Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма первая

Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у евре́й, 1.

¹ Блаже́н му́ж, и́же не и́де на сове́т нечести́вых и на пути́ гре́шных не ста́, и на седа́лищи губи́телей не се́де, ²но в зако́не Госпо́дни во́ля eго́, и в зако́не Его́ поучи́тся де́нь и но́щь. ³И бу́дет я́ко дре́во насажде́нно при́ исхо́дищих во́д, е́же пло́д сво́й да́ст во вре́мя свое́, и ли́ст eго́ не отпаде́т; и вся́, ели́ка а́ще твори́т, успе́ет. ⁴Не та́ко нечести́вии, не та́ко: но я́ко пра́х, eго́же возмета́ет ве́тр от лица́ земли́. ⁵Сего́ ра́ди не воскре́снут нечести́вии на су́д, ниже́ гре́шницы в сове́т пра́ведных. ⁶Я́ко ве́сть Госпо́дь пу́ть пра́ведных, и пу́ть нечести́вых поги́бнет.

Псало́м Дави́ду, 2.

¹ Вску́ю шата́шася язы́цы, и лю́дие поучи́шася тще́тным́ ²Предста́ша ца́рие зе́мстии и кня́зи собра́шася вку́пе на Го́спода и на Христа́ Его́. ³Расто́ргнем у́зы и́х и отве́ржем от на́с и́го и́х. ⁴Живы́й на небесе́х посмее́тся и́м, и Госпо́дь поруга́ется и́м. ⁵Тогда́ возглаго́лет к ни́м гне́вом Свои́м и я́ростию Свое́ю смяте́т я́. ⁶А́з же поста́влен е́смь Ца́рь от Него́ над Сио́ном, горо́ю свято́ю Его́, ⁷возвеща́яй повеле́ние Госпо́дне. Госпо́дь рече́ ко Мне́: Сы́н Мо́й еси́ Ты́, А́з дне́сь роди́х Тя́. ⁸Проси́ от Мене́, и да́м Ти́ язы́ки достоя́ние Твое́ и одержа́ние Твое́ концы́ земли́. ⁹Упасе́ши я́ жезло́м желе́зным, я́ко сосу́ды скуде́льничи сокруши́ши я́. ¹⁰И ны́не, ца́рие, разуме́йте, накажи́теся вси́ судя́щии земли́. ¹¹Рабо́тайте Го́сподеви со стра́хом и ра́дуйтеся Ему́ с тре́петом. ¹²Приими́те наказа́ние, да не когда́ прогне́вается Госпо́дь, и поги́бнете от пути́ пра́ведного, егда́ возгори́тся вско́ре я́рость Его́. Блаже́ни вси́, наде́ющиися На́нь.

¹Псало́м Дави́ду, внегда́ отбега́ше от лица́ Авессало́ма, сы́на своего́, 3.

² Го́споди, что́ ся́ умно́жиша стужа́ющии ми́́ Мно́зи востаю́т на мя́, ³мно́зи глаго́лют души́ мое́й: не́сть спасе́ния eму́ в Бо́зе eго́. ⁴Ты́ же, Го́споди, засту́пник мо́й еси́, сла́ва моя́ и вознося́й главу́ мою́. ⁵Гла́сом мои́м ко Го́споду воззва́х, и услы́ша мя́ от горы́ свя́тыя Своея́. ⁶А́з усну́х и спа́х; воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пит мя́. ⁷Не убою́ся от те́м люде́й, о́крест напа́дающих на мя. ⁸Воскресни́, Го́споди, спа́си мя́, Бо́же мо́й; я́ко Ты́ порази́л еси́ вся́ вражду́ющыя ми́ всу́е, зу́бы гре́шников сокруши́л еси́. ⁹Госпо́дне е́сть спасе́ние, и на лю́дех Твои́х благослове́ние Твое́.

Сла́ва:

¹В коне́ц, в пе́снех, пса́лом Дави́ду, 4.

² Внегда́ призва́ти ми́, услы́ша мя́ Бо́г пра́вды моея́; в ско́рби распространи́л мя́ еси́, уще́дри мя́ и услы́ши моли́тву мою́. ³Сы́нове челове́честии, доко́ле тяжкосе́рдии́ Вску́ю лю́бите суету́ и и́щете лжи́́ ⁴И уве́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своего́: Госпо́дь услы́шит мя́, внегда́ воззва́ти ми́ к Нему́. ⁵Гне́вайтеся, и не согреша́йте, я́же глаго́лете в сердца́х ва́ших, на ло́жах ва́ших умили́теся. ⁶Пожри́те же́ртву пра́вды и упова́йте на Го́спода. ⁷Мно́зи глаго́лют: кто́ яви́т на́м блага́я́ Зна́менася на на́с све́т лица́ Твоего́, Го́споди. ⁸Да́л еси́ весе́лие в се́рдце мое́м; от плода́ пше́ницы, вина́ и еле́а своего́ умно́жишася. ⁹В ми́ре вку́пе усну́ и почи́ю, я́ко Ты́, Го́споди, еди́наго на упова́нии все́лил мя́ еси́.

¹О насле́дствующем, псало́м Дави́ду, 5.

² Глаго́лы моя́ внуши́, Го́споди, разу́мей зва́ние мое́. ³Во́нми гла́су моле́ния моего́, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й, я́ко к Тебе́ помолю́ся, Го́споди. ⁴Зау́тра услы́ши гла́с мо́й, зау́тра предста́ну Ти́, и у́зриши мя́. ⁵Я́ко Бо́г не хотя́й беззако́ния, Ты́ еси́: не присели́тся к Тебе́ лука́внуяй, ⁶ниже́ пребу́дут беззако́нницы пре́д очи́ма Твои́ма: возненави́дел еси́ вся́ де́лающыя беззако́ние. ⁷Погуби́ши вся́ глаго́лющыя лжу́: му́жа крове́й и льсти́ва гнуша́ется Госпо́дь. ⁸А́з же мно́жеством ми́лости Твоея́, вни́ду в до́м Тво́й, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоему́, в стра́се Твое́м. ⁹Го́споди, наста́ви мя́ пра́вдою Твое́ю, вра́г мои́х ра́ди испра́ви пре́д Тобо́ю пу́ть мо́й. ¹⁰Я́ко не́сть во усте́х и́х и́стины, се́рдце и́х су́етно, гро́б отве́рст горта́нь и́х: язы́ки свои́ми льща́ху. ¹¹Суди́ и́м, Бо́же, да отпаду́т от мы́слей свои́х, по мно́жеству нече́стия и́х изри́ни я́, я́ко преогорчи́ша Тя́, Го́споди. ¹²И да возвеселя́тся вси́ упова́ющии на Тя́, во ве́к возра́дуются, и всели́шися в ни́х, и похва́лятся о Тебе́ лю́бящии и́мя Твое́. ¹³Я́ко Ты́ благослови́ши пра́ведника, Го́споди: я́ко ору́жием благоволе́ния венча́л еси́ на́с.

¹В коне́ц, в пе́снех о осмо́м, псало́м Дави́ду, 6.

² Го́споди, да не я́ростию Твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гне́вом Твои́м нака́жеши мене́. ³Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко не́мощен е́смь, исцели́ мя́, Го́споди, я́ко смято́шася ко́сти моя́. ⁴И душа́ моя́ смяте́ся зело́: и Ты́, Го́споди, доко́ле́ ⁵Обрати́ся, Го́споди, изба́ви ду́шу мою́: спаси́ мя́ ра́ди ми́лости Твоея́. ⁶Я́ко не́сть в сме́рти помина́яй Тебе́: во а́де же кто́ испове́стся Тебе́́ ⁷Утруди́хся воздыха́нием мои́м, измы́ю на вся́ку но́щь ло́же мое́, сле́зами мои́ми посте́лю мою́ омочу́. ⁸Смяте́ся от я́рости о́ко мое́, обетша́х во все́х вразе́х мои́х. ⁹Отступи́те от Мене́, вси́ де́лающии беззако́ние, я́ко услы́ша Госпо́дь гла́с пла́ча моего́: ¹⁰услы́ша Госпо́дь моле́ние мое́, Госпо́дь моли́тву мою́ прия́т. ¹¹Да постыдя́тся и смяту́тся вси́ врази́ мои́, да возвратя́тся и устыдя́тся зело́ вско́ре.

Сла́ва:

¹Псало́м Дави́ду, его́же воспе́т Го́сподеви о словесе́х Хуси́евых, сы́на Иемени́ина, 7.

² Го́споди Бо́же мо́й, на Тя́ упова́х, спаси́ мя́ от все́х гоня́щих мя́ и изба́ви мя́: ³да не когда́ похи́тит я́ко ле́в ду́шу мою́, не су́щу избавля́ющу, ниже́ спа́сающу. ⁴Го́споди Бо́же мо́й, а́ще сотвори́х сие́, а́ще е́сть непра́вда в руку́ мое́ю, ⁵а́ще возда́х воздаю́щым ми́ зла́, да отпаду́ у́бо от вра́г мои́х то́щ. ⁶Да пожене́т у́бо вра́г ду́шу мою́ и да пости́гнет, и попере́т в зе́млю живо́т мо́й, и сла́ву мою́ в пе́рсть всели́т. ⁷Воскресни́, Го́споди, гне́вом Твои́м, вознеси́ся в конца́х вра́г Твои́х, и воста́ни, Го́споди Бо́же мо́й, повеле́нием, и́мже запове́дал еси́. ⁸И со́нм люде́й обы́дет Тя́, и о то́м на высоту́ обрати́ся. ⁹Госпо́дь су́дит лю́дем: суди́ ми́, Го́споди, по пра́вде мое́й, и по незло́бе мое́й на мя́. ¹⁰Да сконча́ется зло́ба гре́шных, и испра́виши пра́веднаго, испыта́яй сердца́ и утро́бы, Бо́же, пра́ведно. ¹¹По́мощь моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́выя се́рдцем. ¹²Бо́г суди́тель пра́веден и кре́пок, и долготерпели́в, и не гне́в наводя́й на вся́к де́нь. ¹³А́ще не обратите́ся, ору́жие Свое́ очи́стит, лу́к Сво́й напряже́ и угото́ва и́ ¹⁴и в не́м угото́ва сосу́ды сме́ртныя, стре́лы Своя́ сгара́емым соде́ла. ¹⁵Се́ боле́ непра́вдою, зача́т боле́знь, и роди́ беззако́ние: ¹⁶ро́в изры́, и ископа́ и́, и паде́т в я́му, ю́же соде́ла. ¹⁷Обрати́тся боле́знь eго́ на главу́ eго́, и на ве́рх eго́ непра́вда eго́ сни́дет. ¹⁸Испове́мся Го́сподеви по пра́вде Его́ и пою́ и́мени Го́спода Вы́шняго.

¹В коне́ц, о точи́лех, псало́м Дави́ду, 8.

² Го́споди, Госпо́дь на́ш, я́ко чу́дно и́мя Твое́ по все́й земли́, я́ко взя́тся великоле́пие Твое́ превы́ше небе́с. ³Из у́ст младе́нец и ссу́щих соверши́л еси́ хвалу́, вра́г Твои́х ра́ди, е́же разруши́ти врага́ и ме́стника. ⁴Я́ко узрю́ небеса́, дел́а пе́рст Твои́х, луну́ и зве́зды, я́же Ты́ основа́л еси́. ⁵Что́ е́сть челове́к, я́ко по́мниши eго́ Или́ сы́н челове́чь, я́ко посеща́еши eго́ ⁶Ума́лил еси́ eго́ ма́лым чи́м от а́нгел, сла́вою и че́стию венча́л еси́ eго. ⁷И поста́вил еси́ eго́ над де́лы руку́ Твое́ю, вся́ покори́л еси́ под но́зе eго́. ⁸О́вцы и волы́ вся́, еще́ же и скоты́ польски́я, ⁹пти́цы небе́сныя, и ры́бы морски́я, преходя́щыя стези́ морски́я. ¹⁰Го́споди, Госпо́дь на́ш, я́ко чу́дно и́мя Твое́ по все́й земли́.

Сла́ва:

По 1-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 1

В беззако́ниих зача́вся а́з, блу́дный, не дерза́ю взира́ти на высоту́ Небе́сную, но, дерза́я на человеколю́бие Твое́, зову́: Бо́же, очи́сти мя́, гре́шнаго, и спаси́ мя́.

А́ще пра́ведник едва́ спаса́ется, а́з где́ явлю́ся, гре́шный́ Тяготы́ и зно́я дневна́го не понесо́х, но с нае́мники единонадеся́того часа́ сопричти́ мя́, Бо́же, и спаси́ мя́.

Сла́ва: Объя́тия О́тча отве́рсти ми́ потщи́ся, блу́дно мое́ ижди́х жити́е, на бога́тство неиждива́емое взира́яй щедро́т Твои́х, Спа́се, ны́не обнища́вшее мое́ да не пре́зриши се́рдце. Тебе́ бо, Го́споди, умиле́нием зову́: согреши́х на Не́бо и пре́д Тобо́ю.

И ны́не: Упова́ние христиа́н, Пресвята́я Де́во, Его́же родила́ еси́ Бо́га па́че ума́ же и сло́ва, непреста́нно моли́ с го́рними си́лами да́ти оставле́ние грехо́в на́м все́м, и исправле́ние жития́, ве́рою и любо́вию при́сно Тя́ чту́щим.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Влады́ко Вседержи́телю, Непостижи́ме, нача́ло све́та и преу́мная си́ло, И́же Ипоста́сного Сло́ва Оте́ц и единоси́льнаго Твоего́ Ду́ха Испусти́тель: милосе́рдныя ра́ди ми́лости и неизрече́нныя бла́гости не презре́вый челове́ческого естества́, тьмо́ю греха́ содержи́маго, но Боже́ственными све́ты свяще́нных Твои́х уче́ний, зако́ном и проро́ки свети́вый ми́ру, последи́ же́ на́м того́, Единоро́дного Твоего́ Сы́на благоволи́вый пло́тию возсия́ти и ко осия́нию на́с Твоего́ просвеще́ния наста́вити: да бу́дут у́ши Твои́ вне́млюще гла́су моле́ния на́шего, и да́руй на́м, Бо́же, во бде́нном и тре́звенном се́рдце, всю́ настоя́щего жити́я но́щь прейти́, ожида́ющым прише́ствия Сы́на Твое́го и Бо́га на́шего, судии́ все́х, да не возлежа́ще и спя́ще, но бо́дрствующе и воздви́жени в де́лание за́поведей Твои́х обря́щемся и в ра́дость Его́ совни́дем, иде́же пра́знующих гла́с непреста́нный, и неизрече́нная сла́дость зря́щих Твоего́ лица́ добро́ту неизглаго́ланную. Я́ко Бла́г и Человеколю́бец Бо́г еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма пeрваz

Pал0мъ дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, №

Бlжeнъ мyжъ, и4же не и4де на совётъ нечести1выхъ, и3 на пути2 грёшныхъ не стA, и3 на сэдaлищи губи1телей не сёде:

Но въ зак0нэ гDни в0лz є3гw2, и3 въ зак0нэ є3гw2 поучи1тсz дeнь и3 н0щь.

И# бyдетъ ћкw дрeво насаждeнное при и3сх0дищихъ в0дъ, є4же пл0дъ св0й дaстъ во врeмz своE, и3 ли1стъ є3гw2 не tпадeтъ: и3 вс‰, є3ли6ка ѓще твори1тъ, ўспёетъ.

Не тaкw нечести1віи, не тaкw: но ћкw прaхъ, є3г0же возметaетъ вётръ t лицA земли2.

Сегw2 рaди не воскрeснутъ нечести1віи на сyдъ, нижE грBшницы въ совётъ првdныхъ.

Ћкw вёсть гDь пyть првdныхъ, и3 пyть нечести1выхъ поги1бнетъ.

Pал0мъ дв7ду, в7

Вскyю шатaшасz kзhцы, и3 лю1діе поучи1шасz тщє1тнымъ;

Предстaша цaріе зeмстіи, и3 кн‰зи собрaшасz вкyпэ на гDа и3 на хrтA є3гw2.

Раст0ргнемъ ќзы и4хъ и3 tвeржемъ t нaсъ и4го и4хъ.

Живhй на нб7сёхъ посмэeтсz и5мъ, и3 гDь поругaетсz и5мъ.

ТогдA возглаг0летъ къ ни6мъ гнёвомъ свои1мъ и3 ћростію своeю смzтeтъ |: а4зъ же постaвленъ є4смь цRь t негw2 над8 сіHномъ, гор0ю с™0ю є3гw2, возвэщazй повелёніе гDне. ГDь речE ко мнЁ: сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ днeсь роди1хъ тS.

Проси2 t менE, и3 дaмъ ти2 kзhки достоsніе твоE, и3 њдержaніе твоE концы2 земли2.

Ўпасeши | жезл0мъ желёзнымъ, ћкw сосyды скудє1льничи сокруши1ши |.

И# нhнэ, цaріе, разумёйте, накажи1тесz вси2 судsщіи земли2.

Раб0тайте гDеви со стрaхомъ, и3 рaдуйтесz є3мY съ трeпетомъ.

Пріими1те наказaніе, да не когдA прогнёваетсz гDь, и3 поги1бнете t пути2 првdнагw, є3гдA возгори1тсz вск0рэ ћрость є3гw2: бlжeни вси2 надёющіисz нaнь.

Pал0мъ дв7ду, внегдA tбэгaше t лицA ґвессалHма сhна своегw2, G

ГDи, чт0 сz ўмн0жиша стужaющіи ми2; мн0зи востаю1тъ на мS: мн0зи глаг0лютъ души2 моeй: нёсть сп7сeніz є3мY въ бз7э є3гw2.

Тh же, гDи, застyпникъ м0й є3си2, слaва моS, и3 возносsй главY мою2.

Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, и3 ўслhша мS t горы2 с™hz своеS.

Ѓзъ ўснyхъ, и3 спaхъ, востaхъ, ћкw гDь застyпитъ мS.

Не ўбою1сz t тє1мъ людeй, w4крестъ напaдающихъ на мS.

Воскrни2, гDи, сп7си1 мz, б9е м0й: ћкw ты2 порази1лъ є3си2 вс‰ враждyющыz ми2 всyе, зyбы грёшникwвъ сокруши1лъ є3си2.

ГDне є4сть сп7сeніе, и3 на лю1дехъ твои1хъ бlгословeніе твоE.

Слaва:

Въ конeцъ, въ пёснехъ, pал0мъ дв7ду, д7

ВнегдA призвaти ми2, ўслhша мS бGъ прaвды моеS: въ ск0рби распространи1лъ мS є3си2: ўщeдри мS и3 ўслhши моли1тву мою2.

Сhнове человёчестіи, док0лэ тzжкосeрдіи; вскyю лю1бите суетY и3 и4щете лжи2;

И# ўвёдите, ћкw ўдиви2 гDь прпdбнаго своего2. ГDь ўслhшитъ мS, внегдA воззвaти ми2 къ немY.

Гнёвайтесz, и3 не согрэшaйте, ±же глаг0лете въ сердцaхъ вaшихъ, на л0жахъ вaшихъ ўмили1тесz.

Пожри1те жeртву прaвды и3 ўповaйте на гDа.

Мн0зи глаг0лютъ: кто2 kви1тъ нaмъ бlг†z; знaменасz на нaсъ свётъ лицA твоегw2, гDи.

Дaлъ є3си2 весeліе въ сeрдцы моeмъ: t плодA пшени1цы, вінA и3 є3лeа своегw2 ўмн0жишасz:

Въ ми1рэ вкyпэ ўснY и3 почjю, ћкw ты2, гDи, є3ди1наго на ўповaніи всели1лъ мS є3си2.

Њ наслёдствующемъ, pал0мъ дв7ду, є7

Глаг0лы мо‰ внуши2, гDи, разумёй звaніе моE.

Вонми2 глaсу молeніz моегw2, цRю2м0й и3 б9е м0й: ћкw къ тебЁ помолю1сz, гDи.

Заyтра ўслhши глaсъ м0й: заyтра предстaну ти2, и3 ќзриши мS.

Ћкw бGъ не хотsй беззак0ніz ты2 є3си2: не присели1тсz къ тебЁ лукaвнуzй.

НижE пребyдутъ беззакHнницы пред8 nчи1ма твои1ма: возненави1дэлъ є3си2 вс‰ дёлающыz беззак0ніе.

Погуби1ши вс‰ глаг0лющыz лжY: мyжа кровeй и3 льсти1ва гнушaетсz гDь.

Ѓзъ же мн0жествомъ млcти твоеS вни1ду въ д0мъ тв0й, поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY, въ стрaсэ твоeмъ.

ГDи, настaви мS прaвдою твоeю, вр†гъ мои1хъ рaди и3спрaви пред8 тоб0ю пyть м0й.

Ћкw нёсть во ўстёхъ и4хъ и4стины, сeрдце и4хъ сyетно, гр0бъ tвeрстъ гортaнь и4хъ, љзhки свои1ми льщaху.

Суди2 и5мъ, б9е, да tпадyтъ t мhслей свои1хъ: по мн0жеству нечeстіz и4хъ и3зри1ни |, ћкw преwгорчи1ша тS, гDи.

И# да возвеселsтсz вси2 ўповaющіи на тS, во вёкъ возрaдуютсz, и3 всели1шисz въ ни1хъ: и3 похвaлzтсz њ тебЁ лю1бzщіи и4мz твоE.

Ћкw ты2 бlгослови1ши првdника, гDи, ћкw nрyжіемъ бlговолeніz вэнчaлъ є3си2 нaсъ.

Въ конeцъ, въ пёснехъ њ nсм0мъ, pал0мъ дв7ду, ѕ7

ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши менE.

Поми1луй мS, гDи, ћкw нeмощенъ є4смь: и3сцэли1 мz, гDи, ћкw смzт0шасz кHсти мо‰, и3 душA моS смzтeсz ѕэлw2: и3 ты2, гDи, док0лэ;

Њбрати1сz, гDи, и3збaви дyшу мою2: сп7си1 мz рaди млcти твоеS: я4кw нёсть въ смeрти поминazй тебE, во ѓдэ же кто2 и3сповёстсz тебЁ;

Ўтруди1хсz воздыхaніемъ мои1мъ, и3змhю на всsку н0щь л0же моE, слезaми мои1ми постeлю мою2 њмочY.

Смzтeсz t ћрости џко моE, њбетшaхъ во всёхъ вразёхъ мои1хъ.

Tступи1те t менE, вси2 дёлающіи беззак0ніе, ћкw ўслhша гDь глaсъ плaча моегw2: u3слhша гDь молeніе моE, гDь моли1тву мою2 пріsтъ.

Да постыдsтсz и3 смzтyтсz вси2 врази2 мои2, да возвратsтсz и3 ўстыдsтсz ѕэлw2 вск0рэ.

Слaва:

Pал0мъ дв7ду, є3г0же воспётъ гDеви њ словесёхъ хусjевыхъ, сhна їеменjина, з7

ГDи б9е м0й, на тS ўповaхъ, сп7си1 мz t всёхъ гонsщихъ мS и3 и3збaви мS.

Да не когдA похи1титъ ћкw лeвъ дyшу мою2, не сyщу и3збавлsющу, нижE спасaющу.

ГDи б9е м0й, ѓще сотвори1хъ сіE, ѓще є4сть непрaвда въ рукY моє1ю, а4ще воздaхъ воздаю1щымъ ми2 ѕл†, да tпадY u5бо t вр†гъ мои1хъ т0щъ.

Да поженeтъ ќбw врaгъ дyшу мою2, и3 да пости1гнетъ, и3 поперeтъ въ зeмлю жив0тъ м0й, и3 слaву мою2 въ пeрсть всели1тъ.

Воскrни2, гDи, гнёвомъ твои1мъ, вознеси1сz въ концaхъ вр†гъ твои1хъ, и3 востaни, гDи б9е м0й, повелёніемъ, и4мже заповёдалъ є3си2.

И# с0нмъ людeй њбhдетъ тS: и3 њ т0мъ на высотY њбрати1сz.

ГDь сyдитъ лю1демъ: суди1 ми, гDи, по прaвдэ моeй и3 по неѕл0бэ моeй на мS.

Да скончaетсz ѕл0ба грёшныхъ, и3 и3спрaвиши првdнаго, и3спытazй сердцA и3 ўтрHбы, б9е, првdнw.

П0мощь моS t бGа, сп7сaющагw пр†выz сeрдцемъ.

БGъ суди1тель првdнъ, и3 крёпокъ, и3 долготерпэли1въ, и3 не гнёвъ наводsй на всsкъ дeнь.

Ѓще не њбратитeсz, nрyжіе своE њчи1ститъ, лyкъ св0й напрzжE, и3 ўгот0ва и5.

И# въ нeмъ ўгот0ва сосyды смє1ртныz, стрёлы сво‰ сгарaємымъ содёла.

СE, болЁ непрaвдою, зачaтъ болёзнь и3 роди2 беззак0ніе: р0въ и3зры2 и3 и3скопA и5, и3 падeтъ въ ћму, ю4же содёла.

Њбрати1тсz болёзнь є3гw2 на главY є3гw2, и3 на вeрхъ є3гw2 непрaвда є3гw2 сни1детъ.

И#сповёмсz гDеви по прaвдэ є3гw2 и3 пою2 и4мени гDа вhшнzгw.

Въ конeцъ, њ точи1лэхъ, pал0мъ дв7ду, }

ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2, ћкw взsтсz великолёпіе твоE превhше нб7съ.

И#з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY, вр†гъ твои1хъ рaди, є4же разруши1ти врагA и3 мeстника.

Ћкw ўзрю2 небесA, дэлA пє1рстъ твои1хъ, лунY и3 ѕвёзды, ±же ты2 њсновaлъ є3си2.

Что2 є4сть человёкъ, ћкw п0мниши є3го2; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw посэщaеши є3го2;

Ўмaлилъ є3си2 є3го2 мaлымъ чи1мъ t ѓгGлъ, слaвою и3 чeстію вэнчaлъ є3си2 є3го2: и3 постaвилъ є3си2 є3го2 над8 дёлы рукY твоє1ю, вс‰ покори1лъ є3си2 под8 н0зэ є3гw2:

Џвцы и3 волы2 вс‰, є3щe же и3 скоты2 пwльскjz, пти6цы небє1сныz и3 ры6бы морск‡z, преходsщыz стєзи2 морск‡z.

ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2.

Слaва:

По №-й каfjсмэ: Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ №

Въ беззак0ніихъ зачaвсz ѓзъ блyдный, не дерзaю взирaти на высотY нбcную, но дерзaz на чlвэколю1біе твоE, зовY: б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 сп7си1 мz.

Ѓще првdникъ є3двA сп7сaетсz, ѓзъ гдЁ kвлю1сz грёшный; тzготы2 и3 зн0z дневнaгw не понес0хъ, но съ наeмники є3динонадесsтагw часA сопричти1 мz б9е, и3 сп7си1 мz.

Слaва: Њб8‰тіz џ§а tвeрсти ми2 потщи1сz, блyднw моE и3жди1хъ житіE, на богaтство неиждивaемое взирazй щедр0тъ твои1хъ сп7се: нhнэ њбнищaвшее моE да не прeзриши сeрдце, тебё бо гDи, ўмилeніемъ зовY: согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю.

И# нhнэ: Ўповaніе хrтіaнъ прес™az дв7о, є3г0же родилA є3си2 бGа пaче ўмa же и3 сл0ва, непрестaннw моли2 съ г0рними си1лами, дaти њставлeніе грэхHвъ нaмъ всBмъ, и3 и3справлeніе житіS, вёрою и3 люб0вію при1снw тS чтyщымъ.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

ВLко вседержи1телю, непостижи1ме, начaло свёта, и3 преyмнаz си1ло, и4же v3постaснагw сл0ва nц7ъ, и3 є3диноси1льнагw твоегw2 д¦а и3спусти1тель: млcрдныz рaди млcти, и3 неизречeнныz бlгости, не презрёвый человёческагw є3стествA, тьм0ю грэхA содержи1магw, но б9eственными свёты сщ7eнныхъ твои1хъ ўчeній, зак0номъ и3 прbр0ки свэти1вый мjру, послэди1 же нaмъ того2 є3динор0днаго твоего2 сн7а бlговоли1вый пл0тію возсіsти, и3 ко њсіsнію нaсъ твоегw2 просвэщeніz настaвити: да бyдутъ ќши твои2 внeмлющэ глaсу молeніz нaшегw, и3 дaруй нaмъ б9е, во бдённомъ и3 трeзвенномъ сeрдцэ всю2 настоsщагw житіS н0щь прейти2, њжидaющымъ пришeствіz сн7а твоегw2, и3 бGа нaшегw, судіи2 всёхъ, да не возлежaще и3 спsще, но б0дрствующе и3 воздви1жени въ дёланіе зaповэдей твои1хъ њбрsщемсz, и3 въ рaдость є3гw2 совни1демъ, и3дёже прaзднующихъ глaсъ непрестaнный, и3 неизречeннаz слaдость зрsщихъ твоегw2 лицA добр0ту неизглаг0ланную. Ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΠΡΩΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 1ος
Μακάριος ἀνήρ, ὃς οὐκ ἐπορεύθη ἐν βουλῇ ἀσεβῶν καὶ ἐν ὁδῷ ἁμαρτωλῶν οὐκ ἔστη καὶ ἐπὶ καθέδρᾳ λοιμῶν οὐκ ἐκάθισεν.
ἀλλ᾿ ἤ ἐν τῷ νόμῳ Κυρίου τὸ θέλημα αὐτοῦ, καὶ ἐν τῷ νόμῳ αὐτοῦ μελετήσει ἡμέρας καὶ νυκτός.
καὶ ἔσται ὡς τὸ ξύλον τὸ πεφυτευμένον παρὰ τὰς διεξόδους τῶν ὑδάτων, ὃ τὸν καρπὸν αὐτοῦ δώσει ἐν καιρῷ αὐτοῦ, καὶ τὸ φύλλον αὐτοῦ οὐκ ἀποῤῥυήσεται· καὶ πάντα, ὅσα ἂν ποιῇ, κατευοδωθήσεται.
οὐχ οὕτως οἱ ἀσεβεῖς, οὐχ οὕτως, ἀλλ᾿ ἢ ὡσεὶ χνοῦς, ὃν ἐκρίπτει ὁ ἄνεμος ἀπὸ προσώπου τῆς γῆς.
διὰ τοῦτο οὐκ ἀναστήσονται ἀσεβεῖς ἐν κρίσει, οὐδὲ ἁμαρτωλοὶ ἐν βουλῇ δικαίων·
ὅτι γινώσκει Κύριος ὁδὸν δικαίων, καὶ ὁδὸς ἀσεβῶν ἀπολεῖται.

ΨΑΛΜΟΣ 2ος
Ἰνατί ἐφρύαξαν ἔθνη, καὶ λαοὶ ἐμελέτησαν κενά;
παρέστησαν οἱ βασιλεῖς τῆς γῆς, καὶ οἱ ἄρχοντες συνήχθησαν ἐπὶ τὸ αὐτὸ κατὰ τοῦ Κυρίου καὶ κατὰ τοῦ χριστοῦ αὐτοῦ. (διάψαλμα).
Διαῤῥήξωμεν τοὺς δεσμοὺς αὐτῶν καὶ ἀποῤῥίψωμεν ἀφ᾿ ἡμῶν τὸν ζυγὸν αὐτῶν.
ὁ κατοικῶν ἐν οὐρανοῖς ἐκγελάσεται αὐτούς, καὶ ὁ Κύριος ἐκμυκτηριεῖ αὐτούς.
τότε λαλήσει πρὸς αὐτοὺς ἐν ὀργῇ αὐτοῦ καὶ ἐν τῷ θυμῷ αὐτοῦ ταράξει αὐτούς.
᾿Εγὼ δὲ κατεστάθην βασιλεὺς ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ Σιὼν ὄρος τὸ ἅγιον αὐτοῦ
διαγγέλλων τὸ πρόσταγμα Κυρίου. Κύριος εἶπε πρός με· υἱός μου εἶ σύ, ἐγὼ σήμερον γεγέννηκά σε.
αἴτησαι παρ᾿ ἐμοῦ, καὶ δώσω σοι ἔθνη τὴν κληρονομίαν σου καὶ τὴν κατάσχεσίν σου τὰ πέρατα τῆς γῆς.
ποιμανεῖς αὐτοὺς ἐν ῥάβδῳ σιδηρᾷ, ὡς σκεύη κεραμέως συντρίψεις αὐτούς.
καὶ νῦν, βασιλεῖς, σύνετε, παιδεύθητε, πάντες οἱ κρίνοντες τὴν γῆν.
δουλεύσατε τῷ Κυρίῳ ἐν φόβῳ καὶ ἀγαλλιᾶσθε αὐτῷ ἐν τρόμῳ.
δράξασθε παιδείας, μήποτε ὀργισθῇ Κύριος καὶ ἀπολεῖσθε ἐξ ὁδοῦ δικαίας.
ὅταν ἐκκαυθῇ ἐν τάχει ὁ θυμὸς αὐτοῦ, μακάριοι πάντες οἱ πεποιθότες ἐπ᾿ αὐτῷ.

ΨΑΛΜΟΣ 3ος
Κύριε, τί ἐπληθύνθησαν οἱ θλίβοντές με; πολλοὶ ἐπανίστανται ἐπ᾿ ἐμέ·
πολλοὶ λέγουσι τῇ ψυχῇ μου· οὐκ ἔστι σωτηρία αὐτῷ ἐν τῷ Θεῷ αὐτοῦ. (διάψαλμα).
σὺ δέ, Κύριε, ἀντιλήπτωρ μου εἶ, δόξα μου καὶ ὑψῶν τὴν κεφαλήν μου.
φωνῇ μου πρὸς Κύριον ἐκέκραξα, καὶ ἐπήκουσέ μου ἐξ ὄρους ἁγίου αὐτοῦ. (διάψαλμα).
ἐγὼ ἐκοιμήθην καὶ ὕπνωσα· ἐξηγέρθην, ὅτι Κύριος ἀντιλήψεταί μου.
οὐ φοβηθήσομαι ἀπὸ μυριάδων λαοῦ τῶν κύκλῳ συνεπιτιθεμένων μοι.
ἀνάστα, Κύριε, σῶσόν με, ὁ Θεός μου, ὅτι σὺ ἐπάταξας πάντας τοὺς ἐχθραίνοντάς μοι ματαίως, ὀδόντας ἁμαρτωλῶν συνέτριψας.
τοῦ Κυρίου ἡ σωτηρία, καὶ ἐπὶ τὸν λαόν σου ἡ εὐλογία σου.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 4ος
Ἐν τῷ ἐπικαλεῖσθαί με εἰσήκουσάς μου, ὁ Θεὸς τῆς δικαιοσύνης μου· ἐν θλίψει ἐπλάτυνάς με. οἰκτείρησόν με καὶ εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου.
υἱοὶ ἀνθρώπων, ἕως πότε βαρυκάρδιοι; ἱνατί ἀγαπᾶτε ματαιότητα καὶ ζητεῖτε ψεῦδος; (διάψαλμα).
καὶ γνῶτε ὅτι ἐθαυμάστωσε Κύριος τὸν ὅσιον αὐτοῦ· Κύριος εἰσακούσεταί μου ἐν τῷ κεκραγέναι με πρὸς αὐτόν.
ὀργίζεσθε, καὶ μὴ ἁμαρτάνετε· ἃ λέγετε ἐν ταῖς καρδίαις ὑμῶν, ἐπὶ ταῖς κοίταις ὑμῶν κατανύγητε. (διάψαλμα).
θύσατε θυσίαν δικαιοσύνης καὶ ἐλπίσατε ἐπὶ Κύριον.
πολλοὶ λέγουσι· τίς δείξει ἡμῖν τὰ ἀγαθά; ᾿Εσημειώθη ἐφ᾿ ἡμᾶς τὸ φῶς τοῦ προσώπου σου, Κύριε.
ἔδωκας εὐφροσύνην εἰς τὴν καρδίαν μου· ἀπὸ καρποῦ σίτου, οἴνου καὶ ἐλαίου αὐτῶν ἐπληθύνθησαν.
ἐν εἰρήνῃ ἐπὶ τὸ αὐτὸ κοιμηθήσομαι καὶ ὑπνώσω, ὅτι σύ, Κύριε, κατὰ μόνας ἐπ᾿ ἐλπίδι κατῴκισάς με.

ΨΑΛΜΟΣ 5ος
Τὰ ῥήματά μου ἐνώτισαι Κύριε σύνες τῆς κραυγῆς μου
πρόσχες τῇ φωνῇ τῆς δεήσεώς μου ὁ βασιλεύς μου καὶ ὁ Θεός μου ὅτι πρὸς σὲ προσεύξομαι Κύριε
τὸ πρωῒ εἰσακούσῃ τῆς φωνῆς μου, τὸ πρωῒ παραστήσομαί σοι καὶ ἐπόψομαι
ὅτι οὐχὶ Θεὸς θέλων ἀνομίαν σὺ εἶ οὐδὲ παροικήσει σοι πονηρευόμενος
οὐ διαμενοῦσιν παράνομοι κατέναντι τῶν ὀφθαλμῶν σου, ἐμίσησας πάντας τοὺς ἐργαζομένους τὴν ἀνομίαν ἀπολεῖς πάντας τοὺς λαλοῦντας τὸ ψεῦδος, ἄνδρα αἱμάτων καὶ δόλιον βδελύσσεται Κύριος
ἐγὼ δὲ ἐν τῷ πλήθει τοῦ ἐλέους σου εἰσελεύσομαι εἰς τὸν οἶκόν σου, προσκυνήσω πρὸς ναὸν ἅγιόν σου ἐν φόβῳ σου
Κύριε ὁδήγησόν με ἐν τῇ δικαιοσύνῃ σου, ἕνεκα τῶν ἐχθρῶν μου κατεύθυνον ἐνώπιόν μου τὴν ὁδόν σου
ὅτι οὐκ ἔστιν ἐν τῷ στόματι αὐτῶν ἀλήθεια ἡ καρδία αὐτῶν ματαία τάφος ἀνεῳγμένος ὁ λάρυγξ αὐτῶν ταῖς γλώσσαις αὐτῶν ἐδολιοῦσαν
κρῖνον αὐτοὺς ὁ Θεὸς, ἀποπεσάτωσαν ἀπὸ τῶν διαβουλίων αὐτῶν κατὰ τὸ πλῆθος τῶν ἀσεβειῶν αὐτῶν, ἔξωσον αὐτοὺς ὅτι παρεπίκρανάν σε Κύριε
καὶ εὐφρανθήτωσαν πάντες οἱ ἐλπίζοντες ἐπὶ σὲ, εἰς αἰῶνα ἀγαλλιάσονται καὶ
κατασκηνώσεις ἐν αὐτοῖς καὶ καυχήσονται ἐν σοὶ πάντες οἱ ἀγαπῶντες τὸ ὄνομά σου
ὅτι σὺ εὐλογήσεις δίκαιον Κύριε ὡς ὅπλῳ εὐδοκίας ἐστεφάνωσας ἡμᾶς.

ΨΑΛΜΟΣ 6ος
Κύριε, μὴ τῷ θυμῷ σου ἐλέγξῃς με, μηδὲ τῇ ὀργῇ σου παιδεύσῃς με.
ἐλέησόν με, Κύριε, ὅτι ἀσθενής εἰμι· ἴασαί με, Κύριε, ὅτι ἐταράχθη τὰ ὀστᾶ μου,
καὶ ἡ ψυχή μου ἐταράχθη σφόδρα· καὶ σύ, Κύριε, ἕως πότε;
ἐπίστρεψον, Κύριε, ρῦσαι τὴν ψυχήν μου, σῶσόν με ἕνεκεν τοῦ ἐλέους σου.
ὅτι οὐκ ἔστιν ἐν τῷ θανάτῳ ὁ μνημονεύων σου· ἐν δὲ τῷ ῞ᾼδῃ τίς ἐξομολογήσεταί σοι;
ἐκοπίασα ἐν τῷ στεναγμῷ μου, λούσω καθ᾿ ἑκάστην νύκτα τὴν κλίνην μου, ἐν δάκρυσί μου τὴν στρωμνήν μου βρέξω.
ἐταράχθη ἀπὸ θυμοῦ ὁ ὀφθαλμός μου, ἐπαλαιώθην ἐν πᾶσι τοῖς ἐχθροῖς μου.
ἀπόστητε ἀπ᾿ ἐμοῦ πάντες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν, ὅτι εἰσήκουσε Κύριος τῆς φωνῆς τοῦ κλαυθμοῦ μου·
ἤκουσε Κύριος τῆς δεήσεώς μου, Κύριος τὴν προσευχήν μου προσεδέξατο.
αἰσχυνθείησαν καὶ ταραχθείησαν σφόδρα πάντες οἱ ἐχθροί μου, ἀποστραφείησαν καὶ καταισχυνθείησαν σφόδρα διὰ τάχους.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 7ος
Κύριε ὁ Θεός μου, ἐπὶ σοὶ ἤλπισα· σῶσόν με ἐκ πάντων τῶν διωκόντων με καὶ ῥῦσαί με,
μήποτε ἁρπάσῃ ὡς λέων τὴν ψυχήν μου, μὴ ὄντος λυτρουμένου μηδὲ σῴζοντος.
Κύριε ὁ Θεός μου, εἰ ἐποίησα τοῦτο, εἰ ἔστιν ἀδικία ἐν χερσί μου,
εἰ ἀνταπέδωκα τοῖς ἀνταποδιδοῦσί μοι κακά, ἀποπέσοιμι ἄρα ἀπὸ τῶν ἐχθρῶν μου κενός·
καταδιώξαι ἄρα ὁ ἐχθρὸς τὴν ψυχήν μου καὶ καταλάβοι καὶ καταπατήσαι εἰς γῆν τὴν ζωήν μου καὶ τὴν δόξαν μου εἰς χοῦν κατασκηνώσαι. (διάψαλμα).
ἀνάστηθι, Κύριε, ἐν ὀργῇ σου, ὑψώθητι ἐν τοῖς πέρασι τῶν ἐχθρῶν σου. ἐξεγέρθητι, Κύριε ὁ Θεός μου, ἐν προστάγματι, ᾧ ἐνετείλω,
καὶ συναγωγὴ λαῶν κυκλώσει σε, καὶ ὑπὲρ ταύτης εἰς ὕψος ἐπίστρεψον.
Κύριος κρινεῖ λαούς. κρῖνόν με, Κύριε, κατὰ τὴν δικαιοσύνην μου καὶ κατὰ τὴν ἀκακίαν μου ἐπ᾿ ἐμοί.
συντελεσθήτω δὴ πονηρία ἁμαρτωλῶν καὶ κατευθυνεῖς δίκαιον, ἐτάζων καρδίας καὶ νεφροὺς ὁ Θεός.
δικαία ἡ βοήθειά μου παρὰ τοῦ Θεοῦ τοῦ σῴζοντος τοὺς εὐθεῖς τῇ καρδίᾳ.
ὁ Θεὸς κριτὴς δίκαιος καὶ ἰσχυρὸς καὶ μακρόθυμος καὶ μὴ ὀργὴν ἐπάγων καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν.
ἐὰν μὴ ἐπιστραφῆτε, τὴν ρομφαίαν αὐτοῦ στιλβώσει, τὸ τόξον αὐτοῦ ἐνέτεινε καὶ ἡτοίμασεν αὐτό·
καὶ ἐν αὐτῷ ἡτοίμασε σκεύη θανάτου, τὰ βέλη αὐτοῦ τοῖς καιομένοις ἐξειργάσατο.
ἰδοὺ ὠδίνησεν ἀδικίαν, συνέλαβε πόνον καὶ ἔτεκεν ἀνομίαν.
λάκκον ὤρυξε καὶ ἀνέσκαψεν αὐτόν, καὶ ἐμπεσεῖται εἰς βόθρον, ὃν εἰργάσατο·
ἐπιστρέψει ὁ πόνος αὐτοῦ εἰς κεφαλὴν αὐτοῦ, καὶ ἐπὶ κορυφὴν αὐτοῦ ἡ ἀδικία αὐτοῦ καταβήσεται.
ἐξομολογήσομαι τῷ Κυρίῳ κατὰ τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ καὶ ψαλῶ τῷ ὀνόματι Κυρίου τοῦ ῾Υψίστου.
Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 8ος
Κύριε ὁ Κύριος ἡμῶν, ὡς θαυμαστὸν τὸ ὄνομά σου ἐν πάσῃ τῇ γῇ· ὅτι ἐπήρθη ἡ μεγαλοπρέπειά σου ὑπεράνω τῶν οὐρανῶν.
ἐκ στόματος νηπίων καὶ θηλαζόντων κατηρτίσω αἶνον ἕνεκα τῶν ἐχθρῶν σου τοῦ καταλῦσαι ἐχθρὸν καὶ ἐκδικητήν.
ὅτι ὄψομαι τοὺς οὐρανούς, ἔργα τῶν δακτύλων σου, σελήνην καὶ ἀστέρας, ἃ σὺ ἐθεμελίωσας·
τί ἐστιν ἄνθρωπος, ὅτι μιμνῄσκῃ αὐτοῦ; ἢ υἱὸς ἀνθρώπου, ὅτι ἐπισκέπτῃ αὐτόν;
ἠλάττωσας αὐτὸν βραχύ τι παρ᾿ ἀγγέλους, δόξῃ καὶ τιμῇ ἐστεφάνωσας αὐτόν,
καὶ κατέστησας αὐτὸν ἐπὶ τὰ ἔργα τῶν χειρῶν σου· πάντα ὑπέταξας ὑποκάτω τῶν ποδῶν αὐτοῦ,
πρόβατα, καὶ βόας ἁπάσας, ἔτι δὲ καὶ τὰ κτήνη τοῦ πεδίου,
τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ καὶ τοὺς ἰχθύας τῆς θαλάσσης, τὰ διαπορευόμενα τρίβους θαλασσῶν.
Κύριε ὁ Κύριος ἡμῶν, ὡς θαυμαστὸν τὸ ὄνομά σου ἐν πάσῃ τῇ γῇ!

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма 1

1 псалом

Псалом Давида, який у євреїв не надписаний.

¹ Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить.
² Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч.
³ І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним.
⁴ Не так нечестивці, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі].
⁵ Тому не встоять нечестивці на суді, і грішники на зібранні праведних.
⁶ Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивців загине.

2 псалом

Псалом Давида. (Пророчий про Христа).

¹ Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне?
² Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його.
³ «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє».
⁴ Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх.
⁵ Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх.
⁶ Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його.
⁷ Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе».
⁸ «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє.
⁹ Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх».
¹⁰ Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі.
¹¹ Служіть Господеві зі страхом і радійте [Йому] з трепетом.
¹² Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.

3 псалом

Псалом Давида, коли він втікав від Авесалома, сина свого.

^1-2 Господи, як намножилося ворогів моїх, скільки тих, що повстали проти мене,
³ многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його».
⁴ Але Ти, Господи, захист мій, Ти слава моя, Ти підносиш голову мою.
⁵ Голосом моїм кличу я до Господа, і Він чує мене з гори святої Своєї.
⁶ Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь захищає мене.
⁷ Не побоюся я безліч напасників, що звідусіль нападають на мене.
⁸ Устань, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти вражаєш усіх ворогів моїх і зуби нечестивців сокрушиш.
⁹ Від Господа спасіння, і над народом Твоїм благословення Твоє.

Слава…

4 псалом

Начальнику хору. На струнних інструментах.
Псалом Давида.

^1-2 Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою.
³ Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди?
⁴ Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього.
⁵ Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся.
⁶ Приносьте жертву правди і уповайте на Господа.
⁷ Багато хто говорить: «Хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи.
⁸ Ти дав веселість у серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася.
⁹ В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.

5 псалом

Начальнику хору. На духових інструментах.
Псалом Давида.

^1-2 Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої.
³ Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, Господи!
⁴ Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати.
⁵ Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий.
⁶ Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня.
⁷ Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь.
⁸ Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою.
⁹ Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою.
¹⁰ Бо нема істини в устах їхніх, серце їх лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують.
¹¹ Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи.
¹² І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє.
¹³ Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.

6 псалом

Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах.
Псалом Давида.

^1-2 Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.
³ Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої.
⁴ І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки?
⁵ Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї.
⁶ Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе?
⁷ Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою.
⁸ Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє.
⁹ Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого!
¹⁰ Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв.
¹¹ Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.

Слава…

7 псалом

Плачевна пісня Давида, яку він співав Господеві з приводу Хуса, сина Веніамінового.

^1-2 Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене.
³ Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя].
⁴ Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх,
⁵ якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене,
⁶ то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох.
⁷ Устань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти.
⁸ І громада народів обступлять Тебе, над ними Ти високо піднесися.
⁹ Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю.
¹⁰ Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки.
¹¹ Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем.
¹² Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня.
¹³ Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього.
¹⁴ Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими.
¹⁵ Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня.
¹⁶ Копав яму, і викопав її, і впав у ту ж яму, що сам її приготував.
¹⁷ І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде.
¹⁸ Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.

8 псалом

Начальнику хору. На гефському інструменті.
Псалом Давида (пророчий).

^1-2 Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес!
³ Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника.
⁴ Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив,
⁵ то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним?
⁶ Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його.
⁷ І поставив його над творінням рук Твоїх; усе підкорив під ноги його:
⁸ овець і волів усіх, ще й звірів польових;
⁹ птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими.
¹⁰ Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!

Слава…

Після 1-ї кафмзми

Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 1.

У беззаконнях зачатий я — блудний. Не маю сміливості дивитися на висоту небесну, але, надіючись на чоловіколюбство Твоє, до Тебе взиваю: Боже, очисти мене грішного і спаси мене.

Якщо праведник ледве спасається, то де буду я, грішний, що не поніс тяготи і спеки денної? Але до працівників одинадцятої години прирівняй мене, Боже, і спаси мене.

Слава…

Батьківські обійми поспіши відкрити мені, Спасе, хоч я прожив своє життя блудно, але, надіючись на багатство щедрот Твоїх, до Тебе, Господи, взиваю: згрішив я проти неба і перед Тобою; не відкинь нині мого зубожілого серця…

І нині…

Пресвята Діво, Уповання християн! Молися з Небесними Силами до незбагненно породженного Тобою Бога, щоб дав нам прощення гріхів та виправлення життя, і щоб ми з вірою та любов’ю Тебе величали.

Господи, помилуй (40 разів)

Молитва

Владико Вседержителю, незбагнений Боже, Початок світу і прерозумна Сило, Отче іпостасного Слова, що посилаєш Єдиносильного Твого Духа! Ти ради Своєї безмежної милости і невимовної благости не зневажив людського єства, темрявою гріха покритого, але просвітив людей світлом Твого Божественного вчення через Закон і пророків. Наостанку ж послав нам Єдинородного Твого Сина і Ним нас до світла богопізнання привів. Нехай же вуха Твої і тепер чують голос молінь наших; і дай нам, Боже, пильним і тверезим сердцем усю ніч цього життя пройти в очікуванні пришестя Сина Твого Христа і Бога нашого, Судді всіх, щоб не в лінощах, а у виконанні заповідей Твоїх ми зустріли Його та ввійшли в радість Його, де не вмовкає голос святковий і не скінчується насолода тих, що бачать лиця Твого красу невимовну. Бо Ти благий і чоловіколюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.