Сщ7eнникъ глаг0летъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ:

И# мы2: Ґми1нь.

Слaва тебЁ б9е нaшъ, слaва тебЁ.

ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2 бlже дyшы нaшz.

С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. Три1жды.

Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди.

ГDи поми1луй, три1жды.

Слaва, и3 нhнэ:

Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. Хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь, и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.

Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво:

Тaже, ГDи поми1луй, в7i.

Слaва, и3 нhнэ:

Пріиди1те, поклони1мсz цReви нaшему бGу.

Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ хrтY, цReви нaшему бGу.

Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ самомY хrтY, цReви и3 бGу нaшему.

Покл0ны три2.

И# ѓбіе pал0мъ н7:

Поми1луй мS б9е, по вели1цэй ми1лости твоeй и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ њчи1сти беззак0ніе моE. Наипaче њмhй мS t беззак0ніz моегw2, и3 t грэхA моегw2 њчи1сти мS. Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ знaю, и3 грёхъ м0й предо мн0ю є4сть вhну. ТебЁ є3ди1ному согрэши1хъ, и3 лукaвое пред8 тоб0ю сотвори1хъ, ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ, и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2. Сe бо въ беззак0ніихъ зачaтъ є4смь, и3 во грэсёхъ роди1 мz мaти моS. Сe бо и4стину возлюби1лъ є3си2, безвBстнаz и3 т†йнаz премyдрости твоеS kви1лъ ми2 є3си2. Њкропи1ши мS v3ссHпомъ, и3 њчи1щусz: њмhеши мS, и3 пaче снёга ўбэлю1сz. Слyху моемY дaси рaдость и3 весeліе, возрaдуютсz кHсти смирє1нныz. Tврати2 лицE твоE t грBхъ мои1хъ, и3 вс‰ беззакHніz мо‰ њчи1сти. Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй. Не tвeржи менE t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менE. Воздaждь ми2 рaдость сп7сeніz твоегw2, и3 д¦омъ вLчнимъ ўтверди1 мz. НаучY беззакHнныz путє1мъ твои6мъ, и3 нечести1віи къ тебЁ њбратsтсz. И#збaви мS t кровeй б9е, б9е сп7сeніz моегw2, возрaдуетсz љзhкъ м0й прaвдэ твоeй. ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2. Ћкw ѓще бы восхотёлъ є3си2 жeртвы, дaлъ бhхъ ќбw: всесожжeніz не бlговоли1ши. Жeртва бGу дyхъ сокрушeнъ: сeрдце сокрушeнно и3 смирeнно бGъ не ўничижи1тъ. Ўбlжи2 гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz. ТогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz: тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й тельцы2.

Тaже, каfjсма з7i.

И# по концЁ є3S ѓбіе:

Вёрую во є3ди1наго бGа nц7A, вседержи1телz, творцA нб7у и3 земли2, ви6димымъ же всBмъ, и3 неви6димымъ. И# во є3ди1наго гDа ї}са хrтA, сн7а б9іz, є3динор0днаго, и4же t nц7A рождeннаго прeжде всёхъ вBкъ: свёта t свёта, бGа и4стинна t бGа и4стинна, рождeнна, не сотворeнна, є3диносyщна nц7Y, и4мже вс‰ бhша. Нaсъ рaди человёкъ, и3 нaшегw рaди сп7сeніz сшeдшаго съ нб7съ, и3 воплоти1вшагосz t д¦а с™а и3 мRjи дв7ы, и3 вочlвёчшасz. Распsтаго же за ны2 при понтjйстэмъ пілaтэ, и3 страдaвша, и3 погребeна. И# воскрeсшаго въ трeтій дeнь по писaніємъ. И# возшeдшаго на нб7сA, и3 сэдsща њдеснyю nц7A. И# пaки грzдyщаго со слaвою, суди1ти живы6мъ и3 мє1ртвымъ, є3гHже цrтвію не бyдетъ концA.

Вторaгw соб0ра:

И# въ д¦а с™aго, гDа, животворsщаго, и4же t nц7A и3сходsщаго, и4же со nц7eмъ и3 сн7омъ спокланsема и3 сслaвима, глаг0лавшаго прор0ки. Во є3ди1ну свzтyю, соб0рную и3 ґпcльскую цRковь. И#сповёдую є3ди1но крещeніе, во њставлeніе грэхHвъ. Чaю воскресeніz мeртвыхъ: И# жи1зни бyдущагw вёка, ґми1нь.

Трис™0е. Покл0ны G.

Прес™az трbце: Џ§е нaшъ:

И# ѓбіе сщ7eнникъ возглашaетъ: Ћкw твоE є4сть цrтво:

Тaже тропари2 сі‰, во глaсъ }:

СE жени1хъ грzдeтъ въ полyнощи, и3 блажeнъ рaбъ, є3г0же њбрsщетъ бдsща: недост0инъ же пaки, є3г0же њбрsщетъ ўнывaюща. Блюди2 u5бо душE моS, не сн0мъ њтzготи1сz, да не смeрти преданA бyдеши, и3 цaрствіz внЁ затвори1шисz, но воспрzни2 зовyщи: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 б9е, бцdею поми1луй нaсъ.

Слaва: Дeнь џнъ стрaшный помышлsющи душE моS, побди2 вжигaющи свэщY твою2, є3лeемъ просвэщaющи: не вёси бо когдA пріи1детъ къ тебЁ глaсъ глаг0лющій, сE жени1хъ. Блюди2 ќбw душE моS, да не воздрeмлеши, и3 пребyдеши внЁ толкyщи ћкw пsть дёвъ: но б0дреннw пожди2, да ўсрsщеши хrтA є3лeемъ масти1тымъ, и3 дaстъ ти2 черт0гъ б9eственный слaвы своеS.

И# нhнэ, бGор0диченъ: ТебE неwбори1мую стёну, сп7сeніz ўтверждeніе, бцdе дв7о, м0лимъ: сопроти1вныхъ совёты разори2, людeй твои1хъ печaль на рaдость преложи2, грaдъ тв0й њгради2, њ ми1рэ мjра моли2: ћкw ты2 є3си2, бцdе, ўповaніе нaше.

Тaже, ГDи поми1луй, м7.

И# мlтву сію2:

И$же на всsкое врeмz, и3 на всsкій чaсъ, на нб7си2 и3 на земли2, покланsемый и3 слaвимый хrтE б9е, долготерпэли1ве, многоми1лостиве, многобlгоутр0бне, и4же прaвєдныz любsй, и3 грBшныz ми1луzй, и4же вс‰ зовhй ко спасeнію њбэщaніz рaди бyдущихъ бл†гъ: сaмъ гDи, пріими2 и3 нaшz въ чaсъ сeй моли6твы, и3 и3спрaви жив0тъ нaшъ къ зaповэдемъ твои6мъ, дyшы нaшz њсвzти2, тэлесA њчи1сти, помышлє1ніz и3спрaви, мы6сли њчи1сти, и3 и3збaви нaсъ t всsкіz ск0рби, ѕHлъ и3 болёзней. Њгради2 нaсъ свzтhми твои1ми ѓгGлы, да њполчeніемъ и4хъ соблюдaеми и3 наставлsеми, дости1гнемъ въ соединeніе вёры, и3 въ рaзумъ непристyпныz твоеS слaвы: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ГDи поми1луй, три1жды.

Слaва, и3 нhнэ:

ЧCтнёйшую херув‡мъ, и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, сyщую бцdу тS величaемъ.

И$менемъ гDнимъ бlгослови2, џтче.

Сщ7eнникъ: Б9е ўщeдри ны2, и3 бlгослови1 ны, просвэти2 лицE твоE на ны2, и3 поми1луй ны2.

И# ѓще є4сть ґллилyіа, твори1мъ покл0ны три2 вели6кіz, глаг0люще мlтву сію2 тaйнw с™aгw є3фрeма, раздэлsюще ю5 въ три2 ч†сти:

ГDи и3 вLко животA моегw2, дyхъ прaздности, ўнhніz, любоначaліz и3 праздносл0віz не дaждь ми2. Покл0нъ.

Дyхъ же цэломyдріz, смиреномyдріz, терпёніz и3 любвE, дaруй ми2 рабY твоемY. Покл0нъ.

Е$й гDи цRю2, дaруй ми2 зрёти мо‰ прегрэшє1ніz, и3 не њсуждaти брaта моегw2: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ. Покл0нъ.

Тaже мaлыхъ в7i, глаг0люще на кjйждо покл0нъ:

Б9е, њчи1сти мS грёшнаго.

И# пaки послэди2мlтву всю2:

ГDи и3 вLко животA моегw2: и3 покл0нъ є3ди1нъ вели1кій.

Тaже мlтву сію2:

ВLко б9е џ§е вседержи1телю, гDи сн7е є3динор0дный ї}се хrтE, и3 с™hй дш7е, є3ди1но б9ество2, є3ди1на си1ла, поми1луй мS грёшнаго, и3 и4миже вёси судьбaми, сп7си1 мz недост0йнаго рабA твоего2: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

Ѓще же нёсть ґллилyіа, њставлsетсz:

ГDи и3 вLко животA моегw2: и3 покл0ны.

И# глаг0лемъ т0кмw:

ВLко б9е џ§е вседержи1телю:

Подобaетъ вёдати, ћкw мlтвы сі‰ глаг0лютсz t к7в-гw септeмвріа мцcа, до недёли вaій.

Васjліа вели1кагw:

ГDи вседержи1телю, б9е си1лъ и3 всsкіz пл0ти, въ вhшнихъ живhй, и3 на смирє1ннаz призирazй, сердцa же и3 ўтрHбы и3спытyzй, и3 сокровє1ннаz человёкwвъ ћвэ предвёдый, безначaльный и3 присносyщный свёте, ў негHже нёсть премэнeніz, и3ли2 преложeніz њсэнeніе. Сaмъ безсмeртный цRю2, пріими2 молє1ніz н†ша, ±же въ настоsщее врeмz, на мн0жество твои1хъ щедр0тъ дерзaюще, t сквeрныхъ къ тебЁ ўстeнъ твори1мъ: и3 њстaви нaмъ прегрэшє1ніz н†ша, ±же дёломъ и3 сл0вомъ, и3 мhслію, вёдэніемъ и3ли2 невёдэніемъ согрэшє1наz нaми, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха. И# дaруй нaмъ б0дреннымъ сeрдцемъ, и3 трeзвенною мhслію всю2 настоsщагw житіS н0щь прейти2, њжидaющымъ пришeствіz свётлагw и3 kвлeннагw днE є3динор0днагw твоегw2 сн7а, гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, в0ньже со слaвою судіS всёхъ пріи1детъ, комyждо tдaти по дэлHмъ є3гw2: да не пaдше и3 њблэни1вшесz, но б0дрствующе, и3 воздви1жени въ дёланіи, њбрsщемсz гот0ви, въ рaдость и3 б9eственный черт0гъ слaвы є3гw2 совни1демъ, и3дёже прaзднующихъ глaсъ непрестaнный, и3 неизречeннаz слaдость зрsщихъ твоегw2 лицA добр0ту неизречeнную. Тh бо є3си2 и4стинный свётъ, просвэщazй и3 њсвzщazй всsчєскаz, и3 тS поeтъ всS твaрь во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

Тaже возвышaетъ сщ7eнникъ рyцэ, глаг0лz тогHжде:

ТS бlгослови1мъ вhшній б9е, и3 гDи ми1лости, творsщаго при1снw съ нaми вели6каz же и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 ўж†снаz, и4хже нёсть числA: подaвшаго нaмъ с0нъ во ўпокоeніе нeмощи нaшеz, и3 њслаблeніе трудHвъ многотрyдныz пл0ти. Бlгодари1мъ тS, ћкw не погуби1лъ є3си2 нaсъ со беззак0ньми нaшими: но чlвэколю1бствовалъ є3си2 nбhчнw, и3 въ нечazніи лежaщыz ны2 воздви1глъ є3си2, во є4же славосл0вити держaву твою2. Тёмже м0лимъ безмёрную твою2 бlгость, просвэти2 нaшz мы6сли, nчесA: и3 ќмъ нaшъ t тsжкагw снA лёности возстaви: tвeрзи н†ша ўстA, и3 и3сп0лни | твоегw2 хвалeніz, ћкw да возм0жемъ непоколeблемw пёти же и3 и3сповёдатисz тебЁ во всёхъ, и3 t всёхъ слaвимому бGу, безначaльному nц7Y, со є3динор0днымъ твои1мъ сн7омъ, и3 всес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

Тaже, Пріиди1те, поклони1мсz: три1жды.

И# покл0ны три2, и3 pалмы2:

Возвед0хъ џчи мои2 въ г0ры, tню1дуже пріи1детъ п0мощь моS. П0мощь моS t гDа, сотв0ршагw нeбо и3 зeмлю. Не дaждь во смzтeніе ноги2 твоеS, нижE воздрeмлетъ хранsй тS: СE, не воздрeмлетъ, нижE ќснетъ хранsй ї}лz. ГDь сохрани1тъ тS, гDь покр0въ тв0й на рyку деснyю твою2. Во дни2с0лнце не њжжeтъ тебE, нижE лунA н0щію. ГDь сохрани1тъ тS t всsкагw ѕлA, сохрани1тъ дyшу твою2 гDь: ГDь сохрани1тъ вхождeніе твоE и3 и3схождeніе твоE, t нhнэ и3 до вёка.

СE, нhнэ благослови1те гDа, вси2 раби2 гDни, стоsщіи въ хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw. Въ н0щехъ воздэжи1те рyки вaшz во с™†z и3 благослови1те гDа. Бlгослови1тъ тS гDь t сіHна, сотвори1вый нeбо и3 зeмлю.

Слaва, и3 нhнэ: Трис™0е. Покл0ны G. Прес™az трbце: Џ§е нaшъ: Ћкw твоE є4сть цrтво:

И# тропари2 сі‰, глaсъ в7:

Помzни2 гDи, ћкw бlгъ рабы6 тво‰, и3 є3ли6ка въ житіи2 согрэши1ша, прости2: никт0же бо безгрёшенъ, т0кмw ты2 могjй и3 престaвлєннымъ дaти пок0й.

Глубин0ю мyдрости чlвэколю1бнw вс‰ стр0zй, и5 полeзное всBмъ подавazй, є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи, дyшы р†бъ твои1хъ: на тs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz, и3 бGа нaшего.

Слaва, кондaкъ: Со с™hми ўпок0й хrтE, дyшы р†бъ твои1хъ, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Бlжи1мъ тS вси2 р0ди, бцdе дв7о: въ тs бо невмэсти1мый хrт0съ бGъ нaшъ вмэсти1тисz бlговоли2. Бlжeни є3смы2 и3 мы2, предстaтельство тS и3мyще: дeнь бо и3 н0щь м0лишисz њ нaсъ. Тёмъ воспэвaюще вопіeмъ ти2: рaдуйсz бlгодaтнаz, гDь съ тоб0ю.

ГDи поми1луй, в7i.

И# мlтва сі‰:

Помzни2 гDи, въ надeжди воскrніz жи1зни вёчныz, ўс0пшыz nтцы2 и3 брaтію нaшу, и3 вс‰ во бlгочeстіи и3 вёрэ скончaвшыzсz: и3 прости2 и5мъ всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное, сл0вомъ и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ согрэшeнное и4ми. И# всели2 | въ мBста свBтла, въ мBста прохл†дна, въ мBста покHйна, tню1дуже tбэжE всsкаz болёзнь, печaль и3 воздыхaніе, и3дёже присэщaетъ свётъ лицA твоегw2, весели1тъ вс‰ и5же t вёка с™ы6z тво‰: дaруй и5мъ и3 нaмъ цrтвіе твоE и3 причaстіе неизречeнныхъ и3 вёчныхъ твои1хъ бл†гъ, и3 твоеS безконeчныz и3 бlжeнныz жи1зни наслаждeніе. Тh бо є3си2 жи1знь и3 воскrніе и3 пок0й ўс0пшихъ рабHвъ твои1хъ, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

Преслaвнаz приснодв7о, м™и хrтA бGа, принеси2 нaшу мlтву сн7у твоемY и3 бGу нaшему, да сп7сeтъ тоб0ю дyшы нaшz.

Ўповaніе моE nц7ъ, прибёжище моE сн7ъ, покр0въ м0й д¦ъ с™hй, трbце с™az, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ:

ГDи поми1луй. Три1жды. Бlгослови2.

И# сщ7eнникъ: Хrт0съ и4стинный бGъ:

И# бывaетъ tпyстъ. И# пріeмлемъ прощeніе nбhчное. Сщ7eнникъ глаг0летъ:

Пом0лимсz њ вели1комъ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ с™ёйшемъ патріaрхэ моск0вскомъ и3 всеS руси2 и4м>къ, и3 њ господи1нэ нaшемъ преwсвzщeннэйшемъ є3пcкпэ (и3ли2 ґрхіепjскопэ и3ли2 митрополjтэ, и4м>къ).

И# мы2: ГDи поми1луй, чaстw.

Њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S.

Њ nтцЁ нaшемъ, и4м>къ, и3 всeй во хrтЁ брaтіи нaшей. Њ ненави1дzщихъ и3 лю1бzщихъ нaсъ. Њ ми1лующихъ и3 служaщихъ нaмъ. Њ заповёдавшихъ нaмъ недостHйнымъ моли1тисz њ ни1хъ. Њ и3збавлeніи плэнeнныхъ. Њ tшeдшихъ nтцёхъ и3 брaтіzхъ нaшихъ. Њ въ м0ри плaвающихъ. Њ въ нeмощехъ лежaщихъ. Пом0лимсz и3 њ и3з8oби1ліи плодHвъ земнhхъ. И# њ всsкой души2 хrтіaнъ правослaвныхъ. Ўбlжи1мъ правосл†вныz ґрхіерeи, и3 кти1торы с™aгw хрaма сегw2 (и3ли2 с™hz nби1тели сеS). Роди1тели нaшz, и3 вс‰ прeжде tшeдшыz nтцы2 и3 брaтію нaшу, здЁ лежaщыz и3 повсю1ду правосл†вныz.

Предстоsтель: Рцeмъ и3 њ себЁ самёхъ.

ГDи поми1луй, три1жды.

Мlтвами с™hхъ nтє1цъ нaшихъ, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, поми1луй нaсъ, ґми1нь.

Вонми2, ћкw си1це д0лжно пётисz во всю2 седми1цу полyнощницэ.

Подобaетъ вёдати, ћкw во с™ёй горЁ ґfHнстэй, по Помzни2 гDи: глаг0лютъ настоsщыz тропари2:

Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ: всsкагw бо tвёта недоумёюще, сію2 ти2мlтву ћкw вLцэ грёшніи прин0симъ поми1луй нaсъ.

Слaва: ГDи, поми1луй нaсъ, на тs бо ўповaхомъ, не прогнёвайсz на ны2 ѕэлw2, нижE помzни2 беззак0ній нaшихъ: но при1зри и3 нhнэ ћкw бlгоутр0бенъ, и3 и3збaви ны2 t вр†гъ нaшихъ. Тh бо є3си2 бGъ нaшъ, и3 мы2 лю1діе твои2, вси2 дэлA рукY твоє1ю, и3 и4мz твоE призывaемъ.

И# нhнэ: Млcрдіz двє1ри tвeрзи нaмъ бlгословeннаz бцdе, надёющіисz на тS да не поги1бнемъ, но да и3збaвимсz тоб0ю t бёдъ: тh бо є3си2 сп7сeніе р0да хrтіaнскагw.

И# сщ7eнникъ є3ктенію2: Поми1луй нaсъ, б9е:

Е#щE м0лимсz, њ є4же сохрани1тисz грaду семY, и3 с™0му хрaму семY (и3ли2 с™ёй nби1тели сeй).

И# прHчаz.

ГDи поми1луй, м7.

Возглaсъ: Ўслhши ны2, б9е:

Посeмъ, Слaва, и3 нhнэ: и3 tпyстъ, и3 прHчаz ћкw предпи6сана сyть.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний. Трисвяте. Пресвята Тройце. Отче наш.

Священик: Бо Твоє є Царство…

Читець: Амінь.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава: і нині.

Прийдіть, поклонімось… (тричі).

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти в слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне премудрості Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом і очищуся, омий мене і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кістки мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою. Бо, коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і хай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Потім кафизма 17 (Алилуя, Пс. 118)

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. Буду славити Тебе у правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх. Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. Благословенний Ти, Господи, навчи мене заповітів Твоїх. Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. Заповідям Твоїм навчаюсь я і буду пильнувати путі Твої. Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого. Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. Свідчення Твої втіха — моя, і накази Твої — радники мої. В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої. Я пристав до свідчень Твоїх Господи, не осором мене. Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. І розуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користі. Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. І остав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене правдою Твоєю. І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх. Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. Згадай слова Твої до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене. Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого. Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. Милості Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. Благий Ти, Господи, і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

Слава: і нині.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі Боже (тричі).

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?» Я став, як той міх, у диму, але наказів Твоїх не забув. Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. І роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. Повік не забуду повелінь Твоїх, Господи, бо ними Ти оживив мене.

Середина

Твій я, — спаси мене, бо я сповняв веління Твої. Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. Я бачив кінець усього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. Став я мудріший за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм. Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого. Тих, що противляться законові, я зненавидів, закон же Твій полюбив. Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда. Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото й дороге каміння. Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

Слава: і нині.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його. Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина. Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя. Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. Від усього серця мого взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. Почуй, Господи, голос мій з милості Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милості Твоєї, Господи, оживи мене. Основа слів Твоїх істина, і вічні всі суди правди Твоєї. Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої. Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи; за словом Твоїм визволи мене. Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда. Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій утіха моя. Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Слава: і нині.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).

І одразу:

Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця. І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одно хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих. І життя майбутнього віку. Амінь.

Трисвяте. Пресвята Тройце. Отче наш.

Священик: Бо Твоє є Царство…

Співці: Амінь.

І співають ці тропарі, глас 8-й:

Ось Жених гряде опівночі, і блажен раб, що його знайде (Він) несплячим, недостойний же, що його знайде недбалим. Гляди, душе моя, сну не піддавайся, щоб на смерть не було тебе віддано і поза Царством тебе не замкнено, але опам’ятайся, взиваючи: Свят, Свят, Свят єси, Боже, Богородицею помилуй нас.

Слава…

Про день той страшний роздумуючи, не спи, душе моя, світильник твій запаливши і оливою світло підсиливши, не знаєш бо, коли прийде до тебе голос, що промовить: «Ось Жених». Гляди ж, душе моя, не задрімай і не залишся зовні, як п’ять дів, стукаючи, але пильно пожди, щоб з достатком оливи Христа зустріти, і дасть (Він) тобі чертог Божественний слави Своєї.

І нині…

Богородичний:

Тебе, стіну непобориму, твердиню спасіння, благаємо, Богородице Діво: знищ наміри супротивників, смуток людей Твоїх на радість зміни, підтримай світ Твій, побожних зміцни, про мир світу моли, бо Ти, Богородице, надія наша.

Господи, помилуй (40 разів).

І цю молитву:

Ти, що кожного часу й кожної години на небі й на землі поклоняємий і славимий, Христе Боже, Довготерпеливий, Многомилостивий і Премилосердний, що праведників любиш і грішників милуєш, що всіх кличеш до спасіння обітницею прийдешніх благ. Прийми, Господи, в цю годину й наші молитви, і направ життя наше до заповідей Твоїх. Душі наші освяти, тіла очисти, помисли направ, думки очисти, і визволи нас від усякої скорботи, біди й страждання. Оточи нас святими Твоїми ангелами, щоб ми, бережені і проваджені ними, прийшли до єдності віри й до пізнання неприступної Твоєї слави, бо Ти благословенний на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй (тричі).

Слава: і нині.

Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Іменем Господнім благослови, отче.

Священик: Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас.

Якщо співаєтьсяАлилуя, то промовляємо святого Єфрема з належними поклонами, розділяючи її на три частини.

Господи і Владико життя мого…

Потім цю молитву:

Владико Боже, Отче Вседержителю, Господи, Сину Єдинородний, Ісусе Христе й Святий Душе, єдине Божество, єдина Сило, помилуй мене грішного і, як Сам знаєш, спаси мене, недостойного раба Твого, бо Ти благословенний на віки віків. Амінь.

А якщо Алилуя не співається, то молитви Єфрема Сирина й поклонів не буває, лише промовляється молитва: Владико Боже, а потім промовляються ці дві молитви Василія Великого (від 22-го вересня до неділі Ваїй).

Молитва Василія Великого

Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всякої плоті, що на небі живеш і нас, смиренних, доглядаєш, серця й думки випробовуєш і те, що є таємне в людині добре бачиш; Безпочаткове і Вічне Світло, в Якому немає ані тіні зміни або перетворення, Сам, Безсмертний Царю, прийми молитви наші, які ми в цей час грішними нашими устами творимо, на безліч щедрот Твоїх сподіваючись, і прости нам гріхи наші, чи словом, чи ділом, чи думкою, свідомо чи несвідомо заподіяні, і очисти нас від усякої скверни тіла й духа; і дай, щоб ми в бадьорості серця і тверезості розуму прожили ніч усього життя цього, очікуючи світлого і явленого дня Єдинородного Сина Твого, Господа Бога і Спаса нашого, Ісуса Христа, коли Він зі славою прийде, Суддя всіх, відплатити кожному за його ділами. Нехай, не в розслабленні і лінощах, а в бадьорості і щирій праці ми виявимось готовими, і ввійдемо з Ним у Божественне Царство Його слави, де голос невмовкний тих, що святкують, і невимовна утіха всіх, що бачать неосяжну доброту лиця Твого. Бо Ти є істинне Світло, що освітлює і освячує все, і Тебе славить всяке створіння на віки віків. Амінь.

Потім священик підносить руки, промовляючи іншу молитву того ж святого:

Благословляємо Тебе, Небесний Боже і Милосердний Господи, що твориш з нами завжди великі і незбагненні, славні й лячні, незчисленні діла, та дав нам сон на заспокоєння немочі нашої й відпочинок від праці знеможеного тіла. Дякуємо Тобі, що не погубив нас з нашими беззаконнями, але, з властивим Тобі Чоловіколюбством, у безнадії лежачих нас підняв від сну, щоб прославляти могутність Твою. Тому молимо безмірну Твою милість: просвіти наші очі і думки, розум наш віднови від отяжілого в лінивстві сну, відкрий наші вуста і наповни їх похвалою Тобі, щоб ми непохитно могли оспівувати і визнавати Тебе в усьому, всіма прославлюваного Бога, Безпочаткового Отця з Єдинородним Твоїм Сином і Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть поклонімось... (тричі)

Три поклони і псалми

Псалом 120

Звів я очі мої вгору, звідкіля прийде поміч моя. Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля. Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй. Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць. Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою Господь. Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.

Псалом 133

Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. Вночі підносьте руки ваші до Святині і благословляйте Господа. Благословить і тебе з Сиону Господь, Який створив небо і землю.

Слава: і нині.

Трисвяте. Пресвята Тройце. Отче наш.

Священик: Бо Твоє є Царство…

І ці тропарі, глас 2-й:

Пом’яни, Господи, як Благий, рабів Твоїх і прости, що нагрішили вони в житті, бо ніхто не безгрішний, крім Тебе, що можеш і померлим дати спокій.

Глибиною мудрості чоловіколюбно Ти все будуєш і корисне всім подаєш, Єдиний Сотворителю, упокой, Господи, душі рабів Твоїх, які надію покладали на Тебе, Творця й Промислителя, і Бога нашого.

Слава…

Кондак: Зі святими упокой, Христе, душі рабів Твоїх, де немає ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безкінечне.

Інині… Богородичний:

Славимо Тебе всі роди, Богородице Діво, бо в Тобі благоволив уміститися Невмістимий Христос Бог наш. Блаженні і ми, заступництво Твоє маючи, бо день і ніч Ти молишся за нас. Тому, у піснях славлячи, взиваємо до Тебе: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

Господи, помилуй (12 разів).

І ця молитва:

Пом’яни, Господи, в надії на воскресіння і життя вічне спочилих отців і братів наших і всіх, що в побожності й вірі життя скінчили, і прости їм усяку провину вільну й невільну, яку вчинили вони словом, чи ділом, чи думкою. І осели їх у місцях світлих, у місцях квітучих, у місцях спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання, де світло лиця Твого веселить усіх святих Твоїх одвіку. Даруй їм Царство Твоє та участь у невимовному і вічному Твоєму блаженстві й насолоду Твого безконечного і блаженного життя. Бо Ти є воскресіння, життя і спокій спочилих рабів Твоїх, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Преславна Приснодіво, Мати Христа, Бога нашого, принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богу нашому, щоб Він спас Тобою душі наші.

Уповання моє — Отець, пристановище моє — Син, покров мій — Дух Святий; Тройце Свята, слава Тобі.

Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм.

Слава: і нині.

Господи, помилуй (тричі). Благослови.

Священик промовляє відпуст: Христос, Істинний Бог наш…

І священик приймає прощення у людей. Робить у бік людей поклін, промовляючи:

Благословіть, отці й браття, і простіть мені грішному, чим згрішив я в цю ніч і в усі дні життя мого словом, ділом, думкою і всіма почуттями моїми.

Бог нехай простить і помилує тебе, чесний отче. Благослови і прости, отче чесний, і нам грішним провини наші вільні й невільні (І люди вклоняються).

Священик: Нехай простить Господь Бог милістю Своєю гріхи ваші і помилує вас.

Потім священик промовляє:

Помолимось за владику і отця нашого (ім’я), Митрополита Київського і всієї України, і владику нашого, преосвященнійшого єпископа (ім’я правлячого єпископа).

Співці: Господи, помилуй (так за кожним проханням).

За Богом бережену Україну нашу, за владу і військо її.

За тих, що чинять нам милостиню.

За тих, що служать у святих храмах Божих.

За тих, що ненавидять і люблять нас.

За тих, що опікуються нами і служать нам.

За визволення поневолених. За тих, що заповідали нам, недостойним, молитися за них.

За тих, що подорожують.

За тих, що в немочах лежать, а тих, що у скорботі перебувають і в темницях, і на тяжких роботах поневіряються.

За фундаторів святого храму цього.

За примноження плодів земних.

ЗЗа всіх православних християн.

Помолимось і за померлих отців і братів наших.

За тих, що в боротьбі за віру православну й Україну життя своє поклали.

Помолимось і за всяку душу християнську.

Промовмо і за себе самих.

Співці: Господи, помилуй (тричі).

Священик: Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.

Кінець повсякденній полуношниці