Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма четвертая

Псало́м Дави́ду, 24.

¹ К Тебе́, Го́споди, воздвиго́х ду́шу мою́, Бо́же мо́й, на Тя́ упова́х, да не постыжу́ся во ве́к, ниже́ да посмею́т ми́ ся́ врази́ мои́, ²и́бо вси́ терпя́щии Тя́ не постыдя́тся. ³Да постыдя́тся беззако́ннующии вотще́. ⁴Пути́ Твоя́, Го́споди, скажи́ ми́, и стезя́м Твои́м научи́ мя́. ⁵Наста́ви мя́ на и́стину Твою́, и научи́ мя́, я́ко Ты́ еси́ Бо́г Спа́с мо́й, и Тебе́ терпе́х ве́сь де́нь. ⁶Помяни́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, и ми́лости Твоя́, я́ко от ве́ка су́ть. ⁷Гре́х ю́ности моея́, и неве́дения моего́ не помяни́, по ми́лости Твое́й помяни́ мя́ Ты́, ра́ди бла́гости Твоея́, Го́споди. ⁸Бла́г и пра́в Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́т согреша́ющым на пути́. ⁹Наста́вит кро́ткия на су́д, научи́т кро́ткия путе́м Свои́м. ¹⁰Вси́ путие́ Госпо́дни ми́лость и и́стина, взыска́ющым заве́та Его́, и свиде́ния Его́. ¹¹Ра́ди и́мене Твоего́, Го́споди, и очи́сти гре́х мо́й, мно́г бо е́сть. ¹²Кто́ е́сть челове́к боя́йся Го́спода́ Законоположи́т eму́ на пути́, eго́же изво́ли. ¹³Душа́ eго́ во благи́х водвори́тся, и се́мя eго́ насле́дит зе́млю. ¹⁴Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Его́, и заве́т Его́ яви́т и́м. ¹⁵О́чи мои́ вы́ну ко Го́споду, я́ко То́й исто́ргнет от се́ти но́зе мои́. ¹⁶При́зри на мя́ и поми́луй мя́, я́ко единоро́д и ни́щ е́смь а́з. ¹⁷Ско́рби се́рдца моего́ умно́жишася, от ну́жд мои́х изведи́ мя́. ¹⁸Ви́ждь смире́ние мое́, и тру́д мо́й, и оста́ви вся́ грехи́ моя́. ¹⁹Ви́ждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, и ненавиде́нием непра́ведным возненави́деша мя́. ²⁰Сохрани́ ду́шу мою́, и изба́ви мя́, да не постыжу́ся, я́ко упова́х на Тя́. ²¹Незло́бивии и пра́вии прилепля́хуся мне́, я́ко потерпе́х Тя́, Го́споди, ²²Изба́ви, Бо́же, Изра́иля от все́х скорбе́й eго́.

Псало́м Дави́ду, 25.

¹ Суди́ ми́, Го́споди, я́ко а́з незло́бою мое́ю ходи́х, и на Го́спода упова́я, не изнемогу́. ²Искуси́ мя́, Го́споди, и испыта́й мя́, разжзи́ утро́бы моя́, и се́рдце мое́. ³Я́ко ми́лость Твоя́ пре́д очи́ма мои́ма е́сть, и благоугоди́х во и́стине Твое́й. ⁴Не седо́х с со́нмом су́етным, и со законопресту́пными не вни́ду. ⁵Возненави́дех це́рковь лука́внующих, и с нечести́выми не ся́ду. ⁶Умы́ю в непови́нных ру́це мои́, и обы́ду же́ртвенник Тво́й, Го́споди. ⁷Е́же услы́шати ми́ гла́с хвалы́ Твоея́, и поведа́ти вся́ чудеса́ Твоя́. ⁸Го́споди, возлюби́х благоле́пие до́му Твоего́ и ме́сто селе́ния сла́вы Твоея́. ⁹Да не погуби́ши с нечести́выми ду́шу мою́, и с му́жи крове́й живо́т мо́й. ¹⁰И́хже в руку́ беззако́ния, десни́ца и́х испо́лнися мзды́. ¹¹А́з же незло́бою мое́ю ходи́х, изба́ви мя́, Го́споди, и поми́луй мя́. ¹²Нога́ моя́ ста́ на правоте́: в це́рквах благословлю́ Тя́, Го́споди.

Псало́м Дави́ду, пре́жде пома́зания, 26.

¹ Госпо́дь просве́щение мое́ и Спаси́тель мо́й, кого́ убою́ся́ Госпо́дь Защи́титель живота́ моего́, от кого́ устрашу́ся́ ²Внегда́ приближа́тися на мя́ зло́бующым, е́же сне́сти пло́ти моя́, оскорбля́ющии мя́, и врази́ мои́, ти́и изнемого́ша и падо́ша. ³А́ще ополчи́тся на мя́ по́лк, не убои́тся се́рдце мое́, а́ще воста́нет на мя́ бра́нь, на Него́ а́з упова́ю. ⁴Еди́но проси́х от Го́спода, то́ взыщу́: е́же жи́ти ми́ в дому́ Госпо́дни вся́ дни́ живота́ моего́, зре́ти ми́ красоту́ Госпо́дню и посеща́ти хра́м святы́й Его́. ⁵Я́ко скры́ мя́ в селе́нии Свое́м в де́нь зо́л мои́х, покры́ мя́ в та́йне селе́ния Своего́, на ка́мень вознесе́ мя́. ⁶И ны́не се́ вознесе́ главу́ мою́, на враги́ моя́: обыдо́х и пожро́х в селе́нии Его́ же́ртву хвале́ния и воскликнове́ния, пою́ и воспою́ Го́сподеви. ⁷Услы́ши, Го́споди, гла́с мо́й, и́мже воззва́х: поми́луй мя́ и услы́ши мя́. ⁸Тебе́ рече́ се́рдце мое́, Го́спода взыщу́. Взыска́ Тебе́ лице́ мое́, лица́ Твоего́, Го́споди, взыщу́. ⁹Не отврати́ лица́ Твоего́ от Мене́ и не уклони́ся гне́вом от раба́ Твоего́: помо́щник мо́й бу́ди, не отри́ни мене́, и не оста́ви мене́, Бо́же Спаси́телю мо́й. ¹⁰Я́ко оте́ц мо́й и ма́ти моя́ оста́виста мя́, Госпо́дь же восприя́т мя́. ¹¹Законоположи́ ми́, Го́споди, в пути́ Твое́м и наста́ви мя́ на стезю́ пра́вую вра́г мои́х ра́ди. ¹²Не преда́ждь мене́ в ду́шы стужа́ющих ми́, я́ко воста́ша на мя́ свиде́теле непра́веднии и солга́ непра́вда себе́. ¹³Ве́рую ви́дети блага́я Госпо́дня на земли́ живы́х. ¹⁴Потерпи́ Го́спода, мужа́йся и да крепи́тся се́рдце твое́, и потерпи́ Го́спода.

Сла́ва:

Псало́м Дави́ду, 27.

¹КТебе́, Го́споди, воззову́, Бо́же мо́й, да не премолчи́ши от Мене́, да не когда́ премолчи́ши от Мене́: и уподо́блюся низходя́щым в ро́в. ²Услы́ши, Го́споди, гла́с моле́ния моего́, внегда́ моли́ти ми́ ся́ к Тебе́, внегда́ возде́ти ми́ ру́це мои́ ко хра́му свято́му Твоему́. ³Не привлецы́ мене́ со гре́шники и с де́лающими непра́вду не погуби́ мене,́ глаго́лющими ми́р с бли́жними свои́ми, зла́я же в сердца́х свои́х. ⁴Да́ждь и́м, Го́споди, по дело́м и́х, и по лука́вству начина́ний и́х: по дело́м руку́ и́х да́ждь и́м: возда́ждь воздая́ние и́х и́м. ⁵Я́ко не разуме́ша в дела́ Госпо́дня и в дела́ руку́ Его́: разори́ши я́, и не сози́ждеши я́. ⁶Благослове́н Госпо́дь, я́ко услы́ша гла́с моле́ния моего́. ⁷Госпо́дь Помо́щник мо́й, и Защи́титель мо́й: на Него́ упова́ се́рдце мое́, и помо́же ми́, и процвете́ пло́ть моя́, и во́лею мое́ю испове́мся Ему́. ⁸Госпо́дь утвержде́ние люде́й Свои́х, и Защи́титель спа́сений христа́ Своего́ е́сть. ⁹Спаси́ лю́ди Твоя́ и благослови́ достоя́ние Твое́, и упаси́ я́, и возми́ ³ я́ до ве́ка.

Псало́м Дави́ду, исхо́да ски́нии, 28.

¹ Принеси́те Го́сподеви сы́нове Бо́жии, принеси́те Го́сподеви, сы́ны о́вни, принеси́те Го́сподеви сла́ву и че́сть. ²Принеси́те Го́сподеви сла́ву и́мени Его́, поклони́теся Го́сподеви во дворе́ святе́м Его́. ³Гла́с Госпо́день на вода́х, Бо́г сла́вы возгреме́, Госпо́дь на вода́х мно́гих. ⁴Гла́с Госпо́день в кре́пости, гла́с Госпо́день в великоле́пии. ⁵Гла́с Го́спода, сокруша́ющаго ке́дры, и стры́ет Госпо́дь ке́дры Лива́нския: ⁶и истни́т я́ я́ко тельца́ Лива́нска, и возлю́бленный я́ко сы́н единоро́жь. ⁷Гла́с Го́спода, пресеца́ющаго пла́мень огня́. ⁸Гла́с Го́спода, стряса́ющаго пусты́ню, и стрясе́т Госпо́дь пусты́ню Кадди́йскую. ⁹Гла́с Госпо́день сверша́ющий еле́ни, и откры́ет дубра́вы, и в хра́ме Его́ вся́кий глаго́лет сла́ву. ¹⁰Госпо́дь пото́п населя́ет, и ся́дет Госпо́дь Ца́рь в ве́к. ¹¹Госпо́дь кре́пость лю́дем Свои́м да́ст, Госпо́дь благослови́т лю́ди Своя́ ми́ром.

Псало́м пе́сни, обновле́ния до́му Дави́дова, 29.

² Вознесу́ Тя́, Го́споди, я́ко подъя́л мя́ еси́, и не возвесели́л еси́ враго́в мои́х о мне́. ³Го́споди Бо́же мо́й, воззва́х к Тебе́, и исцели́л мя́ еси́. ⁴Го́споди, возве́л еси́ от а́да ду́шу мою́, спа́сл мя́ еси́ от низходя́щих в ро́в. ⁵По́йте Го́сподеви, преподо́бнии Его́, и испове́дайте па́мять святы́ни Его́. ⁶Я́ко гне́в в я́рости Его́, и живо́т в во́ли Его́: ве́чер водвори́тся пла́чь, и зау́тра ра́дость. ⁷А́з же ре́х во оби́лии мое́м: не подви́жуся во ве́к. ⁸Го́споди, во́лею Твое́ю пода́ждь добро́те мое́й си́лу. Отврати́л же еси́ лице́ Твое́, и бы́х смуще́н. ⁹К Тебе́, Го́споди, воззову́, и к Бо́гу моему́ помолю́ся. ¹⁰Ка́я по́льза в кро́ви мое́й, внегда́ схо́дити ми́ во истле́ние́ Еда́ испове́стся Тебе́ пе́рсть, или возвести́т и́стину Твою́́ ¹¹Слы́ша Госпо́дь и поми́лова мя́: Госпо́дь бы́сть Помо́щник мо́й. ¹²Обрати́л еси́ пла́чь мо́й в ра́дость мне́: растерза́л еси́ вре́тище мое́, и препоя́сал мя́ еси́ весе́лием. ¹³Я́ко да воспое́т Тебе́ сла́ва моя́, и не умилю́ся: Го́споди Бо́же мо́й, во ве́к испове́мся Тебе́.

Сла́ва:

В коне́ц, псало́м Дави́ду, изступле́ния, 30.

² На Тя́, Го́споди, упова́х, да не постыжу́ся во ве́к: пра́вдою Твое́ю изба́ви мя́ и изми́ мя́. ³Приклони́ ко мне́ у́хо Твое́, ускори́ изъя́ти мя́, бу́ди ми́ в Бо́га Защи́тителя, и в до́м прибе́жища, е́же спасти́ мя́. ⁴Я́ко держа́ва мо́я и прибе́жище мое́ еси́ Ты́, и и́мене Твоего́ ра́ди наста́виши мя́, и препита́еши мя́. ⁵Изведе́ши мя́ от се́ти сея́, ю́же скры́ша ми́, я́ко Ты́ еси́ Защи́титель мо́й, Го́споди. ⁶В ру́це Твои́ предложу́ ду́х мо́й: изба́вил мя́ еси́, Го́споди Бо́же и́стины. ⁷Возненави́дел еси́ храня́щыя суеты́ вотще́: а́з же на Го́спода упова́х. ⁸Возра́дуюся и возвеселю́ся о ми́лости Твое́й, я́ко призре́л еси́ на смире́ние мое́, спа́сл еси́ от ну́жд ду́шу мою́, ⁹и не́си мене́ затвори́л в рука́х вра́жиих, поста́вил еси́ на простра́нне но́зе мои́. ¹⁰Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко скорблю́: смя́теся я́ростию о́ко мое́, душа́ моя́ и утро́ба моя́. ¹¹Я́ко исчезе́ в боле́зни живо́т мо́й и ле́та моя́ в воздыха́ниих, изнемо́же нището́ю кре́пость моя́ и ко́сти моя́ смято́шася. ¹²От все́х вра́г мои́х бы́х поноше́ние, и сосе́дом мои́м зело́, и стра́х зна́емым мои́м: видящии мя́ во́н бежа́ша от Мене́. ¹³Забве́н бы́х я́ко ме́ртв от се́рдца, бы́х я́ко сосу́д погубле́н. ¹⁴Я́ко слы́шах гажде́ние мно́гих, живу́щих о́крест, внегда́ собра́тися и́м вку́пе на мя́, прия́ти ду́шу мою́ совеща́ша. ¹⁵А́з же на Тя́, Го́споди, упова́х, ре́х: Ты́ еси́ Бо́г мо́й. ¹⁶В руку́ Твое́ю жре́бии мои́: изба́ви мя́ из руки́ вра́г мои́х и от гоня́щих мя́. ¹⁷Просвети́ лице́ Твое́ на раба́ Твоего́, спаси́ мя́ ми́лостию Твое́ю. ¹⁸Го́споди, да не постыжу́ся, я́ко призва́х Тя́: да постыдя́тся нечести́вии и сни́дут во а́д. ¹⁹Не́мы да бу́дут устны́ льсти́выя, глаго́лющыя на пра́веднаго беззако́ние, горды́нею и уничиже́нием. ²⁰Ко́ль мно́гое мно́жество бла́гости Твоея́, Го́споди, ю́же скры́л еси́ боя́щымся Тебе́, соде́лал еси́ упова́ющым на Тя́ пре́д сы́ны чело́веческими. ²¹Скры́еши и́х в та́йне лица́ Твоего́ от мяте́жа челове́ческа, покры́еши и́х в кр́ове от пререка́ния язы́к. ²²Благослове́н Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́де огражде́ния. ²³А́з же ре́х во изступле́нии мое́м: отве́ржен е́смь от лица́ о́чию Твое́ю: сего́ ра́ди услы́шал еси́ гла́с моли́твы моея́, внегда́ воззва́х к Тебе́. ²⁴Возлюби́те Го́спода, вси́ преподо́бнии Его́, я́ко и́стины взыска́ет Госпо́дь, и воздае́т изли́ше творя́щым горды́ню. ²⁵Мужа́йтеся, и да крепи́тся се́рдце ва́ше, вси́ упова́ющии на Го́спода.

Псало́м Дави́ду, ра́зума, 31.

¹ Блаже́ни, и́хже остави́шася беззако́ния и и́хже прикры́шася греси́. ²Бла́жен му́ж, eму́же не вмени́т Госпо́дь греха́, ниже́ е́сть во усте́х eго́ ле́сть. ³Я́ко умолча́х, обетша́ша ко́сти моя́, от е́же зва́ти ми́ ве́сь де́нь. ⁴Я́ко де́нь и но́щь отяготе́ на мне́ рука́ Твоя́, возврати́хся на стра́сть, егда́ унзе́ ми́ те́рн. ⁵Беззако́ние мое́ позна́х и греха́ моего́ не покры́х, ре́х: испове́м на мя́ беззако́ние мое́ Го́сподеви, и Ты́ оста́вил еси́ нече́стие се́рдца моего́. ⁶За то́ помо́лится к Тебе́ вся́к преподо́бный во вре́мя благопотре́бно: оба́че в пото́пе во́д мно́гих к не́му не прибли́жатся. ⁷Ты́ еси́ прибе́жище мое́ от ско́рби обдержа́щия мя́: ра́досте моя́, изба́ви мя́ от обыше́дших мя́. ⁸Вразумлю́ тя́ и наста́влю тя́ на пу́ть се́й, во́ньже по́йдеши, утвержу́ на тя́ о́чи Мои́. ⁹Не бу́дите я́ко ко́нь и ме́ск, и́мже не́сть ра́зума: брозда́ми и уздо́ю че́люсти и́х востя́гнеши, не приближа́ющихся к тебе́. ¹⁰Мно́ги ра́ны гре́шному, упова́ющаго же на Го́спода ми́лость обы́дет. ¹¹Весели́теся о Го́споде, и ра́дуйтеся, пра́веднии, и хвали́теся, вси́ пра́вии се́рдцем.

Сла́ва:

По 4-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 7

Смире́нную мою́ ду́шу посети́, Го́споди, во гресе́х все́ житие́ ижди́вшую: и́мже о́бразом блудни́цу, приими́ и мене́, и спаси́ мя́.

Препла́вая пучи́ну настоя́щаго жити́я, помышля́ю бе́здну мно́гих мои́х зо́л, и не име́яй окорми́теля помышле́ний, Петро́в провещава́ю Ти́ гла́с: спаси́ мя́, Христе́, спаси́ мя, Бо́же, я́ко Человеколю́бец.

Сла́ва: Ско́ро совни́дем в неве́стник Христо́в, да вси́ услы́шим блаже́нный гла́с Христа́ Бо́га на́шего: прииди́те, лю́бящии небе́сную сла́ву, соприча́стницы бы́вше му́дрых де́в, уясни́вше свещы́ на́ша ве́рою.

И ны́не: Душе́, пока́йся пре́жде исхо́да твоего́, су́д неумы́тен гре́шным е́сть и нестерпи́мый. Возопи́й Го́споду во умиле́нии се́рдца: согреши́х Ти́ в ве́дении и не в ве́дении, Ще́дрый, моли́твами Богоро́дицы уще́дри и спаси́ мя́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Тебе́, Го́споди, еди́ному благо́му и непамятозло́бному, испове́даю грехи́ моя́, Тебе́ припа́даю вопия́, недосто́йный: согреши́х, Го́споди, согреши́х и не́смь досто́ин воззре́ти на высоту́ небе́сную от мно́жества непра́вд мои́х. Но, Го́споди мо́й, Го́споди, да́руй ми́ сле́зы умиле́ния, еди́ный Бла́же и ми́лостивый, я́ко да и́ми Тя́ умолю́, очи́ститися пре́жде конца́ от вся́каго греха́: стра́шно бо́ и гро́зно ме́сто и́мам проити́, те́ла разлучи́вся, и мно́жество мя́ мра́чное и безчелове́чное де́монов сря́щет, и никто́же в по́мощь спу́тствуяй или́ избавля́яй. Те́м припа́даю Твое́й бла́гости, не преда́ждь оби́дящым мя́, ниже́ да похва́лятся о мне́ врази́ мои́, благи́й Го́споди, ниже́ да реку́т: в ру́ки на́ша прише́л еси́, и на́м пре́дан еси́. Ни́, Го́споди, не забу́ди щедро́т Твои́х и не возда́ждь ми́ по беззако́нием мои́м, и не отврати́ лица́ Твоего́ от Мене́: но Ты́, Го́споди, накажи́ мя́, оба́че ми́лостию и щедро́тами. Вра́г же мо́й да не возра́дуется о мне́, но угаси́ eго́ на мя́ преще́ния и все́ упраздни́ eго́ де́йство, и да́ждь ми́ к Тебе́ пу́ть неуко́рный, благи́й Го́споди: зане́же и согреши́в, не прибего́х ко ино́му врачу́, и не простро́х руки́ моея́ к бо́гу чужде́му, не отри́ни у́бо моле́ния моего́, но услы́ши мя́ Твое́ю бла́гостию и утверди́ мое́ се́рдце стра́хом Твои́м, и да бу́дет благода́ть Твоя́ на мне́, Го́споди, я́ко о́гнь попаля́яй нечи́стыя во мне́ по́мыслы. Ты́ бо еси́, Го́споди, све́т, па́че вся́каго све́та; ра́дость, па́че вся́кия ра́дости; упокое́ние, па́че вся́каго упокое́ния; жи́знь и́стинная и спасе́ние, пребыва́ющее во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма четвeртаz

Pал0мъ дв7ду, к7д

Къ тебЁ, гDи, воздвиг0хъ дyшу мою2, б9е м0й, на тS ўповaхъ, да не постыжyсz во вёкъ, нижE да посмэю1тъ ми сz врази2 мои2:

И$бо вси2 терпsщіи тS не постыдsтсz.

Да постыдsтсz беззак0ннующіи вотщE.

Пути6 тво‰, гDи, скажи1 ми и3 стезsмъ твои6мъ научи1 мz.

Настaви мS на и4стину твою2 и3 научи1 мz: ћкw ты2 є3си2 бGъ сп7съ м0й, и3 тебE терпёхъ вeсь дeнь.

Помzни2 щедрHты тво‰, гDи, и3 млcти тво‰, ћкw t вёка сyть.

ГрBхъ ю4ности моеS и3 невёдэніz моегw2 не помzни2: по млcти твоeй помzни1 мz ты2, рaди бlгости твоеS, гDи.

Бlгъ и3 прaвъ гDь, сегw2 рaди законоположи1тъ согрэшaющымъ на пути2.

Настaвитъ крHткіz на сyдъ, научи1тъ крHткіz путє1мъ свои6мъ.

Вси2 путіE гDни млcть и3 и4стина, взыскaющымъ завёта є3гw2 и3 свидёніz є3гw2.

Рaди и4мене твоегw2, гDи, и3 њчи1сти грёхъ м0й, мн0гъ бо є4сть.

Кт0 є3сть человёкъ боsйсz гDа; законоположи1тъ є3мY на пути2, є3г0же и3зв0ли.

ДушA є3гw2 во благи1хъ водвори1тсz, и3 сёмz є3гw2 наслёдитъ зeмлю.

Держaва гDь боsщихсz є3гw2, и3 завётъ є3гw2 kви1тъ и5мъ.

Џчи мои2 вhну ко гDу, ћкw т0й и3ст0ргнетъ t сёти н0зэ мои2.

При1зри на мS и3 поми1луй мS, ћкw є3динор0дъ и3 ни1щь є4смь ѓзъ.

СкHрби сeрдца моегw2 ўмн0жишасz, t нyждъ мои1хъ и3зведи1 мz.

Ви1ждь смирeніе моE и3 трyдъ м0й, и3 њстaви вс‰ грэхи2 мо‰.

Ви1ждь враги2 мо‰, ћкw ўмн0жишасz, и3 ненавидёніемъ непрaведнымъ возненави1дэша мS.

Сохрани2 дyшу мою2 и3 и3збaви мS, да не постыжyсz, ћкw ўповaхъ на тS.

Неѕл0бивіи и3 прaвіи прилэплsхусz мнЁ, ћкw потерпёхъ тS, гDи.

И#збaви, б9е, ї}лz t всёхъ скорбeй є3гw2.

Pал0мъ дв7ду, к7є

Суди1 ми, гDи, ћкw ѓзъ неѕл0бою моeю ходи1хъ: и3 на гDа ўповaz не и3знемогY.

И#скуси1 мz, гDи, и3 и3спытaй мS, разжзи2 ўтрHбы мо‰ и3 сeрдце моE.

Ћкw млcть твоS пред8 nчи1ма мои1ма є4сть, и3 бlгоугоди1хъ во и4стинэ твоeй.

Не сэд0хъ съ с0нмомъ сyетнымъ, и3 со законопрестyпными не вни1ду.

Возненави1дэхъ цeрковь лукaвнующихъ, и3 съ нечести1выми не сsду.

Ўмhю въ непови1нныхъ рyцэ мои2, и3 њбhду жeртвенникъ тв0й, гDи,

Е$же ўслhшати ми2 глaсъ хвалы2 твоеS и3 повёдати вс‰ чудесA тво‰.

ГDи, возлюби1хъ бlголёпіе д0му твоегw2 и3 мёсто селeніz слaвы твоеS.

Да не погуби1ши съ нечести1выми дyшу мою2 и3 съ м{жи кровeй жив0тъ м0й,

И$хже въ рукY беззакHніz, десни1ца и4хъ и3сп0лнисz мзды2.

Ѓзъ же неѕл0бою моeю ходи1хъ: и3збaви мS, гDи, и3 поми1луй мS.

НогA моS стA на правотЁ: въ цRквахъ бlгословлю1 тz, гDи.

Pал0мъ дв7ду, прeжде помaзаніz, к7ѕ

ГDь просвэщeніе моE и3 сп7си1тель м0й, когw2 ўбою1сz; гDь защи1титель животA моегw2, t когw2 ўстрашyсz;

ВнегдA приближaтисz на мS ѕл0бующымъ, є4же снёсти плHти мо‰, њскорблsющіи мS и3 врази2 мои2, тjи и3знемог0ша и3 пад0ша.

Ѓще њполчи1тсz на мS п0лкъ, не ўбои1тсz сeрдце моE: ѓще востaнетъ на мS брaнь, на него2 ѓзъ ўповaю.

Е#ди1но проси1хъ t гDа, то2 взыщY: є4же жи1ти ми2 въ домY гDни вс‰ дни6 животA моегw2, зрёти ми2 красотY гDню и3 посэщaти хрaмъ с™hй є3гw2.

Ћкw скрh мz въ селeніи своeмъ въ дeнь ѕHлъ мои1хъ, покрh мz въ тaйнэ селeніz своегw2, на кaмень вознесe мz.

И# нhнэ сE, вознесE главY мою2 на враги2 мо‰: њбыд0хъ и3 пожр0хъ въ селeніи є3гw2 жeртву хвалeніz и3 воскликновeніz: пою2 и3 воспою2 гDеви.

Ўслhши, гDи, глaсъ м0й, и4мже воззвaхъ, поми1луй мS и3 ўслhши мS.

ТебЁ речE сeрдце моE: гDа взыщY, взыскA тебE лицE моE, лицA твоегw2, гDи, взыщY.

Не tврати2 лицA твоегw2 t менE и3 не ўклони1сz гнёвомъ t рабA твоегw2: пом0щникъ м0й бyди, не tри1ни менE и3 не њстaви менE, б9е, сп7си1телю м0й.

Ћкw nтeцъ м0й и3 мaти моS њстaвиста мS, гDь же воспріsтъ мS.

Законоположи1 ми, гDи, въ пути2 твоeмъ, и3 настaви мS на стезю2 прaвую вр†гъ мои1хъ рaди.

Не предaждь менE въ дyшы стужaющихъ ми2: ћкw востaша на мS свидётелє непрaведніи, и3 солгA непрaвда себЁ.

Вёрую ви1дэти бlг†z гDнz на земли2 живhхъ.

Потерпи2 гDа, мужaйсz, и3 да крэпи1тсz сeрдце твоE, и3 потерпи2 гDа.

Слaва:

Pал0мъ дв7ду, к7з

Къ тебЁ, гDи, воззовY, б9е м0й: да не премолчи1ши t менE: да не когдA премолчи1ши t менE, и3 ўпод0блюсz низходsщымъ въ р0въ.

Ўслhши, гDи, глaсъ молeніz моегw2, внегдA моли1ти ми сz къ тебЁ, внегдA воздёти ми2 рyцэ мои2 ко хрaму с™0му твоемY.

Не привлецы2 менE со грBшники, и3 съ дёлающими непрaвду не погуби2 менE, глаг0лющими ми1ръ съ бли1жними свои1ми, ѕл†z же въ сердцaхъ свои1хъ.

Дaждь и5мъ, гDи, по дэлHмъ и4хъ и3 по лукaвству начинaній и4хъ, по дэлHмъ рукY и4хъ дaждь и5мъ, воздaждь воздаsніе и4хъ и5мъ.

Ћкw не разумёша въ дэлA гDнz и3 въ дэлA рукY є3гw2: разори1ши | и3 не сози1ждеши |.

Бlгословeнъ гDь, ћкw ўслhша глaсъ молeніz моегw2.

ГDь пом0щникъ м0й и3 защи1титель м0й: на него2 ўповA сeрдце моE, и3 пом0же ми2, и3 процвэтE пл0ть моS: и3 в0лею моeю и3сповёмсz є3мY.

ГDь ўтверждeніе людeй свои1хъ и3 защи1титель спасeній хрістA своегw2 є4сть.

Сп7си2 лю1ди тво‰, и3 блгcви2 достоsніе твоE, и3 ўпаси2 |, и3 возми2 | до вёка.

Pал0мъ дв7ду, и3сх0да ски1ніи, к7и

Принеси1те гDеви, сhнове б9іи, принеси1те гDеви сhны џвни, принеси1те гDеви слaву и3 чeсть:

Принеси1те гDеви слaву и4мени є3гw2: поклони1тесz гDеви во дворЁ с™ёмъ є3гw2.

Глaсъ гDень на водaхъ, бGъ слaвы возгремЁ, гDь на водaхъ мн0гихъ.

Глaсъ гDень въ крёпости, глaсъ гDень въ великолёпіи.

Глaсъ гDа, сокрушaющагw кeдры: и3 стрhетъ гDь кeдры лів†нскіz,

И# и3стни1тъ | ћкw тельцA лівaнска: и3 возлю1бленный ћкw сhнъ є3динор0жь.

Глaсъ гDа, пресэцaющагw плaмень nгнS.

Глaсъ гDа, стрzсaющагw пустhню: и3 стрzсeтъ гDь пустhню каддjйскую.

Глaсъ гDень, свершaющій є3лє1ни, и3 tкрhетъ дубр†вы: и3 въ хрaмэ є3гw2 всsкій глаг0летъ слaву.

ГDь пот0пъ населsетъ, и3 сsдетъ гDь цRь въ вёкъ.

ГDь крёпость лю1демъ свои6мъ дaстъ, гDь бlгослови1тъ лю1ди сво‰ ми1ромъ.

Pал0мъ пёсни њбновлeніz д0му дв7дова, к7f

Вознесy тz, гDи, ћкw под8sлъ мS є3си2, и3 не возвесели1лъ є3си2 врагHвъ мои1хъ њ мнЁ.

ГDи б9е м0й, воззвaхъ къ тебЁ, и3 и3сцэли1лъ мS є3си2.

ГDи, возвeлъ є3си2 t ѓда дyшу мою2, сп7слъ мS є3си2 t низходsщихъ въ р0въ.

П0йте гDеви, прпdбніи є3гw2, и3 и3сповёдайте пaмzть с™hни є3гw2:

Ћкw гнёвъ въ ћрости є3гw2, и3 жив0тъ въ в0ли є3гw2: вeчеръ водвори1тсz плaчь, и3 заyтра рaдость.

Ѓзъ же рёхъ во nби1ліи моeмъ: не подви1жусz во вёкъ.

ГDи, в0лею твоeю подaждь добр0тэ моeй си1лу: tврати1лъ же є3си2 лицE твоE, и3 бhхъ смущeнъ.

Къ тебЁ, гDи, воззовY, и3 къ бGу моемY помолю1сz.

Кaz п0льза въ кр0ви моeй, внегдA сходи1ти ми2 во и3стлёніе; є3дA и3сповёстсz тебЁ пeрсть; и3ли2 возвэсти1тъ и4стину твою2;

Слhша гDь и3 поми1лова мS: гDь бhсть пом0щникъ м0й.

Њбрати1лъ є3си2 плaчь м0й въ рaдость мнЁ, растерзaлъ є3си2 врeтище моE и3 препоsсалъ мS є3си2 весeліемъ,

Ћкw да воспоeтъ тебЁ слaва моS, и3 не ўмилю1сz. ГDи б9е м0й, во вёкъ и3сповёмсz тебЁ.

Слaва:

Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, и3зступлeніz, l

На тS, гDи, ўповaхъ, да не постыжyсz во вёкъ: прaвдою твоeю и3збaви мS и3 и3зми1 мz.

Приклони2 ко мнЁ ќхо твоE, ўскори2 и3з8sти мS: бyди ми2 въ бGа защи1тителz и3 въ д0мъ прибёжища, є4же сп7сти1 мz.

Ћкw держaва моS и3 прибёжище моE є3си2 ты2: и3 и4мене твоегw2 рaди настaвиши мS и3 препитaеши мS.

И#зведeши мS t сёти сеS, ю4же скрhша ми2: ћкw ты2 є3си2 защи1титель м0й, гDи.

Въ рyцэ твои2 предложY дyхъ м0й: и3збaвилъ мS є3си2, гDи б9е и4стины.

Возненави1дэлъ є3си2 хранsщыz суєты2 вотщE: ѓзъ же на гDа ўповaхъ.

Возрaдуюсz и3 возвеселю1сz њ млcти твоeй, ћкw призрёлъ є3си2 на смирeніе моE, сп7слъ є3си2 t нyждъ дyшу мою2 и3 нёси менE затвори1лъ въ рукaхъ врaжіихъ, постaвилъ є3си2 на прострaннэ н0зэ мои2.

Поми1луй мS, гDи, ћкw скорблю2: смzтeсz ћростію џко моE, душA моS и3 ўтр0ба моS.

Ћкw и3счезE въ болёзни жив0тъ м0й, и3 лBта мо‰ въ воздыхaніихъ: и3знем0же нищет0ю крёпость моS, и3 кHсти мо‰ смzт0шасz.

T всёхъ вр†гъ мои1хъ бhхъ поношeніе, и3 сосёдwмъ мои6мъ ѕэлw2, и3 стрaхъ знaємымъ мои6мъ: ви1дzщіи мS в0нъ бэжaша t менE.

Забвeнъ бhхъ ћкw мeртвъ t сeрдца: бhхъ ћкw сосyдъ погублeнъ.

Ћкw слhшахъ гаждeніе мн0гихъ живyщихъ w4крестъ: внегдA собрaтисz и5мъ вкyпэ на мS, пріsти дyшу мою2 совэщaша.

Ѓзъ же на тS, гDи, ўповaхъ, рёхъ: ты2 є3си2 бGъ м0й.

Въ рукY твоє1ю жрє1біи мои2: и3збaви мS и3з8 руки2 вр†гъ мои1хъ и3 t гонsщихъ мS.

Просвэти2 лицE твоE на рабA твоего2: сп7си1 мz млcтію твоeю.

ГDи, да не постыжyсz, ћкw призвaхъ тS: да постыдsтсz нечести1віи, и3 сни1дутъ во ѓдъ.

НBмы да бyдутъ ўстны2 льсти6выz, глаг0лющыz на првdнаго беззак0ніе, гордhнею и3 ўничижeніемъ.

К0ль мн0гое мн0жество бlгости твоеS, гDи, ю4же скрhлъ є3си2 боsщымсz тебє2, содёлалъ є3си2 ўповaющымъ на тS, пред8 сhны человёческими:

Скрhеши и5хъ въ тaйнэ лицA твоегw2 t мzтeжа человёческа, покрhеши и5хъ въ кр0вэ t прерэкaніz љзы6къ.

Бlгословeнъ гDь, ћкw ўдиви2 млcть свою2 во грaдэ њграждeніz.

Ѓзъ же рёхъ во и3зступлeніи моeмъ: tвeрженъ є4смь t лицA џчію твоє1ю: сегw2 рaди ўслhшалъ є3си2 глaсъ моли1твы моеS, внегдA воззвaхъ къ тебЁ.

Возлюби1те гDа, вси2 прпdбніи є3гw2: ћкw и4стины взыскaетъ гDь и3 воздаeтъ и3зли1ше творsщымъ гордhню.

Мужaйтесz, и3 да крэпи1тсz сeрдце вaше, вси2 ўповaющіи на гDа.

Pал0мъ дв7ду, рaзума, lа

Бlжeни, и4хже њстaвишасz беззакHніz, и3 и4хже прикрhшасz грэси2.

Бlжeнъ мyжъ, є3мyже не вмэни1тъ гDь грэхA, нижE є4сть во ўстёхъ є3гw2 лeсть.

Ћкw ўмолчaхъ, њбетшaша кHсти мо‰, t є4же звaти ми2 вeсь дeнь,

Ћкw дeнь и3 н0щь њтzготЁ на мнЁ рукA твоS: возврати1хсz на стрaсть, є3гдA ўнзe ми тeрнъ.

Беззак0ніе моE познaхъ и3 грэхA моегw2 не покрhхъ, рёхъ: и3сповёмъ на мS беззак0ніе моE гDеви: и3 ты2 њстaвилъ є3си2 нечeстіе сeрдца моегw2.

За то2 пом0литсz къ тебЁ всsкъ прпdбный во врeмz бlгопотрeбно: nбaче въ пот0пэ в0дъ мн0гихъ къ немY не прибли1жатсz.

Ты2 є3си2 прибёжище моE t ск0рби њбдержaщіz мS: рaдосте моS, и3збaви мS t њбышeдшихъ мS.

Вразумлю1 тz, и3 настaвлю тS на пyть сeй, в0ньже п0йдеши: ўтвержY на тS џчи мои2.

Не бyдите ћкw к0нь и3 мeскъ, и4мже нёсть рaзума: броздaми и3 ўзд0ю чє1люсти и4хъ востsгнеши, не приближaющихсz къ тебЁ.

МнHги р†ны грёшному: ўповaющаго же на гDа млcть њбhдетъ.

Весели1тесz њ гDэ и3 рaдуйтесz првdніи, и3 хвали1тесz, вси2 прaвіи с®цемъ.

Слaва:

По д7-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ з7

Смирeнную мою2 дyшу посэти2 гDи, во грэсёхъ всE житіE и3жди1вшую: и4мже w4бразомъ блудни1цу пріими2 и3 менE, и3 сп7си1 мz.

Преплaваz пучи1ну настоsщагw житіS, помышлsю бeздну мн0гихъ мои1хъ ѕHлъ, и3 не и3мёzй њкорми1телz помышлeній, петр0въ провэщавaю ти2 глaсъ: сп7си1 мz хrтE, сп7си1 мz б9е, ћкw чlвэколю1бецъ.

Слaва: Ск0рw совни1демъ въ невёстникъ хrт0въ, да вси2 ўслhшимъ бlжeнный глaсъ хrтA бGа нaшегw: пріиди1те лю1бzщіи нбcную слaву, соприч†стницы бhвше мyдрыхъ дёвъ, ўzсни1вше свэщы2 нaшz вёрою.

И# нhнэ: ДушE, покaйсz прeжде и3сх0да твоегw2, сyдъ неумhтенъ грBшнымъ є4сть, и3 нестерпи1мый, возопjй гDу во ўмилeніи сeрдца: согрэши1хъ ти2 въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, щeдрый, мlтвами бцdы ўщeдри, и3 сп7си1 мz.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

ТебЁ гDи, є3ди1ному бlг0му и3 непамzтоѕл0бному и3сповёдаю грэхи2 мо‰, тебЁ припaдаю вопіS недост0йный: согрэши1хъ гDи, согрэши1хъ, и3 нёсмь дост0инъ воззрёти на высотY нбcную t мн0жества непрaвдъ мои1хъ. Но гDи м0й гDи, дaруй ми2 слeзы ўмилeніz, є3ди1ный бlже и3 млcтивый, ћкw да и4ми тS ўмолю2, њчи1ститисz прeжде концA t всsкагw грэхA: стрaшно бо и3 гр0зно мёсто и4мамъ проити2, тёла разлучи1всz, и3 мн0жество мS мрaчное и3 безчеловёчное дeмонwвъ срsщетъ, и3 никт0же въ п0мощь спyтствуzй, и3ли2 и3збавлszй. Тёмъ припaдаю твоeй бlгости, не предaждь њби1дzщымъ мS, нижE да похвaлzтсz њ мнЁ врази2 мои2 бlгjй гDи, нижE да рекyтъ: въ рyки нaшz пришeлъ є3си2, и3 нaмъ прeданъ є3си2. Ни2, гDи, не забyди щедр0тъ твои1хъ, и3 не воздaждь ми2 по беззак0ніємъ мои6мъ, и3 не tврати2 лицA твоегw2 t менE, но ты2, гDи, накажи1 мz, nбaче млcтію и3 щедр0тами: врaгъ же м0й да не возрaдуетсz њ мнЁ, но ўгаси2 є3гw2 на мS прещє1ніz, и3 всE ўпраздни2 є3гw2 дёйство, и3 дaждь ми2 къ тебЁ пyть неук0рный, бlгjй гDи: занeже и3 согрэши1въ не прибэг0хъ ко и3н0му врачY, и3 не простр0хъ руки2 моеS къ б0гу чуждeму. Не tри1ни ќбw молeніz моегw2, но ўслhши мS твоeю бlгостію, и3 ўтверди2 моE сeрдце стрaхомъ твои1мъ, и3 да бyдетъ бlгодaть твоS на мнЁ гDи, ћкw џгнь попалszй нечи6стыz во мнЁ п0мыслы. Тh бо є3си2, гDи, свётъ пaче всsкагw свёта: рaдость пaче всsкіz рaдости, ўпокоeніе пaче всsкагw ўпокоeніz: жи1знь и4стиннаz, и3 сп7сeніе, пребывaющее во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΤΕΤΑΡΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 24ος
Πρὸς σέ, Κύριε, ἦρα τὴν ψυχήν μου, ὁ Θεός μου.
ἐπὶ σοὶ πέποιθα· μὴ καταισχυνθείην, μηδὲ καταγελασάτωσάν με οἱ ἐχθροί μου.
καὶ γὰρ πάντες οἱ ὑπομένοντές σε οὐ μὴ καταισχυνθῶσιν· αἰσχυνθήτωσαν οἱ ἀνομοῦντες διακενῆς.
τὰς ὁδούς σου, Κύριε, γνώρισόν μοι, καὶ τὰς τρίβους σου δίδαξόν με.
ὁδήγησόν με ἐπὶ τὴν ἀλήθειάν σου καὶ δίδαξόν με, ὅτι σὺ εἶ ὁ Θεὸς ὁ σωτήρ μου, καὶ σὲ ὑπέμεινα ὅλην τὴν ἡμέραν.
μνήσθητι τῶν οἰκτιρμῶν σου, Κύριε, καὶ τὰ ἐλέη σου, ὅτι ἀπὸ τοῦ αἰῶνός εἰσιν.
ἁμαρτίας νεότητός μου καὶ ἀγνοίας μου μὴ μνησθῇς· κατὰ τὸ ἔλεός σου μνήσθητί μου, σύ, ἕνεκεν χρηστότητός σου, Κύριε.
χρηστὸς καὶ εὐθὴς ὁ Κύριος· διὰ τοῦτο νομοθετήσει ἁμαρτάνοντας ἐν ὁδῷ.
ὁδηγήσει πραεῖς ἐν κρίσει, διδάξει πραεῖς ὁδοὺς αὐτοῦ.
πᾶσαι αἱ ὁδοὶ Κυρίου ἔλεος καὶ ἀλήθεια τοῖς ἐκζητοῦσι τὴν διαθήκην αὐτοῦ καὶ τὰ μαρτύρια αὐτοῦ.
ἕνεκεν τοῦ ὀνόματός σου, Κύριε, καὶ ἱλάσῃ τῇ ἁμαρτίᾳ μου, πολλὴ γάρ ἐστι.
τίς ἐστιν ἄνθρωπος ὁ φοβούμενος τὸν Κύριον; νομοθετήσει αὐτῷ ἐν ὁδῷ, ᾗ ᾑρετίσατο.
ἡ ψυχὴ αὐτοῦ ἐν ἀγαθοῖς αὐλισθήσεται, καὶ τὸ σπέρμα αὐτοῦ κληρονομήσει γῆν.
κραταίωμα Κύριος τῶν φοβουμένων αὐτόν, καὶ ἡ διαθήκη αὐτοῦ δηλώσει αὐτοῖς.
οἱ ὀφθαλμοί μου διὰ παντὸς πρὸς τὸν Κύριον, ὅτι αὐτὸς ἐκσπάσει ἐκ παγίδος τοὺς πόδας μου.
ἐπίβλεψον ἐπ᾿ ἐμὲ καὶ ἐλέησόν με, ὅτι μονογενὴς καὶ πτωχός εἰμι ἐγώ.
αἱ θλίψεις τῆς καρδίας μου ἐπληθύνθησαν· ἐκ τῶν ἀναγκῶν μου ἐξάγαγέ με.
ἴδε τὴν ταπείνωσίν μου καὶ τὸν κόπον μου καὶ ἄφες πάσας τὰς ἁμαρτίας μου.
ἴδε τοὺς ἐχθρούς μου, ὅτι ἐπληθύνθησαν καὶ μῖσος ἄδικον ἐμίσησάν με.
φύλαξον τὴν ψυχήν μου καὶ ῥῦσαί με· μὴ καταισχυνθείην, ὅτι ἤλπισα ἐπὶ σέ.
ἄκακοι καὶ εὐθεῖς ἐκολλῶντό μοι, ὅτι ὑπέμεινά σε, Κύριε.
λύτρωσαι, ὁ Θεός, τὸν ᾿Ισραὴλ ἐκ πασῶν τῶν θλίψεων αὐτοῦ.

ΨΑΛΜΟΣ 25ος
Κρίνόν με, Κύριε, ὅτι ἐγὼ ἐν ἀκακίᾳ μου ἐπορεύθην καὶ ἐπὶ τῷ Κυρίῳ ἐλπίζων, οὐ μὴ ἀσθενήσω.
δοκίμασόν με, Κύριε, καὶ πείρασόν με, πύρωσον τοὺς νεφρούς μου καὶ τὴν καρδίαν μου.
ὅτι τὸ ἔλεός σου κατέναντι τῶν ὀφθαλμῶν μού ἐστι, καὶ εὐηρέστησα ἐν τῇ ἀληθείᾳ σου.
οὐκ ἐκάθισα μετὰ συνεδρίου ματαιότητος καὶ μετὰ παρανομούντων οὐ μὴ εἰσέλθω·
ἐμίσησα ἐκκλησίαν πονηρευομένων καὶ μετὰ ἀσεβῶν οὐ μὴ καθίσω.
νίψομαι ἐν ἀθῴοις τὰς χεῖράς μου καὶ κυκλώσω τὸ θυσιαστήριόν σου, Κύριε,
τοῦ ἀκοῦσαί με φωνῆς αἰνέσεώς σου καὶ διηγήσασθαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Κύριε, ἠγάπησα εὐπρέπειαν οἴκου σου καὶ τόπον σκηνώματος δόξης σου.
μὴ συναπολέσῃς μετὰ ἀσεβῶν τὴν ψυχήν μου καὶ μετὰ ἀνδρῶν αἱμάτων τὴν ζωήν μου,
ὧν ἐν χερσὶν ἀνομίαι, ἡ δεξιὰ αὐτῶν ἐπλήσθη δώρων.
ἐγὼ δὲ ἐν ἀκακίᾳ μου ἐπορεύθην· λύτρωσαί με καὶ ἐλέησόν με.
ὁ πούς μου ἔστη ἐν εὐθύτητι· ἐν ἐκκλησίαις εὐλογήσω σε, Κύριε.

ΨΑΛΜΟΣ 26ος
Κύριος φωτισμός μου καὶ σωτήρ μου· τίνα φοβηθήσομαι; Κύριος ὑπερασπιστὴς τῆς ζωῆς μου· ἀπὸ τίνος δειλιάσω;
ἐν τῷ ἐγγίζειν ἐπ᾿ ἐμὲ κακοῦντας τοῦ φαγεῖν τὰς σάρκας μου, οἱ θλίβοντές με καὶ οἱ ἐχθροί μου, αὐτοὶ ἠσθένησαν καὶ ἔπεσαν.
ἐὰν παρατάξηται ἐπ᾿ ἐμὲ παρεμβολή, οὐ φοβηθήσεται ἡ καρδία μου· ἐὰν ἐπαναστῇ ἐπ᾿ ἐμὲ πόλεμος, ἐν ταύτῃ ἐγὼ ἐλπίζω.
μίαν ᾐτησάμην παρὰ Κυρίου, ταύτην ἐκζητήσω· τοῦ κατοικεῖν με ἐν οἴκῳ Κυρίου πάσας τὰς ἡμέρας τῆς ζωῆς μου, τοῦ θεωρεῖν με τὴν τερπνότητα Κυρίου καὶ ἐπισκέπτεσθαι τὸν ναὸν τὸν ἅγιον αὐτοῦ.
ὅτι ἔκρυψέ με ἐν σκηνῇ αὐτοῦ ἐν ἡμέρᾳ κακῶν μου, ἐσκέπασέ με ἐν ἀποκρύφῳ τῆς σκηνῆς αὑτοῦ, ἐν πέτρᾳ ὕψωσέ με.
καὶ νῦν ἰδοὺ ὕψωσε κεφαλήν μου ἐπ᾿ ἐχθρούς μου· ἐκύκλωσα καὶ ἔθυσα ἐν τῇ σκηνῇ αὐτοῦ θυσίαν ἀλαλαγμοῦ, ᾄσομαι καὶ ψαλῶ τῷ Κυρίῳ.
εἰσάκουσον, Κύριε, τῆς φωνῆς μου, ἧς ἐκέκραξα· ἐλέησόν με καὶ εἰσάκουσόν μου.
σοὶ εἶπεν ἡ καρδία μου· ἐξεζήτησέ σε τὸ πρόσωπόν μου· τὸ πρόσωπόν σου, Κύριε, ζητήσω.
μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ μὴ ἐκκλίνῃς ἐν ὀργῇ ἀπὸ τοῦ δούλου σου· βοηθός μου γενοῦ, μὴ ἀποσκορακίσῃς με καὶ μὴ ἐγκαταλίπῃς με, ὁ Θεός, ὁ σωτήρ μου.
ὅτι ὁ πατήρ μου καὶ ἡ μήτηρ μου ἐγκατέλιπόν με, ὁ δὲ Κύριος προσελάβετό με.
νομοθέτησόν με, Κύριε, ἐν τῇ ὁδῷ σου καὶ ὁδήγησόν με ἐν τρίβῳ εὐθείᾳ ἕνεκα τῶν ἐχθρῶν μου.
μὴ παραδῷς με εἰς ψυχὰς θλιβόντων με, ὅτι ἐπανέστησάν μοι μάρτυρες ἄδικοι, καὶ ἐψεύσατο ἡ ἀδικία ἑαυτῇ.
πιστεύω τοῦ ἰδεῖν τὰ ἀγαθὰ Κυρίου ἐν γῇ ζώντων.
ὑπόμεινον τὸν Κύριον· ἀνδρίζου, καὶ κραταιούσθω ἡ καρδία σου, καὶ ὑπόμεινον τὸν Κύριον.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 27ος
Πρὸς σέ, Κύριε, ἐκέκραξα, ὁ Θεός μου, μὴ παρασιωπήσῃς ἀπ᾿ ἐμοῦ, μήποτε παρασιωπήσῃς ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ ὁμοιωθήσομαι τοῖς καταβαίνουσιν εἰς λάκκον.
εἰσάκουσον τῆς φωνῆς τῆς δεήσεώς μου ἐν τῷ δέεσθαί με πρὸς σέ, ἐν τῷ αἴρειν με χεῖράς μου πρὸς ναὸν ἅγιόν σου.
μὴ συνελκύσῃς μετὰ ἁμαρτωλῶν τὴν ψυχήν μου καὶ μετὰ ἐργαζομένων ἀδικίαν μὴ συναπολέσῃς με τῶν λαλούντων εἰρήνην μετὰ τῶν πλησίον αὐτῶν, κακὰ δὲ ἐν ταῖς καρδίαις αὐτῶν.
δὸς αὐτοῖς, Κύριε, κατὰ τὰ ἔργα αὐτῶν καὶ κατὰ τὴν πονηρίαν τῶν ἐπιτηδευμάτων αὐτῶν· κατὰ τὰ ἔργα τῶν χειρῶν αὐτῶν δὸς αὐτοῖς, ἀπόδος τὸ ἀνταπόδομα αὐτῶν αὐτοῖς.
ὅτι οὐ συνῆκαν εἰς τὰ ἔργα Κυρίου καὶ εἰς τὰ ἔργα τῶν χειρῶν αὐτοῦ· καθελεῖς αὐτοὺς καὶ οὐ μὴ οἰκοδομήσεις αὐτούς.
εὐλογητὸς Κύριος, ὅτι εἰσήκουσε τῆς φωνῆς τῆς δεήσεώς μου.
Κύριος βοηθός μου καὶ ὑπερασπιστής μου· ἐπ᾿ αὐτῷ ἤλπισεν ἡ καρδία μου, καὶ ἐβοηθήθην, καὶ ἀνέθαλεν ἡ σάρξ μου· καὶ ἐκ θελήματός μου ἐξομολογήσομαι αὐτῷ.
Κύριος κραταίωμα τοῦ λαοῦ αὐτοῦ καὶ ὑπερασπιστὴς τῶν σωτηρίων τοῦ χριστοῦ αὐτοῦ ἐστι.
σῶσον τὸν λαόν σου καὶ εὐλόγησον τὴν κληρονομίαν σου καὶ ποίμανον αὐτοὺς καὶ ἔπαρον αὐτοὺς ἕως τοῦ αἰῶνος.

ΨΑΛΜΟΣ 28ος
Ἐνέγκατε τῷ Κυρίῳ, υἱοὶ Θεοῦ, ἐνέγκατε τῷ Κυρίῳ υἱοὺς κριῶν, ἐνέγκατε τῷ Κυρίῳ δόξαν καὶ τιμήν,
ἐνέγκατε τῷ Κυρίῳ δόξαν ὀνόματι αὐτοῦ, προσκυνήσατε τῷ Κυρίῳ ἐν αὐλῇ ἁγίᾳ αὐτοῦ.
φωνὴ Κυρίου ἐπὶ τῶν ὑδάτων, ὁ Θεὸς τῆς δόξης ἐβρόντησε, Κύριος ἐπὶ ὑδάτων πολλῶν.
φωνὴ Κυρίου ἐν ἰσχύϊ, φωνὴ Κυρίου ἐν μεγαλοπρεπείᾳ.
φωνὴ Κυρίου συντρίβοντος κέδρους, καὶ συντρίψει Κύριος τὰς κέδρους τοῦ Λιβάνου
καὶ λεπτυνεῖ αὐτὰς ὡς τὸν μόσχον τὸν Λίβανον, καὶ ὁ ἠγαπημένος ὡς υἱὸς μονοκερώτων.
φωνὴ Κυρίου διακόπτοντος φλόγα πυρός,
φωνὴ Κυρίου συσσείοντος ἔρημον καὶ συσσείσει Κύριος τὴν ἔρημον Κάδης.
φωνὴ Κυρίου καταρτιζομένη ἐλάφους, καὶ ἀποκαλύψει δρυμούς· καὶ ἐν τῷ ναῷ αὐτοῦ πᾶς τις λέγει δόξαν.
Κύριος τὸν κατακλυσμὸν κατοικιεῖ, καὶ καθιεῖται Κύριος βασιλεὺς εἰς τὸν αἰῶνα.
Κύριος ἰσχὺν τῷ λαῷ αὐτοῦ δώσει, Κύριος εὐλογήσει τὸν λαὸν αὐτοῦ ἐν εἰρήνῃ.

ΨΑΛΜΟΣ 29ος
Ὑψώσω σε, Κύριε, ὅτι ὑπέλαβές με καὶ οὐκ εὔφρανας τοὺς ἐχθρούς μου ἐπ᾿ ἐμέ.
Κύριε ὁ Θεός μου, ἐκέκραξα πρὸς σέ, καὶ ἰάσω με·
Κύριε, ἀνήγαγες ἐξ ᾅδου τὴν ψυχήν μου, ἔσωσάς με ἀπὸ τῶν καταβαινόντων εἰς λάκκον.
ψάλατε τῷ Κυρίῳ, οἱ ὅσιοι αὐτοῦ, καὶ ἐξομολογεῖσθε τῇ μνήμῃ τῆς ἁγιωσύνης αὐτοῦ·
ὅτι ὀργὴ ἐν τῷ θυμῷ αὐτοῦ, καὶ ζωὴ ἐν τῷ θελήματι αὐτοῦ· τὸ ἑσπέρας αὐλισθήσεται κλαυθμὸς καὶ εἰς τὸ πρωΐ ἀγαλλίασις.
ἐγὼ δὲ εἶπα ἐν τῇ εὐθηνίᾳ μου· οὐ μὴ σαλευθῶ εἰς τὸν αἰῶνα.
Κύριε, ἐν τῷ θελήματί σου παρέσχου τῷ κάλλει μου δύναμιν· ἀπέστρεψας δὲ τὸ πρόσωπόν σου καὶ ἐγενήθην τεταραγμένος.
πρὸς σέ, Κύριε, κεκράξομαι, καὶ πρὸς τὸν Θεόν μου δεηθήσομαι.
τίς ὠφέλεια ἐν τῷ αἵματί μου ἐν τῷ καταβαίνειν με εἰς διαφθοράν; μὴ ἐξομολογήσεταί σοι χοῦς ἢ ἀναγγελεῖ τὴν ἀλήθειάν σου;
ἤκουσε Κύριος, καὶ ἠλέησέ με, Κύριος ἐγενήθη βοηθός μου.
ἔστρεψας τὸν κοπετόν μου εἰς χαρὰν ἐμοί, διέῤῥηξας τὸν σάκκον μου καὶ περιέζωσάς με εὐφροσύνην,
ὅπως ἂν ψάλῃ σοι ἡ δόξα μου καὶ οὐ μὴ κατανυγῶ. Κύριε ὁ Θεός μου, εἰς τὸν αἰῶνα ἐξομολογήσομαί σοι.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 30ος
Ἐπὶ σοί, Κύριε, ἤλπισα, μὴ καταισχυνθείην εἰς τὸν αἰῶνα· ἐν τῇ δικαιοσύνῃ σου ῥῦσαί με καὶ ἐξελοῦ με.
κλῖνον πρός με τὸ οὖς σου, τάχυνον τοῦ ἐξελέσθαι με· γενοῦ μοι εἰς Θεὸν ὑπερασπιστὴν καὶ εἰς οἶκον καταφυγῆς τοῦ σῶσαί με.
ὅτι κραταίωμά μου καὶ καταφυγή μου εἶ σὺ καὶ ἕνεκεν τοῦ ὀνόματός σου ὁδηγήσεις με καὶ διαθρέψεις με·
ἐξάξεις με ἐκ παγίδος ταύτης, ἧς ἔκρυψάν μοι, ὅτι σὺ εἶ ὁ ὑπερασπιστής μου, Κύριε.
εἰς χεῖράς σου παραθήσομαι τὸ πνεῦμά μου· ἐλυτρώσω με, Κύριε ὁ Θεὸς τῆς ἀληθείας.
ἐμίσησας τοὺς διαφυλάσσοντας ματαιότητας διακενῆς· ἐγὼ δὲ ἐπὶ τῷ Κυρίῳ ἤλπισα.
ἀγαλλιάσομαι καὶ εὐφρανθήσομαι ἐπὶ τῷ ἐλέει σου, ὅτι ἐπεῖδες τὴν ταπείνωσίν μου, ἔσωσας ἐκ τῶν ἀναγκῶν τὴν ψυχήν μου
καὶ οὐ συνέκλεισάς με εἰς χεῖρας ἐχθρῶν, ἔστησας ἐν εὐρυχώρῳ τοὺς πόδας μου.
ἐλέησόν με, Κύριε, ὅτι θλίβομαι· ἐταράχθη ἐν θυμῷ ὁ ὀφθαλμός μου, ἡ ψυχή μου καὶ ἡ γαστήρ μου.
ὅτι ἐξέλιπεν ἐν ὀδύνῃ ἡ ζωή μου καὶ τὰ ἔτη μου ἐν στεναγμοῖς· ἠσθένησεν ἐν πτωχείᾳ ἡ ἰσχύς μου, καὶ τὰ ὀστᾶ μου ἐταράχθησαν.
παρὰ πάντας τοὺς ἐχθρούς μου ἐγενήθην ὄνειδος καὶ τοῖς γείτοσί μου σφόδρα, καὶ φόβος τοῖς γνωστοῖς μου· οἱ θεωροῦντες με ἔξω ἔφυγον ἀπ᾿ ἐμοῦ.
ἐπελήσθην ὡσεὶ νεκρὸς ἀπὸ καρδίας, ἐγενήθην ὡσεὶ σκεῦος ἀπολωλός.
ὅτι ἤκουσα ψόγον πολλῶν παροικούντων κυκλόθεν· ἐν τῷ ἐπισυναχθῆναι αὐτοὺς ἅμα ἐπ᾿ ἐμὲ τοῦ λαβεῖν τὴν ψυχήν μου ἐβουλεύσαντο.
ἐγὼ δὲ ἐπὶ σοὶ ἤλπισα, Κύριε, εἶπα· σὺ εἶ ὁ Θεός μου.
ἐν ταῖς χερσί σου οἱ κλῆροί μου*· ρῦσαί με ἐκ χειρὸς ἐχθρῶν μου καὶ ἐκ τῶν καταδιωκόντων με.
ἐπίφανον τὸ πρόσωπόν σου ἐπὶ τὸν δοῦλόν σου, σῶσόν με ἐν τῷ ἐλέει σου.
Κύριε, μὴ καταισχυνθείην, ὅτι ἐπεκαλεσάμην σε· αἰσχυνθείησαν οἱ ἀσεβεῖς καὶ καταχθείησαν εἰς ᾅδου.
ἄλαλα γενηθήτω τὰ χείλη τὰ δόλια τὰ λαλοῦντα κατὰ τοῦ δικαίου ἀνομίαν ἐν ὑπερηφανίᾳ καὶ ἐξουδενώσει.
ὡς πολὺ τὸ πλῆθος τῆς χρηστότητός σου, Κύριε, ἧς ἔκρυψας τοῖς φοβουμένοις σε, ἐξειργάσω τοῖς ἐλπίζουσιν ἐπὶ σὲ ἐναντίον τῶν υἱῶν τῶν ἀνθρώπων.
κατακρύψεις αὐτοὺς ἐν ἀποκρύφῳ τοῦ προσώπου σου ἀπὸ ταραχῆς ἀνθρώπων, σκεπάσεις αὐτοὺς ἐν σκηνῇ ἀπὸ ἀντιλογίας γλωσσῶν.
εὐλογητὸς Κύριος, ὅτι ἐθαυμάστωσε τὸ ἔλεος αὐτοῦ ἐν πόλει περιοχῆς.
ἐγὼ δὲ εἶπα ἐν τῇ ἐκστάσει μου· ἀπέῤῥιμμαι ἀπὸ προσώπου τῶν ὀφθαλμῶν σου. διὰ τοῦτο εἰσήκουσας τῆς φωνῆς τῆς δεήσεώς μου ἐν τῷ κεκραγέναι με πρὸς σέ.
ἀγαπήσατε τὸν Κύριον πάντες οἱ ὅσιοι αὐτοῦ, ὅτι ἀληθείας ἐκζητεῖ Κύριος καὶ ἀνταποδίδωσι τοῖς περισσῶς ποιοῦσιν ὑπερηφανίαν.
ἀνδρίζεσθε, καὶ κραταιούσθω ἡ καρδία ὑμῶν, πάντες οἱ ἐλπίζοντες ἐπὶ Κύριον.

ΨΑΛΜΟΣ 31ος
Μακάριοι ὧν ἀφέθησαν αἱ ἀνομίαι καὶ ὧν ἐπεκαλύφθησαν αἱ ἁμαρτίαι·
μακάριος ἀνήρ, ᾧ οὐ μὴ λογίσηται Κύριος ἁμαρτίαν, οὐδέ ἐστιν ἐν τῷ στόματι αὐτοῦ δόλος.
ὅτι ἐσίγησα, ἐπαλαιώθη τὰ ὀστᾶ μου ἀπὸ τοῦ κράζειν με ὅλην τὴν ἡμέραν·
ὅτι ἡμέρας καὶ νυκτὸς ἐβαρύνθη ἐπ᾿ ἐμὲ ἡ χείρ σου, ἐστράφην εἰς ταλαιπωρίαν ἐν τῷ ἐμπαγῆναί μοι ἄκανθαν. (διάψαλμα).
τὴν ἁμαρτίαν μου ἐγνώρισα καὶ τὴν ἀνομίαν μου οὐκ ἐκάλυψα· εἶπα· ἐξαγορεύσω κατ᾿ ἐμοῦ τὴν ἀνομίαν μου τῷ Κυρίῳ· καὶ σὺ ἀφῆκας τὴν ἀσέβειαν τῆς καρδίας μου. (διάψαλμα).
ὑπὲρ ταύτης προσεύξεται πρὸς σὲ πᾶς ὅσιος ἐν καιρῷ εὐθέτῳ· πλὴν ἐν κατακλυσμῷ ὑδάτων πολλῶν πρὸς αὐτὸν οὐκ ἐγγιοῦσι.
σύ μου εἶ καταφυγὴ ἀπὸ θλίψεως τῆς περιεχούσης με· τὸ ἀγαλλίαμά μου, λύτρωσαί με ἀπὸ τῶν κυκλωσάντων με. (διάψαλμα).
συνετιῶ σε καὶ συμβιβῶ σε ἐν ὁδῷ ταύτῃ, ᾗ πορεύσῃ, ἐπιστηριῶ ἐπὶ σὲ τοὺς ὀφθαλμούς μου.
μὴ γίνεσθε ὡς ἵππος καὶ ἡμίονος, οἷς οὐκ ἔστι σύνεσις, ἐν κημῷ καὶ χαλινῷ τὰς σιαγόνας αὐτῶν ἄγξαις τῶν μὴ ἐγγιζόντων πρὸς σέ.
πολλαὶ αἱ μάστιγες τοῦ ἁμαρτωλοῦ, τὸν δὲ ἐλπίζοντα ἐπὶ Κύριον ἔλεος κυκλώσει.
εὐφράνθητε ἐπὶ Κύριον καὶ ἀγαλλιᾶσθε, δίκαιοι, καὶ καυχᾶσθε, πάντες οἱ εὐθεῖς τῇ καρδίᾳ.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма №4

24 псалом
Псалом Давида.

¹ До Тебе, Господи, підношу душу мою.
² Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною.
³ Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно.
⁴ Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх.
⁵ Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю.
⁶ Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш од віку.
⁷ Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї.
⁸ Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння.
⁹ Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх.
¹⁰ Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його.
¹¹ Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика.
¹² Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати.
¹³ Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю.
¹⁴ Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм.
¹⁵ Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої.
¹⁶ Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений.
¹⁷ Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене.
¹⁸ Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої.
¹⁹ Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене!
²⁰ Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе.
²¹ Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе.
²² Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.

25 псалом
Псалом Давида.

¹ Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся.
² Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою.
³ Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй.
⁴ Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду.
⁵ Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду.
⁶ Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,
⁷ щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої.
⁸ Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї.
⁹ Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними,
¹⁰ що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів.
¹¹ Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене.
¹² Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.

26 псалом
(До помазання).
Псалом Давида.

¹ Господь — Просвіта моя і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся?
² Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикнуться і впадуть.
³ Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього.
⁴ Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його.
⁵ Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене.
⁶ Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа.
⁷ Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.
⁸ Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.
⁹ Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.
¹⁰ Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.
¹¹ Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх.
¹² Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене.
¹³ Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.
¹⁴ Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.
Слава…

27 псалом
Псалом Давида.

¹ До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу.
² Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого.
³ Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло.
⁴ Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними.
⁵ За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує.
⁶ Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого.
⁷ Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю.
⁸ Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого.
⁹ Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.

28 псалом
(Після закінчення свята кущів).
Псалом Давида.

¹ Принесіть Господеві, сини Божі, принесіть Господеві молодих ягнят, принесіть Господеві славу і честь.
² Віддавайте Господеві славу імені Його. Поклоняйтеся Господеві в дивній святині Його.
³ Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими.
⁴ Голос Господа могутній, голос Господа величний.
⁵ Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські.
⁶ Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги.
⁷ Голос Господа викрешує полум’я вогню, від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську.
⁸ Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. У храмі Його все говорить про Його велич.
⁹ Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки.
¹⁰ Господь дасть силу народові Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.

29 псалом
Пісня Давида на оновлення дому.

^1-2 Прославлятиму Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною.
³ Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене.
⁴ Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з — поміж тих, що сходять у могилу.
⁵ Співайте Господеві, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його,
⁶ бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість.
⁷ І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки».
⁸ Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався.
⁹ Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи:
¹⁰ «Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою?
¹¹ Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені».
¹² І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і зодягнув мене веселістю.
¹³ Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.

Слава…

30 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида.
(Під час повстання).

^1-2 На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
³ Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
⁴ Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
⁵ Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
⁶ В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
⁷ Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
⁸ Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
⁹ Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
¹⁰ Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
¹¹ Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
¹² Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
¹³ Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
¹⁴ Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб узяти душу мою.
¹⁵ Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
¹⁶ У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
¹⁷ Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
¹⁸ Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
¹⁹ Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
²⁰ Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
²¹ Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
²² Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті оборонному.
²³ Я ж сказав у нестямі моїй: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
²⁴ Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
²⁵ Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.

31 псалом
Псалом Давида. Повчання.

¹ Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.
² Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого немає лукавства.
³ Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.
⁴ Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.
⁵ Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.
⁶ Тому помолиться до Тебе кожен праведник у слушний час, і навіть велика повінь не досягне його.
⁷ Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.
⁸ «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.
⁹ Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».
¹⁰ Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, покриє милість.
¹¹ Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.

Слава…

Після 4-ї кафизми

Трисвяте… по Отче наш
І тропарі, глас 4.

Убогу душу мою, що в гріхах прожила життя, відвідай, Господи, і, як блудницю, прийми й мене і спаси мене.

Перепливаючи пучину цього життя, я потопаю через безліч моїх гріхів і, не маючи спасіння в думках моїх, кличу до Тебе Петровим голосом: «Спаси мене, Христе! Спаси мене, Боже, як Чоловіколюбець».
Слава…Скоро вийдемо назустріч Христові, як ті діви, щоб почути солодкий голос Христа Бога нашого. Ідіть же всі, що любите небесну славу, приєднайтеся до мудрих дів, засвітивши свічки наші вірою.
І нині…Душе! Покайся раніше кінця твого, бо суд неминучий для грішників і нестерпний. Взивай до Господа розчуленим серцем: згрішив я свідомо й несвідомо. Щедрий! Молитвами Богородиці помилуй мене.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Тобі, Господи, єдиному й незлобивому, сповідую гріхи мої. До Тебе припадаю я, недостойний, і взиваю: згрішив я, Господи, згрішив і недостойний поглянути на висоту небесну через множество неправд моїх. Але, Господи мій, Господи! Дай мені сльози покаяння, щоб я ними ублагав Тебе — єдиного благого і милостивого. Очисти мене від гріха раніше кінця мого. Бо страшне місце я маю пройти, коли відділюся від тіла мого; бо зустріне мене багато темних демонів, і ніхто не буде мене проводжати й захищати. Тому припадаю до Твого милосердя: не віддай мене тим, що хочуть уловити мене, щоб не потішалися з мене вороги мої та щоб не сказали: «Ти будеш наш!». Ні, Господи, не забудь щедрот Твоїх і не відплати мені за беззаконня мої. Не відверни лиця Твого від мене і, хоч маєш покарати мене, карай милостиво й лагідно, а ворог нехай не посміється з мене. Ти погаси його гнів і спини всі його зли дії. А мені, милосердний Господи, дай дорогу до Тебе просту й легку. Бо хоч і грішив я, але не звертався до іншого лікаря і не простягав руки моєї до бога іншого. Отже не відкидай мене, а почуй мене у благості Твоїй. Утверди серце моє страхом Твоїм, і нехай буде на мені Благодать Твоя, Господи, що, як вогнем, попалить мої нечисті помисли. Бо Ти, Господи, Світло, вище від усякого світла, Радість, вища за всі радості, упокоєння, вище за всякий спокій. Ти — Життя вічне і Спасіння, що перебуває навіки віків. Амінь.