Книга Пісні пісень Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
2: Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
3: Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
4: Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
5: Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
6: Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7: Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
8: Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
9: Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
10: А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
11: Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
12: Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
13: Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
14: Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!