Молитва Іісусова
ГDи їи7се хrтE сн7е б9ій, поми1луй мS грёшнаго.
Го́споди, Иису́се Христе́, Сы́не Бо́жий, поми́луй мя́ гре́шнаго (гре́шную).
Го́споди Іісу́се Христе́, Си́не Бо́жий, поми́луй м’я грі́шнаго (грі́шну).
Господи Іісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (грішну).
Κύριε Ἰησοῦ Χριστέ, Ὑιὲ τοῦ Θεοῦ, ἐλέησόν με.
“Іісусовою” молитвою називається коротке молитвослів’я, у якому прикликається Ім’я Господа Іісуса Христа. Є декілька варіантів промовляння цієї молитви, найуживаніші такі: “Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного (грішну)” або “Господи Іісусе Христе, помилуй мене”. Зовсім коротко – “Господи, помилуй!”. Слова молитви повторюються багаторазово, вголос або внутрішньо, обов’язково за активної участі уваги (розуму) та з живим звернення до Господа.
Джерела молитви Іісусової сягають євангельських прохань-звернень до Христа про помилування — благань сліпого Вартимея: «Іісусе, Сину Давидів! Помилуй мене!» (Мк. 10:47), двох сліпих біля воріт Єрихона: «Помилуй нас, Господи, Сину Давидів!» (Мф. 20:30-31) і митаря: «Боже, будь милостивий до мене, грішника!» (Лк. 18:13). У Діяннях святих апостолів розповідається про первомученика Стефана, який, помираючи, звертався з молитвою до Господа Іісуса (Діян. 7:59).
Преподобний Макарій Оптинський:
«Пам’ятайте: молитва – дар, а не власність твоя; треба цей дар здобувати не однією молитвою, а й іншими добрими справами: смиренномудрістю, простотою, терпінням, простодушністю, а без цих чеснот, хоча дехто і думає нібито здобув молитву, але обманюється: не молитва це, а маска молитви».
Святитель Феофан Затворник:
«Сила не в [самих] словах молитви Іісусової, а в духовному настрої, страху Божому і відданості Богові та у повсякчасній увазі до Бога і стоянні розумом перед Ним».