Кафізма 16
Кафизма шестаянадесять
Псало́м Дави́ду, 109.
1 Рече́ Госпо́дь Го́сподеви моему́: седи́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жие но́г Твои́х. 2Же́зл си́лы по́слет ти́ Госпо́дь от Сио́на, и госпо́дствуй посреде́ враго́в Твои́х. 3С Тобо́ю на́чало в де́нь си́лы Твоея́, во све́тлостех святы́х Твои́х, из чре́ва пре́жде денни́цы роди́х Тя́. 4Кля́тся Госпо́дь и не раска́ется: Ты́ иере́й во ве́к, по чи́ну Мелхиседе́кову. 5Госпо́дь одесну́ю Тебе́ сокруши́л е́сть в де́нь гне́ва Своего́ цари́. 6Су́дит во язы́цех, испо́лнит паде́ния, сокруши́т главы́ на земли́ мно́гих. 7От пото́ка на пути́ пие́т, сего́ ра́ди вознесе́т главу́.
Аллилу́ия, 110.
1 Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м в сове́те пра́вых и со́нме. 2Ве́лия дела́ Госпо́дня, изы́скана во все́х во́лях Его́. 3Испове́дание и великоле́пие де́ло Его́ и пра́вда Его́ пребыва́ет в ве́к ве́ка. 4Па́мять сотвори́л е́сть чуде́с Свои́х, ми́лостив и ще́др Госпо́дь. 5Пи́щу даде́ боя́щымся Его́, помяне́т в ве́к заве́т Сво́й. 6Кре́пость де́л Свои́х возвести́ лю́дем Свои́м, да́ти и́м достоя́ние язы́к. 7Дела́ ру́к Его́ и́стина и су́д, ве́рны вся́ за́поведи Его́, 8утверже́ны в ве́к ве́ка, сотворе́ны во и́стине и правоте́. 9Избавле́ние посла́ лю́дем Свои́м: запове́да в ве́к заве́т Сво́й; свя́то и стра́шно и́мя Его́. 10Нача́ло прему́дрости стра́х Госпо́день, ра́зум же бла́г все́м творя́щым и́. Хвала́ Его́ пребыва́ет в ве́к ве́ка.
Аллилу́ия, Агге́ево и Заха́риино, псалом 111.
1 Блаже́н му́ж, боя́йся Го́спода, в за́поведех Его́ восхо́щет зело́. 2Си́льно на земли́ бу́дет се́мя eго́, ро́д пра́вых благослови́тся: 3сла́ва и бога́тство в дому́ eго́, и пра́вда eго́ пребыва́ет в ве́к ве́ка. 4Возсия́ во тме́ све́т пра́вым, ми́лостив и ще́др, и пра́веден. 5Бла́г му́ж, ще́дря и дая́: устро́ит словеса́ своя́ на суде́, я́ко в ве́к не подви́жится. 6В па́мять ве́чную бу́дет пра́ведник. 7От слу́ха зла́ не убои́тся, 8гото́во се́рдце eго́ упова́ти на Го́спода. Утверди́ся се́рдце eго́, не убои́тся, до́ндеже воззри́т на враги́ своя́. 9Расточи́, даде́ убо́гим, пра́вда eго́ пребыва́ет во ве́к ве́ка, ро́г eго́ вознесе́тся в сла́ве. 10Гре́шник у́зрит и прогне́вается, зубы́ свои́ми поскреже́щет и раста́ет, жела́ние гре́шника поги́бнет.
Сла́ва:
Аллилу́ия, 112.
1 Хвали́те, о́троцы, Го́спода, хвали́те и́мя Госпо́дне. 2Бу́ди и́мя Госпо́дне благослове́нно отны́не и до ве́ка. 3От восто́к со́лнца до за́пад хва́льно и́мя Госпо́дне. 4Высо́к над все́ми язы́ки Госпо́дь: над небесы́ сла́ва Его́. 5Кто́ я́ко Го́сподь Бо́г на́ш́ На высо́ких живы́й 6и на смире́нныя призира́яй на небеси́ и на земли́, 7воздвиза́яй от земли́ ни́ща и от гно́ища возвыша́яй убо́га, 8посади́ти eго́ с кня́зи, с кня́зи люде́й свои́х, 9вселя́я непло́довь в до́м, ма́терь о ча́дех веселя́щуся.
Аллилу́ия, 113.
1 Во исхо́де Изра́илеве от Еги́пта, до́му Иа́ковля из люде́й ва́рвар, 2бы́сть Иуде́а святы́ня Его́, Изра́иль о́бласть Eго́. 3Мо́ре ви́де и побеже́, Иорда́н возврати́ся вспя́ть, 4го́ры взыгра́шася, я́ко овни́, и хо́лми, я́ко а́гнцы о́вчии. 5Что́ ти́ е́сть, мо́ре, я́ко побе́гло еси́́ И тебé, Иорда́не, я́ко возврати́лся еси́ вспя́ть́ 6Го́ры, я́ко взыгра́стеся, я́ко овни́, и хо́лми, я́ко а́гнцы о́вчии́ 7От лица́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от лица́ Бо́га Иа́ковля, 8обра́щшаго ка́мень во езе́ра водна́я и несеко́мый во исто́чники водны́я. 9Не на́м, Го́споди, не на́м, но и́мени Твоему́ да́ждь сла́ву, о ми́лости Твое́й и и́стине Твое́й. 10Да не когда́ реку́т язы́цы: где́ е́сть Бо́г и́х́ 11Бо́г же на́ш на небеси́ и на земли́, вся́ ели́ка восхоте́, сотвори́. 12И́доли язы́к сребро́ и зла́то, дела́ ру́к челове́ческих. 13Уста́ и́мут, и не возглаго́лют, о́чи и́мут и не у́зрят, 14у́ши и́мут, и не услы́шат, но́здри и́мут, и не обоня́ют, 15ру́це и́мут, и не ося́жут, но́зе и́мут, и не по́йдут, не возглася́т горта́нем свои́м. 16Подо́бни и́м да бу́дут творя́щии я́, и вси́ наде́ющиися на ня́. 17До́м Изра́илев упова́ на Го́спода: помо́щник и защи́титель и́м е́сть. 18До́м Ааро́нь упова́ на Го́спода: помо́щник и защи́титель и́м е́сть. 19Боя́щиися Го́спода упова́ша на Го́спода: помо́щник и защи́титель и́м е́сть. 20Госпо́дь помяну́в ны́ благослови́л е́сть на́с, благослови́л е́сть до́м Изра́илев, благослови́л е́сть до́м Ааро́нь, 21благослови́л е́сть боя́щыяся Го́спода, ма́лыя с вели́кими. 22Да приложи́т Госпо́дь на вы́, на вы́ и на сы́ны ва́ша. 23Благослове́ни вы́ Го́сподеви, сотво́ршему не́бо и зе́млю. 24Небо́ небесе́ Го́сподеви, землю́ же даде́ сыново́м челове́ческим. 25Не ме́ртвии восхва́лят Тя́, Го́споди, ниже́ вси́ низходя́щии во а́д, 26но мы́, живи́и, благослови́м Го́спода отны́не и до ве́ка.
Аллилу́ия, 114.
1 Возлюби́х, я́ко услы́шит Госпо́дь гла́с моле́ния моего́, 2я́ко приклони́ у́хо Свое́ мне́, и во дни́ моя́ призову́. 3Объя́ша мя́ боле́зни сме́ртныя, бе́ды а́довы обрето́ша мя́, ско́рбь и боле́знь обрето́х, и и́мя Госпо́дне призва́х: 4о, Го́споди, изба́ви ду́шу мою́. Ми́лостив Госпо́дь и пра́веден, и Бо́г на́ш ми́лует. 5Храня́й младе́нцы Госпо́дь: смири́хся, и спасе́ мя́. 6Обрати́ся, душе́ моя́, в поко́й тво́й, я́ко Госпо́дь благоде́йствова тя́. 7Я́ко изъя́т ду́шу мою́ от сме́рти, о́чи мои́ от сле́з и но́зе мои́ от поползнове́ния. 8Благоугожду́ пред Го́сподем во стране́ живы́х.
Сла́ва:
Аллилу́ия, 115.
1 Ве́ровах, те́мже возглаго́лах, а́з же смири́хся зело́. 2А́з же ре́х во изступле́нии мое́м: вся́к челове́к ло́жь. 3Что́ возда́м Го́сподеви о все́х, я́же воздаде́ ми́́ 4Ча́шу спасе́ния прииму́ и и́мя Госпо́дне призову́, 5моли́твы моя́ Го́сподеви возда́м пред все́ми людьми́ Его́. 6Честна́ пред Го́сподем сме́рть преподо́бных Его́. 7О, Го́споди, а́з ра́б Тво́й, а́з ра́б Тво́й и сы́н рабы́ни Твоея́; растерза́л еси́ у́зы моя́. 8Тебе́ пожру́ же́ртву хвалы́, и во и́мя Госпо́дне призову́. 9Моли́твы моя́ Го́сподеви возда́м пред все́ми людьми́ Его́, 10во дво́рех до́му Госпо́дня, посреде́ тебе́, Иерусали́ме.
Аллилу́ия, 116.
1 Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие, 2я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.
Аллилу́ия, 117.
1 Испове́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 2Да рече́т у́бо до́м Изра́илев: я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 3Да рече́т у́бо до́м Ааро́нь: я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 4Да реку́т у́бо вси́ боя́щиися Го́спода: я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 5От ско́рби призва́х Го́спода, и услы́ша мя́ в простра́нство. 6Госпо́дь мне́ помо́щник, и не убою́ся, что́ сотвори́т мне́ челове́к. 7Госпо́дь мне́ помо́щник, и а́з воззрю́ на враги́ моя́. 8Бла́го е́сть наде́ятися на Го́спода, не́жели наде́ятися на челове́ка. 9Бла́го е́сть упова́ти на Го́спода, не́жели упова́ти на кня́зи. 10Вси́ язы́цы обыдо́ша мя́, и и́менем Госпо́дним противля́хся и́м, 11обыше́дше обыдо́ша мя́, и и́менем Госпо́дним противля́хся и́м, 12обыдо́ша мя́, я́ко пче́лы со́т, и разгоре́шася, я́ко о́гнь в те́рнии, и и́менем Госпо́дним противля́хся и́м. 13Отринове́н преврати́хся па́сти, и Госпо́дь прия́т мя́. 14Кре́пость моя́ и пе́ние мое́ Госпо́дь, и бы́сть ми́ во спасе́ние. 15Гла́с ра́дости и спасе́ния в селе́ниих пра́ведных: десни́ца Госпо́дня сотвори́ си́лу. 16Десни́ца Госпо́дня вознесе́ мя́, десни́ца Госпо́дня сотвори́ си́лу. 17Не умру́, но жи́в бу́ду, и пове́м дела́ Госпо́дня. 18Наказу́я наказа́ мя́ Госпо́дь, сме́рти же не предаде́ мя́. 19Отве́рзите мне врата́ пра́вды, вше́д в ня́ испове́мся Го́сподеви. 20Сия́ врата́ Госпо́дня, пра́веднии вни́дут в ня́. 21Испове́мся Тебе́, я́ко услы́шал мя́ еси́, и бы́л еси́ мне́ во спасе́ние. 22Ка́мень, eго́же небрего́ша зи́ждущии, се́й бы́сть во главу́ у́гла: 23от Го́спода бы́сть се́й, и е́сть ди́вен во очесе́х на́ших. 24Се́й де́нь, eго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуемся и возвесели́мся во́нь. 25О, Го́споди, спаси́ же, о Го́споди, поспеши́ же. 26Благослове́н гряды́й во и́мя Госпо́дне, благослови́хом вы́ из до́му Госпо́дня. 27Бо́г Госпо́дь, и яви́ся на́м: соста́вите пра́здник во учаща́ющих до ро́г олтаре́вых. 28Бо́г мо́й еси́ Ты́, и испове́мся Тебе́, Бо́г мо́й еси́ Ты́, и вознесу́ Тя́. Испове́мся Тебе́, я́ко услы́шал мя́ еси́, и бы́л еси́ мне́ во спасе́ние. 29Испове́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость Его́.
Сла́ва:
По 16-й кафисме,
Трисвято́е. и по О́тче на́ш:
Та́же тропари́, гла́с 1
И́н ми́р тебе́, душе́, ожида́ет, и Судия́ хо́щет Твоя́ обличи́ти та́йная и лю́тая. Не пребу́ди у́бо в зде́шних, но предвари́ вопию́щи Судии́: Бо́же, очи́сти мя́ и спаси́ мя́.
Сла́ва: Я́ко прегреше́ньми мно́гими и я́звами безме́рными облежи́мь е́смь, Спа́се, согреша́яй молю́ Твое́ благоутро́бие, Христе́: Врачу́ неду́гующих, посети́, и исцели́, и спаси́ мя́.
И ны́не: Душе́ моя́, что́ неради́во живе́ши леня́щися́ Что́ не пече́шися о злы́х, и́хже соде́яла еси́ в житии́́ Потщи́ся испра́витися пре́жде да́же две́рь не заключи́т Тебе́ Госпо́дь. Богоро́дице притецы́, припади́ и возопи́й: Упова́ние ненаде́емых, спаси́ мя́, много́ к Тебе́ прегреши́вша, Влады́чице Пречи́стая.
Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:
Го́споди Святы́й, в Вы́шних живы́й, и всеви́дяшим Твои́м о́ком призира́яй на всю́ тва́рь, Тебе́ приклоня́ем вы́ю души́ и телесе́, и Тебе́ мо́лимся, Святы́й святы́х: простри́ ру́ку Твою́ неви́димую от свята́го жили́ща Твоего́, и благослови́ вся́ ны́, и прости́ на́м вся́кое согреше́ние, во́льное же и нево́льное, сло́вом или́ де́лом. Да́руй на́м, Го́споди, умиле́ние, да́руй сле́зы духо́вныя от души́, во очи́щение мно́гих на́ших грехо́в, да́руй ве́лию Твою́ ми́лость на ми́р Тво́й и на ны́ недосто́йныя рабы́ Твоя́. Я́ко благослове́но и препросла́влено е́сть и́мя Твое́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.
Каfjсма шестаzна1десzть
Pал0мъ дв7ду, Rf
РечE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менE, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе н0гъ твои1хъ.
Жeзлъ си1лы п0слетъ ти2 гDь t сіHна, и3 гDствуй посредЁ врагHвъ твои1хъ.
Съ тоб0ю начaло въ дeнь си1лы твоеS, во свётлостехъ с™hхъ твои1хъ: и3з8 чрeва прeжде денни1цы роди1хъ тS.
Клsтсz гDь и3 не раскaетсz: ты2 їерeй во вёкъ по чи1ну мелхіседeкову.
ГDь њдеснyю тебє2 сокруши1лъ є4сть въ дeнь гнёва своегw2 цари2:
Сyдитъ во kзhцэхъ, и3сп0лнитъ падє1ніz, сокруши1тъ главы6 на земли2 мн0гихъ.
T пот0ка на пути2 піeтъ: сегw2 рaди вознесeтъ главY.
Ґллилyіа, Ri
И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ въ совётэ прaвыхъ и3 с0нмэ.
Вє1ліz дэлA гDнz, и3зы6скана во всёхъ в0лzхъ є3гw2:
И#сповёданіе и3 великолёпіе дёло є3гw2, и3 прaвда є3гw2 пребывaетъ въ вёкъ вёка.
Пaмzть сотвори1лъ є4сть чудeсъ свои1хъ: млcтивъ и3 щeдръ гDь.
Пи1щу дадE боsщымсz є3гw2: помzнeтъ въ вёкъ завётъ св0й.
Крёпость дёлъ свои1хъ возвэсти2 лю1демъ свои6мъ, дaти и5мъ достоsніе kзы6къ.
ДэлA рyкъ є3гw2 и4стина и3 сyдъ, вBрны вс‰ зaпwвэди є3гw2,
Ўтвержє1ны въ вёкъ вёка, сотворє1ны во и4стинэ и3 правотЁ.
И#збавлeніе послA лю1демъ свои6мъ: заповёда въ вёкъ завётъ св0й: с™о и3 стрaшно и4мz є3гw2.
Начaло премdрости стрaхъ гDень, рaзумъ же бlгъ всBмъ творsщымъ и5: хвалA є3гw2 пребывaетъ въ вёкъ вёка.
Ґллилyіа, pал0мъ, р№i
Бlжeнъ мyжъ боsйсz гDа, въ зaповэдехъ є3гw2 восх0щетъ ѕэлw2.
Си1льно на земли2 бyдетъ сёмz є3гw2, р0дъ прaвыхъ бlгослови1тсz:
Слaва и3 богaтство въ домY є3гw2, и3 прaвда є3гw2 пребывaетъ въ вёкъ вёка.
ВозсіS во тмЁ свётъ пр†вымъ: млcтивъ и3 щeдръ и3 првdнъ.
Бlгъ мyжъ щeдрz и3 даS: ўстр0итъ словесA сво‰ на судЁ, ћкw въ вёкъ не подви1житсz.
Въ пaмzть вёчную бyдетъ првdникъ.
T слyха ѕлA не ўбои1тсz:
Гот0во сeрдце є3гw2 ўповaти на гDа: ўтверди1сz сeрдце є3гw2, не ўбои1тсz, д0ндеже воззри1тъ на враги2 сво‰.
Расточи2, дадE ўбHгимъ: прaвда є3гw2 пребывaетъ во вёкъ вёка: р0гъ є3гw2 вознесeтсz въ слaвэ.
Грёшникъ ќзритъ и3 прогнёваетсz, зубы2 свои1ми поскрежeщетъ и3 растaетъ: желaніе грёшника поги1бнетъ.
Слaва:
Ґллилyіа, рв7i
Хвали1те, џтроцы, гDа, хвали1те и4мz гDне.
Бyди и4мz гDне бlгословeно t нhнэ и3 до вёка.
T востHкъ с0лнца до з†падъ хвaльно и4мz гDне.
Выс0къ над8 всёми kзhки гDь: над8 нб7сы2 слaва є3гw2.
Кто2 ћкw гDь бGъ нaшъ; на выс0кихъ живhй,
И# на смирє1нныz призирazй на нб7си2 и3 на земли2:
Воздвизazй t земли2 ни1ща, и3 t гн0ища возвышazй ўб0га:
Посади1ти є3го2 съ кн‰зи, съ кн‰зи людeй свои1хъ:
Вселsz непл0довь въ д0мъ, мaтерь њ чaдэхъ веселsщусz.
Ґллилyіа, рGi
Во и3сх0дэ ї}левэ t є3гЂпта, д0му їaкwвлz и3з8 людeй в†рваръ,
Бhсть їудeа с™hнz є3гw2, ї}ль џбласть є3гw2.
М0ре ви1дэ и3 побэжE, їoрдaнъ возврати1сz вспsть:
Г0ры взыгрaшасz ћкw nвни2, и3 х0лми ћкw ѓгнцы џвчіи.
Чт0 ти є4сть, м0ре, ћкw побёгло є3си2, и3 тебЁ, їoрдaне, ћкw возврати1лсz є3си2 вспsть:
Г0ры, ћкw взыгрaстесz ћкw nвни2, и3 х0лми ћкw ѓгнцы џвчіи.
T лицA гDнz подви1жесz землS, t лицA бGа їaкwвлz:
Њбрaщшагw кaмень во є3зeра вwднaz и3 несэк0мый во и3ст0чники вwднhz.
Не нaмъ, гDи, не нaмъ, но и4мени твоемY дaждь слaву њ млcти твоeй и3 и4стинэ твоeй:
Да не когдA рекyтъ kзhцы: гдЁ є4сть бGъ и4хъ;
БGъ же нaшъ на нб7си2 и3 на земли2, вс‰ є3ли6ка восхотЁ, сотвори2.
Јдwли kзы6къ сребро2 и3 злaто, дэлA рyкъ человёческихъ:
ЎстA и4мутъ, и3 не возглаг0лютъ: џчи и4мутъ, и3 не ќзрzтъ:
Ќши и4мутъ, и3 не ўслhшатъ: нHздри и4мутъ, и3 не њбонsютъ:
Рyцэ и4мутъ, и3 не њсsжутъ: н0зэ и4мутъ, и3 не п0йдутъ: не возгласsтъ гортaнемъ свои1мъ.
Под0бни и5мъ да бyдутъ творsщіи | и3 вси2 надёющіисz на нS.
Д0мъ ї}левъ ўповA на гDа: пом0щникъ и3 защи1титель и5мъ є4сть.
Д0мъ ґарHнь ўповA на гDа: пом0щникъ и3 защи1титель и5мъ є4сть.
Боsщіисz гDа ўповaша на гDа: пом0щникъ и3 защи1титель и5мъ є4сть.
ГDь помzнyвъ ны2 бlгослови1лъ є4сть нaсъ: бlгослови1лъ є4сть д0мъ ї}левъ, бlгослови1лъ є4сть д0мъ ґарHнь,
Бlгослови1лъ є4сть боsщыzсz гDа, м†лыz съ вели1кими.
Да приложи1тъ гDь на вы2, на вы2 и3 на сhны вaшz:
Бlгословeни вы2 гDеви, сотв0ршему нб7о и3 зeмлю.
Нб7о нб7сE гDеви, зeмлю же дадE сыновHмъ человёчєскимъ.
Не мeртвіи восхвaлzтъ тS, гDи, нижE вси2 низходsщіи во ѓдъ:
Но мы2 живjи бlгослови1мъ гDа t нhнэ и3 до вёка.
Ґллилyіа, рд7i
Возлюби1хъ, ћкw ўслhшитъ гDь глaсъ молeніz моегw2,
Ћкw приклони2 ќхо своE мнЁ: и3 во дни6 мо‰ призовY.
Њб8sша мS болBзни смє1ртныz, бэды6 ѓдwвы њбрэт0ша мS: ск0рбь и3 болёзнь њбрэт0хъ и3 и4мz гDне призвaхъ:
Q, гDи, и3збaви дyшу мою2: млcтивъ гDь и3 првdнъ, и3 бGъ нaшъ ми1луетъ.
Хранsй младeнцы гDь: смири1хсz, и3 сп7сe мz.
Њбрати1сz, душE моS, въ пок0й тв0й, ћкw гDь бlгодёйствова тS:
Ћкw и3з8sтъ дyшу мою2 t смeрти, џчи мои2 t слeзъ и3 н0зэ мои2 t поползновeніz.
БlгоугождY пред8 гDемъ во странЁ живhхъ.
Слaва:
Ґллилyіа, рє7i
Вёровахъ, тёмже возглаг0лахъ: ѓзъ же смири1хсz ѕэлw2.
Ѓзъ же рёхъ во и3зступлeніи моeмъ: всsкъ человёкъ л0жъ.
Что2 воздaмъ гDеви њ всёхъ, ±же воздадe ми;
Чaшу сп7сeніz пріимY и3 и4мz гDне призовY:
Моли6твы мо‰ гDеви воздaмъ пред8 всёми людьми2 є3гw2.
ЧтcнA пред8 гDемъ смeрть прпdбныхъ є3гw2.
Q, гDи, ѓзъ рaбъ тв0й, ѓзъ рaбъ тв0й и3 сhнъ рабhни твоеS: растерзaлъ є3си2 ќзы мо‰.
ТебЁ пожрY жeртву хвалы2, и3 во и4мz гDне призовY.
Моли6твы мо‰ гDеви воздaмъ пред8 всёми людьми2 є3гw2,
Во дв0рэхъ д0му гDнz, посредЁ тебє2, їеrли1ме.
Ґллилyіа, рѕ7i
Хвали1те гDа, вси2 kзhцы, похвали1те є3го2, вси2 лю1діе:
Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.
Ґллилyіа, рз7i
И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.
Да речeтъ ќбw д0мъ ї}левъ: ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.
Да речeтъ ќбw д0мъ ґарHнь: ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.
Да рекyтъ ќбw вси2 боsщіисz гDа: ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.
T ск0рби призвaхъ гDа, и3 ўслhша мS въ прострaнство.
ГDь мнЁ пом0щникъ, и3 не ўбою1сz: что2 сотвори1тъ мнЁ человёкъ;
ГDь мнЁ пом0щникъ, и3 ѓзъ воззрю2 на враги2 мо‰.
Бlго є4сть надёzтисz на гDа, нeжели надёzтисz на человёка:
Бlго є4сть ўповaти на гDа, нeжели ўповaти на кн‰зи.
Вси2 kзhцы њбыд0ша мS, и3 и4менемъ гDнимъ противлsхсz и5мъ:
Њбышeдше њбыд0ша мS, и3 и4менемъ гDнимъ противлsхсz и5мъ:
Њбыд0ша мS ћкw пчeлы с0тъ, и3 разгорёшасz ћкw џгнь въ тeрніи: и3 и4менемъ гDнимъ противлsхсz и5мъ.
Tриновeнъ преврати1хсz пaсти, и3 гDь пріsтъ мS.
Крёпость моS и3 пёніе моE гDь, и3 бhсть ми2 во сп7сeніе.
Глaсъ рaдости и3 сп7сeніz въ селeніихъ првdныхъ: десни1ца гDнz сотвори2 си1лу.
Десни1ца гDнz вознесe мz, десни1ца гDнz сотвори2 си1лу.
Не ўмрY, но жи1въ бyду и3 повёмъ дэлA гDнz.
Наказyz наказa мz гDь, смeрти же не предадe мz.
Tвeрзите мнЁ вратA прaвды: вшeдъ въ нS, и3сповёмсz гDеви.
Сі‰ вратA гDнz: првdніи вни1дутъ въ нS.
И#сповёмсz тебЁ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2 и3 бhлъ є3си2 мнЁ во сп7сeніе.
Кaмень, є3г0же небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла:
T гDа бhсть сeй, и3 є4сть ди1венъ во nчесёхъ нaшихъ.
Сeй дeнь, є3г0же сотвори2 гDь, возрaдуемсz и3 возвесели1мсz въ џнь.
Q, гDи, сп7си1 же, q, гDи, поспэши1 же.
Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне: бlгослови1хомъ вы2 и3з8 д0му гDнz.
БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ: состaвите прaздникъ во ўчащaющихъ до рHгъ nлтарeвыхъ.
БGъ м0й є3си2 ты2, и3 и3сповёмсz тебЁ: бGъ м0й є3си2 ты2, и3 вознесy тz: и3сповёмсz тебЁ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2 и3 бhлъ є3си2 мнЁ во сп7сeніе.
И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.
Слaва:
По ѕ7i-й каfjсмэ:
Трис™0е, по Џ§е нaшъ:
Тропари2, глaсъ №
И$нъ мjръ тебE душE њжидaетъ, и3 судіS х0щетъ тво‰ њбличи1ти т†йнаz и3 лю6таz. Не пребyди ќбw въ здёшнихъ, но предвари2 вопію1щи судіи2: б9е, њчи1сти мS, и3 сп7си1 мz.
Слaва: Ћкw прегрэшeньми мн0гими, и3 ћзвами безмёрными њблежи1мь є4смь сп7се, согрэшazй молю2 твоE бlгоутр0біе хrтE: врачY недyгующихъ посэти2, и3 и3сцэли2, и3 сп7си1 мz.
И# нhнэ: ДушE моS, что2 неради1вw живeши лэнsщисz; что2 не печeшисz њ ѕлhхъ, и5хже содёzла є3си2 въ житіи2; потщи1сz и3спрaвитисz, прeжде дaже двeрь не заключи1тъ тебЁ гDь. Бцdэ притецы2, припади2 и3 возопjй: ўповaніе ненадёемыхъ, сп7си1 мz, мн0гw къ тебЁ прегрэши1вша, вLчце пречcтаz.
ГDи поми1луй, м7.
Мlтва
ГDи с™hй въ вhшнихъ живhй, и3 всеви1дzщимъ твои1мъ џкомъ призирazй на всю2 твaрь, тебЁ приклонsемъ вhю души2 и3 тэлесE, и3 тебЁ м0лимсz с™hй с™hхъ: простри2 рyку твою2 неви1димую t с™aгw жили1ща твоегw2, и3 бlгослови2 вс‰ ны2, и3 прости2 нaмъ всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное, сл0вомъ, и3ли2 дёломъ. Дaруй нaмъ гDи ўмилeніе, дaруй слeзы духHвныz t души2, во њчищeніе мн0гихъ нaшихъ грэхHвъ: дaруй вeлію твою2 млcть на мjръ тв0й, и3 на ны2 недостHйныz рабы6 тво‰: ћкw бlгословeнно и3 препрослaвленно є4сть и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
ΨΑΛΜΟΣ 109ος
Εἶπεν ὁ Κύριος τῷ Κυρίῳ μου· κάθου ἐκ δεξιῶν μου, ἕως ἂν θῶ τοὺς ἐχθρούς σου ὑποπόδιον τῶν ποδῶν σου.
ράβδον δυνάμεως ἐξαποστελεῖ σοι Κύριος ἐκ Σιών, καὶ κατακυρίευε ἐν μέσῳ τῶν ἐχθρῶν σου.
μετὰ σοῦ ἡ ἀρχὴ ἐν ἡμέρᾳ τῆς δυνάμεώς σου ἐν ταῖς λαμπρότησι τῶν ἁγίων σου· ἐκ γαστρὸς πρὸ ἑωσφόρου ἐγέννησά σε.
ὤμοσε Κύριος καὶ οὐ μεταμεληθήσεται· σὺ ἱερεὺς εἰς τὸν αἰῶνα κατὰ τὴν τάξιν Μελχισεδέκ.
Κύριος ἐκ δεξιῶν σου συνέθλασεν ἐν ἡμέρᾳ ὀργῆς αὐτοῦ βασιλεῖς·
κρινεῖ ἐν τοῖς ἔθνεσι, πληρώσει πτώματα, συνθλάσει κεφαλὰς ἐπὶ γῆς πολλῶν.
ἐκ χειμάρρου ἐν ὁδῷ πίεται· διὰ τοῦτο ὑψώσει κεφαλήν.
ΨΑΛΜΟΣ 110ος
Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου ἐν βουλῇ εὐθέων καὶ συναγωγῇ.
μεγάλα τὰ ἔργα Κυρίου, ἐξεζητημένα εἰς πάντα τὰ θελήματα αὐτοῦ·
ἐξομολόγησις καὶ μεγαλοπρέπεια τὸ ἔργον αὐτοῦ, καὶ ἡ δικαιοσύνη αὐτοῦ μένει εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
μνείαν ἐποιήσατο τῶν θαυμασίων αὐτοῦ, ἐλεήμων καὶ οἰκτίρμων ὁ Κύριος·
τροφὴν ἔδωκε τοῖς φοβουμένοις αὐτόν, μνησθήσεται εἰς τὸν αἰῶνα διαθήκης αὐτοῦ.
ἰσχὺν ἔργων αὐτοῦ ἀνήγγειλε τῷ λαῷ αὐτοῦ τοῦ δοῦναι αὐτοῖς κληρονομίαν ἐθνῶν.
ἔργα χειρῶν αὐτοῦ ἀλήθεια καὶ κρίσις· πισταὶ πᾶσαι αἱ ἐντολαὶ αὐτοῦ,
ἐστηριγμέναι εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος, πεποιημέναι ἐν ἀληθείᾳ καὶ εὐθύτητι.
λύτρωσιν ἀπέστειλε τῷ λαῷ αὐτοῦ, ἐνετείλατο εἰς τὸν αἰῶνα διαθήκην αὐτοῦ· ἅγιον καὶ φοβερὸν τὸ ὄνομα αὐτοῦ.
ἀρχὴ σοφίας φόβος Κυρίου, σύνεσις δὲ ἀγαθὴ πᾶσι τοῖς ποιοῦσιν αὐτήν. ἡ αἴνεσις αὐτοῦ μένει εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
ΨΑΛΜΟΣ 111ος
Μακάριος ἀνὴρ ὁ φοβούμενος τὸν Κύριον, ἐν ταῖς ἐντολαῖς αὐτοῦ θελήσει σφόδρα·
δυνατὸν ἐν τῇ γῇ ἔσται τὸ σπέρμα αὐτοῦ, γενεὰ εὐθέων εὐλογηθήσεται.
δόξα καὶ πλοῦτος ἐν τῷ οἴκῳ αὐτοῦ, καὶ ἡ δικαιοσύνη αὐτοῦ μένει εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
ἐξανέτειλεν ἐν σκότει φῶς τοῖς εὐθέσιν ἐλεήμων καὶ οἰκτίρμων καὶ δίκαιος.
χρηστὸς ἀνὴρ ὁ οἰκτείρων καὶ κιχρῶν· οἰκονομήσει τοὺς λόγους αὐτοῦ ἐν κρίσει,
ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα οὐ σαλευθήσεται, εἰς μνημόσυνον αἰώνιον ἔσται δίκαιος.
ἀπὸ ἀκοῆς πονηρᾶς οὐ φοβηθήσεται· ἑτοίμη ἡ καρδία αὐτοῦ ἐλπίζειν ἐπὶ Κύριον.
ἐστήρικται ἡ καρδία αὐτοῦ, οὐ μὴ φοβηθῇ, ἕως οὗ ἐπίδῃ ἐπὶ τοὺς ἐχθροὺς αὐτοῦ·
ἐσκόρπισεν, ἔδωκε τοῖς πένησιν· ἡ δικαιοσύνη αὐτοῦ μένει εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος, τὸ κέρας αὐτοῦ ὑψωθήσεται ἐν δόξῃ.
ἁμαρτωλὸς ὄψεται καὶ ὀργισθήσεται, τοὺς ὀδόντας αὐτοῦ βρύξει καὶ τακήσεται· ἐπιθυμία ἁμαρτωλοῦ ἀπολεῖται.
Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα
ΨΑΛΜΟΣ 112ος
Αἰνεῖτε, παῖδες, Κύριον, αἰνεῖτε τὸ ὄνομα Κυρίου·
εἴη τὸ ὄνομα Κυρίου εὐλογημένον ἀπὸ τοῦ νῦν καὶ ἕως τοῦ αἰῶνος.
ἀπὸ ἀνατολῶν ἡλίου μέχρι δυσμῶν αἰνετὸν τὸ ὄνομα Κυρίου.
ὑψηλὸς ἐπὶ πάντα τὰ ἔθνη ὁ Κύριος, ἐπὶ τοὺς οὐρανοὺς ἡ δόξα αὐτοῦ.
τίς ὡς Κύριος ὁ Θεὸς ἡμῶν; ὁ ἐν ὑψηλοῖς κατοικῶν
καὶ τὰ ταπεινὰ ἐφορῶν ἐν τῷ οὐρανῷ καὶ ἐν τῇ γῇ,
ὁ ἐγείρων ἀπὸ γῆς πτωχὸν καὶ ἀπὸ κοπρίας ἀνυψῶν πένητα
τοῦ καθίσαι αὐτὸν μετὰ ἀρχόντων, μετὰ ἀρχόντων λαοῦ αὐτοῦ·
ὁ κατοικίζων στεῖραν ἐν οἴκῳ, μητέρα ἐπὶ τέκνοις εὐφραινομένην.
ΨΑΛΜΟΣ 113ος
Ἐν ἐξόδῳ ᾿Ισραὴλ ἐξ Αἰγύπτου, οἴκου ᾿Ιακὼβ ἐκ λαοῦ βαρβάρου,
ἐγενήθη ᾿Ιουδαία ἁγίασμα αὐτοῦ, ᾿Ισραὴλ ἐξουσία αὐτοῦ.
ἡ θάλασσα εἶδε καὶ ἔφυγεν, ὁ ᾿Ιορδάνης ἐστράφη εἰς τὰ ὀπίσω·
τὰ ὄρη ἐσκίρτησαν ὡσεὶ κριοὶ καὶ οἱ βουνοὶ ὡς ἀρνία προβάτων.
τί σοί ἐστι, θάλασσα, ὅτι ἔφυγες, καὶ σύ, ᾿Ιορδάνη, ὅτι ἐστράφης εἰς τὰ ὀπίσω;
τὰ ὄρη, ὅτι ἐσκιρτήσατε ὡσεὶ κριοί, καὶ οἱ βουνοὶ ὡς ἀρνία προβάτων;
ἀπὸ προσώπου Κυρίου ἐσαλεύθη ἡ γῆ, ἀπὸ προσώπου τοῦ Θεοῦ ᾿Ιακὼβ
τοῦ στρέψαντος τὴν πέτραν εἰς λίμνας ὑδάτων καὶ τὴν ἀκρότομον εἰς πηγὰς ὑδάτων.
μὴ ἡμῖν, Κύριε, μὴ ἡμῖν, ἀλλ᾿ ἢ τῷ ὀνόματί σου δὸς δόξαν, ἐπὶ τῷ ἐλέει σου καὶ τῇ ἀληθείᾳ σου,
μήποτε εἴπωσι τὰ ἔθνη· ποῦ ἐστιν ὁ Θεὸς αὐτῶν;
ὁ δὲ Θεὸς ἡμῶν ἐν τῷ οὐρανῷ καὶ ἐν τῇ γῇ πάντα, ὅσα ἠθέλησεν, ἐποίησε.
τὰ εἴδωλα τῶν ἐθνῶν, ἀργύριον καὶ χρυσίον, ἔργα χειρῶν ἀνθρώπων·
στόμα ἔχουσι, καὶ οὐ λαλήσουσιν, ὀφθαλμοὺς ἔχουσι, καὶ οὐκ ὄψονται,
ὦτα ἔχουσι, καὶ οὐκ ἀκούσονται, ρῖνας ἔχουσι, καὶ οὐκ ὀσφρανθήσονται,
χεῖρας ἔχουσι, καὶ οὐ ψηλαφήσουσι, πόδας ἔχουσι καὶ οὐ περιπατήσουσιν, οὐ φωνήσουσιν ἐν τῷ λάρυγγι αὐτῶν.
ὅμοιοι αὐτοῖς γένοιντο οἱ ποιοῦντες αὐτὰ καὶ πάντες οἱ πεποιθότες ἐπ᾿ αὐτοῖς.
οἶκος ᾿Ισραὴλ ἤλπισεν ἐπὶ Κύριον· βοηθὸς καὶ ὑπερασπιστὴς αὐτῶν ἐστιν.
οἶκος ᾿Ααρὼν ἤλπισεν ἐπὶ Κύριον· βοηθὸς καὶ ὑπερασπιστὴς αὐτῶν ἐστιν.
οἱ φοβούμενοι τὸν Κύριον ἤλπισαν ἐπὶ Κύριον· βοηθὸς καὶ ὑπερασπιστὴς αὐτῶν ἐστιν.
Κύριος μνησθεὶς ἡμῶν εὐλόγησεν ἡμᾶς, εὐλόγησε τὸν οἶκον ᾿Ισραήλ, εὐλόγησε τὸν οἶκον ᾿Ααρών,
εὐλόγησε τοὺς φοβουμένους τὸν Κύριον, τοὺς μικροὺς μετὰ τῶν μεγάλων.
προσθείη Κύριος ἐφ᾿ ὑμᾶς, ἐφ᾿ ὑμᾶς καὶ ἐπὶ τοὺς υἱοὺς ὑμῶν.
εὐλογημένοι ὑμεῖς τῷ Κυρίῳ τῷ ποιήσαντι τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν.
ὁ οὐρανὸς τοῦ οὐρανοῦ τῷ Κυρίῳ, τὴν δὲ γῆν ἔδωκε τοῖς υἱοῖς τῶν ἀνθρώπων.
οὐχ οἱ νεκροὶ αἰνέσουσί σε, Κύριε, οὐδὲ πάντες οἱ καταβαίνοντες εἰς ᾅδου,
ἀλλ᾿ ἡμεῖς οἱ ζῶντες εὐλογήσομεν τὸν Κύριον, ἀπὸ τοῦ νῦν, καὶ ἕως τοῦ αἰῶνος.
ΨΑΛΜΟΣ 114ος
Ἠγάπησα, ὅτι εἰσακούσεται Κύριος τῆς φωνῆς τῆς δεήσεώς μου,
ὅτι ἔκλινε τὸ οὖς αὐτοῦ ἐμοί, καὶ ἐν ταῖς ἡμέραις μου ἐπικαλέσομαι.
περιέσχον με ὠδῖνες θανάτου, κίνδυνοι ᾅδου εὕροσάν με· θλῖψιν καὶ ὀδύνην εὗρον,
καὶ τὸ ὄνομα Κυρίου ἐπεκαλεσάμην· ὦ Κύριε, ρῦσαι τὴν ψυχήν μου.
ἐλεήμων ὁ Κύριος καὶ δίκαιος, καὶ ὁ Θεὸς ἡμῶν ἐλεεῖ.
φυλάσσων τὰ νήπια ὁ Κύριος· ἐταπεινώθην, καὶ ἔσωσέ με.
ἐπίστρεψον, ψυχή μου, εἰς τὴν ἀνάπαυσίν σου, ὅτι Κύριος εὐηργέτησέ σε,
ὅτι ἐξείλετο τὴν ψυχήν μου ἐκ θανάτου, τοὺς ὀφθαλμούς μου ἀπὸ δακρύων καὶ τοὺς πόδας μου ἀπὸ ὀλισθήματος.
εὐαρεστήσω ἐνώπιον Κυρίου, ἐν χώρᾳ ζώντων.
Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα
ΨΑΛΜΟΣ 115ος
Ἐπίτευσα, διὸ ἐλάλησα· ἐγὼ δὲ ἐταπεινώθην σφόδρα.
ἐγὼ δὲ εἶπα ἐν τῇ ἐκστάσει μου· πᾶς ἄνθρωπος ψεύστης.
τί ἀνταποδώσω τῷ Κυρίῳ περὶ πάντων, ὧν ἀνταπέδωκέ μοι;
ποτήριον σωτηρίου λήψομαι καὶ τὸ ὄνομα Κυρίου ἐπικαλέσομαι.
τὰς εὐχάς μου τῷ Κυρίῳ ἀποδώσω ἐναντίον παντὸς τοῦ λαοῦ αὐτοῦ.
τίμιος ἐναντίον Κυρίου ὁ θάνατος τῶν ὁσίων αὐτοῦ.
ὦ Κύριε, ἐγὼ δοῦλος σός, ἐγὼ δοῦλος σὸς καὶ υἱὸς τῆς παιδίσκης σου. διέρρηξας τοὺς δεσμούς μου,
σοὶ θύσω θυσίαν αἰνέσεως καὶ ἐν ὀνόματι Κυρίου ἐπικαλέσομαι.
τὰς εὐχάς μου τῷ Κυρίῳ ἀποδώσω ἐναντίον παντὸς τοῦ λαοῦ αὐτοῦ,
ἐν αὐλαῖς οἴκου Κυρίου ἐν μέσῳ σου, ῾Ιερουσαλήμ.
ΨΑΛΜΟΣ 116ος
Αἰνεῖτε τὸν Κύριον, πάντα τὰ ἔθνη, ἐπαινέσατε αὐτόν, πάντες οἱ λαοί,
ὅτι ἐκραταιώθη τὸ ἔλεος αὐτοῦ ἐφ᾿ ἡμᾶς, καὶ ἡ ἀλήθεια τοῦ Κυρίου μένει εἰς τὸν αἰῶνα.
ΨΑΛΜΟΣ 117ος
Ἐξομολογεῖσθε τῷ Κυρίῳ, ὅτι ἀγαθός, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ.
εἰπάτω δὴ οἶκος ᾿Ισραὴλ ὅτι ἀγαθός, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ·
εἰπάτω δὴ οἶκος ᾿Ααρὼν ὅτι ἀγαθός, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ·
εἰπάτωσαν δὴ πάντες οἱ φοβούμενοι τὸν Κύριον ὅτι ἀγαθός, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ.
ἐκ θλίψεως ἐπεκαλεσάμην τὸν Κύριον, καὶ ἐπήκουσέ μου εἰς πλατυσμόν.
Κύριος ἐμοὶ βοηθός, καὶ οὐ φοβηθήσομαι τί ποιήσει μοι ἄνθρωπος.
Κύριος ἐμοὶ βοηθός, κἀγὼ ἐπόψομαι τοὺς ἐχθρούς μου.
ἀγαθὸν πεποιθέναι ἐπὶ Κύριον ἢ πεποιθέναι ἐπ᾿ ἄνθρωπον·
ἀγαθὸν ἐλπίζειν ἐπὶ Κύριον ἢ ἐλπίζειν ἐπ᾿ ἄρχουσι.
πάντα τὰ ἔθνη ἐκύκλωσάν με, καὶ τῷ ὀνόματι Κυρίου ἠμυνάμην αὐτούς·
κυκλώσαντες ἐκύκλωσάν με, καὶ τῷ ὀνόματι Κυρίου ἠμυνάμην αὐτούς.
ἐκύκλωσάν με ὡσεὶ μέλισσαι κηρίον καὶ ἐξεκαύθησαν ὡς πῦρ ἐν ἀκάνθαις, καὶ τῷ ὀνόματι Κυρίου ἠμυνάμην αὐτούς.
ὠσθεὶς ἀνετράπην τοῦ πεσεῖν, καὶ ὁ Κύριος ἀντελάβετό μου.
ἰσχύς μου καὶ ὕμνησίς μου ὁ Κύριος καὶ ἐγένετό μοι εἰς σωτηρίαν.
φωνὴ ἀγαλλιάσεως καὶ σωτηρίας ἐν σκηναῖς δικαίων· δεξιὰ Κυρίου ἐποίησε δύναμιν,
δεξιὰ Κυρίου ὕψωσέ με, δεξιὰ Κυρίου ἐποίησε δύναμιν.
οὐκ ἀποθανοῦμαι, ἀλλὰ ζήσομαι καὶ διηγήσομαι τὰ ἔργα Κυρίου.
παιδεύων ἐπαίδευσέ με ὁ Κύριος καὶ τῷ θανάτῳ οὐ παρέδωκέ με.
ἀνοίξατέ μοι πύλας δικαιοσύνης· εἰσελθὼν ἐν αὐταῖς ἐξομολογήσομαι τῷ Κυρίῳ.
αὕτη ἡ πύλη τοῦ Κυρίου, δίκαιοι εἰσελεύσονται ἐν αὐτῇ.
ἐξομολογήσομαί σοι, ὅτι ἐπήκουσάς μου καὶ ἐγένου μοι εἰς σωτηρίαν.
λίθον, ὃν ἀπεδοκίμασαν οἱ οἰκοδομοῦντες, οὗτος ἐγενήθη εἰς κεφαλὴν γωνίας·
παρὰ Κυρίου ἐγένετο αὕτη καὶ ἔστι θαυμαστὴ ἐν ὀφθαλμοῖς ἡμῶν.
αὕτη ἡ ἡμέρα, ἣν ἐποίησεν ὁ Κύριος· ἀγαλλιασώμεθα καὶ εὐφρανθῶμεν ἐν αὐτῇ.
ὦ Κύριε, σῶσον δή, ὦ Κύριε, εὐόδωσον δή.
εὐλογημένος ὁ ἐρχόμενος ἐν ὀνόματι Κυρίου· εὐλογήκαμεν ὑμᾶς ἐξ οἴκου Κυρίου.
Θεὸς Κύριος καὶ ἐπέφανεν ἡμῖν· συστήσασθε ἑορτὴν ἐν τοῖς πυκάζουσιν ἕως τῶν κεράτων τοῦ θυσιαστηρίου.
Θεός μου εἶ σύ, καὶ ἐξομολογήσομαί σοι· Θεός μου εἶ σύ, καὶ ὑψώσω σε· ἐξομολογήσομαί σοι, ὅτι ἐπήκουσάς μου καὶ ἐγένου μοι εἰς σωτηρίαν.
ἐξομολογεῖσθε τῷ Κυρίῳ, ὅτι ἀγαθός, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ.
Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα
Кафизма №16
109 псалом
Псалом Давида.
1 Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх».
2 Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх.
3 З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе».
4 Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим».
5 Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів.
6 Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні.
7 Із потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову.
110 псалом
Алилуя.
1 Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні.
2 Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх.
3 Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно.
4 Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь.
5 Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно.
6 Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів.
7 Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні,
8 тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті.
9 Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його.
10 Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків.
111 псалом
Алилуя.
1 Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його.
2 Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний.
3 Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно.
4 У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий.
5 Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє.
6 Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна.
7 Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа.
8 Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх.
9 Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі.
10 Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться.
Слава…
112 псалом
Алилуя.
1 Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє!
2 Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку.
3 Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє.
4 Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його.
5 Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах.
6 Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю;
7 з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого,
8 щоб посадити його з князями народу Свого;
9 неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя!
113 псалом
[Алилуя.]
1 Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
2 Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
3 Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
4 Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
5 Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
6 Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
7 Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
8 що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
9 Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
10 Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
11 Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
12 Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
13 мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
14 мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
15 руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
16 Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
17 [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
18 Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
19 Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
20 Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
21 Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
22 Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
23 Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
24 Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
25 Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
26 А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
114 псалом
[Алилуя.]
1 Я люблю Господа, Він почув голос благання мого.
2 Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої.
3 Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски.
4 Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!»
5 Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас.
6 Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені.
7 Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе.
8 Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих.
Слава…
115 псалом
[Алилуя.]
1 Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми.
2 І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!»
3 Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
4 Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву.
5 Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
6 Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
7 О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої.
8 Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву.
9 Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
10 У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме.
116 псалом
[Алилуя.]
1 Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.
2 Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно.
117 псалом
[Алилуя.]
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його.
3 Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його.
4 Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його.
5 У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір.
6 Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина.
7 Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх.
8 Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину.
9 Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів.
10 Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх.
11 Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх,
12 обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх.
13 Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене,
14 Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням.
15 Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу,
16 правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу.
17 Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні.
18 Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.
19 Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа.
20 Ось врата Господні; праведні увійдуть ними.
21 Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням.
22 Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем).
23 Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших.
24 Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім.
25 О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи.
26 Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього.
27 Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього.
28 Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням].
29 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
Слава…
Після 16-ї кафизми
Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 1.
Душе моя! Інший світ на тебе чекає і Суддя виявить твоє таємне і зле. Не прив’язуйся до земного, а поспіши взивати до Судді: «Боже, очисти і спаси мене».
Слава…Спасителю мій! Я ввесь покритий незліченними гріхами, як ранами; благаю милосердя Твоє, Христе, лікарю недужих, прийди зціли і спаси мене.
І нині…Душе моя! Чого безтурботно живеш у лінощах? Чому не жахаєшся гріхів, що їх ти вчинила? Поспіши покаятися, доки ще Господь не зачинив дверей перед тобою. До Богоматері в молитві взивай: «Надіє безнадійних! Я багато нагрішив перед Тобою, спаси мене, Владичице Пречиста».
Господи, помилуй (40 разів).
Господи святий, що у вишніх живеш і всевидючим Твоїм оком споглядаєш на всі творіння. Перед Тобою схиляємо голову душі й тіла і Тобі молимося: святий святих! Простягни невидиму руку Твою від святої оселі Твоєї й благослови всіх нас. Прости нам усі провини — вільні і невільні, словом або ділом. Дай нам, Господи, покаяння, дай нам сльози нашої душі на очищення безлічі гріхів наших. Пошли Твою велику милість на народ наш і на нас, недостойних рабів Твоїх. Бо благословенне і прославлене ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
