Кафізма 9
Кафизма девятая
1В коне́ц, псало́м пе́сни Дави́ду, пе́снь Иереми́ева и Иезекии́лева, люде́й преселе́ния, егда́ хотя́ху исходи́ти, 64.
2 Тебе́ подоба́ет пе́снь, Бо́же, в Сио́не, и Тебе́ возда́стся моли́тва во Иерусали́ме. 3Услы́ши моли́тву мою́, к Тебе́ вся́ка пло́ть прии́дет. 4Словеса́ беззако́нник премого́ша на́с, и нече́стия на́ша Ты́ очи́стиши. 5Блаже́н, eго́же избра́л еси́ и прия́л, всели́тся во дво́рех Твои́х. Испо́лнимся во благи́х до́му Твоего́, свя́т хра́м Тво́й, 6ди́вен в пра́вде. Услы́ши ны́, Бо́же, Спаси́телю на́ш, упова́ние все́х конце́й земли́, и су́щих в мо́ри дале́че, 7уготовля́яй го́ры кре́постию Свое́ю, препоя́сан си́лою, 8смуща́яй глубину́ морску́ю, шу́му во́лн eго́ кто́ постои́т́ Смяту́тся язы́цы, 9и убоя́тся живу́щии в конца́х от зна́мений Твои́х, исхо́ды у́тра и ве́чера украси́ши. 10Посети́л еси́ зе́млю и упои́л еси́ ю́, умно́жил еси́ обогати́ти ю́. Река́ Бо́жия напо́лнися во́д; угото́вал еси́ пи́щу им, я́ко та́ко [е́сть] угото́вание. 11Бразды́ ея́ упо́й, умно́жи жи́та ея́, в ка́плях ея́ возвесели́тся возсия́ющи . 12Благослови́ши вене́ц ле́та бла́гости Твоея́, и поля́ Твоя́ испо́лнятся ту́ка, 13разботе́ют кра́сная пусты́ни, и ра́достию хо́лми препоя́шутся. 14Оде́яшася о́вни о́вчии, и удо́лия умно́жат пшени́цу, воззову́т, и́бо воспою́т.
1В коне́ц, пе́снь псалма́ воскресе́ния, 65.
2 Воскли́кните Го́сподеви, вся́ земля́, по́йте же и́мени Его́, дади́те сла́ву хвале́ Его́. 3Рцы́те Бо́гу: ко́ль страшна́ дела́ Твоя́́ во мно́жестве си́лы Твоея́ со́лжут Тебе́ врази́ Твои́. 4Вся́ земля́ да поклони́тся Тебе́ и пое́т Тебе́, да пое́т же и́мени Твоему́, Вы́шний. 5Прииди́те и ви́дите дела́ Бо́жия, ко́ль стра́шен в сове́тех па́че сыно́в челове́ческих. 6Обраща́яй мо́ре в су́шу, в реце́ про́йдут нога́ми, та́мо возвесели́мся о Не́м, 7влады́чествующем си́лою Свое́ю ве́ком. О́чи Его́ на язы́ки призира́ете, преогорчева́ющии да не возно́сятся в себе́. 8Благослови́те, язы́цы, Бо́га на́шего и услы́шан сотвори́те гла́с хвалы́ Его́, 9поло́жшаго ду́шу мою́ в живо́т и не да́вшаго во смяте́ние но́г мои́х. 10Я́ко искуси́л ны́ еси́, Бо́же, разже́гл ны́ еси́, я́коже разжиза́ется сребро́. 11Вве́л ны́ еси́ в се́ть, положи́л еси́ ско́рби на хребте́ на́шем. 12Возве́л еси́ челове́ки на главы́ на́ша, проидо́хом сквозе́ о́гнь и во́ду, и изве́л еси́ ны́ в поко́й. 13Вни́ду в до́м Тво́й со всесожже́нием, возда́м Тебе́ моли́твы моя́, 14я́же изреко́сте устне́ мои́, и глаго́лаша уста́ моя́ в ско́рби мое́й, 15всесожже́ния ту́чна вознесу́ Теб́е с кади́лом, и о́вны, вознесу́ Тебе́ волы́ с козлы́. 16Прииди́те, услы́шите, и пове́м ва́м, вси́ боя́щиися Бо́га, ели́ка сотвори́ души́ мое́й. 17К Нему́ усты́ мои́ми воззва́х и вознесо́х под язы́ком мои́м. 18Непра́вду а́ще узре́х в се́рдце мое́м, да не услы́шит мене Госпо́дь. 19Сего́ ра́ди услы́ша мя́ Бо́г, вня́т гла́су моле́ния моего́. 20Благослове́н Бо́г, и́же не отстави́ моли́тву мою́ и ми́лость Свою́ от Мене́.
1В коне́ц, в пе́снех, псало́м пе́сни Дави́ду, 66.
2 Бо́же, уще́дри ны́ и благослови́ ны́, просвети́ лице́ Твое́ на ны́ и поми́луй ны́. 3Позна́ти на земли́ пу́ть Тво́й, во все́х язы́цех спасе́ние Твое́. 4Да испове́дятся Тебе́ лю́дие, Бо́же, да испове́дятся Тебе́ лю́дие вси́. 5Да возвеселя́тся и да возра́дуются язы́цы, я́ко су́диши лю́дем правото́ю и язы́ки на земли́ наста́виши. 6Да испове́дятся Тебе́ лю́дие, Бо́же, да испове́дятся Тебе́ лю́дие вси́. 7Земля́ даде́ пло́д сво́й, благослови́ ны́, Бо́же, Бо́же на́ш, 8благослови́ ны́, Бо́же, и да убоя́тся Его́ вси́ концы́ земли́.
Сла́ва:
1В коне́ц, псало́м пе́сни Дави́ду, 67.
2 Да воскре́снет Бо́г, и расточа́тся врази́ Егó, и да бежа́т от лица́ Его́ ненави́дящии Его́. 3Я́ко исчеза́ет ды́м, да исче́знут, я́ко та́ет во́ск от лица́ огня́, та́ко да поги́бнут гре́шницы от лица́ Бо́жия, 4а пра́ведницы да возвеселя́тся, да возра́дуются пред Бо́гом, да насладя́тся в весе́лии. 5Воспо́йте Бо́гу, по́йте и́мени Его́, путесотвори́те возше́дшему на за́пады. Госпо́дь и́мя Ему́, и ра́дуйтеся пред Ни́м. 6Да смяту́тся от лица́ Его́, Отца́ си́рых и суди́и вдови́ц: Бо́г в ме́сте святе́м Свое́м. 7Бо́г вселя́ет единомы́сленныя в до́м, изводя́ окова́нныя му́жеством, та́кожде преогорчева́ющыя живу́щыя во гробе́х. 8Бо́же, внегда́ исходи́ти Тебе́ пред людьми́ Твои́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебе́ в пусты́ни, 9земля́ потрясе́ся, и́бо небеса́ ка́нуша от лица́ Бо́га Сина́ина, от лица́ Бо́га Изра́илева. 10До́ждь во́лен отлучи́ши, Бо́же, достоя́нию Твоему́ и изнемо́же, Ты́ же соверши́л еси́ е́. 11Живо́тная Твоя́ живу́т на не́й, угото́вал еси́ бла́гостию Твое́ю ни́щему, Бо́же. 12Госпо́дь да́ст глаго́л благовеству́ющым си́лою мно́гою. 13Ца́рь си́л возлю́бленнаго, красото́ю 8 до́му раздели́ти коры́сти. 14А́ще поспите́ посреде преде́л, криле́ голуби́не посре́брене, и междора́мия ея́ в блеща́нии зла́та. 15Внегда́ ра́знствит Небе́сный цари́ на не́й, оснежа́тся в Селмо́не. 16Гора́ Бо́жия, гора́ ту́чная, гора́ усыре́нная, гора́ ту́чная. 17Вску́ю непщу́ете го́ры усыре́нныя́ Гора́, ю́же благоволи́ Бо́г жи́ти в не́й, и́бо Госпо́дь всели́тся до конца́. 18Колесни́ца Бо́жия тма́ми те́м, ты́сяща гобзу́ющих, Госпо́дь в ни́х в Сина́и во святе́м. 19Возше́л еси́ на высоту́, плени́л еси́ пле́н, прия́л еси́ дая́ния в челове́цех, и́бо не покаря́ющыяся, е́же всели́тися. 20Госпо́дь Бо́г благослове́н, благослове́н Госпо́дь де́нь дне́, поспеши́т на́м Бо́г спасе́ний на́ших. 21Бо́г на́ш, Бо́г е́же спаса́ти, и Госпо́дня, Госпо́дня исхо́дища сме́ртная. 22Оба́че Бо́г сокруши́т главы́ враго́в Свои́х, ве́рх вла́с преходя́щих в прегреше́ниих свои́х. 23Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́х морски́х. 24Я́ко да омо́чится нога́ Твоя́ в кро́ви, язы́к пе́с твои́х, от вра́г от него́. 25Ви́дена бы́ша ше́ствия Твоя́, Бо́же, ше́ствия Бо́га моего́ Царя́, И́же во Святе́м, 26предвари́ша кня́зи бли́з пою́щих, посреде́ де́в тимпа́нниц. 27В це́рквах благослови́те Бо́га, Го́спода от исто́чник Изра́илевых. 28Та́мо Вениами́н юне́йший во ужа́се, кня́зи Иу́довы влады́ки и́х, кня́зи Завуло́ни, кня́зи Неффали́мли. 29Запове́ждь, Бо́же, си́лою Твое́ю, укрепи́, Бо́же, сие́, е́же соде́лал еси́ в на́с. 30От хра́ма Твоего́ во Иерусали́м Тебе́ принесу́т ца́рие да́ры. 31Запрети́ звере́м тро́стным, со́нм юне́ц в ю́ницах людски́х, е́же затвори́ти искуше́нныя сребро́м, расто́чи язы́ки хотя́щыя бра́нем. 32Прии́дут моли́твенницы от Еги́пта, Ефио́пиа предвари́т ру́ку свою́ к Бо́гу. 33Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеви, 34возше́дшему на не́бо небесе́ на восто́ки, се́ да́ст гла́су Своему́ гла́с си́лы. 35Дади́те сла́ву Бо́гови, на Изра́или велеле́пота Его́, и си́ла Его́ на о́блацех. 36Ди́вен Бо́г во святы́х Свои́х, Бо́г Изра́илев: То́й да́ст си́лу и держа́ву лю́дем Свои́м, благослове́н Бо́г.
Сла́ва:
1В коне́ц, о изме́ншихся , псало́м Дави́ду, 68.
2 Спаси́, мя́, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ды до души́ моея́. 3Углебо́х в тиме́нии глубины́, и не́сть постоя́ния. Приидо́х во глубины́ морски́я, и бу́ря потопи́ мя́. 4Утруди́хся зовы́й, измолче́ горта́нь мо́й, исчезо́сте о́чи мои́, от е́же упова́ти ми́ на Бо́га моего́. 5Умно́жишася па́че вла́с главы́ моея́ ненави́дящии мя́ ту́не, укрепи́шася врази́ мои́, изгоня́щии мя́ непра́ведно: я́же не восхища́х, тогда́ воздая́х. 6Бо́же, Ты́ уве́дел еси́ безу́мие мое,́ и прегреше́ния моя́ от Тебе́ не утаи́шася. 7Да не постыдя́тся о мне́ терпя́щии Тебе́, Го́споди, Го́споди Си́л, ниже́ да посра́мятся о мне́ и́щущии Тебе́, Бо́же Изра́илев. 8Я́ко Тебе́ ра́ди претерпе́х поноше́ние, покры́ срамота́ лице́ мое́. 9Чу́ждь бы́х бра́тии мое́й, и стра́нен сыново́м ма́тepe моея́. 10Я́ко ре́вность до́му Твоего́ снеде́ мя́, и поноше́ния понося́щих Ти́ нападо́ша на мя́. 11И покры́х посто́м ду́шу мою́, и бы́сть в поноше́ние мне́, 12и положи́х одея́ние мое́ вре́тище, и бы́х и́м в при́тчу. 13О мне́ глумля́хуся седя́щии во врате́х, и о мне́ поя́ху пию́щии вино́. 14А́з же моли́твою моею́ к Тебе́, Бо́же, вре́мя благоволе́ния, Бо́же, во мно́жестве ми́лости Твоея́ услы́ши мя́, во и́стине спасе́ния Твоего́. 15Спаси́ мя́ от бре́ния, да не угле́бну, да изба́влюся от ненави́дящих мя́ и от глубо́ких во́д. 16Да не потопи́т мене́ бу́ря водна́я, ниже́ да пожре́т мене́ глубина́, ниже́ сведе́т о мне́ рове́нник у́ст свои́х. 17Услы́ши мя́, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́, по мно́жеству щедро́т Твои́х при́зри на мя́. 18Не отврати́ лица́ Твоего́ от о́трока Твоего́, я́ко скорблю́, ско́ро услы́ши мя́. 19Вонми́ души́ мое́й, и изба́ви ю́, вра́г мои́х ра́ди изба́ви мя́. 20Ты́ бо ве́си поноше́ние мое́ и сту́д мо́й, и срамоту́ мою́: пред Тобо́ю вси́ оскорбля́ющии мя́. 21Поноше́ние ча́яше душа́ моя́, и стра́сть и жда́х соскорбя́щаго, и не бе́, и утеша́ющих, и не обрето́х. 22И да́ша в сне́дь мою́ же́лчь, и в жа́жду мою́ напои́ша мя́ о́цта. 23Да бу́дет трапе́за и́х пред ни́ми в се́ть, и в воздая́ние, и в собла́зн. 24Да помрача́тся о́чи и́х, е́же не ви́дети, и хребе́т и́х вы́ну сляцы́. 25Проле́й на ня́ гне́в Тво́й, и я́рость гне́ва Твоего́ да пости́гнет и́х. 26Да бу́дет дво́р и́х пу́ст, и в жили́щах и́х да не бу́дет живы́й. 27Зане́ eго́же Ты́ порази́л еси́, ти́и погна́ша, и к боле́зни я́зв мои́х приложи́ша. 28Приложи́ беззако́ние к беззако́нию и́х, и да не вни́дут в пра́вду Твою́. 29Да потребя́тся от кни́ги живы́х и с пра́ведными да не напи́шутся. 30Ни́щ и бо́ляй е́смь а́з: спасе́ние Твое́, Бо́же, да прии́мет мя́. 31Восхвалю́ и́мя Бо́га моего́ с пе́снию, возвели́чу Его́ во хвале́нии: 32и уго́дно бу́дет Бо́гу па́че тельца́ ю́на, ро́ги износя́ща и па́знокти. 33Да у́зрят ни́щии и возвеселя́тся: взы́щите Бо́га, и жива́ бу́дет душа́ ва́ша. 34Я́ко услы́ша убо́гия Госпо́дь и окова́нныя Своя́ не уничижи́. 35Да восхва́лят Его́ небеса́ и земля́, мо́ре и вся́ живу́щая в не́м. 36Я́ко Бо́г спасе́т Сио́на, и сози́ждутся гра́ди Иуде́йстии, и вселя́тся та́мо, и насле́дят и́, 37и се́мя рабо́в Твои́х уде́ржит и́, и лю́бящии и́мя Твое́ вселя́тся в не́м.
1В коне́ц, Дави́ду в воспомина́ние, во е́же спасти́ мя́ Го́споду, 69.
2 Бо́же, в по́мощь мою́ вонми́, Го́споди, помощи́ ми́ потщи́ся. 3Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущии ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щии ми́ зла́я. 4Да возвратя́тся а́бие стыдя́щеся глаго́лющии ми́: бла́гоже, бла́гоже. 5Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебе́ вси́ и́щущии Тебе́, Бо́же, и да глаго́лют вы́ну: да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящии спасе́ние Твое́: 6а́з же ни́щ е́смь и убо́г, Бо́же, помози́ ми́; помо́щник мо́й и изба́витель мо́й еси́ Ты́, Го́споди, не закосни́.
Сла́ва:
По 9-й кафисме,
Трисвято́е. и по О́тче на́ш:
Та́же тропари́, гла́с 6
Помышля́ю де́нь стра́шный и пла́чу дея́ний мои́х лука́вых, ка́ко отвеща́ю Безсме́ртному Царю́́ Или́ ко́им дерзнове́нием воззрю́ на Судию́, блу́дный а́з́ Благоутро́бный О́тче, Сы́не Единоро́дный, Ду́ше Святы́й, поми́луй мя́.
Сла́ва: Во юдо́ли плаче́вне, на ме́сте, е́же завеща́л еси́, егда́ ся́деши, Ми́лостиве, сотвори́ти пра́ведный су́д, не обличи́ моя́ сокрове́нная, ниже́ посрами́ мене́ пред А́нгелы, но пощади́ мя́, Бо́же, и поми́луй мя́.
И ны́не: Упова́ние и покро́в держа́вный к Тебе́ притека́ющих, Богороди́тельнице, благо́е предста́тельство ми́ра, моли́ со безпло́тными приле́жно, Его́же родила́ еси́ человеколю́бнейшаго Бо́га, изба́витися душа́м на́шым от вся́каго преще́ния, еди́на Благослове́нная.
Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:
Влады́ко Го́споди, Бо́же на́ш, И́же еди́н окая́нныя моея́ души́ неду́г и сея́ исце́ление ве́дый, исцели́ ю́, я́коже ве́си, ра́ди мно́жества ми́лости Твоея́ и щедро́т Твои́х, поне́же от де́л мои́х не́сть пла́стыря приложи́ти е́й, ниже́ еле́а, ниже́ обяза́ния, но Ты́, прише́дый не пра́ведныя призва́ти, но гре́шныя в покая́ние, поми́луй, уще́дри, прости́ ю́, раздери́ рукописа́ние мно́гих мои́х и сту́дных дея́ний и наста́ви мя́ на пра́вый пу́ть Тво́й, да, ходя́й во и́стине Твое́й, возмогу́ избежа́ти стре́л лука́ваго и си́це предста́ну неосужде́нно пред стра́шным Престо́лом Твои́м, сла́вя и воспева́я Пресвято́е Твое́ и́мя во ве́ки, ами́нь.
Каfjсма девz1таz
Въ конeцъ, pал0мъ пёсни дв7ду, пёснь їеремjева и3 їезекjилева, людeй преселeніz, є3гдA хотsху и3сходи1ти, …д
ТебЁ подобaетъ пёснь, б9е, въ сіHнэ, и3 тебЁ воздaстсz моли1тва во їеrли1мэ.
Ўслhши моли1тву мою2: къ тебЁ всsка пл0ть пріи1детъ.
СловесA беззакHнникъ премог0ша нaсъ: и3 нечє1стіz н†ша ты2 њчи1стиши.
Бlжeнъ, є3г0же и3збрaлъ є3си2 и3 пріsлъ, всели1тсz во дв0рэхъ твои1хъ. И#сп0лнимсz во бlги1хъ д0му твоегw2: с™ъ хрaмъ тв0й.
Ди1венъ въ прaвдэ, ўслhши ны2, б9е, сп7си1телю нaшъ, ўповaніе всёхъ концeвъ земли2 и3 сyщихъ въ м0ри далeче:
Ўготовлszй г0ры крёпостію своeю, препоsсанъ си1лою:
Смущazй глубинY морскyю, шyму в0лнъ є3гw2 кто2 постои1тъ; смzтyтсz kзhцы,
И# ўбоsтсz живyщіи въ концaхъ t знaменій твои1хъ: и3сх0ды ќтра и3 вeчера ўкраси1ши.
Посэти1лъ є3си2 зeмлю и3 ўпои1лъ є3си2 ю5, ўмн0жилъ є3си2 њбогати1ти ю5: рэкA б9іz нап0лнисz в0дъ: ўгот0валъ є3си2 пи1щу и5мъ, ћкw тaкw є4сть ўгот0ваніе.
Бразды6 є3S ўп0й, ўмн0жи жи6та є3S: въ кaплzхъ є3S возвесели1тсz возсіsющи.
Бlгослови1ши вэнeцъ лёта блaгости твоеS, и3 полS тво‰ и3сп0лнzтсz тyка:
Разботёютъ кр†снаz пустhни, и3 рaдостію х0лми препоsшутсz.
Њдёzшасz џвни џвчіи, и3 ўдHліz ўмн0жатъ пшени1цу: воззовyтъ, и4бо воспою1тъ.
Въ конeцъ, пёснь pалмA воскrніz, …є
Воскли1кните гDеви всS землS, п0йте же и4мени є3гw2, дади1те слaву хвалЁ є3гw2.
Рцhте бGу: к0ль стр†шна дэлA тво‰; во мн0жествэ си1лы твоеS с0лжутъ тебЁ врази2 твои2.
ВсS землS да покл0нитсz тебЁ и3 поeтъ тебЁ, да поeтъ же и4мени твоемY, вhшній.
Пріиди1те и3 ви1дите дэлA б9іz, к0ль стрaшенъ въ совётэхъ пaче сынHвъ человёческихъ.
Њбращazй м0ре въ сyшу, въ рэцЁ пр0йдутъ ногaми: тaмw возвесели1мсz њ нeмъ,
ВLчествующемъ си1лою своeю вёкомъ: џчи є3гw2 на kзhки призирaетэ: преwгорчевaющіи да не возн0сzтсz въ себЁ.
Бlгослови1те, kзhцы, бGа нaшего, и3 ўслhшанъ сотвори1те глaсъ хвалы2 є3гw2,
Пол0жшагw дyшу мою2 въ жив0тъ, и3 не дaвшаго во смzтeніе н0гъ мои1хъ.
Ћкw и3скуси1лъ ны2 є3си2, б9е, разжeглъ ны2 є3си2, ћкоже разжизaетсz сребро2.
Ввeлъ ны2 є3си2 въ сёть, положи1лъ є3си2 скHрби на хребтЁ нaшемъ.
Возвeлъ є3си2 человёки на главы6 нaшz: проид0хомъ сквозЁ џгнь и3 в0ду, и3 и3звeлъ є3си2 ны2 въ пок0й.
Вни1ду въ д0мъ тв0й со всесожжeніемъ, воздaмъ тебЁ моли6твы мо‰,
Я%же и3зрек0стэ ўстнЁ мои2, и3 глаг0лаша ўстA мо‰ въ ск0рби моeй.
Всесожжє1ніz т{чна вознесY тебЁ съ кади1ломъ, и3 nвны2, вознесY тебЁ волы2 съ кwзлы2.
Пріиди1те, ўслhшите, и3 повёмъ вaмъ, вси2 боsщіисz бGа, є3ли6ка сотвори2 души2 моeй.
Къ немY ўсты6 мои1ми воззвaхъ, и3 вознес0хъ под8 љзhкомъ мои1мъ.
Непрaвду ѓще ўзрёхъ въ сeрдцы моeмъ, да не ўслhшитъ менE гDь.
Сегw2 рaди ўслhша мS бGъ, внsтъ глaсу молeніz моегw2.
Бlгословeнъ бGъ, и4же не tстaви моли1тву мою2 и3 млcть свою2 t менE.
Въ конeцъ, въ пёснехъ, pал0мъ пёсни дв7ду, …ѕ
Б9е, ўщeдри ны2 и3 бlгослови1 ны, просвэти2 лицE твоE на ны2 и3 поми1луй ны2:
Познaти на земли2 пyть тв0й, во всёхъ kзhцэхъ сп7сeніе твоE.
Да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе, б9е, да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе вси2.
Да возвеселsтсz и3 да возрaдуютсz kзhцы: ћкw сyдиши лю1демъ правот0ю, и3 kзhки на земли2 настaвиши.
Да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе, б9е, да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе вси2.
ЗемлS дадE пл0дъ св0й: бlгослови1 ны, б9е, б9е нaшъ,
Бlгослови1 ны, б9е: и3 да ўбоsтсz є3гw2 вси2 концы2 земли2.
Слaва:
Въ конeцъ, pал0мъ пёсни дв7ду, …з
Да воскrнетъ бGъ, и3 расточaтсz врази2 є3гw2, и3 да бэжaтъ t лицA є3гw2 ненави1дzщіи є3го2.
Ћкw и3счезaетъ дhмъ, да и3счeзнутъ: ћкw тaетъ в0скъ t лицA nгнS, тaкw да поги1бнутъ грBшницы t лицA б9іz:
Ґ првdницы да возвеселsтсz, да возрaдуютсz пред8 бGомъ, да насладsтсz въ весeліи.
Восп0йте бGу, п0йте и4мени є3гw2: путесотвори1те возшeдшему на зaпады, гDь и4мz є3мY: и3 рaдуйтесz пред8 ни1мъ.
Да смzтyтсz t лицA є3гw2, nц7A си1рыхъ и3 судіи2 вдови1цъ: бGъ въ мёстэ с™ёмъ своeмъ.
БGъ вселsетъ є3диномhслєнныz въ д0мъ, и3зводS њков†нныz мyжествомъ, тaкожде преwгорчевaющыz живyщыz во гробёхъ.
Б9е, внегдA и3сходи1ти тебЁ пред8 людьми2 твои1ми, внегдA мимоходи1ти тебЁ въ пустhни,
ЗемлS потрzсeсz, и4бо небесA кaнуша t лицA бGа сінaина, t лицA бGа ї}лева.
Д0ждь в0ленъ tлучи1ши, б9е, достоsнію твоемY, и3 и3знем0же, тh же соверши1лъ є3си2 є5.
ЖивHтнаz тво‰ живyтъ на нeй: ўгот0валъ є3си2 бlгостію твоeю ни1щему, б9е.
ГDь дaстъ глаг0лъ бlговэствyющымъ си1лою мн0гою:
ЦRь си1лъ возлю1бленнагw, красот0ю д0му раздэли1ти кwрhсти.
Ѓще поспитE посредЁ предBлъ, крилB голуби6нэ посрeбрєнэ, и3 междор†міz є3S въ блещaніи злaта:
ВнегдA рaзнствитъ нбcный цари2 на нeй, њснэжaтсz въ селмHнэ.
ГорA б9іz, горA тyчнаz, горA ўсырeннаz, горA тyчнаz.
Вскyю непщyете, г0ры ўсырє1нныz; горA, ю4же бlговоли2 бGъ жи1ти въ нeй: и4бо гDь всели1тсz до концA.
Колесни1ца б9іz тмaми тє1мъ, тhсzща гобзyющихъ: гDь въ ни1хъ въ сінaи во с™ёмъ.
Возшeлъ є3си2 на высотY, плэни1лъ є3си2 плёнъ: пріsлъ є3си2 да‰ніz въ человёцэхъ, и4бо не покарsющыzсz, є4же всели1тисz.
ГDь бGъ бlгословeнъ, бlгословeнъ гDь дeнь днE: поспэши1тъ нaмъ бGъ сп7сeній нaшихъ.
БGъ нaшъ бGъ є4же сп7сaти: и3 гDнz, гDнz и3схHдища смє1ртнаz.
Nбaче бGъ сокруши1тъ главы6 врагHвъ свои1хъ, вeрхъ вл†съ преходsщихъ въ прегрэшeніихъ свои1хъ.
РечE гDь: t васaна њбращY, њбращY во глубинaхъ морски1хъ:
Ћкw да њм0читсz ногA твоS въ кр0ви, љзhкъ пє1съ твои1хъ t вр†гъ t негw2.
Ви6дэна бhша шє1ствіz тво‰, б9е, шє1ствіz бGа моегw2 цRS, и4же во с™ёмъ.
Предвари1ша кн‰зи бли1з8 пою1щихъ, посредЁ дёвъ тmмпaнницъ.
Въ цRквахъ бlгослови1те бGа, гDа t и3стHчникъ ї}левыхъ.
Тaмw веніамjнъ ю3нёйшій во ќжасэ, кн‰зи їyдови владhки и4хъ, кн‰зи завулw6ни, кн‰зи нефfал‡мли.
Заповёждь, б9е, си1лою твоeю: ўкрэпи2, б9е, сіE, є4же содёлалъ є3си2 въ нaсъ.
T хрaма твоегw2 во їеrли1мъ тебЁ принесyтъ цaріе дaры.
Запрети2 ѕвэрє1мъ трHстнымъ: с0нмъ ю3нє1цъ въ ю4ницахъ людски1хъ, є4же затвори1ти и3скушє1нныz сребр0мъ: расточи2 kзhки хотsщыz брaнемъ.
Пріи1дутъ моли6твенницы t є3гЂпта: є3fі0піа предвари1тъ рyку свою2 къ бGу.
Ц†рства земн†z, п0йте бGу, восп0йте гDеви,
Возшeдшему на нб7о нб7сE на вост0ки: сE, дaстъ глaсу своемY глaсъ си1лы.
Дади1те слaву бGови: на ї}ли велелёпота є3гw2, и3 си1ла є3гw2 на џблацэхъ.
Ди1венъ бGъ во с™hхъ свои1хъ: бGъ ї}левъ, т0й дaстъ си1лу и3 держaву лю1демъ свои6мъ. Бlгословeнъ бGъ.
Слaва:
Въ конeцъ, °њ и3змёншихсz, pал0мъ дв7ду, …и
Сп7си1 мz, б9е, ћкw внид0ша в0ды до души2 моеS.
Ўглэб0хъ въ тимёніи глубины2, и3 нёсть постоsніz: пріид0хъ во глубины6 морск‡z, и3 бyрz потопи1 мz.
Ўтруди1хсz зовhй, и3змолчE гортaнь м0й: и3счез0стэ џчи мои2, t є4же ўповaти ми2 на бGа моего2.
Ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS ненави1дzщіи мS тyне: ўкрэпи1шасz врази2 мои2, и3згонsщіи мS непрaведнw: ±же не восхищaхъ, тогдA воздаsхъ.
Б9е, ты2 ўвёдэлъ є3си2 безyміе моE, и3 прегрэшє1ніz мо‰ t тебє2 не ўтаи1шасz.
Да не постыдsтсz њ мнЁ терпsщіи тебE, гDи, гDи си1лъ: нижE да посрaмzтсz њ мнЁ и4щущіи тебE, б9е ї}левъ.
Ћкw тебє2 рaди претерпёхъ поношeніе, покры2 срамотA лицE моE.
Чyждь бhхъ брaтіи моeй и3 стрaненъ сыновHмъ мaтере моеS:
Ћкw рeвность д0му твоегw2 снэдe мz, и3 поношє1ніz поносsщихъ ти2 напад0ша на мS.
И# покрhхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 бhсть въ поношeніе мнЁ:
И# положи1хъ њдэsніе моE врeтище, и3 бhхъ и5мъ въ при1тчу.
Њ мнЁ глумлsхусz сэдsщіи во вратёхъ, и3 њ мнЁ поsху пію1щіи віно2.
Ѓзъ же моли1твою моeю къ тебЁ, б9е: врeмz бlговолeніz, б9е: во мн0жествэ млcти твоеS ўслhши мS, во и4стинэ сп7сeніz твоегw2.
Сп7си1 мz t брeніz, да не ўглёбну: да и3збaвлюсz t ненави1дzщихъ мS и3 t глуб0кихъ в0дъ.
Да не потопи1тъ менE бyрz воднaz, нижE да пожрeтъ менE глубинA, нижE сведeтъ њ мнЁ ровeнникъ ќстъ свои1хъ.
Ўслhши мS, гDи, ћкw бlга млcть твоS: по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ при1зри на мS.
Не tврати2 лицA твоегw2 t џтрока твоегw2, ћкw скорблю2: ск0рw ўслhши мS.
Вонми2 души2 моeй и3 и3збaви ю5: вр†гъ мои1хъ рaди и3збaви мS.
Тh бо вёси поношeніе моE, и3 стyдъ м0й, и3 срамотY мою2: пред8 тоб0ю вси2 њскорблsющіи мS.
Поношeніе чazше душA моS и3 стрaсть: и3 ждaхъ соскорбsщагw, и3 не бЁ, и3 ўтэшaющихъ, и3 не њбрэт0хъ.
И# дaша въ снёдь мою2 жeлчь, и3 въ жaжду мою2 напои1ша мS џцта.
Да бyдетъ трапeза и4хъ пред8 ни1ми въ сёть и3 въ воздаsніе и3 въ соблaзнъ.
Да помрачaтсz џчи и4хъ, є4же не ви1дэти, и3 хребeтъ и4хъ вhну слzцы2.
Пролeй на нS гнёвъ тв0й, и3 ћрость гнёва твоегw2 да пости1гнетъ и5хъ.
Да бyдетъ дв0ръ и4хъ пyстъ, и3 въ жили1щахъ и4хъ да не бyдетъ живhй.
ЗанE є3г0же ты2 порази1лъ є3си2, тjи погнaша, и3 къ болёзни ћзвъ мои1хъ приложи1ша.
Приложи2 беззак0ніе къ беззак0нію и4хъ, и3 да не вни1дутъ въ прaвду твою2.
Да потребsтсz t кни1ги живhхъ, и3 съ првdными да не напи1шутсz.
Ни1щъ и3 болsй є4смь ѓзъ: сп7сeніе твоE, б9е, да пріи1метъ мS.
Восхвалю2 и4мz бGа моегw2 съ пёснію, возвели1чу є3го2 во хвалeніи:
И# ўг0дно бyдетъ бGу пaче тельцA ю4на, р0ги и3зносsща и3 пaзнwкти.
Да ќзрzтъ ни1щіи и3 возвеселsтсz: взыщи1те бGа, и3 живA бyдетъ душA вaша.
Ћкw ўслhша ўбHгіz гDь, и3 њков†нныz сво‰ не ўничижи2.
Да восхвaлzтъ є3го2 нб7сA и3 землS, м0ре и3 вс‰ жив{щаz въ нeмъ.
Ћкw бGъ сп7сeтъ сіHна, и3 сози1ждутсz грaди їудeйстіи, и3 вселsтсz тaмw и3 наслёдzтъ и5:
И# сёмz рабHвъ твои1хъ ўдержи1тъ и5, и3 лю1бzщіи и4мz твоE вселsтсz въ нeмъ.
Въ конeцъ дв7ду, въ воспоминaніе, во є4же сп7сти1 мz гDу, …f
Б9е, въ п0мощь мою2 вонми2: гDи, помощи1 ми потщи1сz.
Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущіи дyшу мою2, да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz хотsщіи ми2 ѕл†z:
Да возвратsтсz ѓбіе стыдsщесz глаг0лющіи ми2: блaгоже, блaгоже.
Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz њ тебЁ вси2 и4щущіи тебE, б9е: и3 да глаг0лютъ вhну, да возвели1читсz гDь, лю1бzщіи сп7сeніе твоE.
Ѓзъ же ни1щъ є4смь и3 ўб0гъ, б9е, помози1 ми: пом0щникъ м0й и3 и3збaвитель м0й є3си2 ты2, гDи, не закосни2.
Слaва:
По f7-й каfjсмэ:
Трис™0е, по Џ§е нaшъ:
Тропари2, глaсъ ѕ7
Помышлsю дeнь стрaшный, и3 плaчу дэsній мои1хъ лукaвыхъ: кaкw tвэщaю безсмeртному цRю2; и3ли2 к0имъ дерзновeніемъ воззрю2 на судію2 блyдный ѓзъ; бlгоутр0бный џ§е, сн7е є3динор0дный, дш7е с™hй, поми1луй мS.
Слaва: Во ўд0лэ плачeвнэ, на мёстэ є4же завэщaлъ є3си2, є3гдA сsдеши млcтиве, сотвори1ти првdный сyдъ, не њбличи2 мо‰ сокровє1ннаz, нижE посрами2 менE пред8 ѓгGлы: но пощади1 мz б9е, и3 поми1луй мS.
И# нhнэ: Ўповaніе, и3 покр0въ держaвный къ тебЁ притекaющихъ, бGороди1тельнице, бlг0е предстaтельство мjра, моли2 со безпл0тными прилёжнw, є3г0же родилA є3си2 чlвэколю1бнэйшаго бGа, и3збaвитисz душaмъ нaшымъ t всsкагw прещeніz, є3ди1на бlгословeннаz.
ГDи поми1луй, м7.
Мlтва
ВLко гDи б9е нaшъ, и4же є3ди1нъ nкаsнныz моеS души2 недyгъ, и3 сеS и3сцэлeніе вёдый, и3сцэли2 ю5, ћкоже вёси рaди мн0жества млcти твоеS, и3 щедр0тъ твои1хъ: понeже t дёлъ мои1хъ нёсть плaстырz приложи1ти є4й, нижE є3лeа, ни њбzзaніz, но ты2 пришeдый не прaвєдныz призвaти, но грBшныz въ покаsніе, поми1луй, ўщeдри, прости2 ю5, раздери2 рукописaніе мн0гихъ мои1хъ и3 стyдныхъ дэsній, и3 настaви мS на прaвый пyть тв0й, да ходsй во и4стинэ твоeй, возмогY и3збэжaти стрёлъ лукaвагw, и3 си1це предстaну неoсуждeннw пред8 стрaшнымъ пrт0ломъ твои1мъ, слaвz и3 воспэвaz прес™0е твоE и4мz во вёки, ґми1нь.
ΨΑΛΜΟΣ 64ος
Σοί πρέπει ὕμνος, ὁ Θεός, ἐν Σιών, καὶ σοὶ ἀποδοθήσεται εὐχὴ ἐν ῾Ιερουσαλήμ.
εἰσάκουσον προσευχῆς μου· πρὸς σὲ πᾶσα σὰρξ ἥξει.
λόγοι ἀνόμων ὑπερεδυνάμωσαν ἡμᾶς, καὶ ταῖς ἀσεβείαις ἡμῶν σὺ ἱλάσῃ.
μακάριος ὃν ἐξελέξω καὶ προσελάβου· κατασκηνώσει ἐν ταῖς αὐλαῖς σου. πλησθησόμεθα ἐν τοῖς ἀγαθοῖς τοῦ οἴκου σου· ἅγιος ὁ ναός σου,
θαυμαστὸς ἐν δικαιοσύνῃ. ἐπάκουσον ἡμῶν, ὁ Θεός, ὁ σωτὴρ ἡμῶν, ἡ ἐλπὶς πάντων τῶν περάτων τῆς γῆς καὶ τῶν ἐν θαλάσσῃ μακράν,
ἑτοιμάζων ὄρη ἐν τῇ ἰσχύϊ αὐτοῦ, περιεζωσμένος ἐν δυναστείᾳ,
ὁ συνταράσσων τὸ κῦτος τῆς θαλάσσης, ἤχους κυμάτων αὐτῆς. ταραχθήσονται τὰ ἔθνη,
καὶ φοβηθήσονται οἱ κατοικοῦντες τὰ πέρατα ἀπὸ τῶν σημείων σου· ἐξόδους πρωΐας καὶ ἑσπέρας τέρψεις.
ἐπεσκέψω τὴν γῆν καὶ ἐμέθυσας αὐτήν, ἐπλήθυνας τοῦ πλουτίσαι αὐτήν· ὁ ποταμὸς τοῦ Θεοῦ ἐπληρώθη ὑδάτων· ἡτοίμασας τὴν τροφὴν αὐτῶν, ὅτι οὕτως ἡ ἑτοιμασία.
τοὺς αὔλακας αὐτῆς μέθυσον, πλήθυνον τὰ γεννήματα αὐτῆς, ἐν ταῖς σταγόσιν αὐτῆς εὐφρανθήσεται ἀνατέλλουσα.
εὐλογήσεις τὸν στέφανον τοῦ ἐνιαυτοῦ τῆς χρηστότητός σου, καὶ τὰ πεδία σου πλησθήσονται πιότητος·
πιανθήσεται τὰ ὄρη τῆς ἐρήμου, καὶ ἀγαλλίασιν οἱ βουνοὶ περιζώσονται.
ἐνεδύσαντο οἱ κριοὶ τῶν προβάτων, καὶ αἱ κοιλάδες πληθυνοῦσι σῖτον· κεκράξονται, καὶ γὰρ ὑμνήσουσι.
ΨΑΛΜΟΣ 65ος
Ἀλαλάξατε τῷ Κυρίῳ πᾶσα ἡ γῆ,
ψάλατε δὴ τῷ ὀνόματι αὐτοῦ. δότε δόξαν αἰνέσει αὐτοῦ.
εἴπατε τῷ Θεῷ· ὡς φοβερὰ τὰ ἔργα σου· ἐν τῷ πλήθει τῆς δυνάμεώς σου ψεύσονταί σε οἱ ἐχθροί σου.
πᾶσα ἡ γῆ προσκυνησάτωσάν σοι καὶ ψαλάτωσάν σοι, ψαλάτωσαν τῷ ὀνόματί σου. (διάψαλμα).
δεῦτε καὶ ἴδετε τὰ ἔργα τοῦ Θεοῦ· φοβερὸς ἐν βουλαῖς ὑπὲρ τοὺς υἱοὺς τῶν ἀνθρώπων,
ὁ μεταστρέφων τὴν θάλασσαν εἰς ξηράν, ἐν ποταμῷ διελεύσονται ποδί. ἐκεῖ εὐφρανθησόμεθα ἐπ᾿ αὐτῷ,
τῷ δεσπόζοντι ἐν τῇ δυναστείᾳ αὐτοῦ τοῦ αἰῶνος. οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐπὶ τὰ ἔθνη ἐπιβλέπουσιν, οἱ παραπικραίνοντες μὴ ὑψούσθωσαν ἐν ἑαυτοῖς. (διάψαλμα).
εὐλογεῖτε, ἔθνη, τὸν Θεὸν ἡμῶν καὶ ἀκουτίσασθε τὴν φωνὴν τῆς αἰνέσεως αὐτοῦ,
τοῦ θεμένου τὴν ψυχήν μου εἰς ζωήν, καὶ μὴ δόντος εἰς σάλον τοὺς πόδας μου.
ὅτι ἐδοκίμασας ἡμᾶς, ὁ Θεός, ἐπύρωσας ἡμᾶς, ὡς πυροῦται τὸ ἀργύριον·
εἰσήγαγες ἡμᾶς εἰς τὴν παγίδα, ἔθου θλίψεις ἐπὶ τὸν νῶτον ἡμῶν.
ἐπεβίβασας ἀνθρώπους ἐπὶ τὰς κεφαλὰς ἡμῶν, διήλθομεν διὰ πυρὸς καὶ ὕδατος, καὶ ἐξήγαγες ἡμᾶς εἰς ἀναψυχήν.
εἰσελεύσομαι εἰς τὸν οἶκόν σου ἐν ὁλοκαυτώμασιν, ἀποδώσω σοι τὰς εὐχάς μου,
ἃς διέστειλε τὰ χείλη μου καὶ ἐλάλησε τὸ στόμα μου ἐν τῇ θλίψει μου·
ὁλοκαυτώματα μεμυελωμένα ἀνοίσω σοι μετὰ θυμιάματος καὶ κριῶν, ἀνοίσω σοι βόας μετὰ χιμάρων. (διάψαλμα).
δεῦτε ἀκούσατε, καὶ διηγήσομαι, πάντες οἱ φοβούμενοι τὸν Θεόν, ὅσα ἐποίησε τῇ ψυχῇ μου.
πρὸς αὐτὸν τῷ στόματί μου ἐκέκραξα καὶ ὕψωσα ὑπὸ τὴν γλῶσσάν μου.
ἀδικίαν εἰ ἐθεώρουν ἐν καρδίᾳ μου, μὴ εἰσακουσάτω μου Κύριος.
διὰ τοῦτο εἰσήκουσέ μου ὁ Θεός, προσέσχε τῇ φωνῇ τῆς δεήσεώς μου.
εὐλογητὸς ὁ Θεός, ὃς οὐκ ἀπέστησε τὴν προσευχήν μου καὶ τὸ ἔλεος αὐτοῦ ἀπ᾿ ἐμοῦ.
ΨΑΛΜΟΣ 66ος
Ὁ Θεὸς οἰκτειρήσαι ἡμᾶς καὶ εὐλογήσαι ἡμᾶς, ἐπιφάναι τὸ πρόσωπον αὑτοῦ ἐφ᾿ ἡμᾶς. (διάψαλμα).
τοῦ γνῶναι ἐν τῇ γῇ τὴν ὁδόν σου, ἐν πᾶσιν ἔθνεσι τὸ σωτήριόν σου.
ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοί, ὁ Θεός, ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοὶ πάντες.
εὐφρανθήτωσαν καὶ ἀγαλλιάσθωσαν ἔθνη, ὅτι κρινεῖς λαοὺς ἐν εὐθύτητι καὶ ἔθνη ἐν τῇ γῇ ὁδηγήσεις. (διάψαλμα).
ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοί, ὁ Θεός, ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοὶ πάντες.
γῆ ἔδωκε τὸν καρπὸν αὐτῆς· εὐλογήσαι ἡμᾶς ὁ Θεός, ὁ Θεὸς ἡμῶν.
εὐλογήσαι ἡμᾶς ὁ Θεός, καὶ φοβηθήτωσαν αὐτὸν πάντα τὰ πέρατα τῆς γῆς.
Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα
ΨΑΛΜΟΣ 67ος
Ἀναστήτω ὁ Θεός, καὶ διασκορπισθήτωσαν οἱ ἐχθροὶ αὐτοῦ, καὶ φυγέτωσαν ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ οἱ μισοῦντες αὐτόν.
ὡς ἐκλείπει καπνός, ἐκλιπέτωσαν· ὡς τήκεται κηρὸς ἀπὸ προσώπου πυρός, οὕτως ἀπολοῦνται οἱ ἁμαρτωλοὶ ἀπὸ προσώπου τοῦ Θεοῦ.
καὶ οἱ δίκαιοι εὐφρανθήτωσαν, ἀγαλλιάσθωσαν ἐνώπιον τοῦ Θεοῦ, τερφθήτωσαν ἐν εὐφροσύνῃ.
ᾄσατε τῷ Θεῷ, ψάλατε τῷ ὀνόματι αὐτοῦ· ὁδοποιήσατε τῷ ἐπιβεβηκότι ἐπὶ δυσμῶν, Κύριος ὄνομα αὐτῷ, καὶ ἀγαλλιᾶσθε ἐνώπιον αὐτοῦ.
ταραχθήσονται ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ, τοῦ πατρὸς τῶν ὀρφανῶν καὶ κριτοῦ τῶν χηρῶν· ὁ Θεὸς ἐν τόπῳ ἁγίῳ αὐτοῦ.
ὁ Θεὸς κατοικίζει μονοτρόπους ἐν οἴκῳ ἐξάγων πεπεδημένους ἐν ἀνδρείᾳ, ὁμοίως τοὺς παραπικραίνοντας, τοὺς κατοικοῦντας ἐν τάφοις.
ὁ Θεός, ἐν τῷ ἐκπορεύεσθαί σε ἐνώπιον τοῦ λαοῦ σου, ἐν τῷ διαβαίνειν σε ἐν τῇ ἐρήμῳ. (διάψαλμα).
γῆ ἐσείσθη, καὶ γὰρ οἱ οὐρανοὶ ἔσταξαν ἀπὸ προσώπου τοῦ Θεοῦ τοῦ Σινᾶ, ἀπὸ προσώπου τοῦ Θεοῦ ᾿Ισραήλ.
βροχὴν ἑκούσιον ἀφοριεῖς, ὁ Θεός, τῇ κληρονομίᾳ σου, καὶ ἠσθένησε, σὺ δὲ κατηρτίσω αὐτήν.
τὰ ζῷά σου κατοικοῦσιν ἐν αὐτῇ· ἡτοίμασας ἐν τῇ χρηστότητί σου τῷ πτωχῷ, ὁ Θεός.
Κύριος δώσει ρῆμα τοῖς εὐαγγελιζομένοις δυνάμει πολλῇ,
ὁ βασιλεὺς τῶν δυνάμεων τοῦ ἀγαπητοῦ, τῇ ὡραιότητι τοῦ οἴκου διελέσθαι σκῦλα.
ἐὰν κοιμηθῆτε ἀνὰ μέσον τῶν κλήρων, πτέρυγες περιστερᾶς περιηργυρωμέναι, καὶ τὰ μετάφρενα αὐτῆς ἐν χλωρότητι χρυσίου.
ἐν τῷ διαστέλλειν τὸν ἐπουράνιον βασιλεῖς ἐπ᾿ αὐτῆς, χιονωθήσονται ἐν Σελμών.
ὄρος τοῦ Θεοῦ, ὄρος πῖον, ὄρος τετυρωμένον, ὄρος πῖον.
ἱνατί ὑπολαμβάνετε, ὄρη τετυρωμένα, τὸ ὄρος, ὃ εὐδόκησεν ὁ Θεὸς κατοικεῖν ἐν αὐτῷ; καὶ γὰρ ὁ Κύριος κατασκηνώσει εἰς τέλος.
τὸ ἅρμα τοῦ Θεοῦ μυριοπλάσιον, χιλιάδες εὐθηνούντων· Κύριος ἐν αὐτοῖς ἐν Σινᾷ ἦν, ἐν τῷ ἁγίῳ.
ἀνέβης εἰς ὕψος, ᾐχμαλώτευσας αἰχμαλωσίαν, ἔλαβες δόματα ἐν ἀνθρώποις, καὶ γὰρ ἀπειθοῦντας τοῦ κατασκηνῶσαι.
Κύριος ὁ Θεὸς εὐλογητός, εὐλογητὸς Κύριος ἡμέραν καθ᾿ ἡμέραν· κατευοδώσαι ἡμῖν ὁ Θεὸς τῶν σωτηρίων ἡμῶν. (διάψαλμα).
ὁ Θεὸς ἡμῶν, ὁ Θεὸς τοῦ σῴζειν, καὶ τοῦ Κυρίου Κυρίου αἱ διέξοδοι τοῦ θανάτου.
πλὴν ὁ Θεὸς συνθλάσει κεφαλὰς ἐχθρῶν αὐτοῦ, κορυφὴν τριχὸς διαπορευομένων ἐν πλημμελείαις αὐτῶν.
εἶπε Κύριος· ἐκ Βασὰν ἐπιστρέψω, ἐπιστρέψω ἐν βυθοῖς θαλάσσης.
ὅπως ἂν βαφῇ ὁ πούς σου ἐν αἵματι, ἡ γλῶσσα τῶν κυνῶν σου ἐξ ἐχθρῶν παρ᾿ αὐτοῦ.
ἐθεωρήθησαν αἱ πορεῖαί σου, ὁ Θεός, αἱ πορεῖαι τοῦ Θεοῦ μου τοῦ βασιλέως τοῦ ἐν τῷ ἁγίῳ.
προέφθασαν ἄρχοντες ἐχόμενοι ψαλλόντων ἐν μέσῳ νεανίδων τυμπανιστριῶν.
ἐν ἐκκλησίαις εὐλογεῖτε τὸν Θεόν, Κύριον ἐκ πηγῶν ᾿Ισραήλ.
ἐκεῖ Βενιαμὶν νεώτερος ἐν ἐκστάσει, ἄρχοντες ᾿Ιούδα ἡγεμόνες αὐτῶν, ἄρχοντες Ζαβουλών, ἄρχοντες Νεφθαλείμ.
ἔντειλαι, ὁ Θεός, τῇ δυνάμει σου, δυνάμωσον, ὁ Θεός, τοῦτο, ὃ κατειργάσω ἐν ἡμῖν.
ἀπὸ τοῦ ναοῦ σου ἐπὶ ῾Ιερουσαλὴμ σοὶ οἴσουσι βασιλεῖς δῶρα.
ἐπιτίμησον τοῖς θηρίοις τοῦ καλάμου· ἡ συναγωγὴ τῶν ταύρων ἐν ταῖς δαμάλεσι τῶν λαῶν τοῦ ἐγκλεισθῆναι τοὺς δεδοκιμασμένους τῷ ἀργυρίῳ· διασκόρπισον ἔθνη τὰ τοὺς πολέμους θέλοντα.
ἥξουσι πρέσβεις ἐξ Αἰγύπτου, Αἰθιοπία προφθάσει χεῖρα αὐτῆς τῷ Θεῷ.
αἱ βασιλεῖαι τῆς γῆς, ᾄσατε τῷ Θεῷ, ψάλατε τῷ Κυρίῳ. (διάψαλμα).
ψάλατε τῷ Θεῷ τῷ ἐπιβεβηκότι ἐπὶ τὸν οὐρανὸν τοῦ οὐρανοῦ κατὰ ἀνατολάς· ἰδοὺ δώσει τῇ φωνῇ αὐτοῦ φωνὴν δυνάμεως.
δότε δόξαν τῷ Θεῷ· ἐπὶ τὸν ᾿Ισραὴλ ἡ μεγαλοπρέπεια αὐτοῦ, καὶ ἡ δύναμις αὐτοῦ ἐν ταῖς νεφέλαις.
θαυμαστὸς ὁ Θεὸς ἐν τοῖς ἁγίοις αὐτοῦ· ὁ Θεὸς ᾿Ισραήλ, αὐτὸς δώσει δύναμιν καὶ κραταίωσιν τῷ λαῷ αὐτοῦ. εὐλογητὸς ὁ Θεός.
Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα
ΨΑΛΜΟΣ 68ος
Σῶσόν με, ὁ Θεός, ὅτι εἰσήλθοσαν ὕδατα ἕως ψυχῆς μου.
ἐνεπάγην εἰς ἰλὺν βυθοῦ, καὶ οὐκ ἔστιν ὑπόστασις· ἦλθον εἰς τὰ βάθη τῆς θαλάσσης καὶ καταιγὶς κατεπόντισέ με.
ἐκοπίασα κράζων, ἐβραγχίασεν ὁ λάρυγξ μου, ἐξέλιπον οἱ ὀφθαλμοί μου ἀπὸ τοῦ ἐλπίζειν με ἐπὶ τὸν Θεόν μου.
ἐπληθύνθησαν ὑπὲρ τὰς τρίχας τῆς κεφαλῆς μου οἱ μισοῦντές με δωρεάν, ἐκραταιώθησαν οἱ ἐχθροί μου οἱ ἐκδιώκοντές με ἀδίκως· ἃ οὐχ ἥρπαζον, τότε ἀπετίννυον.
ὁ Θεός, σὺ ἔγνως τὴν ἀφροσύνην μου καὶ αἱ πλημμέλειαί μου ἀπὸ σοῦ οὐκ ἀπεκρύβησαν.
μὴ αἰσχυνθείησαν ἐπ᾿ ἐμὲ οἱ ὑπομένοντές σε, Κύριε, Κύριε τῶν δυνάμεων, μὴ ἐντραπείησαν ἐπ᾿ ἐμὲ οἱ ζητοῦντές σε, ὁ Θεὸς τοῦ ᾿Ισραήλ,
ὅτι ἕνεκά σου ὑπήνεγκα ὀνειδισμόν, ἐκάλυψεν ἐντροπὴ τὸ πρόσωπόν μου.
ἀπηλλοτριωμένος ἐγενήθην τοῖς ἀδελφοῖς μου καὶ ξένος τοῖς υἱοῖς τῆς μητρός μου,
ὅτι ὁ ζῆλος τοῦ οἴκου σου κατέφαγέ με, καὶ οἱ ὀνειδισμοὶ τῶν ὀνειδιζόντων σε ἐπέπεσον ἐπ᾿ ἐμέ.
καὶ συνεκάλυψα ἐν νηστείᾳ τὴν ψυχήν μου, καὶ ἐγενήθη εἰς ὀνειδισμοὺς ἐμοί·
καὶ ἐθέμην τὸ ἔνδυμά μου σάκκον, καὶ ἐγενόμην αὐτοῖς εἰς παραβολήν.
κατ᾿ ἐμοῦ ἠδολέσχουν οἱ καθήμενοι ἐν πύλαις, καὶ εἰς ἐμὲ ἔψαλλον οἱ πίνοντες οἶνον.
ἐγὼ δὲ τῇ προσευχῇ μου πρὸς σέ, Κύριε· καιρὸς εὐδοκίας, ὁ Θεός, ἐν τῷ πλήθει τοῦ ἐλέους σου· ἐπάκουσόν μου, ἐν ἀληθείᾳ τῆς σωτηρίας σου.
σῶσόν με ἀπὸ πηλοῦ, ἵνα μὴ ἐμπαγῶ· ῥυσθείην ἐκ τῶν μισούντων με καὶ ἐκ τῶν βαθέων τῶν ὑδάτων.
μή με καταποντισάτω καταιγὶς ὕδατος, μηδὲ καταπιέτω με βυθός, μηδὲ συσχέτω ἐπ᾿ ἐμὲ φρέαρ τὸ στόμα αὐτοῦ.
εἰσάκουσόν μου, Κύριε, ὅτι χρηστὸν τὸ ἔλεός σου· κατὰ τὸ πλῆθος τῶν οἰκτιρμῶν σου ἐπίβλεψον ἐπ᾿ ἐμέ.
μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπὸ τοῦ παιδός σου, ὅτι θλίβομαι, ταχὺ ἐπάκουσόν μου.
πρόσχες τῇ ψυχῇ μου καὶ λύτρωσαι αὐτήν, ἕνεκα τῶν ἐχθρῶν μου ρῦσαί με.
σὺ γὰρ γινώσκεις τὸν ὀνειδισμόν μου καὶ τὴν αἰσχύνην μου καὶ τὴν ἐντροπήν μου· ἐναντίον σου πάντες οἱ θλίβοντές με.
ὀνειδισμὸν προσεδόκησεν ἡ ψυχή μου καὶ ταλαιπωρίαν, καὶ ὑπέμεινα συλλυπούμενον, καὶ οὐχ ὑπῆρξε, καὶ παρακαλοῦντας, καὶ οὐχ εὗρον.
καὶ ἔδωκαν εἰς τὸ βρῶμά μου χολὴν καὶ εἰς τὴν δίψαν μου ἐπότισάν με ὄξος.
γενηθήτω ἡ τράπεζα αὐτῶν ἐνώπιον αὐτῶν εἰς παγίδα καὶ εἰς ἀνταπόδοσιν καὶ εἰς σκάνδαλον.
σκοτισθήτωσαν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτῶν τοῦ μὴ βλέπειν, καὶ τὸν νῶτον αὐτῶν διαπαντὸς σύγκαμψον.
ἔκχεον ἐπ᾿ αὐτοὺς τὴν ὀργήν σου, καὶ ὁ θυμὸς τῆς ὀργῆς σου καταλάβοι αὐτούς.
γενηθήτω ἡ ἔπαυλις αὐτῶν ἠρημωμένη, καὶ ἐν τοῖς σκηνώμασιν αὐτῶν μὴ ἔστω ὁ κατοικῶν·
ὅτι ὃν σὺ ἐπάταξας, αὐτοὶ κατεδίωξαν, καὶ ἐπὶ τὸ ἄλγος τῶν τραυμάτων μου προσέθηκαν.
πρόσθες ἀνομίαν ἐπὶ τῇ ἀνομίᾳ αὐτῶν, καὶ μὴ εἰσελθέτωσαν ἐν δικαιοσύνῃ σου·
ἐξαλειφθήτωσαν ἐκ βίβλου ζώντων καὶ μετὰ δικαίων μὴ γραφήτωσαν.
πτωχὸς καὶ ἀλγῶν εἰμι ἐγώ· ἡ σωτηρία σου, ὁ Θεός, ἀντιλάβοιτό μου.
αἰνέσω τὸ ὄνομα τοῦ Θεοῦ μου μετ᾿ ᾠδῆς, μεγαλυνῶ αὐτὸν ἐν αἰνέσει,
καὶ ἀρέσει τῷ Θεῷ ὑπὲρ μόσχον νέον κέρατα ἐκφέροντα καὶ ὁπλάς.
ἰδέτωσαν πτωχοὶ καὶ εὐφρανθήτωσαν· ἐκζητήσατε τὸν Θεόν, καὶ ζήσεται ἡ ψυχὴ ὑμῶν,
ὅτι εἰσήκουσε τῶν πενήτων ὁ Κύριος καὶ τοὺς πεπεδημένους αὐτοῦ οὐκ ἐξουδένωσεν.
αἰνεσάτωσαν αὐτὸν οἱ οὐρανοὶ καὶ ἡ γῆ, θάλασσα καὶ πάντα τὰ ἕρποντα ἐν αὐτῇ.
ὅτι ὁ Θεὸς σώσει τὴν Σιών, καὶ οἰκοδομηθήσονται αἱ πόλεις τῆς ᾿Ιουδαίας, καὶ κατοικήσουσιν ἐκεῖ καὶ κληρονομήσουσιν αὐτήν·
καὶ τὸ σπέρμα τῶν δούλων αὐτοῦ καθέξουσιν αὐτήν, καὶ οἱ ἀγαπῶντες τὸ ὄνομά σου κατασκηνώσουσιν ἐν αὐτῇ.
ΨΑΛΜΟΣ 69ος
Ὁ Θεὸς, εἰς τὴν βοήθειάν μου πρόσχες· Κύριε, εἰς τὸ βοηθῆσαί μοι σπεῦσον.
αἰσχυνθήτωσαν καὶ ἐντραπήτωσαν οἱ ζητοῦντες τὴν ψυχήν μου· ἀποστραφήτωσαν εἰς τὰ ὀπίσω καὶ καταισχυνθήτωσαν οἱ βουλόμενοί μου κακά·
ἀποστραφήτωσαν παραυτίκα αἰσχυνόμενοι οἱ λέγοντές μοι· εὖγε εὖγε.
ἀγαλλιάσθωσαν καὶ εὐφρανθήτωσαν ἐπὶ σοὶ πάντες οἱ ζητοῦντές σε, ὁ Θεός, καὶ λεγέτωσαν διαπαντός· μεγαλυνθήτω ὁ Κύριος, οἱ ἀγαπῶντες τὸ σωτήριόν σου.
ἐγὼ δὲ πτωχός εἰμι καὶ πένης· ὁ Θεός, βοήθησόν μοι. βοηθός μου καὶ ρύστης μου εἶ σύ· Κύριε, μὴ χρονίσῃς.
Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα
Кафизма №9
64 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида для співу.
1-2 Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі].
3 Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть.
4 Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші.
5 Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого.
6 Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко.
7 Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю.
8 Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів.
9 Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе.
10 Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її.
11 Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами.
12 Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм.
13 Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться.
14 Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає.
65 псалом
Начальнику хору.
Пісня.
1 Викликніть Господу, вся земле!
2 Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому.
3 Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої.
4 Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!»
5 Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими!
6 Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому.
7 Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі.
8 Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому.
9 Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися.
10 Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло.
11 Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші.
12 Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю.
13 Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої,
14 що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй.
15 Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів.
16 Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї.
17 Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм.
18 І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь.
19 А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого.
20 Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене.
66 псалом
Начальнику хору. На струнних інструментах.
Псалом. Пісня.
1-2 Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас.
3 Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє.
4 Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі.
5 Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі.
6 Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі.
7 Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш.
8 Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.
Слава…
67 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида.
Пісня. (Пророчий).
1-2 Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
3 Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
4 А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
5 Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
6 Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
7 Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
8 Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
9 земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
10 Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
11 Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
12 Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
13 Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
14 Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
15 Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
16 Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
17 Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
18 Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
19 Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
20 Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
21 Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
22 Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
23 Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
24 щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога».
25 Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
26 Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
27 В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
28 Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
29 Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
30 Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
31 Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
32 Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
33 Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
34 Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
35 Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
36 Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
Слава…
68 псалом
Начальнику хору. На шошаннимі.
Псалом Давида. (Пророчий).
1-2 Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
3 Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
4 Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
5 Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
6 Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
7 Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
8 Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
9 Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
10 Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
11 Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
12 Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
13 Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
14 А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
15 Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
16 Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
17 Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
18 Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
19 Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
20 Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
21 Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
22 І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
23 Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
24 Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
25 Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
26 Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
27 Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
28 Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
29 Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
30 А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
31 Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
32 І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
33 Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
34 Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
35 Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
36 Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
37 І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
69 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида.
На спомин.
1-2 Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені.
3 Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї.
4 Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!»
5 Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!»
6 А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.
Слава…
Після 9-ї кафизми
Трисвяте… по Отче наш
І тропарі, глас 6.
Помишляю про день страшний і плачу від діянь моїх лукавих: як відповідатиму безсмертному Цареві? І як насмілюся поглянути на Суддю, блудний я? Милосердний Отче, Сину Єдинородний, Душе Святий, помилуй мене.
Слава…В долину плачу, на місці, що заповідав Ти, коли Ти, милостивий, сядеш учинити суд Твій, не виявляй таємниць моїх, не осором мене перед ангелами, але пощади мене, Боже, і помилуй мене.
І нині…Богородице, надійна заступнице світу! Надія і поміч тим, що до Тебе вдаються, молися з безплотними ангелами до Того, Кого породила Ти, Чоловіколюбця Бога, Який визволив душі наші від усякого зла, бо Ти єдина благословенна.
Господи, помилуй (40 разів).
Владико Господи Боже наш! Ти один знаєш недуги убогої душі моєї і знаєш, як вилікувати її. Ради великої милости Твоєї, зціли її, як Сам знаєш, бо ділами моїми я не зроблю лікувального пластиря, щоб прикласти до неї, або оливи, або зігрівання. Але Ти, Який прийшов покликати не праведних, але грішників до покаяння, помилуй, прости і милостиво ущедри. Роздери рукописання моїх тяжких і ганебних діянь і настав мене на праведну дорогу Твою, щоб, ходячи в істині Твоєї, я зміг уникнути стріл лукавого і став би неосудженим перед страшним Престолом Твоїм, славлячи й оспівуючи пресвяте ім’я Твоє навіки. Амінь.
