...
Псалтир

Кафізма 14

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма четвертаянадесять

1Моли́тва ни́щаго, егда́ уны́ет, и пред Го́сподем пролие́т моле́ние свое́, 101.

2 Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й к Тебе́ да прии́дет. 3Не отврати́ лица́ Твоего́ от Мене́: во́ньже а́ще де́нь скорблю́, приклони́ ко мне́ у́хо Твое́: во́ньже а́ще де́нь призову́ Тя́, ско́ро услы́ши мя́. 4Я́ко исчезо́ша я́ко ды́м дни́е мои́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася. 5Уя́звен бы́х я́ко трава́, и и́зсше се́рдце мое́, я́ко забы́х сне́сти хле́б мо́й. 6От гла́са воздыха́ния моего́ прильпе́ ко́сть моя́ пло́ти мое́й. 7Уподо́бихся нея́сыти пусты́нней, бы́х я́ко нощны́й вра́н на ны́рищи . 8Бде́х и бы́х я́ко пти́ца осо́бящаяся на зде́ . 9Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мои́, и хваля́щии мя́ мно́ю  кленя́хуся. 10Зане́ пе́пел я́ко хле́б ядя́х, и питие́ мое́ с пла́чем растворя́х. 11От лица́ гне́ва Твоего́ и я́рости Твоея́: я́ко возне́с низве́ргл мя́ еси́. 12Дни́е мои́ я́ко се́нь уклони́шася, и а́з я́ко се́но изсхо́х. 13Ты́ же, Го́споди, во ве́к пребыва́еши, и па́мять Твоя́ в ро́д и ро́д. 14Ты́ воскре́с уще́дриши Сио́на, я́ко вре́мя уще́дрити eго́, я́ко прии́де вре́мя: 15я́ко благоволи́ша раби́ Твои́ ка́мение  eго́, и пе́рсть eго́ уще́дрят. 16И убоя́тся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́рие зе́мстии сла́вы Твоея́. 17Я́ко сози́ждет Госпо́дь Сио́на, и яви́тся во сла́ве Свое́й. 18Призре́ на моли́тву смире́нных, и не уничижи́ моле́ния и́х. 19Да напи́шется сие́ в ро́д и́н, и лю́дие зижде́мии восхва́лят Го́спода, 20яко прини́че с высоты́ святы́я Своея́, Госпо́дь с небесе́ на зе́млю призре́, 21услы́шати воздыха́ние окова́нных, разреши́ти сы́ны умерщвле́нных, 22возвести́ти в Сио́не и́мя Госпо́дне, и хвалу́ Его́ во Иерусали́ме. 23Внегда́ собра́тися лю́дем вку́пе, и царе́м, е́же рабо́тати Го́сподеви. 24Отвеща́ eму́ на пути́ кре́пости eго́: умале́ние дне́й мои́х возвести́ ми́. 25Не возведи́ мене́ в преполове́ние дне́й мои́х: в ро́де родо́в ле́та Твоя́. 26В нача́лех Ты́, Го́споди, зе́млю основа́л еси́, и дела́ руку́ Твое́ю су́ть небеса́. 27Та́ поги́бнут, Ты́ же пребыва́еши: и вся́, я́ко ри́за обетша́ют, и я́ко оде́жду свие́ши я́ и изменя́тся. 28Ты́ же то́йжде еси́, и ле́та Твоя́ не оскуде́ют. 29Сы́нове ра́б Твои́х вселя́тся, и се́мя и́х во ве́к испра́вится.

Псало́м Дави́ду, 102.

1 Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и вся́ вну́тренняя моя́ и́мя свято́е Его́. 2Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, и не забыва́й все́х воздая́ний Его́, 3очища́ющаго вся́ беззако́ния твоя́, исцеля́ющаго вся́ неду́ги твоя́, 4избавля́ющаго от истле́ния живо́т тво́й, венча́ющаго тя́ ми́лостию и щедро́тами, 5исполня́ющаго во благи́х жела́ние твое́: обнови́тся я́ко о́рля ю́ность твоя́. 6Творя́й ми́лостыни Госпо́дь, и судьбу́ все́м оби́димым. 7Сказа́ пути́ Своя́ Моисе́ови, сыново́м Изра́илевым хоте́ния Своя́. 8Ще́др и ми́лостив Госпо́дь, долготерпели́в и многоми́лостив. 9Не до конца́ прогне́вается, ниже́ во ве́к вражду́ет, 10не по беззако́нием на́шим сотвори́л е́сть на́м, ниже́ по грехо́м на́шым возда́л е́сть на́м. 11Я́ко по высоте́ небе́сней от земли́, утверди́л е́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Его́. 12Ели́ко отстоя́т восто́цы от за́пад, уда́лил е́сть от на́с беззако́ния на́ша. 13Я́коже ще́дрит оте́ц сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его́. 14Я́ко То́й позна́ созда́ние на́ше, помяну́, я́ко пе́рсть есмы́. 15Челове́к, я́ко трава́ дни́е eго́, я́ко цве́т се́льный, та́ко оцвете́т, 16я́ко ду́х про́йде в не́м, и не бу́дет, и не позна́ет ктому́ ме́ста своего́. 17Ми́лость же Госпо́дня от ве́ка и до ве́ка на боя́щихся Его́, 18и пра́вда Его́ на сыне́х сыно́в, храня́щих заве́т Его́, и по́мнящих за́поведи Его́ твори́ти я́. 19Госпо́дь на небеси́ угото́ва Престо́л Сво́й, и Ца́рство Его́ все́ми облада́ет. 20Благослови́те Го́спода вси́ А́нгели Его́, си́льнии кре́постию, творя́щии сло́во Его́, услы́шати гла́с слове́с Его́. 21Благослови́те Гос́пода вся́ си́лы Его́, слуги́ Его́, творя́щии во́лю Его́. 22Благослови́те Го́спода вся́ дела́ Его́, на вся́ком ме́сте влады́чества Его́, благослови́, душе́ моя́, Го́спода.

Сла́ва:

Псало́м Дави́ду, о мирсте́м быти́и, 103.

1 Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди, Бо́же мо́й, возвели́чился еси́ зело́, во испове́дание и в велеле́поту обле́клся еси́. 2Одея́йся све́том, я́ко ри́зою, простира́яй не́бо, я́ко ко́жу. 3Покрыва́яй вода́ми превы́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ние Свое́, ходя́й на крилу́ ве́треню. 4Творя́й А́нгелы Своя́ ду́хи и слуги́ Своя́ пла́мень о́гненный. 5Основа́яй зе́млю на тве́рди ея́, не преклони́тся в ве́к ве́ка. 6Бе́здна, я́ко ри́за, одея́ние ея́, на гора́х ста́нут во́ды, 7от запреще́ния Твоего́ побе́гнут, от гла́са гро́ма Твоего́ убоя́тся. 8Восхо́дят го́ры и нисхо́дят поля́ в ме́сто, е́же основа́л еси́ и́м. 9Преде́л положи́л еси́, eго́же не пре́йдут, ниже́ обратя́тся покры́ти зе́млю. 10Посыла́яй исто́чники в де́брех, посреде́ го́р про́йдут во́ды. 11Напая́ют вся́ зве́ри се́льныя, жду́т  она́гри в жа́жду свою́. 12На ты́х пти́цы небе́сныя привита́ют, от среды́ ка́мения дадя́т гла́с. 13Напая́яй го́ры от превы́спренних Свои́х, от плода́ де́л Твои́х насы́тится земля́. 14Прозяба́яй траву́ ското́м, и зла́к на слу́жбу челове́ком, извести́ хле́б от земли́. 15И вино́ весели́т се́рдце челове́ка, ума́стити лице́ еле́ем, и хле́б се́рдце челове́ка укрепи́т. 16Насы́тятся древа́ польска́я, ке́дри Лива́нстии, и́хже еси́ насади́л. 17Та́мо пти́цы вогнездя́тся, ероди́ево жили́ще предводи́тельствует и́ми. 18Го́ры высо́кия еле́нем, ка́мень прибе́жище за́яцем. 19Сотвори́л е́сть луну́ во времена́, со́лнце позна́ за́пад сво́й. 20Положи́л еси́ тму́, и бы́сть но́щь, в не́йже про́йдут вси́ зве́рие дубра́внии. 21Ски́мни рыка́ющии, восхи́тити и взыска́ти от Бо́га пи́щу себе́. 22Возсия́ со́лнце и собра́шася и в ло́жах свои́х ля́гут. 23Изы́дет челове́к на де́ло свое́ и на де́лание свое́ до ве́чера. 24Я́ко возвели́чишася дела́ Твоя́, Го́споди, вся́ прему́дростию сотвори́л еси́, испо́лнися земля́ тва́ри Твоея́. 25Сие́ мо́ре вели́кое и простра́нное, та́мо га́ди, и́мже не́сть числа́, живо́тная ма́лая с вели́кими, 26та́мо корабли́ препла́вают, зми́й се́й, eго́же созда́л еси́ руга́тися eму́. 27Вся́ к Тебе́ ча́ют, да́ти пи́щу и́м во бла́го вре́мя. 28Да́вшу Тебе́ и́м соберу́т, отве́рзшу Тебе́ ру́ку вся́ческая испо́лнятся бла́гости, 29отвра́щшу же Тебе́ лице́, возмяту́тся, отъи́меши ду́х и́х, и исче́знут, и в пе́рсть свою́ возвратя́тся. 30По́слеши Ду́ха Твоего́, и сози́ждутся, и обнови́ши лице́ земли́. 31Бу́ди сла́ва Госпо́дня во ве́ки, возвесели́тся Госпо́дь о де́лех Свои́х, 32призира́яй на зе́млю, и творя́й ю́ трясти́ся, прикаса́яйся гора́м, и дымя́тся. 33Воспою́ Го́сподеви в животе́ мое́м, пою́ Бо́гу моему́, до́ндеже е́смь, 34да услади́тся Ему́ бесе́да моя́, а́з же возвеселю́ся о Го́споде. 35Да исче́знут гре́шницы от земли́, и беззако́нницы, я́коже не бы́ти и́м. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.

Сла́ва:

Аллилу́ия, 104.

1 Испове́дайтеся Го́сподеви, и призыва́йте и́мя Его́, возвести́те во язы́цех дела́ Его́. 2Воспо́йте Ему́ и по́йте Ему́, пове́дите вся́ чудеса́ Его́. 3Хвали́теся о и́мени святе́м Его́, да возвесели́тся се́рдце и́щущих Го́спода. 4Взыщи́те Го́спода, и утверди́теся, взыщи́те лица́ Его́ вы́ну. 5Помяни́те чудеса́ Его́, я́же сотвори́, чудеса́ Его́, и судьбы́ у́ст Его́. 6Се́мя Авраа́мле раби́ Его́, сы́нове Иа́ковли избра́ннии Его́. 7То́й Госпо́дь Бо́г на́ш, по все́й земли́ судьбы́ Его́. 8Помяну́ в ве́к заве́т Сво́й, сло́во, е́же запове́да в ты́сящы родо́в, 9е́же завеща́ Авра́аму, и кля́тву Свою́ Исаа́ку. 10И поста́ви ю́ Иа́кову в повеле́ние, и Изра́илю в заве́т ве́чен, 11глаго́ля: тебе́ да́м зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́ния ва́шего, 12внегда́ бы́ти и́м ма́лым число́м, мале́йшым и прише́льцем в не́й. 13И преидо́ша от язы́ка в язы́к, и от ца́рствия в лю́ди и́ны. 14Не оста́ви челове́ка оби́дети и́х, и обличи́ о ни́х цари́. 15Не прикаса́йтеся пома́занным Мои́м, и во проро́цех Мои́х не лука́внуйте. 16И призва́ гла́д на зе́млю, вся́ко утверже́ние хле́бное сотры́. 17Посла́ пред ни́ми челове́ка: в раба́ про́дан бы́сть Ио́сиф. 18Смири́ша во око́вах но́зе eго́, желе́зо про́йде душа́ eго́, 19до́ндеже прии́де сло́во Его́, сло́во Госпо́дне разжже́ eго́. 20Посла́ ца́рь и разреши́ eго́: кня́зь лю́дей, и оста́ви eго́ . 21Поста́ви eго́ господи́на до́му своему́, и кня́зя всему́ стяжа́нию своему́, 22наказа́ти кня́зи eго́ я́ко себе́, и ста́рцы eго́ умудри́ти. 23И вни́де Изра́иль во Еги́пет, и Иа́ков прише́льствова в зе́млю Ха́мову. 24И возрасти́ лю́ди своя́ зело́, и укрепи́ я́ па́че враго́в и́х. 25Преврати́ се́рдце и́х возненави́дети лю́ди Его́, ле́сть сотвори́ти в рабе́х Его́. 26Посла́ Моисе́а раба́ Своего́, Ааро́на, eго́же избра́ Себе́. 27Положи́ в ни́х словеса́ зна́мений Свои́х, и чуде́с Свои́х в земли́ Ха́мове. 28Посла́ тму́ и помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Его́. 29Преложи́ во́ды и́х в кро́вь, и измори́ ры́бы и́х. 30Воскипе́ земля́ и́х жа́бами в сокро́вищницах царе́й и́х. 31Рече́, и приидо́ша пе́сия му́хи, и скни́пы во вся́ преде́лы и́х. 32Положи́ дожди́ и́х гра́ды, о́гнь попаля́ющ в земли́ и́х, 33и порази́ виногра́ды и́х и смо́квы и́х, и сотры́ вся́кое дре́во преде́л и́х. 34Рече́, и приидо́ша пру́зи и гу́сеницы, и́мже не бе́ числа́. 35И снедо́ша вся́ку траву́ в земли́ и́х, и поядо́ша вся́к пло́д земли́ и́х. 36И порази́ вся́каго пе́рвенца в земли́ и́х, нача́ток вся́каго труда́ и́х, 37и изведе́ я́ с сребро́м и зла́том, и не бе́ в коле́нах и́х боля́й. 38Возвесели́ся Еги́пет во исхожде́нии и́х, я́ко нападе́ стр́ах и́х на ня́. 39Распростре́ о́блак в покро́в и́м и о́гнь, е́же просвети́ти и́м но́щию. 40Проси́ша и приидо́ша кра́стели, и хле́ба небе́снаго насы́ти я́, 41разве́рзе ка́мень и потеко́ша во́ды, потеко́ша в безво́дных ре́ки, 42я́ко помяну́ сло́во свято́е Свое́, е́же ко Авраа́му, рабу́ Своему́. 43И изведе́ лю́ди Своя́ в ра́дости, и избра́нныя Своя́ в весе́лии. 44И даде́ и́м страны́ язы́к, и труды́ люде́й насле́доваша, 45я́ко да сохраня́т оправда́ния Его́ и зако́на Его́ взы́щут.

Сла́ва:

 

По 14-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 8

Я́ко блудни́ца припа́даю Ти́, да прииму́ оставле́ние, и вме́сто ми́ра сле́зы от се́рдца приношу́ Ти́, Христе́ Бо́же: да я́ко о́ную уще́дриши мя́, Спа́се, и пода́си очище́ние грехо́в. Я́ко о́ная бо зову́ Ти́: изба́ви мя́ от тиме́ния де́л мои́х.

Сла́ва: Почто́ не помышля́еши, душе́ моя́, сме́рти́ Почто́ не обраща́ешися про́чее ко исправле́нию, пре́жде трубы́ глаше́ния на суде́́ Тогда́ не́сть вре́мя покая́ния. Приими́ во уме́ мытаря́ и блудни́цу зову́щыя: согреши́х Ти́, Го́споди, поми́луй мя́.

И ны́не: Я́ко превосходя́щая вои́стинну рождество́м Твои́м си́лы Небе́сныя, Присноде́во Богоро́дице, и́же Тобо́ю Божество́м обогати́вшеся, непреста́нно Тя́ велича́ем.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Благодари́м Тя́, Го́споди Бо́же спасе́ний на́ших, яко́ вся́ твори́ши во благодея́ния жи́зни на́шея, я́ко упоко́ил еси́ на́с в преше́дшем нощно́м вре́мени, и воздви́гл еси́ на́с от ло́жей на́ших, и поста́вил еси́ на́с в поклоне́ние честна́го и сла́внаго и́мене Твоего́. Те́мже мо́лимся Тебе́, Го́споди: да́ждь на́м благода́ть и си́лу, да сподо́бимся Тебе́ пе́ти разу́мно, и моли́тися непреста́нно: и вы́ну к Тебе́ зре́ти, Спаси́телю и Благоде́телю на́ших ду́ш, стра́хом и тре́петом свое́ спасе́ние де́йствующе. Услы́ши у́бо и поми́луй, Благоутро́бне, на́с: сокруши́ под но́ги на́ша неви́димыя ра́тники и враги́: приими́ я́же по си́ле на́шей благодаре́ния: да́ждь на́м благода́ть и си́лу во отверзе́ние у́ст на́ших, и научи́ на́с оправда́нием Твои́м. Я́ко что́ помо́лимся, я́коже подоба́ет, не ве́мы, а́ще не Ты́, Го́споди, Ду́хом Твои́м Святы́м наста́виши ны́. А́ще же что́ согреши́хом да́же до настоя́щаго часа́, сло́вом, или́ де́лом, или́ помышле́нием, во́лею, или́ нево́лею, осла́би, оста́ви, прости́. А́ще бо беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т́ Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть, у тебе́ избавле́ние. Ты́ еси́ еди́н свя́т, помо́щник кре́пкий, и защи́титель жи́зни на́шея, и Тя́ благослови́м во вся́ ве́ки, ами́нь.

Каfjсма четвертаzна1десzть

Моли1тва ни1щагw, є3гдA ўнhетъ и3 пред8 гDемъ проліeтъ молeніе своE, Rа

ГDи, ўслhши моли1тву мою2, и3 в0пль м0й къ тебЁ да пріи1детъ.

Не tврати2 лицA твоегw2 t менE: в0ньже ѓще дeнь скорблю2, приклони2 ко мнЁ ќхо твоE: в0ньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS.

                                     ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΕΚΑΤΟΝ ΤΕΤΑΡΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 101ος

Κύριε, εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου, καὶ ἡ κραυγή μου πρὸς σὲ ἐλθέτω.

Кафизма №14

101 псалом
Молитва скорботного,
коли він у печалі
виливає перед Богом благання своє.

1-2 Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3 Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4 Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5 Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6 Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7 Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8 Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9 Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10 Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11 Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12 Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13 Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14 Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15 Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16 І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17 Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18 Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19 І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20 Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21 щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22 щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23 коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24 Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25 І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26 На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27 Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28 Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29 Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».

102 псалом
Псалом Давида.

1 Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його.
2 Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
3 Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.
4 Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
5 Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя.
6 Господь творить справедливість і суд усім покривдженим.
7 Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої.
8 Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9 Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме.
10 Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам.
11 Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його.
12 Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші.
13 Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його.
14 Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі.
15 Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає.
16 Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній.
17 Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його.
18 І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх.
19 Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє.
20 Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його.
21 Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його.
22 Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа!

Слава…

103 псалом
[Псалом Давида про сотворіння світу.]

1 Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2 Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3 Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4 Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5 Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6 Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7 Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8 Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9 Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10 Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11 Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12 Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13 Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14 Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15 І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16 Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17 Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18 Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19 Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20 Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21 Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22 Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23 Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24 Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25 Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26 Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27 Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28 Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29 Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30 Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31 Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32 Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33 Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34 Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35 Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!

Слава…

104 псалом
(Алилуя.)

1 Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його.
2 Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його.
3 Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа.
4 Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди.
5 Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його.
6 Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його.
7 Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його.
8 Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів,
9 яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові.
10 І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,
11 кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого».
12 Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,
13 і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого,
14 Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям:
15 «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм».
16 І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло.
17 Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф.
18 Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його,
19 аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його.
20 Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його.
21 І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм.
22 Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости.
23 Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову.
24 І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх.
25 Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його.
26 Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав.
27 Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій.
28 Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його.
29 Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх.
30 Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх.
31 Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх.
32 Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх.
33 Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх.
34 Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку.
35 І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх.
36 І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх.
37 І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх.
38 Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними.
39 Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі.
40 Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх.
41 Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій.
42 Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого,
43 і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами.
44 І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів.
45 Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!

Слава…

 

Після 14-ї кафизми

 Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 8.

Як блудниця, і я припадаю до Тебе, Христе Боже, щоб одержати прощення гріхів, але, замість мира, сльози Тобі від серця приношу: помилуй мене, Спасе, як її помилував, і очисти мої гріхи, визволи мене від провин моїх.

Слава…Душе моя! Чому не думаєш ти про смерть? Чому не каєшся раніше, ніж засурмить сурма, щоб ти йшла на суд? Тоді вже пізно буде каятися. Згадай митаря і, як він, взивай: Згрішив я, Господи, помилуй мене

І нині…Пресвята Приснодіво Богородице! Ти перевищуєш Сили Небесні, бо породила Сина Божого. Через Тебе і ми збагатилися Божеством. Молися за нас, а ми безперестанно будемо Тебе прославляти.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Дякуємо Тобі, Господи, Боже спасіння нашого, що Ти все чиниш на добро життя нашого; Ти дав нам спочинок у минулу пору ночі, і підняв нас з постелі нашої, і поставив нас на поклоніння святому імені Твоєму. Тому молимося Тобі, Господи, дай нам благодать і силу, щоб ми співали Тобі розумно та молились безперестанно, звертаючи очі до Тебе, Спасителя і душ наших благодійника, благаючи зі страхом про наше спасіння. Почуй, милосердний Господи, і помилуй нас. Прожени від нас невидимих ворогів наших, що поборюють нас, і прийми подяку нашу; дай нам благодать славити Тебе серцем і вустами. Навчи нас заповітів Твоїх і навчи молитися Тобі, бо ми не знаємо, як належить молитися, якщо Ти Святим Твоїм Духом не укріпиш нас. А в чому ми згрішили аж до цієї години — словом, чи ділом, чи думкою, з волі своєї чи проти волі, милостиво нам прости. Бо коли на беззаконня наші будеш зважати, Господи, хто встоїть? Очисти і не поминай, бо Ти єдиний святий, Помічник всесильний і Охоронитель життя нашого. Тебе благословляємо на віки віків. Амінь.