...
Псалтир

Кафізма 19

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма девятаянадесять

Аллилу́ия, 134.

1 Хвали́те и́мя Госпо́дне, хвали́те, раби́ Го́спода, 2стоя́щии во хра́ме Госпо́дни, во дво́рех до́му Бо́га на́шего. 3Хвали́те Го́спода, я́ко бла́г Госпо́дь, по́йте и́мени Его́, я́ко добро́: 4я́ко Иа́кова избра́ Себе́ Госпо́дь, Изра́иля в достоя́ние Себе́. 5Я́ко а́з позна́х, я́ко ве́лий Госпо́дь, и Госпо́дь на́ш над все́ми бо́ги. 6Вся́ ели́ка восхоте́ Госпо́дь, сотвори́ на небеси́ и на земли́, в моря́х и во все́х бе́зднах. 7Возводя́ о́блаки от после́дних земли́, мо́лнии в до́ждь сотвори́, изводя́й ве́тры от сокро́вищ Свои́х. 8И́же порази́ пе́рвенцы Еги́петския, от челове́ка до скота́. 9Посла́ зна́мения и чудеса́ посреде́ Тебе́, Еги́пте, на фарао́на и на вся́ рабы́ eго́. 10И́же порази́ язы́ки мно́ги и изби́ цари́ кре́пки: 11Сио́на, царя́ Аморре́йска, и О́га, царя́ Васа́нска, и вся́ ца́рствия Ханаа́нска, 12и даде́ зе́млю и́х достоя́ние, достоя́ние Изра́илю, лю́дем Свои́м. 13Го́споди, и́мя Твое́ в ве́к и па́мять Твоя́ в ро́д и ро́д: 14я́ко суди́ти и́мать Госпо́дь лю́дем Свои́м, и о рабе́х Свои́х умо́лится. 15И́доли язы́к, сребро́ и зла́то, дела́ ру́к челове́ческих. 16Уста́ и́мут, и не возлаго́лют, о́чи и́мут, и не у́зрят, 17у́ши и́мут, и не услы́шат, ниже́ бо е́сть ду́х во усте́х и́х. 18Подо́бни и́м да бу́дут творя́щии я́, и вси́ наде́ющиися на ня́. 19До́ме Изра́илев, благослови́те Го́спода, до́ме Ааро́нь, благослови́те Го́спода, до́ме Леви́ин, благослови́те Го́спода. 20Боя́щиися Го́спода, благослови́те Го́спода. 21Благослове́н Госпо́дь от Сио́на, жи́вый во Иерусали́ме.

Аллилу́ия, 135.

1 Испове́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 2Испове́дайтеся Бо́гу бого́в, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 3Испове́дайтеся Го́сподеви господе́й, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 4Сотво́ршему чудеса́ ве́лия еди́ному, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 5Сотво́ршему небеса́ ра́зумом, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 6Утверди́вшему зе́млю на вода́х, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 7Сотво́ршему свети́ла ве́лия еди́ному, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 8Со́лнце во о́бласть дне́, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 9Луну́ и зве́зды во о́бласть но́щи, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 10Порази́вшему Еги́пта с пе́рвенцы eго́, я́ко в ве́к ми́лость Его́, 11и изве́дшему Изра́иля от среды́ и́х, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 12Руко́ю кре́пкою и мы́шцею высо́кою, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 13Разде́льшему Чермно́е мо́ре в разделе́ния, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 14И прове́дшему Изра́иля посреде́ eго́, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 15И истря́сшему фарао́на и си́лу eго́ в мо́ре Чермно́е, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 16Прове́дшему лю́ди Своя́ в пусты́ни, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 17Порази́вшему цари́ ве́лия, я́ко в ве́к ми́лость Его́, 18и уби́вшему цари́ кре́пкия, я́ко в ве́к ми́лость Его́: 19Сио́на, царя́ Аморре́йска, я́ко в ве́к ми́лость Его́, 20и О́га, царя́ Васа́нска, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 21И да́вшему зе́млю и́х достоя́ние, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 22Достоя́ние Изра́илю, рабу́ Своему́, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 23Я́ко во смире́нии на́шем помяну́ ны́ Госпо́дь, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 24И изба́вил ны́ е́сть от враго́в на́ших, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 25Дая́й пи́щу вся́кой пло́ти, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 26Испове́дайтеся Бо́гу Небе́сному, я́ко в ве́к ми́лость Его́.

Дави́ду Иереми́ем, 136.

1 На река́х Вавило́нских, та́мо седо́хом и пла́кахом, внегда́ помяну́ти на́м Сио́на. 2На ве́рбиих посре́де eго́ обе́сихом орга́ны на́ша. 3Я́ко та́мо вопроси́ша ны́ пле́ншии на́с о словесе́х пе́сней и ве́дшии на́с о пе́нии: воспо́йте на́м от пе́сней Сио́нских. 4Ка́ко воспое́м пе́снь Госпо́дню на земли́ чужде́й́ 5А́ще забу́ду тебе́, Иерусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́. 6Прильпни́ язы́к мо́й горта́ни моему́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Иерусали́ма, я́ко в нача́ле весе́лия моего́. 7Помяни́, Го́споди, сы́ны Едо́мския, в де́нь Иерусали́мль глаго́лющыя: истоща́йте, истоща́йте до основа́ний eго́. 8Дщи́ Вавило́ня окая́нная, блаже́н и́же возда́ст тебе́ воздая́ние твое́, е́же воздала́ еси́ на́м. 9Блаже́н и́же и́мет и разби́ет младе́нцы твоя́ о ка́мень.

Сла́ва:

Псало́м Дави́ду, Агге́а и Заха́рии, 137.

1 Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, и пред А́нгелы воспою́ Тебе́, я́ко услы́шал еси́ вся́ глаго́лы у́ст мои́х. 2Поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоему́ и испове́мся и́мени Твоем́у о ми́лости Твое́й и и́стине Твое́й, я́ко возвели́чил еси́ над все́м и́мя Твое́ свято́е. 3Во́ньже а́ще де́нь призову́ Тя́, ско́ро услы́ши мя́: умно́жиши мя́ в души́ мое́й си́лою Твое́ю. 4Да испове́дятся Тебе́, Го́споди, вси́ ца́рие зе́мстии, я́ко услы́шаша вся́ глаго́лы у́ст Твои́х, 5и да воспою́т в путе́х Госпо́дних, я́ко ве́лия сла́ва Госпо́дня, 6я́ко высо́к Госпо́дь, и смире́нныя призира́ет, и высо́кая издале́ча ве́сть. 7А́ще пойду́ посреде́ ско́рби, живи́ши мя́, на гне́в вра́г мои́х просте́рл еси́ ру́ку Твою́, и спасе́ мя́ десни́ца Твоя́. 8Госпо́дь возда́ст за мя́. Го́споди, ми́лость Твоя́ во ве́к, де́л руку́ Твое́ю не пре́зри.

В коне́ц Дави́ду, псало́м Заха́риин в разсе́янии, 138.

1 Го́споди, искуси́л мя́ еси́ и позна́л мя́ еси́. Ты́ позна́л еси́ седа́ние мое́ и воста́ние мое́. 2Ты́ разуме́л еси́ помышле́ния моя́ издале́ча: 3стезю́ мою́ и у́же мое́ Ты́ еси́ изсле́довал, и вся́ пути́ моя́ прови́дел еси́. 4Я́ко не́сть льсти́ в язы́це мое́м: се́, Го́споди, Ты́ позна́л еси́ 5вся́ после́дняя и дре́вняя: Ты́ созда́л еси́ мя́, и положи́л еси́ на мне́ ру́ку Твою́. 6Удиви́ся ра́зум Тво́й от Мене́, утверди́ся, не возмогу́ к нему́. 7Ка́мо по́йду от Ду́ха Твоего́́ И от лица́ Твоего́ ка́мо бежу́́ 8А́ще взы́ду на не́бо – Ты́ та́мо еси́, а́ще сни́ду во а́д – та́мо еси́. 9А́ще возму́ криле́ мои́ ра́но и вселю́ся в после́дних мо́ря – 10и та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вит мя́ и уде́ржит мя́ десни́ца Твоя́. 11И ре́х: еда́ тма́ попере́т мя́́ И но́щь просвеще́ние в сла́дости мое́й. 12Я́ко тма́ не помрачи́тся от Тебе́, и но́щь, я́ко де́нь, просвети́тся, я́ко тма́ ея́, та́ко и све́т ея́. 13Я́ко Ты́ созда́л  еси́ утро́бы моя́, восприя́л мя́ еси́ из чре́ва ма́тере моея́. 14Испове́мся Тебе́, я́ко стра́шно удиви́лся еси́: чу́дна дела́ Твоя́, и душа́ моя́ зна́ет зело́. 15Не утаи́ся ко́сть моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л еси́ в та́йне, и соста́в мо́й в преиспо́дних земли́. 16Несоде́ланное мое́ ви́десте о́чи Твои́, и в кни́зе Твое́й вси́ напи́шутся, во дне́х сози́ждутся и никто́же в ни́х. 17Мне́ же зело́ че́стни бы́ша дру́зи Твои́, Бо́же, зело́ утверди́шася влады́чествия и́х. 18Изочту́ и́х, и па́че песка́ умно́жатся; воста́х, и еще́ е́смь с Тобо́ю. 19А́ще избие́ши гре́шники, Бо́же, му́жие крове́й, уклони́теся от Мене́. 20Я́ко ревни́ви есте́ в помышле́ниих, прии́мут в суету́ гра́ды Твоя́. 21Не ненави́дящыя ли Тя́, Го́споди, возненави́дех, и о вразе́х Твои́х иста́ях́ 22Соверше́нною не́навистию возненави́дех я́, во враги́ бы́ша ми́. 23Искуси́ мя́, Бо́же, и уве́ждь се́рдце мое́, истяжи́ мя́ и разуме́й стези́ моя́, 24и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́ния во мне́, и наста́ви мя́ на пу́ть ве́чен.

В коне́ц, псало́м Дави́ду, 139.

1 Изми́ мя́, Го́споди, от челове́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна изба́ви мя́, 2и́же помы́слиша непра́вду в се́рдце, ве́сь де́нь ополча́ху бра́ни, 3изостри́ша язы́к сво́й, я́ко змии́н, я́д а́спидов под устна́ми и́х. 4Сохрани́ мя́, Го́споди, из руки́ гре́шничи, от челове́к непра́ведных изми́ мя́, и́же помы́слиша запя́ти стопы́ моя́. 5Скры́ша го́рдии се́ть мне́, и у́жы препя́ша се́ть нога́ма мои́ма. 6При стези́ собла́зны положи́ша ми́. 7Ре́х Го́сподеви: Бо́г мо́й еси́ Ты́, внуши́, Го́споди, гла́с моле́ния моего́. 8Го́споди, Го́споди, си́ло спасе́ния моего́, осени́л еси́ над главо́ю мое́ю в де́нь бра́ни. 9Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́ния моего́ гре́шнику: помы́слиша на мя́, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́тся. 10Глава́ окруже́ния и́х, тру́д усте́н и́х покры́ет я́. 11Паду́т на ни́х у́глия о́гненная, низложи́ши я́ в страсте́х, и не постоя́т. 12Му́ж язы́чен не испра́вится на земли́: му́жа непра́ведна зла́я уловя́т во истле́ние. 13Позна́х, я́ко сотвори́т Госпо́дь су́д ни́щым и ме́сть убо́гим. 14Оба́че пра́веднии испове́дятся и́мени Твоему́, и вселя́тся пра́вии с лице́м Твои́м.

Сла́ва:

Псало́м Дави́ду, 140.

1 Го́споди, воззва́х к Тебе́, услы́ши мя́: вонми́ гла́су моле́ния моего́, внегда́ воззва́ти ми́ к Тебе́. 2Да испра́вится моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю, воздея́ние руку́ мое́ю – же́ртва вече́рняя. 3Положи́, Го́споди, хране́ние усто́м мои́м, и две́рь огражде́ния о устна́х мои́х. 4Не уклони́ се́рдце мое́ в словеса́ лука́вствия, непщева́ти вины́ о гресе́х, с челове́ки де́лающими беззако́ние, и не сочту́ся со избра́нными и́х. 5Нака́жет мя́ пра́ведник ми́лостию и обличи́т мя́, еле́й же гре́шнаго да не нама́стит главы́ моея́, я́ко еще́ и моли́тва моя́ во благоволе́ниих и́х. 6Поже́рты бы́ша при ка́мени судии́ и́х: услы́шатся глаго́ли мои́, я́ко возмого́ша 377Я́ко то́лща земли́ просе́деся на земли́, расточи́шася ко́сти их при а́де. 8Я́ко к Тебе́, Го́споди, Го́споди, о́чи мои́: на Тя́ упова́х, не отъими́ ду́шу мою́. 9Сохрани́ мя от се́ти, ю́же соста́виша ми́, и от собла́зн де́лающих беззако́ние. 10Паду́т во мре́жу свою́ гре́шницы: еди́н е́смь а́з, до́ндеже прейду́.

1Ра́зума Дави́ду, внегда́ бы́ти ему́ в верте́пе моля́щемуся, 141.

2 Гла́сом мои́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мои́м ко Го́споду помоли́хся. 3Пролию́ пред Ни́м моле́ние мое́, печа́ль мою́ пред Ни́м возвещу́. 4Внегда́ исчеза́ти от Мене́ ду́ху моему́: и Ты́ позна́л еси́ стези́ моя́: на пути́ се́м, по нему́же хожда́х, скры́ша се́ть мне́. 5Смотря́х одесну́ю и возгля́дах, и не бе́ зна́яй мене́: поги́бе бе́гство от Мене́, и не́сть взыска́яй ду́шу мою́. 6Воззва́х к Тебе́, Го́споди, ре́х: Ты́ еси́ упова́ние мое́, ча́сть моя́ еси́ на земли́ живы́х. 7Вонми́ моле́нию моему́, я́ко смири́хся зело́, изба́ви мя́ от гоня́щих мя́, я́ко укрепи́шася па́че мене́. 8Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́. Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Псало́м Дави́ду, егда́ гоня́ше его́ Авессало́м, сы́н его́, 142.

1 Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ние мое́ во и́стине Твое́й, услы́ши мя́ в пра́вде Твое́й 2и не вни́ди в су́д с рабо́м Твои́м, я́ко не оправди́тся пред Тобо́ю вся́к живы́й. 3Я́ко погна́ вра́г ду́шу мою́, смири́л е́сть в зе́млю живо́т мо́й, посади́л мя́ е́сть в те́мных, я́ко ме́ртвыя ве́ка. 4И уны́ во мне́ ду́х мо́й, во мне́ смяте́ся се́рдце мое́. 5Помяну́х дни́ дре́вния, поучи́хся во все́х де́лех Твои́х, в творе́ниих руку́ Твое́ю поуча́хся. 6Возде́х к Тебе́ ру́це мои́, ду́ша моя́, я́ко земля́ безво́дная Тебе́. 7Ско́ро услы́ши мя́, Го́споди, исчезе́ ду́х мо́й, не отврати́ лица́ Твоего́ от Мене́, и уподо́блюся низходя́щым в ро́в. 8Слы́шану сотвори́ мне́ зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя́ упова́х. Скажи́ мне́, Го́споди, пу́ть во́ньже пойду́, я́ко к Тебе́ взя́х ду́шу мою́. 9Изми́ мя́ от вра́г мои́х, Го́споди, к Тебе́ прибего́х. 10Научи́ мя́ твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты́ еси́ Бо́г мо́й. Ду́х Тво́й благи́й наста́вит мя́ на зе́млю пра́ву. 11И́мене Твоего́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя́, пра́вдою Твое́ю изведе́ши от печа́ли ду́шу мою́. 12И ми́лостию Твое́ю потреби́ши враги́ моя́ и погуби́ши вся́ стужа́ющыя души́ мое́й, я́ко а́з ра́б Тво́й е́смь.

Сла́ва:

По 19-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 7

Благодаря́, сла́влю Тя́, Бо́же мо́й, я́ко все́м да́л ecи́ гре́шником покая́ние. Спа́се, не посрами́ мене́, егда́ прии́деши суди́ти ми́ру всему́, сра́мная дела́ сотво́ршаго.

Сла́ва: Безме́рная Тебе́ прегреши́в и безме́рных муче́ний ожида́ю, Бо́же мо́й, уще́дрив, спаси́ мя́.

И ны́не: Ко мно́жеству ми́лости Твоея́ ны́не прибега́ю: разреши́ вери́ги, Богоро́дице, согреше́ний мои́х.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Влады́ко Христе́ Бо́же, И́же Страстьми́ Твои́ми стра́сти моя́ исцели́вый и я́звами Твои́ми я́звы моя́ уврачева́вый, да́руй мне́, мно́го Тебе́ прегреши́вшему, сле́зы умиле́ния, сраствори́ моему́ те́лу от обоня́ния животворя́щаго Те́ла Твоего́, и наслади́ ду́шу мою́ Твое́ю Честно́ю Кро́вию от го́рести, е́юже мя́ сопроти́вник напои́. Возвы́си мо́й у́м к Тебе́, до́лу привле́кшийся, и возведи́ от про́пасти поги́бели, я́ко не и́мам покая́ния, не и́мам умиле́ния, не и́мам сле́зы уте́шительныя, возводя́щия ча́да ко своему́ насле́дию. Омрачи́хся умо́м в жите́йских страсте́х, не могу́ воззре́ти к Тебе́ в боле́зни, не могу́ согре́тися слеза́ми, я́же к Тебе́ любве́, но, Влады́ко Го́споди, Иису́се Христе́, Сокро́вище благи́х, да́руй мне́ покая́ние всеце́лое, и се́рдце люботру́дное во взыска́ние Твое́, да́руй мне́ благода́ть Твою́, и обнови́ во мне́ зра́ки Твоего́ о́браза. Оста́вих Тя́, не оста́ви мене́, изы́ди на взыска́ние мое́, возведи́ к па́жити Твое́й, и сопричти́ мя́ овца́м избра́ннаго Твоего́ ста́да, воспита́й мя́ с ни́ми от зла́ка Боже́ственных Твои́х та́инств, моли́твами Пречи́стыя Твоея́ Ма́тере и все́х свя́тых Твои́х, ами́нь.

Каfjсма девzтаzна1десzть

Ґллилyіа, рlд

Хвали1те и4мz гDне, хвали1те, раби2 гDа,

Стоsщіи во хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw.

                                ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΕΚΑΤΟΝ ΕΝΑΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 134ος

Αἰνεῖτε τὸ ὄνομα Κυρίου, αἰνεῖτε, δοῦλοι, Κύριον,

Кафизма №19

134 псалом
Алилуя.
 
1 Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,
2 що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.
3 Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.
4 Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.
5 Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.
6 Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;
7 підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.
8 Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,
9 явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,
10 уразив багато народів і знищив могутніх царів:
11 Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;
12 і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.
13 Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14 Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.
15 Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.
16 Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,
17 мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.
18 Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
19 Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!
20 Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.
21 Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя!
 
135 псалом
[Алилуя.]
 
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
3 Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
4 Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
5 Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
6 утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
7 Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
8 сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
9 місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
10 покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
11 і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
12 рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
13 Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
14 і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
15 і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
16 Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
17 і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
18 знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
19 Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
20 і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
21 і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
22 в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
23 Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
24 і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
25 Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
26 Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.
 
136 псалом
[Давида.] Пісня перед Богом про неволю (прор. Єремії).
 
1 На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
2 На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
3 Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
4 Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
5 Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
6 Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
7 Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
8 Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
9 Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.

Слава…
 
137 псалом
Давида. (Аггея й Захарії).

1 Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].
2 Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.
3 В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.
4 Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.
5 Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.
6 Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.
7 Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.
8 Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.
 
138 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида. (Захарії).

 
1 Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
2 Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
3 Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
4 Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
5 Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
6 Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
7 Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
8 Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
9 Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
10 і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
11 Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
12 Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
13 Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14 Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15 Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
16 Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
17 О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
18 Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
19 О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20 Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
21 Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
22 Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23 Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
24 Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
 
139 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида.

 
1-2 Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:
3 вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,
4 гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.
5 Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.
6 Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.
7 Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!
8 Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.
9 Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.
10 Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.
11 Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.
12 Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.
13 Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.
14 І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм.

Слава…
 
140 псалом
Псалом Давида.
 
1 Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.
2 Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.
3 Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.
4 Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.
5 Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.
6 І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
7 Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.
8 На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
9 Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.
10 У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
 
141 псалом
Повчання Давида.
Молитва його, коли він був у печері.

 
1 Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
2 Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
3 Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
4 Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
5 Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
6 Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
7 Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
 
142 псалом
Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
 
1 Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
2 І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
3 Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
4 І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
5 Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
6 До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
7 Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
8 Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
9 Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
10 навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
11 імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
12 і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.

Слава…
 

 
Після 19-ї кафізми 

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 7.

Дякуючи, славлю Тебе, Боже мій, що Ти всім грішникам даєш покаяння. Не осором же мене, Спасителю, коли прийдеш судити нас за недобрі діла наші.

Слава…Без ліку нагрішив я перед Тобою, Боже мій, і страшної кари сподіваюся, але змилосердься наді мною і спаси мене.

І нині…Пресвята Богородице! Я вдаюся до Твоєї безмежної милості: розірви кайдани гріхів моїх.

Господи, помилуй (40 разів).
 

Молитва

 
Владико Господи Ісусе Христе! Ти стражданнями Своїми мої страждання зцілив і ранами Своїми мої сльози вилікував. Дай мені грішному сльози покаяння; освяти тіло моє пахощами Твого животворчого Тіла і насити душу мою Твоєю чесною Кров’ю — від гіркоти, що нею мене супротивник напоїв. Піднеси мій розум до Тебе, бо він прилип до землі, і виведи мене з ями погибелі, бо я не маю покаяння, не маю душевного жалю за гріхи. Не маю сльози втішно, що приводить дітей Твоїх до їх насліддя. Я затьмарив свій розум у життєвих пристрастях і, як хворий, не можу звести очей моїх до Тебе; не можу зігріти себе покаянними до Тебе сльозами. Але, Владико, Господи Ісусе Христе, подателю блага, даруй мені всеціле покаяння, дай і серце невтомне, щоб знайти Тебе; пошли мені благодать Твою та онови в мені подобу Твого образу. Я відхилився від Тебе, але Ти не покинь мене, прийди та знайди мене; приведи мене до стада Твого та приєднай до вибраних овець святої Твоєї отари. Підкріпи мене поживою святих Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх Твоїх святих. Амінь.