця (на горньому місці сидить тільки архиєрей), а коли читець скінчить читати Апостола, священик промовляє:
Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Люди: Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).
Читець виголошує стихи із псалмів.
Священик, стоячи перед святим престолом, проказує молитву.
Молитва перед Євангелієм
Священик: Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, чисте світло Твого богопізнання і очі розуму нашого розкрий на розуміння євангельської Твоєї науки. Дай нам страх блаженних заповідей Твоїх, щоб, перемігши всі тілесні пристрасті, ми провадили духовне життя, думали й чинили все угодне Тобі. Бо Ти єси світло душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, скінчивши кадити, підходить до священика і, схиливши перед ним голову, показує на Святе Євангеліє й виголошує:
Диякон: Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангелиста… (ім’я).
Священик, благословляючи його, виголошує:
Священик: Бог, молитвами святого, славного, всехвального апостола і євангелиста … (ім’я), нехай дасть тобі слово благовістити силою великою для сповнення Євангелія улюбленого Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
Священик подає дияконові Святе Євангеліє, а диякон приймає його та виходить царськими дверима на солею, попереджуваний ставниками.
Священик, стоячи перед святим престолом обличчям на захід, виголошує:
Священик: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє. Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Від … (ім’я євангелиста) святого Євангелія читання.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Священик: Будьмо уважні.
Диякон читає Євангеліє.
Після Євангелія промовляє священик
Мир тобі, що благовіствуєш.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон, дійшовши до царських дверей, віддає Святе Євангеліє священикові. Виголошується проповідь.
Потрійна єктенія
Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого, промовмо.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Господи Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Священик читає благальну молитву.
Священик: Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву, і помилуй нас з великої милости Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милости.
Диякон: Ще молимось за (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), І (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), за братів наших священиків, священномонахів і за все у Христі братство наше.
При цих словах священик розгортає антимінс і розкриває три його сторони, крім верхньої.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд, військо і всю людність її, за державність, перемогу, спокій, здоров’я та спасіння їх, щоб Господь Бог допомагав їм у всьому та охороняв від усякого ворога і супротивника.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Тут бувають додаткові прохання.
Диякон: Ще молимось за святіших патріярхів православних, за благочестивих і повікнезабутніх князів і гетьманів наших, за вікопомних фундаторів святого храму (в монастирі — святого монастиря) цього і всіх православних отців і братів наших, що тут і повсюди давніше спочили.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось про милість, життя, мир, здоров’я, спасіння, Боже завітання, прощення і відпущення гріхів рабів Божих … (поминає імена за здоров’я), і всіх парафіян святого храму цього, щоб зберегтися їм від усякої журби, гніву, біди, недуг душевних і тілесних, щоб спокійно вони жили, щоб у здоров’ї і добробуті всі дні життя їх проходили, Всемилостивий Господи, вислухай нас і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за тих, що дари приносять і добро діють у святому і всечесному храмі цьому, за тих, що працюють, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Тебе великої і багатої милости.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Священик: Бо Ти Милостивий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Якщо є поминання спочилих, виголошується заупокійна єктенія (крім неділь і свят).
Єктенія за оголошених
Диякон: Оголошені, помоліться Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Вірні, за оголошених помолімось, щоб Господь помилував їх.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб просвітив їх словом істини.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб відкрив їм Євангеліє правди.
Священик розкриває і верхню частину святого антимінса.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб приєднав їх до Святої Своєї Соборної і Апостольської Церкви.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Оголошені, голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва за оголошених
Священик: Господи Боже наш, що на небі перебуваєш і доглядаєш усіх діл Твоїх; зглянься на рабів Твоїх, оголошених, що голови свої вклонили перед Тобою, дай їм легке ярмо, учини їх гідними членами Святої Твоєї Церкви і сподоби їх купелі відродження, відпущення гріхів і одежі нетління для пізнання Тебе, Істинного Бога нашого.
Священик: Щоб і вони з нами славили пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія вірних 1
Диякон: Всі оголошені, вийдіть.
Другий диякон (коли є): Оголошені, вийдіть.
Диякон: Всі оголошені, вийдіть. Щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні, ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Перша молитва за вірних
Священик: Ти, Господи, показав нам цю велику тайну спасіння; Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, стати служителями святого Твого жертовника; Ти силою Святого Твого Духа вчинив нас гідними служби цієї, щоб ми, неосудно ставши перед святою славою Твоєю, принесли Тобі жертву хвали — Ти бо дієш усе в усьому. Дай, Господи, щоб наша жертва і за гріхи наші і за людську несвідомість стала вгодною і приємною Тобі.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія вірних 2
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Коли священик править один, то дальших прохань не проказує.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Друга молитва за вірних
Священик: Боже, з милістю і щедротами Ти навістив смирення наше; поставив нас, смиренних і грішних і недостойних рабів Твоїх, перед святою славою Твоєю служити святому Твоєму жертовникові Ти укріпи нас силою Святого Твого Духа на службу цю і дай нам слово, відкривши уста наші, призивати благодать Святого Твого Духа на Дари, що мають бути принесені.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Диякон північними дверима йде у вівтар.
Священик: Щоб під Твоєю владою ми завжди захист мали і Тобі славу віддавали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Великий вхід
Люди співають херувимську пісню:
Ми, таємно херувимів з себе уявляючи і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаючи, відкладімо нині всякі житейські піклування.
(У Великий Четвер — «Вечері Твоєї тайної….», у Велику Суботу — «Нехай мовчить всяка плоть…»).
Диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священика і, прийнявши благословення від нього, кадить навкруги святий престол і ввесь вівтар та іконостас, а потім священика, співців і народ, проказуючи про себе 50-ий псалом. А священик тихо читає молитву.
Молитва великого входу
Священик: Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і втіхами не достойний приходити або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих небесних сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти сам непорушно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним, Тебе на престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїля, Ти Єдиний Святий і в святині спочиваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного Милосердного і Благоуважного: зглянься на мене, грішного і непотрібного раба Твого, і очисти мою душу й серце від сумління лукавого, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не виключай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі Дари ці. Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і Принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо з Надвічним Твоїм Отцем і Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом священик здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі проказують херувимську пісню, щоразу вклоняючись.
Священик: Ми, таємно херувимів з себе уявляючи і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаючи, відкладімо нині всякі житейські піклування.
Диякон: Щоб прийняти і нам Царя всіх, що Його в славі проводять ангельські чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.
У Великий четвер замість херувимської пісні священик проказує:
Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
У Велику суботу замість херувимської пісні священик проказує:
Нехай мовчить всяка плоть людська, і нехай стоїть із страхом і трепетом, і ні про що земне в собі не помишляє; Цар бо над царями і Господь над володарями приходить у жертву Себе принести і дати Себе на поживу вірним.
Перед ним ідуть чини ангельські, з усяким началом і владою, многоокі херувими і шестикрилі серафими, лиця закриваючи і співаючи пісню: алилуя, алилуя, алилуя.
Священик і диякон цілують святий престол і переходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять іподиякони або братчики зі свічками. Священик бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:
Священик: Боже, очисти мене грішного.
Тоді віддає кадило дияконові, який бере його на мізинець правої руки. Диякон тихо промовляє до священика:
Диякон: Візьми, владико.
Священик кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:
Священик: Піднесіть руки ваші до святині і благословіть Господа.
Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить його на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець ораря в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, держить дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і держить її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічники, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує:
Диякон: (Все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея) нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Коли священик править без диякона, то виголошує це саме, а коли з дияконом, то виголошує далі:
Священик: Увесь єпископський, священичий, дияконський чин і причет церковний, боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її, почесних і повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Якщо правлять кілька священиків, то вони виголошують по черзі:
Перший священик: Увесь єпископський, священичий, дияконський чин і причет церковний нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Другий священик: Боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Третій священик: Почесних і повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Щоб прийняти і нам Царя всіх, що Його в славі проводять ангельські чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.
Диякон входить у вівтар царськими дверима і стає праворуч, а коли входить священик, то промовляє до нього:
Диякон: Священство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм.
А священик до диякона:
Священик: Священнодияконство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Священик ставить святу чашу на антимінсі праворуч і знімає з неї покрівець. Тоді бере з голови диякона дискос, ставить його на антимінсі ліворуч, теж знімає і відкладає покрівець. Ці дії священик виконує, тихо промовляючи тропарі:
Священик: Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив. У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.
Як Життєносець, як кращий від раю і воістину ясніший від усякої царської палати, явився для нас гріб Твій, Христе, джерелом нашого воскресіння.
Тоді священик бере воздух з плеча диякона і, подержавши його над кадилом, покриває ним святощі, промовляючи знов один тропар:
Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив.
А далі бере від диякона кадило, тричі кадить святощі і проказує:
Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення, тоді покладуть на жертовник Твій тельців.
Священик віддає кадило дияконові і промовляє, схиливши голову:
Священик: Пом’яни мене, брате і співслужителю.
Диякон же до нього:
Диякон: Нехай пом’яне Господь Бог священство твоє в Царстві Своєму.
Тоді й диякон, схиливши голову і трьома пальцями правої руки тримаючи орар, промовляє до священика:
Диякон: Помолися за мене, владико святий.
Священик: Дух Святий нехай найде на тебе, і сила Вишнього нехай осінить тебе (Лк. 1:35).
Диякон: Той же Дух допомагає нам у всі дні життя нашого. Пом’яни мене, владико святий.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», цілує праву руку священика, виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.
Благальна єктенія 1
Диякон: Доповнімо молитву нашу Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За принесені Чесні Дари Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Після перенесення Божественних Дарів на святий престол священик проказує молитву принесення:
Священик: Господи Боже наш! Ти створив нас і привів до цього життя; показав нам путі до спасіння; дарував нам відкриття небесних Таїн; Ти поставив нас на цю службу силою Духа Твого Святого. Сподоби ж нас, Господи, бути служителями Твого Нового завіту, слугами святих Твоїх Таїн; вчини нас, що з великої милости Твоєї наближаємось до святого Твого жертовника, бути достойними приносити Тобі цю словесну і безкровну жертву за наші гріхи і за людську несвідомість; прийми жертву нашу в святий і наднебесний і мисленний Твій жертовник, як приємні пахощі, і зішли нам благодать Святого Твого Духа.
Зглянься на нас, Боже, і подивись на цю службу нашу, і прийми її, як приймав Ти дари Авеля, жертви Ноя, всепалення Авраама, священні жертви Мойсея і Аарона, мирні жертви Самуїла. Як приймав Ти від святих Твоїх апостолів істинну службу цю, так і з рук нас грішних прийми дари ці з милосердя Твого, Господи; щоб ми, сподобившись служити непорочно святому Твоєму жертовнику, здобули нагороду вірних і мудрих управителів у страшний день Твоєї праведної відплати.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Останок життя нашого в спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святами пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик: Щедротами Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик звертається до народу і благословляє.
Священик: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Полюбімо один одного, щоб однодумно визнавати.
Люди: Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну.
І священик тричі вклоняється перед святим престолом, про себе промовляючи:
Священик: Любитиму Тебе, Господи, сило моя; Господь — твердиня моя і пристановище моє (Пс. 17:2-3).
Священик цілує покрівець над Святими Дарами, спочатку над дискосом, потім над чашею, і край престолу. Коли ж правлять два священики або більше, то всі цілують святощі і один одного в праве і ліве плече і руку. Старший промовляє: Христос посеред нас! А другий відповідає: І є, і буде. Диякони також цілують свої орарі і один одного в плечі і промовляють, як і священики.
Диякон: Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!
Священик підносить воздух і повіває ним над Святими Дарами, проказуючи Символ віри (якщо буде кілька священиків, то всі вони тримають воздух над Святими Дарами), і, поцілувавши воздух, відкладає його в кінці Символу віри.
Символ віри
Люди: Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків,
Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.
І воскрес на третій день, як було написано.
І вознісся на небо і сидить праворуч Отця.
І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь.
Анафора
Диякон (стоячи на солеї): Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважні, щоб у спокої святу жертву приносити.
Люди: Милість спокою, жертву хвали.
Диякон відходить у вівтар північними дверима і, взявши рипіду, обвіває святощі. Якщо немає рипіди, чинить це зложеним малим покрівцем.
Священик звертається до вірних і благословляє їх.
Священик: Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами.
Люди: І з твоїм духом.
Священик: До неба піднесімо серця.
Люди: Піднесли до Господа.
Священик: Принесімо подяку Господеві.
Люди: Достойно і правдиво є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній.
Священик: Сущий Владико, Господи Боже, Отче Вседержителю, Тобі поклоняємось! Воістину достойно і правдиво, і подобає величі святости Твоєї Тебе хвалити, Тебе в піснях славити, Тебе благословити, Тобі поклонятися, Тобі дякувати, Тебе славити, Єдиного істинно сущого Бога, і Тобі з серцем сокрушенним і духом смиренним приносити цю словесну нашу службу; бо Ти дарував нам пізнання Твоєї істини.
І хто може висловити силу Твою, виголосити всі хвали Твої або розповісти про всі чудеса Твої у всякий час? Владико всіх, Господи неба і землі і всього творіння видимого і невидимого, що на престолі слави пробуваєш і доглядаєш безодні, Безначальний, Невидимий, Незбагненний, Неописанний, Незмінний, Отче Господа нашого Ісуса Христа, великого Бога і Спасителя, надії нашої. Він є образ Твоєї благости, рівнообразна печать, що являє в Собі Тебе, Отця; живуще Слово, Бог Істинний, Предвічна Премудрість, Життя, Освячення, Сила, Світ істинний, через Нього явився Дух Святий, Дух істини, дар усиновлення, запорука будучого насліддя, початок вічних благ, животворча Сила, Джерело освячення; через Нього зміцнюючись, усе словесне і розумне творіння Тобі служить і Тобі повсякчасну віддає славу, бо все служить Тобі. Тебе бо хвалять ангели, архангели, престоли, господства, начала, власті, сили і многоокі херувими; перед Тобою стоять навколо серафими, шість крил в одного і шість крил в другого, і двома вони покривають лиця свої, а двома ноги, і двома літаючи, взивають один до одного, невмовкаючими устами безперестанно славословлячи:
(Виголос): Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють.
Люди: Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Повні небо і земля слави Твоєї! Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!
Диякон при виголосі священика бере з дискоса звіздицю, творить нею над дискосом знак хреста і, поцілувавши, відкладає її. Тоді далі обвіває святощі.
Священик: З цими блаженними силами, Владико Чоловіколюбче, і ми грішні виголошуємо і промовляємо: воістину Святий єси і Пресвятий, і безмірна велич святости Твоєї, і праведний єси в усіх ділах Твоїх, бо в правді і істинному суді Ти все подав нам. Ти створив чоловіка, взявши пороху землі, і, вшанувавши образом Твоїм, Боже, оселив його в солодкім раю і обітував йому безсмертне життя і насолоду вічних благ за додержання Твоїх заповідей. Коли ж він не послухав Тебе, Істинного Бога і Сотворителя свого, та спокусився на принаду змієву і умертвив себе власними провинами, то праведним Твоїм присудом Ти, Боже, вигнав його з раю у світ цей і повернув його в землю, з якої взято його, подаючи йому спасіння через відродження в Самому Христі Твоєму.
Бо Ти, Благий, не відвернувся докраю від створіння Твого, що йому Ти дав життя, і не забув про діло рук Твоїх, але многообразно з милосердя милости Твоєї одвідував: посилав пророків, творив чудеса через святих Твоїх, що в кожному роді догодили Тобі; промовляв до нас устами рабів Твоїх пророків, провіщаючи нам, що обіцяне спасіння настане; закон дав на поміч; поставив ангелів охоронителями. Коли ж сповнився час, Ти говорив до нас через Самого Сина Твого, що Ним і віки сотворив. Він, бувши сяйвом слави і образом іпостасі Твоєї, держачи все словом сили Своєї, не вважав за привласнення бути рівним Тобі, Богові й Отцеві, але Предвічним Богом бувши, на землі явився і з людьми жив; прийнявши тіло від святої Діви, Він понизив Себе в образі раба і став подібним до тіла смирення нашого, щоб нас уподобити образові слави Своєї. Бо коли через людину гріх увійшов у світ, а через гріх — смерть, то Єдинородний Твій Син, Сущий в лоні Твоїм, Бога і Отця, народився від Жони, святої Богородиці і Вседіви Марії, і, народжений під законом, осудив гріх у тілі Своєму, щоб смертні в Адамі — ожили в Христі Твоєму.
І, поживши в цьому світі, Він дав заповіді на спасіння, відвернув нас від ідольської омани, привів до пізнання Тебе, Істинного Бога і Отця, придбав Собі в нас людей вибраних, священство царське, народ святий і, очистивши водою і освятивши Духом Святим, віддав Себе як викуп за смерть, в якій держано нас, проданих в неволю гріха. І, зійшовши через хрест до пекла, щоб наповнити Собою все, Він знищив муки смерти, і воскрес на третій день, і положив усім людям путь до воскресіння мертвих, бо не можна було, щоб Начальник життя вдержаний був у тлінні; Він став початком із померлих, Перворідним із мертвих, щоб бути Самому всім, першим серед усіх. І, зійшовши на небеса, Він сів праворуч величі Твоєї на висотах; Він і прийде віддати кожному за діла його.
А нам на спомин Свого спасенного страждання Він залишив те, що ми принесли за Його заповідями; бо коли Він мав вийти на вільну і незабутню і животворчу Свою смерть, в ніч, коли віддав Себе за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті руки і, показавши Тобі, Богові й Отцеві, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши,
(Виголос): дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав: прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь.
Коли священик промовляє виголос, диякон, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, показує разом із священиком на святий дискос. Так само і коли священик виголошує: «Пийте з неї всі», — диякон показує разом із священиком на святу чашу.
Священик: Так само взяв і чашу з плодом виноградним, розбавивши, подякувавши, благословивши, освятивши,
(Виголос): дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав: пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь.
Священик: Це чиніть на спомин про Мене, бо кожного разу, коли споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, — звіщаєте Мою смерть, визнаєте Моє воскресіння.
Отже і ми, Владико, споминаючи спасенні Його муки, Животворчий Хрест, триденне погребення, воскресіння з мертвих, на небо вшестя, праворуч Тебе, Бога і Отця, сидіння і славне та страшне Його друге пришестя,
(Виголос): Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.
Одночасно, коли священик промовляє це, диякон складає руки навхрест (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється.
Люди: Тебе в піснях славимо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш.
Священик: Тому, Владико Пресвятий, і ми, грішні і недостойні раби Твої, що сподобилися служити святому Твоєму жертовнику, не за праведні діла наші, бо ми не вчинили нічого доброго на землі, а з-за милости Твоєї і щедрот Твоїх, що Ти їх багато вилив на нас, насмілюємось приступити до святого Твого жертовника і, подавши вмістообрази Святого Тіла й Крови Христа Твого, молимось Тобі і благаємо Тебе, Святий над святими, щоб благоволінням Твоєї милости Дух Твій Святий зійшов на нас і на ці предложені Дари, і благословив їх, і освятив, і явив.
Диякон відкладає рипіду, яку тримав, і підходить до священика. Обидва тричі вклоняються перед святим престолом, молячись про себе:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
І промовляють:
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правди віднови в нутрі моєму.
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене.
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон, вклонивши голову, показує орарем на святий хліб і тихо промовляє:
Диякон: Благослови, владико, святий хліб.
Священик благословляє святий хліб, промовляючи:
Священик: Хліб цей — самим Чесним Тілом Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
Знову диякон:
Диякон: Благослови, владико, святу чашу.
Священик, благословляючи, промовляє:
Священик: А чашу цю — самою Чесною Кров’ю Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
Священик: Пролитою за життя світу і спасіння.
Диякон: Амінь.
І знову диякон, показуючи орарем на ті й другі святощі, промовляє:
Диякон: Благослови, владико, обоє.
Священик, благословляючи ті й другі святощі, промовляє:
Священик: Перетворивши Духом Твоїм Святим.
Диякон: Амінь, амінь, амінь.
Усі священнослужителі вшановують істинне Тіло і Кров Христові земним поклоном.
Диякон, схиливши голову перед священиком, промовляє:
Диякон: Пом’яни, владико святий, мене грішного.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», переходить на місце, де стояв перше.
Священик молиться.
Священик: А нас усіх, що від одного Хліба й Чаші причащаємось, з’єднай одного з одним на спільність з Єдиним Святим Духом, і вчини, щоб ніхто з нас не причастився Святого Тіла й Крови Христа Твого на суд або осуд, але щоб знайшли ми милість і благодать з усіма святими, що від віку Тобі вгодили: праотцями, отцями, патріярхами, пророками, апостолами, проповідниками, благовісниками, мучениками, ісповідниками, учителями і з усякою душею праведною, у вірі спочилою.
І, взявши кадило, священик виголошує:
Священик: Особливо з пресвятою, пречистою, преблагословенною, славною владичицею нашою Богородицею і Вседівою Марією.
І кадить перед святим престолом тричі по три. Потім диякон кадить навкруги святий престол і поминає живих і померлих.
Люди: Тобою, Благодатна, радується всяка твар — ангельський собор і людський рід. Освячений храме і розумовий раю, дівам хвало! З Тебе Бог втілився, і немовлятком був Предвічний Бог наш. Бо він лоно Твоє престолом обрав, а Тебе просторшою небес створив. Тобою, Благодатна, радується всяка твар, слава Тобі!
Священик (молиться): Із святим Іоаном, пророком, Предтечею і Хрестителем, з святими славними і всехвальними апостолами, святим … (ім’я), що його пам’ять сьогодні творимо, і з усіма святими Твоїми, молитвами їх зглянься на нас, Боже, і пом’яни всіх спочилих в надії на воскресіння і життя вічне… (імена померлих, кого священик хоче пом’янути) і упокой їх там, де сяє світ лиця Твого.
Ще молимось Тобі, пом’яни, Господи, Святу Твою Соборну і Апостольську Церкву, сущу від краю і аж до краю всього світу, що її Ти набув Чесною Кров’ю Христа Твого, дай їй мир; і святий храм цей утверди аж до кінця віку. Пом’яни, Господи, тих, що ці дари Тобі принесли, і тих, за кого, ким і ради кого їх принесено. Пом’яни, Господи, тих, що плоди приносять і добро творять у святих Твоїх церквах і пам’ятають за вбогих; відплати їм багатими Твоїми і небесними дарами; дай їм замість земного — небесне, замість дочасного — вічне, замість тлінного — нетлінне. Пом’яни, Господи, тих, що в пустинях, і горах, і печерах та проваллях земних. Пом’яни, Господи, тих, що в дівстві, і в побожності, в подвижництві і в чистому житті перебувають.
Пом’яни, Господи, владу нашу, уряд і військо. Дай їм глибокий і непорушний мир; наповни серця їх добром до Церкви Твоєї і до всього народу Твого, щоб за спокоєм їх ми провадили тихе і мирне життя у всякій побожності і чистоті; добрих у благості Твоїй збережи, лукавих учини добрими милістю Твоєю. Пом’яни, Господи, тут присутніх людей і з необхідности відсутніх і помилуй їх і нас з великої милости Твоєї: скарбниці їх наповни всяким достатком; подружжя їх збережи в спокої та однодушності; дітей виховай; молодь навчи; старих підкріпи; малодушних порадуй; розпорошених збери; спокушених наверни і приєднай до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви; одержимих духами нечистими визволи; тих, що плавають, супроводь; з подорожніми будь у путі; вдовиць заступи; сиріт охорони; невільників визволи; хворих зціли; тих, хто під судом і на каторзі, на засланні і на тяжких роботах і в усякій скорботі, нужді й біді, — пом’яни їх, Боже. І всіх, що потребують великого Твого милосердя, і що люблять нас і ненавидять, і що доручили нам, недостойним, молитися за них, і всіх людей Твоїх пом’яни, Господи Боже наш, і на всіх пролий багату Твою благодать, подаючи всім, чого вони просять на спасіння. І тих, кого ми не пом’янули через незнання чи забуття, або через множество імен, тих пом’яни Ти Сам, що знаєш вік і ім’я кожного від утроби матері його. Бо Ти, Господи, Поміч безпомічним, Надія безнадійним, Спаситель у бурях сущим, Пристановище тим, що плавають, хворим Лікар; Сам для всіх будь усім, відаючи кожного і прохання його, дім і потребу його. Спаси, Господи, це місто (або — село, монастир) і всяке місто і країну від голоду, мору, землетрусу, повені, вогню, меча, нападу чужинного та міжусобиці.
(Виголос): Найперше пом’яни, Господи, (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), і даруй їх святим Твоїм Церквам, щоб були вони у спокої збережені, почесні, здорові, довговічні і правдиво навчали слова Твоєї істини.
Люди: І всіх, і все.
Священик (молиться): Пом’яни, Господи, усіх єпископів православних, що правдиво навчають слова Твоєї істини.
Пом’яни, Господи, з великого милосердя Твого і мою недостойність, прости мені всяку провину вільну і невільну, і через гріхи мої не стримуй благодати Святого Твого Духа від принесених Дарів.
Пом’яни, Господи, пресвітерство, у Христі дияконство і ввесь священний чин, і не осором нікого з нас, що стоїмо навколо святого Твого жертовника. Зглянься на нас в благості Твоїй, Господи, явись нам у багатстві щедрот Твоїх, даруй нам добре і пожиточне поліття, даруй тихі дощі землі на врожай, благослови вінець року благости Твоєї, припини незгоду Церков, втихомир розрухи народів, виникнення єресей скоро зруйнуй силою Святого Твого духа; всіх нас прийми до Царства Твого, показавши синами світла і синами дня; Твій мир і Твою любов даруй нам, Господи Боже наш, все бо Ти дав нам.
Тут священик (або диякон) поминає живих. Потім священик виголошує:
Священик: І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик повертається до царських дверей і, благословляючи людей, виголошує:
Священик: Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Люди: І з твоїм духом.
Диякон, вклонившись, обходить святий престол і північними дверима виходить на солею, стає на звичайне місце і виголошує єктенію.
Благальна єктенія 2
Диякон: Всіх святих пом’янувши, ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За принесені і освячені Чесні Дари Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мисленний Свій жертовник, як духовні пахощі, послав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Священик (молиться): Боже наш, Боже спасіння, навчи нас достойно приносити Тобі подяку за добродійства Твої, що їх учинив Ти і чиниш нам. Ти, Боже наш, прийнявши дари ці, очисти нас від усякої тілесної і духовної скверни і навчи відправляти святиню в страсі Твоїм, щоб, з чистим свідоцтвом совісти нашої приймаючи частину святощів Твоїх, з’єдналися ми з Святим Тілом і Кров’ю Христа Твого і, достойно прийнявши їх, мали б Христа, що жив би в серцях наших, і були б храмом Святого Твого Духа. Так, Боже наш, нікого з нас не вчини винним перед цими Твоїми Страшними і Небесними Тайнами, ані немічним душею і тілом за недостойне їх причастя, але дай нам до останнього нашого зітхання достойно приймати частину святощів Твоїх на путь до життя вічного, на добру відповідь на страшному суді Христа Твого, щоб з усіма святими, які від віку Тобі вгодили, і ми стали причасниками вічних Твоїх благ, приготовлених Тобою для тих, що люблять Тебе, Господи.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Останок життя нашого у спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (з піднесеними руками виголошує):
І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти:
Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик звертається до людей і благословляє.
Священик: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (молиться): Владико, Господи, Отче щедрот і Боже всякої утіхи! Перед Тобою вони вклонили свої голови; благослови їх, освяти, збережи, укріпи, утверди, від усякого злого діла віддали, а до всякого доброго діла приєднай, і сподоби неосудно причаститися Пречистих цих і Животворчих Твоїх Таїн на відпущення гріхів, на причастя Духа Святого.
(Виголос): Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Причастя
Священик, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святої трапези і миє руки.
Священик: Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, з святої оселі Твоєї і з престолу слави Царства Твого, і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо пробуваєш; і сподоби могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.
Поки священик проказує цю молитву, диякон, стоячи на солеї перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест. Священик і диякон, кожний на своєму місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе:
Боже, милостивий будь до мене, грішного (тричі).
Коли священик простягає руки і доторкається Святого Хліба, щоб святе піднесення творити, диякон виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Диякон входить південними дверима у вівтар. Царські двері і завіса закриваються. Священик, підносячи Святий Хліб, виголошує:
Священик: Святеє святим.
Люди: Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.
Люди співають причасний (кінонік) дня або святого.
Диякон, ставши праворуч священика, промовляє:
Диякон: Розломи, владико, Святий Хліб.
Священик, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:
Священик: Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, і причасників освячує.
Про розломлювання Святого Агнця
Треба тобі знати, священику, що, розломлюючи Святий Агнець, маєш класти частини на дискос знаком хреста вниз, а надрізом догори. Частину з написом ІС клади вгорі дискоса, цебто на схід; ХС — внизу, цебто на захід; НІ — на північ; а КА — на південь, як показано на малюнку.
Взявши ж частину з написом ІC, поклади до святої чаші. Частину з ХС розломлюй для священиків та дияконів. Частини з написами НІ й КА розділи для причасників на стільки дрібних частинок, скільки їх, на твою думку, буде потрібно.
Також треба тобі знати, що, розбавляючи святою теплотою Божественну Кров Господню, маєш вливати з увагою так, щоб було досить для всіх причасників. Тому на проскомидії, коли проколюєш Святий Агнець, вливай вина і води стільки, щоб вистачило для всіх; опісля ж нічого не доливай, а розбавленим один раз під час «Святеє святим» — причащай.
Диякон, вказуючи орарем на чашу, промовляє:
Диякон: Доповни, владико, святу чашу.
Священик бере частину вгорі дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє:
Священик: Повнота Духа Святого.
Тоді вкладає її до святої чаші.
Диякон: Амінь.
І, взявши теплоту, промовляє до священика:
Благослови, владико, теплоту.
Священик благословляє, промовляючи:
Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
І диякон вливає скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи:
Диякон: Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.
Диякон відставляє теплоту, а священик промовляє:
Священик: Дияконе, приступи.
Диякон підходить, побожно вклоняється Святим Дарам і промовляє:
Диякон: Ось приступаю до Безсмертного Царя. Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священик подає часточку Святих Таїн і промовляє:
Священик: Рабу Божому … (ім’я), священно-диякону, подається Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.
Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священика, відходить за святий престол і, вклонивши голову, молиться:
Диякон: Вірую, Господи, і визнаю…
Священик так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї зі словами:
Священик: Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, недостойному рабу Божому, ієреєві… (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І схиливши голову, священик молиться, промовляючи:
Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими перший — це я. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобі: помилуй мене і прости мені провини мої вільні й невільні, чи то в слові, чи ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно запричаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
Після молитви священик і диякон причащаються Тіла Христового зі страхом і всякою обережністю. Священик підкладає під бороду плат і побожно приступає до святої чаші, бере її обома руками з платом, промовляючи:
Священик: Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа причащаюся я, недостойний раб Божий, ієрей … (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І тричі причащається. Тоді, витерши уста свої і край святої чаші платом, що тримає в руці, промовляє:
Це торкнулося уст моїх, і здійме беззаконня мої, і гріхи мої очистить.
Потім призиває диякона, промовляючи:
Дияконе, приступи.
Диякон підходить і вклоняється один раз, промовляючи:
Диякон: Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесну, і Пресвяту, і Пречисту Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священик подає дияконові плат і підносить до уст його святу чашу, з якої диякон обережно три рази причащається, а священик у той час промовляє:
Священик: Причащається раб Божий, священнодиякон … (ім’я), Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Диякон витирає уста платом і цілує святу чашу, а священик промовляє:
Це торкнулося уст твоїх, і здійме беззаконня твої, і гріхи твої очистить.
Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священик розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і, вкладаючи їх до святої чаші, промовляє:
Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусу, Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святеє воскресіння Твоє оспівуємо і славимо. Бо Ти єси Бог наш, крім Тебе, іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Повсякчас благословляючи Господа, оспівуємо воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.
Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня над Тобою зійшла. Радій нині й веселися, Сіоне, а Ти, чистая, красуйся, Богородице, воскресінням Сина Твого.
О Пасхо велика і найсвятіша, Христе! О Мудросте і Слово Боже і Сило! Сподоби нас тісніше з’єднатися з Тобою в невечірній день Царства Твого.
Потім покриває чашу покрівцем та проказує молитву:
Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, за причастя Святих, Пречистих, Безсмертних і Небесних Твоїх Таїн, що їх Ти дав нам на благодіяння, і освячення, і зцілення душ і тіл наших. Сам, Владико всіх, дай, щоб причастя Святого Тіла і Крови Христа Твого було нам на віру бездоганну, любов нелицемірну, на примноження мудрости, зцілення душі й тіла, відігнання всякого супротивника, додержання заповідей Твоїх, на добру відповідь на страшному суді Христа Твого.
Тоді відчиняють царські двері і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священика, підходить до царських дверей, підносить святу чашу перед народом і виголошує:
Диякон: Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.
Люди: Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Бог Господь і з’явився нам.
Священик стає в царських дверях лицем до людей і читає молитву перед Причастям:
Священик разом з вірними: Вірую, Господи… (cтор. 269).
Усі причасники проказують за священиком молитву «Вірую, Господи» і, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до Причастя. Священик бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє:
Священик: Причащається раб Божий … (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Під час причастя диякон (або причетник) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священик витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.
Причащаючи дітей до семи років, священик промовляє:
Священик: Причащається дитя Боже … (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на життя вічне.
Люди співають причасний.
Перенесення Святих Таїн
Після причастя вірних священик і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на престолі. Диякон згортає з дискоса до чаші часточки, обтирає губкою дискос уважно, пильно й побожно, а священик при тому стиха промовляє:
Обмий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх.
Диякон малим покрівцем накриває святу чашу, а на святий дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку і другий покрівець, і все те покриває складеним воздухом, а священик обертається лицем до людей і, благословляючи їх рукою, промовляє:
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.
Священик повертається до святого престолу і, взявши кадило, тричі кадить Чесні Дари, промовляючи:
Священик: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
Священик віддає кадило.
Люди: Ми бачили Світ істинний, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.
Диякон стає на праве коліно; священик ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до царських дверей, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священик, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:
Священик: Благословенний Бог наш
Тоді священик повертається до царських дверей і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:
завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині кожний день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.
Священик іде до жертовника, ставить чашу та кадить. Диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайнім місці, виголошує:
Подячна єктенія
Диякон: Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі, Страшні Христові Тайни, достойно подякуймо Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного випросивши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик, згорнувши антимінс, бере Євангеліє і, тримаючи його просто, чинить ним над антимінсом знак хреста і виголошує:
Священик: Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик: В спокої вийдімо.
Люди: З іменем Господнім.
Диякон: Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Заамвонна молитва
Священик: Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе надію покладають. Спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою і не остав нас, що надіємось на Тебе. Спокій світові Твоєму дай, Церквам Твоїм, священикам, боголюбивій і Богом береженій Україні нашій, парафіянам святого храму цього і всім людям Твоїм. Бо всяке добре даяння і всякий звершений дар з висоти є, сходячи від Тебе, Отця світла, і Тобі славу, подяку і поклоніння віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Доки священик читає заамвонну молитву, диякон, вклонивши голову, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Після молитви священик входить царськими дверима і тихо проказує молитву перед споживанням Святощів.
Священик: Сповнилось і відправилось, по нашій силі, Твого промислу Таїнство, Христе Боже. Бо маємо спомин Твоєї смерти, бачили образ Твого воскресіння, сповнилися безконечного Твого життя, зазнали невичерпної Твоєї насолоди, що її і в будучому віці всіх нас сподоби благодаттю Безначального Твого Отця і Святого і Милосердного і Животворчого Твого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, увійшовши північними дверима, споживає Святощі зі страхом та обережністю.
Люди: Амінь. Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку (тричі).
Псалом 33
Благословлятиму Господа… (стор. 29–30).
Відпуст
Священик благословляє народ, виголошуючи:
Священик: Благословення Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик (обернувшись до престолу):
Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Господи, помилуй (тричі). Благослови.
Священик (з хрестом у руках): Христос (у неділю — що воскрес із мертвих), Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Василія Великого архиєпископа Кесарії Каппадокійської, і святого… (ім’я святого, що його храм), і святого … (ім’я святого, що його пам’ять у той день), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
Люди: Амінь. (Все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), настоятеля і парафіян святого храму цього, і всіх православних християн, Господи, збережи на многії літа!
Після відпусту священик роздає вірним антидор (просфори від проскомидіі) і одночасно дає їм цілувати святий хрест. Коли священик повернеться у вівтар, то закриваються царські двері і завіса, а священик проказує молитви після Святого Причастя (стор. 324).
