Біблія українською мовою

Книга Премудрості Соломона

наступний розділ →

Розділ 1
1: Любіть справедливість, судді землі, право мисліть про Господа, і в простоті серця шукайте Його,
2: бо Його знаходять ті, що не спокушають Його, і являється (Він) тим, що не зневірюються у Ньому.
3: Бо неправі розумування віддаляють від Бога, і випробування сили Його викриє безумних.
4: У лукаву душу не ввійде премудрість і не буде жити у тілі, поневоленому гріхом,
5: бо святий Дух премудрости відійде від лукавства й ухилиться від нерозумних міркувань, і посоромиться неправди, що наближається.
6: Людинолюбний дух— премудрість, але не залишить непокараним того, хто богохульствує вустами, тому що Бог є свідок внутрішніх почуттів його й істинний глядач серця його, і слухач язика його.
7: Дух Господа наповнює всесвіт і, як Той, що все обіймає, знає всяке слово.
8: Тому ніхто, хто говорить неправду, не приховається, і не омине його суд, який викриває.
9: Тому що буде випробування помислів нечестивого, і слова його дійдуть до Господа для викриття беззаконь його;
10: тому що вухо ревности чує все, і ремство не приховається.
11: Отже, остерігайтеся марного ремства і бережіться лихослів’я язика, бо і таємне слово не пройде дарма, а вуста, що зводять наклеп, убивають душу.
12: Не прискорюйте смерти хибами вашого життя і не залучайте до себе загибелі ділами рук ваших.
13: Бог не створив смерти і не радіє загибелі живих,
14: бо Він створив усе для буття, і все у світі спасительне, і немає згубної отрути, немає і царства пекла на землі.
15: Праведність безсмертна, а неправда заподіює смерть:
16: нечестиві залучили її і руками і словами, вважали її другом і зачахли, й уклали союз із нею, бо вони гідні бути її жеребом.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла.
2: Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших— дим, і слово— іскра у русі нашого серця
3: Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря;
4: й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його.
5: Бо життя наше— проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається.
6: Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;
7: переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя;
8: увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть;
9: ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб.
10: Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця.
11: Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним.
12: Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання;
13: оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;
14: він перед нами— викриття помислів наших.
15: Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його:
16: він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога.
17: Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його;
18: бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів.
19: Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його;
20: засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування».
21: Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх,
22: і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних.
23: Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого;
24: але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.