Послання до Римлян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Отож нема нині ніякого осудження тим, котрі в Христі Іісусі живуть не за плоттю, а за духом,
2: тому що закон духу життя в Христі Іісусі звільнив мене від закону гріха і смерті.
3: А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
4: щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
5: Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом,– про духовне.
6: Помисли плотські є смерть, а помисли духовні – життя і мир,
7: тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, і не можуть.
8: Тому ті, що живуть за плоттю, Богові угодити не можуть.
9: Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духу Христового не має, той і не Його.
10: А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності.
11: Якщо ж Дух Того, Хто воскресив з мертвих Іісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас.
12: Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13: бо, коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
14: Бо всі, що Духом Божим ведені, є сини Божі.
15: Тому що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити в страсі, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
16: Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми – діти Божі.
17: А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Ним страждаємо, щоб з Ним і прославитися.
18: Бо думаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
19: Бо творіння з надією чекає одкровення синів Божих,
20: тому що творіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,
21: що й саме творіння буде визволене від рабства тлінню на свободу слави дітей Божих.
22: Бо знаємо, що все творіння сукупно стогне і мучиться донині;
23: і не тільки воно, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
24: Бо ми спасені в надії. Надія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
25: Але, коли надіємось того, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
26: Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися як слід, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
27: А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він піклується за святих з волі Божої.
28: До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для блага.
29: Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
30: А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
31: Що ж сказати на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?
32: Той, Котрий Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує нам і всього?
33: Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
34: Хто осуджує? Христос Іісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і ходатайствує за нас.
35: Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? як написано:
36: за Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець (приречених) на заколення (Пс. 43,23).
37: Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38: Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні Начала, ні Сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39: ні висота, ні глибина, ні інше яке творіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Іісусі, Господі нашому.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Отже, яка перевага бути іудеєм, або яка користь від обрізання?
2: Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм ввірене слово Боже.
3: Бо що ж? коли деякі й невірні були, невірність їхня чи знищить вірність Божу?
4: Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: Ти праведний в словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму (Пс. 50,6).
5: Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? (кажу це за людським міркуванням).
6: Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ?
7: Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю до слави Божої, за що ж мене ще й судити як грішника?
8: І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.
9: То що ж? чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як іудеї, так і елліни, всі під гріхом.
10: Як написано: нема праведного ні одного;
11: нема того, хто розумів би; ніхто не шукає Бога;
12: усі збилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто робив би добро, нема жодного (Пс. 13,1–3).
13: Гортань їхня – відкритий гроб; язиком своїм обманюють; отрута аспідів на устах їхніх (Пс. 5,10; 139,4).
14: Уста їхні повні лихослів'я і гіркоти (Пс. 9,28).
15: Ноги їхні швидкі на пролиття крові;
16: руїни і пагуба на дорогах їхніх;
17: вони не знають шляху миру (Притч. 1,16; Іс. 59,7 8).
18: Нема страху Божого перед їхніми очима (Пс. 35,2).
19: Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом,
20: тому що ділами закону не виправдається перед Ним ніяка плоть; бо законом пізнається гріх.
21: Тепер же, незалежно від закону, явилася правда Божа, про яку свідчать закон і пророки,
22: правда Божа через віру в Іісуса Христа у всіх і для всіх віруючих, бо нема різниці,
23: тому що всі согрішили і позбавлені слави Божої,
24: одержуючи виправдання даром, за Його благодаттю, відкупленням у Христі Іісусі,
25: Котрого Бог призначив, як жертву умилостивлення в Крові Його через віру; для свідчення правди Його в прощенні гріхів, зроблених раніше,
26: під час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовуючим віруючого в Іісуса.
27: Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? законом діл? Ні, але законом віри.
28: Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону.
29: Невже Бог є Бог тільки іудеїв, а не і язичників? Звичайно, і язичників;
30: бо є лише один Бог, Котрий виправдає обрізаних за вірою і необрізаних через віру.
31: Отже, ми знищуємо закон вірою? Зовсім ні; але закон утверджуємо.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?
2: Заміжня жінка зв'язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3: Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
4: Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5: Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті;
6: але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв'язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
7: Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).
8: Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.
9: Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10: а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть,
11: тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.
12: Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.
13: Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.
14: Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.
15: Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.
16: Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий,
17: а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.
18: Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.
19: Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.
20: Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.
21: Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.
22: Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому;
23: але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.
24: Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?
25: Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.