Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Премудрості Іісуса, сина Сираха

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 23
1: Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них.
2: Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх;
3: щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій?
4: Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене.
5: Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.
6: Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.
7: Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них.
8: Не привчай вуст твоїх до клятви
9: і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого.
10: Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха.
11: Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич.
12: Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить;
13: і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями.
14: Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова!
15: Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.
16: Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова.
17: Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож,
18: щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого.
19: Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться.
20: Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:
21: душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться;
22: людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь.
23: Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре.
24: Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене?
25: Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх».
26: Страх його— тільки очі людські,
27: і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце
28: і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні.
29: Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення.
30: Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.
31: Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого:
32: бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка.
33: Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження.
34: Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду.
35: Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться.
36: Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні.
37: Велика слава— йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним— довголіття.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 17
1: Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї.
2: Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній.
3: За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм,
4: і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами.
5: Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування,
6: сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло.
7: Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,
8: нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його.
9: Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя;
10: вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.
11: Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх.
12: І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього.
13: Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його.
14: Кожному народу поставив Він вождя,
15: а Ізраїль є наділом Господа.
16: Усі діла їх— як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх.
17: Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх— перед Господом.
18: Милостиня людини— як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока.
19: Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне.
20: Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні.
21: Навернися до Господа й облиш гріхи;
22: молися перед Ним і зменши твої спотикання.
23: Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту.
24: Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його?
25: Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення:
26: живий і здоровий звеличить Господа.
27: Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього!
28: Не може бути усього у людині,
29: тому що не безсмертний син людський.
30: Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров.
31: За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі— земля і попіл.
← попередній розділнаступний розділ →