...
Псалтир

Кафізма 11

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма перваянадесять

Ра́зума Аса́фу, 77.

1 Внемли́те, лю́дие мои́, зако́ну моему́, приклони́те у́хо ва́ше во глаго́лы у́ст мои́х. 2Отве́рзу в при́тчах уста́ моя́, провеща́ю гана́ния испе́рва. 3Ели́ка слы́шахом и позна́хом я́, и отцы́ на́ши пове́даша на́м: 4не утаи́шася от ча́д и́х в ро́д и́н, возвеша́юще хвалы́ Госпо́дни и си́лы Его́, и чудеса́ Его́, я́же сотвори́. 5И воздви́же свиде́ние во Иа́кове, и зако́н положи́ во Изра́или: ели́ка запове́да отце́м на́шим, сказа́ти я́ сыново́м свои́м, 6я́ко да позна́ет ро́д и́н, сы́нове родя́щиися, и воста́нут и пове́дят я́ сыново́м свои́м: 7да положа́т на Бо́га упова́ние свое́, и не забу́дут де́л Бо́жиих, и за́поведи Его́ взы́щут. 8Да не бу́дут я́коже отцы́ и́х, ро́д стропти́в и преогорчева́яй, ро́д и́же не испра́ви се́рдца своего́, и не уве́ри с Бо́гом ду́ха своего́. 9Сы́нове Ефре́мли наляца́юще и стреля́юще лу́ки, возврати́шася в де́нь бра́ни: 10не сохрани́ша заве́та Бо́жия, и в зако́не Его́ не восхоте́ша ходи́ти. 11И забы́ша благодея́ния Его́, и чудеса́ Его́, я́же показа́ и́м 12пред отцы́ и́х, я́же сотвори́ чудеса́ в земли́ Еги́петстей, на по́ли Танео́се. 13Разве́рзе мо́ре, и проведе́ и́х, предста́ви во́ды я́ко ме́х. 15И наста́ви я́ о́блаком во дни́, и всю́ но́щь просвеще́нием огня́. 15Разве́рзе ка́мень в пусты́ни, и напои́ я́ я́ко в бе́здне мно́зе, 16и изведе́ во́ду из ка́мене, и низведе́ я́ко ре́ки во́ды. 17И приложи́ша еще́ согреша́ти Ему́, преогорчи́ша Вы́шняго в безво́дней; 18и искуси́ша Бо́га в сердца́х свои́х, вопроси́ти бра́шна душа́м свои́м. 19И клевета́ша на Бо́га, и ре́ша: еда́ возмо́жет Бо́г угото́вати трапе́зу в пусты́ни́ 20Поне́же порази́ ка́мень, и потеко́ша во́ды, и пото́цы наводни́шася: еда́ и хле́б мо́жет да́ти, или́ угото́вати трапе́зу лю́дем Свои́м́ 21Сего́ ра́ди слы́ша Госпо́дь и презре́: и о́гнь возгоре́ся во Иа́кове, и гне́в взы́де на Изра́иля, 22я́ко не ве́роваша Бо́гови, ниже́ упова́ша на спасе́ние Его́. 23И запове́да облако́м свы́ше, и две́ри небесе́ отве́рзе, 24и одожди́ и́м ма́нну я́сти, и хле́б небе́сный даде́ и́м. 25Хле́б а́нгельский яде́ челове́к, бра́шно посла́ и́м до сы́тости. 26Воздви́же ю́г с небесе́, и наведе́ си́лою Свое́ю ли́ва, 27и одожди́ на ня́ я́ко пра́х пло́ти, и я́ко песо́к морски́й пти́цы перна́ты. 28И нападо́ша посреде́ ста́на и́х, о́крест жили́щ и́х. 29И ядо́ша и насы́тишася зело́, и жела́ние и́х принесе́ и́м. 30Не лиши́шася от жела́ния своего́: еще́ бра́шну су́щу во усте́х и́х: 31и гне́в Бо́жий взы́де на ня́, и уби́ множа́йшая и́х, и избра́нным Изра́илевым запя́т. 32Во все́х си́х согреши́ша еще́, и не ве́роваша чудесе́м Его́. 33И исчезо́ша в суете́ дни́е и́х, и ле́та и́х со тща́нием. 34Егда́ убива́ше я́, тогда́ взыска́ху Его́, и обраща́хуся, и у́треневаху к Бо́гу: 35и помяну́ша, я́ко Бо́г помо́щник и́м е́сть, и Бо́г Вы́шний изба́витель и́м е́сть. 36И возлюби́ша Его́ усты́ свои́ми, и язы́ком свои́м солга́ша Ему́: 37се́рдце же и́х не бе́ пра́во с Ни́м, ниже́ уве́ришася в заве́те Его́. 38То́йже е́сть ще́др, и очи́стит грехи́ и́х, и не растли́т, и умно́жит отврати́ти я́рость Свою́, и не разжже́т всего́ гне́ва Своего́. 39И помяну́, я́ко пло́ть су́ть, д́ух ходя́й и не обраща́яйся. 40Колькра́ты преогорчи́ша Его́ в пусты́ни, прогне́ваша Его́ в земли́ безво́дней́ 41И обрати́шася, и искуси́ша Бо́га, и Свята́го Изра́илева раздражи́ша, 42и не помяну́ша руки́ Его́ в де́нь, во́ньже изба́ви я́ из руки́ оскорбля́юшаго, 43я́коже положи́ во Еги́пте зна́мения Своя́, и чудеса́ Своя́ на по́ли Танео́се, 44и прело́жи в кро́вь ре́ки и́х, и исто́чники и́х, я́ко да не пию́т. 45Посла́ на ня́ пе́сия му́хи и поядо́ша я́: и жа́бы, и растли́ я́. 46И даде́ рже́ плоды́ и́х, и труды́ и́х пруго́м. 47Уби́ гра́дом виногра́ды и́х, и черни́чие и́х сла́ною, 48и предаде́ гра́ду скоты́ и́х, и име́ние и́х огню́. 49Посла́ на ня́ гне́в я́рости Своея́, я́рость и гне́в и ско́рбь, посла́ние а́нгелы лю́тыми. 50Путесотвори́ стезю́ гне́ву Своему́, и не пощаде́ от сме́рти ду́ш и́х: и скоты́ и́х в сме́рти заключи́, 51и порази́ вся́кое перворо́дное в земли́ Еги́петстей, нача́ток вся́каго труда́ и́х в селе́ниих Ха́мовых. 52И воздви́же я́ко о́вцы лю́ди Своя́, и возведе́ я́ я́ко ста́до в пусты́ни, 53и наста́ви я́ на упова́ние, и не убоя́шася, и враги́ и́х покры́ мо́ре. 54И введе́ я́ в го́ру святы́ни Своея́, го́ру сию́, ю́же стяжа́ десни́ца Его́. 55И изгна́ от лица́ и́х язы́ки, и по жре́бию даде́ и́м [зе́млю] у́жем жребодая́ния, и всели́ в селе́ниих и́х коле́на Изра́илева. 56И искуси́ша и преогорчи́ша Бо́га Вы́шняго, и свиде́ний Его́ не сохрани́ша, 57и отврати́шася, и отверго́шася, я́коже и отцы́ и́х, преврати́шася в лу́к развраще́н, 58и прогне́ваша Его́ в хо́лмех свои́х и во истука́нных свои́х раздражи́ша Его́. 59Слы́ша Бо́г и презре́, и уничижи́ зело́ Изра́иля, 60и отри́ну ски́нию Сило́мскую, селе́ние, е́же 17 всели́ся в челове́цех. 61И предаде́ в пле́н кре́пость и́х, и добро́ту и́х в ру́ки враго́в, 62и затвори́ во ору́жии лю́ди Своя́, и достоя́ние Свое́ презре́. 63Ю́ношы и́х пояде́ о́гнь, и де́вы и́х не осе́тованы бы́ша; 64свяще́нницы и́х мече́м падо́ша, и вдо́вицы и́х не опла́каны бу́дут. 65И воста́ я́ко спя́ Госпо́дь, я́ко си́лен и шу́мен от вина́, 66и порази́ враги́ Своя́ вспя́ть, поноше́ние ве́чное даде́ и́м. 67И отри́ну селе́ние Ио́сифово, и коле́но Ефре́мово не избра́, 68и избра́ коле́но Иу́дово, го́ру Сио́ню, ю́же возлюби́, 69и созда́ я́ко единоро́га святи́лище Свое́, на земли́ основа́ и́ в ве́к. 70И избра́ Дави́да раба́ Своего́, и восприя́т eго́ от ста́д о́вчих. 71От дои́лиц поя́т eго́ пасти́ Иа́кова раба́ Своего́ и Изра́иля достоя́ние Свое́. 72И упасе́ я́ в незло́бии се́рдца своего́, и в ра́зумех руку́ свое́ю наста́вил я́ е́сть.

 

Сла́ва:

Псало́м Аса́фу, 78.

1 Бо́же, приидо́ша язы́цы в достоя́ние Твое́, оскверни́ша хра́м святы́й Тво́й, 2положи́ша Иерусали́м я́ко ово́щное храни́лище, положи́ша тру́пия ра́б Твои́х бра́шно пти́цам небе́сным, пло́ти преподо́бных Твои́х звере́м земны́м. 3Пролия́ша кро́вь и́х я́ко во́ду о́крест Иерусали́ма, и не бе́ погреба́яй. 4Бы́хом поноше́ние сосе́дом на́шым, подражне́ние и поруга́ние су́щым о́крест на́с. 5Доко́ле, Го́споди, прогне́ваешися до конца́́ Разжже́тся я́ко о́гнь рве́ние Твое́́ 6Проле́й гне́в Тво́й на язы́ки не зна́ющыя Тебе́, и на ца́рствия, я́же и́мене Твоего́ не призва́ша, 7я́ко поядо́ша Иа́кова, и ме́сто eго́ опустоши́ша. 8Не помяни́ на́ших беззако́ний пе́рвых: ско́ро да предваря́т ны́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зело́. 9Помози́ на́м, Бо́же, Спаси́телю на́ш, сла́вы ра́ди и́мене Твоего́, Го́споди, изба́ви ны́, и очи́сти грехи́ на́ша и́мене ра́ди Твоего́. 10Да не когда́ реку́т язы́цы, где́ е́сть Бо́г и́х́ И да уве́стся во язы́цех пред очи́ма на́шима отмще́ние кро́ве ра́б Твои́х пролиты́я. 11Да вни́дет пред Тя́ воздыха́ние окова́нных, по вели́чию мы́шцы Твоея́ снабди́ сы́ны умерщвле́нных. 12Возда́ждь сосе́дом на́шым седмери́цею в не́дро и́х поноше́ние и́х, и́мже поноси́ша Тя́, Го́споди. 13Мы́ же, лю́дие Твои́ и о́вцы па́жити Твоея́, испове́мыся Тебе́, Бо́же, во ве́к, в ро́д и ро́д возвести́м хвалу́ Твою́.

1В коне́ц, о изме́ншихся, свиде́ние Аса́фу, псало́м 79.

2 Пасы́й Изра́иля вонми́, наставля́яй я́ко овча́ Ио́сифа; Седя́й на Херуви́мех яви́ся 3пред Ефре́мом и Beниами́ном, и Манасси́ем; воздви́гни си́лу Твою́, и прииди́ во е́же спасти́ на́с. 4Бо́же, обрати́ ны́, и просвети́ лице́ Твое́, и спасе́мся. 5Го́споди Бо́же си́л, доко́ле гне́ваешися на моли́тву ра́б Твои́х́ 6Напита́еши на́с хле́бом сле́зным, и напои́ши на́с слеза́ми в ме́ру. 7Положи́л еси́ на́с в пререка́ние сосе́дом на́шым, и врази́ на́ши подражни́ша ны́. 8Го́споди Бо́же Си́л, обрати́ ны́, и просвети́ лице́ Твое́, и спасе́мся. 9Виногра́д из Еги́пта прене́сл еси́, изгна́л еси́ язы́ки, и насади́л еси́ и́. 10Путесотвори́л еси́ пред ни́м, и насади́л еси́ коре́ния eго́, и испо́лни зе́млю. 11Покры́ го́ры се́нь eго́, и ве́твия eго́ ке́дры Бо́жия; 12простре́ ро́зги eго́ до мо́ря, и да́же до ре́к о́трасли eго́. 13Вску́ю низложи́л еси́ опло́т eго́, и объима́ют и́ вси́ мимоходя́щии путе́м́ 14Озоба́ и́ ве́прь от дубра́вы, и уедине́нный ди́вий пояде́ и́. 15Бо́же си́л, обрати́ся у́бо, и при́зри с небесе́ и ви́ждь, и посети́ виногра́д се́й, 16и соверши́ и́, eго́же насади́ десни́ца Твоя́, и на сы́на челове́ческаго, eго́же укрепи́л еси́ Себе́. 17Пожже́н огне́м и раско́пан, от запреще́ния лица́ Твоего́ поги́бнут. 18Да бу́дет рука́ Твоя́ на му́жа десни́цы Твоея́, и на сы́на челове́ческаго, eго́же укрепи́л еси́ Себе́, 19и не отсту́пим от Тебе́; оживи́ши ны́, и и́мя Твое́ призове́м. 20Го́споди Бо́же Си́л, обрати́ ны́, и просвети́ лице́ Твое́, и спасе́мся.

1В коне́ц, о точи́лех, псало́м Аса́фу, 80.

2 Ра́дуйтеся Бо́гу, помо́щнику на́шему, воскли́кните Бо́гу Иа́ковлю, 3приими́те псало́м и дади́те тимпа́н, псалти́рь кра́сен с гу́сльми, 4воструби́те в новоме́сячии трубо́ю, во благознамени́тый де́нь пра́здника ва́шего, 5я́ко повеле́ние Изра́илеви е́сть, и судьба́ Бо́гу Иа́ковлю. 6Свиде́ние во Ио́сифе положи́ е́, внегда́ изы́ти eму́ от земли́ Еги́петския, языка́ eго́же не ве́дяше услы́ша. 7Отъя́т от бре́мене хребе́т eго́, ру́це eго́ в коши́ порабо́тасте. 8В ско́рби призва́л Мя́ еси́, и изба́вих тя́, услы́шах тя́ в та́йне бу́рне, искуси́х тя́ на воде́ пререка́ния. 9Слы́шите, лю́дие мои́, и засвиде́тельствую ва́м, Изра́илю, а́ще послу́шаеши Мене́. 10Не бу́дет Тебе́ бо́г но́в, ниже́ поклони́шися бо́гу чужде́му. 11А́з бо е́смь Госпо́дь Бо́г тво́й, изведы́й тя́ от земли́ Еги́петския, разшири́ уста́ Твоя́, и испо́лню я́. 12И не послу́шаша лю́дие мои́ гла́са Моего́, и Изра́иль не вня́т Ми́: 13и отпусти́х я́ по начина́нием серде́ц и́х, по́йдут в начина́ниих свои́х. 14А́ще бы́ша лю́дие Мои́ послу́шали Мене́, Изра́иль а́ще бы в пути́ Моя́ ходи́л, 15ни о чесо́м же у́бо враги́ eго́ смири́л бы́х, и на оскорбля́юшыя и́х возложи́л бы́х ру́ку Мою́. 16Врази́ Госпо́дни солга́ша Eму́, и бу́дет вре́мя и́х в ве́к. 17И напита́ и́х от ту́ка пшени́чна, и от ка́мене ме́да насы́ти и́х.

Сла́ва:

Псало́м Аса́фу, 81.

1 Бо́г ста́ в со́нме бого́в, посреде́ же бо́ги разсу́дит. 2Доко́ле су́дите непра́вду, и ли́ца гре́шников прие́млете́ 3Суди́те си́ру и убо́гу, смире́на и ни́ща оправда́йте. 4Изми́те ни́ща и убо́га, из руки́ гре́шничи изба́вите eго́. 5Не позна́ша, ниже́ уразуме́ша, во тьме́ хо́дят: да подви́жатся вся́ основа́ния земли́. 6А́з ре́х: бо́зи есте́, и сы́нове Вы́шняго вси́. 7Вы́ же я́ко челове́цы умира́ете, и я́ко еди́н от князе́й па́даете. 8Воскресни́, Бо́же, суди́ земли́: я́ко Ты́ насле́диши во все́х язы́цех.

1Пе́снь псалма́ Аса́фу, 82.

2 Бо́же, кто́ уподо́бится Тебе́́ Не премолчи́ ниже́ укроти́ 18, Бо́же. 3Я́ко се́ врази́ Твои́ возшуме́ша, и ненави́дящии Тя́ воздвиго́ша главу́. 4На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, и совеща́ша на святы́я Твоя́. 5Ре́ша: прииди́те и потреби́м я́ от язы́к, и не помяне́тся и́мя Изра́илево ктому́. 6Я́ко совеща́ша единомышле́нием вку́пе, на Тя́ заве́т завеща́ша: 7селе́ния Идуме́йска, и Исма́илите, Моа́в и Ага́ряне: 8Гева́л и Аммо́н, и Амали́к, иноплеме́нницы с живу́щими в Ти́ре, 9и́бо и Ассу́р прии́де с ни́ми, бы́ша в заступле́ние сыново́м Ло́товым. 10Сотвори́ и́м я́ко Мадиа́му и Сиса́ре, я́ко Иави́му в пото́це Ки́ссове. 11Потреби́шася во Аендо́ре, бы́ша я́ко гно́й земны́й. 12Положи́ кня́зи и́х, я́ко Ори́ва и Зи́ва, и Зеве́а и Салма́на, вся́ кня́зи и́х, 13и́же ре́ша: да насле́дим себе́ святи́лише Бо́жие. 14Бо́же мо́й, положи́ я́ я́ко ко́ло, я́ко тро́сть пред лице́м ве́тра. 15Я́ко о́гнь попаля́яй дубра́вы, я́ко пла́мень пожига́яй го́ры, 16та́ко пожене́ши я́ бу́рею Твое́ю, и гне́вом Твои́м смяте́ши я́. 17Испо́лни лица́ и́х безче́стия, и взы́щут и́мене Твоего́, Го́споди. 18Да постыдя́тся и смяту́тся в ве́к ве́ка, и посра́мятся и поги́бнут. 19И да позна́ют, я́ко и́мя Тебе́ Госпо́дь, Ты́ еди́н вы́шний по все́й земли́.

1В коне́ц, о точи́лех, сыно́м Коре́овым, псало́м 83.

2 Ко́ль возлю́бленна селе́ния Твоя́, Го́споди си́л! 3Жела́ет и скончава́ется душа́ моя́ во дворы́ Госпо́дни, се́рдце мое́ и пло́ть моя́ возра́довастася о Бо́зе жи́ве. 4И́бо пти́ца обре́те себе́ хра́мину, и го́рлица гнездо́ себе́, иде́же положи́т птенцы́ своя́; олтари́ Твоя́, Го́споди Си́л, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й. 5Блаже́ни живу́щии в дому́ Твое́м, в ве́ки веко́в восхва́лят Тя́. 6Блаже́н му́ж, eму́же е́сть заступле́ние eго́ у тебе́; восхожде́ния в се́рдце свое́м положи́, 7во юдо́ль плаче́вную, в ме́сто е́же положи́ , и́бо благослове́ние да́ст Законополага́яй. 8По́йдут от си́лы в си́лу: яви́тся Бо́г бого́в в Сио́не. 9Го́споди Бо́же Си́л, услы́ши моли́тву мою́, вну́ши, Бо́же Иа́ковль. 10Защи́тниче на́ш, ви́ждь, Бо́же, и при́зри на лице́ христа́ Твоего́. 11Я́ко лу́чше де́нь еди́н во дво́рех Твои́х па́че ты́сящ: изво́лих примета́тися в дому́ Бо́га моего́ па́че, неже́ жи́ти ми́ в селе́ниих гре́шничих. 12Я́ко ми́лость и и́стину лю́бит Госпо́дь, Бо́г благода́ть и сла́ву да́ст, Госпо́дь не лиши́т благи́х ходя́щих незло́бием. 13Го́споди Бо́же си́л, Блаже́н челове́к уповая́й на Тя́.

1В коне́ц, сыно́м Коре́овым, псало́м 84.

2 Благоволи́л еси́, Го́споди, зе́млю Твою́, возврати́л еси́ пле́н Иа́ковль: 3оста́вил еси́ беззако́ния люде́й Твои́х, покры́л еси́ вся́ грехи́ и́х. 4Укроти́л еси́ ве́сь гне́в Тво́й, возврати́лся еси́ от гне́ва я́рости Твоея́. 5Возврати́ на́с, Бо́же спасе́ний на́ших, и отврати́ я́рость Твою́ от на́с. 6Еда́ во ве́ки прогне́ваешися на ны́́ Или́ простре́ши гне́в Тво́й от ро́да в ро́д́ 7Бо́же, Ты́ обра́щься оживи́ши ны́, и лю́дие Твои́ возвеселя́тся о Тебе́. 8Яви́ на́м, Го́споди, ми́лость Твою́, и спасе́ние Твое́ да́ждь на́м. 9Услы́шу, что́ рече́т о мне́ Госпо́дь Бо́г: я́ко рече́т ми́р на лю́ди Своя́, и на преподо́бныя Своя́, и на обраща́ющыя сердца́ к Нему́. 10Оба́че бли́з боя́щихся Его́ спасе́ние Его́, всели́ти сла́ву в зе́млю на́шу. 11Ми́лость и и́стина срето́стеся, пра́вда и ми́р облобыза́стася. 12И́стина от земли́ возсия́, и пра́вда с небесе́ прини́че, 13и́бо Госпо́дь да́ст бла́гость, и земля́ на́ша да́ст пло́д сво́й. 14Пра́вда пред Ни́м предъи́дет, и положи́т в пу́ть стопы́ своя́.

Сла́ва:

 

По 11-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 7

Иму́щи, душе́ моя́, врачевство́ покая́ния, приступи́ слезя́щи, воздыха́нием вопию́щи: Врачу́ ду́ш и теле́с, свободи́ мя́, Человеколю́бче, от мно́гих согреше́ний, сопричти́ мя́ блудни́це, и разбо́йнику, и мытарю́, и да́руй ми́, Бо́же, беззако́ний мои́х проще́ние, и спаси́ мя́.

Сла́ва: Мытаре́ву покая́нию не поревнова́х, и блудни́цы сле́з не стяжа́х: недоуме́юся бо от ослепле́ния о таково́м исправле́нии, но Твои́м благоутробием спаси́ мя́, Христе́ Бо́же, я́ко Человеколю́бец.

И ны́не: Богоро́дице Де́во нескве́рная, Сы́на Твое́го моли́ с го́рними си́лами, проще́ние прегреше́ний на́м пре́жде конца́ дарова́ти и ве́лию ми́лость.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Возсия́й в сердца́х на́ших, Человеколю́бче Го́споди, Твоего́ Богове́дения нетле́нный све́т, и мы́сленная на́ша отве́рзи о́чи, во ева́нгельских Твои́х пропове́даний разуме́ние, вложи́ в на́с и блаже́нных Твои́х за́поведей стра́х, да плотски́я по́хоти вся́ попра́вше, духо́вное жи́тельство про́йдем, вся́, я́же ко благоугожде́нию Твоему́ и му́дрствующе и де́юще. Ты́ бо еси́ просвеще́ние ду́ш и теле́с на́ших, Христе́ Бо́же, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Безнача́льным Твои́м Отце́м и Всесвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма перваzна1десzть

 

Рaзума ґсaфу, o7з

Внемли1те, лю1діе мои2, зак0ну моемY, приклони1те ќхо вaше во глаг0лы ќстъ мои1хъ.

                                ΚΑΘΙΣΜΑ ΕΝΔΕΚΑΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 77ος

Προσέχετε, λαός μου, τῷ νόμῳ μου, κλίνατε τὸ οὖς ὑμῶν εἰς τὰ ῥήματα τοῦ στόματός μου·

Кафизма №11

77 псалом
Повчання Асафа.

1 Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
2 Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
3 Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
4 не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
5 Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
6 щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
7 Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
8 Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
9 Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
10 Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
11 Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
12 Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
13 Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
14 Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
15 Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
17 Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
18 Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
19 Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
20 Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
21 Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
22 за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
23 Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
24 Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
25 Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
26 Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
27 І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
28 Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
29 і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
30 Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
31 гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
32 Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
33 І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
34 Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
35 І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
36 Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
37 але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
38 Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
39 Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
40 Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
41 І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
42 не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
43 Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
44 Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
45 Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
46 Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
47 Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
48 Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
49 Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
50 Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
51 Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
52 І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
53 Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
54 І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
55 Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
56 Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
57 Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
58 Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
59 Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
60 Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
61 І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
62 Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
63 Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
64 Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
65 Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
66 І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
67 Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
68 А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
69 І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
70 І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
71 Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
72 І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.

Слава…

78 псалом
Псалом Асафа.

1 Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
2 Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
3 Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
4 Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
5 Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
6 Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
7 Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.
8 Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.
9 Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
10 Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.
11 Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
12 Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.
13 А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.

79 псалом
Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф.
Псалом Асафа.

1-2 Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.
3 Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас.
4 Боже, наверни нас, осяй нас світом лиця Твого, і ми спасемося.
5 Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?
6 Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою.
7 Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас.
8 Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
9 З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.
10 Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.
11 Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих.
12 Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату).
13 Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.
14 Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його.
15 Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей.
16 І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе.
17 Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть.
18 Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе.
19 А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє.
20 Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.

80 псалом
Начальнику хору. На гефському інструменті.
Псалом Асафа.

1-2 Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова.
3 Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.
4 Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого.
5 Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого.
6 Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав.
7 «Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин.
8 В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе.
9 Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю!
10 Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим.
11 Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх.
12 Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені.
13 Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми.
14 О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми.
15 Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою.
16 Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки.
17 Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх».

Слава…

81 псалом
Псалом Асафа.

1 Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити.
2 «Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам?
3 Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте.
4 Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.
5 Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі.
6 Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі,
7 але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте».
8 Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

82 псалом
Пісня.
Псалом Асафа.

1-2 Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.
3 Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови.
4 Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх.
5 Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля».
6 Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе.
7 Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни,
8 Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими.
9 І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим.
10 Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана,
11 які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.
12 Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми,
13 які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу».
14 Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром,
15 як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори,
16 так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання.
17 Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи.
18 Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть.
19 І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.

83 псалом
Начальнику хору. На гефському інструменті.
Псалом синів Кореєвих.

1-2 Які любі оселі Твої, Господи Сил!
3 Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому.
4 Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.
5 Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.
6 Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.
7 Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням.
8 Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі.
9 Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.
10 Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.
11 Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.
12 Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.
13 Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

84 псалом
Начальнику хору.
Псалом синів Кореєвих.

1-2 Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова.
3 Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх.
4 Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї.
5 Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас.
6 Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду?
7 Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій.
8 Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам!
9 Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього.
10 Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій.
11 Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися.
12 Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася.
13 Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій.
14 Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші.

Слава…

Після 11-ї кафизми 

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 7.

Маючи ліки — покаяння, – приступи, душе моя, зі сльозами, взиваючи: Лікарю душ і тіл, Чоловіколюбче! Визволи мене від тяжких моїх гріхів. Прирівняй мене до блудниці, розбійника й митаря і даруй мені, Боже, прощення моїх гріхів і спаси мене.

Слава…Митаревого покаяння я не наслідував і сліз блудниці я не пролив, боюся такого свого засліплення й невиправлення, Ти ж милосердям Твоїм спаси мене, Христе Боже, як Чоловіколюбець.

І нині…Богородице Діво Пречиста! Моли Сина Твого з Небесними Силами, щоб раніше кінця мого дарував мені прощення гріхів моїх з великої Своєї милости.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Владико, Чоловіколюбче! Засвіти в серцях наших нетлінне світло Твого Богопізнання і очі розуму нашого відкрий на розуміння Твоєї євангельської проповіді. Всели у нас страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, подолавши усі тілесні пристрасті, провадили духовне життя і думали й чинили все вгодне Тобі, Христе Боже наш. Бо Ти єси освячення і просвічення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Знайшли помилку