...
Псалтир

Кафізма 18

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма осмаянадесять

Пе́снь степе́ней, 119.

1 Ко Го́споду, внегда́ скорбе́ти ми́, воззва́х, и услы́ша мя́. 2Го́споди, изба́ви ду́шу мою́ от усте́н непра́ведных и от язы́ка льсти́ва. 3Что́ да́стся тебе́, или́ что́ приложи́тся тебе́ к язы́ку льсти́ву́ 4Стре́лы си́льнаго изощре́ны, со у́гльми пусты́нными. 5Увы́ мне́, я́ко прише́льствие мое́ продо́лжися, всели́хся с селе́нии Кида́рскими. 6Мно́го прише́льствова душа́ моя́, с ненави́дящими ми́ра бе́х ми́рен: 7егда́ глаго́лах и́м, боря́ху мя́ ту́не.

Пе́снь степе́ней, 120.

1 Возведо́х о́чи мои́ в го́ры, отню́дуже прии́дет по́мощь моя́. 2По́мощь моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо и зе́млю. 3Не да́ждь во смяте́ние ноги́ твоея́, ниже́ воздре́млет храня́й тя́, 4се́ не воздре́млет, ниже́ у́снет Храня́й Изра́иля. 5Госпо́дь сохрани́т тя́, Госпо́дь покро́в тво́й на ру́ку десну́ю твою́. 6Во дни́ со́лнце не ожже́т тебе́, ниже́ луна́ но́щию. 7Госпо́дь сохрани́т тя́ от вся́каго зла́, сохрани́т ду́шу твою́ Госпо́дь. 8Госпо́дь сохрани́т вхожде́ние твое́ и исхожде́ние твое́, отны́не и до ве́ка.

Пе́снь степе́ней, 121.

1 Возвесели́хся о ре́кших мне́: в до́м Госпо́день по́йдем. 2Стоя́ще бя́ху но́ги на́ша во дво́рех твои́х, Иерусали́ме. 3Иерусали́м зи́ждемый я́ко гра́д, eму́же прича́стие eго́ вку́пе. 4Та́мо бо взыдо́ша коле́на, коле́на Госпо́дня, свиде́ние Изра́илево, испове́датися и́мени Госпо́дню, 5я́ко та́мо седо́ша престо́ли на су́д, престо́ли в дому́ Дави́дове. 6Вопроси́те же я́же о ми́ре Иеруса́лима: и оби́лие лю́бящым тя́. 7Бу́ди же ми́р в си́ле твое́й и оби́лие в столпостена́х твои́х. 8Ра́ди бра́тий мои́х и бли́жних мои́х глаго́лах у́бо ми́р о тебе́. 9До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взыска́х блага́я тебе́.

Пе́снь степе́ней, 122.

1 К Тебе́ возведо́х о́чи мои́, живу́щему на небеси́. 2Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́, та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́. 3Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния, 4наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих и уничиже́ния го́рдых.

Песнь степеней, 123.

1 Я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́л в на́с, да рече́т у́бо Изра́иль, 2я́ко а́ще не Госпо́дь бы бы́л в на́с, внегда́ воста́ти челове́ком на ны́, у́бо живы́х поже́рли бы́ша на́с, 3внегда́ прогне́ватися я́рости и́х на ны́, у́бо вода́ потопи́ла бы на́с. 4Пото́к пре́йде душа́ на́ша, 5у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную. 6Благослове́н Госпо́дь, И́же не даде́ на́с в лови́тву зубо́м и́х. 7Душа́ на́ша, я́ко пти́ца изба́вися от се́ти ловя́щих: се́ть сокруши́ся, и мы́ изба́влени бы́хом. 8По́мощь на́ша во и́мя Го́спода, сотво́ршаго не́бо и зе́млю.

Сла́ва:

Пе́снь степе́ней, 124.

1 Наде́ющиися на Го́спода, я́ко гора́ Сио́н: не подви́жится в ве́к живы́й во Иерусали́ме. 2Го́ры о́крест eго́, и Госпо́дь о́крест люде́й Свои́х отны́не и до ве́ка. 3Я́ко не оста́вит Госпо́дь жезла́ гре́шных на жре́бий пра́ведных, я́ко да не простру́т пра́веднии в беззако́ния ру́к свои́х. 4Ублажи́, Го́споди, благи́я и пра́выя се́рдцем. 5Уклоня́ющыяся же в развраще́ния отведе́т Госпо́дь с де́лающими беззако́ние. Ми́р на Изра́иля.

Пе́снь степе́ней, 125.

1 Внегда́ возврати́ти Го́споду пле́н Сио́нь, бы́хом я́ко уте́шени. 2Тогда́ испо́лнишася ра́дости уста́ на́ша и язы́к на́ш весе́лия, тогда́ реку́т во язы́цех: возвели́чил е́сть Госпо́дь сотвори́ти с ни́ми. 3Возвели́чил е́сть Госпо́дь сотвори́ти с на́ми: бы́хом веселя́щеся. 4Возврати́, Го́споди, плене́ние на́ше, я́ко пото́ки ю́гом. 5Се́ющии слеза́ми, ра́достию по́жнут. 6Ходя́щии хожда́ху и пла́кахуся, мета́юще се́мена своя́, гряду́ще же прии́дут ра́достию, взе́млюше рукоя́ти своя́.

Пе́снь степе́ней, 126.

1 А́ще не Госпо́дь сози́ждет до́м, всу́е труди́шася зи́ждущии. А́ще не Госпо́дь сохрани́т гра́д, всу́е бде́ стреги́й. 2Всу́е ва́м е́сть у́треневати, воста́нете по седе́нии, яду́щии хле́б боле́зни, егда́ да́ст возлю́бленным Свои́м со́н. 3Се́ достоя́ние Госпо́дне сы́нове, мзда́ пло́да чре́вняго. 4Я́ко стре́лы в руце́ си́льнаго, та́ко сы́нове оттрясе́нных. 5Блаже́н, и́же испо́лнит жела́ние свое́ от ни́х. не постыдя́тся, егда́ глаго́лют враго́м свои́м во врате́х.

Пе́снь степе́ней, 127.

1 Блаже́ни вси́ боя́щиися Го́спода, ходя́щии в путе́х Eгó. 2Труды́ плодо́в  Твои́х сне́си: блаже́н еси́, и добро́ тебе́ бу́дет. 3Жена́ твоя́, я́ко лоза́, плодови́та в страна́х до́му твоего́, 4сы́нове твои́, я́ко новосажде́ния ма́сличная, о́крест трапе́зы твоея́. 5Се́ та́ко благослови́тся челове́к боя́йся Го́спода. 6Благослови́т тя́ Госпо́дь от Сио́на, 7и у́зриши блага́я Иерусали́ма вся́ дни́ живота́ твоего́, и у́зриши сы́ны сыно́в твои́х. Ми́р на Изра́иля.

Пе́снь степе́ней, 128.

1 Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моея́, да рече́т у́бо Изра́иль: 2мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моея́, и́бо не премого́ша мя́. 3На хребте́ мое́м де́лаша гре́шницы, продолжи́ша беззако́ние свое́. 4Госпо́дь пра́веден ссече́ вы́я гре́шников. 5Да постыдя́тся и возвратя́тся вспя́ть вси́ ненави́дящии Сио́на. 6Да бу́дут, я́ко трава́ на зде́х , я́же пре́жде восторже́ния и́зсше, 7е́юже не испо́лни руки́ своея́ жня́й, и не́дра своего́ рукоя́ти собира́яй, 8и не ре́ша мимоходя́щии: благослове́ние Госпо́дне на вы́, благослови́хом вы́ во и́мя Госпо́дне.

Сла́ва:

Пе́снь степе́ней, 129.

1 Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й. 2Да бу́дут у́ши Твои́ вне́млюще гла́су моле́ния моего́. 3А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т́ Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть. 4И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода. 5От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния да упова́ет Изра́иль на Го́спода. 6Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние, и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний eго́.

Пе́снь степе́ней, 130.

1 Го́споди, не вознесе́ся се́рдце мое́, ниже́ вознесо́стеся о́чи мои́, ниже́ ходи́х в вели́ких, ниже́ в ди́вных па́че мене́. 2А́ще не смиреному́дрствовах, но вознесо́х ду́шу мою́, я́ко отдое́ное на ма́терь свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́. 3Да упова́ет Изра́иль на Го́спода, отны́не и до ве́ка.

Пе́снь степе́ней, 131.

1 Помяни́, Го́споди, Дави́да и всю́ кро́тость eго́: 2я́ко кля́тся Го́сподеви, обеща́ся Бо́гу Иа́ковлю: 3а́ще вни́ду в селе́ние до́му моего́, или́ взы́ду на о́др посте́ли моея́, 4а́ще да́м со́н очи́ма мои́ма и ве́ждома мои́ма дрема́ние, и поко́й скраниа́ма мои́ма, 5до́ндеже обря́щу ме́сто Го́сподеви, селе́ние Бо́гу Иа́ковлю. 6Се́ слы́шахом я́ во Евфра́фе, обрето́хом я́ в поля́х дубра́вы. 7Вни́дем в селе́ния Его́, поклони́мся на ме́сто, иде́же стоя́сте но́зе Его́. 8Воскресни́, Го́споди, в поко́й Тво́й, Ты́ и киво́т святы́ни Твоея́. 9Свяще́нницы Твои́ облеку́тся пра́вдою, и преподо́бнии Твои́ возра́дуются. 10Дави́да ра́ди раба́ Твоего́ не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоего́. 11Кля́тся Госпо́дь Дави́ду и́стиною и не отве́ржется ея́: от плода́ чре́ва твоего́ посажду́ на престо́ле твое́м. 12А́ще сохраня́т сы́нове твои́ заве́т Мо́й, и свиде́ния Моя́ сия́, и́мже научу́ я́, и сы́нове и́х до ве́ка ся́дут на престо́ле твое́м. 13Я́ко избра́ Госпо́дь Сио́на, изво́ли и в жили́ще Себе́. 14Се́й поко́й Мо́й во ве́к ве́ка, зде́ вселю́ся, я́ко изво́лих и́. 15Лови́тву eго́ благословля́яй благословлю́, ни́щыя eго́ насы́щу хле́бы, 16свяще́нники eго́ облеку́ во спасе́ние, и преподо́бнии eго́ ра́достию возра́дуются. 17Та́мо возращу́ ро́г Дави́дови, угото́вах свети́льник пома́занному Моему́. 18Враги́ eго́ облеку́ студо́м, на не́мже процвете́т святы́ня Моя́.

Пе́снь степе́ней, 132.

1 Се́ что́ добро́, или́ что́ красно́́ Но е́же жи́ти бра́тии вку́пе. 2Я́ко ми́ро на главе́, сходя́щее на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щее на оме́ты оде́жды eго́, 3я́ко роса́ Аермо́нская сходя́щая на го́ры Сио́нския, я́ко та́мо запове́да Госпо́дь благослове́ние и живо́т до ве́ка.

Пе́снь степе́ней, 133.

1 Се́ ны́не благослови́те Го́спода вси́ раби́ Госпо́дни, стоя́щии в хра́ме Госпо́дни, во дво́рех до́му Бо́га на́шего. 2В но́щех воздежи́те ру́ки ва́ша во свята́я, и благослови́те Го́спода. 3Благослови́т тя́ Госпо́дь от Сио́на, сотвори́вый не́бо и зе́млю.

Сла́ва:

 

По 18-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 2

Пре́жде да́же не осу́диши мя́, Го́споди мо́й, Го́споди, да́ждь ми́ обраще́ние, и исправле́ние мно́гих мои́х грехо́в, да́ждь ми́ умиле́ние духо́вное, я́ко да возопию́ к Тебе́: Благоутро́бне, Человеколю́бче Бо́же мо́й, спаси́ мя́.

Сла́ва: Несмы́сленным ското́м уподо́бивыйся а́з, блу́дный, приложи́хся и́м: обраще́ние ми́ да́руй, Христе́, я́ко да прииму́ у тебе́ ве́лию ми́лость.

И ны́не: Не отврати́, Влады́чице, лица́ Твоего́ от Мене́, моля́щагося Тебе́, но, я́ко благоутро́бная Ма́ти ще́драго Бо́га, потщи́ся пре́жде конца́ обраще́ние мне́ дарова́ти, я́ко да спа́сся Тобо́ю, воспою́ Тя́, я́ко спасе́ние и упова́ние мое́, непосра́мленное, Госпоже́ моя́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Го́споди, да не я́ростию Твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гне́вом Твои́м нака́жеши мя́. Влады́ко Го́споди Иису́се Христе́, Сы́не Бо́га Жива́го, поми́луй мя́, гре́шнаго, ни́щаго, обнаже́ннаго, лени́ваго, неради́ваго, прекосло́внаго, окая́ннаго, блудни́ка, прелюбоде́я, малаки́я, мужело́жника, скве́рнаго, блу́днаго, неблагода́рнаго, неми́лостиваго, жесто́каго, пия́ницу, сожже́ннаго со́вестию, безли́чнаго, бездерзнове́ннаго, безотве́тнаго, недосто́йнаго Твоего́ человеколю́бия, и досто́йна вся́каго муче́ния, и гее́нны, и му́ки. И не ра́ди мно́жества толи́ких мои́х согреше́ний мно́жеству подложи́ши, Изба́вителю, му́к; но поми́луй мя́, я́ко не́мощен е́смь, и душе́ю, и пло́тию, и ра́зумом, и помышле́нием, и и́миже ве́си судьба́ми спаси́ мя́, недосто́йнаго раба́ Твоего́, моли́твами Пречи́стыя Влады́чицы на́шея Богоро́дицы, и все́х святы́х, от ве́ка Тебе́ благоуго́ждших: я́ко благослове́н еси́ во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма nсмаzна1десzть

Пёснь степeней, рf7i

Ко гDу, внегдA скорбёти ми2, воззвaхъ, и3 ўслhша мS.

ГDи, и3збaви дyшу мою2 t ўстeнъ непрaведныхъ и3 t љзhка льсти1ва.

                               ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΕΚΑΤΟΝ ΟΓΔΟΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 119ος

Πρὸς Κύριον ἐν τῷ θλίβεσθαί με ἐκέκραξα, καὶ εἰσήκουσέ μου.

Кафизма №18

119 псалом
Пісня ступенів.

1 До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене.
2 Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого.
3 Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий?
4 Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує.
5 Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських.
6 Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру.
7 Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.

120 псалом
Пісня ступенів.

1 Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.
2 Поміч моя від Господа, що створив небо і землю.
3 Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій.
4 Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля.
5 Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй.
6 Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць.
7 Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь].
8 Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.

121 псалом
Пісня ступенів. Давида.

1 Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього.
2 Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.
3 Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його.
4 Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє.
5 Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому.
6 Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе.
7 І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх.
8 Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі.
9 Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.

122 псалом
Пісня ступенів.

1 До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої.
2 Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.
3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.
4 Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

123 псалом
Пісня ступенів. Давида.

1 Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль,
2 якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, —
3 вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас.
4 Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу.
5 Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою.
6 Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні.
7 Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися.
8 Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.

Слава…

124 псалом
Пісня ступенів.

1 Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно.
2 Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.
3 Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня.
4 Благодій, Господи, добрим і праведним серцем.
5 А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!

125 псалом
Пісня ступенів.

1 Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон.
2 Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними».
3 Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.
4 Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.
5 Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.
6 Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.

126 псалом
Пісня ступенів. Соломона.

1 Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа.
2 Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон.
3 Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби.
4 Як стріли в руках сильного, так і сини молоді.
5 Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.

127 псалом
Пісня ступенів.

1 Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його.
2 Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде.
3 Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї.
4 Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа.
5 Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого.
6 Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!

128 псалом
Пісня ступенів.

1 Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль,
2 багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене.
3 На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої,
4 але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників.
5 Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион.
6 Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її,
7 якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа.
8 А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім».

Слава…

129 псалом
Пісня ступенів.

1 З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.
2 Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.
3 Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть?
4 Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою.
5 Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа.
6 Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа.
7 Бо у Господі милість і велике у Нього визволення,
8 і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.

130 псалом
Пісня ступенів. Давида.

1 Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене.
2 Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї.
3 Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.

131 псалом
Пісня ступенів.

1 Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.
2 Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:
3 «Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою,
4 не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;
5 не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова».
6 Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.
7 Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.
8 Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.
9 Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють.
10 Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого.
11 Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.
12 А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».
13 Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе.
14 «Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його.
15 Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом.
16 Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю.
17 Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.
18 Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».

132 псалом
Пісня ступенів. Давида.

1 Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!
2 Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його.
3 Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.

133 псалом
Пісня ступенів.

1 Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого].
2 Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа.
3 Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю.

Слава…

 

Після 18-ї кафизми

 Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 2.

Господи мій, Господи! Раніше, ніж осудити мене, дай мені покаянням загладити гріхи мої. Дай розчулення душі моїй, щоб я взивав: «Милосердний і чоловіколюбний Боже, спаси мене».

Слава…Я, як нерозумні тварини, жив і став подібним до них, Христе, Боже мій, дай мені покаяння, щоб я одержав від Тебе велику милість.

І нині…Владичице Богородице! Молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене, але як милосердного Бога милосердна Мати, допоможи мені покаятися раніше кінця мого, щоб я, спасенний Тобою, прославляв Тебе — неосоромну надію мою і спасіння моє.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Господи! Не у гніві Твоїм суди мене і не в ярості Твоїй карай мене. Владико, Господи Ісусе Христе, Сину Бога Живого! Помилуй мене грішного, зарозумілого, лінивого, байдужого, перекірливого, розбещеного, блудного, перелюбника, мужеложника, п’яницю, невдячного, немилостивого, жорстокого, нестриманого, недостойного Твого чоловіколюбства, а достойного тільки геєни та всіляких мук. Але, Спасителю мій, не засуджуй мене на загибель за великі гріхи мої, а помилуй мене, бо я немічний душею й тілом, розумом і помислами; якими Сам знаєш присудами спаси мене, недостойного раба Твого, молитвами Пречистої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі догодили. Бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.