Біблія українською мовою

Книга Премудрості Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить;
2: бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував,
3: але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях;
4: показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння.
5: Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні.
6: Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду.
7: Благословенне дерево, через яке буває правда!
8: А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його,— за те, що зробив; а це тлінне назване богом.
9: Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його;
10: і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране.
11: Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних.
12: Бо вигадка ідолів— початок блуду, і винахід їх— розтління життя.
13: Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть.
14: Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.
15: Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення.
16: Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.
17: Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому.
18: До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника,
19: бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою;
20: а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством.
21: І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев.
22: Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом.
23: Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети,
24: вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить.
25: Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна,
26: забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста.
27: Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла,
28: бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву.
29: Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться.
30: Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе.
31: Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.