Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма пятая

Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у евре́й, 32.

¹ Ра́дуйтеся, пра́веднии, о Го́споде, пра́вым подоба́ет похвала́. ²Испове́дайтеся Го́сподеви в гу́слех, во псалти́ри десятостру́ннем по́йте Ему́. ³Воспо́йте Ему́ пе́снь но́ву, до́бре по́йте Ему́ со восклица́нием: ⁴я́ко пра́во сло́во Госпо́дне, и вся́ дела́ Его́ в ве́ре. ⁵Лю́бит ми́лостыню и су́д Госпо́дь, ми́лости Госпо́дни испо́лнь земля́. ⁶Сло́вом Госпо́дним небеса́ утверди́шася, и ду́хом у́ст Его́ вся́ си́ла и́х. ⁷Собира́яй я́ко ме́х во́ды морски́я, полага́яй в сокро́вищах бе́здны. ⁸Да убои́тся Го́спода вся́ земля́, от Него́же да подви́жутся вси́ живу́щии по вселе́нней. ⁹Я́ко То́й рече́, и бы́ша, То́й повеле́, и созда́шася. ¹⁰Госпо́дь разоря́ет сове́ты язы́ков, отмета́ет же мы́сли люде́й, и отмета́ет сове́ты князе́й. ¹¹Сове́т же Госпо́день во ве́к пребыва́ет, помы́шления се́рдца Его́ в ро́д и ро́д. ¹²Блаже́н язы́к, eму́же е́сть Госпо́дь Бо́г eго́, лю́ди, я́же избра́ в насле́дие Себе́. ¹³С небесе́ призре́ Госпо́дь, ви́де вся сы́ны челове́ческия. ¹⁴От гото́ваго жили́ща Своего́ призре́ на вся́ живу́щыя на земли́. ¹⁵Созда́вый на еди́не сердца́ и́х, разумева́яй на вся́ дела́ и́х. ¹⁶Не спаса́ется ца́рь мно́гою си́лою, и исполи́н не спасе́тся мно́жеством кре́пости своея́. ¹⁷Ло́ж ко́нь во спасе́ние, во мно́жестве же си́лы своея́ не спасе́тся. ¹⁸Се́ о́чи Госпо́дни на боя́щыяся Его́, упова́ющыя на ми́лость Его́. ¹⁹Изба́вити от сме́рти ду́шы и́х, и препита́ти я́ в гла́д. ²⁰Душа́ же на́ша ча́ет Го́спода, я́ко Помо́щник и Защи́титель на́ш е́сть. ²¹Я́ко о Не́м возвесели́тся се́рдце на́ше, и во и́мя свято́е Его́ упова́хом. ²²Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на на́с, я́коже упова́хом на Тя́.

¹Псало́м Дави́ду, внегда́ измени́ лице́ свое́ пре́д Авимеле́хом, и отпусти́ его́, и отъи́де, 33.

² Благословлю́ Го́спода на вся́кое вре́мя, вы́ну хвала́ Его́ во усте́х мои́х. ³О Го́споде похва́лится душа́ моя́, да услы́шат кро́тцыи и возвеселя́тся. ⁴Возвели́чите Го́спода со мно́ю и вознесе́м и́мя Его́ вку́пе. ⁵Взыска́х Го́спода и услы́ша мя́, и от все́х скорбе́й мои́х изба́ви мя́. ⁶Приступи́те к Нему́ и просвети́теся, и ли́ца ва́ша не постыдя́тся. ⁷Се́й ни́щий воззва́, и Госпо́дь услы́ша и́, и от все́х скорбе́й eго́ спасе́ и́. ⁸Ополчи́тся А́нгел Госпо́день о́крест боя́щихся Его́, и изба́вит и́х. ⁹Вкуси́те и ви́дите, я́ко бла́г Госпо́дь; блаже́н му́ж, и́же упова́ет На́нь. ¹⁰Бо́йтеся Го́спода, вси́ святи́и Его́, я́ко не́сть лише́ния боя́щымся Его́. ¹¹Бога́тии обнища́ша и взалка́ша, взыска́ющии же Го́спода не лиша́тся вся́каго бла́га. ¹²Прии́дите, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ ва́с. ¹³Кто́ е́сть чело́век хотя́й живо́т, любя́й дни́ ви́дети бла́ги́ ¹⁴Удержи́ язы́к тво́й от зла́, и устне́ твои́, е́же не глаго́лати льсти́. ¹⁵Уклони́ся от зла́ и сотвори́ бла́го. Взыщи́ ми́ра, и пожени́ и́. ¹⁶о́чи Госпо́дни на пра́ведныя, и у́ши Его́ в моли́тву и́х. ¹⁷Лице́ же Госпо́дне на творя́щыя зла́я, е́же потреби́ти от земли́ па́мять и́х. ¹⁸Воззва́ша пра́веднии, и Госпо́дь услы́ша и́х, и от все́х скорбе́й и́х изба́ви и́х. ¹⁹Бли́з Госпо́дь сокруше́нных се́рдцем, и смире́нныя ду́хом спасе́т. ²⁰Мно́ги ско́рби пра́ведным, и от все́х и́х изба́вит я́ Госпо́дь. ²¹Храни́т Госпо́дь вся́ ко́сти и́х, ни еди́на от ни́х сокруши́тся. ²²Сме́рть гре́шников люта́, и ненави́дящии пра́веднаго прегреша́т. ²³Изба́вит Госпо́дь ду́шы ра́б Свои́х, и не прегреша́т вси́, упова́ющии на Него́.

Сла́ва:

Псало́м Дави́ду, 34.

¹ Суди́, Го́споди, оби́дящыя мя́, побори́ борю́щыя мя́. ²Приими́ ору́жие и щи́т, и воста́ни в по́мощь мою́. ³Изсу́ни ме́ч, и заключи́ сопроти́в гоня́щих мя́. Рцы́ души́ мое́й: спасе́ние твое́ е́смь А́з. ⁴Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущии ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся мы́слящии ми́ зла́я. ⁵Да бу́дут я́ко пра́х пре́д лице́м ве́тра, и А́нгел Госпо́день оскорбля́я и́х. ⁶Да бу́дет пу́ть и́х тма́ и по́лзок, и А́нгел Госпо́день погоня́яй и́х: ⁷я́ко ту́не скры́ша ми́ па́губу се́ти своея́, всу́е поноси́ша души́ мое́й. ⁸Да прии́дет eму́ се́ть, ю́же не ве́сть, и лови́тва, ю́же скры́, да объи́мет и́, и в се́ть да впа́дет в ню́. ⁹Душа́ же моя́ возра́дуется о Го́споде, возвесели́тся о спасе́нии Его́. ¹⁰Вся́ ко́сти моя́ реку́т: Го́споди, Го́споди, кто́ подо́бен Тебе́́ Избавля́яй ни́ща из руки́ кре́пльших eго́, и ни́ща, и убо́га от расхища́ющих eго́. ¹¹Воста́вше на мя́ сви́детеле непра́веднии, я́же не ве́дях, вопроша́ху мя́. ¹²Возда́ша ми́ лука́вая во́з блага́я, и безча́дие души́ мое́й. ¹³А́з же, внегда́ они́ стужа́ху ми́, облача́хся во вре́тище, и смиря́х посто́м ду́шу мою́, и моли́тва моя́ в не́дро мое́ возврати́тся. ¹⁴Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́х, я́ко пла́ча и се́туя, та́ко смиря́хся. ¹⁵И на мя́ возвесели́шася и собра́шася: собра́шася на мя́ ра́ны, и не позна́х, раздели́шася, и не умили́шася. ¹⁶Искуси́ша мя́, подражни́ша мя́ подражне́нием, поскрежета́ша на мя́ зубы́ свои́ми. ¹⁷Го́споди, когда́ у́зриши́ Устро́й ду́шу мою́ от злоде́йства и́х, от ле́в единоро́дную мою́. ¹⁸Испове́мся Тебе́ в це́ркви мно́зе, в лю́дех тя́жцех восхвалю́ Тя́. ¹⁹Да не возра́дуются о мне́ вражду́ющии ми́ непра́ведно, ненави́дящии мя́ ту́не и помиза́ющии очи́ма. ²⁰Я́ко мне́ у́бо ми́рная глаго́лаху и на гне́в ле́сти помышля́ху. ²¹Разшири́ша на мя́ уста́ своя́, ре́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́деша о́чи на́ши. ²²Ви́дел еси́, Го́споди, да не премолчи́ши. Го́споди, не отступи́ от Мене́. ²³Воста́ни, Го́споди, и вонми́ суду́ моему́, Бо́же мо́й и Го́споди мо́й, на прю́ мою́. ²⁴Суди́ ми́, Го́споди, по пра́вде Твое́й, Го́споди Бо́же мо́й, и да не возра́дуются о мне́. ²⁵Да не реку́т в сердца́х свои́х: бла́гоже, бла́гоже души́ на́шей, ниже́ да реку́т: пожро́хом eго́. ²⁶Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пе ра́дующиися зло́м мои́м, да облеку́тся в сту́д и сра́м велере́чующии на мя́. ²⁷Да возра́дуются и возвеселя́тся хотя́щии пра́вды моея́, и да реку́т вы́ну: да возвели́чится Госпо́дь, хотя́щии ми́ра рабу́ Его́. ²⁸И язы́к мо́й поучи́тся пра́вде Твое́й, ве́сь де́нь хвале́ Твое́й.

¹В коне́ц, о́троку Госпо́дню Дави́ду, 35.

² Глаго́лет пребеззако́нный согреша́ти в себе́: не́сть стра́ха Бо́жия пре́д очи́ма eго́. ³Я́ко ульсти́ пре́д ни́м обрести́ беззако́ние свое́ и возненави́дети. ⁴Глаго́лы у́ст eго́ беззако́ние и ле́сть, не восхоте́ разуме́ти е́же ублажи́ти. ⁵Беззако́ние помы́сли на ло́жи свое́м: предста́ вся́кому пути́ небла́гу, о зло́бе же не негодова́. ⁶Го́споди, на небеси́ ми́лость Твоя́ и и́стина Твоя́ до о́блак. ⁷Пра́вда Твоя́, я́ко го́ры Бо́жия, судьбы́ Твоя́ бе́здна мно́га: челове́ки и скоты́ спасе́ши, Го́споди. ⁸Я́ко умно́жил еси́ ми́лость Твою́, Бо́же, сы́нове же челове́честии в кро́ве крилу́ Твое́ю наде́ятися и́мут. ⁹Упию́тся от ту́ка до́му Твоего́, и пото́ком сла́дости Твоея́ напои́ши я́. ¹⁰Я́ко у тебе́ исто́чник живо́та, во све́те Твое́м у́зрим све́т. ¹¹Проба́ви ми́лость Твою́ ве́дущим Тя́ и пра́вду Твою́ пра́вым се́рдцем. ¹²Да не прии́дет мне́ нога́ горды́ни, и рука́ гре́шнича да не подви́жит мене́. ¹³Та́мо падо́ша вси́ де́лающии беззако́ние: изринове́ни бы́ша, и не возмо́гут ста́ти.

Сла́ва:

Псало́м Дави́ду, 36.

¹ Не ревну́й лука́внующым, ниже́ зави́ди творя́щим беззако́ние. ²Зане́ я́ко трава́ ско́ро и́зсшут, и я́ко зе́лие зла́ка ско́ро отпаду́т. ³Упова́й на Го́спода и твори́ благосты́ню, и насели́ зе́млю, и упасе́шися в бога́тстве ея́. ⁴Наслади́ся Го́сподеви, и да́ст ти́ проше́ния се́рдца Твоего́. ⁵Откры́й ко Го́споду пу́ть тво́й и упова́й на Не́го, и То́й сотвори́т: ⁶и изведе́т, я́ко све́т, пра́вду твою́ и судьбу́ твою́, я́ко полу́дне. ⁷Повини́ся Го́сподеви и умоли́ Его́. не ревну́й спе́ющему в пути́ свое́м, челове́ку, творя́щему законопреступле́ние. ⁸Преста́ни от гне́ва и оста́ви я́рость, не ревну́й е́же лука́вновати. ⁹Зане́ лука́внующии потребя́тся, терпя́щии же Го́спода, ти́и насле́дят зе́млю. ¹⁰И еще́ ма́ло, и не бу́дет гре́шника, и взы́щеши ме́сто eго́, и не обря́щеши. ¹¹Кро́тцыи же насле́дят зе́млю и насладя́тся о мно́жестве ми́ра. ¹²Назира́ет гре́шный пра́веднаго и поскреже́щет на́нь зубы́ свои́ми. ¹³Госпо́дь же посмее́тся eму́, зане́ прозира́ет, я́ко прии́дет де́нь eго́. ¹⁴Ме́ч извлеко́ша гре́шницы, напряго́ша лу́к сво́й, низложи́ти убо́га и ни́ща, закла́ти пра́выя се́рдцем. ¹⁵Ме́ч и́х да вни́дет в сердца́ и́х, и лу́цы и́х да сокруша́тся. ¹⁶Лу́чше ма́лое пра́веднику, па́че бога́тства гре́шных мно́га. ¹⁷Зане́ мы́шцы гре́шных сокруша́тся, утвержда́ет же пра́ведныя Госпо́дь. ¹⁸Ве́сть Госпо́дь пути́ непоро́чных, и достоя́ние и́х в ве́к бу́дет. ¹⁹Не постыдя́тся во вре́мя лю́тое, и во дне́х гла́да насы́тятся, я́ко гре́шницы поги́бнут. ²⁰Вра́зи же Госпо́дни, ку́пно просла́витися и́м и вознести́ся, исчезаю́ще я́ко ды́м исчезо́ша. ²¹Зае́млет гре́шный и не возврати́т, пра́ведный же ще́дрит и дае́т. ²²Я́ко благословя́щии Его́ насле́дят зе́млю, клену́щии же Его́ потребя́тся. ²³От Го́спода стопы́ челове́ку исправля́ются, и пути́ eго́ восхо́щет зело́. ²⁴Егда́ паде́т, не разбие́тся, я́ко Госпо́дь подкрепля́ет ру́ку eго́. ²⁵Юне́йший бы́х, и́бо состаре́хся, и не ви́дех пра́ведника оста́влена, ниже́ се́мени eго́ прося́ща хле́бы. ²⁶Ве́сь де́нь ми́лует и взаи́м дае́т пра́ведный, и се́мя eго́ во благослове́ние бу́дет. ²⁷Уклони́ся от зла́ и сотвори́ бла́го, и всели́ся в ве́к ве́ка. ²⁸Я́ко Госпо́дь лю́бит су́д и не оста́вит преподо́бных Свои́х, во ве́к сохраня́тся. Беззако́нницы же изжену́тся, и се́мя нечести́вых потреби́тся. ²⁹Пра́ведницы же насле́дят зе́млю и вселя́тся в ве́к ве́ка на не́й. ³⁰Уста́ праведнаго поучатся премудрости, и язык eго возглаголет суд. ³¹Закон Бога eго́ в се́рдце eго́, и не за́пнутся стопы́ eго́. ³²Сматря́ет гре́шный пра́веднаго и и́щет е́же умертви́ти eго́. ³³Госпо́дь же не оста́вит eго́ в руку́ eго́, ниже́ осу́дит eго́, егда́ су́дит eму́. ³⁴Потерпи́ Го́спода и сохрани́ пу́ть Его́, и вознесе́т тя́, е́же насле́дити зе́млю, внегда́ потребля́тися гре́шником у́зриши. ³⁵Ви́дех нечести́ваго превознося́щася и вы́сящася, я́ко ке́дры Лива́нския. ³⁶И ми́мо идо́х, и се́ не бе́, и взыска́х eго́, и не обре́теся ме́сто eго́. ³⁷Храни́ незло́бие и ви́ждь правоту́, я́ко е́сть оста́нок челове́ку ми́рну. ³⁸Беззако́нницы же потребя́тся вку́пе: оста́нцы же нечести́вых потребя́тся. ³⁹Спасе́ние же пра́ведных от Го́спода, и Защи́титель и́х е́сть во вре́мя ско́рби. ⁴⁰И помо́жет и́м Госпо́дь, и изба́вит и́х, и и́змет и́х от гре́шник, и спасе́т и́х, я́ко упова́ша на Него́.

Сла́ва:

По 5-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 5

Стра́шный Тво́й Престо́л, лука́вое мое́ жити́е. и кто́ мя́ изба́вит тогда́шния ну́жды, а́ще не Ты́ поми́луеши мя́, Христе́ Бо́же, я́ко Ще́др и Человеколю́бец́

Сла́ва: Попече́ние жития́ изгна́ мя́ рая́, и что́ сотворю́, отча́янный. Сего́ ра́ди толку́ во врата́ и зову́: Го́споди, Го́споди, отве́рзи ми́ покая́нием и спаси́ мя́.

И ны́не: Ки́й нарече́м хра́м Тво́й, Богоро́дице́. Приста́нище ли духо́вное́ или́ ра́й сла́дости Небе́сныя, хода́тайствен жи́зни неконча́емыя. Вся́ бо и́маши до́брая, всегда́ моли́ся Христу́ спасти́ся душа́м на́шим.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Бо́же пра́ведный и хва́льный, Бо́же вели́кий и кре́пкий, Бо́же преве́чный, услы́ши гре́шнаго му́жа моли́тву в ча́с се́й: услы́ши мя́, обеща́вый услы́шати во и́стине Тя́ призыва́ющих, и не омерзи́ мя́, нечи́стыя устне́ иму́ща и во гресе́х содержи́ма, упова́ние все́х конце́в земли́ и стра́нствующих дале́че. Приими́ ору́жие и щи́т и воста́ни в по́мощь мою́: изсу́ни ме́ч и заключи́ сопроти́в гоня́щих мя́. Запрети́ нечи́стым духово́м от лица́ безу́мия моего́, и да отлучи́тся от моея́ мы́сли ду́х не́нависти и злопомне́ния, ду́х за́висти и ле́сти, ду́х боя́зни и уны́ния, ду́х го́рдости и вся́кия ины́я зло́бы; и да уга́снет вся́кое разжже́ние и движе́ние пло́ти моея́, от диа́вольскаго де́йства составля́емое, и да просвети́тся моя́ душа́ и те́ло, и ду́х све́том Твоего́ боже́ственнаго позна́ния: да мно́жеством щедро́т Твои́х дости́гну соедине́ния ве́ры, в му́жа соверше́нна, в ме́ру во́зраста, и просла́влю со А́нгелы и все́ми святы́ми Твои́ми всечестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма пz1таz

Pал0мъ дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, lв

Рaдуйтесz, првdніи, њ гDэ: пр†вымъ подобaетъ похвалA.

И#сповёдайтесz гDеви въ гyслехъ, во pалти1ри десzтострyннэмъ п0йте є3мY:

Восп0йте є3мY пёснь н0ву, д0брэ п0йте є3мY со восклицaніемъ:

Ћкw прaво сл0во гDне, и3 вс‰ дэлA є3гw2 въ вёрэ.

Лю1битъ млcтыню и3 сyдъ гDь, млcти гDни и3сп0лнь землS.

Сл0вомъ гDнимъ небесA ўтверди1шасz, и3 д¦омъ ќстъ є3гw2 всS си1ла и4хъ:

Собирazй ћкw мёхъ в0ды морск‡z, полагazй въ сокр0вищихъ бeздны.

Да ўбои1тсz гDа всS землS, t негHже да подви1жутсz вси2 живyщіи по вселeннэй:

Ћкw т0й речE, и3 бhша: т0й повелЁ, и3 создaшасz.

ГDь разорsетъ совёты kзhкwвъ, tметaетъ же мы6сли людeй и3 tметaетъ совёты кнzзeй.

Совётъ же гDень во вёкъ пребывaетъ, помышлє1ніz с®ца є3гw2 въ р0дъ и3 р0дъ.

Бlжeнъ kзhкъ, є3мyже є4сть гDь бGъ є3гw2, лю1діе, ±же и3збрA въ наслёдіе себЁ.

Съ нб7сE призрЁ гDь, ви1дэ вс‰ сhны человёчєскіz:

T гот0вагw жили1ща своегw2 призрЁ на вс‰ живyщыz на земли2:

Создaвый на є3ди1нэ сердцA и4хъ, разумэвazй на вс‰ дэлA и4хъ.

Не спасaетсz цaрь мн0гою си1лою, и3 и3споли1нъ не спасeтсz мн0жествомъ крёпости своеS.

Л0жь к0нь во спасeніе, во мн0жествэ же си1лы своеS не спасeтсz.

СE, џчи гDни на боsщыzсz є3гw2, ўповaющыz на млcть є3гw2:

И#збaвити t смeрти дyшы и4хъ, и3 препитaти | въ глaдъ.

Душa же нaша чaетъ гDа, ћкw пом0щникъ и3 защи1титель нaшъ є4сть:

Ћкw њ нeмъ возвесели1тсz сeрдце нaше, и3 во и4мz с™0е є3гw2 ўповaхомъ.

Бyди, гDи, млcть твоS на нaсъ, ћкоже ўповaхомъ на тS.

Pал0мъ дв7ду, внегдA и3змэни2 лицE своE пред8 ґвімелeхомъ: и3 tпусти2 є3го2, и3 tи1де, lг

Бlгословлю2 гDа на всsкое врeмz, вhну хвалA є3гw2 во ўстёхъ мои1хъ.

Њ гDэ похвaлитсz душA моS: да ўслhшатъ кр0тцыи и3 возвеселsтсz.

Возвели1чите гDа со мн0ю, и3 вознесeмъ и4мz є3гw2 вкyпэ.

Взыскaхъ гDа, и3 ўслhша мS и3 t всёхъ скорбeй мои1хъ и3збaви мS.

Приступи1те къ немY и3 просвэти1тесz, и3 ли1ца в†ша не постыдsтсz.

Сeй ни1щій воззвA, и3 гDь ўслhша и5, и3 t всёхъ скорбeй є3гw2 сп7сE и5.

Њполчи1тсz ѓгGлъ гDень w4крестъ боsщихсz є3гw2 и3 и3збaвитъ и5хъ.

Вкуси1те и3 ви1дите, ћкw бlгъ гDь: бlжeнъ мyжъ, и4же ўповaетъ нaнь.

Б0йтесz гDа, вси2 с™jи є3гw2, ћкw нёсть лишeніz боsщымсz є3гw2.

Богaтіи њбнищaша и3 взалкaша: взыскaющіи же гDа не лишaтсz всsкагw блaга.

Пріиди1те, ч†да, послyшайте менE, стрaху гDню научY вaсъ.

Кт0 є3сть человёкъ хотsй жив0тъ, любsй дни6 ви1дэти блaги;

Ўдержи2 љзhкъ тв0й t ѕлA и3 ўстнЁ твои2, є4же не глаг0лати льсти2.

Ўклони1сz t ѕлA и3 сотвори2 блaго: взыщи2 ми1ра и3 пожени2 и5.

Џчи гDни на првdныz, и3 ќши є3гw2 въ моли1тву и4хъ.

Лицe же гDне на творsщыz ѕл†z, є4же потреби1ти t земли2 пaмzть и4хъ.

Воззвaша првdніи, и3 гDь ўслhша и5хъ и3 t всёхъ скорбeй и4хъ и3збaви и5хъ.

Бли1з8 гDь сокрушeнныхъ сeрдцемъ, и3 смирє1нныz дyхомъ сп7сeтъ.

МнHги скHрби првdнымъ, и3 t всёхъ и4хъ и3збaвитъ | гDь.

Храни1тъ гDь вс‰ кHсти и4хъ, ни є3ди1на t ни1хъ сокруши1тсz.

Смeрть грёшникwвъ лютA, и3 ненави1дzщіи првdнаго прегрэшaтъ.

И#збaвитъ гDь дyшы р†бъ свои1хъ, и3 не прегрэшaтъ вси2 ўповaющіи на него2.

Слaва:

Pал0мъ дв7ду, lд

Суди2, гDи, њби1дzщыz мS, побори2 борю1щыz мS.

Пріими2 nрyжіе и3 щи1тъ и3 востaни въ п0мощь мою2:

И#зсyни мeчь и3 заключи2 сопроти1въ гонsщихъ мS: рцы2 души2 моeй: сп7сeніе твоE є4смь ѓзъ.

Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущіи дyшу мою2, да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz мhслzщіи ми2 ѕл†z.

Да бyдутъ ћкw прaхъ пред8 лицeмъ вётра, и3 ѓгGлъ гDень њскорблsz и5хъ:

Да бyдетъ пyть и4хъ тмA и3 п0лзокъ, и3 ѓгGлъ гDень погонszй и5хъ:

Ћкw тyне скрhша ми2 пaгубу сёти своеS, всyе поноси1ша души2 моeй.

Да пріи1детъ є3мY сёть, ю4же не вёсть, и3 лови1тва, ю4же скры2, да њб8и1метъ и5, и3 въ сёть да впадeтъ въ ню2.

Душa же моS возрaдуетсz њ гDэ, возвесели1тсz њ сп7сeніи є3гw2.

Вс‰ кHсти мо‰ рекyтъ: гDи, гDи, кто2 под0бенъ тебЁ; и3збавлszй ни1ща и3з8 руки2 крёпльшихъ є3гw2, и3 ни1ща, и3 ўб0га t расхищaющихъ є3го2.

Востaвше на мS свидётелє непрaведніи, ±же не вёдzхъ, вопрошaху мS.

Воздaша ми2 лук†ваz воз8 бlг†z, и3 безчaдіе души2 моeй.

Ѓзъ же, внегдA nни2 стужaху ми2, њблачaхсz во врeтище и3 смирsхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 моли1тва моS въ нёдро моE возврати1тсz.

Ћкw бли1жнему, ћкw брaту нaшему, тaкw ўгождaхъ: ћкw плaчz и3 сётуz, тaкw смирsхсz.

И# на мS возвесели1шасz и3 собрaшасz: собрaшасz на мS р†ны, и3 не познaхъ: раздэли1шасz, и3 не ўмили1шасz.

И#скуси1ша мS, подражни1ша мS подражнeніемъ, поскрежетaша на мS зубы2 свои1ми.

ГDи, когдA ќзриши; ўстр0й дyшу мою2 t ѕлодёйства и4хъ, t лє1въ є3динор0дную мою2.

И#сповёмсz тебЁ въ цRкви мн0зэ, въ лю1дехъ тsжцэхъ восхвалю1 тz.

Да не возрaдуютсz њ мнЁ враждyющіи ми2 непрaведнw, ненави1дzщіи мS тyне и3 помизaющіи nчи1ма:

Ћкw мнЁ ќбw ми6рнаz глаг0лаху, и3 на гнёвъ лє1сти помышлsху.

Разшири1ша на мS ўстA сво‰, рёша: блaгоже, блaгоже, ви1дэша џчи нaши.

Ви1дэлъ є3си2, гDи, да не премолчи1ши: гDи, не tступи2 t менE.

Востaни, гDи, и3 вонми2 судY моемY, б9е м0й и3 гDи м0й, на прю2 мою2.

Суди1 ми, гDи, по прaвдэ твоeй, гDи б9е м0й, и3 да не возрaдуютсz њ мнЁ.

Да не рекyтъ въ сердцaхъ свои1хъ: блaгоже, блaгоже души2 нaшей: нижE да рекyтъ: пожр0хомъ є3го2.

Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ рaдующіисz ѕлHмъ мои6мъ: да њблекyтсz въ стyдъ и3 срaмъ велерёчующіи на мS.

Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz хотsщіи прaвды моеS: и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, хотsщіи ми1ра рабY є3гw2.

И# љзhкъ м0й поучи1тсz прaвдэ твоeй, вeсь дeнь хвалЁ твоeй.

Въ конeцъ, џтроку гDню дв7ду, lє

Глаг0летъ пребеззак0нный согрэшaти въ себЁ: нёсть стрaха б9іz пред8 nчи1ма є3гw2:

Ћкw ўльсти2 пред8 ни1мъ њбрэсти2 беззак0ніе своE, и3 возненави1дэти.

Глаг0лы ќстъ є3гw2 беззак0ніе и3 лeсть: не восхотЁ разумёти є4же ўблажи1ти.

Беззак0ніе помhсли на л0жи своeмъ: предстA всsкому пути2 неблaгу, њ ѕл0бэ же не негодовA.

ГDи, на нб7си2 млcть твоS, и3 и4стина твоS до џблакъ:

Прaвда твоS ћкw г0ры б9іz, судбы6 тво‰ бeздна мн0га: человёки и3 скоты2 сп7сeши, гDи.

Ћкw ўмн0жилъ є3си2 млcть твою2, б9е: сhнове же человёчестіи въ кр0вэ крил{ твоє1ю надёzтисz и4мутъ.

Ўпію1тсz t тyка д0му твоегw2, и3 пот0комъ слaдости твоеS напои1ши |.

Ћкw ў тебє2 и3ст0чникъ животA, во свётэ твоeмъ ќзримъ свётъ.

Пробaви млcть твою2 вёдущымъ тS и3 прaвду твою2 пр†вымъ сeрдцемъ.

Да не пріи1детъ мнЁ ногA гордhни, и3 рукA грёшнича да не подви1житъ менE.

Тaмw пад0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе: и3зриновeни бhша, и3 не возм0гутъ стaти.

Слaва:

Pал0мъ дв7ду, lѕ

Не ревнyй лукaвнующымъ, нижE зави1ди творsщымъ беззак0ніе.

ЗанE ћкw травA ск0рw и4зсшутъ, и3 ћкw ѕeліе ѕлaка ск0рw tпадyтъ.

Ўповaй на гDа и3 твори2 бlгостhню: и3 насели2 зeмлю, и3 ўпасeшисz въ богaтствэ є3S.

Наслади1сz гDеви, и3 дaстъ ти2 прошє1ніz сeрдца твоегw2.

Tкрhй ко гDу пyть тв0й и3 ўповaй на него2, и3 т0й сотвори1тъ.

И# и3зведeтъ ћкw свётъ прaвду твою2 и3 судбY твою2 ћкw полyдне.

Повини1сz гDеви и3 ўмоли2 є3го2. Не ревнyй спёющему въ пути2 своeмъ, человёку творsщему законопреступлeніе.

Престaни t гнёва и3 њстaви ћрость: не ревнyй, є4же лукaвновати,

ЗанE лукaвнующіи потребsтсz, терпsщіи же гDа, тjи наслёдzтъ зeмлю.

И# є3щE мaлw, и3 не бyдетъ грёшника: и3 взhщеши мёсто є3гw2 и3 не њбрsщеши.

Кр0тцыи же наслёдzтъ зeмлю и3 насладsтсz њ мн0жествэ ми1ра.

Назирaетъ грёшный првdнаго и3 поскрежeщетъ нaнь зубы2 свои1ми:

ГDь же посмэeтсz є3мY, занE прозирaетъ, ћкw пріи1детъ дeнь є3гw2.

Мeчь и3звлек0ша грBшницы, напрzг0ша лyкъ св0й, низложи1ти ўб0га и3 ни1ща, заклaти пр†выz сeрдцемъ.

Мeчь и4хъ да вни1детъ въ сердцA и4хъ, и3 лyцы и4хъ да сокрушaтсz.

Лyчше мaлое првdнику, пaче богaтства грёшныхъ мн0га.

ЗанE мы6шцы грёшныхъ сокрушaтсz, ўтверждaетъ же првdныz гDь.

Вёсть гDь пути6 непор0чныхъ, и3 достоsніе и4хъ въ вёкъ бyдетъ.

Не постыдsтсz во врeмz лю1тое и3 во днeхъ глaда насhтzтсz, ћкw грBшницы поги1бнутъ.

Врази1 же гDни, кyпнw прослaвитисz и5мъ и3 вознести1сz, и3счезaюще ћкw дhмъ и3счез0ша.

Заeмлетъ грёшный и3 не возврати1тъ: првdный же щeдритъ и3 даeтъ.

Ћкw бlгословsщіи є3го2 наслёдzтъ зeмлю, кленyщіи же є3го2 потребsтсz.

T гDа стwпы2 человёку и3справлsютсz, и3 пути2 є3гw2 восх0щетъ ѕэлw2.

Е#гдA падeтъ, не разбіeтсz, ћкw гDь подкрэплsетъ рyку є3гw2.

Ю#нёйшій бhхъ, и4бо состарёхсz, и3 не ви1дэхъ првdника њстaвлена, нижE сёмене є3гw2 просsща хлёбы.

Вeсь дeнь ми1луетъ и3 взаи1мъ даeтъ првdный, и3 сёмz є3гw2 во бlгословeніе бyдетъ.

Ўклони1сz t ѕлA и3 сотвори2 бlго, и3 всели1сz въ вёкъ вёка.

Ћкw гDь лю1битъ сyдъ и3 не њстaвитъ прпdбныхъ свои1хъ: во вёкъ сохранsтсz: беззакHнницы же и3зженyтсz, и3 сёмz нечести1выхъ потреби1тсz.

Првdницы же наслёдzтъ зeмлю и3 вселsтсz въ вёкъ вёка на нeй.

ЎстA првdнагw поучaтсz премdрости, и3 љзhкъ є3гw2 возглаг0летъ сyдъ.

Зак0нъ бGа є3гw2 въ сeрдцэ є3гw2, и3 не зaпнутсz стwпы2 є3гw2.

Сматрsетъ грёшный првdнаго и3 и4щетъ є4же ўмертви1ти є3го2:

ГDь же не њстaвитъ є3гw2 въ рукY є3гw2, нижE њсyдитъ є3го2, є3гдA сyдитъ є3мY.

Потерпи2 гDа и3 сохрани2 пyть є3гw2, и3 вознесeтъ тS є4же наслёдити зeмлю: внегдA потреблsтисz грёшникwмъ, ќзриши.

Ви1дэхъ нечести1ваго превозносsщасz и3 вhсzщасz ћкw кeдры лів†нскіz:

И# ми1мw и3д0хъ, и3 сE, не бЁ, и3 взыскaхъ є3го2, и3 не њбрётесz мёсто є3гw2.

Храни2 неѕл0біе и3 ви1ждь правотY, ћкw є4сть њстaнокъ человёку ми1рну.

БеззакHнницы же потребsтсz вкyпэ: њстaнцы же нечести1выхъ потребsтсz.

Сп7сeніе же првdныхъ t гDа, и3 защи1титель и4хъ є4сть во врeмz ск0рби:

И# пом0жетъ и5мъ гDь и3 и3збaвитъ и5хъ, и3 и4зметъ и5хъ t грBшникъ и3 сп7сeтъ и5хъ, ћкw ўповaша на него2.

Слaва:

По є7-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ є7

Стрaшный тв0й пrт0лъ, лукaвое моE житіE, и3 кт0 мz и3збaвитъ тогдaшніz нyжды, ѓще не ты2 поми1луеши мS хrтE б9е, ћкw щeдръ и3 чlвэколю1бецъ;

Слaва: Попечeніе житіS и3згнa мz раS, и3 что2 сотворю2 tчazнный; сегw2 рaди толкY во вратA и3 зовY: гDи гDи, tвeрзи ми2 покаsніемъ, и3 сп7си1 мz.

И# нhнэ: Кjй наречeмъ хрaмъ тв0й, бцdе: пристaнище ли д¦0вное; и3ли2 рaй слaдости нбcныz, ходaтайственъ жи1зни некончaемыz; вс‰ бо и4маши дHбраz. ВсегдA моли1сz хrтY, спасти1сz душaмъ нaшымъ.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

Б9е првdный и3 хвaльный, б9е вели1кій и3 крёпкій, б9е превёчный, ўслhши грёшнагw мyжа мlтву въ чaсъ сeй: ўслhши мS, њбэщaвый ўслhшати во и4стинэ тS призывaющихъ, и3 не њмерзи1 мz нечи6стыz ўстнЁ и3мyща, и3 во грэсёхъ содержи1ма, ўповaніе всёхъ концє1въ земли2, и3 стрaнствующихъ далeче. Пріими2 nрyжіе и3 щи1тъ, и3 востaни въ п0мощь мою2, и3зсyни мeчь, и3 заключи2 сопроти1въ гонsщихъ мS: запрети2 нечи6стымъ духовHмъ t лицA безyміz моегw2, и3 да tлучи1тсz t моеS мhсли дyхъ нeнависти, и3 ѕлопомнёніz, дyхъ зaвисти и3 лeсти, дyхъ боsзни и3 ўнhніz, дyхъ г0рдости и3 всsкіz и3нhz ѕл0бы: и3 да ўгaснетъ всsкое разжжeніе и3 движeніе пл0ти моеS, t діaвольскагw дёйства составлsемое, и3 да просвэти1тсz моS душA, и3 тёло, и3 дyхъ свётомъ твоегw2 б9eственнагw познaніz, да мн0жествомъ щедр0тъ твои1хъ дости1гну соединeніz вёры, въ мyжа совершeнна, въ мёру в0зраста, и3 прослaвлю со ѓгGлы, и3 всёми с™hми твои1ми, всечcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΠΕΜΠΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 32ος
Ἀγαλλιᾶσθε, δίκαιοι, ἐν Κυρίῳ· τοῖς εὐθέσι πρέπει αἴνεσις.
ἐξομολογεῖσθε τῷ Κυρίῳ ἐν κιθάρᾳ, ἐν ψαλτηρίῳ δεκαχόρδῳ ψάλατε αὐτῷ.
ᾄσατε αὐτῷ ᾆσμα καινόν, καλῶς ψάλατε αὐτῷ ἐν ἀλαλαγμῷ.
ὅτι εὐθὴς ὁ λόγος τοῦ Κυρίου, καὶ πάντα τὰ ἔργα αὐτοῦ ἐν πίστει·
ἀγαπᾷ ἐλεημοσύνην καὶ κρίσιν, τοῦ ἐλέους Κυρίου πλήρης ἡ γῆ.
τῷ λόγῳ τοῦ Κυρίου οἱ οὐρανοὶ ἐστερεώθησαν καὶ τῷ πνεύματι τοῦ στόματος αὐτοῦ πᾶσα ἡ δύναμις αὐτῶν·
συνάγων ὡσεὶ ἀσκὸν ὕδατα θαλάσσης, τιθεὶς ἐν θησαυροῖς ἀβύσσους.
φοβηθήτω τὸν Κύριον πᾶσα ἡ γῆ, ἀπ᾿ αὐτοῦ δὲ σαλευθήτωσαν πάντες οἱ κατοικοῦντες τὴν οἰκουμένην·
ὅτι αὐτὸς εἶπε καὶ ἐγενήθησαν, αὐτὸς ἐνετείλατο καὶ ἐκτίσθησαν.
Κύριος διασκεδάζει βουλὰς ἐθνῶν, ἀθετεῖ δὲ λογισμοὺς λαῶν καὶ ἀθετεῖ βουλὰς ἀρχόντων·
ἡ δὲ βουλὴ τοῦ Κυρίου εἰς τὸν αἰῶνα μένει, λογισμοὶ τῆς καρδίας αὐτοῦ εἰς γενεὰν καὶ γενεάν.
μακάριον τὸ ἔθνος, οὗ ἐστι Κύριος ὁ Θεὸς αὐτοῦ, λαός, ὃν ἐξελέξατο εἰς κληρονομίαν ἑαυτῷ.
ἐξ οὐρανοῦ ἐπέβλεψεν ὁ Κύριος, εἶδε πάντας τοὺς υἱοὺς τῶν ἀνθρώπων·
ἐξ ἑτοίμου κατοικητηρίου αὐτοῦ ἐπέβλεψεν ἐπὶ πάντας τοὺς κατοικοῦντας τὴν γῆν,
ὁ πλάσας κατὰ μόνας τὰς καρδίας αὐτῶν, ὁ συνιεὶς πάντα τὰ ἔργα αὐτῶν.
οὐ σῴζεται βασιλεὺς διὰ πολλὴν δύναμιν, καὶ γίγας οὐ σωθήσεται ἐν πλήθει ἰσχύος αὐτοῦ.
ψευδὴς ἵππος εἰς σωτηρίαν, ἐν δὲ πλήθει δυνάμεως αὐτοῦ οὐ σωθήσεται.
ἰδοὺ οἱ ὀφθαλμοὶ Κυρίου ἐπὶ τοὺς φοβουμένους αὐτὸν τοὺς ἐλπίζοντας ἐπὶ τὸ ἔλεος αὐτοῦ,
ρύσασθαι ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς αὐτῶν καὶ διαθρέψαι αὐτοὺς ἐν λιμῷ.
ἡ ψυχὴ ἡμῶν ὑπομενεῖ τῷ Κυρίῳ, ὅτι βοηθὸς καὶ ὑπερασπιστὴς ἡμῶν ἐστιν·
ὅτι ἐν αὐτῷ εὐφρανθήσεται ἡ καρδία ἡμῶν, καὶ ἐν τῷ ὀνόματι τῷ ἁγίῳ αὐτοῦ ἠλπίσαμεν.
γένοιτο, Κύριε, τὸ ἔλεός σου ἐφ᾿ ἡμᾶς, καθάπερ ἠλπίσαμεν ἐπὶ σέ.

ΨΑΛΜΟΣ 33ος
Εὐλογήσω τὸν Κύριον ἐν παντὶ καιρῷ, διὰ παντὸς ἡ αἴνεσις αὐτοῦ ἐν τῷ στόματί μου.
ἐν τῷ Κυρίῳ ἐπαινεθήσεται ἡ ψυχή μου· ἀκουσάτωσαν πρᾳεῖς, καὶ εὐφρανθήτωσαν.
μεγαλύνατε τὸν Κύριον σὺν ἐμοί, καὶ ὑψώσωμεν τὸ ὄνομα αὐτοῦ ἐπὶ τὸ αὐτό.
ἐξεζήτησα τὸν Κύριον, καὶ ἐπήκουσέ μου καὶ ἐκ πασῶν τῶν θλίψεών μου ἐῤῥύσατό με.
προσέλθετε πρὸς αὐτὸν καὶ φωτίσθητε, καὶ τὰ πρόσωπα ὑμῶν οὐ μὴ καταισχυνθῇ.
οὗτος ὁ πτωχὸς ἐκέκραξε καὶ ὁ Κύριος εἰσήκουσεν αὐτοῦ καὶ ἐκ πασῶν τῶν θλίψεων αὐτοῦ ἔσωσεν αὐτόν.
παρεμβαλεῖ ἄγγελος Κυρίου κύκλῳ τῶν φοβουμένων αὐτὸν καὶ ῥύσεται αὐτούς.
γεύσασθε καὶ ἴδετε ὅτι χρηστὸς ὁ Κύριος· μακάριος ἀνήρ, ὃς ἐλπίζει ἐπ᾿ αὐτόν.
φοβήθητε τὸν Κύριον πάντες οἱ ἅγιοι αὐτοῦ, ὅτι οὐκ ἔστιν ὑστέρημα τοῖς φοβουμένοις αὐτόν.
πλούσιοι ἐπτώχευσαν καὶ ἐπείνασαν, οἱ δὲ ἐκζητοῦντες τὸν Κύριον οὐκ ἐλαττωθήσονται παντὸς ἀγαθοῦ. (διάψαλμα).
δεῦτε, τέκνα, ἀκούσατέ μου· φόβον Κυρίου διδάξω ὑμᾶς.
τίς ἐστιν ἄνθρωπος ὁ θέλων ζωήν, ἀγαπῶν ἡμέρας ἰδεῖν ἀγαθάς;
παῦσον τὴν γλῶσσάν σου ἀπὸ κακοῦ καὶ χείλη σου τοῦ μὴ λαλῆσαι δόλον.
ἔκκλινον ἀπὸ κακοῦ καὶ ποίησον ἀγαθόν, ζήτησον εἰρήνην καὶ δίωξον αὐτήν.
ὀφθαλμοὶ Κυρίου ἐπὶ δικαίους, καὶ ὦτα αὐτοῦ εἰς δέησιν αὐτῶν.
πρόσωπον δὲ Κυρίου ἐπὶ ποιοῦντας κακὰ τοῦ ἐξολοθρεῦσαι ἐκ γῆς τὸ μνημόσυνον αὐτῶν.
ἐκέκραξαν οἱ δίκαιοι, καὶ ὁ Κύριος εἰσήκουσεν αὐτῶν, καὶ ἐκ πασῶν τῶν θλίψεων αὐτῶν ἐῤῥύσατο αὐτούς.
ἐγγὺς Κύριος τοῖς συντετριμμένοις τὴν καρδίαν καὶ τοὺς ταπεινοὺς τῷ πνεύματι σώσει.
πολλαὶ αἱ θλίψεις τῶν δικαίων, καὶ ἐκ πασῶν αὐτῶν ῥύσεται αὐτοὺς ὁ Κύριος·
φυλάσσει Κύριος πάντα τὰ ὀστᾶ αὐτῶν, ἓν ἐξ αὐτῶν οὐ συντριβήσεται.
θάνατος ἁμαρτωλῶν πονηρός, καὶ οἱ μισοῦντες τὸν δίκαιον πλημμελήσουσι.
λυτρώσεται Κύριος ψυχὰς δούλων αὐτοῦ, καὶ οὐ μὴ πλημμελήσουσι πάντες οἱ ἐλπίζοντες ἐπ᾿ αὐτόν.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 34ος
Δίκασόν, Κύριε, τοὺς ἀδικοῦντάς με, πολέμησον τοὺς πολεμοῦντάς με.
ἐπιλαβοῦ ὅπλου καὶ θυρεοῦ καὶ ἀνάστηθι εἰς τὴν βοήθειάν μου,
ἔκχεον ῥομφαίαν καὶ σύγκλεισον ἐξ ἐναντίας τῶν καταδιωκόντων με· εἶπον τῇ ψυχῇ μου· Σωτηρία σού εἰμι ἐγώ.
αἰσχυνθήτωσαν καὶ ἐντραπήτωσαν οἱ ζητοῦντες τὴν ψυχήν μου, ἀποστραφήτωσαν εἰς τὰ ὀπίσω καὶ καταισχυνθήτωσαν οἱ λογιζόμενοί μοι κακά.
γενηθήτωσαν ὡσεὶ χνοῦς κατὰ πρόσωπον ἀνέμου, καὶ ἄγγελος Κυρίου ἐκθλίβων αὐτούς·
γενηθήτω ἡ ὁδὸς αὐτῶν σκότος καὶ ὀλίσθημα, καὶ ἄγγελος Κυρίου καταδιώκων αὐτούς·
ὅτι δωρεὰν ἔκρυψάν μοι διαφθορὰν παγίδος αὐτῶν, μάτην ὠνείδισαν τὴν ψυχήν μου.
ἐλθέτω αὐτῷ παγίς, ἣν οὐ γινώσκει, καὶ ἡ θήρα, ἣν ἔκρυψε, συλλαβέτω αὐτόν, καὶ ἐν τῇ παγίδι πεσεῖται ἐν αὐτῇ.
ἡ δὲ ψυχή μου ἀγαλλιάσεται ἐπὶ τῷ Κυρίῳ, τερφθήσεται ἐπὶ τῷ σωτηρίῳ αὐτοῦ.
πάντα τὰ ὀστᾶ μου ἐροῦσι· Κύριε, τίς ὅμοιός σοι; ρυόμενος πτωχὸν ἐκ χειρὸς στερεωτέρων αὐτοῦ καὶ πτωχὸν καὶ πένητα ἀπὸ τῶν διαρπαζόντων αὐτόν.
ἀναστάντες μοι μάρτυρες ἄδικοι, ἃ οὐκ ἐγίνωσκον, ἐπηρώτων με.
ἀνταπεδίδοσάν μοι πονηρὰ ἀντὶ ἀγαθῶν καὶ ἀτεκνίαν τῇ ψυχῇ μου.
ἐγὼ δὲ ἐν τῷ αὐτοὺς παρενοχλεῖν μοι ἐνεδυόμην σάκκον καὶ ἐταπείνουν ἐν νηστείᾳ τὴν ψυχήν μου, καὶ ἡ προσευχή μου εἰς κόλπον μου ἀποστραφήσεται.
ὡς πλησίον, ὡς ἀδελφῷ ἡμετέρῳ οὕτως εὐηρέστουν· ὡς πενθῶν καὶ σκυθρωπάζων, οὕτως ἐταπεινούμην.
καὶ κατ᾿ ἐμοῦ εὐφράνθησαν καὶ συνήχθησαν, συνήχθησαν ἐπ᾿ ἐμὲ μάστιγες, καὶ οὐκ ἔγνων, διεσχίσθησαν καὶ οὐ κατενύγησαν.
ἐπείρασάν με, ἐξεμυκτήρισάν με μυκτηρισμῷ, ἔβρυξαν ἐπ’ ἐμὲ τοὺς ὀδόντας αὐτῶν.
Κύριε, πότε ἐπόψῃ; ἀποκατάστησον τὴν ψυχήν μου ἀπὸ τῆς κακουργίας αὐτῶν, ἀπὸ λεόντων τὴν μονογενῆ μου.
ἐξομολογήσομαί σοι ἐν ἐκκλησίᾳ πολλῇ, ἐν λαῷ βαρεῖ αἰνέσω σε.
μὴ ἐπιχαρείησάν μοι οἱ ἐχθραίνοντές μοι ἀδίκως, οἱ μισοῦντες με δωρεὰν καὶ διανεύοντες ὀφθαλμοῖς.
ὅτι ἐμοὶ μὲν εἰρηνικὰ ἐλάλουν καὶ ἐπ᾿ ὀργὴν δόλους διελογίζοντο.
καὶ ἐπλάτυναν ἐπ᾿ ἐμὲ τὸ στόμα αὐτῶν, εἶπαν· εὖγε, εὖγε, εἶδον οἱ ὀφθαλμοὶ ἡμῶν.
εἶδες, Κύριε, μὴ παρασιωπήσῃς, Κύριε, μὴ ἀποστῇς ἀπ᾿ ἐμοῦ·
ἐξεγέρθητι, Κύριε, καὶ πρόσχες τῇ κρίσει μου, ὁ Θεός μου καὶ ὁ Κύριός μου, εἰς τὴν δίκην μου.
κρῖνόν με, Κύριε, κατὰ τὴν δικαιοσύνην σου, Κύριε ὁ Θεός μου, καὶ μὴ ἐπιχαρείησάν μοι.
μὴ εἴποισαν ἐν καρδίαις αὐτῶν· εὖγε, εὖγε τῇ ψυχῇ ἡμῶν· μηδὲ εἴποιεν· Κατεπίομεν αὐτόν.
αἰσχυνθείησαν καὶ ἐντραπείησαν ἅμα οἱ ἐπιχαίροντες τοῖς κακοῖς μου, ἐνδυσάσθωσαν αἰσχύνην καὶ ἐντροπὴν οἱ μεγαλοῤῥημονοῦντες ἐπ᾿ ἐμέ.
ἀγαλλιάσθωσαν καὶ εὐφρανθήτωσαν οἱ θέλοντες τὴν δικαιοσύνην μου καὶ εἰπάτωσαν διαπαντός· μεγαλυνθήτω ὁ Κύριος, οἱ θέλοντες τὴν εἰρήνην τοῦ δούλου αὐτοῦ.
καὶ ἡ γλῶσσά μου μελετήσει τὴν δικαιοσύνην σου, ὅλην τὴν ἡμέραν τὸν ἔπαινόν σου.

ΨΑΛΜΟΣ 35ος
Φησὶν ὁ παράνομος τοῦ ἁμαρτάνειν ἐν ἑαυτῷ, οὐκ ἔστι φόβος Θεοῦ ἀπέναντι τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ·
ὅτι ἐδόλωσεν ἐνώπιον αὐτοῦ τοῦ εὑρεῖν τὴν ἀνομίαν αὐτοῦ καὶ μισῆσαι.
τὰ ῥήματα τοῦ στόματος αὐτοῦ ἀνομία καὶ δόλος, οὐκ ἠβουλήθη συνιέναι τοῦ ἀγαθῦναι·
ἀνομίαν διελογίσατο ἐπὶ τῆς κοίτης αὐτοῦ, παρέστη πάσῃ ὁδῷ οὐκ ἀγαθῇ, κακίᾳ δὲ οὐ προσώχθισε.
Κύριε, ἐν τῷ οὐρανῷ τὸ ἔλεός σου, καὶ ἡ ἀλήθειά σου ἕως τῶν νεφελῶν·
ἡ δικαιοσύνη σου ὡς ὄρη Θεοῦ, τὰ κρίματά σου ὡσεὶ ἄβυσσος πολλή· ἀνθρώπους καὶ κτήνη σώσεις, Κύριε.
ὡς ἐπλήθυνας τὸ ἔλεός σου, ὁ Θεός· οἱ δὲ υἱοὶ τῶν ἀνθρώπων ἐν σκέπῃ τῶν πτερύγων σου ἐλπιοῦσι.
μεθυσθήσονται ἀπὸ πιότητος οἴκου σου, καὶ τὸν χειμάῤῥουν τῆς τρυφῆς σου ποτιεῖς αὐτούς·
ὅτι παρὰ σοὶ πηγὴ ζωῆς, ἐν τῷ φωτί σου ὀψόμεθα φῶς.
παράτεινον τὸ ἔλεός σου τοῖς γινώσκουσί σε καὶ τὴν δικαιοσύνην σου τοῖς εὐθέσι τῇ καρδίᾳ.
μὴ ἐλθέτω μοι ποὺς ὑπερηφανίας, καὶ χεὶρ ἁμαρτωλοῦ μὴ σαλεύσαι με.
ἐκεῖ ἔπεσον πάντες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν, ἐξώσθησαν καὶ οὐ μὴ δύνωνται στῆναι.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 36ος
Μὴ παραζήλου ἐν πονηρευομένοις μηδὲ ζήλου τοὺς ποιοῦντας τὴν ἀνομίαν·
ὅτι ὡσεὶ χόρτος ταχὺ ἀποξηρανθήσονται καὶ ὡσεὶ λάχανα χλόης ταχὺ ἀποπεσοῦνται.
ἔλπισον ἐπὶ Κύριον καὶ ποίει χρηστότητα καὶ κατασκήνου τὴν γῆν, καὶ ποιμανθήσῃ ἐπὶ τῷ πλούτῳ αὐτῆς.
κατατρύφησον τοῦ Κυρίου, καὶ δώσει σοι τὰ αἰτήματα τῆς καρδίας σου.
ἀποκάλυψον πρὸς Κύριον τὴν ὁδόν σου καὶ ἔλπισον ἐπ᾿ αὐτόν, καὶ αὐτὸς ποιήσει
καὶ ἐξοίσει ὡς φῶς τὴν δικαιοσύνην σου καὶ τὸ κρῖμά σου ὡς μεσημβρίαν.
ὑποτάγηθι τῷ Κυρίῳ καὶ ἱκέτευσον αὐτόν· μὴ παραζήλου ἐν τῷ κατευοδουμένῳ ἐν τῇ ὁδῷ αὐτοῦ ἐν ἀνθρώπῳ ποιοῦντι παρανομίαν.
παῦσαι ἀπὸ ὀργῆς καὶ ἐγκατάλιπε θυμόν, μὴ παραζήλου ὥστε πονηρεύεσθαι·
ὅτι οἱ πονηρευόμενοι ἐξολοθρευθήσονται, οἱ δὲ ὑπομένοντες τὸν Κύριον αὐτοὶ κληρονομήσουσι γῆν.
καὶ ἔτι ὀλίγον καὶ οὐ μὴ ὑπάρξῃ ὁ ἁμαρτωλός, καὶ ζητήσεις τὸν τόπον αὐτοῦ, καὶ οὐ μὴ εὕρῃς·
οἱ δὲ πραεῖς κληρονομήσουσι γῆν καὶ κατατρυφήσουσιν ἐπὶ πλήθει εἰρήνης.
παρατηρήσεται ὁ ἁμαρτωλὸς τὸν δίκαιον καὶ βρύξει ἐπ᾿ αὐτὸν τοὺς ὀδόντας αὐτοῦ·
ὁ δὲ Κύριος ἐκγελάσεται αὐτόν, ὅτι προβλέπει ὅτι ἥξει ἡ ἡμέρα αὐτοῦ.
ρομφαίαν ἐσπάσαντο οἱ ἁμαρτωλοί, ἐνέτειναν τόξον αὐτῶν τοῦ καταβαλεῖν πτωχὸν καὶ πένητα, τοῦ σφάξαι τοὺς εὐθεῖς τῇ καρδίᾳ·
ἡ ρομφαία αὐτῶν εἰσέλθοι εἰς τὰς καρδίας αὐτῶν καὶ τὰ τόξα αὐτῶν συντριβείη.
κρεῖσσον ὀλίγον τῷ δικαίῳ ὑπὲρ πλοῦτον ἁμαρτωλῶν πολύν·
ὅτι βραχίονες ἁμαρτωλῶν συντριβήσονται, ὑποστηρίζει δὲ δικαίους ὁ Κύριος.
γινώσκει Κύριος τὰς ὁδοὺς τῶν ἀμώμων, καὶ ἡ κληρονομία αὐτῶν εἰς τὸν αἰῶνα ἔσται·
οὐ καταισχυνθήσονται ἐν καιρῷ πονηρῷ καὶ ἐν ἡμέραις λιμοῦ χορτασθήσονται.
ὅτι οἱ ἁμαρτωλοὶ ἀπολοῦνται, οἱ δὲ ἐχθροὶ τοῦ Κυρίου ἅμα τῷ δοξασθῆναι αὐτοὺς καὶ ὑψωθῆναι ἐκλείποντες ὡσεὶ καπνὸς ἐξέλιπον.
δανείζεται ὁ ἁμαρτωλὸς καὶ οὐκ ἀποτίσει, ὁ δὲ δίκαιος οἰκτείρει καὶ δίδωσιν·
ὅτι οἱ εὐλογοῦντες αὐτὸν κληρονομήσουσι γῆν, οἱ δὲ καταρώμενοι αὐτὸν ἐξολοθρευθήσονται.
παρὰ Κυρίου τὰ διαβήματα ἀνθρώπου κατευθύνεται, καὶ τὴν ὁδὸν αὐτοῦ θελήσει σφόδρα·
ὅταν πέσῃ, οὐ καταῤῥαχθήσεται, ὅτι Κύριος ἀντιστηρίζει χεῖρα αὐτοῦ.
νεώτερος ἐγενόμην καὶ γὰρ ἐγήρασα καὶ οὐκ εἶδον δίκαιον ἐγκαταλελειμμένον, οὐδὲ τὸ σπέρμα αὐτοῦ ζητοῦν ἄρτους·
ὅλην τὴν ἡμέραν ἐλεεῖ καὶ δανείζει ὁ δίκαιος, καὶ τὸ σπέρμα αὐτοῦ εἰς εὐλογίαν ἔσται.
ἔκκλινον ἀπὸ κακοῦ καὶ ποίησον ἀγαθὸν καὶ κατασκήνου εἰς αἰῶνα αἰῶνος·
ὅτι Κύριος ἀγαπᾷ κρίσιν καὶ οὐκ ἐγκαταλείψει τοὺς ὁσίους αὐτοῦ, εἰς τὸν αἰῶνα φυλαχθήσονται· ἄνομοι δὲ ἐκδιωχθήσονται, καὶ σπέρμα ἀσεβῶν ἐξολοθρευθήσεται.
δίκαιοι δὲ κληρονομήσουσι γῆν καὶ κατασκηνώσουσιν εἰς αἰῶνα αἰῶνος ἐπ᾿ αὐτῆς.
στόμα δικαίου μελετήσει σοφίαν, καὶ ἡ γλῶσσα αὐτοῦ λαλήσει κρίσιν.
ὁ νόμος τοῦ Θεοῦ αὐτοῦ ἐν καρδίᾳ αὐτοῦ, καὶ οὐχ ὑποσκελισθήσεται τὰ διαβήματα αὐτοῦ.
κατανοεῖ ὁ ἁμαρτωλὸς τὸν δίκαιον καὶ ζητεῖ τοῦ θανατῶσαι αὐτόν,
ὁ δὲ Κύριος οὐ μὴ ἐγκαταλίπῃ αὐτὸν εἰς τὰς χεῖρας αὐτοῦ, οὐδὲ μὴ καταδικάσηται αὐτόν, ὅταν κρίνηται αὐτῷ.
ὑπόμεινον τὸν Κύριον καὶ φύλαξον τὴν ὁδὸν αὐτοῦ, καὶ ὑψώσει σε τοῦ κατακληρονομῆσαι γῆν· ἐν τῷ ἐξολοθρεύεσθαι ἁμαρτωλοὺς ὄψει.
εἶδον τὸν ἀσεβῆ ὑπερυψούμενον καὶ ἐπαιρόμενον ὡς τὰς κέδρους τοῦ Λιβάνου·
καὶ παρῆλθον, καὶ ἰδοὺ οὐκ ἦν, καὶ ἐζήτησα αὐτόν, καὶ οὐχ εὑρέθη ὁ τόπος αὐτοῦ.
φύλασσε ἀκακίαν καὶ ἴδε εὐθύτητα, ὅτι ἐστὶν ἐγκατάλειμμα ἀνθρώπῳ εἰρηνικῷ·
οἱ δὲ παράνομοι ἐξολοθρευθήσονται ἐπὶ τὸ αὐτό, τὰ ἐγκαταλείμματα τῶν ἀσεβῶν ἐξολοθρευθήσονται.
σωτηρία δὲ τῶν δικαίων παρὰ Κυρίου, καὶ ὑπερασπιστὴς αὐτῶν ἐστιν ἐν καιρῷ θλίψεως,
καὶ βοηθήσει αὐτοῖς Κύριος καὶ ῥύσεται αὐτοὺς καὶ ἐξελεῖται αὐτοὺς ἐξ ἁμαρτωλῶν καὶ σώσει αὐτούς, ὅτι ἤλπισαν ἐπ᾿ αὐτόν.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма №5

32 псалом
Псалом Давида.

¹ Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.
² Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнному псалтирі.
³ Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.
⁴ Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.
⁵ Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.
⁶ Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.
⁷ Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.
⁸ Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.
⁹ Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.
¹⁰ Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].
¹¹ Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.
¹² Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.
¹³ Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.
¹⁴ Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.
¹⁵ Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.
¹⁶ Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
¹⁷ Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.
¹⁸ Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.
¹⁹ Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.
²⁰ Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.
²¹ Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.
²² Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.

33 псалом
Псалом Давида,
коли він прикинувся безумним
перед Авимелехом,
який через це відпустив його.

^1-2 Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.
³ Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.
⁴ Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі.
⁵ Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене.
⁶ Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться.
⁷ Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його.
⁸ Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.
⁹ Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.
¹⁰ Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.
¹¹ Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.
¹² Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас.
¹³ Хто з людей бажає жити і бачити дні благі —
¹⁴ стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі.
¹⁵ Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того.
¹⁶ Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх.
¹⁷ Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.
¹⁸ Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.
¹⁹ Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає.
²⁰ Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь.
²¹ Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.
²² Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть.
²³ Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.

Слава…

34 псалом
Псалом Давида. (Пророчий).

¹ Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
² Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
³ Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
⁴ Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
⁵ Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
⁶ Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
⁷ Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
⁸ Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
⁹ А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
¹⁰ Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
¹¹ Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
¹² Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
¹³ Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
¹⁴ Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
¹⁵ А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
¹⁶ спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
¹⁷ Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
¹⁸ Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
¹⁹ щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
²⁰ Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
²¹ Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
²² Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
²³ Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
²⁴ Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
²⁵ Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
²⁶ Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
²⁷ І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
²⁸ А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.

35 псалом
Начальнику хору.
Раба Господнього Давида.

^1-2 Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.
³ Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
⁴ Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.
⁵ На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.
⁶ Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.
⁷ Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.
⁸ Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.
⁹ Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
¹⁰ Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.
¹¹ Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.
¹² Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.
¹³ Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.
Слава…

36 псалом
Псалом Давида.

¹ Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня,
² бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть.
³ Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її.
⁴ Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.
⁵ Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.
⁶ Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень.
⁷ Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті.
⁸ Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло.
⁹ Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.
¹⁰ Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.
¹¹ А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм.
¹² Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.
¹³ Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його.
¹⁴ Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.
¹⁵ Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються.
¹⁶ Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних,
¹⁷ бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь.
¹⁸ Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік.
¹⁹ Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть.
²⁰ Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть.
²¹ Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає.
²² Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.
²³ Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.
²⁴ Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.
²⁵ Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба.
²⁶ Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.
²⁷ Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку.
²⁸ Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені.
²⁹ Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.
³⁰ Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду.
³¹ Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його.
³² Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його.
³³ Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді.
³⁴ Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш.
³⁵ Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.
³⁶ Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу.
³⁷ Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир.
³⁸ А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель.
³⁹ Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.
⁴⁰ Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.

Слава…

Після 5-ї кафизми

Трисвяте… по Отче наш
І тропари, глас 5.

Страшний Твій суд, Господи, а в мене лукаве життя. Хто визволить мене від грядущої біди? Помилуй мене, Христе Боже, як щедрий і Чоловіколюбець.
Слава…Піклуванням про життя в достатку я позбавив себе раю. Що робити мені, нещасному? Ось стою біля дверей Твоїх, Христе, і стукаю: Господи! Відчини мені двері покаянням і спаси мене.
І нині…Пресвятая Богородице! Ти наче храм святий, що дає духовне пристановище та райську насолоду нескінчену. Як всеблага, завжди молися Христові, щоб спас душі наші.

Господи, помилуй (40 разів)

Молитва

Боже праведний і хвальний! Боже великий і сильний! Боже превічний! Почуй молитву грішного мужа в годину цю. Почуй мене Ти, що обіцяв почути всіх, хто чистим серцем буде Тебе призивати. І не зневаж мене, що маю нечисті уста й обтяжений гріхами. Надіє всіх кінців землі і тих, що подорожують далеко! Візьми зброю Твою і щит і прийди на поміч мені. Підійми меч Твій і зупини тих, що гонять мене. Прожени нечистих духів, що впливають на мене через безумство моє. Нехай відійде від думок моїх дух ненависти і злопам’ятства, дух заздрости і лукавства, дух боязні та відчаю, дух гордині та всякої злоби. Та нехай погасне в мені всяке розпалення й гріховне бажання в тілі моїм, що від диявольского впливу починається. Але нехай просвітяться мій дух, душа і тіло світлом Твого Божественного пізнання, щоб я з милости Твоєї досяг повноти віри,— як муж досконалий до міри зростання праведних. Щоб і я разом з ангелами і всіма святими прославляв преславне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.