Біблія українською мовою

Книга Премудрості Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла.
2: Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших— дим, і слово— іскра у русі нашого серця
3: Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря;
4: й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його.
5: Бо життя наше— проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається.
6: Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;
7: переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя;
8: увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть;
9: ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб.
10: Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця.
11: Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним.
12: Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання;
13: оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;
14: він перед нами— викриття помислів наших.
15: Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його:
16: він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога.
17: Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його;
18: бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів.
19: Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його;
20: засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування».
21: Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх,
22: і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних.
23: Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого;
24: але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.