...
Псалтир

Кафізма 17

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма седмаянадесять

Аллилу́ия, 118.

1 Бла́жени непоро́чнии в пу́ть , ходя́щии в зако́не Госпо́дни. 2Блаже́ни испыта́ющии свиде́ния Его́, все́м се́рдцем взы́щут Его́, 3не де́лающии бо беззако́ния, в путе́х Его́ ходи́ша. 4Ты́ запове́дал еси́ за́поведи Твоя́ сохрани́ти зело́. 5Дабы́ испра́вилися путие́ мои́, сохрани́ти оправда́ния Твоя́. 6Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призре́ти ми́ на вся́ за́поведи Твоя́. 7Испове́мся Тебе́ в пра́вости се́рдца, внегда́ научи́ти ми́ ся́ судьба́м пра́вды Твоея́. 8Оправда́ния Твоя́ сохраню́, не оста́ви мене́ до зела́. 9В чесо́м испра́вит юне́йший пу́ть сво́й; внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́. 10Все́м се́рдцем мои́м взыска́х Тебе́, не отри́ни мене́ от за́поведей Твои́х. 11В се́рдце мое́м скры́х словеса́ Твоя́, я́ко да не согрешу́ Тебе́. 12Благослове́н еси́, Го́споди: научи́ мя́ оправда́нием Твои́м. 13Устна́ма мои́ма возвести́х вся́ судьбы́ у́ст Твои́х. 14На пути́ свиде́ний Твои́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстве. 15В за́поведех Твои́х поглумлю́ся , и уразуме́ю пути́ Твоя́. 16Во оправда́ниих Твои́х поучу́ся, не забу́ду слове́с Твои́х. 17Возда́ждь рабу́ Твоему́: живи́ мя́, и сохраню́ словеса́ Твоя́. 18Откры́й о́чи мои́, и уразуме́ю чуде́са от зако́на Твоего́. 19Пришле́ц а́з е́смь на земли́: не скры́й от Мене́ за́поведи Твоя́. 20Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя. 21Запрети́л еси́ го́рдым: про́кляти уклоня́ющиися от за́поведей Твои́х. 22Отьими́ от Мене́ поно́с  и уничиже́ние, я́ко свиде́ний Твои́х взыска́х. 23И́бо седо́ша кня́зи, и на мя́ клевета́ху, ра́б же Тво́й глумля́шеся во оправда́ниих Твои́х: 24И́бо свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ е́сть, и сове́ти мои́ оправда́ния Твоя́. 25Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя́ по словеси́ Твоему́. 26Пути́ моя́ возвести́х, и услы́шал мя́ еси́: научи́ мя́ оправда́нием Твои́м: 27Пу́ть оправда́ний Твои́х вразуми́ ми́, и поглумлю́ся в чудесе́х Твои́х. 28Воздрема́ душа́ моя́ от уны́ния: утверди́ мя́ в словесе́х Твои́х. 29Пу́ть непра́вды отста́ви от Мене́, и зако́ном Твои́м поми́луй мя́. 30Пу́ть и́стины изво́лих, и судьбы́ Твоя́ не забы́х. 31Прилепи́хся свиде́нием Твои́м, Го́споди, не посрами́ мене́. 32Пу́ть за́поведей Твои́х теко́х, егда́ расши́рил еси́ се́рдце мое́. 33Законоположи́ мне́, Го́споди, пу́ть оправда́ний Твои́х, и взыщу́ и вы́ну: 34Вразуми́ мя́, и испыта́ю зако́н Тво́й, и сохраню́ и́ все́м се́рдцем мои́м. 35Наста́ви мя́ на стезю́ за́поведей Твои́х, я́ко ту́ю восхоте́х. 36Приклони́ се́рдце мое́ во свиде́ния Твоя́, а не в лихои́мство. 37Отврати́ о́чи мои́, е́же не ви́дети суеты́, в пути́ Твое́м живи́ мя́. 38Постави́ рабу́ Твоему́ сло́во Твое́ в стра́х Тво́й. 39Отьими́ поноше́ние мое́, е́же непщева́х: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги. 40Се́ возжела́х за́поведи Твоя́, в пра́вде Твое́й живи́ мя́. 41И да прии́дет на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ние Твое́ по словеси́ Твоему́. 42И отвеща́ю поноша́ющым ми́ сло́во: я́ко упова́х на словеса́ Твоя́. 43И не отьими́ от у́ст мои́х словесе́ и́стинна до зела́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́х. 44И сохраню́ зако́н Тво́й вы́ну, в ве́к и в ве́к ве́ка. 45И хожда́х в широ́те, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х. 46И глаго́лах о свиде́ниих Твои́х пред цари́, и не стыдя́хся: 47И поуча́хся в за́поведех Твои́х, я́же возлюби́х зело́: 48И воздвиго́х ру́це мои́ к за́поведем Твои́м, я́же возлюби́х, и глумля́хся во оправда́ниих Твои́х. 49Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоему́, и́хже упова́ние да́л ми́ еси́. 50То́ мя́ уте́ши во смире́нии мое́м, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя́. 51Го́рдии законопресту́поваху до зела́: от зако́на же Твоего́ не уклони́хся. 52Помяну́х судьбы́ Твоя́ от ве́ка, Го́споди, и уте́шихся. 53Печа́ль прия́т мя́ от гре́шник, оставля́ющих зако́н Тво́й. 54Пе́та бя́ху мне́ оправда́ния Твоя́, на ме́сте прише́льствия моего́. 55Помяну́х в нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́х зако́н Тво́й. 56Се́й бы́сть мне́, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х. 57Ча́сть моя́ еси́, Го́споди, ре́х сохрани́ти зако́н Тво́й. 58Помоли́хся лицу́ Твоему́ все́м се́рдцем мои́м: поми́луй мя́ по словеси́ Твоему́. 59Помы́слих пути́ Твоя́, и возврати́х но́зе мои́ во свиде́ния Твоя́. 60Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́поведи Твоя́. 61У́жя гре́шник обяза́шася мне́, и зако́на Твоего́ не забы́х. 62Полу́нощи воста́х испове́датися Тебе́ о судьба́х пра́вды Твоея́. 63Прича́стник а́з е́смь все́м боя́щымся Тебе́, и храня́щым за́поведи Твоя́. 64Ми́лости Твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́нием Твои́м научи́ мя́. 65Бла́гость сотвори́л еси́ с рабо́м Твои́м, Го́споди, по словеси́ Твоему́. 66Бла́гости, и наказа́нию и ра́зуму научи́ мя́, я́ко за́поведем Твои́м ве́ровах. 67Пре́жде да́же не смири́ти ми́ ся́, а́з прегреши́х: сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́х. 68Бла́г еси́ Ты́, Го́споди, и бла́гостию Твое́ю научи́ мя́ оправда́нием Твои́м. 69Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдых, а́з же все́м се́рдцем мои́м испыта́ю за́поведи Твоя́. 70Усыри́ся я́ко мле́ко се́рдце и́х, а́з же зако́ну Твоему́ поучи́хся. 71Бла́го мне́, я́ко смири́л мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́нием Твои́м. 72Бла́г мне зако́н у́ст Твои́х, па́че ты́сящ злата́ и сребра́.

Сла́ва:

73Ру́це Твои́ сотвори́сте мя́, и созда́сте мя́: вразуми́ мя́, и научу́ся за́поведем Твои́м. 74Боя́щиися Тебе́ у́зрят мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х. 75Разуме́х Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́л мя́ еси́. 76Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уте́шит мя́ по словеси́ Твоему́ рабу́ Твоему́. 77Да прии́дут мне́ щедро́ты Твоя́, и жи́в бу́ду, я́ко зако́н Тво́й поуче́ние мое́ е́сть. 78Да постыдя́тся го́рдии, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́, а́з же поглумлю́ся в за́поведех Твои́х. 79Да обратя́т мя́ боя́щиися Тебе́, и ве́дящии свиде́ния Твоя́. 80Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́ниих Твои́х, я́ко да не постыжу́ся. 81Исчеза́ет во спасе́ние Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х. 82Исчезо́ша о́чи мои́ в сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ уте́шиши мя́́ 83Зане́ бы́х я́ко ме́х на сла́не: оправда́ний Твои́х не забы́х. 84Коли́ко е́сть дне́й раба́ Твоего́́ Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щих мя́ су́д́ 85Пове́даша мне́ законопресту́пницы глумле́ния, но не я́ко зако́н Тво́й, Го́споди. 86Вся́ за́поведи Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми́. 87Вма́ле не сконча́ша мене́ на земли́: а́з же не оста́вих за́поведей Твои́х. 88По ми́лости Твое́й живи́ мя́, и сохраню́ сви́дения у́ст Твои́х. 89Во ве́к, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́ет на небеси́. 90В ро́д и ро́д и́стина Твоя́. Основа́л еси́ зе́млю, и пребыва́ет. 91Учине́нием Твои́м пребыва́ет де́нь, я́ко вся́ческая рабо́тна Тебе́. 92Я́ко а́ще бы не зако́н Тво́й поуче́ние мое́ бы́л, тогда́ у́бо поги́бл бы́х во смире́нии мое́м. 93Во ве́к не забу́ду оправда́ний Твои́х, я́ко в ни́х оживи́л мя́ еси́.

[Среда́:]

94Тво́й е́смь а́з, спаси́ мя́, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х. 95Мене́ жда́ша гре́шницы погуби́ти мя́, свиде́ния Твоя́ разуме́х. 96Вся́кия кончи́ны ви́дех коне́ц, широка́ за́поведь Твоя́ зело́. 97Ко́ль возлюби́х зако́н Тво́й, Го́споди, ве́сь де́нь поуче́ние мое́ е́сть. 98Па́че вра́г мои́х умудри́л мя́ еси́ за́поведию Твое́ю, я́ко в ве́к моя́ е́сть. 99Па́че все́х уча́щих мя́ разуме́х, я́ко свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ е́сть. 100Па́че ста́рец разуме́х, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х. 101От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́х нога́м мои́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́. 102От суде́б Твои́х не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́л ми́ еси́. 103Ко́ль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ Твоя́, па́че ме́да усто́м мои́м. 104От за́поведей Твои́х разуме́х, сего́ ра́ди возненави́дех вся́к пу́ть непра́вды. 105Свети́льник нога́ма мои́ма зако́н Тво́й, и све́т стезя́м мои́м. 106Кля́хся и поста́вих сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоея́. 107Смири́хся до зела́, Го́споди, живи́ мя́ по словеси́ Твоему́. 108Во́льная у́ст мои́х благоволи́ же, Го́споди, и судьба́м Твои́м научи́ мя́. 109Душа́ моя́ в руку́ Твое́ю вы́ну, и зако́на Твоего́ не забы́х. 110Положи́ша гре́шницы се́ть мне́, и от за́поведей Твои́х не заблуди́х. 111Насле́довах свиде́ния Твоя́ во ве́к, я́ко ра́дование се́рдца моего́ су́ть. 112Приклони́х се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́ния Твоя́ в ве́к за воздая́ние. 113Законопресту́пныя возненави́дех, зако́н же Тво́й возлюби́х. 114Помо́щник мо́й и засту́пник мо́й еси́ Ты́, на словеса́ Твоя́ упова́х. 115Уклони́теся от Мене́ лука́внующии, и испыта́ю за́поведи Бо́га моего́. 116Заступи́ мя́ по словеси́ Твоему́, и жи́в бу́ду, и не посрами́ мене́ от ча́яния моего́. 117Помози́ ми́, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ниих Твои́х вы́ну. 118Уничижи́л еси́ вся́ отступа́ющия от оправда́ний Твои́х, я́ко непра́ведно помышле́ние и́х. 119Преступа́ющия непщева́х вся́ гре́шныя земли́, сего́ ра́ди возлюби́х свиде́ния Твоя́. 120Пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ти моя́, от суде́б бо Твои́х убоя́хся. 121Сотвори́х су́д и пра́вду, не преда́ждь мене́ оби́дящым мя́. 122Восприими́ раба́ Твоего́ во бла́го, да не оклевета́ют мене́ го́рдии. 123О́чи мои́ исчезо́сте во спасе́ние Твое́, и в сло́во пра́вды Твоея́. 124Сотвори́ с рабо́м Твои́м по ми́лости Твое́й, и оправда́нием Твои́м научи́ мя́. 125Ра́б Тво́й е́смь а́з: вразуми́ мя́, и уве́м свиде́ния Твоя́. 126Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́н Тво́й. 127Сего́ ра́ди возлюби́х за́поведи Твоя́ па́че зла́та и топа́зия. 128Сего́ ра́ди ко все́м за́поведем Твои́м направля́хся, вся́к пу́ть непра́вды возненави́дех. 129Ди́вна свиде́ния Твоя́, сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́. 130Явле́ние слове́с Твои́х просвеща́ет и вразумля́ет младе́нцы. 131Уста́ моя́ отверзо́х, и привлеко́х ду́х, я́ко за́поведей Твои́х жела́х.

Сла́ва:

132При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящих и́мя Твое́. 133Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоему́, и да не облада́ет мно́ю вся́кое беззако́ние. 134Изба́ви мя́ от клеветы́ челове́ческия, и сохраню́ за́поведи Твоя́. 135Лице́ Твое́ просвети́ на раба́ Твоего́, и научи́ мя́ оправда́нием Твои́м. 136Исхо́дища водна́я изведо́сте о́чи мои́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоего́. 137Пра́веден еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́. 138Запове́дал еси́ пра́вду свиде́ния Твоя́, и и́стину зело́. 139Иста́яла мя́ е́сть ре́вность Твоя́, я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́. 140Разжже́но сло́во Твое́ зело́, и ра́б Тво́й возлюби́ е́. 141Юне́йший а́з е́смь и уничиже́н, оправда́ний Твои́х не забы́х. 142Пра́вда Твоя́ пра́вда во ве́к, и зако́н Тво́й и́стина. 143Ско́рби и ну́жды обрето́ша мя́, за́поведи Твоя́ поуче́ние мое́. 144Пра́вда свиде́ния Твоя́ в ве́к, вразуми́ мя́, и жи́в бу́ду. 145Воззва́х все́м се́рдцем мои́м, услы́ши мя́, Го́споди, оправда́ния Твоя́ взыщу́. 146Воззва́х Ти́, спаси́ мя́, и сохраню́ свиде́ния Твоя́. 147Предвари́х в безго́дии и воззва́х, на словеса́ Твоя́ упова́х. 148Предвари́сте о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́м Твои́м. 149Гла́с мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твое́й: по судьбе́ Твое́й живи́ мя́. 150Прибли́жишася гоня́щии мя́ беззако́нием, от зако́на же Твоего́ удали́шася. 151Бли́з еси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путие́ Твои́ и́стина. 152Испе́рва позна́х от свиде́ний Твои́х, я́ко в ве́к основа́л я́ еси́. 153Ви́ждь смире́ние мое́ и изми́ мя́, я́ко зако́на Твоего́ не забы́х. 154Суди́ су́д мо́й и изба́ви мя́, словесе́ ра́ди Твоего́ живи́ мя́. 155Дале́че от гре́шник спасе́ние, я́ко оправда́ний Твои́х не взыска́ша. 156Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди, по судьбе́ Твое́й живи́ мя́. 157Мно́зи изгоня́щии мя́ и стужа́ющии ми́, от свиде́ний Твои́х не уклони́хся. 158Ви́дех неразумева́ющия и иста́ях, я́ко слове́с Твои́х не сохрани́ша. 159Ви́ждь, я́ко за́поведи Твоя́ возлюби́х, Го́споди, по ми́лости Твое́й живи́ мя́. 160Нача́ло слове́с Твои́х и́стина, и во ве́к вся́ судьбы́ пра́вды Твоея́. 161Кня́зи погна́ша мя́ ту́не, и от слове́с Твои́х убоя́ся се́рдце мое́. 162Возра́дуюся а́з о словесе́х Твои́х, я́ко обрета́яй коры́сть мно́гу. 163Непра́вду возненави́дех и омерзи́х, зако́н же Тво́й возлюби́х. 164Седмери́цею дне́м хвали́х Тя́ о судьба́х пра́вды Твоея́. 165Ми́р мно́г лю́бящым зако́н Тво́й, и не́сть и́м собла́зна. 166Ча́ях спасе́ния Твоего́, Го́споди, и за́поведи Твоя́ возлюби́х. 167Сохрани́ душа́ моя́ свиде́ния Твоя́ и возлюби́ я́ зело́. 168Сохрани́х за́поведи Твоя́ и свиде́ния Твоя́, я́ко вси́ путие́ мои́ пред Тобо́ю, Го́споди. 169Да прибли́жится моле́ние мое́ пред Тя́, Го́споди, по словеси́ Твоему́ вразуми́ мя́. 170Да вни́дет проше́ние мое́ пред Тя́, Го́споди, по словеси́ Твоему́ изба́ви мя́. 171Отры́гнут устне́ мои́ пе́ние, егда́ научи́ши мя́ оправда́нием Твои́м. 172Провеща́ет язы́к мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́поведи Твоя́ пра́вда. 173Да бу́дет рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя́, я́ко за́поведи Твоя́ изво́лих. 174Возжела́х спасе́ние Твое́, Го́споди, и зако́н Тво́й поуче́ние мое́ е́сть. 175Жива́ бу́дет душа́ моя́ и восхва́лит Тя́, и судьбы́ Твоя́ помо́гут мне́. 176Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшее, взыщи́ раба́ Твоего́, я́ко за́поведей Твои́х не забы́х.

Сла́ва:

 

По 17-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 2

Согреши́х к Тебе́, Спа́се, я́ко блу́дный сы́н: приими́ мя́, О́тче, ка́ющагося, и поми́луй мя́, Бо́же.

Сла́ва: Зову́ к Тебе́, Христе́ Спа́се, мытаре́вым гла́сом: очи́сти мя́ я́коже о́наго и поми́луй мя́, Бо́же.

И ны́не: Богоро́дице, не пре́зри мя́ тре́бующа заступле́ния Твоего́: на Тя́ бо упова́ душа́ моя́, и поми́луй мя́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Влады́ко Го́споди Вседержи́телю и Тво́рче все́х, щедро́т Оте́ц, и ми́лости Бо́г, от земли́ созда́вый челове́ка, и показа́вый eго́ по о́бразу Твоему́ и по подо́бию, да и те́м просла́вится великоле́пое и́мя Твое́ на земли́, и исто́ргнена у́бо преступле́нием Твои́х за́поведей, па́ки на лу́чшее возсозда́вый eго́ во Христе́ Твое́м, и возведы́й на небеса́: благодарю́ Тя́, я́ко умно́жил еси́ на мне́ вели́чие Твое́, и не пре́дал мя́ еси́ враго́м мои́м в коне́ц, исто́ргнути мя́ и́щущым в про́пасть а́дову, ниже́ оста́вил мя́ еси́ поги́бнути со беззако́нии мои́ми. Ны́не у́бо, Многоми́лостиве и Любобла́же Го́споди, не хотя́й сме́рти гре́шнаго, но обраще́ния ожида́яй, и прие́мляй: И́же низве́рженныя исправля́яй, сокруше́нныя исцеля́яй, обрати́ и мене́ к покая́нию, и низве́рженнаго испра́ви, и сокруше́ннаго исцели́: помяни́ Твоя́ щедро́ты, и я́же от ве́ка Твою́ непостижи́мую бла́гость и моя́ безме́рная забу́ди беззако́ния, я́же де́лом и сло́вом, и мы́слию соверши́х: разреши́ ослепле́ние се́рдца моего́, и да́ждь ми́ сле́зы умиле́ния на очище́ние скве́рны мы́сли моея́. Услы́ши, Го́споди, вонми́, Человеколю́бче, очи́сти, Благоутро́бне, и от мучи́тельства во мне́ ца́рствувщих страсте́й окая́нную мою́ ду́шу свободи́. И не ктому́ да соде́ржит мя́ гре́х, ниже́ да возмо́жет на мя́ бори́тель де́мон, ниже́ к своему́ хоте́нию да веде́т мя́, но держа́вною Твое́ю руко́ю, eго влады́чества исхи́тивый мя́, Ты́ ца́рствуй во мне́, благи́й и человеколюби́вый Го́споди, и всего́ Твоего́ бы́ти, и жи́ти мне́ про́чее по Твое́й благоволи́ во́ли. и пода́ждь ми́ неизрече́нною бла́гостию се́рдца очище́ние, у́ст хране́ние, правоту́ дея́ний, мудрова́ние смире́нное, ми́р помысло́в, тишину́ душе́вных мои́х си́л, ра́дость духо́вную, любо́вь и́стинную, долготерпе́ние, бла́гость, кро́тость, ве́ру нелицеме́рну, воздержа́ние обдержа́тельное, и все́х мя́ благи́х плодо́в испо́лни, дарова́нием Свята́го Твоего́ Ду́ха. И не возведи́ мене́ в преполове́ние дни́й мои́х, ниже́ неиспра́влену и негото́ву ду́шу мою́ восхи́тиши, но соверши́ мя́ Твои́м соверше́нством, и та́ко мя́ настоя́щаго жития́ изведи́, я́ко да невозбра́нно проше́д нача́ла и вла́сти тьмы́, Твое́ю благода́тию узрю́ и а́з непристу́пныя Твоея́ сла́вы добро́ту неизрече́нную, со все́ми святы́ми Твои́ми, в ни́хже освяти́ся, и просла́вися всечестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

                       Каfjсма седмаzна1десzть

Ґллилyіа, р}i

Бlжeни непор0чніи въ пyть, ходsщіи въ зак0нэ гDни.

Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2.

                                ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΕΚΑΤΟΝ ΕΒΔΟΜΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 118ος

Μακάριοι οἱ ἄμωμοι ἐν ὁδῷ οἱ πορευόμενοι ἐν νόμῳ Κυρίου.

Кафизма №17

118 псалом
[Алилуя.]

1 Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
2 Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
3 Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
4 Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
5 О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
6 Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
7 Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
8 Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
9 Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
10 Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
11 Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
12 Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
13 Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
14 Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
15 Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
16 Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
17 Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
18 Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
19 Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
20 Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
21 Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
22 Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
23 Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
24 Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
25 В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
26 Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
27 Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
28 Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
29 Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
30 Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
31 Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
32 Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
33 Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
34 Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
35 Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
36 Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
37 Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
38 Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
39 Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
40 Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
41 І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
42 І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
43 Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
44 Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
45 Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
46 Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
47 Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
48 Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
49 Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
50 Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
51 Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
52 Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
53 Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
54 Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
55 Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
56 Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
57 Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
58 Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
59 Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
60 Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
61 Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
62 Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
63 Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
64 Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
65 Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
66 Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
67 Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
68 Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
69 Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
70 Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
71 Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
72 Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

Слава…

73 Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
74 Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
75 Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
76 Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
77 Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
78 Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
79 Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
80 Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
81 Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
82 Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
83 Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
84 Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
85 Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
86 Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
87 Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
88 Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
89 Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
90 З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
91 З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
92 Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
93 Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.

Середина

94 Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
95 Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
96 Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
97 О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
98 Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
99 Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
100 Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
101 Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
102 Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
103 Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
104 Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
105 Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
106 Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
107 Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
108 Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
109 В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
110 Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
111 Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
112 Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
113 Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
114 Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
115 Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
116 Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
117 Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
118 Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
119 Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
120 Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
121 Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
122 Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
123 Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
124 Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
125 Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
126 Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
127 Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
128 Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
129 Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
130 Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
131 Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

Слава…

132 Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
133 Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
134 Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
135 Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
136 Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
137 Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
138 Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
139 Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
140 Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
141 Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
142 Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
143 Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
144 Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
145 Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
146 Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
147 Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
148 Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
149 Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
150 Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
151 Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
152 Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
153 Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
154 Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
155 Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
156 Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
157 Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
158 Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
159 Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
160 Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
161 Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
162 Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
163 Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
164 Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
165 Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
166 Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
167 Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
168 Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
169 Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
170 Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
171 Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
172 Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
173 Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
174 Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
175 Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
176 Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Слава…

Після 17-ї кафизми 

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 2.

Згрішив я перед Тобою, Спасе, як блудний син. Прийми мене, Отче, каюся, і помилуй мене, Боже.

Слава…Христе Спасителю! Я взиваю до Тебе голосом митаря: очисти мене, як і його, і помилуй мене, Боже.

І нині…Владичице! Я надіюсь на Твою допомогу, не відкинь мене, бо на Тебе уповає душа моя: помилуй мене.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Владико Господи Вседержителю! Творче всіх, Отче щедрий і милостивий Боже! Ти з землі створив чоловіка за образом Твоїм і подобою, щоб він прославляв ім’я Твоє на землі; а коли виселив його з раю за порушення заповідей Твоїх, Ти знову на краще перетворив його в Сині Твоїм Христі Ісусі і відкрив для нього небесний рай. Дякуємо Тобі, що Ти примножив милість Твою до нас і не віддав нас ворогам нашим, що намагаються кинути душі наші у безодню пекельну. Отже і нині, многомилостивий і всеблагий Господи, Ти не хочеш смерті грішника, а чекаєш, щоб навернувся він, і Ти приймаєш Його, як сина. Ти підіймаєш тих, що впали, і засмучених зцілюєш; наверни й мене, грішного, до покаяння, бо я впав, підійми мене, засмученого, зціли. Благаю Твою безмірну щедрість і незбагненну доброту: прости й забудь мої незліченні беззаконня, що я свідомо чи несвідомо вчинив. Просвіти засліпленість серця мого і дай мені покаяння сльози, щоб я очистив від скверни думки мої. Почуй, Господи! Зглянься, Чоловіколюбче! Прости, многомилостивий, і визволи змучену душу мою від страждань, що їх спричиняють пристрасні мої помисли. Всеблагий Господи, Чоловіколюбче! Прожени від мене гнобителя диявола, щоб не водив мене за своїм бажанням і не робив мене рабом гріха; Сам Ти царюй у мені, Боже мій, і веди Твоєю дорогою. Я — Твій, спаси мене, дай мені жити за волею Твоєю. Очисти моє серце, охорони уста від неправди, дай діяти тільки добре, мислити тільки вгодне Тобі; дай мені спокій душевних моїх сил, дай радість духовну, любов правдиву, довготерпіння, благість, лагідність, нелицемірну віру, стриманість тверду. Наповни мене всього плодами добра — дарами Всесвятого Твого Духа. Не відбирай душі моєї, коли ще я не готовий, але покаянням моїм очисти і тоді вже поклич від цього життя щоб без перешкод диявольських прийшов я до Тебе в оселю Твоєї невимовної слави з усіма святими, де святиться і прославляється пречисте і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.