Псалтир

Кафізма 12

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма втораянадесять

Моли́тва Дави́ду, 85.

1 Приклони́, Го́споди, у́хо Твое́, и услы́ши мя́, я́ко ни́щ и убо́г е́смь а́з. 2Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бен е́смь: спаси́ раба́ Твоего́, Бо́же мо́й, упова́ющаго на Тя́. 3Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко к Тебе́ воззову́ ве́сь де́нь. 4Возвесели́ ду́шу раба́ Твоего́, я́ко к Тебе́ взя́х ду́шу мою́. 5Я́ко Ты́, Го́споди, бла́г и кро́ток, и многоми́лостив все́м призыва́ющым Тя́. 6Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́, и вонми́ гла́су моле́ния моего́. 7В де́нь ско́рби моея́ воззва́х к Тебе́, я́ко услы́шал мя́ еси́. 8Не́сть подо́бен Тебе́ в бозе́х, Го́споди, и не́сть по дело́м Твои́м. 9Вси́ язы́цы, ели́ки сотвори́л еси́, прии́дут и покло́нятся пред Тобо́ю, Го́споди, и просла́вят и́мя Твое́, 10я́ко ве́лий еси́ Ты́, и творя́й чудеса́, Ты́ еси́ Бо́г Еди́н. 11Наста́ви мя́, Го́споди, на пу́ть Тво́й, и пойду́ во и́стине Твое́й; да возвесели́тся се́рдце мое́ боя́тися и́мене Твоего́. 12Испове́мся Тебе́, Го́споди Бо́же мо́й, все́м се́рдцем мои́м, и просла́влю и́мя Твое́ в ве́к: 13я́ко ми́лость Твоя́ ве́лия на мне́, и изба́вил еси́ ду́шу мою́ от а́да преиспо́днейшаго. 14Бо́же, законопресту́пницы воста́ша на мя́, и со́нм держа́вных взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Тебе́ пред собо́ю. 15И Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, ще́дрый и ми́лостивый, долготерпели́вый, и многоми́лостивый и и́стинный, 16при́зри на мя́ и поми́луй мя́, да́ждь держа́ву Твою́ о́троку Твоему́, и спаси́ сы́на рабы́ Твоея́. 17Сотвори́ со мно́ю зна́мение во бла́го, и да ви́дят ненави́дящии мя́, и постыд́ятся, я́ко Ты́, Го́споди, помо́гл ми́ и уте́шил мя́ еси́.

1Сыно́м Коре́овым, псало́м пе́сни, 86.

2 Основа́ния eго́ на гора́х святы́х; лю́бит Госпо́дь врата́ Сио́ня па́че все́х селе́ний Иа́ковлих. 3Пресла́вная глаго́лашася о тебе́, гра́де Бо́жий. 4Помяну́ Раа́в и Вавило́на, ве́дущым мя́, и се́ иноплемен́ницы, и Ти́р, и лю́дие Ефио́пстии, си́и бы́ша та́мо. 5Ма́ти Сио́н рече́т: челове́к, и челове́к роди́ся в не́м, и То́й основа́ и́, Вы́шний. 6Госпо́дь пове́сть в писа́нии люде́й, и князе́й си́х бы́вших в не́м. 7Я́ко веселя́щихся все́х жили́ще в тебе́.

1Пе́снь псалма́ сыно́м Коре́овым, в коне́ц, о Маеле́фе е́же отвеща́ти, ра́зума Ема́ну Израильтя́нину, 87.

2 Го́споди Бо́же спасе́ния моего́, во дни́ воззва́х, и в нощи́ пред Тобо́ю. 3Да вни́дет пред Тя́ моли́тва моя́: приклони́ у́хо Твое́ к моле́нию моему́, 4я́ко испо́лнися зо́л душа́ моя́, и живо́т мо́й а́ду прибли́жися. 5Привмене́н бы́х с низходя́щими в ро́в, бы́х я́ко челове́к без по́мощи, 6в ме́ртвых свобо́дь, я́ко я́звеннии спя́щии во гро́бе, и́хже не помяну́л еси́ ктому́, и ти́и от руки́ Твоея́ отринове́ни бы́ша. 7Положи́ша мя́ в ро́ве преиспо́днем, в те́мных и се́ни сме́ртней. 8На мне́ утверди́ся я́рость Твоя́, и вся́ во́лны Твоя́ наве́л еси́ на мя́. 9Уда́лил еси́ зна́емых мои́х от Мене́, положи́ша мя́ ме́рзость себе́: пре́дан бы́х и не исхожда́х. 10О́чи мои́ изнемого́сте от нищеты́, воззва́х к Тебе́, Го́споди, ве́сь де́нь, возде́х к Тебе́ ру́це мои́. 11Еда́ ме́ртвыми твори́ши чудеса́́ Или́ вра́чеве воскреся́т, и испове́дятся Тебе́́ 12Еда́ пове́сть кто́ во гро́бе ми́лость Твою́, и и́стину Твою́ в поги́бели́ 13Еда́ позна́на бу́дут во тьме́ чудеса́ Твоя́, и пра́вда Твоя́ в земли́ забве́нней́ 14И а́з к Тебе́, Го́споди, воззва́х и у́тро моли́тва моя́ предвари́т Тя́. 15Вску́ю, Го́споди, отре́еши ду́шу мою́, отвраща́еши лице́ Твое́ от Мене́́ 16Ни́щ е́смь а́з, и в труде́х от ю́ности моея́; возне́с же ся́, смири́хся, и изнемого́х. 17На мне́ преидо́ша гне́ви Твои́, устраше́ния Твоя́ возмути́ша мя́, 18обыдо́ша мя́ я́ко вода́, ве́сь де́нь одержа́ша мя́ вку́пе. 19Уда́лил еси́ от Мене́ дру́га и и́скренняго, и зна́емых мои́х от страсте́й.

Сла́ва:

1Ра́зума Ефа́ма Израильтя́нина, псало́м 88.

2 Ми́лости Твоя́, Го́споди, во ве́к воспою́, в ро́д и ро́д возвещу́ и́стину Твою́ усты́ мои́ми. 3Зане́ ре́кл еси́: в ве́к ми́лость сози́ждется, на небесе́х угото́вится и́стина Твоя́. 4Завеща́х заве́т избра́нным мои́м, кля́хся Дави́ду рабу́ Моему́: 5до ве́ка угото́ваю се́мя твое́, и сози́жду в ро́д и ро́д престо́л тво́й. 6Испове́дят небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, и́бо и́стину Твою́ в це́ркви святы́х. 7Я́ко кто́ во о́блацех уравни́тся Го́сподеви́ Уподо́бится Го́сподеви в сыне́х Бо́жиих́ 8Бо́г прославля́емь в совете́ святы́х, ве́лий и стра́шен е́сть на́д все́ми окре́стными Его́. 9Го́споди Бо́же Си́л, кто́ подо́бен Тебе́́ Си́лен еси́, Го́споди, и и́стина Твоя́ о́крест Тебе́. 10Ты́ влады́чествуеши держа́вою морско́ю: возмуще́ние же во́лн eго́ Ты́ укроча́еши. 11Ты́ смири́л еси́ я́ко я́звена го́рдаго, мы́шцею си́лы Твоея́ расточи́л еси́ враги́ Твоя́. 12Твоя́ су́ть небеса́, и Твоя́ е́сть земля́, вселе́нную и исполне́ние ея́ Ты́ основа́л еси́. 13Се́вер и мо́ре Ты́ созда́л еси́, Фаво́р и Ермо́н о и́мени Твое́м возра́дуетася. 14Твоя́ мы́шца с си́лою: да укрепи́тся рука́ Твоя́, и вознесе́тся десни́ца Твоя́. 15Пра́вда и судьба́ угото́вание Престо́ла Твоего́: ми́лость и и́стина предъи́дете пред лице́м Твои́м. 16Бла́жени лю́дие ве́дущии воскликнове́ние: Го́споди, во све́те лица́ Твоего́ по́йдут, 17и о и́мени Твое́м возра́дуются ве́сь де́нь, и пра́вдою Твое́ю вознесу́тся. 18Я́ко похвала́ си́лы и́х Ты́ еси́, и во благоволе́нии Твое́м вознесе́тся ро́г на́ш. 19Я́ко Госпо́дне е́сть заступле́ние, и Свята́го Изра́илева Царя́ на́шего. 20Тогда́ глаго́лал еси́ в ви́дении сыново́м Твои́м, и ре́кл еси́: положи́х по́мошь на си́льнаго, вознесо́х избра́ннаго от люде́й Мои́х, 21обрето́х Дави́да раба́ Moeгó, еле́ем святы́м Мои́м пома́зах eго́. 22И́бо рука́ Моя́ засту́пит eго́, и мы́шца Моя́ укрепи́т eго́, 23ничто́же успе́ет вра́г на него́, и сы́н беззако́ния не приложи́т озло́бити eго́: 24и ссеку́ от лица́ eго́ враги́ eго́, и ненави́дящыя eго́ побежду́. 25И и́стина Моя́ и ми́лость Моя́ с ни́м, и о и́мени Мое́м вознесе́тся ро́г eго́, 26и положу́ на мо́ри ру́ку eго́, и на река́х десни́цу eго́. 27То́й призове́т Мя́: Оте́ц мо́й еси́ Ты́, Бо́г мо́й и засту́пник спасе́ния моего́. 28И А́з пе́рвенца положу́ eго́, высо́ка па́че царе́й земны́х: 29в ве́к сохраню́ eму́ ми́лость Мою́, и заве́т Мо́й ве́рен eму́, 30и положу́ в ве́к ве́ка се́мя eго́, и престо́л eго́ я́ко дни́е не́ба. 31А́ще оста́вят сы́нове eго́ зако́н Мо́й, и в судьба́х Мои́х не по́йдут, 32а́ще оправда́ния Моя́ оскверня́т, и за́поведей Мои́х не сохраня́т, 33посещу́ жезло́м беззако́ния и́х, и ра́нами непра́вды и́х, 34ми́лость же Мою́ не разорю́ от ни́х, ни преврежду́ во и́стине Мое́й, 35ниже́ оскверню́ заве́та Моего́, и исходя́щих от у́ст Мои́х не отве́ргуся. 36Еди́ною кля́хся о святе́м Мое́м, а́ще Дави́ду солжу́́ 37Се́мя eго́ во ве́к пребу́дет, и престо́л eго́, я́ко со́лнце пре́до Мно́ю, 38и я́ко луна́ соверше́на в ве́к, и Свиде́тель на небеси́ ве́рен. 39Ты́ же отри́нул еси́ и уничижи́л, негодова́л еси́ пома́заннаго Твоего́, 40разори́л еси́ заве́т раба́ Твоего́, оскверни́л еси́ на земли́ святы́ню eго́: 41разори́л еси́ вся́ опло́ты eго́, положи́л еси́ тве́рдая eго́ стра́х. 42Расхища́ху eго́ вси́ мимоходя́щии путе́м, бы́сть поноше́ние сосе́дом свои́м. 43Возвы́сил еси́ десни́цу стужа́ющих eму́, возвесели́л еси́ вся́ враги́ eго́: 44отврати́л еси́ по́мощь меча́ eго́, и не заступи́л еси́ eго́ во бра́ни. 45Разори́л еси́ от очище́ния eго́, престо́л eго́ на зе́млю пове́ргл еси́, 46ума́лил еси́ дни́ вре́мене eго́, облия́л еси́ eго́ студо́м. 47Доко́ле, Го́споди, отвраща́ешися в коне́ц́ Разжже́тся я́ко о́гнь гне́в Тво́й́ 48Помяни́, ки́й мо́й соста́в, еда́ бо всу́е созда́л еси́ вся́ сы́ны челове́ческия́ 49Кто́ е́сть челове́к, и́же поживе́т и не у́зрит сме́рти, изба́вит ду́шу свою́ из руки́ а́довы́ 50Где́ су́ть ми́лости Твоя́ дре́вния, Го́споди, и́миже кля́лся еси́ Дави́ду во и́стине Твое́й́ 51Помяни́, Го́споди, поноше́ние ра́б Твои́х, е́же удержа́х в не́дре мое́м мно́гих язы́к, 52и́мже поноси́ша врази́ Твои́, Го́споди, и́мже поноси́ша измене́нию христа́ Твоего́. 53Благослове́н Госпо́дь во ве́к, бу́ди, бу́ди.

Сла́ва:

1Моли́тва Моисе́а челове́ка Бо́жия, 89.

2 Го́споди, прибе́жище бы́л еси́ на́м в ро́д и ро́д. 3Пре́жде да́же гора́м не бы́ти и созда́тися земли́ и вселе́нней, и от ве́ка и до ве́ка Ты́ еси́. 4Не отврати́ челове́ка во смире́ние, и ре́кл еси́: обрати́теся, сы́нове челове́честии. 5Я́ко ты́сяща ле́т пред очи́ма Твои́ма, Го́споди, я́ко де́нь вчера́шний, и́же мимои́де, и стра́жа нощна́я. 6Уничиже́ния и́х ле́та бу́дут. У́тро я́ко трава́ мимои́дет, у́тро процвете́т и пре́йдет: на ве́чер отпаде́т ожесте́ет и и́зсхнет. 7Я́ко исчезо́хом гне́вом Твои́м, и я́ростию Твое́ю смути́хомся. 8Поло́жил еси́ беззако́ния на́ша пред Тобо́ю: ве́к на́ш в просвеще́ние лица́ Твоего́. 9Я́ко вси́ дни́е на́ши оскуде́ша, и гне́вом Твои́м исчезо́хом, 10ле́та на́ша я́ко паучи́на поуча́хуся. Дни́е ле́т на́ших, в ни́хже се́дмьдесят ле́т, а́ще же в си́лах, о́смьдесят ле́т, и мно́жае и́х тру́д и боле́знь: я́ко прии́де кро́тость на ны́, и нака́жемся. 11Кто́ ве́сть держа́ву гне́ва Твоего́, и от стра́ха Твоего́, я́рость Твою́ исчести́́ 12Десни́цу Твою́ та́ко скажи́ ми́, и окова́нныя 20 се́рдцем в му́дрости. 13Обрати́ся, Го́споди, доко́ле́ И умоле́н бу́ди на рабы́ Твоя́. 14Испо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоея́, Го́споди, и возра́довахомся, и возвесели́хомся, 15во вся́ дни́ на́ша возвесели́хомся, за дни́ в ня́же смири́л ны́ еси́, ле́та в ня́же ви́дехом зла́я. 16И при́зри на рабы́ Твоя́, и на дела́ Твоя́, и наста́ви сы́ны и́х. 17И бу́ди све́тлость Го́спода Бо́га на́шего на на́с, и дела́ ру́к на́ших испра́ви на на́с, и де́ло ру́к на́ших испра́ви.

Хвала́ пе́сни Дави́довы, не надпи́сан у евре́й, 90.

1 Живы́й в по́мощи Вы́шняго, в кро́ве Бо́га Небе́снаго водвори́тся. 2Рече́т Го́сподеви: засту́пник мо́й еси́ и прибе́жище мое́, Бо́г мо́й, и упова́ю на Него́. 3Я́ко То́й изба́вит тя́ от се́ти ло́вчи, и от словесе́ мяте́жна, 4плещма́ Свои́ма осени́т тя́, и под криле́ Его́ наде́ешися: ору́жием обы́дет тя́ и́стина Его́. 5Не убои́шися от стра́ха нощна́го, от стрелы́ летя́щия во дни́, 6от ве́щи во тьме́ преходя́шия, от сря́ща, и бе́са полу́деннаго. 7Паде́т от стра́ны твоея́ ты́сяща, и тьма́ одесну́ю тебе́, к тебе́ же не прибли́жится, 8оба́че очи́ма твои́ма смо́триши, и воздая́ние гре́шников у́зриши. 9Я́ко Ты́, Го́споди, упова́ние мое́, Вы́шняго положи́л еси́ прибе́жище Твое́. 10Не прии́дет к тебе́ зло́, и ра́на не прибли́жится телеси́ твоему́ 2111я́ко А́нгелом Свои́м запове́сть о тебе́, сохрани́ти тя́ во все́х путе́х твои́х. 12На рука́х во́змут тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́, 13на а́спида и васили́ска насту́пиши, и попере́ши льва́ и зми́я. 14Я́ко на Мя́ упова́, и изба́влю и́: покры́ю и́, я́ко позна́ и́мя Мое́. 15Воззове́т ко Мне́, и услы́шу eго́: с ни́м е́смь в ско́рби, изму́ eго́, и просла́влю eго́, 16долгото́ю дне́й испо́лню eго́, и явлю́ eму́ спасе́ние Мое́.

Сла́ва:

 

По 12-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропа́ри, гла́с 7

Блудни́цы сле́зы и Петро́вы прие́мый, Го́споди, и мытаря́ оправда́вый из глубины́ воздохну́вша, и мене́ во умиле́нии припа́дающа уще́дри, Спа́се, и поми́луй мя́.

Сла́ва: Приими́ я́ко мытаря́, Го́споди, я́ко блудни́цу очи́сти мя́, Влады́ко, я́ко ханане́ю поми́луй, по вели́цей Твое́й ми́лости.

И ны́не: Ма́ти Све́та Благослове́нная Богоро́дице, моли́ся Христу́ Бо́гу совозсия́ти у́тро, и ве́лию ми́лость душа́м на́шым.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Го́споди Бо́же мо́й, еди́н благи́й и человеколюби́вый, еди́н ми́лостивый и кро́ткий, еди́н и́стинный и пра́ведный, еди́н ще́дрый и ми́лостивый Бо́же на́ш: да прии́дет си́ла Твоя́ на мя́, гре́шнаго и непотре́бнаго раба́ Твоего́, и да укрепи́т мо́й хра́м Ева́нгелием Боже́ственнаго уче́ния Твоего́, Влады́ко и Человеколю́бче, Любобла́же, Любоблагоутро́бне, просвети́ моя́ утро́бы и вся́ у́ды Твоею́ во́лею. Очи́сти мя́ от вся́кия зло́бы и греха́: соблюди́ мя́ нескве́рна и непоро́чна от вся́каго наи́тия и де́йства диа́воля, и да́руй ми́ по Твое́й бла́гости, Твоя́ разуме́ти, Твоя́ му́дрствовати, и в Твои́х хоте́ниих жи́ти, Твоего́ стра́ха страши́тися, е́же твори́ти Тебе́ благоуго́дная до после́дняго моего́ издыха́ния, я́ко да по неисповеди́мой Твое́й ми́лости соблюде́ши мое́ те́ло и ду́шу, у́м же и мы́сли, не искуше́н вся́кия сопротиволе́жащия се́ти хра́м. Го́споди мо́й, Го́споди, покры́й мя́ Твои́м благоутро́бием, и не оста́ви мя́, гре́шнаго, и нечи́стаго, и недосто́йнаго раба́ Твоего́: я́ко Ты́ еси́ защи́титель мо́й, Го́споди, и о Тебе́ пе́ние мое́ вы́ну, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма втораzна1десzть

Мlтва дв7ду, п7є

Приклони2, гDи, ќхо твоE, и3 ўслhши мS: ћкw ни1щъ и3 ўб0гъ є4смь ѓзъ.

Сохрани2 дyшу мою2, ћкw прпdбенъ є4смь: сп7си2 рабA твоего2, б9е м0й, ўповaющаго на тS.

Поми1луй мS, гDи, ћкw къ тебЁ воззовY вeсь дeнь.

Возвесели2 дyшу рабA твоегw2: ћкw къ тебЁ взsхъ дyшу мою2.

Ћкw ты2, гDи, бlгъ и3 кр0токъ и3 многомлcтивъ всBмъ призывaющымъ тS.

Внуши2, гDи, моли1тву мою2 и3 вонми2 глaсу молeніz моегw2.

Въ дeнь ск0рби моеS воззвaхъ къ тебЁ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2.

Нёсть под0бенъ тебЁ въ бозёхъ, гDи, и3 нёсть по дэлHмъ твои6мъ.

Вси2 kзhцы, є3ли1ки сотвори1лъ є3си2, пріи1дутъ и3 покл0нzтсz пред8 тоб0ю, гDи, и3 прослaвzтъ и4мz твоE:

Ћкw вeлій є3си2 ты2 и3 творsй чудесA, ты2 є3си2 бGъ є3ди1нъ.

Настaви мS, гDи, на пyть тв0й, и3 пойдY во и4стинэ твоeй: да возвесели1тсz сeрдце моE боsтисz и4мене твоегw2.

И#сповёмсz тебЁ, гDи б9е м0й, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3 прослaвлю и4мz твоE въ вёкъ:

Ћкw млcть твоS вeліz на мнЁ, и3 и3збaвилъ є3си2 дyшу мою2 t ѓда преисп0днэйшагw.

Б9е, законопрест{пницы востaша на мS, и3 с0нмъ держaвныхъ взыскaша дyшу мою2, и3 не предложи1ша тебE пред8 соб0ю.

И# ты2, гDи б9е м0й, щeдрый и3 млcтивый, долготерпэли1вый и3 многомлcтивый и3 и4стинный,

При1зри на мS и3 поми1луй мS: дaждь держaву твою2 џтроку твоемY и3 сп7си2 сhна рабы2 твоеS.

Сотвори2 со мн0ю знaменіе во бlго: и3 да ви1дzтъ ненави1дzщіи мS, и3 постыдsтсz, ћкw ты2, гDи, пом0глъ ми2 и3 ўтёшилъ мS є3си2.

СынHмъ корewвымъ, pал0мъ пёсни, п7ѕ

Њснов†ніz є3гw2 на горaхъ с™hхъ: лю1битъ гDь вратA сіw6нz пaче всёхъ селeній їaкwвлихъ.

Пресл†внаz глаг0лашасz њ тебЁ, грaде б9ій.

ПомzнY раaвъ и3 вавmлHна вёдущымъ мS: и3 сE, и3ноплемє1нницы и3 тЂръ и3 лю1діе є3fі0пстіи, сjи бhша тaмw.

Мaти сіHнъ речeтъ: человёкъ и3 человёкъ роди1сz въ нeмъ, и3 т0й њсновA и5 вhшній.

ГDь повёсть въ писaніи людeй и3 кнzзeй, си1хъ бhвшихъ въ нeмъ.

Ћкw веселsщихсz всёхъ жили1ще въ тебЁ.

Пёснь pалмA сынHмъ корewвымъ, въ конeцъ, њ маелefэ є4же tвэщaти, рaзума є3мaну ї}льтzнину, п7з

ГDи б9е сп7сeніz моегw2, во дни2 воззвaхъ и3 въ нощи2 пред8 тоб0ю:

Да вни1детъ пред8 тS моли1тва моS, приклони2 ќхо твоE къ молeнію моемY.

Ћкw и3сп0лнисz ѕHлъ душA моS, и3 жив0тъ м0й ѓду прибли1жисz.

Привмэнeнъ бhхъ съ низходsщими въ р0въ: бhхъ ћкw человёкъ без8 п0мощи,

Въ мeртвыхъ своб0дь: ћкw ћзвенніи спsщіи во гр0бэ, и4хже не помzнyлъ є3си2 ктомY, и3 тjи t руки2 твоеS tриновeни бhша.

Положи1ша мS въ р0вэ преисп0днэмъ, въ тeмныхъ и3 сёни смeртнэй.

На мнЁ ўтверди1сz ћрость твоS, и3 вс‰ вHлны тво‰ навeлъ є3си2 на мS.

Ўдaлилъ є3си2 знaемыхъ мои1хъ t менE: положи1ша мS мeрзость себЁ: прeданъ бhхъ и3 не и3схождaхъ.

Џчи мои2 и3знемог0стэ t нищеты2: воззвaхъ къ тебЁ, гDи, вeсь дeнь, воздёхъ къ тебЁ рyцэ мои2.

Е#дA мeртвыми твори1ши чудесA; и3ли2 врaчеве воскресsтъ, и3 и3сповёдzтсz тебЁ;

Е#дA повёсть кто2 во гр0бэ млcть твою2, и3 и4стину твою2 въ поги1бели;

Е#дA позн†на бyдутъ во тмЁ чудесA тво‰, и3 прaвда твоS въ земли2 забвeннэй;

И# ѓзъ къ тебЁ, гDи, воззвaхъ, и3 ќтрw моли1тва моS предвари1тъ тS.

Вскyю, гDи, tрёеши дyшу мою2; tвращaеши лицE твоE t менE;

Ни1щъ є4смь ѓзъ, и3 въ трудёхъ t ю4ности моеS: вознeсъ же сz смири1хсz и3 и3знемог0хъ.

На мнЁ преид0ша гнёви твои2, ўстрашє1ніz тво‰ возмути1ша мS:

Њбыд0ша мS ћкw водA вeсь дeнь, њдержaша мS вкyпэ.

Ўдaлилъ є3си2 t менE дрyга и3 и4скреннzго, и3 знaемыхъ мои1хъ t страстeй.

 

Слaва:

Рaзума є3faма ї}льтzнина, п7и

Млcти тво‰, гDи, во вёкъ воспою2, въ р0дъ и3 р0дъ возвэщY и4стину твою2 ўсты6 мои1ми.

ЗанE рeклъ є3си2: въ вёкъ млcть сози1ждетсz: на нб7сёхъ ўгот0витсz и4стина твоS.

Завэщaхъ завётъ и3збр†ннымъ мои6мъ, клsхсz дв7ду рабY моемY:

До вёка ўгот0ваю сёмz твоE, и3 сози1жду въ р0дъ и3 р0дъ пrт0лъ тв0й.

И#сповёдzтъ нб7сA чудесA тво‰, гDи, и4бо и4стину твою2 въ цRкви с™hхъ.

Ћкw кто2 во џблацэхъ ўравни1тсz гDеви; ўпод0битсz гDеви въ сынёхъ б9іихъ;

БGъ прославлsемь въ совётэ с™hхъ, вeлій и3 стрaшенъ є4сть над8 всёми nкрeстными є3гw2.

ГDи б9е си1лъ, кто2 под0бенъ тебЁ; си1ленъ є3си2, гDи, и3 и4стина твоS w4крестъ тебє2.

Ты2 вLчествуеши держaвою морск0ю: возмущeніе же в0лнъ є3гw2 ты2 ўкрочaеши.

Ты2 смири1лъ, є3си2, ћкw ћзвена, г0рдаго: мhшцею си1лы твоеS расточи1лъ є3си2 враги2 тво‰.

Тво‰ сyть небесA, и3 твоS є4сть землS: вселeнную и3 и3сполнeніе є3S ты2 њсновaлъ є3си2.

Сёверъ и3м0ре ты2 создaлъ є3си2: fавHръ и3 є3рмHнъ њ и4мени твоeмъ возрaдуетасz.

ТвоS мhшца съ си1лою: да ўкрэпи1тсz рукA твоS, и3 вознесeтсz десни1ца твоS.

Прaвда и3 судьбA ўгот0ваніе пrт0ла твоегw2: млcть и3 и4стина пред8и1детэ пред8 лицeмъ твои1мъ.

Бlжeни лю1діе вёдущіи воскликновeніе: гDи, во свётэ лицA твоегw2 п0йдутъ,

И# њ и4мени твоeмъ возрaдуютсz вeсь дeнь, и3 прaвдою твоeю вознесyтсz.

Ћкw похвалA си1лы и4хъ ты2 є3си2, и3 во бlговолeніи твоeмъ вознесeтсz р0гъ нaшъ:

Ћкw гDне є4сть заступлeніе, и3 с™aгw ї}лева цRS нaшегw.

ТогдA глаг0лалъ є3си2 въ видёніи сыновHмъ твои6мъ, и3 рeклъ є3си2: положи1хъ п0мощь на си1льнаго, вознес0хъ и3збрaннаго t людeй мои1хъ:

Њбрэт0хъ дв7да рабA моего2, є3лeемъ с™hмъ мои1мъ помaзахъ є3го2.

И$бо рукA моS застyпитъ є3го2, и3 мhшца моS ўкрэпи1тъ є3го2:

Ничт0же ўспёетъ врaгъ на него2, и3 сhнъ беззак0ніz не приложи1тъ њѕл0бити є3го2.

И# ссэкY t лицA є3гw2 враги2 є3гw2, и3 ненави1дzщыz є3го2 побэждY:

И# и4стина моS и3 млcть моS съ ни1мъ, и3 њ и4мени моeмъ вознесeтсz р0гъ є3гw2:

И# положY на м0ри рyку є3гw2, и3 на рэкaхъ десни1цу є3гw2.

Т0й призовeтъ мS: nц7ъ м0й є3си2 ты2, бGъ м0й и3 застyпникъ сп7сeніz моегw2.

И# ѓзъ пeрвенца положY є3го2, высокA пaче царeй земнhхъ:

Въ вёкъ сохраню2 є3мY млcть мою2, и3 завётъ м0й вёренъ є3мY:

И# положY въ вёкъ вёка сёмz є3гw2, и3 пrт0лъ є3гw2 ћкw днjе нeба.

Ѓще њстaвzтъ сhнове є3гw2 зак0нъ м0й, и3 въ судьбaхъ мои1хъ не п0йдутъ:

Ѓще њправд†ніz мо‰ њсквернsтъ, и3 зaповэдій мои1хъ не сохранsтъ:

ПосэщY жезл0мъ беззакHніz и4хъ, и3 рaнами непр†вды и4хъ,

Млcть же мою2 не разорю2 t ни1хъ, ни превреждY во и4стинэ моeй:

НижE њскверню2 завёта моегw2, и3 и3сходsщихъ t ќстъ мои1хъ не tвeргусz.

Е#ди1ною клsхсz њ с™ёмъ моeмъ: ѓще дв7ду солжY;

Сёмz є3гw2 во вёкъ пребyдетъ, и3 прест0лъ є3гw2 ћкw с0лнце предо мн0ю,

И# ћкw лунA совершeна въ вёкъ, и3 свидётель на нб7си2 вёренъ.

Тh же tри1нулъ є3си2 и3 ўничижи1лъ, негодовaлъ є3си2 помaзаннаго твоего2:

Разори1лъ є3си2 завётъ рабA твоегw2, њскверни1лъ є3си2 на земли2 с™hню є3гw2:

Разори1лъ є3си2 вс‰ њпл0ты є3гw2, положи1лъ є3си2 твє1рдаz є3гw2 стрaхъ.

Расхищaху є3го2 вси2 мимоходsщіи путeмъ, бhсть поношeніе сосёдwмъ свои6мъ.

Возвhсилъ є3си2 десни1цу стужaющихъ є3мY, возвесели1лъ є3си2 вс‰ враги2 є3гw2:

Tврати1лъ є3си2 п0мощь мечA є3гw2 и3 не заступи1лъ є3си2 є3го2 во брaни:

Разори1лъ є3си2 t њчищeніz є3гw2, прест0лъ є3гw2 на зeмлю повeрглъ є3си2:

Ўмaлилъ є3си2 дни6 врeмене є3гw2, њбліsлъ є3си2 є3го2 студ0мъ.

Док0лэ, гDи, tвращaешисz въ конeцъ, разжжeтсz ћкw џгнь гнёвъ тв0й;

Помzни2, кjй м0й состaвъ: є3дa бо всyе создaлъ є3си2 вс‰ сhны человёчєскіz;

Кто2 є4сть человёкъ, и4же поживeтъ и3 не ќзритъ смeрти, и3збaвитъ дyшу свою2 и3з8 руки2 ѓдовы;

ГдЁ сyть млcти тво‰ дрє1вніz, гDи, и4миже клsлсz є3си2 дв7ду во и4стинэ твоeй;

Помzни2, гDи, поношeніе р†бъ твои1хъ, є4же ўдержaхъ въ нёдрэ моeмъ мн0гихъ kзы6къ:

И$мже поноси1ша врази2 твои2, гDи, и4мже поноси1ша и3змэнeнію хрістA твоегw2.

Бlгословeнъ гDь во вёкъ: бyди, бyди.

 

Слaва:

Мlтва мwmсeа человёка б9іz, п7f

ГDи, прибёжище бhлъ є3си2 нaмъ въ р0дъ и3 р0дъ.

Прeжде дaже горaмъ не бhти и3 создaтисz земли2 и3 вселeннэй, и3 t вёка и3 до вёка ты2 є3си2.

Не tврати2 человёка во смирeніе, и3 рeклъ є3си2: њбрати1тесz, сhнове человёчестіи.

Ћкw тhсzща лётъ пред8 nчи1ма твои1ма, гDи, ћкw дeнь вчерaшній, и4же ми1мw и4де, и3 стрaжа нощнaz.

Ўничижє1ніz и4хъ лBта бyдутъ: ќтрw ћкw травA ми1мw и4детъ, ќтрw процвэтeтъ и3 прeйдетъ: на вeчеръ tпадeтъ, њжестёетъ и3 и4зсхнетъ:

Ћкw и3счез0хомъ гнёвомъ твои1мъ, и3 ћростію твоeю смути1хомсz.

Положи1лъ є3си2 беззакHніz н†ша пред8 тоб0ю, вёкъ нaшъ въ просвэщeніе лицA твоегw2.

Ћкw вси2 днjе нaши њскудёша, и3 гнёвомъ твои1мъ и3счез0хомъ:

ЛBта н†ша ћкw паучи1на поучaхусz: днjе лётъ нaшихъ въ ни1хже сeдмьдесzтъ лётъ, ѓще же въ си1лахъ, џсмьдесzтъ лётъ, и3 мн0жае и4хъ трyдъ и3 болёзнь: ћкw пріи1де кр0тость на ны2, и3 накaжемсz.

Кто2 вёсть держaву гнёва твоегw2, и3 t стрaха твоегw2 ћрость твою2 и3счести2;

Десни1цу твою2 тaкw скажи1 ми, и3 њков†нныz сeрдцемъ въ мyдрости.

Њбрати1сz, гDи, док0лэ; и3 ўмолeнъ бyди на рабы6 тво‰.

И#сп0лнихомсz заyтра млcти твоеS, гDи, и3 возрaдовахомсz и3 возвесели1хомсz:

Во вс‰ дни6 нaшz возвесели1хомсz, за дни6, въ нsже смири1лъ ны2 є3си2, лBта, въ нsже ви1дэхомъ ѕл†z.

И# при1зри на рабы6 тво‰ и3 на дэлA тво‰, и3 настaви сhны и4хъ.

И# бyди свётлость гDа бGа нaшегw на нaсъ, и3 дэлA рyкъ нaшихъ и3спрaви на нaсъ, и3 дёло рyкъ нaшихъ и3спрaви.

 

ХвалA пёсни дв7довы, не надпи1санъ ў є3врє1й, §

Живhй въ п0мощи вhшнzгw, въ кр0вэ бGа нбcнагw водвори1тсz,

Речeтъ гDеви: застyпникъ м0й є3си2 и3 прибёжище моE, бGъ м0й, и3 ўповaю на него2.

Ћкw т0й и3збaвитъ тS t сёти л0вчи и3 t словесE мzтeжна:

ПлещмA свои1ма њсэни1тъ тS, и3 под8 крилB є3гw2 надёешисz: nрyжіемъ њбhдетъ тS и4стина є3гw2.

Не ўбои1шисz t стрaха нощнaгw, t стрэлы2 летsщіz во дни2,

T вeщи во тмЁ преходsщіz, t срsща и3 бёса полyденнагw.

Падeтъ t страны2 твоеS тhсzща, и3 тмA њдеснyю тебє2, къ тебё же не прибли1житсz:

Nбaче nчи1ма твои1ма см0триши и3 воздаsніе грёшникwвъ ќзриши.

Ћкw ты2, гDи, ўповaніе моE: вhшнzго положи1лъ є3си2 прибёжище твоE.

Не пріи1детъ къ тебЁ ѕло2, и3 рaна не прибли1житсz тэлеси2 твоемY:

Ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ, сохрани1ти тS во всёхъ путeхъ твои1хъ.

На рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2:

На ѓспіда и3 васілjска настyпиши, и3 поперeши львA и3 ѕмjz.

Ћкw на мS ўповA, и3 и3збaвлю и5: покрhю и5, ћкw познA и4мz моE.

Воззовeтъ ко мнЁ, и3 ўслhшу є3го2: съ ни1мъ є4смь въ ск0рби, и3змY є3го2 и3 прослaвлю є3го2:

Долгот0ю днjй и3сп0лню є3го2 и3 kвлю2 є3мY сп7сeніе моE.

 

Слaва:

По в7i-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ з7

Блудни1цы слeзы и3 петрHвы пріeмый гDи, и3 мытарS њправдaвый, и3з8 глубины2 воздохнyвша: и3 менE во ўмилeніи припaдающа ўщeдри сп7се, и3 поми1луй мS.

Слaва: Пріими2 ћкw мытарS гDи, ћкw блудни1цу њчи1сти мS вLко, ћкw хананeю поми1луй, по вели1цэй твоeй млcти.

И# нhнэ: М™и свёта бlгословeннаz бцdе, моли1сz хrтY бGу совозсіsти ќтро, и3 вeлію млcть душaмъ нaшымъ.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

ГDи б9е м0й, є3ди1нъ бlгjй и3 чlвэколюби1вый, є3ди1нъ млcтивый и3 кр0ткій, є3ди1нъ и4стинный и3 првdный, є3ди1нъ щeдрый и3 млcтивый б9е нaшъ: да пріи1детъ си1ла твоS на мS грёшнаго и3 непотрeбнаго рабA твоего2, и3 да ўкрэпи1тъ м0й хрaмъ є3ђліемъ б9eственнагw ўчeніz твоегw2. ВLко и3 чlвэколю1бче, любобlже, любобlгоутр0бне, просвэти2 мо‰ ўтрHбы, и3 вс‰ ќды твоeю в0лею: њчи1сти мS t всsкіz ѕл0бы и3 грэхA, соблюди1 мz несквeрна, и3 непор0чна t всsкагw наи1тіz и3 дёйства діaволz, и3 дaруй ми2 по твоeй бlгости, тво‰ разумёти, тво‰ мyдрствовати, и3 въ твои1хъ хотёніихъ жи1ти, твоегw2 стрaха страши1тисz, є4же твори1ти тебЁ бlгоугHднаz до послёднzгw моегw2 и3здыхaніz, ћкw да по неисповэди1мой твоeй млcти соблюдeши моE тёло и3 дyшу, ќмъ же и3 мы6сли, неискушeнъ всsкіz сопротиволежaщіz сёти хрaмъ. ГDи м0й гDи, покрhй мS твои1мъ бlгоутр0біемъ, и3 не њстaви мS грёшнаго, и3 нечи1стаго, и3 недост0йнаго рабA твоего2: ћкw ты2 є3си2 защи1титель м0й гDи, и3 њ тебЁ пёніе моE вhну, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

                                    ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΩΔΕΚΑΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 85ος

Κλῖνον, Κύριε, τὸ οὖς σου καὶ ἐπάκουσόν μου, ὅτι πτωχὸς καὶ πένης εἰμὶ ἐγώ.
φύλαξον τὴν ψυχήν μου, ὅτι ὅσιός εἰμι· σῶσον τὸν δοῦλόν σου, ὁ Θεός μου, τὸν ἐλπίζοντα ἐπὶ σέ.
ἐλέησόν με, Κύριε, ὅτι πρὸς σὲ κεκράξομαι ὅλην τὴν ἡμέραν.
εὔφρανον τὴν ψυχὴν τοῦ δούλου σου, ὅτι πρὸς σέ, Κύριε, ἦρα τὴν ψυχήν μου.
ὅτι σύ, Κύριε, χρηστὸς καὶ ἐπιεικὴς καὶ πολυέλεος πᾶσι τοῖς ἐπικαλουμένοις σε.
ἐνώτισαι, Κύριε, τὴν προσευχήν μου καὶ πρόσχες τῇ φωνῇ τῆς δεήσεώς μου.
ἐν ἡμέρᾳ θλίψεώς μου ἐκέκραξα πρὸς σέ, ὅτι ἐπήκουσάς μου.
οὐκ ἔστιν ὅμοιός σοι ἐν θεοῖς, Κύριε, καὶ οὐκ ἔστι κατὰ τὰ ἔργα σου.
πάντα τὰ ἔθνη, ὅσα ἐποίησας, ἥξουσι καὶ προσκυνήσουσιν ἐνώπιόν σου, Κύριε, καὶ δοξάσουσι τὸ ὄνομά σου.
ὅτι μέγας εἶ σὺ καὶ ποιῶν θαυμάσια, σὺ εἶ Θεὸς μόνος.
ὁδήγησόν με, Κύριε, ἐν τῇ ὁδῷ σου, καὶ πορεύσομαι ἐν τῇ ἀληθείᾳ σου· εὐφρανθήτω ἡ καρδία μου τοῦ φοβεῖσθαι τὸ ὄνομά σου.
ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε ὁ Θεός μου, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, καὶ δοξάσω τὸ ὄνομά σου εἰς τὸν αἰῶνα.
ὅτι τὸ ἔλεός σου μέγα ἐπ᾿ ἐμὲ καὶ ἐρρύσω τὴν ψυχήν μου ἐξ ᾅδου κατωτάτου.
ὁ Θεός, παράνομοι ἐπανέστησαν ἐπ᾿ ἐμέ, καὶ συναγωγὴ κραταιῶν ἐζήτησαν τὴν ψυχήν μου καὶ οὐ προέθεντό σε ἐνώπιον αὐτῶν.
καὶ σύ, Κύριε ὁ Θεός μου, οἰκτίρμων καὶ ἐλεήμων, μακρόθυμος καὶ πολυέλεος καὶ ἀληθινός.
ἐπίβλεψον ἐπ᾿ ἐμὲ καὶ ἐλέησόν με, δὸς τὸ κράτος σου τῷ παιδί σου καὶ σῶσον τὸν υἱὸν τῆς παιδίσκης σου.
ποίησον μετ᾿ ἐμοῦ σημεῖον εἰς ἀγαθόν, καὶ ἰδέτωσαν οἱ μισοῦντές με καὶ αἰσχυνθήτωσαν, ὅτι σύ, Κύριε, ἐβοήθησάς μοι καὶ παρεκάλεσάς με.

ΨΑΛΜΟΣ 86ος
Οἱ θεμέλιοι αὐτοῦ ἐν τοῖς ὄρεσι τοῖς ἁγίοις·
ἀγαπᾷ Κύριος τὰς πύλας Σιὼν ὑπὲρ πάντα τὰ σκηνώματα ᾿Ιακώβ.
δεδοξασμένα ἐλαλήθη περὶ σοῦ ἡ πόλις τοῦ Θεοῦ. (διάψαλμα).
μνησθήσομαι Ραὰβ καὶ Βαβυλῶνος τοῖς γινώσκουσί με· καὶ ἰδοὺ ἀλλόφυλοι καὶ Τύρος καὶ λαὸς τῶν Αἰθιόπων, οὗτοι ἐγενήθησαν ἐκεῖ.
μήτηρ Σιών, ἐρεῖ ἄνθρωπος, καὶ ἄνθρωπος ἐγενήθη ἐν αὐτῇ, καὶ αὐτὸς ἐθεμελίωσεν αὐτὴν ὁ ῞Υψιστος.
Κύριος διηγήσεται ἐν γραφῇ λαῶν καὶ ἀρχόντων τούτων τῶν γεγενημένων ἐν αὐτῇ. (διάψαλμα).
ὡς εὐφραινομένων πάντων ἡ κατοικία ἐν σοί.

ΨΑΛΜΟΣ 87ος
Κύριε ὁ Θεὸς τῆς σωτηρίας μου, ἡμέρας ἐκέκραξα καὶ ἐν νυκτὶ ἐναντίον σου·
εἰσελθέτω ἐνώπιόν σου ἡ προσευχή μου, κλῖνον τὸ οὖς σου εἰς τὴν δέησίν μου.
ὅτι ἐπλήσθη κακῶν ἡ ψυχή μου, καὶ ἡ ζωή μου τῷ ᾅδῃ ἤγγισε·
προσελογίσθην μετὰ τῶν καταβαινόντων εἰς λάκκον, ἐγενήθην ὡσεὶ ἄνθρωπος ἀβοήθητος ἐν νεκροῖς ἐλεύθερος,
ὡσεὶ τραυματίαι καθεύδοντες ἐν τάφῳ, ὧν οὐκ ἐμνήσθης ἔτι καὶ αὐτοὶ ἐκ τῆς χειρός σου ἀπώσθησαν.
ἔθεντό με ἐν λάκκῳ κατωτάτῳ, ἐν σκοτεινοῖς καὶ ἐν σκιᾷ θανάτου.
ἐπ᾿ ἐμὲ ἐπεστηρίχθη ὁ θυμός σου, καὶ πάντας τοὺς μετεωρισμούς σου ἐπήγαγες ἐπ᾿ ἐμέ. (διάψαλμα).
ἐμάκρυνας τοὺς γνωστούς μου ἀπ᾿ ἐμοῦ, ἔθεντό με βδέλυγμα ἑαυτοῖς, παρεδόθην καὶ οὐκ ἐξεπορευόμην.
οἱ ὀφθαλμοί μου ἠσθένησαν ἀπὸ πτωχείας· ἐκέκραξα πρὸς σέ, Κύριε, ὅλην τὴν ἡμέραν, διεπέτασα πρὸς σὲ τὰς χεῖράς μου·
μὴ τοῖς νεκροῖς ποιήσεις θαυμάσια; ἢ ἰατροὶ ἀναστήσουσι, καὶ ἐξομολογήσονταί σοι;
μὴ διηγήσεταί τις ἐν τῷ τάφῳ τὸ ἔλεός σου καὶ τὴν ἀλήθειάν σου ἐν τῇ ἀπωλείᾳ;
μὴ γνωσθήσεται ἐν τῷ σκότει τὰ θαυμάσιά σου καὶ ἡ δικαιοσύνη σου ἐν γῇ ἐπιλελησμένῃ;
κἀγὼ πρὸς σέ, Κύριε, ἐκέκραξα, καὶ τὸ πρωΐ ἡ προσευχή μου προφθάσει σε.
ἱνατί, Κύριε, ἀπωθῇ τὴν ψυχήν μου, ἀποστρέφεις τὸ πρόσωπόν σου ἀπ᾿ ἐμοῦ;
πτωχός εἰμι ἐγὼ καὶ ἐν κόποις ἐκ νεότητός μου, ὑψωθεὶς δὲ ἐταπεινώθην καὶ ἐξηπορήθην.
ἐπ᾿ ἐμὲ διῆλθον αἱ ὀργαί σου, οἱ φοβερισμοί σου ἐξετάραξάν με,
ἐκύκλωσάν με ὡσεὶ ὕδωρ ὅλην τὴν ἡμέραν, περιέσχον με ἅμα.
ἐμάκρυνας ἀπ᾿ ἐμοῦ φίλον καὶ πλησίον καὶ τοὺς γνωστούς μου ἀπὸ ταλαιπωρίας.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 88ος
Τὰ ἐλέη σου, Κύριε, εἰς τὸν αἰῶνα ᾄσομαι, εἰς γενεὰν καὶ γενεὰν ἀπαγγελῶ τὴν ἀλήθειάν σου ἐν τῷ στόματί μου,
ὅτι εἶπας· εἰς τὸν αἰῶνα ἔλεος οἰκοδομηθήσεται· ἐν τοῖς οὐρανοῖς ἑτοιμασθήσεται ἡ ἀλήθειά σου·
διεθέμην διαθήκην τοῖς ἐκλεκτοῖς μου, ὤμοσα Δαυΐδ τῷ δούλῳ μου·
ἕως τοῦ αἰῶνος ἑτοιμάσω τὸ σπέρμα σου καὶ οἰκοδομήσω εἰς γενεὰν καὶ γενεὰν τὸν θρόνον σου. (διάψαλμα).
ἐξομολογήσονται οἱ οὐρανοὶ τὰ θαυμάσιά σου, Κύριε, καὶ τὴν ἀλήθειάν σου ἐν ἐκκλησίᾳ ἁγίων.
ὅτι τίς ἐν νεφέλαις ἰσωθήσεται τῷ Κυρίῳ; καὶ τίς ὁμοιωθήσεται τῷ Κυρίῳ ἐν υἱοῖς Θεοῦ;
ὁ Θεὸς ἐνδοξαζόμενος ἐν βουλῇ ἁγίων, μέγας καὶ φοβερὸς ἐπὶ πάντας τοὺς περικύκλῳ αὐτοῦ.
Κύριε ὁ Θεὸς τῶν δυνάμεων, τίς ὅμοιός σοι; δυνατὸς εἶ, Κύριε, καὶ ἡ ἀλήθειά σου κύκλῳ σου.
σὺ δεσπόζεις τοῦ κράτους τῆς θαλάσσης, τὸν δὲ σάλον τῶν κυμάτων αὐτῆς σὺ καταπραΰνεις.
σὺ ἐταπείνωσας ὡς τραυματίαν ὑπερήφανον, ἐν τῷ βραχίονι τῆς δυνάμεώς σου διεσκόρπισας τοὺς ἐχθρούς σου.
σοί εἰσιν οἱ οὐρανοί, καὶ σή ἐστιν ἡ γῆ· τὴν οἰκουμένην καὶ τὸ πλήρωμα αὐτῆς σὺ ἐθεμελίωσας.
τὸν βορρᾶν καὶ τὴν θάλασσαν σὺ ἔκτισας, Θαβὼρ καὶ ῾Ερμὼν ἐν τῷ ὀνόματί σου ἀγαλλιάσονται.
σὸς ὁ βραχίων μετὰ δυναστείας· κραταιωθήτω ἡ χείρ σου, ὑψωθήτω ἡ δεξιά σου.
δικαιοσύνη καὶ κρίμα ἑτοιμασία τοῦ θρόνου σου, ἔλεος καὶ ἀλήθεια προπορεύσονται πρὸ προσώπου σου.
μακάριος ὁ λαὸς ὁ γινώσκων ἀλαλαγμόν· Κύριε, ἐν τῷ φωτὶ τοῦ προσώπου σου πορεύσονται
καὶ ἐν τῷ ὀνόματί σου ἀγαλλιάσονται ὅλην τὴν ἡμέραν καὶ ἐν τῇ δικαιοσύνῃ σου ὑψωθήσονται.
ὅτι καύχημα τῆς δυνάμεως αὐτῶν σὺ εἶ, καὶ ἐν τῇ εὐδοκίᾳ σου ὑψωθήσεται τὸ κέρας ἡμῶν.
ὅτι τοῦ Κυρίου ἡ ἀντίληψις καὶ τοῦ ἁγίου ᾿Ισραὴλ βασιλέως ἡμῶν.
τότε ἐλάλησας ἐν ὁράσει τοῖς υἱοῖς σου καὶ εἶπας· ἐθέμην βοήθειαν ἐπὶ δυνατόν, ὕψωσα ἐκλεκτὸν ἐκ τοῦ λαοῦ μου·
εὗρον Δαυΐδ τὸν δοῦλόν μου, ἐν ἐλέει ἁγίῳ μου ἔχρισα αὐτόν.
ἡ γὰρ χείρ μου συναντιλήψεται αὐτῷ καὶ ὁ βραχίων μου κατισχύσει αὐτόν·
οὐκ ὠφελήσει ἐχθρὸς ἐν αὐτῷ, καὶ υἱὸς ἀνομίας οὐ προσθήσει τοῦ κακῶσαι αὐτόν.
καὶ συγκόψω ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ τοὺς ἐχθροὺς αὐτοῦ καὶ τοὺς μισοῦντας αὐτὸν τροπώσομαι.
καὶ ἡ ἀλήθειά μου καὶ τὸ ἔλεός μου μετ᾿ αὐτοῦ, καὶ ἐν τῷ ὀνόματί μου ὑψωθήσεται τὸ κέρας αὐτοῦ.
καὶ θήσομαι ἐν θαλάσσῃ χεῖρα αὐτοῦ καὶ ἐν ποταμοῖς δεξιὰν αὐτοῦ.
αὐτὸς ἐπικαλέσεταί με· πατήρ μου εἶ σύ, Θεός μου καὶ ἀντιλήπτωρ τῆς σωτηρίας μου·
κἀγὼ πρωτότοκον θήσομαι αὐτόν, ὑψηλὸν παρὰ τοῖς βασιλεῦσι τῆς γῆς.
εἰς τὸν αἰῶνα φυλάξω αὐτῷ τὸ ἔλεός μου, καὶ ἡ διαθήκη μου πιστὴ αὐτῷ·
καὶ θήσομαι εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος τὸ σπέρμα αὐτοῦ καὶ τὸν θρόνον αὐτοῦ ὡς τὰς ἡμέρας τοῦ οὐρανοῦ.
ἐὰν ἐγκαταλίπωσιν οἱ υἱοὶ αὐτοῦ τὸν νόμον μου καὶ τοῖς κρίμασί μου μὴ πορευθῶσιν,
ἐὰν τὰ δικαιώματά μου βεβηλώσωσι καὶ τὰς ἐντολάς μου μὴ φυλάξωσιν,
ἐπισκέψομαι ἐν ῥάβδῳ τὰς ἀνομίας αὐτῶν καὶ ἐν μάστιξι τὰς ἀδικίας αὐτῶν·
τὸ δὲ ἔλεός μου οὐ μὴ διασκεδάσω ἀπ᾿ αὐτῶν, οὐδ᾿ οὐ μὴ ἀδικήσω ἐν τῇ ἀληθείᾳ μου,
οὐδ᾿ οὐ μὴ βεβηλώσω τὴν διαθήκην μου καὶ τὰ ἐκπορευόμενα διὰ τῶν χειλέων μου οὐ μὴ ἀθετήσω.
ἅπαξ ὤμοσα ἐν τῷ ἁγίῳ μου, εἰ τῷ Δαυΐδ ψεύσομαι·
τὸ σπέρμα αὐτοῦ εἰς τὸν αἰῶνα μενεῖ καὶ ὁ θρόνος αὐτοῦ ὡς ὁ ἥλιος ἐναντίον μου
καὶ ὡς ἡ σελήνη κατηρτισμένη εἰς τὸν αἰῶνα· καὶ ὁ μάρτυς ἐν οὐρανῷ πιστός. (διάψαλμα).
σὺ δὲ ἀπώσω καὶ ἐξουδένωσας, ἀνεβάλου τὸν χριστόν σου·
κατέστρεψας τὴν διαθήκην τοῦ δούλου σου, ἐβεβήλωσας εἰς τὴν γῆν τὸ ἁγίασμα αὐτοῦ.
καθεῖλες πάντας τοὺς φραγμοὺς αὐτοῦ, ἔθου τὰ ὀχυρώματα αὐτοῦ δειλίαν·
διήρπασαν αὐτὸν πάντες οἱ διοδεύοντες ὁδόν, ἐγενήθη ὄνειδος τοῖς γείτοσιν αὐτοῦ.
ὕψωσας τὴν δεξιὰν τῶν θλιβόντων αὐτόν, εὔφρανας πάντας τοὺς ἐχθροὺς αὐτοῦ.
ἀπέστρεψας τὴν βοήθειαν τῆς ῥομφαίας αὐτοῦ καὶ οὐκ ἀντελάβου αὐτοῦ ἐν τῷ πολέμῳ.
κατέλυσας ἀπὸ καθαρισμοῦ αὐτοῦ, τὸν θρόνον αὐτοῦ εἰς τὴν γῆν κατέρραξας.
ἐσμίκρυνας τὰς ἡμέρας τοῦ χρόνου αὐτοῦ, κατέχεας αὐτοῦ αἰσχύνην. (διάψαλμα).
ἕως πότε, Κύριε, ἀποστρέφῃ εἰς τέλος, ἐκκαυθήσεται ὡς πῦρ ἡ ὀργή σου;
μνήσθητι τίς μου ἡ ὑπόστασις· μὴ γὰρ ματαίως ἔκτισας πάντας τοὺς υἱοὺς τῶν ἀνθρώπων;
τίς ἐστιν ἄνθρωπος, ὃς ζήσεται, καὶ οὐκ ὄψεται θάνατον; ῥύσεται τὴν ψυχὴν αὐτοῦ ἐκ χειρὸς ᾅδου; (διάψαλμα).
ποῦ ἐστι τὰ ἐλέη σου τὰ ἀρχαῖα, Κύριε, ἃ ὤμοσας τῷ Δαυΐδ ἐν τῇ ἀληθείᾳ σου;
μνήσθητι, Κύριε, τοῦ ὀνειδισμοῦ τῶν δούλων σου, οὗ ὑπέσχον ἐν τῷ κόλπῳ πολλῶν ἐθνῶν,
οὗ ὠνείδισαν οἱ ἐχθροί σου, Κύριε, οὗ ὠνείδισαν τὸ ἀντάλλαγμα τοῦ χριστοῦ σου.
εὐλογητὸς Κύριος εἰς τὸν αἰῶνα. γένοιτο γένοιτο.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 89ος
Κύριε καταφυγὴ ἐγενήθης ἡμῖν ἐν γενεᾷ καὶ γενεᾷ
πρὸ τοῦ ὄρη γενηθῆναι καὶ πλασθῆναι τὴν γῆν καὶ τὴν οἰκουμένην καὶ ἀπὸ τοῦ αἰῶνος καὶ ἕως τοῦ αἰῶνος σὺ εἶ
μὴ ἀποστρέψῃς ἄνθρωπον εἰς ταπείνωσιν καὶ εἶπας· ἐπιστρέψατε υἱοὶ ἀνθρώπων
ὅτι χιλια ἔτη ἐν ὀφθαλμοῖς σου, Κύριε ὡς ἡμέρα ἡ ἐχθὲς ἥτις διῆλθεν καὶ φυλακὴ ἐν νυκτὶ
τὰ ἐξουδενώματα αὐτῶν ἔτη ἔσονται τὸ πρωῒ ὡσεὶ χλόη παρέλθοι.
τὸ πρωῒ ἀνθῆσαι καὶ παρέλθοι τὸ ἑσπέρας ἀποπέσοι σκληρυνθείη καὶ ξηρανθείη
ὅτι ἐξελίπομεν ἐν τῇ ὀργῇ σου καὶ ἐν τῷ θυμῷ σου ἐταράχθημεν
ἔθου τὰς ἀνομίας ἡμῶν ἐναντίον σου ὁ αἰὼν ἡμῶν εἰς φωτισμὸν τοῦ προσώπου σου
ὅτι πᾶσαι αἱ ἡμέραι ἡμῶν ἐξέλιπον καὶ ἐν τῇ ὀργῇ σου ἐξελίπομεν τὰ ἔτη ἡμῶν ὡσεὶ ἀράχνη ἐμελέτων·
αἱ ἡμέραι τῶν ἐτῶν ἡμῶν ἐν αὐτοῖς ἑβδομήκοντα ἔτη, ἐὰν δὲ ἐν δυναστείαις ὀγδοήκοντα ἔτη καὶ τὸ πλεῖον αὐτῶν κόπος καὶ πόνος ὅτι ἐπῆλθεν πρᾳότης ἐφ’ ἡμᾶς καὶ παιδευθησόμεθα
τὶς γινώσκει τὸ κράτος τῆς ὀργῆς σου; καὶ ἀπὸ τοῦ φόβου σου τὸν θυμόν σου
ἐξαριθμήσασθαι; τὴν δεξιάν σου οὕτως γνώρισον μοι καὶ τοὺς πεπαιδευμένους τῇ καρδίᾳ ἐν σοφίᾳ.
ἐπίστρεψον Κύριε· ἕως πότε; καὶ παρακλήθητι ἐπὶ τοῖς δούλοις σου.
ἐνεπλήσθημεν τὸ πρωῒ τοῦ ἐλέους σου καὶ ἠγαλλιασάμεθα καὶ εὐφράνθημεν ἐν πάσαις ταῖς ἡμέραις ἡμῶν
εὐφρανθείημεν ἀνθ’ ὧν ἡμερῶν ἐταπείνωσας ἡμᾶς ἐτῶν ὧν εἴδομεν κακὰ
αὶ ἴδε ἐπὶ τοὺς δούλους σου καὶ ἐπὶ τὰ ἔργα σου καὶ ὁδήγησον τοὺς υἱοὺς αὐτῶν
καὶ ἔστω ἡ λαμπρότης Κυρίου τοῦ Θεοῦ ἡμῶν ἐφ’ ἡμᾶς καὶ τὰ ἔργα τῶν χειρῶν ἡμῶν κατεύθυνον ἐφ’ ἡμᾶς.

ΨΑΛΜΟΣ 90ος
Ὁ κατοικῶν ἐν βοηθείᾳ τοῦ ῾Υψίστου, ἐν σκέπῃ τοῦ Θεοῦ τοῦ οὐρανοῦ αὐλισθήσεται.
ἐρεῖ τῷ Κυρίῳ· ἀντιλήπτωρ μου εἶ καὶ καταφυγή μου, ὁ Θεός μου, καὶ ἐλπιῶ ἐπ᾿ αὐτόν,
ὅτι αὐτὸς ρύσεταί σε ἐκ παγίδος θηρευτῶν καὶ ἀπὸ λόγου ταραχώδους.
ἐν τοῖς μεταφρένοις αὐτοῦ ἐπισκιάσει σοι, καὶ ὑπὸ τὰς πτέρυγας αὐτοῦ ἐλπιεῖς· ὅπλῳ κυκλώσει σε ἡ ἀλήθεια αὐτοῦ.
οὐ φοβηθήσῃ ἀπὸ φόβου νυκτερινοῦ, ἀπὸ βέλους πετομένου ἡμέρας,
ἀπὸ πράγματος ἐν σκότει διαπορευομένου, ἀπὸ συμπτώματος καὶ δαιμονίου μεσημβρινοῦ.
πεσεῖται ἐκ τοῦ κλίτους σου χιλιὰς καὶ μυριὰς ἐκ δεξιῶν σου, πρὸς σὲ δὲ οὐκ ἐγγιεῖ·
πλὴν τοῖς ὀφθαλμοῖς σου κατανοήσεις καὶ ἀνταπόδοσιν ἁμαρτωλῶν ὄψει.
ὅτι σύ, Κύριε, ἡ ἐλπίς μου· τὸν ῞Υψιστον ἔθου καταφυγήν σου.
οὐ προσελεύσεται πρὸς σὲ κακά, καὶ μάστιξ οὐκ ἐγγιεῖ ἐν τῷ σκηνώματί σου.
ὅτι τοῖς ἀγγέλοις αὐτοῦ ἐντελεῖται περὶ σοῦ τοῦ διαφυλάξαι σε ἐν πάσαις ταῖς ὁδοῖς σου·
ἐπὶ χειρῶν ἀροῦσί σε, μήποτε προσκόψῃς πρὸς λίθον τὸν πόδα σου·
ἐπὶ ἀσπίδα καὶ βασιλίσκον ἐπιβήσῃ καὶ καταπατήσεις λέοντα καὶ δράκοντα.
ὅτι ἐπ᾿ ἐμὲ ἤλπισε, καὶ ρύσομαι αὐτόν· σκεπάσω αὐτόν, ὅτι ἔγνω τὸ ὄνομά μου.
κεκράξεται πρός με, καὶ ἐπακούσομαι αὐτοῦ, μετ᾿ αὐτοῦ εἰμι ἐν θλίψει· ἐξελοῦμαι αὐτόν, καὶ δοξάσω αὐτόν.
μακρότητα ἡμερῶν ἐμπλήσω αὐτὸν καὶ δείξω αὐτῷ τὸ σωτήριόν μου

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма №12

85 псалом
Молитва Давида.

1 Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий.
2 Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе.
3 Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня.
4 Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою.
5 Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе.
6 Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого.
7 В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже.
8 Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми.
9 Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє.
10 Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний.
11 Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм.
12 Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки.
13 Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого.
14 Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою.
15 Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний.
16 Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї.
17 Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.

86 псалом
Псалом синів Кореєвих.
Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного).

1-2 Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова.
3 Преславне говорять про тебе, місто Боже.
4 Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там.
5 І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його.
6 Господь напише в переписі народів: ось такий народився там.
7 Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться.

87 псалом
Начальнику хору на махалаф, для співу.
Повчання Емана Езрахіта.
Псалом синів Кореєвих. (Пісня — молитва.)

1-2 Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою.
3 Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого.
4 Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.
5 Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили,
6 між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті.
7 Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній.
8 На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене].
9 Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти.
10 Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої.
11 Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
12 Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі?
13 Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття?
14 Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе.
15 Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене?
16 Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг.
17 По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене.
18 Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі.
19 Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.

Слава…

88 псалом
Повчання Ефама Езрахіта.

1-2 Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
3 Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
4 «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
5 навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
6 Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
7 Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
8 Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
9 Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
10 Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
11 Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
12 Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
13 Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
14 Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
15 Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
16 Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
17 і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
18 Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
19 Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
20 Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
21 Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
22 Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
23 Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
24 Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
25 Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
26 І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
27 І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
28 І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі.
29 Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
30 І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
31 А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
32 якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
33 то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
34 Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
35 не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
36 Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
37 Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
38 як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
39 А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
40 Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
41 Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
42 Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
43 Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
44 Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
45 Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
46 Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
47 Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
48 Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
49 Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
50 Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
51 Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
52 Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
53 Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.

Слава…

89 псалом
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

1-2 Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
3 Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
4 Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
5 Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
6 Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
7 Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
8 Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
9 Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
10 Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
11 Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
12 Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
13 Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
14 Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
15 Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
16 І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
17 І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.

90 псалом
Хвалебна пісня Давида (у євреїв не надписаний).

1 Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
2 Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
3 Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.
4 Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.
5 Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.
6 Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.
7 Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.
8 Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.
9 Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.
10 Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.
11 Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.
12 На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.
13 На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.
14 Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.
15 Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.
16 Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».

Слава…

 

Після 12-ї кафизми 

Трисвяте…по Отче наш
І тропарі, глас 7.

Господи, Ти прийняв сльози Петра і блудниці, Ти й митаря виправдав, що зітхнув з глибини душі. Тому й я в покаянні припадаю до Тебе й молю: зглянься й на мене, Спасе, і помилуй мене.
Слава…Прийми мене, Господи, як митаря, і, як блудницю, очисти мене, Владико; як хананеянку, помилуй з великої Твоєї милости.

І нині…Мати Світла, благословенна Богородице, моли Христа Бога, щоб засяяв душам нашим великою Своєю милістю.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Господи Боже мій! Єдиний благий і чоловіколюбний, єдиний милостивий і лагідний, єдиний істинний і праведний, єдиний щедрий і милосердний, Боже наш! Нехай найде на мене, грішного і нікчемного раба Твого, сила Твоя і нехай укріпить мене Євангелієм Божественного вчення Твого! Владико, Чоловіколюбче любомилосердний! Просвіти моє тіло й очисти мене від усякої злоби й гріховности. Збережи мене в чистоті й непорочності від усякого дійства диявольского. Даруй мені за Твоєю милістю вчення Твоє розуміти, про Тебе думати, за Твоїми заповідями жити, Твого гніву боятися і чинити тільки угодне Тобі до останнього мого зітхання. Збережи милосердям Твоїм мою душу і тіло, розум і думки і весь мій тілесний храм від супротивної спокуси, Господи, мій Господи! Покрий мене милосердям Твоїм і не покинь мене, негідного раба Твого, бо Ти захисник мій, Господи, і про Тебе пісня моя завжди. І Тобі возсилаю славу, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Знайшли помилку