...
Псалтир

Кафізма 8

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

                                            Кафизма осмая

1В коне́ц, о лю́дех, от святы́х удале́нных, Дави́ду в столпописа́ние, внегда́ удержа́ша и́ иноплеме́нницы в Ге́фе, псало́м 55.

2 Поми́луй мя́, Бо́же, я́ко попра́ мя́ челове́к, ве́сь де́нь боря́ стужи́ ми́. 3Попра́ша мя́ врази́ мои́ ве́сь де́нь, я́ко мно́зи борю́щии мя́ с высоты́. 4В де́нь не убою́ся, а́з же упова́ю на Тя́. 5О Бо́зе похвалю́ словеса́ моя́, на Бо́га упова́х, не убою́ся, что́ сотвори́т мне́ пло́ть́ 6Ве́сь де́нь слове́с мои́х гнуша́хуся, на мя́ вся́ помышле́ния и́х на зло́. 7Вселя́тся и скры́ют, ти́и пя́ту мою́ сохраня́т, я́коже потерпе́ша ду́шу мою́ 68Ни о чесо́мже отри́неши я́, гне́вом лю́ди низведе́ши. 9Бо́же, живо́т мо́й возвести́х Тебе́, положи́л еси́ сле́зы моя́ пред Тобо́ю, я́ко и во обетова́нии Твое́м. 10Да возвратя́тся врази́ мои́ вспя́ть, во́ньже а́ще де́нь призову́ Тя́, се́ позна́х, я́ко Бо́г мо́й еси́ Ты́. 11О Бо́зе похвалю́ глаго́л, о Го́споде похвалю́ сло́во. 12На Бо́га упова́х, не убою́ся, что́ сотвори́т мне́ челове́ќ 13Во мне́, Бо́же, моли́твы, я́же возда́м хвалы́ Твоея́, 14я́ко изба́вил еси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чи мои́ от сле́з, и но́зе мои́ от поползнове́ния, благоугожду́ пред Го́сподем во све́те живы́х.

1В коне́ц, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ние, внегда́ ему́ отбега́ти от лица́ Сау́лова в пеще́ру, 56.

2 Поми́луй мя́, Бо́же, поми́луй мя́, я́ко на Тя́ упова́ душа́ моя́, и на се́нь крилу́ Твоею́ наде́юся, до́ндеже пре́йдет беззако́ние. 3Воззову́ к Бо́гу вы́шнему, Бо́гу, благоде́явшему мне́. 4Посла́ с небесе́ и спасе́ мя́, даде́ в поноше́ние попира́ющыя мя́, посла́ Бо́г ми́лость Свою́ и и́стину Свою́, 5и изба́ви ду́шу мою́ от среды́ ски́мнов. Поспа́х смуще́н, сы́нове челове́честии, зу́бы и́х ору́жия и стре́лы, и язы́к и́х ме́ч о́стр. 6Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́. 7Се́ть угото́ваша нога́м мои́м и сляко́ша ду́шу мою́, ископа́ша пред лице́м мои́м я́му и впадо́ша в ню́. 8Гото́во се́рдце мое́, Бо́же, гото́во се́рдце мое́, воспою́ и пою́ во сла́ве мое́й. 9Воста́ни сла́ва моя́, воста́ни псалти́рю и гу́сли, воста́ну ра́но. 10Испове́мся Тебе́ в лю́дех, Го́споди, воспою́ Тебе́ во язы́цех, 11я́ко возвели́чися до небе́с ми́лость Твоя́, и да́же до о́блак и́стина Твоя́. 12Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́.

1В коне́ц, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ние, 57.

2 А́ще вои́стинну у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суди́те, сы́нове челове́честии. 3И́бо в се́рдце беззако́ние де́лаете, на земли́ непр́авду ру́ки ва́ша сплета́ют. 4Очужди́шася гре́шницы от ложе́сн, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу́. 5Я́рость и́х по подо́бию змии́ну, я́ко а́спида глу́ха и затыка́ющаго у́ши свои́, 6и́же не услы́шит гла́са обава́ющих, обава́емь обава́ется от прему́дра. 7Бо́г сокруши́т зу́бы и́х во усте́х и́х, члено́вныя льво́в сокруши́л е́сть Госпо́дь. 8Уничижа́тся я́ко вода́ мимотеку́щая, напряже́т лу́к сво́й, до́ндеже изнемо́гут. 9Я́ко во́ск раста́яв отъи́мутся, паде́ о́гнь на ни́х и не ви́деша со́лнца. 10Пре́жде е́же разуме́ти те́рния ва́шего ра́мна, я́ко жи́вы, я́ко во гне́ве пожре́т я́. 11Возвесели́тся пра́ведник, егда́ уви́дит отмще́ние, ру́це свои́ умы́ет в кро́ви гре́шника. 12И рече́т челове́к: а́ще у́бо е́сть пло́д пра́веднику, у́бо е́сть Бо́г судя́ и́м на земли́.

Сла́ва:

1В коне́ц, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ние, внегда́ посла́ Сау́л, и стреже́ до́м его́, е́же умертви́ти его́, 58.

2 Изми́ мя́ от вра́г мои́х, Бо́же, и от востаю́щих на мя́ изба́ви мя́. 3Изба́ви мя́ от де́лающих беззако́ние и от му́ж крове́й спаси́ мя́. 4Я́ко се́ улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на мя́ кре́пцыи, ниже́ беззако́ние мое́, ниже́ гре́х мо́й, Го́споди. 5Без беззако́ния теко́х и испра́вих, воста́ни в сре́тение мое́ и ви́ждь. 6И ты́, Го́споди Бо́же си́л, Бо́же Изра́илев, вонми́ посети́ти вся́ язы́ки, да не уще́дриши вся́ де́лающыя беззако́ние. 7Возвратя́тся на ве́чер и вза́лчут, я́ко пе́с, и обы́дут гра́д. 8Се́ ти́и отвеща́ют усты́ свои́ми, и ме́ч во устна́х и́х, я́ко кто́ слы́ша́ 9И Ты́, Го́споди, посмее́шися и́м, уничижи́ши вся́ язы́ки. 10Держа́ву мою́ к Тебе́ сохраню́, я́ко Ты́, Бо́же, засту́пник мо́й еси́. 11Бо́г мо́й, ми́лость Его́ предвари́т мя́, Бо́г мо́й, яви́т мне́ на вразе́х мои́х. 12Не уби́й и́х, да не когда́ забу́дут зако́н Тво́й, расточи́ я́ си́лою Твое́ю и низведи́ я́, Защи́тниче мо́й, Го́споди. 13Гре́х у́ст и́х, сло́во усте́н и́х, и я́ти да бу́дут в горды́ни свое́й, и от кля́твы и лжи́ возвестя́тся в кончи́не. 14Во гне́ве кончи́ны, и не бу́дут, и уве́дят, я́ко Бо́г влады́чествует Иа́ковом и концы́ земли́. 15Возвратя́тся на ве́чер, и вза́лчут, я́ко пе́с, и обы́дут гра́д. 16Ти́и разы́дутся я́сти. А́ще ли же не насы́тятся, и поро́пщут. 17А́з же воспою́ си́лу Твою́ и возра́дуюся зау́тра о ми́лости Твое́й, я́ко бы́л еси́ засту́пник мо́й и прибе́жище мое́ в де́нь ско́рби моея́. 18Помо́щник мо́й еси́, Тебе́ пою́: я́ко Бо́г засту́пник мо́й еси́, Бо́же мо́й, ми́лость моя́.

1В коне́ц, о измени́тися хотя́щих, в столпописа́ние Дави́ду, в науче́ние: 2внегда́ сожже́ средоре́чие Сири́йское, и Си́рию Сова́льскую, и возврати́ся Иоа́в, и порази́ Едо́ма в де́бри Соле́й двана́десять ты́сящ, 59.

3 Бо́же, отри́нул ны́ еси́ и низложи́л еси́ на́с, разгне́вался еси́, и уще́дрил еси́ на́с. 4Стря́сл еси́ зе́млю и смути́л еси́ ю́, исцели́ сокруше́ние ея́, я́ко подви́жеся. 5Показа́л еси́ лю́дем Твои́м жесто́кая, напои́л еси́ на́с вино́м умиле́ния. 6Да́л еси́ боя́щымся Тебе́ зна́мение, е́же убежа́ти от лица́ лу́ка. 7Я́ко да изба́вятся возлю́бленнии Твои́, спаси́ десни́цею Твое́ю и услы́ши мя́. 8Бо́г возглаго́ла во святе́м Свое́м: возра́дуюся и разделю́ Сики́му, и ю́доль жили́щ разме́рю. 9Мо́й е́сть Галаа́д, и мо́й е́сть Манасси́й, и Ефре́м – кре́пость главы́ моея́, Иу́да – ца́рь мо́й. 10Моа́в – коно́б упова́ния моего́, на Идуме́ю простру́ сапо́г мо́й, мне́ иноплеме́нницы покори́шася. 11Кто́ введе́т мя́ во гра́д огражде́ния́ Или́ кто́ наста́вит мя́ до Идуме́и́ 12Не Ты́ ли, Бо́же, отри́нувый на́с́ и не изы́деши, Бо́же, в си́лах на́ших́ 13Да́ждь на́м по́мощь от ско́рби, и су́етно спасе́ние челове́ческо. 14О Бо́зе сотвори́м си́лу, и То́й уничижи́т стужа́ющыя на́м.

1В коне́ц, в пе́снех, Дави́ду, псало́м 60.

2 Услы́ши, Бо́же, моле́ние мое́, вонми́ моли́тве мое́й. 3От коне́ц земли́ к Тебе́ воззва́х, внегда́ уны́ се́рдце мое́, на ка́мень возне́сл мя́ еси́, наста́вил мя́ еси́. 4Я́ко бы́л еси́ упова́ние мое́, сто́лп кре́пости от лица́ вра́жия. 5Вселю́ся в селе́нии Твое́м во ве́ки, покры́юся в кро́ве кри́л Твои́х. 6Я́ко Ты́, Бо́же, услы́шал еси́ моли́твы моя́, да́л еси́ достоя́ние боя́щымся и́мене Твоего́. 7Дни́ на дни́ царе́вы приложи́ши, ле́та eго́ до дне́ ро́да и ро́да: 8пребу́дет в ве́к пред Бо́гом. Ми́лость и и́стину Его́ кто́ взы́щет́ 9Та́ко воспою́ и́мени Твоему́ во ве́ки, возда́ти ми́ моли́твы моя́ де́нь от дне́.

Сла́ва:

1В коне́ц, о Идифу́ме, псало́м Давиду, 61.

2 Не Бо́гу ли повине́тся душа́ моя́́ от Того́ бо спасе́ние мое́. 3И́бо То́й Бо́г мо́й и спа́с мо́й, засту́пник мо́й, не подви́жуся наипа́че. 4Доко́ле належите́ на челове́ка́ Убива́ете вси́ вы́, я́ко стене́ преклоне́не, и опло́ту возринове́ну. 5Оба́че це́ну мою́ совеща́ша отри́нути, теко́ша в жа́жди, усты́ свои́ми благословля́ху и се́рдцем свои́м кленя́ху. 6Оба́че Бо́гови повини́ся, душе́ моя́, я́ко от Того́ терпе́ние мое́. 7И́бо То́й Бо́г мо́й и спа́с мо́й, за́ступник мо́й, не преселю́ся. 8О Бо́зе спасе́ние мое́ и сла́ва моя́, Бо́г по́мощи моея́, и упова́ние мое́ на Бо́га. 9Упова́йте на Него́ ве́сь со́нм люде́й, излия́йте пред Ни́м сердца́ ва́ша, я́ко Бо́г помо́щник на́ш. 10Оба́че су́етни сы́нове челове́честии, лжи́ви сы́нове челове́честии в ме́рилех е́же непра́вдовати, ти́и от суеты́ вку́пе. 11Не упова́йте на непра́вду и на восхище́ние не жела́йте. Бога́тство а́ще тече́т, не прилага́йте се́рдца. 12Еди́ною глаго́ла Бо́г, двоя́ сия́ слы́шах, зане́ держа́ва Бо́жия, 13и Твоя́, Го́споди, ми́лость, я́ко Ты́ возда́си кому́ждо по дело́м eго́.

1Псало́м Дави́ду, внегда́ бы́ти ему́ в пусты́ни Иуде́йстей, 62.

2 Бо́же, Бо́же мо́й, к Тебе́ у́тренюю, возжада́ Тебе́ душа́ моя́, ко́ль мно́жицею Тебе́ пло́ть моя́, в земли́ пу́сте и непрохо́дне, и безво́дне. 3Та́ко во святе́м яви́хся Тебе́, ви́дети си́лу Твою́ и сла́ву Твою́. 4Я́ко лу́чши ми́лость Твоя́ па́че живо́т, устне́ мои́ похвали́те Тя́. 5Та́ко благословлю́ Тя́ в животе́ мое́м, о и́мени Твое́м воздежу́ ру́це мои́. 6Я́ко от ту́ка и ма́сти да испо́лнится душа́ моя́, и устна́ма ра́дости восхва́лят Тя́ уста́ моя́. 7А́ще помина́х Тя́ на посте́ли мое́й, на у́тренних поуча́хся в Тя́. 8Я́ко бы́л еси́ помо́щник мо́й, и в кро́ве крилу́ Твое́ю возра́дуюся. 9Прильпе́ душа́ моя́ по Тебе́, мене́ же прия́т десни́ца Твоя́. 10Ти́и же всу́е иска́ша ду́шу мою́, вни́дут в преиспо́дняя земли́, 11предадя́тся в ру́ки ору́жия, ча́сти ли́совом бу́дут. 12Ца́рь же возвесели́тся о Бо́зе, похва́лится вся́к клены́йся и́м, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная.

1В коне́ц, псало́м Дави́ду, 63.

2 Услы́ши, Бо́же, гла́с мо́й, внегда́ моли́ти ми́ ся́ к Тебе́, от стра́ха вра́жия изми́ ду́шу мою́. 3Покры́й мя́ от со́нма лука́внующих, от мно́жества де́лающих непра́вду. 4И́же изостри́ша, я́ко ме́ч, язы́ки своя́, напряго́ша лу́к сво́й, ве́щь го́рьку, 5состреля́ти в та́йных непоро́чна, вне́запу состреля́ют eго́ и не убоя́тся. 6Утверди́ша себе́ сло́во лука́вое, пове́даша скры́ти се́ть, ре́ша: кто́ у́зрит и́х́ 7Испыта́ша беззако́ние, исчезо́ша испыта́ющии испыта́ния, присту́пит челове́к, и се́рдце глубоко́, 8и вознесе́тся Бо́г. Стре́лы мла́денец бы́ша я́звы и́х, 9и изнемого́ша на ня́ язы́цы и́х. Смути́шася вси́ ви́дящии и́х, 10и убоя́ся вся́к челове́к, и возвести́ша дела́ Бо́жия, и творе́ния Его́ разуме́ша. 11Возвесели́тся пра́ведник о Го́споде и упова́ет на Не́го, и похва́лятся вси́ пра́вии се́рдцем.

Сла́ва:

 

По 8-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 5

Во глубины́ мя́ греха́ попо́лзшася, треволне́ние обурева́ет отча́яния, но предвари́, Христе́, я́ко всеси́лен, Упра́вителю все́х, и ко приста́нищу ти́хому устреми́ безстра́стия, за благоутро́бие, Спа́се, и спаси́ мя́.

Сла́ва: Душе́, я́же зде́ привре́менна, та́мо же ве́чна, зрю́ суди́лище, и на Престо́ле Судию́, и трепе́щу изрече́ния: про́чее, душе́, обрати́ся, су́д непроща́емь.

И ны́не: Наде́жде ненаде́емых, по́моще безпо́мощных, заступле́ние на Тя́ упова́ющих, свята́я Влады́чице Богоро́дице, по́мощь Твою́ низпосли́ на́м.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Го́споди ще́дрый и ми́лостивый, Долготерпели́ве и Многоми́лостиве, внуши́ моли́тву и вонми́ гла́су моле́ния моего́: сотвори́ со мно́ю зна́мение во бла́го, наста́ви мя́ на пу́ть Тво́й, е́же ходи́ти во и́стине Твое́й, возвесели́ се́рдце мое́, во е́же боя́тися и́мене Твоего́ Свята́го, зане́же ве́лий еси́, и творя́й чудеса́. Ты́ еси́ Бо́г Еди́н, и не́сть подо́бен Тебе́ в бозе́х, Го́споди, си́льный в ми́лости, и благи́й в кре́пости, во е́же помога́ти и утеша́ти, и спаса́ти вся́ упова́ющыя на и́мя Твое́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, а́минь.

Каfjсма nсма1z

Въ конeцъ, њ лю1дехъ t с™hхъ ўдалeнныхъ, дв7ду въ столпописaніе, внегдA ўдержaша и5 и3ноплемє1нницы въ гefэ, pал0мъ, н7є

Поми1луй мS, б9е, ћкw попрa мz человёкъ: вeсь дeнь борS стужи1 ми.

Попрaша мS врази2 мои2 вeсь дeнь: ћкw мн0зи борю1щіи мS съ высоты2.

                                        ΚΑΘΙΣΜΑ ΟΓΔΟΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 55ος

Ἐλέησόν με, ὁ Θεός, ὅτι κατεπάτησέ με ἄνθρωπος, ὅλην τὴν ἡμέραν πολεμῶν ἔθλιψέ με.

Кафизма №8

55 псалом
Начальнику хору.
Про голубку, що мовчить на самоті.
Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.

1-2 Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене.
3 Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
4 Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
5 Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть?
6 Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло.
7 Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
8 Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню.
9 Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою.
10 Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
11 Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його.
12 На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина?
13 В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу,
14 бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.

56 псалом
Начальнику хору.
Не погуби.
Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.

1-2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня.
3 Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені.
4 Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене.
5 Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий.
6 Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
7 Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.
8 Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе.
9 Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.
10 Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.
11 Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя.
12 Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.

57 псалом
Начальнику хору.
Не погуби.
Псалом Давида.

1-2 Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські?
3 Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі.
4 Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.
5 Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої,
6 щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.
7 Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.
8 Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.
9 Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.
10 Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній.
11 А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.
12 І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!»

Слава…

58 псалом
Начальнику хору.
Не погуби.
Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його.

1-2 Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене.
3 Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене.
4 Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій.
5 Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь.
6 Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня.
7 Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто.
8 Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує?
9 Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи.
10 Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій.
11 Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми.
12 Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи.
13 Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять.
14 Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі.
15 Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто.
16 Вони шукають поживи, але неситі лягають спати.
17 А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї.
18 Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене.

59 псалом
Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф.
Псалом Давида, коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.

1-3 Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!
4 Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася.
5 Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот.
6 Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.
7 Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.
8 Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю.
9 Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій.
10 Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені».
11 Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому?
12 Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим?
13 Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.
14 З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.

60 псалом
Начальнику хору. На струнному інструменті.
Псалом Давида.

1-2 Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє.
3 Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна.
4 Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога.
5 Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх.
6 Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого.
7 Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду.
8 Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його.
9 Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня.
Слава…

61 псалом
Начальнику хору Ідифумового.
Псалом Давида.

1-2 Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє.
3 Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
4 Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється.
5 Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають.
6 Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя.
7 Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
8 У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє.
9 Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш.
10 А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу.
11 Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце.
12 Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові.
13 і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його.

62 псалом
Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській.

1-2 Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній.
3 Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою.
4 Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе.
5 Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої.
6 Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої,
7 коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе,
8 бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся.
9 Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене.
10 Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну,
11 уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів.
12 Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно.

63 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида.

1-2 Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє.
3 Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників.
4 Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи,
5 щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться.
6 Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить?
7 Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.
8 Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх.
9 Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них.
10 І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло.
11 Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем.

Слава…

 

Після 8-ї кафизми

Трисвяте по Отче наш

 І тропарі, глас 5.

У глибину гріха опустився я, буря відчаю охопила мене, але, як всесильний Управитель, вийди, Христе, назустріч мені і приведи до тихого пристановища Твого, з милости Твоєї спаси мене.

Слава…На землі все скороминуще, а там, у Бога, все вічне. Ось бачу я суд і на Престолі Суддю, жахаюся вироку за діла мої. Тож, душа моя, хоч наостанку покайся, бо суд незмінний.

І нині…Пресвятая Владичице Богородице! Надіє безнадійних і поміч безпорадних! Захисти всіх тих, що уповають на Тебе, і пошли нам поміч Твою.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Господи щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий! Почуй молитву мою і зваж на голос моління мого. Дай мені знамення на добре, настав на путь Твою, щоб ходив я в істині Твоїй. Звесели серце моє, щоб боявся я імені Твого, бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний і нема нікого, подібного до Тебе, Господи. Ти сильний в милості і благий у могутності, щоб помагати, і втішати, і спасти всіх, що уповають на ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.