Біблія українською мовою

Книга Премудрості Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ.
2: Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу— перепелів,
3: щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.
4: Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.
5: І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця.
6: Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого,
7: бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх.
8: І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти— визволитель від усякого зла:
9: бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих.
10: А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх.
11: Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння.
12: Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово.
13: Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш.
14: Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу.
15: А Твоєї руки неможливо уникнути,
16: бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.
17: Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних.
18: Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим.
19: А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної.
20: Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного.
21: Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного.
22: А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів.
23: Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.
24: Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе.
25: Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних,
26: щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе.
27: Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало,
28: щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла.
29: Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.
2: А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.
3: Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху— вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування— нешкідливе сонце.
4: Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.
5: Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.
6: Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.
7: І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,
8: бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.
9: Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.
10: З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.
11: Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:
12: усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.
13: І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,
14: бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,
15: зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.
16: Воно несло гострий меч— незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.
17: Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;
18: і будучи уражуваним— один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:
19: бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.
20: Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,
21: бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.
22: Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.
23: Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.
24: На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя— на діадимі голови його.
25: Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.